Мене дуже дивувало, чому Ющенко так швидко перетворився в очах тих, хто його підтримував, на “слабкого нікчему”. Я пам’ятаю образу, претензії, які взагалі-то не дуже лягали на оточуючу дійсність. Ющенко пощастило, країна як вилазила з бідності, економіка зростала, після 2004 народ реально почав краще жити, вдвічі виросли доходи, і потім весь час зростали. Якихось зовсім фатальних кроків, за що його можна було ненавидіти він не робив. Ну так, можна було посміюватися над Трипіллям, але нічого дикунського. Потім історія повторилася з Порошенко. Здавалося б, відбилися від Росії, вилізли з дуже важкої економічної ями і почали потроху зростати, а нагородою ненависть і глум.
Систему, яку ми вимагали зламати від Ющенка, а тепер вимагаємо від Порошенка зростив Кучма. Це він побудував олігархічну країну (можна сперечатися, наскільки об’єктивним був процес, але таки він). Це він створив репресивний фіскальний апарат, це він побудував економіку потоків. Це він батько всього того, що ми зараз вимагаємо негайно реформувати. Де хоча б десята частина тієї ненависті, яка вилилася на Ющенка? А от до Порошенка та Ющенка підходять з зовсім іншими мірками.
Здається, я нарешті знайшла модель, яка все це добре пояснює. Є три типи легітимації за Вебером. Перша це традиційна, тобто спадкова влада, королівська, імператорська, тощо. Друга це харизматична, тобто революційна. Народ на руках вносить героя до княжого або президентського палацу. І третя, сучасна демократична, це бюрократична легітимація. Президент або партія приходить до влади шляхом не просто виборів, а виборів з виконанням всіх нудних бюрократичних процедур.
І от дивіться, що спільного у Ющенко та Порошенко. Вони обидва отримали владу одночасно раціонально-правовим шляхом і революційно-харизматичним. Вони обидва виграли доволі чесні вибори, і обидва стали на чолі нашої держави в результаті революцій. І тут все стає ясним, і характер ірраціональних претензій народу (в тому числі тих, хто за них не голосував) теж. Ти ж харизматик!!! Ти ж драконоборець!!!! Ти повинен був стратити януковіча на площі, ти повинен був підвісити ківалова на гаку в центрі Києва за непристойне місце!!!! Ми це від тебе чекали!!! А ти там якісь “суди”… Тьху на тебе! Ти повинен був дати в щелепу путіну на першій же міжнародній зустрічі! А ще краще — скрутити йому в’язи! Ми ж тебе за це обрали, ти дзюдоїст, ти важковаговик, ти наш герой!!! А ти якісь там “мінські домовленості” та “міжнародні суди”…. Тьху на тебе. Ну і що, що харизматичні дії ведуть до поразки в середній перспективі? Народ бажає бачити переможця дракона, а не бюрократа! І призвиська “барига” та “сільський бухгалтер” як раз дуже чітко показують це розчарування, бо хотіли героя-воїна. А вони обидва повелися як звичайнісінькі демократичні лідери, які враховують стримання і противаги та не здатні інколи побороти потужні лобі. Натомість, Кучма прийшов до влади бюрократично-правовим шляхом і його легітимація була однозначною. І тому народ погодився з його діями, і його навіть переобрали на другий термін.
Власне, зрозумілі і дії опозиції, яка все це відчуває, і замість займатися бюрократичними справами в Рад, боре драконів в центрі Києва. А міські та обласні депутати, замість писати запити та створювати комісії, вибивають двері у міськрадах. І всі ці кейси Савченко, Саакашвілі, це все про це.
Нам катастрофічно не вистачає розуміння цінності оцієї бюрократичної, процедурної демократії. В нашій народній пам’яті закріпився гетьман на обов’язково баскому коні. А нам час дорослішати, і згадувати, що символ гетьманства — це канцелярія і писарчук. Що козаки були не просто грамотними, у них була розвинута державна бюрократія (в хорошому сенсі), що кожний полк мав канцелярію і ретельно вів справи. Нам миліший голий Мазепа, який мчить в ніч, і якого оспівує Байрон, але Мазепа був видатним дипломатом і бюрократом. Він багато писав грамот, які залишилися після нього. Нам потрібно дорослішати і з підозрою ставитися до харизматиків.
Оксана Середкіна