Ще про Тульчин напишу, про “Козу Дерезу”. Минулого року було опитування, щоб ви хотіли побачити на наступному фесті, і я написала – дитячу оперу, “Козу Дерезу”. Замовлення виконано. Ми її побачили.
Це була нова удосконалена “Коза Дереза”. Дописали пролог, додали нових персонажів. Змінили кінець – Козу не ведуть в темний ліс, а відпускають після вибачень.
Нема слів, щоб описати мої почуття, радість і зворушення, коли почалась класична частина постановки, музика Лисенка, тексти Дніпрової чайки, наша національна спадщина. Здавалось, я бачу Лесю Українку, яка ладнає костюми до першої постановки, і всю Плеяду українських діячів – Косачів, Лисенка, Старицьких, Дніпрову чайку… І ця невидима нитка поєднує нас, як націю, з нашими предками і нащадками…
Сотні українських дітей сиділи в дворі тульчинського палацу і слухали ” Я лисичка, я сестричка”… Таке не забувається, вони і правнукам розкажуть про цей день. Як йшов дощ, і ховались в палаці, роздивлялись картини, а потім на сцені були Вовк, Ведмідь, Висичка, і Коза казала “ме-ке-ке”.
Напередодні я розмовляла з подругою, вона не змогла поїхати у Тульчин, і ми зійшлися, що раз це вінницька постановка, то її ще буде можливість подивитись.
Я б дуже хотіла б, щоб вінницькі діти змогли побачити “Козу Дерезу”. Але розумію, що це недешева вистава. Хор Вінницького музичного училища, оркестр, танцювальна група – якщо це все замінити на фонограму, то буде не опера, а так, шкільний монтаж, а повторити те, що ми бачили у Тульчині – потрібен і зал, і ресурси. …Хм, будемо сподіватись.
Наостанок додам, що я дуже і дуже критична людина. Можна написати довжелезний допис з переліком різних недоліків, якби не одна суттєва деталь. Вдруге приїжджаю у Тульчин на Опера Фест і вдруге переконуюсь, організатори роблять його на найвищому рівні своїх сил, масимально викладаючись. Все, що можна зробити, і, здається, навіть те, що не можна, – робиться. Це самовіддана праця задля просвіти громади, культури і відродження нації.
Я писала минулого року і знову повторюю : ми всі, хто збирається у Тульчині, прийшли на поклик ластівки, яка тисячу років закликає господарів на цю землю. То час вже вийти.
Оксана Яцюк
Авторське фото
