"Я гік, мене виховали програми"

За останнє десятиріччя в маскультуру прийшов інтелектуал. Але от що цікаво, всі ці інтелектуали маскультури ущєрбні, абсолютно всі.

Всі реінкарнації Голмса, включно з Хаусом, це асоціальні психи, єдина, яку я зустрічала, жінка в цій компанії, Астрід, аутистка на межі дієздатності. Нешкідлива для оточуючих, але абсолютно неадаптована і потребує захисту.

Серед математиків були нормальні, але маскультура вибрала найпроблемніших.

Фізики взагалі не в фаворі, мабуть тому, що Бор альпінізмом займався, а Ейнштейн яхтингом. Проте культовий персонаж це Шелдон, милий, але теж соціопат. Показово, що літературна основа Голмса як раз не така. Справжній Голмс наркоман, і власне все. Він порядний, милий, ввічливий, він джентельмен, і обдовбаним ми бачим його тільки в одному оповіданні, де Ватсон його витягає з якогось притону.

Гадаю, це показує ставлення пересічного до розумних людей. Пересічного розум притягує і відштовхує одночасно. Пересічний хоче щоб інтелектуал вирішив всі його проблеми, але підсвідомо він боїться і зневажає інтелектуала, і відчуває страшенні комплекси щодо власної дурості.

Тому інтелектуал повинен бути гіком, психом, носити труси на голові, виглядати як Емі, щоб можна було йому не заздрити. Він, звісно, розумний, але мій ідеал це Пенні, гарна практична блондинка, яка дуже вдало одружилася — оце точка зору, яку формує маскульт.

Ясно, що сучасність не може обійтися без науки і всіх цих розумників, але й тримає їх в своєрідному гето.

Оксана Хвиля

“Я гік, мене виховали програми” – цитата з фільму Матриця Відродження