В Україні започатковують рух батьків і матерів дітей-гомосексуалів. В інтерв’ю DW співініціаторка руху Олена Глоба закликала до мобілізації рідних для боротьби з ненавистю і гомофобією у суспільстві.
Одна з ініціаторок українського руху батьків і матерів дітей-гомосексуалів, Олена Глоба разом з сином Богданом взяла участь у берлінських “батьківських зборах” – конференції, що організувало Об’єднання батьків, друзів, родичів гомосексуалів Німеччини. На захід з’їхались не лише мами, а й батьки та навіть бабусі і дідусі, чиї діти та онуки відкрито говорять про свою гомосексуальність. Своїми враженнями Олена Глоба поділилась у розмові з DW.
Deutsche Welle: Пані Олено, з яким настроєм повертаєтесь із заходу у Берліні?
Олена Глоба: Вражень багато, всі дуже позитивні. Народ Німеччини створив чудову організацію, що успішно працює. Завдяки своєму авторитету і досвіду (об’єднання працює 15 років, а конференція проходила за підтримки Федерального міністерства у справах сім’ї, літніх людей, жінок та молоді – ред.) їй вдається вирішувати проблеми лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів. Мене це надихнуло і вселило надію: з часом і ми зможемо створити аналогічну організацію.
Чи є , на Ваш погляд, щось спільне у проблемах батьків і матерів гомосексуалів в Україні і ФРН?
Олена ГлобаСпільного виявилось небагато. Чимало проблем, до вирішення котрих ми лише підходимо, у Німеччині уже вирішені. В усякому разі гомосексуали – рівноправні і поважні члени суспільства. Мер Берліна Клаус Воверайт – гей, це у ФРН – не гаряча новина, а загальновідомий факт, і навряд когось це ще турбує. Хіба існують упередження щодо геїв у маленьких містечках і селах. Це є спільним. Але, припускаю, що рівень і ступінь дискримінаційного ставлення – різні.
Чого Ви очікували від зустрічей у німецькій столиці?
Коли мені розповіли про це в офісі Німецького товариства міжнародної співпраці (GIZ), одразу виникло бажання їхати і побачити своїми очима, що у когось вже є те, про що ми лиш мріємо. У XXI столітті винаходити велосипед – справа нерозумна, невдячна. Чесно, очікувала, що все буде скромно, не так публічно. Здивував розмах. У конференції брали участь мер Берліна, німецька міністр у справах сім’ї Кристина Шредер, представники політпартій й антидискримінаційного комітету, юристи. Представники влади і великої політики здивували своїм щирим інтересом до життя своїх громадян, справжнім бажанням дізнатися про їхні проблеми і готовністю їх вирішувати.
Як вважаєте, інші батьки чи матері геїв в Україні готові підтримати подібну ініціативу?
Процес вже розпочато. Ми знайшли активістів серед батьків, які поділяють і підтримують наші погляди й ідею створення організації для батьків дітей з нетрадиційною сексуальністю (рух батьків в Україні TERGO – https://www.facebook.com/
Як ставитесь до ідеї заборонити “пропаганду гомосексуалізму”?
Негативно. Ось заборонити пропаганду негативу щодо гомосексуальності мені хочеться завжди. Тим більше, що вона ведеться дуже активно і нечесно, геї і лесбійки багато де тепер і відповісти не можуть.
Як Ви дізнались про сексуальну орієнтацію сина? Як сприйняли це?
Олена Глоба (ліворуч), мер Берліна Клаус Воверайт та Богдан Глоба на конференції у БерлініСин закінчував школу, мали один комп’ютер на двох. Я випадково натисла не ті кнопки і відкрилася папка з дуже красивими віршами про кохання між чоловіками. Довго їх читала. Години дві перетравлювала. Потім запитала сина, навіщо йому такі вірші? Він відповів, що він – гей. З цієї миті почалось моє зовсім інше життя. І початок був схожий на “прогулянку в пеклі”. Це було дуже важко! Новина не сприймалася і не вкладалася в рамки моєї свідомості. Все посилювалася тим, що, маючи велике коло друзів і знайомих, я боялася кому-небудь сказати, щоб не нашкодити синові. Була мить, коли я встала під величезну бурульку, що звисає з даху, і стояла під нею хвилин двадцять. Йти зовсім не хотілося. Якась літня жінка дуже наполегливо мені наказала: “Жінка, підіть – дорогу загороджуєте”. Пізніше, я, звичайно, відчувала докори сумління за таку малодушність. Зараз жартую: янгол-охоронець втомився тримати бурульку.
Чи розуміють Вас оточуючі? Чи потрібна підтримка татам і мамам гомосексуалів?
Мої близькі друзі – так. А от своїм літнім батькам, які дуже люблять Богдана, я боюся сказати, знаючи, як вони негативно відгукуються про людей з нетрадиційною орієнтацією. Мій досвід мені підказує, що підтримка вкрай необхідна – психологічна, моральна, розуміння і прийняття з боку суспільства. Дуже підтримує знання, що ти – не одна. Я впевнена: організація батьків зможе стати опорою і підтримкою.