Крим – територія, де працює право сили, право автомата.

Місія Інформаційного центру «Майдан Моніторинг» працювала у Кримському півострові. з 14 до 23 березня 2014 року, оцінюючи стан дотримання конституційних. прав, гарантованих Конституцією. Українська місія містила 12 спостерігачів. Вони відвідали всі міста та містечка, та деякі селища Криму. Велика кількість фото-, відео- і аудіо-свідчень, доказів було зібрано для подальшого аналізу. Результати спостереження публікувалися в режимі реального часу у нашому особливому твітер-акаунті https://twitter.com/sitemaidan_ua (він і досі активний, бо місія і надалі триває, станом на 1 квітня 2014 він містить 760+ твітів).

Попередні результати моніторингу.

Жодна з українських державних інституцій насправді не працювала в Криму.

Не було жодних ознак активності жодної з відомих українських політичних  партій, за винятком декількох проявів роботи партії «Удар».

Єдина українська установа, що мала бодай якійсь вплив на процеси в Криму, це був офіс омбудсмена (офіційна назва – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини).

Закон України дотримували на кримському півострові свідомі українські громадяни.

Роль правоохоронних органів в Криму виконувалася озброєними людьми в камуфляжі без розпізнавальних знаків, включно з місцевими парамілітарними загонами, парамілітарними угрупуваннями з Російської Федерації (наприклад, з південних її регіонів, а саме – Анапи та Кавказьких республік РФ, здебільшого з півдню цього регіону), а також особовим складом спецвійськ РФ, перевдягненим під цивільних.

Озброєні парамілітарії здійснювали персональні обшуки, конфіскацію комп’ютерів, відео- та фотокамер, а також пристроїв зберігання інформації без будь-яких судових розпоряджень чи пояснень – просто відкритим застосуванням сили.

Порушення свободи медіа були численними та дуже погрозливими. Журналістів затримували,обшукували, не допускали на виборчі дільниці, а також перешкоджали зйомці. З журналістами не поводяться однаково, вони не є рівноправними. Перевага надається журналістам з Росії.

Було помічено групи журналістів «із Заходу», які направду працювали як шпигуни та саботажники, а не репортери. Вони не публікують свої репортажі ніде у медіа, а інколи насправді навіть не працюють в тих медіа, про приналежність до яких вони стверджують. Тим не менш, вони активно провокують місцевих мешканців на неформальні відверті розмови та збурюють  конфлікти поміж представниками справжньої журналістської спільноти. Ми порівняли наші нотатки зі справжніми західними журналістами з повноцінними CV, і вони підтвердили наші спостереження. Подібні угрупування було помічено також у Східній Україні.

Доступ до українських ТБ-каналів було обмежено виключно супутниковим прийомом.

Перешкоджання свободі пересування були численні та свавільні. Майже кожна група людей обшукувалася.

Повідомляли про багато випадків використання сили для примусу людей брати участь у «референдумі» 16 березня, коли озброєні люди знаходилися всередині виборчих дільниць.

Наочна явка по виборчих дільницях 16 березня була набагато нижча від офіційних даних. Випадки «електорального туризму» було задокументовано (місцевих разом з координаторами згуртовували в автобуси, і вони відвідували багато виборчих дільниць, щоб голосувати).

Більшість репортажів з кримського голосування, які транслювалося в Росії, були постановочні, як вистави в театрі.

Багато хто з активістів неурядових організацій, а також учасників Євромайдану втік з Криму після загроз. Серед тимчасово переміщених з Криму осіб є члени й нашої громадської організації. Кампанія з залякування активістів почалася у грудні 2013.

Випадки застосування жорстокого насильства було задокументовано. Лідера української спільноти Сімферополю Андрія Щекуна було викрадено та катовано.

Священників затримували, їм погрожували (з майже будь-якої конфесії, за виключенням російської Православної церкви). Кримські татари запропонували свої мечеті для богослужінь переслідуваним українським православним та католицьким священикам.

Кримським татарам погрожують, зокрема були заяви посадовців про наміри відібрати деякі з їх земель. Один кримський татарин був жорстоко вбитий.

Спостерігався потужний підйом антисемітизму, включно з графіті свастик на  синагогах, а також проявами вжитку мови ворожнечі в медіа та на вулицях.

Хоча російська анексія відкрито підтримана багатьма людьми, все ж значна кількість людей, що мешкають в Криму, не підтримує анексію півострова Російською Федерацією. Але їх залякали парамілітарні угрупування, тому вони побоюються висловлювати свою незгоду і не бачать шансу на виживання за умови відкритого спротиву. Кількість таких людей не може бути визначена науково на даний момент, тому що наразі абсолютно неможливо проводити будь-які об’єктивні соціологічні дослідження.

Що буде далі?

Правовий вакуум через нестачу керівництва буде заповнений елементами громадянських конфліктів, в тому числі жорстоких, із використанням зброї. Ми прогнозуємо ескалацію міжетнічного напруження, гостре розшарування на базі соціального статусу та статків, жорстокі суперечки довкола питань землеволодіння.

Що можна зробити, аби покращити стан?

1. Посилити роль омбудсмена в Криму, включно з додатковим державним фінансуванням, оскільки він залишається єдиною українською установою, що зберігає якійсь вплив на дотримання прав людини в Криму на даний момент.

2. Посилити співробітництво з офісом омбудсмена в Російської федерації та російськими правозахисниками в якості слабкої, та все ж не безнадійної міри впливу на уряд Російської федерації.

3. Підтримувати мережу контактів з людьми в Криму і завдяки їй здійснювати моніторинг. Людські права не можуть бути захищені за відсутності точної та своєчасної інформації про порушення. Деякі порушення не можуть бути усунені найближчим часом; тим не менш, це може стати можливим в майбутньому. Документування порушень є нагальною потребою й має дуже високий пріоритет, не лише коли людей викрадають та катують чи вбивають, але в усіх випадках порушення громадянських прав.

4. Лише організовані групи людей (такі, як Меджліс) можуть захищати свої права в Криму. Існує потенціал для заснування чогось на кшталт «Спілки громадян України», який захищав би кожного з членів. Так само, як російські сили змушені рахуватися з позицією Меджлісу або кримських татар, вони тоді муситимуть враховувати голоси інших організованих груп.

Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”  продовжує свою місію у Криму. Очікуються нові звіти та аналізи.

Конституційні права, що їх дотримання відслідковувалося: право на недискримінацію (ст. 24), право на життя (ст. 27), право на повагу до гідності (ст. 28), право на свободу пересування (ст. 33), право на свободу думки і слова (ст. 34), право на свободу світогляду та віросповідань (ст. 35) та право на мирні зібрання (ст. 39).

Місію було профінансовано Міжнародним Фондом «Відродження» та пожертвами від громадян України. Ми також глибоко вдячні за щиру допомогу жителів Криму.

BjM5avjCIAEbCF--640x480
Фото Альони Балаби