Полтававодоканал vs Закон України: хто кого?

Написати цей матеріал мене спонукало “роз’яснення” начальника юридичного відділу КП «Полтававодоканал» Андрія Осадчого, яке він дав на прес-конференції 22 січня 2016 року стосовно періодичної повірки лічильників води.

Введу читача в курс справи. З 01 січня 2016 року вступив в силу новий ЗАКОН УКРАЇНИ “Про метрологію та метрологічну діяльність”, в якому чорним по білому українською мовою написано (Ст. 17, п. 4) :

“Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.”

Захищаючи підприємство, на якому працює пан Андрій Осадчий, і яке не бажає виконувати норму ЗАКОНУ про те, що повірка має здійснюватись за рахунок підприємства постачальника послуги, він вдається до юридичної казуїстики і стверджує:  “формулювання «за рахунок підприємств» означає, що для споживачів в плату за воду, за централізоване водопостачання, водовідведення має бути включено витрати на повірку лічильників води, монтаж, демонтаж, доставлення повіреного лічильника до споживача і його установка. Однак відповідні тарифи так і не встановили.”

Мабуть передбачаючи таку ганебну поведінку підприємств-постачальників і їх представників, в ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕННЯХ згаданого Закону чітко прописано:

“2. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють в частині, що не суперечить цьому Закону.”

Це означає, що юрист “Полтававодоканалу” або не дочитав Закон до кінця, або свідомо вирішив промовчати про цей пункт. Бо він повністю розвінчує “теорію” пана юриста про те, що платити потрібно, бо не затверджено новий тариф.”

Андрій Осадчий, начальник юридичного відділу КП «Полтававодоканал»
Андрій Осадчий, начальник юридичного відділу КП «Полтававодоканал». Фото з сайту http://poltava.to/

В своєму намаганні виправдати “Полтававодоканал” Андрій Осадчий взагалі видав фразу, яка, очевидно, розрахована на некомпетентного слухача. Процитую: “Таким чином у Києві за повірку лічильника сплачують навіть ті, в кого його немає, бо встановлений тариф — єдиний для всіх”. Невже пан юрист не знає, що “на сьогоднішній день у 98,7% будинків столиці встановлено загальнобудинкові лічильники холодної води.“? А загальнобудинковий лічильник також потрібно повіряти і його повірка коштує дорожче, ніч квартирного?

Але й це квіточки. В своєму спічі пан юрист суперечить сам собі. Читаємо уважно: “Андрій Осадчий пояснив, що в цьому законі чітко прописано, що повірка здійснюється за рахунок відповідних підприємств. Однак також визначено джерело, за рахунок якого ці суб’єкти господарювання здійснюють повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) вимірювальної техніки. Таким єдиним джерелом є тарифи на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Іншого джерела у комунального підприємства просто немає.” Питання до пана юриста: яким джерелом він називає рахунок на повірку, зняття і встановлення лічильника?

rahunok
Фото з сайту http://poltava.to/

Всі зрозуміли, що своєю фразою Андрій Осадчий ці рахунки поставив поза законом? Адже єдиним джерелом доходу є тариф! Правильно, ніяких додаткових рахунків не повинно бути!

Далі для допитливих.

Чим же насправді продиктований демарш проти чинного закону пана юриста “Полтававодоканалу” Андрія Осадчого?

Для початку проаналізуємо Структуру тарифу на централізоване водопостачання Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”. Як бачимо, в структурі тарифу є такий пункт: “інші витрати в загальновиробничих витратах” і складає він не багато не мало 9 232 000 гривень.

Відповідно до правил бухгалтерського обліку до інших витрат в загальновиробничих витратах включають:

1) витрати на внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади;

2) нестачі незавершеного виробництва;

3) нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах;

4) оплата простоїв тощо

Непогано так, правда?

Цікаво також, що в структурі тарифу існує окрема позиція “Витрати на збут”, котрі становлять 3 266 035 грн. Відповідно до роз’яснення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до витрат на збут, включаються витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Норми регламентовано  пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 – VI зі змінами та доповненнями.

То що ж саме “Полтававодоканал” має на увазі під “Витратами на збут”? Цікаво, правда? Може рекламу? Чи може витрати на гарантійний ремонт води? Чи транспортування води з складу на склад? Чи вода з крану у нас вже затарена, прямо в пляшках з труби вилазить? Ну, ок, там 8 300 грн амортизаційних відрахувань, а останнє на що витрачається? На забезпечення  того “сервісу”, що маємо? Це у них зветься “оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут”? Може у підприємства сервіс на найвищому рівні, а я тут не розумію мільйонних витрат?

Прогуляємось  сайтом нашого рідного, на наші гроші створеного і за наш рахунок працюючого “Полтававодоканалу”.

Ось сторінка Порядок проходження повірки засобів обліку води

повірка1
Скріншот від 22.01.16 з сторінки http://www.vodokanal.poltava.ua/remont-povirka-lichilnikiv/

Як бачимо сайт досі посилається на старий, вже не чинний закон. Матеріал на сайті вводить людей в оману і суперечить чинному закону. Ніби нового Закону й Постанови Кабінету Міністрів від 8 липня 2015 р. № 474 “Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт” не існує!

Ми за це платимо?

Давайте подивимось на сторінку електронних запитів. Деякі відповіді просто дивують

Скріншот з сторінки http://www.vodokanal.poltava.ua/pitannya-ta-vidpovidi/ від 22.01.16
Скріншот з сторінки http://www.vodokanal.poltava.ua/pitannya-ta-vidpovidi/ від 22.01.16
Скріншот з сторінки http://www.vodokanal.poltava.ua/pitannya-ta-vidpovidi/ від 22.01.16
Скріншот з сторінки http://www.vodokanal.poltava.ua/pitannya-ta-vidpovidi/ від 22.01.16

Так людина вже ж написала? Хіба не може адміністратор сам переслати звернення?

І так практично скрізь: прийдіть, прийдіть, прийдіть, ніби ми не живемо в 21 столітті. Навіть у нас в Україні зараз можна подати декларацію на початок будівництва атомної електростанції в електронному вигляді і отримати погодження. Але це не про “Полтававодоканал”. Любить він своїх споживачів, бажає бачити на власні очі!

Таким чином в структурі тарифу на водопостачання “Полтававодоканалу” бачимо 9 232 000+3 266 035-8300=12 489 735 грн. Більше 12 мільйонів, м’яко кажучи, малозрозумілих затрат!

Добре, скільки ж потрібно коштів на повірку, демонтаж, монтаж та перевезення лічильників? У тому ж “Київводоканалі” в тариф закладають 0,27 грн на кубічний метр води на повірку, монтаж та демонтаж лічильників.

“Полтававодоканал” за рік реалізує 19266000 метрів кубічних води. Якщо взяти київські розцінки, то вартість повірки, монтажу та демонтажу лічильників “Полтававодоканалу” становитиме  5 201 820 грн.

Як видно з аналізу витрат, “Полтававодоканалу” варто перейматися оптимізацією витрат а не підвищенням тарифів.

Ось тепер і зрозуміло для чого був демарш проти Закону від Юриста, правда?

А ми будемо слідкувати, хто переможе: “Полтававодоканал” чи Закон.

Споживачам, котрим виставили рахунки, раджу не платити, а писати скарги. Адже згідно чинного Закону “Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.”

І пам’ятайте, що відповідно до “ПОРЯДКУ подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт” “виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.” Тобто Вас повинні попередити за місяць і письмово про день та час зняття лічильника для повірки.

 

Ігор Кіянчук

ІЦ “Майдан Моніторинг”

 

A propos Ігор Кіянчук 217 Articles
Підприємець. Координатор ГО ІЦ "Майдан Моніторинг" в Полтавській області, упорядник сайту Майдан