У Верховній Раді України сталася надзвичайна політична подія. 148 парламентарів звернулися із заявою до Польского Сейму визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу. Це небачений в історії випадок. Парламентар, обраний своїм народом повинен служити своєму народові. Це аксіома.
Котрийсь з дзенських мудреців казав про “громове мовчання”, коли мовчанка на запитання є промовистішою за відповідь на запитання. Схоже, це подібний випадок.
Але, не попереджений про теле-заколот, зустрів біля входу в жахливий ангар під назвою телеканал “Україна” самого пана Вадіка Румина (Тітушко), котрий курив сігарету в компанії жінки, що статурою нагадувала пані Людмилу Янукович, коротше кажучи літню жлобиню (очевидно то була матуся пана спортсмена).
Тепер до крилатих висловів класиків «хто винен?» і «що робити?» додався ще й «хто дурний?», виникнувши на ґрунті кулуарних розбірок в українському футболі.
У кінофільмі “Рим” Федеріко Фелліні є епізод, у якому метробудівці натрапляють на підземний палац із розкішними давньоримськими фресками. Від доступу кисню, однак, фрески розпадаються на очах збентежених археологів.
Сейчас, став депутатом, он решил… что он БОГ и ему все позволено. Он решил, что о его «светлом» образе не имеют право писать на сайте. Не извинился перед людьми, а пошел на меня в атаку. Я готова принять вызов.
Запитуємо молодих хлопців, що вони роблять в наметах комуністів і чи знають, що від серпасто-молоткастого прапора загинуло найбільше людей у світі? Відповідають, що знають, але “дєньгі нада”. А за скільки ти би міг цілий день простояти зі свастикою на прапорі?
Надавати публічні оцінки, закликати до якихось дій, брати активну участь в українських протестах особам, які не є громадянами – пробачте, не можна. Це є справою виключно громадян, тих, кому тут жити далі. Жоден запрошений до хати гість не полізе до комори перебирати господарське майно. І так само не почне керувати цим майном.
Протягом другої сесії Верховної Ради України сьомого скликання і представники більшості, й опозиції словосполучення “євроінтеграційні закони” вживали як своєрідну мантру, та спільно наголошували на нагальній потребі їхнього найпродуктивнішого розгляду в парламенті.
Під час врадіївських подій я знайшов в Інтернеті страшну новину: в державі є союз бездомних офіцерів. Пане Верховний Головнокомандувачу! Бездомний офіцер – це як? Що, держава вирішила покінчити самогубством?
Здається, у країні народ починає використовувати спонтанно захист від свавілля носіїв владних повноважень.
Майже повна відсутність справедливого судочинства і належної кримінальної юстиції змушує людей використовувати самозахист…
На нинішній рік припало три пам’ятні дати, які можуть або ще більш зблизити, або ще більш розділити українців і поляків. Більш ранній ювілей – 150-та річниця Січневого повстання – проминув у нас непоміченим. 70-ті роковини Волинської трагедії – найбільш вибухонебезпечні, бо вже зараз викликали велику кількість взаємного політичного й інформаційного негативу. Попереду ще 330-та річниця Віденської відсічі. А ще – 340 років із дня перемоги під Хотином.
Коли словосполучення “правова держава” викликає тільки посмішки, у великої частини громадянського суспільства вже повна зневіра в правових шляхах досягнення справедливості…. що робити?