Досліджуючи досвід роботи українських громадських організацій Харківщини, доводиться, на жаль, констатувати деякі негаразди у їхній діяльності. Серед найбільш тривожних – фатальне скорочення програм, спрямованих на виховання дітей, молоді, нового покоління громадян України. Загальне переорієнтування громадських структур на перманентні політичні ігри, ситуаційну кон’юнктуру, чужинецькі соціальні проекти залишають колись звичну органічну роботу з дітьми та юнацтвом на другорядних позиціях.