Юрій Шеляженко: Відкрився сайт газети однієї вулиці "Привіт, Тверський Тупик!"

додано: 19-08-2006 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1155958943.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

http://privet-tupik.livejournal.com/

КиївСуспільство

Перш за все не забарюся анонсувати унікальний експеримент з громадянської журналістики - сайт газети однієї вулиці "Привіт, Тверський Тупик" (зроблений, дякуючи безкоштовним сервісам Livejournal та Infostore):

http://privet-tupik.livejournal.com/

На цьому сайті розміщені всі матеріали газети за кількарічну історію її існування - не тільки публікації, а й результати "зворотнього зв'язку" з читачами та владою. В якості "родзинки" там розміщена фотогалерея вулиці Тверський Тупик.

А тепер пропоную (вкотре!) спитати себе: чому в Україні досі нема повноцінного громадянського суспільства? Правильно, "тому що" © більшість людей вірять, буцімто їх власні проблеми більше нікого не стосуються. Ми боремося, кожен наодинці, зі своїми проблемами, навіть якщо вони є спільним лихом багатьох сусідів. Тому досить рідко виникає сильна громада, здатна протистояти брудним махінаціям окремих нечистих на руку чиновників, політиків та бізнесменів. "Окремих" - це ще м'яко сказано: в умовах безкарності їх стає все більше, і жлобуїнство цього зажерливого прошарку населення сягає масштабів загальнонаціонального стихійного лиха.

Як будувати громадянське суспільство? Думається, перш за все треба налагоджувати позитивні зв'язки між людьми, шукати спільні проблеми, збирати та поширювати інформацію, що стосується таких проблем. Громадянське суспільство починається з активного спілкування громадян, в якому окреслюється коло проблем, прагнень і переконань даної громади - інакше кажучи, "дискурс", усвідомлення якого об'єднує людей. Оцього нам не вистачає.

Взяти хоча б столицю України - Київ, і її центральний Печерський район. Нормальних джерел інформації про життя районної громади просто не існує: є лише комунальна газетка "Печерськ", що вміє тільки співати владі дифірамби та виконувати перед виборами політичні замовлення (головний редактор є водночас прес-секретарем РДА), і є сайт райдержадміністрації, інформаційне наповнення якого просто недолуге. От і все.

В соціально-політичному сенсі Печерськ - це "тихий омут": тут не видно (хіба що під час виборів...) активної діяльності будь-якої суспільної або політичної організації, хоча б тому, що всі місцеві відділення всеукраїнських організацій контролюються людьми... як би це сказати... не зацікавленими в будь-якій публічній активності. Досить сказати, що місцеві відділки найбільших політичних партій та блоків за президентства Кучми очолювали суцільні заступники Голови райдержадміністрації або їх родичі! Нинішній голова РДА, раніше заступник "МИ"шачого Анатолія Коваленка, Сергій Сущенко, очолював, скажімо, виборчий штаб НСНУ. Таким чином хтось хитро "розклав яйця по всіх корзинах". Тому під час сесій районної ради в цьому році не було жодного ексцесу, а перше засідання не пропустив жоден депутат.

Але ініціювати помітний громадянський рух по всьому Печерську - це досить великий шмат роботи для згуртованої незалежної команди, і де ти таку знайдеш? А от взяти, для прикладу, одну "проблемну" вулицю і попрацювати над консолідацією громади - справа якраз по силам одному активістові. Я взявся за це, пам'ятаючи афоризм "мисли глобально, а дій локально".

Чому саме газета? Бо я журналіст. От кажуть, що ЗМІ відіграють дуже важливу роль в житті суспільства. Давно почав у цьому сумніватися, спостерігаючи, як можновладці плюють на "розвінчання" своїх витівок у газетах та на телебаченні. Захотілося перевірити, чи справді чесним виконанням обов'язків журналіста можна щось змінити на краще хоч би на власній вулиці.

Як не дивно, але сайтів вулиць в світі існує небагато: за допомогою пошукових систем знаходиться не більше двох десятків, та й ті є скоріше історичними довідками або "презентаційними сторінками", аніж живим інформаційним джерелом. От про себе, улюбленого, кожен хоч книжки писати гаразд, а про життя сусідів - зась...

Про газети вулиць я вже мовчу. Не вважати ж своїми попередниками казених редакторів "мікрорайонних" стінгазет епохи незбудованого комунізму...

Цей задум був і залишається унікальним, чим я дуже пишаюся.

Почався проект з газети одного будинку. З маленької цидулки, надрукованої на поганому матричному принтері та розкиданої по 84-м поштовим скринькам мого будинку № 9 в листопаді 2002 року, виріс потужний локальний інформаційний ресурс.

Оскільки платоспроможність людини з часом росте ;), тепер я можу на власному принтері розмножувати накладом 600 примірників невеличку газету розміром 1/3 листка формату А4 (собівартість одного тиража складає 40 грн.), яку можна подарувати в кожну квартиру або офіс Тверського Тупика. Але ще два роки тому власного принтера не було: газета друкувалася в сусідньому інтернет-кафе, розмножувалась на ксероксі і найчастіше просто розвішувалась по дошкам для оголошень. Та навіть така газета є дієвою, особливо якщо заносити кожен новий номер в ЖЕК.

На час виходу першого номера газети в будинку № 9 не було дошок для оголошень. Після заяви, що ніде вішати газету, ЖЕК їх встановив.

До речі, зараз під час розповсюдження газети виявлено іншу проблему: жахливий стан поштових скриньок. В моєму будинку, між іншим, скриньки давно були непронумерованими, і свого часу я особисто надрукував і розклеїв наліпки з номерами квартир по поштовим скринькам будинку № 9. В двох будинках з чотирьох на нашій вулиці доводиться чіпляти газету скотчем до дверей квартир, бо в поштові скриньки давно ніхто не заглядає. Добре, що читачі ставляться з розумінням до подібного методу доставки.

За проханням читачів газета підняла тему ремонту дірявого даху будинку № 9 і недостатнього освітлення вулиці біля під'їздів. Зараз дах відремонтовано, а біля під'їздів стоять ліхтарі, щоправда не дуже потужні.

Ще одне досягнення перших років роботи газети Тверського Тупика - вдалося добитися встановлення металевої огорожі навколо газонів біля будинку. Тепер, коли газони захищені від топтання та автомобільних "наїздів", знайшлися бажаючі турбуватися про них і саджати квіти.

Досвід показує: коли кажуть про вплив ЗМІ на владу - важливо навіть не те, що чиновнику доводиться читати в друкованому виданні критику на себе, а те, що люди починають активніше телефонувати до різноманітних органів влади і вимагати відповіді на "незручне" питання, чітко поставлене в свіжому номері газети.

Коли газета вийшла за межі одного будинку, коло тем, які вона висвітлює, поширшало. Тут тепер і соціальні проблеми, і будівництво нових будинків поряд з нашим "хрущобним" Тверським Тупиком, і тиск на сусідів-підприємців та спроби незаконного знесення гаражів, які регулярно затіває колишній ЖЕК (зараз КП "Печерська Брама", напівжартівливо-напівсерйозно прозване "печерською драмою"), та різні інші "причуди" місцевих владоможців. Про різні наслідки "моральної застарілості" наших будинків, такі як: зношені комунікації, газові плити та лічильники в квартирах, незмінні з середини 20 століття - вже мовчу. Мабуть, це найбільш актуальне питання, як і туманна загроза майбутньої "модернізації житлового фонду" з неминучим відселенням, про що вічно ходять плітки.

Сусіди регулярно телефонують з різними питаннями та міркуваннями, а коло тем, які зачіпає газета, все ширшає. Дописувачів, звичайно, небагато, як і уважних читачів. Але "Привіт, Тверський Тупик!" став впізнаваним джерелом інформації, до якого у сусідів є довіра. Незважаючи на те, що газета виходить нерегулярно, з кожним номером виявляється: якраз громадянської журналістики і не вистачало нашому Тупику!

Я вже не кажу про те, що при нинішньому рівні грамотності багатьом розчарованим та зневіреним співгромадянам тільки випадкова цікавість, що ж воно таке - газета про місцеві проблеми - допомагає згадати, що з літер абетки іноді складаються різні цікаві слова (а не дешевий замовлений агітпроп, як в деяких всеукраїнських виданнях)... Це видно хоч би з цидулок, переданих редактору - їх відскановані зображення є на сайті.

Сайт газети задуманий як центр обміну досвідом газети Тверського Тупика з активістами, що працюють в інших громадах. Поступово, сподіваюся, до сайту долучатимуться найактивніші сусіди, десятки яких вже підключилися до мережі Інтернет.

Зрештою, не хочеться загадувати наперед, якими будуть результати цього незвичного експерименту з громадянської журналістики: достатньо, на мою думку, робити для його розвитку все, що дозволяє вільний від роботи час і скромні матеріальні ресурси, які є в моєму розпорядженні. Нові результати цієї роботи обов'язково стануть радісною несподіванкою, як вже було не один раз.

Обговорити цю статтю у форумі

додано: 19-08-2006 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1155958943.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  Новини з Обозу :
  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua