Олег Левицький: Дело Юрия Мосеенкова або чортівня української Феміди

додано: 18-01-2007 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1169133416.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

• Україна • •

В январе 2007 года Юрий Мосеенков после 19 месяцев, проведенных под арестом в Киевском СИЗО№13, предстал перед судом по обвинению в совершении преступления, предусмотренного ст.115 УК Украины (преступление – которого он не совершал).
12.01.2007 Днепровский районный суд г.Киев, проверив законность содержания под стражей Юрия Мосеенкова, установил, что в связи с окончанием срока содержания под арестом (не более 18 месяцев согласно ст.156 УПК), - выпустить Юрия Мосеенкова из-под стражи. Кроме того, суд указал, что следователи прокуратуры Днепровского района «забыли» продлить санкцию суда для содержания под стражей подозреваемого. Таким образом, Мосеенков Юрий 1983 г.р. находился в Киевском СИЗО в заключении с 07 мая 2005 года – по 12 января 2007 года – и свыше 14 месяцев без каких бы то ни было юридических оснований (!).
В 17-00 12.01.2007 после своего освобождения судом, Мосеенков Юрий был вновь арестован по приказу следователя прокуратуры Днепровского района г. Киева Скомского В.В. и доставлен в ИВС Днепровского райотдела милиции. Юрий Мосеенков содержался 72 часа под стражей, после чего ему было предъявлено новое абсурдное обвинение по ст.263 УК – «незаконное хранение холодного оружия» (ножа-бабочки) дома.
Мосеенков был обвинен в деянии, которого он не совершал, и которое, согласно ст. 263_УК не является уголовно наказуемым преступлением. (наказывается «ношение» холодного оружия, но не его «хранение»).
15.01.2007 под давлением прокуратуры Днепровского района г.Киева судья Гончарук В.П. дал санкцию на «временное содержание под стражей Мосеенкова Ю.В. в срок до 10 дней – до выяснения обстоятельств». Где он сейчас и находится.

Все это время следователи прокуратуры Днепровского района г.Киева (Титор, Скомский В.В. и прокурор Бабаков А.Ф.) препятствовали свиданиям защитника с подозреваемым, препятствовали переписке Юрия с родственниками, по сей день не дали и не дают защитникам ознакомится с материалами уголовного дела, не дают разрешения на свидание и т.д.
В первый день после ареста – 07 мая 2005 года следователь Титор (ныне – заместитель прокурора Днепровского района г.Киева) после продолжительных пыток и издевательств над подследственным Мосеенковым Ю.В. «убдил» последнего написать «явку с повинной» и «добровольно» признаться в совершении убийства 29.04.2005 г. в Киеве по бульвару Перова, 40 «Б».
В ходе уголовного расследования следователь Скомский В.В. неоднократно направлял материалы уголовного дела в Днепровский районный суд. Судья Гончарук В.П. четырежды (!) направлял данное дело на Д\С (доследование) в связи с грубейшими процессуальным нарушениям. Среди них: обвинение не предъявлено обвиняемому, профессионального защитника в деле на протяжении 18 месяцев – не было (и он даже не приглашался), защитнику ни единого раза дело для ознакомления – не предъявлялось, свидания защитнику следователем ни разу предоставлены не были, представители потерпевшего с делом не ознакомлены, нумерация уголовного дела переданного в суд - нарушена (вырваны страницы, многие страницы не соответствуют описи и т.д.).

Виновность Мосеенкова согласно материалам уголовного дела подтверждается только его заявлением, «явкой с повинной» которая была написана после продолжительных издевательств со стороны следователей прокуратуры. Других доказательств в деле нет. Орудия убийства не найдено, свидетелей – нет. Других доказательств – также нет.

Прокурор города Киева Блаживский Е.Н. получил от защитника Мосеенкова Ю.В. две жалобы на незаконные действия следователей Днепровской прокуратуры.
Уточнение: согласно нашему источнику из прокуратуры города Киева: решением прокурора Блаживского Е.Н. прокурор Днепровского р-на Бабак и зам.прокрора Титор – получили выговор, а следователь прокуратуры Скомский В.В. уволен с занимаемой должности.
Более полная информация предоставляется по запросу журналиста.
Контактная информация:
Олег Веремеенко, магистр права, LL.M.
президент The European Law Students' Association (ELSA) in Kyiv 2005-06
тел. +38-050-947-5564, +38-067-25-100-92
e-mail: oleg.veremeenko@gmail.com


P.S.: ЧОРТІВНЯ!
Здається, що прокуратура Дніпровського району м. Києва врешті-решт (через двадцять місяців (!!!) після вчиненого вбивства) таки „знайшла” знаряддя злочину. Ним виявився складний ножик типу „метелик”, вилучений під час незаконного обшуку помешкання Мосєєнкових 07 травня 2005 року. Інакше, як тоді можна логічно пояснити те, що відбулося 15 січня ц.р. в Дніпровському районному суді і продовжує відбуватися в прокуратурі та райвідділі міліції цього району по сьогоднішній день.
15 січня 2007 року той самий суддя, який трьома днями раніше постановляє звільнити обвинуваченого Мосєєнкова Ю.В. з-під варти у залі суду а справу повертає прокурору на додаткове розслідування, будучи чудово поінформованим про фактичну і юридичну химерність обвинувачення у вбивстві, виносить чергову постанову, якою продовжує його затримання до 10 діб. На цей раз прокурор Бабаков А.П. „запідозрив” Мосєєнкова Ю.В. у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 263 КК України (Носіння холодної зброї). Не дивлячись на те, що зберігання навіть не холодної зброї, а ножа, і тут не треба бути юристом, взагалі не є кримінально караним діянням, тобто за відсутності самої події злочину, суддя Гончарук В.П. все ж бере на себе відповідальність і постановляє завідомо неправосудне рішення, аргументуючи його необхідністю додатково вивчити дані про особу затриманого.

Якщо викладені вище факти когось обурили, насмілюсь вас розчарувати, бо не це найбільше дратує мене в реаліях вітчизняної Феміди, а те, що я впродовж років професійної адвокатської діяльності не перестаю, брудно лаючись, називати „чортівнею”. Впевнений, що герой Булгаковської „Дияволіади”, який мав певний досвід спілкування з радянськими бюрократами, навіть він був би присоромлений дріб’язковістю своїх поневірянь.

Отже, по-порядку. Спочатку суддя Гончарук відмовляється видати копію своєї Постанови ні затриманому, ні мені, його захисникові. Мовляв, моя постанова оскарженню не підлягає, а відтак мати її вам немає жодної користі. По-друге ж, каже, візьмете у слідчого, бо в нього їх аж три. Хоча як ми не просили, хоча як не голосила мати затриманого, не маючи щонайменшого уявлення про те, що відбулося, суддя був непохитний: „Звертайтесь до слідчого, не дам і все!” Слідчий Дніпровської прокуратури Скомський В.В. дійсно отримав на руки три копії Постанови, але надати бодай можливість зробити фотокопію без прокурора ніяк „не відважується”. Приходьте, каже, завтра в прокуратуру.

Завтра в прокуратурі, 16 січня, не дивлячись на попередню телефонну домовленість зі слідчим про зустріч через годину, встигаю прочитати всі матеріали останнього номера „Дзеркала тижня”, слідчого – катма. Обидва мобільні телефони відключені. Мій адвокатський досвід збільшується ще на три години. Робиться остання відчайдушна спроба розжалобити суддю материнськими слізьми бодай на копію винесеної ним же постанови – глухо. Смеркається, їду в офіс, проклинаючи день вступу до юрфаку.

17 січня 2006 року. Іде п’ята доба незаконного затримання Мосєєнкова Ю.В. за зберігання ножика вдома дворічної давності і друга, як в нього нарешті з’явився адвокат. Телефони слідчого мовчать. О 9 ранку мене зустрічають зачинені двері слідчого. Його колега і сусід по кабінету через прочинені двері пояснює мені, що слідчого Скомського сьогодні в прокуратурі не буде. Нічого не залишається, як зареєструвати в канцелярії письмове клопотання про надання мені всіх матеріалів, які обґрунтовують затримання мого підзахисного та обрання йому запобіжного заходу, а також направити повідомлення в СІЗО, ІТТ або ж інші можливі місця утримання мого підзахисного про допуск мене в якості захисника для реалізації нашого з ним права на побачення віч-на-віч без обмеження їх кількості та тривалості на весь період досудового слідства. В ізоляторі Дніпровського райвідділу міліції відмовляються прийняти передачу від мами, зберігаючи таємницю про місце етапування її сина. На мій дзвінок і погрози проблемами черговий таки з’єднує мене з ізолятором і голос звідти нарешті погоджується надати інформацію про місце, куди начебто перевезли Мосєєнкова Ю.В. – ІТТ на Косогірному. Дякую, кажу, думаючи, що хоч якийсь толк від мене та є. Відправляю маму з передачею на Косогірний провулок, де їй пропонують приїхати завтра, бо інформацією про сьогодні прибулих вони не володіють. Нема ради, як можу заспокоюю маму затриманого і раджу їй змиритись.

18 січня. Пішла третя доба, як я мав вступити в якості захисника у справу, ознайомитись із купою документів, доказів тощо, зустрітись із підзахисним, написати купу клопотань і скарг. Тиша. Телефонує мама Юри з Косогірного, не стримуючи сліз, повідомляє, що в ІТТ Мосєєнкова Ю.В. немає і ніколи не було. Голос із райвідділу вибачається і уточнює, що справді затриманого на Косогірному не прийняли через його скарги на стан здоров’я і він продовжує утримуватись в них. Не дивлячись на запевнення, що затриманий буде обов’язково оглянутий лікарем, прошу маму написати заяву на ім’я начальника райвідділу про надання її сину негайної медичної допомоги. Нарешті „роздуплилась” прокуратура. Телефонує слідчий і пропонує зустрітись о 18.00 сьогодні або завтра зранку. Відбиваю заздалегідь заплановану поїздку в Харків на семінар і вибираю останнє: утро вечера мудренее.

Підсумовуючи вище сказане, вже вкотре за ці дні ставлю собі одне єдине запитання: навіщо їм все це? Навіщо слідчий і прокурор здійснили завідомо незаконне затримання (стаття 371 КК України) та порушення права на захист (стаття 374 КК), навіщо до них долучився суддя, постановивши завідомо неправосудну постанову (стаття 375 КК), навіщо вся ця чортівня із етапуванням затриманого туди-сюди, переховуванням слідчого, приховуванням судових і слідчих постанов? Адже в Постанові Дніпровського райсуду від 12 січня 2007 року у справі № 1-179/07 ясно сказано, що з 07.10.2005 року Мосєєнков Ю.В. утримувався під вартою незаконно, тобто без жодних правових підстав. Що вони затіяли, на що сподіваються, як збираються використати ці, такою ціною здобуті, додаткові 10 діб? В одному впевнений достаменно, ніхто із названих та інших зацікавлених у обвинувальному вироку за будь-яку ціну осіб, ніхто із них немає жодного сумніву у тому, що перед ними не вбивця.

Адвокат Олег Левицький (конт.інф.: 8-050-355-55-60, levole@gmail.com)


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 18-01-2007 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1169133416.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.