Закон "Про Суд Народу України над Президентом і Верховною Радою"

УкраїнаПраво

Майдан-ІНФОРМ: 01-08-2006 21:19 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2006/1154456370.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Майдан-ІНФОРМ: Цей текст з`явився на нашому форумі. Він не є оригінальним твором. Це практично дослівно перекладений звідси текст
http://avn-chel.nm.ru/about/law.html

Ми наводимо його тому, що зараз, через системну кризу українського парламентаризму, такі ідеї зустрічають гарячий відгук в головах українських громадян.

Це корисно читати політикам для орієнтиру - що теоретично може з ними трапитися, якщо вони вже надто сильно дістануть народ...

-----------------

ТИ ВИБРАВ – ТОБІ СУДИТИ!

Відповідальність влади перед народом має бути в руках самого народу.

Проект Універсалу національної єдності, запропонований президентом Ющенком учасникам круглого столу наповнений гарними і високими словами на кшталт "відповідальність перед народом України", "встановлення загального національного примирення", "безумовне дотримання принципів демократії" і таке інше. Сам універсал на перший погляд не викликає нарікань, за виключенням хіба що пункту другого "Плану дій національної єдності", де декларується "Продовження конституційної реформи, створення системи стримувань і противаг між президентом України, Верховною радою та кабінетом міністрів України....". Цим пунктом фактично закріплюється система протистояння між гілками влади замість їх консолідації на основі співпраці і спільної мети. Народ України обирає органи державної влади для того, щоб ті своєю органічною співпрацею служили на благо народу, а не для того, щоб вони протистояли одні одним, як "лебідь рак і щука". Це однак тема для іншої розмови.



Повернемося до Універсалу. Як ми бачимо, у ньому ніяким чином не вказано механізм дотримання політичними силами задекларованих цілей і цінностей. Відповідальність за сказане слово чи поставлений підпис з'являється лише тоді, коли є заздалегідь визначене покарання за порушення договору. Можна запитати шановного Президента, а яке ж покарання передбачене за порушення пунктів цього Універсалу? В тексті документу нічого такого не вказано. Якщо механізм контролю за дотриманням пунктів універсалу відображений у інших домовленостях, усних чи письмових, то народ України має право знати їх зміст. Якщо ж таких гарантуючих домовленостей не існує і Президент закликає народ повірити політикам на слово, то такий Універсал не вартий паперу на якому написаний. Кредит довіри народу вичерпано.

Протистояння політичних сил, яке завело державу у глухий кут, лише частково грунтується на амбіціях політичних лідерів. Основна проблема, що закладена у фундамент політичної кризи – це розкол суспільства. Тому, ні перевибори, ні декларативний договір між політичними силами, не можуть вивести ситуацію із глухого кута, оскільки не вирішують проблеми консолідації суспільства.

Суспільство розколото на дві приблизно рівні частини, які різняться за своїми політичними поглядами, поглядами на те, яким шляхом держава має йти в майбутнє. Було зламано так багато списів і використано стільки брудних технологій, а підписані договори так часто порушувалися, що у опонентів не залишилося і краплі довіри один одному. Тому підписи політиків під запропонованим універсалом не в змозі переконати народ у тому, що його пункти будуть неухильно виконуватися.

Консолідувати суспільство тепер можуть лише гарантії, а не обіцянки. Гарантії чого? Гарантії того, що політики і політичні сили, які обіймають органи державної влади, будуть працювати в інтересах усього народу. Які ж інтереси є у народу? На основі чого народ може бути консолідований і який механізм можна запропонувати для забезпечення і гарантії такої консолідації? У народу є багато різноманітних прагнень та інтересів, але найбільш універсальним можна вважати лише один - це захист від погіршення життя, як матеріального так і духовного. Захист від погіршення життя це фундаментальний спільний мінімум, заради якого власне народ і створює державу.

Отже консолідувати суспільство може лише такий договір, який примушує, саме примушує, усіх учасників суспільного життя рухатися в напрямку цієї спільної мети. Договір, повинен давати гарантії того, що органи державної влади будуть працювати на захист усього народу, а не лише тієї його частини, яку буде представляти правляча партія. Цей договір також повинен давати гарантії того, що різні гілки влади будуть співпрацювати задля ефективного виконання своїх функцій, а не протидіяти одна одній у "збалансованій системі стримувань і противаг", яка призведе до катастрофи. Контроль за виконанням цього договору повинен знаходитися в руках народу.

Щоб сформулювати такий договір, нам спочатку необхідно чітко відповісти: навіщо народ обирає і делегує владні повноваження органам державної влади (Президенту та Верховній Раді), яка їх функція? Органи державної влади створюються для того, щоб організувати дієздатних громадян на захист народу. (Причому потрібно розуміти, що в поняття народ входять нинішнє, минулі та майбутні покоління). Нинішнє покоління громадян прагне захистити себе, своїх нащадків, а також свою культуру та історію і делегує владні повноваження своїм обранцям, щоб ті організували дієздатне населення для виконання цього прагнення. Тут ключове слово "організувати". Справді, Президент особисто не може захистити народ від стихійного лиха чи нападу зовнішнього ворога, його функція - організувати дієздатних громадян на захист народу, як єдиного цілого.

Отже, Верховна Рада і Президент обираються громадянами України, для того щоб законами та указами організувати дієздатних громадян на захист народу (нині живих та майбутніх поколінь) від духовного і матеріального погіршення життя.

Відповідно Верховна Рада і Президент мають нести відповідальність перед народом за погане виконання своїх функцій так само, як водій автобусу несе відповідальність перед пасажирами.

Необхідно розуміти, що не буває відповідальності без заздалегідь визначеного покарання. Справді, водій автобусу заздалегідь знає, що за свої помилки чи халатність, наслідком яких стане травма або загибель пасажирів, він буде суворо покараний, оскільки для цього передбачені відповідні статті Кримінального Кодексу. Саме невідворотність суворого покарання забезпечує відповідальне та ефективне виконання водієм своїх обов'язків перед пасажирами. Суворість покарання направлена, в першу чергу, не на відновлення справедливості (неможливо повернути здоров'я і життя людям, що попали в аварію), а на попередження злочину і усвідомлення відповідальності.

Президент та Верховна Рада покликані законами та указами керувати державою в інтересах народу України, що є задачею набагато більш важливою. Але яке ж покарання їм передбачене за халатне виконання своїх обов'язків, непрофесіоналізм, нерішучість чи бездіяльність, наслідком яких стало зубожіння, погіршення здоров'я і передчасна смерть багатьох людей? Ніякого. Те, що їх не оберуть на другий строк, не може вважатися покаранням. Нові вибори – це надання кредиту довіри і не можуть розглядатися у якості оцінки діяльності старої влади. Фінансова установа, яка замість того, щоб вимагати повернення кредиту, обмежиться лише невидачею нового, поводить себе абсурдно і дуже швидко стає банкротом. У країнах, так званої, розвиненої демократії, механізм повернення кредиту довіри пройшов дуже довгий шлях розвитку, який вимірюється століттями. Ми не можемо повторити їх шлях, оскільки унікальні умови, при яких вони його проходили і які примушували їх еліту працювати на благо своєї країни, неможливо відтворити у сучасних умовах. І у нас, нажаль, немає стільки часу. Згадаймо, що населення України в мирний час (!!!) вимирає із швидкістю 500 000 (півмільйона) на рік. Ми не можемо собі дозволити таку розкіш, як безвідповідальна влада, це нас вбиває. Державна влада керуючись законами та указами, які вона сама ж і приймає, має право карати громадян за порушення цих законів. Однак народ України не має в своїх руках ефективного механізму, за яким він би міг покарати Президента та Верховну Раду за помилки, непрофесійну роботу, або навіть просту бездіяльність.

Наразі маємо парламент, який не в стані розпочати свою роботу із-за особистих амбіцій окремих політиків. Ситуація боляче відбивається на стані економіки і відповідно на соціальній захищеності громадян. Депутати Верховної Ради обиралися для того, щоб захищати народ України прийняттям необхідних законів – це їх обов'язок перед виборцями. Те, що вони не здатні знайти компроміс у поглядах, або переконати інших у правильності своєї точки зору, є проявом непрофесіоналізму і халатності у такому важливому ділі, як законотворення, а тому безумовно заслуговує покарання. Яке ж покарання їм передбачене у такому випадку? Розпуск, перевибори і, як максимум, не обирання у наступний парламент. Це не може вважатися покаранням. Цього надто мало, щоб викликати у депутатів почуття відповідальності.

Отже договір має заздалегідь визначати покарання за погане виконання депутатами і Президентом своїх обов'язків. Оцінка діяльності органів державної влади має бути покладена на весь народ, щоб стимулювати владу діяти на благо усього народу, а не лише в інтересах якоїсь його частини. Такий договір може бути оформлений у вигляді закону "Про Суд Народу над Президентом та Верховною Радою". Текст закону та постатейний коментар додано в кінці статті.

Суть закону полягає в тому, що народ України здійснює оцінку діяльності Президента і Верховної ради після закінчення строку їхніх повноважень у момент виборів нового Президента (нової Верховної ради). Кожен виборець, що прийшов на виборчу дільницю, отримує проект вироку Президенту (Верховній Раді) разом із з бюлетенем виборів нового Президента (нової Верховної Ради). В проекті вироку зазначено три пункти: "Заслуговує нагороди ", "Заслуговує покарання" і "Без наслідків".

Результатом волевиявлення громадян є вирок Президенту та усім депутатам Верховної ради. Вид нагороди і покарання визначається законом. Нагородою є звання Героя України із значущими правами і пільгами закріпленими відповідним законом. Покарання є суворим: позбавлення волі на строк фактичного перебування при владі. Спроба ухилитися від суду народу або відбування покарання, є особливо важким злочином, що різко підвищує суворість покарання. Цим забезпечується невідворотність дії закону.

Таким чином закон ефективно вирішує проблему відповідальності органів державної влади перед народом. Єдиним джерелом влади в Україні є народ. Влада – це можливість нагородити чи покарати більш ніж будь-хто. Якщо народ не може суворо карати та щедро нагороджувати своїх обранців, то обов'язково знайдеться той, хто може і тоді органи державної влади починають працювати не на народ, а на інтереси окремих осіб та іноземних держав.

Громадяни, делегуючи владні повноваження Президенту та Верховній Раді, беруть на себе зобов'язання виконувати прийняті ними закони і згоджуються бути покараними у випадку їх порушення. Так само і Президент та депутати Верховної Ради, згідно Закону про Суд Народу, беруть на себе зобов'язання по організації громадян на захист народу і за погану організацію, бездіяльність, халатне відношення до своєї справи згоджуються бути покараними.

Тут необхідно розуміти, що цим законом для Президента і депутатів вводиться колективна відповідальність. Чому? Без колективної відповідальності неможливо примусити депутатів та Президента працювати конструктивно у одній команді. Іншими словами, народ не цікавить, як саме депутати та Президент приймають те чи інше рішення, але народ залишає за собою право через Суд Народу оцінити наслідки від прийняття цих рішень. Колективна відповідальність покладе край конфронтації між гілками влади. Без колективної відповідальності, взагалі не може бути жодної відповідальності обранців перед народом, оскільки кожен з них отримує можливість вигороджувати себе і звинувачувати своїх колег. Якщо політик не здатен довести колегам необхідність прийняття потрібного народу рішення - це означає, що він не є професіоналом і йому не місце у владі. Навпаки система колективної відповідальності буде змушувати депутатів шукати найбільш ефективні рішення посталих проблем, а відповідно і прислухатися до альтернативних думок. Введення колективної відповідальності примушує органи державної влади приймати рішення на основі логіки і реальних фактів, а не на основі уподобань політичних лідерів. Це ефективно очистить систему влади від непрофесіоналів, лобістів приватних інтересів та корупціонерів руками самих депутатів та держслужбовців, а також відновить діалог органів влади з народом. Президент і депутати будуть змушені напружено вивчати потреби народу, пояснювати йому свої рішення.

Суду народу повинні підлягати верховні органи державної влади, що формують усю владну вертикаль – на даний момент це Президент та Верховна Рада. Інші органи державної вертикалі, такі як Прем'єр Міністр з Кабінетом Міністрів, а також секретар РНБО із своїм секретаріатом згідно Конституції відповідають перед Верховною Радою і Президентом. Президента і Верховну Раду у вирішенні кадрових питань об'єднує майбутня відповідальність перед судом народу. Вони змушені заповнити владну вертикаль тими людьми, які будуть чітко виконувати їх закони та укази, а у випадку саботажу або корупції не будуть вагатися із відправленням кабінету міністрів, чи окремих держслужбовців у відставку та під суд. Таким чином формується вертикаль відповідальності.

Закон про Суд Народу встановлює зворотній зв'язок у процесі делегування народом владних повноважень Президенту і Верховній Раді і є тим договором, який здатен покласти край конфронтації між громадянами та політичними силами. Такий договір дає гарантії, а не лише обіцянки. Після його прийняття на референдумі одразу стане ясно хто є хто. Ті депутати, які прийшли у Верховну Раду заради депутатської недоторканності і приватних інтересів, під тиском майбутньої відповідальності самі складуть повноваження, незалежно від політичних уподобань. Президент отримає стимул проявляти більшу рішучість у відстоюванні інтересів народу. Народ отримає впевненість у майбутньому, яка грунтується не на деклараціях і довір'ї, а на усвідомленні того, що час суду обов'язково настане.

Хотілося б, щоб кожен читач, прочитавши текст Закону "Про Суд Народу України над Президентом і Верховною Радою", спитав самого себе: "Чи проголосую я за цей закон, якщо його буде винесено на референдум?", а потім прислухався до свого серця.

Іван Туркевич, к.ф.н. (При підготовці проекту використані ідеї Ю. Мухіна).

Передрук і копіювання цієї статті вітається за умови включення в неї проекту закону "Про Суд Народу України над Президентом і Верховною Радою", а також за умови збереження цілісності та неперервності тексту.

Проект закону "Про Суд Народу України над Президентом і Верховною Радою".

Для забезпечення закону необхідно внести поправку до статті 124 Конституції України (Розділ VІ ІІ "Правосуддя"), яка дає визначення поняття про Суд Народу. У новій редакції стаття 124 буде виглядати наступним чином (включення виділені курсивом):


Стаття 124
. Правосуддя в Україні здійснюється
виключно судами. Делегування функцій судів, а
також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція
судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється
Судом Народу України, Конституційним Судом України та судами загальної
юрисдикції.


Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя у Суді Народу, а також
через народних засідателів і присяжних.


Суд Народу здійснює оцінку діяльності Президента та Верховної Ради України. Членом Суду Народу є кожен громадянин України. Порядок діяльності суду народу визначається законом.


Судові рішення ухвалюються судами
іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.



Закон "Про Суд Народу України над Президентом і Верховною Радою".

1. Мета Закону

Стаття 1. Верховна Рада і Президент обираються громадянами України, для того щоб законами та указами організувати дієздатних громадян на захист народу (нині живих та майбутніх поколінь) від духовного і матеріального погіршення життя.

Погана організація захисту народу України Верховною Радою і Президентом є злочином без терміну давності проти народу України.

Метою Закону є надання народу України можливості нагородити чи покарати Президента та депутатів Верховної Ради і тим змусити їх забезпечити народу конституційний захист і поліпшення життя.

2. Злочин і подвиг

Стаття 2. Погіршення життя народу без вагомих причин є злочином проти народу, покращення життя - подвиг.

3. Злочинці і герої

Стаття 3. За статтею 2 цього Закону Президент і всі без винятку депутати Верховної Ради України оголошуються злочинцями чи героями залежно від результатів свого правління.

4. Визнання злочину або подвигу

Стаття 4. Визнання злочину чи подвигу Президента та депутатів Верховної Ради здійснюється судом народу над ними. Право голосу на суді народу мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років.

Стаття 5. Суд народу над Президентом здійснюється в момент виборів нового Президента, суд народу над депутатами Верховної ради здійснюється в момент виборів нової Верховної ради.

Стаття 6. У момент виборів кожен виборець, що прийшов на виборчу дільницю, отримує проект вироку Президенту (Верховній Раді) разом із з бюлетенем виборів нового Президента (нової Верховної Ради). В проекті вироку зазначено три пункти: "Заслуговує нагороди", "Заслуговує покарання " і "Без наслідків". Кожен виборець висловлює свою волю в цьому питанні лише на основі власного сумління. Виборець вибирає варіант свого рішення шляхом таємного голосування.

Стаття 7. Якщо більше половини внесених до списків виборців виберуть: "Заслуговує покарання", то Президент після виборів нового Президента, а всі депутати Верховної Ради після виборів нової Верховної Ради, оголошуються злочинцями.

Якщо більше половини внесених до списків виборців виберуть: "Заслуговує нагороди", то Президент після виборів нового Президента, а всі депутати Верховної Ради після виборів нової Верховної Ради оголошуються героями.

Якщо більшості від числа внесених до списків виборців по одному із наведених пунктів не виявиться, то рішення народу вважається схвальним "Без наслідків".

5. Покарання і нагорода

Стаття 8. Президент і депутати Верховної Ради оголошені злочинцями за даним законом арештовуються органами МВС протягом двох тижнів після прийняття повноважень нової влади і позбавляються волі на термін рівний їхньому фактичному терміну перебування в засудженому органі влади.

Стаття 9. Виконання вироку може бути:

- відстрочене, якщо Президент чи депутат Верховної Ради був знову обраний;

- скасоване, якщо Президент або депутат Верховної Ради з відстроченим виконанням вироку на новому суді народу отримає вирок "Заслуговує нагороди";

- скорочене наполовину, якщо Президент або депутат Верховної Ради з відстроченим виконанням вироку на новому суді народу отримає вирок "Без наслідків".

Покарання за вироком суду народу сумуються.

Стаття 10. Якщо виборці приймуть рішення "Без наслідків ", то Президент і депутати Верховної Ради, які не мали раніше накладених покарань, залишають свої пости без наслідків для себе.

Стаття 11. Якщо суд народу визнає роботу Президента та (або) депутатів Верховної Ради такою, що "Заслуговує нагороди", то усі вони, за виключенням тих хто оголошувався злочинцем за цим Законом раніше, стають Героями України із усіма правами та пільгами, закріпленими за цим званням.

6. Час дії Закону

Стаття 12. Злочин за цим Законом не має терміну давності. У разі виявлення нових обставин Президент і Верховна Рада попередніх скликань можуть бути знову винесені на суд народу і після отримання нового вироку або реабілітовані, або позбавлені звань, або покарані, або нагороджені.

7. Невідворотність дії Закону

Стаття 13. Особи, визнані винними за цим Законом, не підлягають амністії чи помилуванню.

Стаття 14. Ухилення від суду народу чи покарання за вироком суду народу є особливо важкими злочинами, що караються стратою.

Стаття 15. Якщо Президент чи депутати Верховної ради, що підлягають суду по цьому Закону, спробують будь-яким способом його уникнути, то після спливання двох місяців з дня конституційного терміну суду вони визнаються злочинцями і підлягають негайній страті.

Стаття 16. Якщо Президент або окремі депутати Верховної Ради спробують ухилитися від покарання накладеного судом народу, то мають бути розшукані і страчені, де б вони не знаходилися.

Стаття 17. Якщо виконавчі органи влади України за будь-яких обставин не виконають вирок по статтям 15 та 16 цього Закону, то обов'язок його виконання лягає на кожного громадянина України та її іноземних друзів. Їм дається право діяти стосовно цих злочинців самостійно, будь-якими способами і в будь-якій точці світу.

Стаття 18. Громадянин України, що виконав вирок за статтею 17 цього Закону, стає Героєм України за цим Законом без додаткового подання та жодних указів. Стосовно іноземних друзів України питання про нагороду вирішується у кожному окремому випадку, але вона повинна бути не нижчою ніж друга по значенню нагорода України.

8. Заключні положення та внесення змін до Закону

Стаття 19. Цей Закон приймається на референдумі і не може бути відмінений або змінений інакше ніж всенародним волевиявленням.



Постатейний коментар

Поправка до Конституції.

У поправці дається визначення Суду Народу, як колективного органу, членами якого є усі громадяни України, а також його юрисдикції, а саме: суд народу займається оцінкою діяльності Верховної Ради та Президента у порядку визначеному законом.

Закон



У Статті 1 дається формулювання цілі з якою народ обирає Президента і Верховну Раду. Цією ціллю є – організація дієздатних громадян на захист народу від духовного і матеріального погіршення життя. Ця ціль органічно випливає із преамбули та статей першого розділу "Загальні засади" конституції України. Під захистом розуміється достатньо широкий набір понять – це і захист від внутрішніх і зовнішніх ворогів, від хвороб, від безпорадності в старості, від безграмотності. Стаття також вказує на те, яким чином Президент і депутати можуть нам забезпечити цей захист. Логічно, що 450 депутатів та Президент не в стані зробити це особисто. Їх роль - це організація громадян на захист народу, за допомогою законів та указів. В статті також конкретизується та частина населення, яка організується законами – це дієздатні громадяни (крім них є ще діти, та не дієздатні), а також дається визначення об'єкта який захищається - це народ, як сума нині живого та майбутніх поколінь.



В обов'язок Президенту і ВР входить не сам захист народу, а організація захисту. Таким чином конкретизується та робота за яку для Президент та ВР несуть відповідальність. Відповідальність – це система заздалегідь встановлених покарань (громадянська відповідальність, кримінальна відповідальність). Погана організація захисту народу Президентом та ВР вважається немаючим терміну давності злочином перед народом України.



Визначення злочину, як такого, що не має терміну давності покликане встановити відповідальність Президента та ВР не тільки перед нинішнім, а також і перед майбутніми поколіннями. Таким чином влада, наприклад, не може набрати кредитів за кордоном або розбазарювати ресурси країни, щоб різко підняти рівень життя нинішнього покоління і тим самим забезпечити собі позитивний вердикт на Суді Народу.



Членом суду народу є кожен громадянин України, що досяг 18 років, іншими словами кожен хто має право брати участь у виборах: "Ти вибрав – тобі судити!". Роль, яку кожен громадянин виконує у суді народу, схожа на роль присяжного засідателя у звичайному суді. Кожен громадянин вирішує, зваживши всі за і проти, чи Президент (Верховна Рада) достойно справилися із організацією захисту народу України, чи є об'єктивні причини, що привели до погіршення-покращення ситуації.



Вважається, що владою володіє той, хто має на це право. Згідно статті 5 конституції України єдиним джерелом влади в Україні є народ. Але чи має народ владу насправді? Так, він бере участь у виборах Президента і депутатів ВР, але практично не має можливості вплинути на їх діяльність після виборів. Владу має лише той, хто може нагородити за виконання своєї волі і покарати з її невиконання. Наприклад міліціонер ніяк не може вас нагородити, але ви зупиняєтеся на його вимогу, бо він за законом може вас покарати. Мати владу – це означає мати можливість нагородити і покарати більше ніж будь-яка інша інстанція, інші люди або органи влади. Виходячи із цього народ в Україні лише тоді отримає реальну владу коли буде мати можливість нагородити або покарати Президента і депутатів більше ніж це може зробити хтось інший. Наприклад Президент і депутати ВР можуть бути об'єктом шантажу, підкупу із ціллю заставити їх служити не інтересам народу України, а інтересам окремих угруповань чи іноземних держав. Народ України має у своїх руках лише досить слабкі засоби впливу на Президента і депутатів. Не обирання їх на наступний строк, а також відкликання депутатів та імпічмент президенту є досить слабкими покараннями. Страх перед таким несуттєвим покаранням легко переважується більш вагомими пропозиціями зі сторони різного роду бізнесових кіл, транснаціональних корпорацій та іноземних спецслужб. Справді, чим ризикує депутат, що лобіює прийняття тих чи інших законів, за обіцянку солодкого життя після закінчення строку повноважень ? В кращому випадку не обранням на наступний термін. A якщо він і не збирається обиратися на наступний термін після того, як зірвав великий куш? Довести прямий підкуп депутата дуже складна справа. Президент на другому терміні своїх повноважень принципово не може бути знову обраний, а тому навіть такий незначний стимул для нього щезає. Народ взагалі не може покарати легітимно обраного Президента і Верховну Раду за халатну бездіяльність, оскільки ті не порушують жоден закон. Отже говорити про владу народу над Президентом та депутатами якось навіть смішно.



У випадку, якщо за дії, що привели до погіршення життя народу, для Президента і ВР буде передбачене суворе покарання, ухилитися від якого важко або неможливо, то можливості підкупу, шантажу з боку різного роду угруповань, корпорацій та інших держав будуть різко зменшені. Не будуть в радість депутату гроші і обіцянки, якщо за них доведеться розплатитися своєю свободою. А коли депутат сидить у камері, а не в зручних апартаментах у Москві, Тель-Авіві чи Лондоні, то слідчий може легко задати йому безліч питань, про те чиї прохання він виконував на своєму посту і що йому було за це обіцяно. Депутатам та Президенту залишається лише один вихід - працювати на благо України під страхом опинитися на нарах. Суворість покарання виводиться із того, щоб переважити підкуп і шантаж з боку інших бажаючих отримати владу над депутатом чи Президентом. Можливість суворого покарання примушує державну владу бути рішучою і сильною. Таким чином ціллю Закону «Про Суд Народу» є замкнути цикл делегування влади і встановити справжнє, а не уявне народовладдя.



Стаття 2. Якщо життя народу погіршилося без об'єктивних причин, у цьому без сумніву має бути вина керівництва держави. Існують обставини коли життя народу погіршується за об'єктивними причинами – наприклад стихійні лиха, війни. Монопольне підвищення цін на деякі товари навряд чи можна вважати об'єктивним чинником. Для роз'яснення об'єктивності чи не об'єктивності обставин у депутатів та Президента існують усі можливості у вигляді засобів масової інформації. Чи повірить народ їх поясненням, стане ясно на суді народу. Якщо більшість громадян будуть вважати, що погіршення ситуації є наслідком халатності або корупції у органах влади, то Президент і депутати, які не були здатні покарати безвідповідальних чиновників і організувати нормальну роботу владної вертикалі, будуть покарані самі і це буде лише справедливо.



Для того, щоб не обмежувати вплив народу на органи влади лише покаранням останніх, Закон передбачає встановлення нагороди Президенту і Депутатам, які своєю роботою покажуть, що вони не тільки ефективно організували громадян на захист від погіршення життя, але і добилися його покращення. Покращення життя народу – це подвиг депутатів та Президента, так само, як перемога у бою - подвиг командира, який керує своїм підрозділом.

Стаття 3. Особливість Закону про Суд Народу полягає в тому, що на відміну від інших злочинів, відповідальність за які наступає по скоєнні злочинцем певних конкретних дій (наприклад крадіжка, вбивство, хабар держслужбовцю), відповідальність за злочин перед народом України наступає по результату діяльності чи бездіяльності депутатів і Президента. Це пов'язано із тим, що не можливо заздалегідь вказати, яка саме дія привела до погіршення життя народу. У різних обставинах ці дії будуть різними, а тому єдиним способом забезпечити відповідальність депутатів і Президента є покарання або нагорода по кінцевому результату. Якщо більшість громадян відмічає, що їх життя погіршилося без об'єктивних на те причин, то в цьому без сумніву має бути вина депутатів і Президента.

Другою особливістю закону є те, що він передбачає колективну відповідальність депутатів ВР і Президента. Але в такому підході немає нічого дивного. Верховна Рада приймає виключно колективні рішення, які є обов'язковими для виконання усіма громадянами. Відповідно ВР повинна нести і колективну відповідальність. Наприклад, якщо якісь депутати хочуть ухилитися від відповідальності за погіршення життя народу, на основі того, що голосували проти законопроекту, який підвищує скажімо тарифи на житлово-комунальні послуги, то таке пояснення не може бити прийнято до уваги, оскільки ці депутати вибиралися не для того, щоб голосувати в парламенті «за» чи «проти», а для того щоб добиватися результатів, які потрібні людям. Якщо закон, що погіршує життя людей без об'єктивних потреб, все таки був прийнятий – це означає, що вони не змогли переконати колег у своїй правоті, недостатньо професійно виклали свої аргументи, їх перебування у ВР виявилося марним. Виборці не в стані слідкувати за всіма складнощами інтриг у парламенті, аналізувати і пам'ятати коли, хто і за що голосував, а тому можуть і мають право оцінювати діяльність ВР і Президента по результатам. Крім того колективна відповідальність змушує законодавчу і виконавчу гілки влади працювати в одній команді. Справді, Президент тепер не може перекласти свою відповідальність на те, що ВР приймає погані закони, а ВР не може скаржитися, що виконавча влада не виконує прийняті нею закони. Президент і парламент будуть змушені ефективно організувати спільну роботу.

В Статті 4 йдеться про те, що визнання злочину чи подвигу Президента та депутатів Верховної Ради здійснюється судом народу над ними. Право голосу на суді народу мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Отже вина депутатів виноситься за вироком суду, а тому закон не знаходиться у протиріччі із правами людини, закріпленими в Конституції.

Статті 5, 6. Суд народу над Президентом співпадає із виборами нового президента, а суд над ВР із виборами нової ВР. На сьогодні, виборцям пропонують голосувати за нових кандидатів без можливості заслухати звіт старої влади про зроблену роботу і винести їй оцінку. Вважається, що виборці висловлюють таку оцінку тим, що знову обирають або не обирають депутатів тих політичних сил, які вже мали змогу проявити себе у парламенті попереднього скликання. Абсурдність такої ситуації очевидна. Наприклад політична партія, яка була створена заради лобіювання деяких приватних інтересів, після виконання своєї функції може взагалі не брати участь у наступних виборах. Нові вибори – це надання кредиту довіри і не можуть розглядатися у якості оцінки діяльності старої влади.



Відділення етапу оцінки старої влади від виборів нової, реалізується тим, що виборець отримує проект вироку Президенту чи ВР разом із виборчим бюлетенем нового Президента (нової ВР).

Таке розділення виключає прихід до влади політиків на хвилі популістських обіцянок, або зраду своїх обіцянок, оскільки за них прийдеться реально відповідати. Проект вердикту також може містити текст присяги члену Суду Народу, аналогічний тексту присяги членів звичайного суду або присяжних засідателів.



Стаття 7 встановлює порядок винесення вироку. Після підрахунку голосів ЦВК, рішення суду народу буде вважатися прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини зареєстрованих виборців. Із ціллю запобігти можливій необ'єктивності, вирок Суду Народу вступає в силу, якщо за нього проголосує не проста більшість громадян, що прийшли на вибори, а більшість від зареєстрованих виборців у країні. Президента і ВР не може карати або нагороджувати меншість громадян. Необхідно розуміти, що жоден суд не гарантує повної об'єктивності, коли виносить свій вирок. Іноді стається, що невинний у скоєнні злочину не може довести свою правоту перед обличчям фактів, які свідчать проти нього. Це, однак, зовсім не означає, що суд, який виніс вирок порушив закон. Суд виносить своє рішення на основі наявних фактів. Якщо підсудний чи його непрофесійний адвокат не змогли надати суду необхідних фактів, то підсудний цілком справедливо буде засуджений. Президенту чи ВР зовсім не забороняється найняти "адвокатів", задачею яких буде через ЗМІ заздалегідь пояснити і довести суспільству об'єктивність чи необ'єктивність обставин, які привели до погіршення чи покращення життя народу.



Стаття 8 встановлює покарання за злочин проти народу, рівний позбавленню волі на строк фактичного перебування в засудженому органі влади, а також визначає державний орган на який покладено виконання вироку. В зв'язку із тим, що непродумані, халатні рішення або бездіяльність влади несуть у собі значну небезпеку для всього народу, суворість покарання за цей злочин встановлюється на рівні кримінального. Слово "фактичний" не дозволяє уникнути відповідальності методом дострокової відставки. У випадку якщо дехто із депутатів достроково перервав свої повноваження, а діяльність ВР потім була визнана злочинною, то цей депутат відбуває строк покарання рівний строку його фактичного перебування у владі. Таким чином передчасна відставка депутата чи Президента по власному бажанню не може звільнити його від відповідальності.



Статті 9, 10 говорять про те, що покарання за вироком суду народу сумуються. Стаття 9 вводить процедуру відкладення виконання вироку, якщо Президент або депутат був знову обраний, а також встановлює процедуру додавання строків. Якщо на суді народу за покарання чи нагороду проголосує менше 50% виборців, то вердикт не може бути винесений і вважається схвальним "без наслідків". У такому випадку, Президент і депутати Верховної Ради, які не мали раніше накладених покарань, залишають свої пости без наслідків для себе. Усі ті, які мали відкладені вироки і не були обрані знову, відбувають відповідне покарання.



Стаття 11 визначає нагороду Президенту та депутатам ВР, які отримали вирок "Заслуговує нагороди". Нагородою є звання Герой України із відповідними пільгами закріпленими за цим званням. Однак, якщо Президент та окремі депутати ВР мають не відбутий термін покарання за минулим судом народу, то усі минулі відкладені покарання відміняються, але звання Героя України їм не присвоюється.



Стаття 12 встановлює час дії закону таким, що не має терміну давності. У разі виявлення нових обставин, дії влади попередніх скликань можуть знову бути винесені на суд народу за допомогою процедури референдуму. Цей пункт фактично встановлює можливість апеляції. Скажімо, якщо депутати від правлячої партії отримали покарання за вироком суду народу, ніхто не забороняє політичній силі, яку вони представляли провести агітацію, переконати громадян у тому, що вирок суду народу не є справедливим, скликати новий суд народу у вигляді референдуму і таким чином відмінити попередній вирок та визволити своїх колег із тюрми.



Діюча влада в першу чергу буде зацікавлена у розслідуванні діяльності влади попередніх скликань, інакше на суді народу буде відповідати за чужі помилки. Стаття 12 наприклад гарантує те, що діюча влада не буде бездумно розпоряджатися ресурсами країни для задоволення сьогоденних потреб населення за рахунок майбутніх поколінь, оскільки влада майбутніх скликань, якій доведеться боротися із наслідками, може через винесення питання на референдум позбавити її звань та покарати.



Стаття 13 говорить про те, що засуджені за вироком суду народи не підлягають амністії чи помилуванню. Це нівелює можливість зговору, коли нова влада амністує попередню і так далі.



Статті 14-17 забезпечують невідворотність дії закону. Найважливішим принципом правосуддя, що попереджує нові злочини, є невідворотність покарання. Саме реальна чи уявна можливість уникнути покарання заохочує злочинців порушувати закон. Наприклад відомий факт, що підвищення суворості кари за згвалтування приводить спочатку до зменшення кількості згвалтувань, але після певної межі веде до збільшення числа вбивств жертв згвалтування. Злочинці йдуть на вбивство з метою сховати сліди злочину і тим самим уникнути його розслідування. Ми бачимо, що у даному випадку, страх перед суворим покаранням є вищим ніж оцінювана злочинцями здатність органів МВД провести розслідування. Якщо б вони були переконані у тому, що будуть обов'язково знайдені і покарані, то ніколи б не пішли на вбивство. Отже комбінація суворого покарання і його невідворотності відбиває будь-яку охоту порушувати закон.

За цим законом суд народу невідворотно настає в кінці повноважень Президента або ВР. Тому є два способи спастися від покарання: ухилення від самого суду або ухилення від виконання вироку. Наприклад депутат може втекти за кордон, що ми нерідко спостерігаємо і зараз. Статті 14-17 ставлять перепону на шляху уникнення від покарання за судом народу. Спроба ухилитися від Суду Народу чи виконання його вироку визнається особливо важким злочином, що карається стратою. Вина Президента чи депутата ВР визнається по факту здійснення ним спроби ухилитися від суду народу чи виконання його вироку. Таким чином Президент і депутати ВР поставлені перед вибором, відбути відносно невеликий термін позбавлення волі, або спробувати його уникнути, тим самим здійснивши особливо важкий злочин.



Стаття 15 встановлює перепону на шляху усілякого роду затримок з боку органів влади у проведенні суду народу. Після спливання двох місяців від того терміну, коли б мав відбутися Суд Народу, Президент і депутати ВР вважаються злочинцями і підлягають страті.



Статті 16, 17 доповнюють механізм невідворотності закону тим, що у разі необхідності кожен громадянин України або її іноземні друзі мають право покарати Президента чи депутата ВР, які вважаються тими, що скоїли особливо важкий злочин, де б вони не знаходилися. Оскільки нова влада чи керівництво МВД можуть увійти у зговір із владою попереднього скликання, надання права будь-кому карати Президента і депутатів ВР, що вважаються винними у скоєні особливо важкого злочину, повністю гарантує невідворотність виконання цього закону. Статтею 18 встановлюється нагорода за виконання вироку по статтям 14-16.



Стаття 19 говорить про те що Закон приймається на референдумі і не може бути відмінений або змінений інакше ніж всенародним волевиявленням. Таким чином ні Президент, ні ВР не можуть відмінити цей Закон по своїй волі. Прийняття закону на Референдумі також дає йому пріоритет над іншими законами, і вимагає приведення законодавства у відповідність до нього, наприклад введення необхідних положень у Кримінальний Кодекс і т. д. Слід зазначити що Закон про Суд Народу, як і будь який інший закон не має зворотної дії. Перед введенням цього закону в дію, ті народні обранці, які не погоджуються займати свій пост на умовах викладених у цьому законі, можуть достроково припинити свої повноваження.

Обговорити цю новину у форумі

MsWord document
Sud Narodu2.doc

101.50 Kb

Майдан-ІНФОРМ: 01-08-2006 21:19 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2006/1154456370.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.

  Ваша участь :
Ви теж можете додавати новини на "Майдан"! Читайте як!
Слідкуйте за нами
на Twitter
Найкраще з Майдану
на Facebook
  ПРЯМА ДІЯ :
Назви ім'я - нехай свіча не згасне
Захисти Україну! Зупини законопроект про мови
Збираємо докази спотворення волевиявлення!
  Опитування :
“Чим є для Вас право знати?”

Переглянути результати >>>

  ОСТАННІ СТАТТІ :
На одній хвилі: «Ель Женераль і реп-гімн близькосхідної революції»
Ольга Веснянка, DW: Радянський спадок - "дідівщин​а" в українські​й армії
Василь Овсієнко: «Пилорама-2011». Мнение экспоната
Микола Сварник: Канада протестує
Franko: Про неопірність злу
Олександр Северин: Вбогість пацанських політінформацій
Роман Сердюк: Тимошенко - состав преступления
Альянс Майдан – народним депутатам України: «And Justice for All! Або армагеддєць!»
ГО «Українська альтернатива»: Суд, який паплюжить верховенство права і права людини – загроза суспільству
Станіслав Полянський: Не віддамо свою країну!
Святослав Караванський: Суд пігмеїв над велетнями
otiec: В сім'ї вільній новій не забудьте пом'янути... (с) Кобзар
Олександр Северин: Доцільна брехня, брехлива доцільність
Юлій Хвещук: Історичні «медвєдизми» на тлі 2012 року
Галина Седых: Битва за Техноленд, или кто в Украине не уважает авторское право



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua