Іван Синєпалов. Євромайдан закінчився. Почалась Єврореволюція.
Спогади студента з Маріуполя, якого побили “беркути” в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року.
Спогади студента з Маріуполя, якого побили “беркути” в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року.
Це була на той час гостросучасна, модерна – і водночас ґрунтована на українських народних традиціях музика. З багатими аранжаціями, модерним саундом музика. Ба навіть сценічні костюми в них були на високому рівні, яскраві, стильні, ультрамодерні і водночас з традиційними мотивами.
Отже, нам не “конче потрібна судова реформа”, як зараз кажуть з кожної праски, нам конче потрібно чесно описати СРСР і забути про нього як про жахливий сон.
Кажется, получилось так, что Гия (или имя его?) дал в итоге обществу и зачатки политической брезгливости, и начальную волю к противодействию злу, и больше демократии, и совсем другую свободу слова (об эффекте покупаемости вместо самоокупаемости этой свободы он явно не думал), и в целом — много-много предпосылок к движению вперёд, к прогрессу. И оказался после смерти намного сильнее тех, кто его убил, в помыслах и на деле.
Соціальний антикомуністичний телеканал. Проєкт
Чому європейці завоювали Америку, а біологічна зброя не є ефективною.
Епідемічний апокаліпсис. Віспа, три тифи, дизентирія, різні коклюші, корости, венеричні захворювання… та пандемія іспанки”, – докторка історичних наук, професорка Харківської державної зооветеринарної академії Любов Жванко розповідає про епідемії, які накрили Україну у буремному 1918 році і про заходи, які довелося вживати уряду гетьмана Скоропадського.
“Епідемічний апокаліпсис. Віспа, три тифи, дизентирія, різні коклюші, корости, венеричні захворювання… та пандемія іспанки”, – докторка історичних наук, професорка Харківської державної зооветеринарної академії Любов Жванко розповідає про епідемії, які накрили Україну у буремному 1918 році і про заходи, які довелося вживати уряду гетьмана Скоропадського. Які загрози стояли перед щойно народженою Україною? Як їм протидіяли перші керівники? Що вдалося подолати, а що ні? Хто допомагав, а хто протистояв цим заходам?
Належати до РускогоМіра обов’язково означає приймати історію Другої світової війни у тому вигляді, як її описав Путін – тобто НеТак як її бачить весь цивілізований світ, включаючи і переможців, і переможених, і звільнених.
29–30 листопада 2019 року відбувся другий за ліком Харківський міжнародний безпековий форум, де крім українських спікерів на форумі мали нагоду поділитися своїми думками представники Грузії, Молдови, Чехії, Німеччини, Білорусі, США. Було піднято питання ціннісної сторони гібридної війни, яку РФ веде проти України, дискутувалися проблеми історіографії, що є об’єктом ідеологічних спекуляцій, була розглянута безпекова ситуація у різних європейських країнах; також предметом уваги були популізм як актуальна загроза та поствиборча ситуація в Україні; нарешті, Форум не обійшов і специфічні безпекові питання Сходу та Півдня України.
Де можна побачити пам’ятник жертвам підриву ДніпроГЕСу військами НКВС, серед яких багато мирних мешканців, звичайних українців? Де я можу подивитися на пам’ятник тим робітникам заводів, яких керівництво кинуло в окупації, фактично обдурив?
Я пройшла всі стадії переходу — від жорстких вимог отримати від співрозмовника відповідь саме українською до так званої “Лагідної українізації”, коли йдеш в російськомовне середовище з посмішкою і просто розмовляєш українською й через свої дії та переконання впливаєш позитивно на інших.
Але, панове, як відомо, що шила приховати в мішку ну ніяк неможливо
Кілька епізодів, що найбільше запам’яталися. Перший: організатори тричі змінювали місце відкриття Форуму через організацію провокацій з боку «тітушок». Відкриття Форуму відбулося в Свято-Дмитрівській церкві УАПЦ. Другий епізод: на робочу групу «Система громадянської освіти на Євромайданах», яка розміщувалася в підвальному приміщенні (без вентиляції) книгарні «Є», в якій саме працювала я, напала група «тітушок» і отруїла присутніх перцевим газом.
У Великобританії століттями була “зрада”. Оцей покроковий прогрес, в якому еліти нехотя йдуть на часткові реформи, це ж типова наша “зрада”.