злочини

Звідки в Криму село «Вінницьке»? Роздуми про депортацію і культуру забуття

Найкраще в СРСР вміли забувати. Забути власні злочини, забути про жертв, набудувати палаци мрій там, де вбивали і катували, і, як родзинка у булочці, – перекласти вину за власний злочин на когось іншого, наприклад, на німців, як було в Катині, чи на Фінляндію, бо “близько до кордону”, чи на кримських татар, бо з “німцями співпрацювали”. Забуття було настільки майстерним, що абсолютна більшість радянських громадян не згадувалась і не згадувала про правду.


Спасибо, Гия, спасибо за все это!

Кажется, получилось так, что Гия (или имя его?) дал в итоге обществу и зачатки политической брезгливости, и начальную волю к противодействию злу, и больше демократии, и совсем другую свободу слова (об эффекте покупаемости вместо самоокупаемости этой свободы он явно не думал), и в целом — много-много предпосылок к движению вперёд, к прогрессу. И оказался после смерти намного сильнее тех, кто его убил, в помыслах и на деле.



Освячена ікона “Всевидяче око Боже” для Миротворця

Новоосвячена ікона «Всевидяче око Боже» одразу була передана колективу Центру досліджень ознак злочинів проти національної безпеки України, світу, безпеки людства та міжнародного правопорядку Миротворець.