09/15/2002 | this could be worth of

Виступ Віктора Ющенка на народному форумі
15.09.2002 // 16:21

Джерело: Прес-служба "Нашої України"




Шановні друзі !

Я відверто скажу : мене тішить дискусія, що відбувається у цьому залі. Це
історичний зал викликає у кожного свої ії Я , особисто, згадую, як вісім місяців
тому тут було оголошено про створення Блоку “Наша Україна”, відбувся наш
перший з”їзд. Цей зал виявився для нас щасливим .
Я хочу продовжити свій виступ, повторюючи питання, яке звучало в
усіх попередній виступах. Чому ми так живем? Останні соціологічні опитування
свідчать: 56% українських громадян вважають, що за 11 років Україна не стала
справді незалежною, 58% вважають, що демократичні вибори в нашій державі
неможливі. 68% опитаних упевнені в погіршенні матеріального стану своїх сімей
порівняно з 1990 роком. У пошуках кращого життя Україну готові залишити 30%
опитаних, приблизно 2,5 млн. її громадян уже виїхали.
Відповідь , що причина – в економічній , соціальній кризі –
нечесна. Фундаментальна відповідь одна. Ми маємо глибоку
кризу влади. Є один механізм, який може демонтувати кризу
влади – це вибори. Чому вибори березня 2002 року не дали
відповідь, як вийти з кризи, чому вони не змінили владу? Я
хочу навести один приклад – в той же час в Угорщині
відбулися вибори і політик, якого я надзвичайно поважаю,
екс-прем”єр Віктор Корбан програв, його політична сила
набрала на 6 голосів менше, аніж їхні політичні опоненти.
Наступного дня Корбан пішов у відставку. Це є європейська
політична культура. В Україні влада повністю програла
вибори. Але ніяких змін не відбулося. Ми маємо
представників цієї влади в Уряді, у керівництві парламентом.
Я переконаний, що сьогодні парламент володіє найбільшим
демократичним потенціалом, має найбільше демократів за 11
років. Якби проти народних депутатів не чинилосося тиску і
переслідувань за політичними мотивами, то за два тижні у
Верховній Раді сформувалася б більшість.
Чи є шлях преломити ситуацію ? Такий шлях існує. Про нього – дещо
пізніше. Погодьтеся, що через недемократичність політичної системи Україна у
своєму економічному розвитку відстає від сучасного світу. Відставання,
помножене на відчуження влади і громадян, створює загрозу втрати
незалежності. Про цю загрозу державності застерігав у 1918 році Михайло
Грушевський: ”Не брати від держави або громади якнайбільше, а давати їй
якомога щедріше – це повинне бути предметом амбіцій”. Його не почули.
Через сорок років та ж ідея служіння суспільству дала
потужний поштовх іншій державі. “Не питай, що Америка
зробила для тебе, запитай себе, що ти зробив для Америки” ,
- так сформулював обов'язок громадянина Джон Кеннеді.
Що сьогодні ми всі можемо зробити для України? Чи є шлях переломити
ситуацію, подолати відставання, забезпечити добробут громадян і гідне місце
Україні в світі? Чи здатні українські політичні і громадські сили знайти формулу
виходу з кризи і спільно працювати над її реалізацією?
Такий шлях існує. Україна жодним чином не приречена повторювати
трагічний цикл своєї історії.
В Україні багато говорять про євроінтеграцію, шлях в Європу. Українцям
близька європейська повага до окремої людини, нас приваблює перспектива
забезпечити громадянам європейську якість життя. Згадаймо, що європейська
цивілізація почалася тоді, коли жителі кількох грецьких міст відмовились вважати
своїх вождів богами і встановили кілька простих принципів. Владу правителям
дають і відбирають громадяни, влада може діяти лише в межах закону, метою
влади є досягнення гармонії інтересів, гармонії прав і обов'язків. Визнання цих
принципів, принципів демократії, майже три тисячі років тому відділило Європу
від Азії.
Уперше демократія довела свою силу ще дві з половиною тисячі років
тому, коли маленькі грецькі міста відстояли свою незалежність від могутньої
імперії персів.
Демократія не раз давала і Україні шанс державності. Колись демократія
перетворила витоптаний татарами край на державу, до якої присилали послів
володарі цілої Європи. Почитайте Конституцію Пилипа Орлика, писану в 1710
році. За рік до цього Україна була роздавлена. Силою перемогла диктатура,
абсолютна монархія. Але ця книга свідчить, що навіть тоді наймудріші з українців
бачили порятунок держави в демократії.
Історія України, як і всієї Європи свідчить, що лише демократія дає
інструментарій виходу з кризи, забезпечує стабільність держави і добробут
громадянам.
Сьогодні Україні потрібна демократизація, реформа політичного режиму.
Які дії були б найкращим порятунком для України?
Шановні друзі, побратими. Сідаймо за стіл, формуємо механізм виходу
України з кризи. Першим продуктом цього механізму має стати сформована
парламентська більшість. Яка сформує коаліційний уряд народної довіри. Сила,
яка перемогла , структуризує парламент , формує владу. Владу обирає народ, а
не влада обирає владу. Невід”ємною частиною має стати підписання
трьохсторонньої політичної угоди – паксту стабільності- між парламентом,
урядом та Президентом. Це продемонструє Україні і світові , що в Україні знайшли
формулу, яка демонструє політичну стабільність. Отже, ми пропонуємо зробити
п'ять невідкладних кроків.
· Перше. Верховна Рада України повинна самостійно
структуризуватись. Парламентську більшість має
формуватися не на вулиці Банковій, а на Грушевського. І
основу її мають скласти не аутсайдери виборів, а які сили, що
здобули на них найбільшу підтримку.
· Друге. Демократична більшість повинна сформувати
коаліційний Уряд народної довіри. Цей крок можна зробити не
чекаючи змін до Конституції, про це вже говорить Президент.
Уряд, що спирається більшість, зможе реалізувати програму
послідовних економічних і соціальних ініціатив. Кожен крок
програми – це вирішення певного завдання. Перше з завдань –
зростання добробуту громадян: підвищення зарплат, пенсій,
розширення гарантій соціального захисту. Ці кроки наблизять
державу до людини. Їх реалізація забезпечить стабільність в
державі. Україна отримає можливість реалізації певного соціального
пакту. Такий демократичний шлях подолання економічної і
соціальної кризи дав високий результат в повоєнній Німеччині.
· Третє. Політичною гарантією узгодженості дій демократичної
більшості парламенту, коаліційного Уряду та Президента має
стати підписання ними тристороннього договору про спільні дії.
Вони мають оприлюднити план своїх дій і взяти на себе
відповідальність за його виконання.
· Четверте. Має бути знищена цензура ЗМІ, всі “темники”, знята
інформаційна блокада “Нашої України”, інших демократичних
сил.
· П'яте. Має бути започаткований постійний круглий стіл як
форма публічного діалогу між владою і суспільством. Влада
має нарешті почути громадян.
Такий наш план.
Є другий варіант – влада залишається сліпою і глухою.
Більшість , “група 231” формується в одном у з кабінетів на
Банковій. Депутатів зганяють у ту більшість, залякуючи
кримінальними справами. Впевнений, в українському
парламенті вже не вдастся сформувати адіміністративну
більшість. Якщо влада сліпоглухоніма, тоді починає говорити
вулиця, майдан, громада. Тоді потрібні дострокові
президентські і парламентські вибори. Прийде нова команда,
яка сформує більшість, створить коаліційний уряд, підпише
пакт стабільності. Але це довгий шлях, конфліктний шлях –
це теж плата , теж вибір.
Хіба Україна знову повинна пройти шлях конфлікту: Ось і зараз деякі
політичні сили підштовхують суспільство до чвар. Подивіться, в останні дня ми
бачимо, як через ЗМІ “Нашій Україні” приписується ворожість до Росії. Це вже
робилося під час виборів. Щоб зберегти владу олігархічні клани готові розколоти
Україну, як це вже траплялось в нашій історії. Підкреслюю: ми прагматична сила,
ми ніколи не експлуатували жодної теми, що може роз”єднати українців за
мовними, релігійними чи ще якимись ознаками. Ще і ще раз можу наголосити:
патріотизм українців і їх прагнення до демократії жодним чином не спрямовані
проти жодного з наших сусідів. Чи не найголовніший національний інтерес України
- партнерство з демократичною і процвітаючою Росією
Є третій шлях – нічого не робити, не помічати політичної кризи. Це –
шлях до тоталітаризму, до політичного режиму. Не хочу , щоб такою була
відповідь для України. Ми в фазі, коли “Наша Україна” вкотре виходить з
черговими ініціативами. Я їх перерахував. Ми зверталися з листом до
Президента України, запрошуючи до діалогу. Він образився , що не в тій формі
звернулися. Ми запросили Президента на Форум, він знову образився, на форму і
зміст. Влада не може не відповідати на вимогу демократизації, навіть якщо хоче
лише виграти час.
Довго робити вигляд, що нічого не відбувається, влада не зможе. Сьогодні
питання владі задають вже не тільки політики в парламенті. Змусити владу
відповідати за бідність, несправедливість, приниження хочуть люди, майдан,
вулиця. Люди по всій Україні змушені виходити на майдани, бо не бачать іншого
способу змусити владу їх почути. Український народ все ясніше розуміє, що
країна стоїть на роздоріжжі між диктатурою і демократією. При такому виборі
боротись за демократію означає бути патріотом, боротись за Україну.
Патріотизм об”єднує громадян з різними політичними поглядами . Чим більше
стає прірва між суспільством і владою, тим голосніше звучить голос майдану. В
Україні формується громадянське суспільство. 16 вересня я буду на майдані, де
вимагає моя совість. Бажаю всім бути в цей день там, де вимагає совість і щоб
у вас не виникало конфлікту між совістю і розумом.
Влада може піти на діалог, тоді буде виграно час і вже невдовзі
українці відчують позитивні результати політичних реформ. З'являється
можливість круглого столу як механізму переговорів між владою і політичними
силами, що спільно пропонують план демократичної реформи. Цей механізм
дозволить уникнути ризиків глибоких соціальних потрясінь, збереже досягнуту
політичну єдність і неподільність України з Заходу до Сходу. Восени 2000 року, в
період гострої кризи, влада відмовилась від пам'ятного круглого столу, якого
пропонував позичити Україні Президент Польщі Олександр Кваснєвський. Україна
втратила ще один шанс, який так успішно використали поляки.

Шановні учасники форуму! Надто багато сьогодні вирішується, щоб
хтось міг відсидітися з краю. Логіка подій вимагає визначення, ініціативи й
готовності взяти на себе відповідальність.
Давайте приймати рішення і діяти. Час не чекає.



















Украинская баннерная сеть