05/20/2003 | Shooter

УМ.

„Опозиція має відповідати ударом на удар”

- Тарасе, багатьох цікавить, куди в цей період зникла опозиція, чому не відчувається її активності? Раніше повідомлялося про поновлення масових акцій нібито наприкінці травня. Чи справді щось має відбутися?

- Акції опозиції плануються приблизно на 31 травня. Конкретне рішення буде ухвалене тільки після того, як Кучма оголосить наступний етап свого плану щодо втілення конституційної реформи. Оскільки в нашому розпорядженні є інформація, що Президент має 5-6 варіантів розвитку подій за власним сценарієм. Який саме шлях він обере, стане відомо в двадцятих числах травня. У залежності від того, що він скаже, - чи це буде референдум, чи Конституційна асамблея, чи знову ламання хребта парламентові, - опозиція має виробити свій план дій. На мій погляд, опозиційні сили не повинні боятися вступити в пряму суперечку з главою держави з цього питання. Якщо Кучма піде на референдум - опозиція має ініціювати контрреферендум, якщо Кучма пробуватиме „дотискати” у Верховній Раді 300 голосів - те саме варто робити й опозиції. Якщо Кучма планує застосувати адмінресурс, опозиціонери повинні закликати на свою підтримку вулицю. Главі держави слід чітко дати зрозуміти: на кожен його удар буде протидія, удар у відповідь.

- Наскільки таке бачення популярне у „Нашій Україні” і в опозиційній четвірці загалом?

- Така точка зору, як на мене, є безальтернативною. Я просто впевнений, без тіні сумніву, що така позиція в блоці Віктора Ющенка переможе! Адже Ющенко повинен розуміти: якщо Кучмі й Медведчуку дати можливість провести свій варіант конституційної реформи, то ніяких всенародних виборів наступного Президента не буде! І Віктор Андрійович залишиться зі своїм 30-відсотковим рейтингом, але без влади. Й усвідомлення цього факту - я переконаний - змусить \"Нашу Україну\" діяти.

- Але, схоже, в цьому блоці переважає інша точка зору на впровадження політреформи, інша оцінка дій Президента та його оточення, - більш поміркована...

- Ну якщо їм потрібно ще спробувати сто перший раз домовлятися з Кучмою, вкотре наступити на граблі, - хай намагаються. На мою думку, цього робити не можна. І я впевнений, що нам вдасться переконати Віктора Андрійовича в потребі обрати чітку, жорстку позицію щодо гаранта. Кучма йде на свій референдум - а ми на свій, у нього одне бачення змін до Конституції - у нас власне. І нехай люди визначаються, за кого вони - за Президента чи за Ющенка. Результат очевидний! Але без конфлікту в цієї влади виграти не можна, і Віктор Андрійович має остаточно переконатися: він не стане Президентом, не вступивши в боротьбу з діючим режимом.

„Розбіжності в опозиційному таборі спровоковані зовні”

- Тарасе, як ви оцінюєте останні вияви розбіжностей у поглядах на деякі поточні питання в межах опозиційної четвірки? Я маю на увазі зіткнення правих із комуністами 9 травня у Львові, демарш фракції КПУ в середу під час спеціального засідання Верховної Ради, присвячене річниці голодомору 1933 року, деякі інші випадки, на кшталт \"педалювання\" представниками Компартії \"бюджетного скандалу\". Чи вдасться знайти порозуміння двом крилам опозиційних сил?

- Я думаю, розбіжності спровоковані ззовні. Гадаю, без руки Банкової тут не обійшлося. І в середовищі комуністів, і в \"Нашій Україні\" та БЮТі відчувається дія зовнішніх чинників, які прагнуть пересварити четвірку. Від цього потрібно відійти, чітко зрозумівши, що є основним і важливим, а що - другорядним. Відділити зерно від полови. Я вважаю, що підходи до оцінок Дня Перемоги - це якраз другорядне питання, та й ставлення до голодомору 70-річної давнини, як не блюзнірськи це може звучати, - також не головне.

- Що ж тоді, на ваш погляд, є визначальним?

- Візьмемо владу - все в нашому таборі буде нормально, тоді все й з\'ясуємо. Головне на сьогодні питання - влади - зараз вирішується в протистоянні з Кучмою. Це протистояння має бути публічним і відкритим. Тому що на їхньому боці є все, крім одного, - довіри народу. На нашому боці - лише ця сама довіра. Тож тепер слід конвертувати популярність, яку має Ющенко, в безпосередню політичну дію. Не сидіти склавши руки, не гратися в підкилимні ігри тут, у парламенті. Бо тут нас Медведчук обіграє. А йти в маси, на публічний конфлікт.

\"Любов народу в нас поки що не означає наявність влади\"

Приміром, Леонід Кучма переходить безпосередньо до організації двопалатного парламенту, скасовує всенародні вибори Президента, запроваджує так звану парламентську республіку. Останнє йому вдається, бо додати свої голоси для 300 необхідних комуністи, швидше за все, погодяться. Як у такому випадку нам слід діяти? Та нам треба звертатися до народу, питати в людей: ви за те, щоб були всенародні вибори Президента, чи ні? Адже воля народу, за Конституцією, є вищою за волю парламенту. Наш виграш у цьому випадку дає прямий вихід на дострокові вибори Президента.

- Ви маєте на увазі, що таке можливе після успіху опозиції на референдумі?

- Звісно, це питання цілком легітимне. Якщо Центрвиборчком не зареєструє для бюлетеня референдуму таку позицію, - нарветься на Парламентську Асамблею Ради Європи. Якщо ЦВК зігнорує й таке, ми підемо на плебісцит. Не дадуть провести такий захід - оголосимо всеукраїнське опитування й покладемо 10 мільйонів підписів до стін Верховної Ради.

- Утім, скажімо, свого часу ви вже збирали мільйони підписів проти відставки Ющенка з посади Прем\'єр-міністра, і що це дало?..

- Нашою помилкою в 2001 році було те, що, зібравши людей, не сказали, що їм тут робити далі. А якщо зараз парламент і Президент зневажать позицію 10 мільйонів громадян, народові можна буде сказати: \"Люди добрі, ви бачите, як до вас ставляться, як вашу думку ігнорують? Ви готові терпіти знущання Кучми над собою ще протягом двох років? Ні? Ану вперед, на Верховну Раду!\"

- І ви вважаєте, люди підуть уперед? Наш народ зазвичай політично пасивний...

- За Ющенка підуть. Якщо Віктор Андрійович упреться - за ним підуть маси. Українці здатні діяти не менш рішуче, аніж ті самі серби чи чехи. Але їм треба виявити справжнього лідера. І лідерові, наголошу, потрібно впиратися за своїх людей. Вони перериють увесь Київ без копійки грошей, коли побачать, що лідерові, котрий бореться за їхні інтереси і протистоїть бандитам, загрожує небезпека.

- Проте, з іншого боку, серед політологів існує така точка зору, що Віктор Ющенко має високий рейтинг популярності в народі саме через свою поміркованість, не схильність до радикальних кроків.

- Це правда. Ющенко є уособленням ірраціональної мрії українців про хорошого Президента. Але - ще раз підкреслю - просто так в наявній системі політичних координат він главою держави не стане. З найвищим рейтингом можна дожити до глибокої старості, так і не отримавши влади. Любов народу в нас зараз не означає наявність влади. Віктор Андрійович має змінити цю аксіому. А без дії, без конфлікту це неможливо.

- Ви доводите цю точку зору до самого лідера вашого блоку?

- Я вже захрип це доводити. У фракції \"Наша Україна\" так, як я, вважають чоловік 20-30, і присягаюся: ми тиснутимемо на Ющенка, закликаючи його саме так перетворити народну любов у свою владу. Пішовши на прю із владою.

Я наведу такий образ. Мені протистояння Ющенка з владою, з Кучмою, нагадує боксерський поєдинок. Віктор Андрійович вийшов на ринг, він сильний, потужний, він має прекрасні рукавиці, боксерський шолом, у нього тут все нормально (показує капу в роті. - Авт.). Глядачі розуміють, що Ющенко виграє. Але проти нього вийшов бандит з кастетом і биткою. І Ющенко думає: ну ні, та це ж не за правилами! Він не буде мене цим бити - он і суддя стоїть. Суддя, мовляв, зараз скаже, щоб суперник кастет поклав. Але тим часом бандит вдарить биткою по голові, а кастетом - куди треба, і виграє. Ющенко має зрозуміти, що проти нього б\'ються без правил, встряти у вуличну бійку. Інакше він програє вибори, а Україна на десятки років перетвориться на заповідник олігархів. І - \"до побачення\".