03/26/2004 | Спостерігач

Мобілізаційний план на... поразку?


Поразка донецького журналіста Євгена Талішева на довиборах у ВР у 61 виборчому окрузі доволі болісно вдарила по опозиції і особливо по опозиційних журналістах.

Вибори у Верховну Раду в 61 виборчому окрузі, в результаті яких переміг рідний брат нинішнього Генпрокурора Геннадія Васильєва – Олександр - стали не лише полігоном випробовування брудних технологій на майбутніх президентських виборах. Але й свідченням повної недовіри незалежних донецьких мас-медіа до політичних ігор та їх учасників. І на цей раз в ряди тих, кому журналісти не довіряють, потрапили не лише провладні політичні сили, але значною мірою й опозиційні. Частина незалежних журналістів вирішили спробувати власний потенціал, а не працювати на когось з висуванців політичних структур. Більш того, на цей раз саме політичні сили мали зіграти на представника мас-медіа.

Але сталось так, що висуванець від журналістів не мав підтримки серед своїх колег. Самовисунення Євгена Талішева кандидатом в народні депутати по цьому округу ні для кого не було особливою несподіванкою, але й особливих надій на його перемогу ніхто не мав. Справа в тому, що Талішев - любитель бавитись на різних довиборах, навіть не маючи ніяких перспектив на перемогу. Останнього разу він висувався влітку 2000 року на довиборах по 41 окрузі, будучи редактором аполітичної “Народної волны”, і результати його кампанії були нічим не кращі тих, які ми маємо по 61 окрузі в 2004 році.

Але різниця в цих довиборах дуже суттєва. Адже коли минулого разу Талішев висувався чисто від себе, аж ніяк не декларуючи своєї опозиційності, то цього разу його підтримала найбільша опозиційна сила України. Більш того, на цей раз він виступив як редактор єдиної в області опозиційної газети “Остров”. Таким чином, він вважався представником опозиційної журналістики області, яка видавалась зв’язаною тісними узами з “Нашою Україною”. Протистояв він сім’ї Васильєвих, яку неприкрито звинувачував в зв’язках з кримінальними структурами та здійсненні ряду кримінальних злочинів.

Потрібно зауважити, що протягом всього часу агітації більша частина тиражу газети “Остров” була спрямована на виборчий округ. Його випуски мали прямо працювати на імідж редактора. Та цього не відбувалось. По перше, в кожному номері друга сторінка з традиційним виступом редактора була замінена повідомленням, що редактор не може виступати на сторінках своєї газети з причини того, що це може бути використано для його зняття з виборів. Це спрацювало один раз, але повторення на протязі всіх випусків того ж самого ходу викликало в кращому разі нерозуміння.

В той же час, по-друге, в кожному випуску „Острова” йшлось про нібито „злочини” Генерального прокурора України Геннадія Васильєва - в матер’ялі , що друкувався з продовженням, «Под покровом «Девы Марии». Наприклад, в числі за 3 березня в газеті було опубліковано п’ять матеріалів, які можна було розцінити як передвиборний піар. В основному вони були спрямовані не проти начальника податкової адміністрації області Олександра Васильєва – основного претендента на мандат у ВР, а проти його брата Геннадія, який, ставши Генпрокурором , звільнив свій округ.

Таким чином, “чорний піар” у цій предвиборній компанії все-ж був присутній, хоча й опосередковано. Врешті, опозицію можна зрозуміти. Це було єдиною можливістю зірвати плани влади на окрузі: розповісти, начебто, правду про Васильєвих та настроїти проти них виборців. Але це завдання довести до кінця опозиції так і не вдалось.

Сам Талішев констатує це в числі за 10 березня своєї газети: «…результаты для редактора не самой плохой , как я считаю, оппозиционной газеты в Донецкой области не самые утешительные. В итоговом протоколе окружной избирательной комиссии напротив моей фамилии число 1350. Видимо, сколько избирателей решилось отдать свои голоса за «правду о власти. Скажу прямо - не густо, если учесть, что у «Острова» в трех районах, где проходило голосование, только постоянных читателей в несколько раз больше».

Але панові редакторові не має сенсу шукати винних на стороні. Його поразка була запрограмована заздалегідь. Поставивши на “Нашу Україну”, він не врахував декількох моментів. Перш за все, насправді від блоку він занадто далекий і не сприймався за свого. По-друге, “Наша Україна” майже не мала своїх структур на окрузі і тому часто в комісії потрапляли люди випадкові, а то й заздалегідь підготовлені владою. Таким чином протистояти двадцяти запрограмованим на перемогу Васильєва на кожному з виборчих дільниць було просто нікому. Надій на завезених з сторони спостерігачів теж не було. Хоча б тому, що вони просто не знали людей на дільниці та й самої ситуації в населеному пункті.

В той же час, в обласному штабі “Нашої України” виник розкол, причиною якому стала підтримка Талішива. Більш того, висунення представника Молодіжної партії, що входить в блок Ющенко, фактично було зірвано. А Павло Жовніренко, фактично очоливши штаб Талішева, допустив декілька стратегічних та тактичних помилок. По-перше, він зробив ставку на ті керівні кадри, які в основному ніколи не працювали в сільських районах. Тих же, хто мав такий досвід, було усунуто на другорядні ролі. Жовніренко не зміг знайти спільну мову з УРП “Собор”, та й з соціалістами плідної співпраці не вийшло, не дивлячись на декларативну підтримку ними Талішева. Більш того, з виборів були усунуті партії “Нашої України” – КУН, УНП, Партія захисників Вітчизни, ХДС.

По-друге, в основі виборчих технологій була лише критика влади, а головним критерієм - опозиційність Євгена Талішева. Не був використаний і потенціал Віктора Ющенко, який не приймав участь в виборчій компанії, хоча й задекларував підтримку блоку. Таким чином можна припустити, що чимало прибічників Ющенко свої голоси Талішеву просто не віддали. З депутатів “Нашої України” округ відвідав лише Юрій Павленко. Навіть члени виборчих комісій вербувались на стороні - наприклад, з допомогою партії “Батьківщина”. Але відомо, що після переходу в 2001 році обласної організації „Батьківщини” на бік влади, партія так і не змогла відновити в Донецьку свої структури. Тож можна уявити, кого в результаті було запропоновано у комісії.

Сам штаб “Нашої України” проявив очевидну некомпетентність в виборчих технологіях. Не був використаний потенціал преси та колег- журналістів. Поклавшись на Павла Жовніренко, Талішев навіть не звернувся до них за підтримкою. Втім, при всьому цьому навіть провладні газети області стримано говорили про вибори і особливо не афішували Олександра Васильєва. І, звичайно, не обливали брудом свого колегу. Можливо, саме в цьому проявилась журналістська солідарність. Але вона при правильному підході могла бути набагато ефективнішою. Дехто з експертів вважає, що при правильній постановці виборчої роботи Талішев мав можливість отримати до 9 відсотків голосів...

Між тим переможець гонки “брат-2” (як її охрестили місцеві журналісти) Олександр Васильєв з свого боку повністю відкинув “чорний піар” проти суперників. Ставка робилась на грубий адмінресурс, часткову фальсифікацію та неприкритий тиск на виборців. На його користь працювала телекомпанія “Київська Русь”, яку зв’язують з іменем Геннадія Васильєва, та ТРК “Україна”, що належить Ренату Ахметову. Саме вони накривають своїм ефіром райони, де проходили вибори. З преси було зроблено акцент на газети “Смотри в оба”, до якої також, на думку експертів, причетний Васильєв, та районну газету ” Марьинска нива”. Саме вони стали тією мас-медійною основою виборчої компанії головного податківця області.

Інтернет-видання “Остров” зробило детальний аналіз використаних виборчих технологій. Коротко їх можна охарактеризувати так:

-використання на телевізійних каналах представлення всіх кандидатів у якості маніпулятивного ходу. Справа в тому, що під час, відведений для виступу кандидатів, які не прибули до телевізійної студії, в ефірі грала траурна музика. Таким чином, розрив між телевиступами кандидатів переривався, інколи, майже 20 хвилинними пропусками. А оскільки з 24 кандидатів на телеефір прибували зазвичай лише 2-3, то, врешті решт, навіть виступи прибулих йшли, фактично, впусту.

-Комітет виборців констатував використання районної газети ” Марьинска нива” в чисто рекламних цілях без зазначення цього.

-кандидат від КПУ Могилевський для політичної реклами користувався газетою “Комуніст Донбасса”.

-на Васильєва працював адмінресурс. Учителі , медики, держслужбовці в примусовому порядку змушені були займатись агітацією. Зустрічі з виборцями проходили в робочий час. Їх в повному обсягу транслювала “Київська Русь” в рубриці “Человеческий фактор”, яка виходила по декілька раз на день.

-була і пряма фальсифікація виборів, в тому числі і вкидання зайвих бюлетенів.

-на деякі виборчі дільниці не пускали журналістів.

Таким чином, “донецькі”, частково утримавшись від використання силових методів проти конкурентів, застосували фальсифікацію та підтасовки результатів виборів (що було зафіксовано спостерігачами). І в цьому представників адмінресурсу не зупинила навіть присутність спостерігачів від ОБСЄ.

Тож вже зараз ми можемо прогнозувати, як саме проходитимуть президентські вибори в Донецькій області.

Результатом довиборів у 61 окрузі може стати й зміна керівництва “Нашої України в донецькій області. Позиції Павла Жовніренко значно підірвані невдалим дебютом на виборах. Проти нього створена опозиційна сила, в яку ввійшли 12 політичних партій та громадських організацій області , що входять до блоку “Наша Україна”. Також висунено вимогу до Віктора Ющенка про зміну керівництва штабу (розколу в донецькій обласній “Нашій Україні” буде присвячено наше наступне дослідження).

Як повідомив автора один з політичних лідерів регіону, була навіть заява одного з заступників губернатора в приватній бесіді про те, що для влади просто необхідно зберегти в керівництві “Нашої України” Павла Жовніренка. Врешті, він і сам спробував проявити ініціативу , про що свідчить інтерв’ю, дане інтернет виданню “Остров”, в якому він не оправдовується за поразку, а намагається показати активну підготовчу роботу штабу до проведення президентської компанії. Сама назва інтерв’ю претензійна: “НУ” подготовила мобилизационный план по Донецкой области”.

Врешті решт, як би не розгорнулись подальші події, Віктору Ющенко буде доволі проблематично отримати в донецькій області навіть 5 відсотків голосів. І вибори на 61 окрузі як лакмусовий папірець висвітили всі негаразди в штабі прибічників Віктора Ющенко.

В підсумку можна констатувати, що поразка Талішева доволі болісно вдарила по опозиції і особливо по опозиційних журналістах. На цей раз влада не лише виграла вибори, але й нанесла ефектний удар по незалежних мас-медіа.

Віктор Геварін, Донецьк, для „Телекритики”