Конституція - не догма, а керівництво до дії
07/01/2004 | ЗМІНА
Сьогодні – день української Конституції. ЗМІНА вітає всіх українців з тим, що ми маємо Основний закон, який гарантував нам дотримання головних прав людини і громадянина. Але присвятити цій даті окрему публікацію ми вирішили не для того, щоб просто привітати з святом і згадати події “конституційної ночі” з 27 на 28 червня 1996 року. А для того, щоб відповісти тим, хто під гаслом “Не чіпайте Конституцію”, опирається політичній реформі і хоче зберегти в Україні систему президентського авторитаризму.
Схвалена Верховною Радою 8 років тому, Конституція України стала продуктом компромісу між двома тенденціями. Прагненням Кучми, його оточення та наближених олігархів до абсолютної влади та прагненням до європейського парламентаризму, яке уособлювалось опозиційними фракціями парламенту.
Навряд чи Конституція, прийнята в умовах шаленого тиску на депутатів, могла бути кращою. Вона є такою, якою тільки й могла бути після “конституційної угоди” 95-го року та анонсованого Кучмою референдуму, на який виносився кучмин проект. Конституція залишила президентові забагато можливостей для того, щоб правити одноосібно і правити в інтересах вузького кола обраних. Але Конституція, проголосивши права людини, залишила і громадянам чимало можливостей змінити цей стан речей. Перейти від євразійського президентства до європейського парламентаризму. Кучма своїми можливостями скористався, ми ж своїми - поки що ні.
Конституція потребує змін і необхідність цих змін випливає з самого духу Конституції.
А поки що – кілька красномовних вражень від “конституційної ночі”. Без коментарів. Наведені епізоди говорять самі за себе.
Весною 1996-го депутат Олександр Ємець став одним з віце - прем’єрів українського уряду. “Віце – прем’єр з проведення референдуму” – так дуже швидко журналісти охрестили його нову посаду. Справді, до його головних обов’язків входила організація референдуму щодо проекту Конституції, який би забезпечував президентське всевладдя. Коли Конституція була прийнята, Ємця звільнили, а сама посада була ліквідована. Ніби захищаючись від звинувачень, Ємець в інтерв’ю “Киевским ведомостям” сказав: “Служу царю и отечеству”. “Служить бы рад, прислуживаться тошно,” – відповіли йому, цілком за Грибоєдовим, в кулуарах Ради.
Віктор Мусіяка, який подав у відставку з посади представника президента у парламенті після озвучення ідеї президентського референдуму, вийшов на трибуну (це було після 12 ночі 28 червня) і сказав: “Мені сьогодні 50 років,” – і заплакав. Ці сльози стали одним з переломних моментів тієї ночі.
Увечері 27 – го червня до буфету Верховної Ради прийшов Георгій Гонгадзе і втаємничено сказав: “Тільки – но до адміністрації президента поїхала знімальна група “1+1” записувати звернення президента до народу”. Про що саме йшлося у тому зверненні, він не знав. Але здогадатися про його зміст було не важко. Справа в тім, що Кучма був абсолютно певен, що Конституцію депутати не приймуть, тому, мабуть, говорив про референдум і, можливо, про розпуск парламенту. Звернення насправді було записане, але не побачило світ.
Попри впевненість у нездатності Ради прийняти Конституцію, адміністрація Кучми запустила принаймні два механізми, які мали б зірвати її прийняття.
Перший, це міністри – сумісники. Тоді їх було багато і відсутність кількох депутатів – міністрів у сесійній залі могла б серйозно вплинути на результативність голосувань, адже треба було 300 голосів. 27 червня прем’єр – міністр Лазаренко призначив чергове засідання українського уряду на ранок 28 червня у Черкасах. Це могло б бути перше в історії України виїздне засідання Кабміну, якби воно відбулося. За вказівкою спікера Ради Олександра Мороза працівники апарату парламенту вночі видзвонювали міністрів за домашніми телефонами (декого, як кажуть, за телефонами коханок) і говорили, що завтра першим питанням на пленарному засіданні, у повній відповідності до діючої Конституції, буде питання про позбавлення сумісників депутатських мандатів. Першим, о першій ночі в залі Ради з’явився віце – прем’єр Василь Дурдинець. Другим – Віктор Пинзеник. Проти Конституції проголосувати не ризикнув ніхто з них.
Другий механізм Кучми – фракція тоді ще єдиного Народного руху. Георгій Гонгадзе зняв той момент, коли група депутатів – рухівців (Косів, Кендзьор) висмикувала свої картки для голосування, коли ставилося питання про державну символіку. Справа в тім, що у процесі прийняття Конституції були “вузькі місця”, зокрема й проблема символ%B
Схвалена Верховною Радою 8 років тому, Конституція України стала продуктом компромісу між двома тенденціями. Прагненням Кучми, його оточення та наближених олігархів до абсолютної влади та прагненням до європейського парламентаризму, яке уособлювалось опозиційними фракціями парламенту.
Навряд чи Конституція, прийнята в умовах шаленого тиску на депутатів, могла бути кращою. Вона є такою, якою тільки й могла бути після “конституційної угоди” 95-го року та анонсованого Кучмою референдуму, на який виносився кучмин проект. Конституція залишила президентові забагато можливостей для того, щоб правити одноосібно і правити в інтересах вузького кола обраних. Але Конституція, проголосивши права людини, залишила і громадянам чимало можливостей змінити цей стан речей. Перейти від євразійського президентства до європейського парламентаризму. Кучма своїми можливостями скористався, ми ж своїми - поки що ні.
Конституція потребує змін і необхідність цих змін випливає з самого духу Конституції.
А поки що – кілька красномовних вражень від “конституційної ночі”. Без коментарів. Наведені епізоди говорять самі за себе.
Весною 1996-го депутат Олександр Ємець став одним з віце - прем’єрів українського уряду. “Віце – прем’єр з проведення референдуму” – так дуже швидко журналісти охрестили його нову посаду. Справді, до його головних обов’язків входила організація референдуму щодо проекту Конституції, який би забезпечував президентське всевладдя. Коли Конституція була прийнята, Ємця звільнили, а сама посада була ліквідована. Ніби захищаючись від звинувачень, Ємець в інтерв’ю “Киевским ведомостям” сказав: “Служу царю и отечеству”. “Служить бы рад, прислуживаться тошно,” – відповіли йому, цілком за Грибоєдовим, в кулуарах Ради.
Віктор Мусіяка, який подав у відставку з посади представника президента у парламенті після озвучення ідеї президентського референдуму, вийшов на трибуну (це було після 12 ночі 28 червня) і сказав: “Мені сьогодні 50 років,” – і заплакав. Ці сльози стали одним з переломних моментів тієї ночі.
Увечері 27 – го червня до буфету Верховної Ради прийшов Георгій Гонгадзе і втаємничено сказав: “Тільки – но до адміністрації президента поїхала знімальна група “1+1” записувати звернення президента до народу”. Про що саме йшлося у тому зверненні, він не знав. Але здогадатися про його зміст було не важко. Справа в тім, що Кучма був абсолютно певен, що Конституцію депутати не приймуть, тому, мабуть, говорив про референдум і, можливо, про розпуск парламенту. Звернення насправді було записане, але не побачило світ.
Попри впевненість у нездатності Ради прийняти Конституцію, адміністрація Кучми запустила принаймні два механізми, які мали б зірвати її прийняття.
Перший, це міністри – сумісники. Тоді їх було багато і відсутність кількох депутатів – міністрів у сесійній залі могла б серйозно вплинути на результативність голосувань, адже треба було 300 голосів. 27 червня прем’єр – міністр Лазаренко призначив чергове засідання українського уряду на ранок 28 червня у Черкасах. Це могло б бути перше в історії України виїздне засідання Кабміну, якби воно відбулося. За вказівкою спікера Ради Олександра Мороза працівники апарату парламенту вночі видзвонювали міністрів за домашніми телефонами (декого, як кажуть, за телефонами коханок) і говорили, що завтра першим питанням на пленарному засіданні, у повній відповідності до діючої Конституції, буде питання про позбавлення сумісників депутатських мандатів. Першим, о першій ночі в залі Ради з’явився віце – прем’єр Василь Дурдинець. Другим – Віктор Пинзеник. Проти Конституції проголосувати не ризикнув ніхто з них.
Другий механізм Кучми – фракція тоді ще єдиного Народного руху. Георгій Гонгадзе зняв той момент, коли група депутатів – рухівців (Косів, Кендзьор) висмикувала свої картки для голосування, коли ставилося питання про державну символіку. Справа в тім, що у процесі прийняття Конституції були “вузькі місця”, зокрема й проблема символ%B
Відповіді
2004.07.01 | ЗМІНА
Продовження
Другий механізм Кучми – фракція тоді ще єдиного Народного руху. Георгій Гонгадзе зняв той момент, коли група депутатів – рухівців (Косів, Кендзьор) висмикувала свої картки для голосування, коли ставилося питання про державну символіку. Справа в тім, що у процесі прийняття Конституції були “вузькі місця”, зокрема й проблема символіки. Знаючи, що комуністи будуть голосувати проти синьо – жовтого прапора й тризуба, варто було, щоб не голосували рухівці, і питання було б провалене. Після цього, навіть якщо б Конституцію схвалили в цілому, Кучма міг би сказати, що без символіки Конституція нічого не варта. Рухівці під проводом В’ячеслава Чорновола не могли голосувати у цьому питанні “проти”, але могли просто висмикнути картки. До речі, на відміну від названих депутатів, більшість членів фракції Руху подібного не зробили. Наступного дня Георгій показав відзняті ним кадри на Львівському телебаченні, що викликало масу прокльонів на його адресу з боку рухівців.Запам’ятався виступ соціаліста (!) Віталія Шибка, теж депутата – сумісника, посла України в Лівані, “за” українську символіку.
Чорновіл так і не голосував за Конституцію в цілому. І лише після того, як він пояснив, що електронна система “Рада” черговий раз не спрацювала, його голос долучили до тих, хто голосував “за” всупереч зловорожій “Раді”.
Після 9 – ї ранку до Ради приїхав Кучма. Він був білий як крейда. Ще раз таким він був лише під час “України без Кучми”. 315 голосів підтримали Конституцію у третьому читанні. І президент стояв за спиною спікера Мороза, який у цей час ставив свої автографи на примірниках проектів Конституції, розданих депутатам. Журналістська ложа у цей час скандувала: “Мороз! Мороз!”. Соло вели Гонгадзе і Мостова.
Президент стояв за спиною Мороза принизливих 3 хвилини, поки хтось не повідомив про це спікера. Мороз повернувся. Дві вищі особи держави поцілувалися за бюрократичним звичаєм. Після цього Мороз знову повернувся до депутатів і ВИТЕР ХУСТОЧКОЮ ГУБИ.
На зустрічі з виборцями Ленінградського (тепер Святошинського) району Києва після прийняття Конституції, депутат – рухівець Іван Заєць сказав, що Конституція – на 90% заслуга президента Кучми і на 10% - заслуга фракції Руху.
Важко зрозуміти, коли ті, хто у союзі з Кучмою зривав прийняття Конституції, говорять сьогодні про її захист. Але дух свободи, який витав тієї ночі 28 червня 1996 року над Радою, і який став духом української Конституції, вимагає змін. Не лише змін Конституції, але й змін в Україні.
2004.07.01 | Сергій
Re: Продовження
Кажете - дух свободи потребує змін? Цікаво. А може далі дух незалежності теж зміниться? А ми всі гадали що за 11 років вже ПОРАпочати виконувати Конституцію України. Молода просвіта Херсонщини, наприклад нещодавно пораздарювала клеркам у облдержадміністрації примірники діючої Конституції з приписом ПОРА! Не погано було б щоб такі акції пройшли У всіх містах України. Щодо змін взагалі - хто ж проти. Тільки змінювати повинні існуючу ситуацію не ті хто завів Україну у це багно. Ні якого права не має існуючий режим оновити себе в черговий раз. Вся ця мімікрія вже пробачте остогидла. ПОРА їм вже давно ПОРА це зрозуміти.
Щоденний заСУД і поКАРАння комунобандитському режиму кучмаків!
Неминучо, смертельний засуд душманові Кучмі і його кучмистам
Unvermeidlich, die Todestrafe fuer den Unterdruecker Leonid Kutschma und seinen Кutschmisten
Unavoidably, the death penalty for the oppressor Leonid Kuchma and its Kuchmists
2004.07.01 | Ukropithecus (robustus)
Re: Конституція - не догма, а керівництво до дії
Цікаво було б дізнатися, хто все ж таки заклав цілі параграфи з конституції РФ в нашу, найкращу в світі, конституцію. І де були незалежні салоїди? Бігали з салом в шароварах за прапором?---
РФ
1. Президент Российской Федерации является главой государства.
Укр.
Президент України є главою держави і виступає від її імені.
---
РФ
2. Президент Российской Федерации является гарантом Конституции Российской Федерации, прав и свобод человека и гражданина. В установленном Конституцией Российской Федерации порядке он принимает меры по охране суверенитета Российской Федерации, ее независимости и государственной целостности, обеспечивает согласованное функционирование и взаимодействие органов государственной власти.
Укр.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
---
РФ
2. Президентом Российской Федерации может быть избран гражданин Российской Федерации не моложе 35 лет, постоянно проживающий в Российской Федерации не менее 10 лет.
Укр.
Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
----
РФ
3. Одно и то же лицо не может занимать должность Президента Российской Федерации более двух сроков подряд.
Укр.
Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
2004.07.02 | Скептик
Ви помиляєтеся
Це в конституцію РФ закладено цілі пасажі з Української Конституції:-)2004.07.02 | Ukropithecus (robustus)
Re: Ви помиляєтеся
Я був би тільки за, якби не причинно-наслідковий парадокс - москалі в 1993 знали, що в 1996 хохли будуть тупо передирати їхню конституцію, тому москалів 1993 просто взяли шматки хохляцької конституції 1996 року. Взагалі у мене до салоїдів тільки одна претензія - я не хочу навіть того, щоб вони хоч щось розуміли окрім одного - якщо вже кажуть про якісь єврпейські цінності, то треба передирати конституцію, наприклад, чеську, а не конституцію старшого барата.
Бо старший брат - то не тільки той, що їсть українське сало і не дає танцювати гопака в шароварах, це також і закони, за якими ми живемо.