09/04/2004 | Максим’як

Форум-серіал "лікбез для Дворкіна, Уколова і пр." ч.1

Впроваджую рубрику на форумі, у якій має бути відображено реалістичне сприйняття суспільних процесів в Україні.

Обговорювати не обов"язково, але прочитати варто.

Надалі, рубрика буде скорочено називатися "Фор-еС-Лікбез"

----------------------------------------
І це називається соціологія? - 02/09/04

Трапилася зі мною вчора ввечері прецікава історія. Приходжу додому, під дверима чекають дві жіночки.
- О, дуже добре, що ви прийшли. З якої ви квартири?
- Зі 108-ї... – бурмочу я, з насторогою розглядаючи стоси паперів в руках у відвідувачів і намагаючись зрозуміти, що це за фронтальна перевірка. – А ви?..
- Ми проводимо соцопитування, чи не погодилися би ви відповісти на кілька питань.
- А хто проводить соцопитування?
- Це від Партії регіонів, а я – зі штабу Ліберальної партії.

- Ага. Ну, але мусить же бути якась наукова організація, яка опрацьовуватиме отримані результати, визначатиме, кого потрібно опитати, вік респондентів, соціальний статус... – пригадую я свої знання з соціології.
- Ну... – зам’ялися жіночки, - це все штаб Партії регіонів... Але є якась організація, от, тут написано – Центр наукових досліджень громадської думки...
- Ага... – вдаю, що розумію я.
- Довіряєте такій організації?
- Ну, не те щоб...
Чекаю, коли мені дадуть анкету з переліком питань, усілякі там, якщо, тоді... Натомість не отримую нічого, крім, як на допиті, запитань:
- Ваше прізвище, ім’я, по-батькові, рік народження. Номер квартири...
- Стоп, стоп, стоп... – мляво протестую я, - нащо це вам?
- Ну, у нас тут списки виборців, ми обходимо весь район... Повинні всіх опитати. Для штабу.
- А як же вибірка... – вживаю я малозрозуміле для ліберально-регіональних соцдослідників слово.
- І вибірка, звичайно. Аякже.
- Ну, гаразд, давайте анкету.
- Ми без анкети, раніше були з анкетами, але це незручно...
- Ага, - вдаю, що зрозумів я.
- От, ви вже визначились, за кого будете голосувати на виборах?
- Ще ні... – зберігаю інтригу я...
Така відповідь, однак, ставить в тупик, опитувачів.
- А, може? Бо інакше нам доведеться до вас потім ще прийти, поки ви не визначитесь. – переходять до погроз, перемішаних із благанням, жіночки.
- А скільки вам за це платять? – переходжу в контрнаступ я.
- Ще не знаємо. Якраз місяць працюємо, подивимось, чи буде стільки, скільки обіцяли.
- А скільки обіцяли?
Однак тут уже постає питання комерційної таємниці і я дізнаюсь лише, що одну із моїх співбесідниць на час передвиборної кампанії звільнили від виконання службових обов’язків на робочому місці, у якійсь будівельній організації. Що вже, саме по собі, непогано.
- Ми поки що не агітуємо, тільки опитуємо, але будемо ще й агітувати... – кажуть мені.
Коли я, врешті, щоб уникнути постійних відвідувань і зекономити час соцопитувачів, кажу, що визначився і називаю прізвище кандидата (не Віктора Януковича), агітація починається просто на місці.
- А чому ви не хочете за Януковича?
І тут же називається геніальний аргумент: – Уже багато за нього хочуть.
Далі починається агресивна агітація, з’ясування моїх позицій і місця роботи також.
Нарешті з’являється інший мешканець поверху і увага опитувачок переключається на нову жертву. Я ретируюсь. Так і не встигнувши побачити, що вони записали у своєму листочку навпроти мого імені. Підозрюю, що, на їхню думку, я міг змінити свою політичну орієнтацію.
У зв’язку із вищенаведеним у мене виникло кілька питань до штабу владного кандидата у президенти і його керівника Сергія Тигіпка.
Чи не за даними таких от опитувань і базується його впевненість у тому, що рейтинги основних кандидатів зрівнюються, і що його кандидат скоро матиме перевагу.

Коли і в який спосіб я міг би ознайомитися, з дозволу сказати, “результатами” такого опитування.

Просив би соціологів, які опрацьовуватимуть результати, вказати ймовірну похибку їхніх досліджень?

© 2003 "glavred.info"