Кучманоїди намагались застосувати проти "України Молодої" "секретну зб
10/20/2004 | Майдан-ІНФОРМ
Історія, яка стане анекдотом, почалась в (не таких вже і)далеких 90-х. Тоді Павло Лазаренко подав проти газети "Україна Молода" позов на чималеньку суму.
Справа мала бути розглянута у Радянському суді - але його розформували. Голова суду Богдан Вавренчук в порушення закону "забрав" її з собою, в якості спадщини, коли його призначили головою Дарницького (а.к.а. підірваного) суду.
І тут буквально днями всі фігуранти справи (які давно про неї забули ) з величезним подивом дізналися, що їх запрошують на судове засідання по справі, про яку вони навіть не пам"ятають!
Засідання вів той самий Вавренчук. Адвокат Лазаренка Марина Довгопола взяла слово і сказала, що її клієнт не вважає за потрібним та можливим у ситуації що склалася в Україні, переслідувати опозиційну газету і просить щоби справу закрили.
Богдан Вавренчук - після невеличкої паузи - сказав що суд видаляється в нарадчу кімнату. Після того як суд звідти вийшов, Вавренчук "на голубом глазу" заявив, що таке рішення позивача протирічить інтересам самого позивача, і тому він не може його виконати!
Тоді слово взяла адвокат Лазаренка М. Довгопола . Спочатку вона запитала Вавренчука, на яких таких підставах, без зміни підсудності, справу перенесено не в Шевченківський (чи в Солом"янський), а саме в Дарницький суд? Чи немає тут прямого порушення закону?
Також, запитала адвокат, з яких це пір суддя приймає рішення що краще для позивача, та що в його інтересах - чи не став бува Вавренчук представником її клієнта? чи можливо він опікун Павла Лазаренка, який вирішує що для нього добре, а що погано?
Наостанок, Марина Довгопола запропонувала Вавренчуку хоч 100 раз заходити в нарадчу кімнату та оголошувати рішення про продовження справи, та пояснила що вона все одно зможе набагато швидше відмовляти у продовженні переслідування "України Молодої".
Трохи поміркувавши, Вавренчук - як стверджують свідки, з дуже кислим виразом на обличчі, зрозумів що тут йому поживитися немає чим, та припинив засідання.
Як пояснюють люди, знайомі з нашим героєм - Вавренчук ніколи сідниць від стільця не підніме без вказівки або прямої вигоди. Так що з великою долею вірогідності, можна сказати що ініціатива була не його, та що цей епізод був черговою (але невдалою) спробою наступу на вільну пресу з боку влади.
Також додамо, що в цій історії Вавренчук, потенційно, отримав на свою голову купу проблем - за наявними фактами його хоч зараз можна притягнути до дисциплінарної відповідальності
Справа мала бути розглянута у Радянському суді - але його розформували. Голова суду Богдан Вавренчук в порушення закону "забрав" її з собою, в якості спадщини, коли його призначили головою Дарницького (а.к.а. підірваного) суду.
І тут буквально днями всі фігуранти справи (які давно про неї забули ) з величезним подивом дізналися, що їх запрошують на судове засідання по справі, про яку вони навіть не пам"ятають!
Засідання вів той самий Вавренчук. Адвокат Лазаренка Марина Довгопола взяла слово і сказала, що її клієнт не вважає за потрібним та можливим у ситуації що склалася в Україні, переслідувати опозиційну газету і просить щоби справу закрили.
Богдан Вавренчук - після невеличкої паузи - сказав що суд видаляється в нарадчу кімнату. Після того як суд звідти вийшов, Вавренчук "на голубом глазу" заявив, що таке рішення позивача протирічить інтересам самого позивача, і тому він не може його виконати!
Тоді слово взяла адвокат Лазаренка М. Довгопола . Спочатку вона запитала Вавренчука, на яких таких підставах, без зміни підсудності, справу перенесено не в Шевченківський (чи в Солом"янський), а саме в Дарницький суд? Чи немає тут прямого порушення закону?
Також, запитала адвокат, з яких це пір суддя приймає рішення що краще для позивача, та що в його інтересах - чи не став бува Вавренчук представником її клієнта? чи можливо він опікун Павла Лазаренка, який вирішує що для нього добре, а що погано?
Наостанок, Марина Довгопола запропонувала Вавренчуку хоч 100 раз заходити в нарадчу кімнату та оголошувати рішення про продовження справи, та пояснила що вона все одно зможе набагато швидше відмовляти у продовженні переслідування "України Молодої".
Трохи поміркувавши, Вавренчук - як стверджують свідки, з дуже кислим виразом на обличчі, зрозумів що тут йому поживитися немає чим, та припинив засідання.
Як пояснюють люди, знайомі з нашим героєм - Вавренчук ніколи сідниць від стільця не підніме без вказівки або прямої вигоди. Так що з великою долею вірогідності, можна сказати що ініціатива була не його, та що цей епізод був черговою (але невдалою) спробою наступу на вільну пресу з боку влади.
Також додамо, що в цій історії Вавренчук, потенційно, отримав на свою голову купу проблем - за наявними фактами його хоч зараз можна притягнути до дисциплінарної відповідальності