МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Конституція-2006: яєчня з чобіт

01/13/2006 | Майдан-ІНФОРМ
Зміни до Конституції України, які зазвичай звуться “політичною реформою”, стали доконаним фактом. Ініціатори цих змін постійно підкреслюють, що політична реформа матиме (і вже має) своїм наслідком істотну демократизацію української політичної системи і піде на користь всім громадянам держави. Мовляв, управління державою в результаті реформи стане відчутно прозорішим, ефективнішим і відповідальнішим, буде подоланий правовий нігілізм та авторитаризм президентської вертикалі.

Звучить наче й гарно, та чи можна при цьому відмахнутися від самоочевидних запитань? Самоочевидних ще до шоу, пов‘язаного з спробою від 10 січня відправити у відставку уряд?
По-перше, хто сказав, що чинна до 1 січня 2006 року система влади була вкрай неефективна і недемократична, а нова автоматично буде кращою? Роки “розвиненого кучмізму” не засвідчують нічого, крім постійних намагань Леоніда Даниловича та його оточення керувати всупереч ухваленій 28 червня 1996 року Конституції (наприклад, створивши паралельний центр влади в особі президентської адміністрації та позаконституційну силову структуру в особі Державної податкової адміністрації, а на додачу до цього по кілька разів поспіль накладаючи вето на ті ж самі закони, за які проголосувало понад 300 депутатів, тобто, не визнаючи самого факту подолання президентського вето).

Скажемо відверто: навряд чи найдемократичніша і найдосконаліша у світі Конституція зупинила б оточення Леоніда Кучми від концентрації влади і власності у своїх руках. А що засвідчує у цьому сенсі неповний рік президентства Віктора Ющенка? З одного боку, спроби певної кум-компанії і далі діяти поза межами Конституції, хоча й спроби, значно менш рішучі й ефективні, ніж у часи “розвиненого кучмізму”. З іншого боку, недостатнє використання президентом тих важелів керування, які були у нього в руках (наприклад, маючи перед очима прецедент поновлення на посаді генпрокурора Піскуна у грудні 2004 року внаслідок наявності двозначностей та внутрішніх суперечностей у законодавстві, президент і його команда не зайнялися коригуванням законодавства, не “прочавили” через парламент поправки до відповідних статей закону про прокуратуру, які б дали можливість 100%-во законної заміни главою держави генпрокурора). Іншими словами, фактом були хаотичність дій президента, і так само гранична непослідовність парламенту, але при чому в обох випадках була Конституція? Ніхто так і не перевірив на практиці, як вона працює, які її складові потребують корекції, а які - заміни. Так і увійшли в новий рік, у фактично нову систему влади.

По-друге (і це запитання неодмінно виникає у будь-якої політично освіченої людини), як можна передавати основні владні повноваження в країні органу, котрий під час сесій буквально щотижня демонстративно, брутально, на очах виборців порушує Конституцію? Йдеться про сакраментальну статтю 82 Конституції, яка вимагає: “Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто”? Згадаймо лишень, як “успішно” голосувала картка Ігоря Плужникова – спершу, коли він кілька днів лежав у комі, а потім уже після його смерті. І ніхто навіть не спробував переголосувати закони, ухвалені з порушенням Конституції! Чи не будуть унаслідок цієї традиції всі поспіль рішення парламенту нелегітимними, отже, чи не провокуватиме антиконституційна традиція голосування “за себе і за того хлопця” у кризовій ситуації певні регіони і фінансово-політичні сили на невиконання рішень центральної влади, і чи не породжуватиме це й далі в масах виборців розчарування в парламентаризмі як такому?

По-третє, чинна Верховна Рада упродовж останніх місяців не раз наочно демонструвала свою нездатність керуватися властиво національними, а не корпоративними інтересами – скажімо, під час голосування за Державний бюджет, який ледве не був “завалений” через передвиборчі амбіції ряду партій, за закон про Севастополь, який де-факто віддає місто під владу російського Чорноморського флоту, за закони, потрібні Україні для вступу у Світову організацію торгівлі (комплексу цих законів досі немає, отже, вельми сумнівно, що наша країні і цього року стане членом СОТ). Чи не матимуть кланові інтереси переваги над національними і в новому парламенті – з усіма належними наслідками?

По-четверте, зміни до Конституції провокують в Україні ситуацію хаосу й анархії. Віднині в державі аж півтора роки може бути відсутній уряд, можуть не призначатися судді, не ухвалюватися Державний бюджет та не проводитися жодна законодавча діяльність, а президент (і взагалі ніхто) не матиме ніяких важелів впливу на парламент. Йдеться про зумовлену статтею 90 Конституції ситуацію, коли повноваження обраної на позачергових виборах Верховної Ради не зможуть бути припинені впродовж року з моменту виборів, до чого може додатися заборона президенту розпускати парламент упродовж останнього півроку своєї каденції. Іншими словами, депутати (чи, принаймні, їхня більшість) матимуть можливість цілком легально одержувати свою зарплату та всі доплати “за професійну шкідливість”, відпочиваючи ці півтора роки десь на Канарах. Чи є така ситуація неймовірною на всі 100%? Знаючи українську історію, її виключити не можна.

По-п‘яте (це вже остаточно виявилося під час веремії з відставкою уряду, хоча автор цих рядків писав про ці речі й раніше), період безвладдя запрограмований зміненою Конституцією у перехідний час, після набуття чинності змінами до Основного Закону і перед першими парламентськими виборами за новим законом – коли президент уже не може призначити уряд, а парламент ще не може? І взагалі: у Конституції сформульовані механізми призначення технічного уряду у разі висловлення недовіри чинному Кабінету Міністрів чи розпаду правлячої коаліції, отже, так само залишена шпарина для безвладдя на майбутнє. Не вірите? Читаймо статтю 115: “Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України. Прем‘єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Відставка Прем‘єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією. Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України”. Як бачимо, у статті 115 спершу перераховані три варіанти відставки уряду, а потім наведені підстави продовження урядування у разі двох варіантів відставки Кабміну. Можливо, втім, справа в тому, що ініціатори політреформи просто не знають української мови, і тому вважають, що поняття “прийняття відставки” включає і висловлення недовіри? Але ні! “Прийняти відставку” можна тільки у того, хто “подав у відставку”. В іншому разі йдеться про те, щоб “відправити у відставку” шляхом висловлення недовіри. І це не гра у слова – це Основний Закон держави, де все має бути чітко і прозоро, без жодних двозначностей і гри у “здогадайся сам”.

До речі, так само стилістично вкрай неохайно виписана процедура втрати депутатського мандату. Адже у разі конфлікту парламентарія з керівництвом своєї партії це керівництво може ухвалити рішення, що депутат N де-факто вийшов із фракції, бо голосує інакше, ніж йому велено, а вихід із фракції автоматично тягне за собою складання депутатських повноважень (дехто з депутатів вважає, що йдеться лише про добровільний вихід із фракції; наївні люди!). Не передбачені чіткі терміни виконання Верховною Радою своїх обов‘язків щодо вибору і призначення суддів різного рівня – аж до Конституційного Суду, що відкриває перед парламентською більшістю можливість узагалі не формувати цей суд, здатний обмежити апетити законотворців. І що робити, якщо прем‘єр не захоче, як це передбачено політреформою, скріплювати своїм підписом укази глави держави про призначення послів; що, Україна може взагалі залишитися без представників за кордоном? Подібні запитання можна продовжувати ставити.

Повертаючись до шоу з відставкою уряду, процитую стенограму ранкового засідання Верховної Ради від 10 січня, слова голови Верховної Ради Володимира Литвина: “Я читаю проект Постанови Верховної Ради України про відставку Прем’єр-міністра, членів Кабінету Міністрів.
Пункт перший. Відповідно до частини 12 статті 85 Конституції України відправити у відставку Прем’єр-міністра, членів Кабінету Міністрів.
Друге. Доручити Кабінету Міністрів, відправленого Верховною Радою України у відставку, відповідно до статті 115 Конституції України виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.
Третє. Ця постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Реєстраційний номер постанови 8686-2. Я ставлю на голосування для прийняття проекту постанови в цілому як постанови. Прошу голосувати. Прошу голосувати”
.

Не треба мати юридичної освіти, щоб побачити: щоб уряд був конституційно відправлений у відставку, слід було голосувати резолюцію про недовіру Кабінету Міністрів. Це перше. А друге – уряд, який пішов у відставку, автоматично виконує свої повноваження до формування нового Кабміну, щоб там не ухвалила Верховна Рада. Але це – якщо він сам пішов у відставку. Що робити з урядом, якому висловлена недовіра, новий варіант Конституції не передбачає (за старим, президент призначав в.о. міністрів).

Треба продовжувати?

Шановні читачі, я зовсім не наполягаю на тому, що президентське урядування краще, ніж парламентське (хоча в Україні і до 1 січня 2006 року, і після нього діє все та ж змішана система правління, тільки з дещо зміненими повноваженнями парламенту, уряду, президента і судів).

Проблема в іншому: країна з тією Конституцією, яка діє нині, приречена на політичні, а відтак і соціально-економічні негаразди (добре, якщо не хаос). Тому так звана “політреформа” вимагає перегляду, серйозного коригування або взагалі скасування. Погано мати авторитарну президентську владу: погано мати й авторитарну владу, базовану на парламенті (Муссоліні, Гітлер та Сталін були прем‘єрами, між іншим). Але ще гірше – мати хаос та безвладдя. Бо саме з безвладдя народжуються і здобуваються на владу щойно згадані Муссоліні, Гітлер та Сталін.

Чи гасло “анархія – мати порядку” в Україні безсмертне і прапори батьки Махна привабливіші для нас, аніж нудний та сірий раціональний європейський конституціоналізм? Але за веселим розгулом стихії, яка не визнає жодних законів, завжди іде та сила, яка навіть веселощі робить суворо регламентованими: крок уліво, крок управо вважаються антидержавним злочином.

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність", для "Телекритики".

Відповіді

  • 2006.01.14 | nick2

    Re: Конституція-2006: яєчня з чобіт

    Погоджуючись в цілому з більшістю висновків автора, я б все ж таки хотів застерегти від самовільного тулмачення Конституциї, бо ОФІЦІЙНО це може робити ВИКЛЮЧНО Конституційний Суд. Як приклад підсвідомої (чи свідомої?) спроби самовільного доповнення (чи тулмачення) наведу такий текст з статті:

    "Не треба мати юридичної освіти, щоб побачити: щоб уряд був конституційно відправлений у відставку, слід було голосувати резолюцію про недовіру Кабінету Міністрів."

    З юридичної точки зору це абсолютно безпідставна заява. Вона може базуватися якщо не на небажанні автора статті визнавати відставку, то на ТУЛМАЧЕННІ АВТОРОМ СТАТТІ терміну "відставка" як дійства, що потребує заяви від "відставляємого". Але ані в процітованій автором статті 115, ані у використаній Радою статті 85, ані будь-де в Конституції такої вимоги нема! Отже, достатньо вміти логічно та незаангажовано мислити, щоб, вивчивши Конституцію, зрозуміти: якщо "політрехформа" чинна, то Уряд у відставці. Скасувати це, не скасовуючи "політрехформу", може ЛИШЕ Конституційний Суд, давши відповідне ОФІЦІЙНЕ тулмачення терміну "відставка".

    "Це перше. А друге – уряд, який пішов у відставку, автоматично виконує свої повноваження до формування нового Кабміну, щоб там не ухвалила Верховна Рада. Але це – якщо він сам пішов у відставку. Що робити з урядом, якому висловлена недовіра, новий варіант Конституції не передбачає (за старим, президент призначав в.о. міністрів)."

    Досить ще раз уважно почитати статтю 115, щоб зрозуміти, що автор знов видає своє особисте тулмачення за доконаний факт. Втім, якщо і Президенту чи Раді здаватиметься, що тут є проблема - вони звернуться за розв`язанням цього питання до Конституційного Суду.

    А ось на що автор статті "забув" звернути увагу - так це на ОЧЕВИДНЕ порушення вимог статті 155 Конституції при прийнятті "політрехформи". Отже, є всі підстави для її призупинення Президентом на підставі частини 2 статті 102 Конституціїї і подальшого скасування Конституційним Судом.
  • 2006.01.14 | ilia25

    Відповідь на маячню

    Майдан-ІНФОРМ пише:
    > По-перше, хто сказав, що чинна до 1 січня 2006 року система влади була вкрай неефективна і недемократична, а нова автоматично буде кращою? Роки “розвиненого кучмізму” не засвідчують нічого, крім постійних намагань Леоніда Даниловича та його оточення керувати всупереч ухваленій 28 червня 1996 року Конституції

    А можна спитати -- як же так склалося, що саме Кучма зміг "порушувати" Конституцію, та чому ніхто не зміг цьому завадити, навіть коли всім стало зрозуміло, що Президенту місце на нарах? Чому владу не узурпувала Верховна Рада, чому в країні не винвикла диктатура Верховного Суду?

    Може тому, що Кучма був нійрозумнішим і найхитрішим, або міг на відстані массово гіпнотизувати опонентів?

    Звісно ні. Відповідь проста -- Конституція була написана саме таким чином, щоб зконцентрувати безконтрольну владу в руках Президента. І цю задачу вона, звісно, виконала.


    > Скажемо відверто: навряд чи найдемократичніша і найдосконаліша у світі Конституція зупинила б оточення Леоніда Кучми від концентрації влади і власності у своїх руках.

    Маячня. А якщо б Конституція взагалі не передбачувала такої посади -- Президент? Чи якщо б у Президента були такі ж повновадення, як у його колег у Германії, чи в Ізраїлі?

    Якщо б головою виконавчої влади був прем"єр, що міг би перебувати на своїй посаді лише маючи підтримку парламентської більшості, яка сама була б коаліцією кількох фракцій? Чи захотіли б усі депутати з більшості надавати підтримку Кучмі, та розділити з ним відповідальність за усі його злочини?

    > По-друге (і це запитання неодмінно виникає у будь-якої політично освіченої людини), як можна передавати основні владні повноваження в країні органу, котрий під час сесій буквально щотижня демонстративно, брутально, на очах виборців порушує Конституцію? Йдеться про сакраментальну статтю 82 Конституції, яка вимагає: “Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто”?

    Так, формально це є порушенням. Але скіжіть, хто реально страждає, коли одни депута добровільно віддає свою картку іншому, щоб той проголосував за його відсутності? Щоб б змінилось, якби той депутат проголосував би власноручно?

    Зате автор не бачить проблемі залишити всю повноту влади Президенту, що має звичку телефонувати прокурорам та суддям і вимагати негайно звільнити якихось осіб з ув"язнення.

    > По-третє, чинна Верховна Рада упродовж останніх місяців не раз наочно демонструвала свою нездатність керуватися властиво національними, а не корпоративними інтересами

    То дававйте її взаглі розженемо, та відмінимо вибори, якщо ВР приречена на нездатність керуватись національними інтересами!

    ВР виглядає безвідповідальною тому, що відповідальність приходить лише з повноваженнями.

    > По-четверте, зміни до Конституції провокують в Україні ситуацію хаосу й анархії. Віднині в державі аж півтора роки може бути відсутній уряд,

    Уряд не може бути фізично відсутній, це маячня. Попередній уряд завжди виконує свої обов"язки до призначення нового.

    > можуть не призначатися судді, не ухвалюватися Державний бюджет та не проводитися жодна законодавча діяльність, а президент (і взагалі ніхто) не матиме ніяких важелів впливу на парламент.

    Знову маячня. Все перелічене вище точно так же можливо було б і за старої Конституції. Тільки за строї Констиуції в Президента буле ще менше (легальних) важелів впливу на парламент.


    > Йдеться про зумовлену статтею 90 Конституції ситуацію, коли повноваження обраної на позачергових виборах Верховної Ради не зможуть бути припинені впродовж року з моменту виборів, до чого може додатися заборона президенту розпускати парламент упродовж останнього півроку своєї каденції.

    Ну так а стара конституція взагалі не давала можливості розпускати парламент якщо він проводить засіданя.

    > Іншими словами, депутати (чи, принаймні, їхня більшість) матимуть можливість цілком легально одержувати свою зарплату та всі доплати “за професійну шкідливість”, відпочиваючи ці півтора роки десь на Канарах.

    Боже, яка маячня...

    > По-п‘яте (це вже остаточно виявилося під час веремії з відставкою уряду, хоча автор цих рядків писав про ці речі й раніше), період безвладдя запрограмований

    Знову таки -- ніякого безвладді не може бути в принципі.

    > І це не гра у слова – це Основний Закон держави, де все має бути чітко і прозоро, без жодних двозначностей і гри у “здогадайся сам”.

    То в нійгіршому випадку країні буде жити зі старим урядом -- ну то й що? Це в інтересах самих депутатів призначити новий якнайскоріше.

    > До речі, так само стилістично вкрай неохайно виписана процедура втрати депутатського мандату. Адже у разі конфлікту парламентарія з керівництвом своєї партії це керівництво може ухвалити рішення, що депутат N де-факто вийшов із фракції, бо голосує інакше, ніж йому велено, а вихід із фракції автоматично тягне за собою складання депутатських повноважень (дехто з депутатів вважає, що йдеться лише про добровільний вихід із фракції; наївні люди!). Не передбачені чіткі терміни виконання Верховною Радою своїх обов‘язків щодо вибору і призначення суддів різного рівня – аж до Конституційного Суду, що відкриває перед парламентською більшістю можливість узагалі не формувати цей суд, здатний обмежити апетити законотворців. І що робити, якщо прем‘єр не захоче, як це передбачено політреформою, скріплювати своїм підписом укази глави держави про призначення послів; що, Україна може взагалі залишитися без представників за кордоном? Подібні запитання можна продовжувати ставити.

    Можна, але відповідь на них одна -- в найгіршгому випадку, ніхто, крім самих депутатва не постраждає.

    > Проблема в іншому: країна з тією Конституцією, яка діє нині, приречена на політичні, а відтак і соціально-економічні негаразди (добре, якщо не хаос).

    Брехня. Новообраній Раді ніщо вже не заважатиме призначити новий уряд. І, знову таки, в гіршому випадку нічого страшного не станеться, як нічого срашного не сталось після недавньої відставки уряду.

    > Тому так звана “політреформа” вимагає перегляду, серйозного коригування або взагалі скасування. Погано мати авторитарну президентську владу: погано мати й авторитарну владу, базовану на парламенті (Муссоліні, Гітлер та Сталін були прем‘єрами, між іншим).

    Боже, яка маячня...

    > Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність", для "Телекритики".

    Мудак він.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.15 | Остап!

      Ілля, підтримую,100% !(Граб-му.к. І за що там грошу їм дають?(-)

    • 2006.01.15 | Михайло Свистович

      Чи просто маячня у формі відповіді?

      ilia25 пише:
      >
      > А можна спитати -- як же так склалося, що саме Кучма зміг "порушувати" Конституцію, та чому ніхто не зміг цьому завадити, навіть коли всім стало зрозуміло, що Президенту місце на нарах? Чому владу не узурпувала Верховна Рада, чому в країні не винвикла диктатура Верховного Суду?
      >
      > Може тому, що Кучма був нійрозумнішим і найхитрішим

      Ні, він був найкозлішим.

      >
      > Відповідь проста -- Конституція була написана саме таким чином, щоб зконцентрувати безконтрольну владу в руках Президента.

      Не вірте у фетиш друкованого слова. Узурпувати можна будь що при бажанні і неспротиві

      >
      > Чи якщо б у Президента були такі ж повновадення, як у його колег у Германії, чи в Ізраїлі?

      Колись були приблизно такі. Що не заважало Кучмі на неї класти.

      >
      > Якщо б головою виконавчої влади був прем"єр, що міг би перебувати на своїй посаді лише маючи підтримку парламентської більшості, яка сама була б коаліцією кількох фракцій? Чи захотіли б усі депутати з більшості надавати підтримку Кучмі, та розділити з ним відповідальність за усі його злочини?

      Депутати колись були дуже погано настроєні щодо Кучми, але він на це не зважав.

      >
      > Зате автор не бачить проблемі залишити всю повноту влади Президенту, що має звичку телефонувати прокурорам та суддям і вимагати негайно звільнити якихось осіб з ув"язнення.

      Він не маєтакої звички.

      >
      > То дававйте її взаглі розженемо, та відмінимо вибори, якщо ВР приречена на нездатність керуватись національними інтересами!

      Не треба.

      >
      > ВР виглядає безвідповідальною тому, що відповідальність приходить лише з повноваженнями.

      Або не приходить.

      >
      > Знову таки -- ніякого безвладді не може бути в принципі.

      Може.

      >
      > Це в інтересах самих депутатів призначити новий якнайскоріше.

      Не завжди.

      >
      > Можна, але відповідь на них одна -- в найгіршгому випадку, ніхто, крім самих депутатва не постраждає.

      Тільки Україна.

      >
      > Брехня. Новообраній Раді ніщо вже не заважатиме призначити новий уряд.

      Багато що може заважати. Наприклад, недомовленість.

      >
      > Муссоліні, Гітлер та Сталін були прем‘єрами, між іншим

      А Ви хотіли прикладів :)

      >
      > Мудак він.

      З наведеного ним тексту цього не витікає.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.15 | ilia25

        Так от я і питаю...

        Михайло Свистович пише:
        > > Відповідь проста -- Конституція була написана саме таким чином, щоб зконцентрувати безконтрольну владу в руках Президента.
        >
        > Не вірте у фетиш друкованого слова. Узурпувати можна будь що при бажанні і неспротиві

        Тобто по вашому виходить, що бажання щось узурпувати серед 50-ти мільйонів українців було лише у Кучми, і серед тих же 50-ти мільйонів не знайшлося жодного готового до спротиву?

        >
        > >
        > > Чи якщо б у Президента були такі ж повновадення, як у його колег у Германії, чи в Ізраїлі?
        >
        > Колись були приблизно такі. Що не заважало Кучмі на неї класти.

        На кого на "неї" -- на конституцію? Тобто конституція "колись" надавала Президенту занчно менші повноваження?

        Вы это -- закусывать не пробовали?

        > > Якщо б головою виконавчої влади був прем"єр, що міг би перебувати на своїй посаді лише маючи підтримку парламентської більшості, яка сама була б коаліцією кількох фракцій? Чи захотіли б усі депутати з більшості надавати підтримку Кучмі, та розділити з ним відповідальність за усі його злочини?
        >
        > Депутати колись були дуже погано настроєні щодо Кучми, але він на це не зважав.

        Ну як так склалось, що депутати настроєні негативно, а Кучма міг дозволити собі не зважати?


        >
        > >
        > > Зате автор не бачить проблемі залишити всю повноту влади Президенту, що має звичку телефонувати прокурорам та суддям і вимагати негайно звільнити якихось осіб з ув"язнення.
        >
        > Він не маєтакої звички.

        http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/563/51196/

        > > Знову таки -- ніякого безвладді не може бути в принципі.
        >
        > Може.

        Яким чином?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.01.15 | Михайло Свистович

          Re: Так от я і питаю...

          ilia25 пише:
          >
          > Тобто по вашому виходить, що бажання щось узурпувати серед 50-ти мільйонів українців було лише у Кучми

          Ні, не лише у Кучми

          >
          > і серед тих же 50-ти мільйонів не знайшлося жодного готового до спротиву?

          Знайшлися. Їх було мало. Узурпація не відбувалася за один день. Ви ніколи не мали тривалої справи з бюрократією. Це - болото, яке насувається поступово. в різних місцях і непомітно для більшості

          >
          > На кого на "неї" -- на конституцію? Тобто конституція "колись" надавала Президенту занчно менші повноваження?

          Так. Стара радянська Конституція з поправками.

          >
          > Вы это -- закусывать не пробовали?

          Пробував. Мені сподобалось.

          >
          > Ну як так склалось, що депутати настроєні негативно, а Кучма міг дозволити собі не зважати?

          Бо його розпорядження виконували державні інституції.

          >
          > http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/563/51196/

          Це не зивчка, а окремий випадок.

          >
          > Яким чином?

          Простим. Ілля, я не маю часу і бажання писати трактат тільки для того, щоб до Вас дійшло, що політрехворма - це зло.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.01.15 | ilia25

            Так от я знову питаю..

            Михайло Свистович пише:
            > ilia25 пише:
            > >
            > > Тобто по вашому виходить, що бажання щось узурпувати серед 50-ти мільйонів українців було лише у Кучми
            >
            > Ні, не лише у Кучми

            То чому саме Кучмі вдалося узурпувати владу?

            >
            > >
            > > і серед тих же 50-ти мільйонів не знайшлося жодного готового до спротиву?
            >
            > Знайшлися. Їх було мало. Узурпація не відбувалася за один день. Ви ніколи не мали тривалої справи з бюрократією. Це - болото, яке насувається поступово. в різних місцях і непомітно для більшості

            А чому так виявилось, що бюрократія працювала на Кучму, а не на його опонентів?

            > > На кого на "неї" -- на конституцію? Тобто конституція "колись" надавала Президенту занчно менші повноваження?
            >
            > Так. Стара радянська Конституція з поправками.

            В старій радянський конституції президент взагалі не згадується, це ви щось наплутали.

            І в будь-якому випадку, цензуру в ЗМІ почали вводити ПІСЛЯ прийняття першої української конституції, а не ДО.

            > > Ну як так склалось, що депутати настроєні негативно, а Кучма міг дозволити собі не зважати?
            >
            > Бо його розпорядження виконували державні інституції.

            О, вже тепліше! А чому державні інститути виконували розпорядження Кучми, незважаючи на негативно натроєних депутатів?


            >
            > >
            > > http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/563/51196/
            >
            > Це не звичка, а окремий випадок.

            Я могу навести ще декілька аналогічних випадків, бо я, на відміну від вас, в курсі того, що відбувається за межами Ірпіня.

            >
            > >
            > > Яким чином?
            >
            > Простим. Ілля, я не маю часу і бажання писати трактат тільки для того, щоб до Вас дійшло, що політрехворма - це зло.

            Ніто не просить вас писати трактат, але ви ж і тези викласти не здатні. Жодного обгрунтування цієї вашої думки, що політреформа звершиться "обізянником" я від вас не бачив.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.01.16 | Михайло Свистович

              Re: Так от я знову питаю..

              ilia25 пише:
              >
              > То чому саме Кучмі вдалося узурпувати владу?

              Бо він і ті, хто йому допомагав, хитро впроваджували план узурпації.

              >
              > А чому так виявилось, що бюрократія працювала на Кучму, а не на його опонентів?

              Бо вона зробила такий вибір. Бо опоненти були розрізнені. Бо Кучма грав на їх протиріччях.

              >
              > В старій радянський конституції президент взагалі не згадується, це ви щось наплутали.

              До неї були поправки.

              >
              > І в будь-якому випадку, цензуру в ЗМІ почали вводити ПІСЛЯ прийняття першої української конституції, а не ДО.

              До теж була.

              >
              > А чому державні інститути виконували розпорядження Кучми, незважаючи на негативно натроєних депутатів?

              Бо депутатів багато, і всі вони різні, а Кучма один і реальний. До того ж депутати тако ж часто підтримували Кучму ситуативно проти інших депутатів.

              >
              > Я могу навести ще декілька аналогічних випадків, бо я, на відміну від вас, в курсі того, що відбувається за межами Ірпіня.

              Брехати не гарно, бо я таки раз так в 15 краще за Вас, іноземця, знаю, що відбувається за межами Ірпеня. І кілька випадків є лише кількома випадками. а не звичкою. Ющ не має такою звички, проте є досить емоційною людиною. Але не мстливою. Тому той есбеушник на шару дістав приступ.

              >
              > Ніто не просить вас писати трактат, але ви ж і тези викласти не здатні.

              Щоб Вам пояснити, потрібен трактат з прикладами.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.01.16 | ilia25

                Re: Так от я знову питаю..

                Михайло Свистович пише:
                > >
                > > І в будь-якому випадку, цензуру в ЗМІ почали вводити ПІСЛЯ прийняття першої української конституції, а не ДО.
                >
                > До теж була.

                Приклади в студію. Хоч один.

                > >
                > > А чому державні інститути виконували розпорядження Кучми, незважаючи на негативно натроєних депутатів?
                >
                > Бо депутатів багато, і всі вони різні, а Кучма один і реальний. До того ж депутати тако ж часто підтримували Кучму ситуативно проти інших депутатів.

                А чому один Кучма виявися "реальнішим" за багатьох депутатів? Що змушвало депутатів шукати підтримку саме в Кучми, а не у Васі Пупкіна?

                > > Ніто не просить вас писати трактат, але ви ж і тези викласти не здатні.
                >
                > Щоб Вам пояснити, потрібен трактат з прикладами.

                Тупі відмазки. Будь-який трактат можна звести до кількох тез. Тому й кажуть -- якщо не можеш викласти свою ідею на зворотній стороні серветки, можеш навіть не намагатись зробити це з допомогою Excel'івських діаграм.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.01.16 | Михайло Свистович

                  Re: Так от я знову питаю..

                  ilia25 пише:
                  >
                  > Приклади в студію. Хоч один.

                  Закриття газети Івана Макара й невідкриття її навіть після рішення суду.

                  >
                  > А чому один Кучма виявися "реальнішим" за багатьох депутатів?

                  Бо він був президентом. Виконавча влада завжди більш реальна. І він - один, а їх багато, і всі вони різні та ще й Кучму намагалися використати у боротьбі між собою.

                  >
                  > Тупі відмазки. Будь-який трактат можна звести до кількох тез.

                  До Вас тези не доходять.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua