МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Я охоче помер би, якби не музика

04/05/2006 | Юрій Андрухович
Я ОХОЧЕ ПОМЕР БИ, ЯКБИ НЕ МУЗИКА.
Музика більша за все на світі, бо вона початок
і завершення і все, що поміж, і все, що потім,
сподіваюся, теж,
бо після завершення обов’язково настане потім –
от побачите.

Музика – це те, як ми дихаємо, кохаємо, те,
як спимо, як танцюємо, як балансуємо на цій грані,
на цій натягнутій линві під куполом нашого мандрівного бездомного цирку.

Музика – це наші захриплі голоси,
наші ледь чутні шепотіння, це наші хорові співи,
це народні пісні, накопичені десь поміж серцем
і легенями, а потім викричані в ніч усією силою
крові, любові й горілки –
наші волання, воплі, себто крики в пустелі,
себто це безліч інструментів, але перш усього
це, скажімо, скрипка.
Музика – це Олег Скрипка, це ВВ.

Мені здається, останнє вимагає пояснень.
У мене їх трохи є.

ВВ – це Внутрішнє Військо (музики).
ВВ – це Висота Віддачі.
ВВ – це Весна Весни, весна у квадраті.
ВВ – це подвоєне V, тобто перемога здобута двічі –
раз і назавжди.
ВВ – це Велика Візія, це країна мрій, фантастичні човни
і музіка, це танці, це ВисокоВольтне життя, це Все, що Відлунює.

Я міг би годинами розповідати
про 80-ті, про 90-ті, про 20-ліття БуБаБу
і їхнє 20-ліття,
про те, як я з ними жив, а вони про це навіть і не здогадувались,
про їхні піратські касети, про палені диски,
про те, як у тому засраному совку, а потім у Кучманістані
ми знаходили собі друзів і подруг
тільки тому, що разом слухали їхню музику.
А потім ще ці так звані вечірки –
літо за літом, десяток літ суцільних вечірок –
і п’ята ранку, і прибережні кущі, і липень,
і хай несе мене ріка!

Але мені не відведено аж стільки часу
і я не можу торочити про все це годинами.
Тому з 88-го, коли вперше дізнався, що в клубі танці,
я стрибаю в листопад.

Я не мушу казати котрого року –
листопад у нас один.
І колір у нього жовто-гарячий.

Я бажаю всім вам хоч раз у житті таке пережити.

Ви стоїте на київських схилах,
з нічного неба сиплеться сніг.
Унизу під вами, навколо вас і над вами – мільйон
людей і всі вони жовто-гарячі.
Це єдино можливий спосіб не змерзнути
і не здатися – бути гарячим.
Отже, внизу під вами те, що зоветься Майдан,
ви вже зрозуміли.
А на сцені – ВВ і Скрипка, Скрипка й ВВ й рок-н-рол,
і народна музика,
і такого щастя ви не знали ніколи за всі попередні життя,
і ваша дочка цілується з вашим другом,
і коньяк, і чай, і Скрипка й ВВ й рок-н-рол,
і Скрипка в зимовій шапці з опущеними вухами
носиться сценою, обіцяє Весна прийде,
і два пальці, розгалужені знаком перемоги,
і ніяким танкам сюди не продертися, ніяким газам, спецназам –

це вони, ВВ і Скрипка, Скрипка й ВВ,
захищають вас і себе, а з вами і всю прокляту країну,
і всю прокляту Європу, і все на світі –
захищають стіною чесного, щільного, живого
звуку.

Слухайте цей звук, це життя, цю весну –
грає і співає ВВ і Скрипка, Скрипка й ВВ!

Юрій Андрухович, Берлін, 25.03. 2006.

Відповіді

  • 2006.04.05 | Сергій Кабуд

    чесно кажучі як вірші це слабкувато але давайте полемізувати(-)

  • 2006.04.05 | Чітатєль

    Іспісался (-)

  • 2006.04.05 | Чучхе

    Мені подобається опонувати Андруховичу

    > Я міг би годинами розповідати
    > про 80-ті, про 90-ті, про 20-ліття БуБаБу
    > і їхнє 20-ліття,
    > про те, як я з ними жив, а вони про це навіть і не здогадувались,
    > про їхні піратські касети, про палені диски,
    > про те, як у тому засраному совку, а потім у Кучманістані
    > ми знаходили собі друзів і подруг
    > тільки тому, що разом слухали їхню музику.
    > А потім ще ці так звані вечірки –
    > літо за літом, десяток літ суцільних вечірок –
    > і п’ята ранку, і прибережні кущі, і липень,
    > і хай несе мене ріка!

    Як на мене, то совок і Кучмастан і вечірки і ВВ і сам Андрухович - речі нероз"єднувані, бо для тих, хто не жив в совку навряд чи буде цікаво що одне, що друге. Андрухович навіть не підозрює наскільки він сам є витвором Кучмастану і як із зникненням в країні кучмастанських метастазів потреба в ньому для України, геть відпаде, як нікому не потрібен нині, наприклад, Євгєній Євтушенко, якого, я пам"ятаю, ще й у 80-х в совку перепродували в десятеро дорожче номіналу.

    > Юрій Андрухович, Берлін, 25.03. 2006.

    Я сьогодні з великою цікавістю читав статтю типу "Наші у Берліні" та її обговорення на http://www.vorota.de/Thread.AxCMS?FPage=1&ThreadID=510880
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.05 | Сергій Кабуд

      маю такі ж самі почуття. совок дістав. його культура теж


      > Як на мене, то совок і Кучмастан і вечірки і ВВ і сам Андрухович - речі нероз"єднувані, бо для тих, хто не жив в совку навряд чи буде цікаво що одне, що друге. Андрухович навіть не підозрює наскільки він сам є витвором Кучмастану і як із зникненням в країні кучмастанських метастазів потреба в ньому для України, геть відпаде, як нікому не потрібен нині, наприклад, Євгєній Євтушенко, якого, я пам"ятаю, ще й у 80-х в совку перепродували в десятеро дорожче номіналу.

      От що я не докінця просікаю-
      різницю між культурною парадігмою совятні та кучмізму. І чи вона є?
      Так само і з музікою ВеВе, яку я обожнював у 95-99 і так переслухав що більше не можу чути ні в якому контексті.
      Цікаво що у 95му Скрипка казав що грати рокенрол це відстале жлобство.
      Це він зрозумів у Франції. І казав що музіка змінилася, навіть стиль як грають бас змінився і скаржився що Піпа ніфіга не спромігся освоїти басовий грув, а сам Олег цікавився працювати з діджеями.
      На що йому було заперечено що Україні він потрібен саме як музікант-пісенник, саме в тому форматі.

      Але от час пройшов і нічого не змінилося, лише ВВ потроху відходить на задній план, а нічого нового Українська музіка не продуцює (((
      хоча певні цікаві митці в аднерграунді є.


      >
      > > Юрій Андрухович, Берлін, 25.03. 2006.
      >
      > Я сьогодні з великою цікавістю читав статтю типу "Наші у Берліні" та її обговорення на http://www.vorota.de/Thread.AxCMS?FPage=1&ThreadID=510880


      Наші у Берліні мають ВСІ можливості ознайомитися з середовищем яке продуцювало найкращу і найпрогресивнішу музіку в світі у 90х-00х роках.
      Берлінська техно сцена мабуть що дала найбільшу кількість унікальних композиторів-продюсерів і різноманіття(!!!!) нових стилів та форм.

      Так само як в класичній музиці так і в сучасній німці зробили колосальний внесок.

      В Берлін переїхало багато американських відомих техно продюсерів, зараз начебто там живе і Річі Хотін.

      Але це все в минулому, бо техно теж вже не передній кряай.
      А де ж він?
    • 2006.04.05 | Sean

      Ну то справа смаку - що подобається, а що нє

      Чучхе пише:
      > Як на мене, то совок і Кучмастан і вечірки і ВВ і сам Андрухович - речі нероз"єднувані, бо для тих, хто не жив в совку навряд чи буде цікаво що одне, що друге.
      Андрухович - це культурницька (і не тільки)опозиція Кучманістану

      > Андрухович навіть не підозрює наскільки він сам є витвором Кучмастану і як із зникненням в країні кучмастанських метастазів потреба в ньому для України, геть відпаде
      Я Вам не скажу за всю Україну. Скажу за себе. Мені читати подобається. Тому що © подобається, що і як він пише. Так просто. Кучманістан не має до того ніякого стосунку.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.04.05 | Чучхе

        Єдність і боротьба протилежностей

        Sean пише:
        >
        > Андрухович - це культурницька (і не тільки)опозиція Кучманістану

        Все правильно. Опозиція могла б існувати лише доти, доки існував Кучмастан. Це взаємопов"язані речі. Ви тільки підтверджуєте мою думку, що Андрухович міг сформуватися у такому прибабахано-комплексуючому вигляді саме в країні Кучми.


        >
        > > Андрухович навіть не підозрює наскільки він сам є витвором Кучмастану і як із зникненням в країні кучмастанських метастазів потреба в ньому для України, геть відпаде
        > Я Вам не скажу за всю Україну. Скажу за себе. Мені читати подобається. Тому що © подобається, що і як він пише. Так просто. Кучманістан не має до того ніякого стосунку.


        Та то ваша справа. Просто нове покоління його вже не сприйме. Це не той автор, що залишається на віки, і тим більше не той, що формує національний характер. Бо взагалі-то його ессеї - це твори не для народу, а для якихось ґерметичних снобістських гуртків (їх багато зоукрема в КМАкадемії та навколо видавництва Смолоскип)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.04.05 | Боррачо

          Re: Єдність і боротьба протилежностей

          Чучхе пише:
          > Sean пише:
          > >
          > > Андрухович - це культурницька (і не тільки)опозиція Кучманістану
          >
          > Все правильно. Опозиція могла б існувати лише доти, доки існував Кучмастан. Це взаємопов"язані речі. Ви тільки підтверджуєте мою думку, що Андрухович міг сформуватися у такому прибабахано-комплексуючому вигляді саме в країні Кучми.

          Браво!

          > > > Андрухович навіть не підозрює наскільки він сам є витвором Кучмастану і як із зникненням в країні кучмастанських метастазів потреба в ньому для України, геть відпаде
          > > Я Вам не скажу за всю Україну. Скажу за себе. Мені читати подобається. Тому що © подобається, що і як він пише. Так просто. Кучманістан не має до того ніякого стосунку.
          >
          >
          > Та то ваша справа. Просто нове покоління його вже не сприйме. Це не той автор, що залишається на віки, і тим більше не той, що формує національний характер. Бо взагалі-то його ессеї - це твори не для народу, а для якихось ґерметичних снобістських гуртків (їх багато зоукрема в КМАкадемії та навколо видавництва Смолоскип)

          І ще раз браво! У точку.
        • 2006.04.05 | Sean

          Re: Єдність і боротьба протилежностей

          Чучхе пише:
          > Sean пише:
          > >
          > > Андрухович - це культурницька (і не тільки)опозиція Кучманістану
          >
          > Все правильно. Опозиція могла б існувати лише доти, доки існував Кучмастан. Це взаємопов"язані речі. Ви тільки підтверджуєте мою думку, що Андрухович міг сформуватися у такому прибабахано-комплексуючому вигляді саме в країні Кучми.
          Це Ви про політичну опозицію - і то правильно. Я про культурницьку. Вона вічна, допоки існує антитеза в культурі.
          Більш того, це ширше, тому що це самодостатнє, розвинувшись, напевно, з фронди, давно вже є самодостатнім і не потребує для існування чогось на своє заперечення. Читають його не конче, скажімо так, за "еуропейські промови". Тому що гарно пише, чортяка.

          > > > Андрухович навіть не підозрює наскільки він сам є витвором Кучмастану і як із зникненням в країні кучмастанських метастазів потреба в ньому для України, геть відпаде
          > > Я Вам не скажу за всю Україну. Скажу за себе. Мені читати подобається. Тому що © подобається, що і як він пише. Так просто. Кучманістан не має до того ніякого стосунку.
          >
          >
          > Та то ваша справа. Просто нове покоління його вже не сприйме.
          Вже сприймає :). Ще і як сприймає.

          > Це не той автор, що залишається на віки, і тим більше не той, що формує національний характер.
          Ну, роздиратися крізь віки не вмію.

          > Бо взагалі-то його ессеї - це твори не для народу
          М-дя? Я теж народ :). Пара десятків моїх друзів і знайомих різного віку - народ. Ті, хто вщерть заповнював Молодий Тіятр і ім.Франка на прем'єрах "Нелегала Орфейського" та "Московіяди" - народ. Ті хто преться від нового Мертвого Півня на вірші Андрухоїда - народ. А Ви кажете... :)
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.04.06 | Чучхе

            Re: Єдність і боротьба протилежностей

            Бачите, із зникненням антитез в політиці зникають антитези в культурі. Це дуже добре видно на прикладі ліберального суспільства. От наприклад ті ж "бунтуючі" французи, так звана боротьба яких з системою є невід"ємною частиною самої ж французької системи з 1968 року. Те ж саме паралельно відбувається і з французькою літературою, в якій на зміну, наприклад, Веркору (антитезному автору, бо на його творчість сильно вплинула участь у Спротиві), прийшли тодішні андруховичі Сартр та Маркузе з їх політкоректним бунтарством ні проти чого. Власне кажучи, вони знайшли чудовий вихід з ситуації, який ми можемо умовно назвати "концептуалізмом", коли смисл твору був підмінений яскравістю фігури автора. Зробити такий фінт виявилося дуже легко: достатньо було одному бігати з т.зв. маоїстами, а другому натуралістично описувати сексуальні акти.



            Sean пише:
            > Читають його не конче, скажімо так, за "еуропейські промови". Тому що гарно пише, чортяка.

            Про смаки не сперечаються і читайте, звичайно, що Вам по душі. Я тут швидше на еуропейські промови рефлексую.
  • 2006.04.05 | Боррачо

    "Не то беда..." (с)

    "Не то беда, Авдей Флюгарин,
    Что родом ты не русский барин,
    Что на Парнасе ты цыган,
    Что в свете ты Видок Фиглярин:
    Беда, что скучен твой роман".
  • 2006.04.05 | Роман ShaRP

    UVMOD п.2 офтопік. (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.06 | Чучхе

      Швидше - в "культуру" (-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua