МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Кому меду по 200 гривень за один грам

05/18/2006 | Нестор
http://oglyadach.com/news/2006/5/18/90089.htm

Виставлене Ющенком на Харківському аукціоні 19 листопада 2005 року барильце з 5 кг меду було продане за 1 млн.грн. – тобто по 200 грн. за 1 грам. Або по 40 грн. за 1 карат.

Український народ днями спіткала чергова радість: не пройшло й півтора року з дня президентської інавгурації, як Віктор Андрійович нарешті визначився з головними напрямками державотворення. Точніше – з напрямком, оскільки він виявився єдиним.

Ні, жодних ідей з приводу судової реформи Президент не висунув. І стосовно тотальної корумпованості органів прокуратури, Служби безпеки, звичайної та податкової міліції пан Ющенко також нічого не заявив. Не муляють Президентові його „європейські” очі й десятки тисяч невинно засуджених, що перебувають в страхітливих умовах українських пенітенціарних закладів. І з дотриманням прав людини в Україні ніяких проблем Віктор Андрійович не вбачає. Натомість 14 травня 2006 року глава держави виступив на з'їзді Братства бджолярів України з ініціативою заснувати в Києві „Дім меду”, а також запровадити телевізійну програму, яка б висвітлювала трудові будні пасічників. Арбітр Нації повідомив, що цього року в державному бюджеті на цю шляхетну мету передбачено додаткові 16 млн. грн., які, треба думати, виявилися зайвими для Міністерства охорони здоров'я.

За повідомленням „Інтерфакс-Україна”, учасники з'їзду також обговорили необхідність створення торгівельної марки „Мед України”, під якою можна буде представляти Україну на міжнародному ринку. Вочевидь, Президенту не доповіли, що Україна на міжнародному ринку давно вже гідна представлена торгівельною маркою „Печерський районний суд м. Києва”...

Втім, цілком можливо, що за медовими президентськими ініціативами ховаються далекоглядні плани Віктора Андрійовича по стрімкому наповненню державного бюджету. Бо Криворіжсталь вдасться перепродати ще два, ну, максимум, три рази – і все. Інша річ – мед з президентської пасіки, який скоро можна буде виставляти на Лондонській біржі разом з дорогоцінними металами. Судіть самі – виставлене Ющенком на Харківському аукціоні 19 листопада 2005 року барильце з 5 кг меду було продане за 1 млн.грн. – тобто по 200 грн. за 1 грам. Або по 40 грн. за 1 карат.

Переведіть грами в трійські унції, порівняйте з цінами на метали платинової групи й переконайтеся, що Нові Безрадичі варто перейменувати на Новий Клондайк. І головне – Президентові нарешті знайдеться суспільно-корисна робота на рівні його розумових здібностей. Влітку Ющенко качав би медок, а взимку - їздив би по закордонних аукціонах, поповнюючи державний бюджет виторгом від реалізації продукції власного виробництва.

До того ж на виручені гроші Віктору Андрійовичу вдалося б вирішити наболіле, так би мовити, морально-політичне питання - заткнути пельку тим, хто нагадує Ющенкові про долю членів УНА-УНСО, засуджених за участь у акціях протесту „Україна без Кучми”. 9 березня 2001 року УНСОвці намагалися перешкодити Кучмі та Ющенку покласти квіти до пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві. Як відомо, ця спроба завершилася масовими арештами учасників демонстрації, а Президент Кучма, Прем'єр-міністр Ющенко та Голова Верховної Ради Плющ підписали спільну відозву, порівнявши невдоволених кучмівським режимом з німецькими фашистами. УНСОвців невдовзі судили за „організацію масових заворушень”, а заодно на лаву підсудних відправили адвоката Тетяну Монтян (Тетяну обвинуватили в тому, що вона, будучи вагітною четвертою дитиною, „по звірячому” побила конвоїра УНСОвців – з того начебто аж шапка злетіла) та нинішнього журналіста „Обозу” Тетяну Чорновіл.

Злочин останньої полягав у тому, що вона разом з подругою прикувала себе до залізничних рейок на знак протесту проти фальсифікації кримінальної справи щодо членів УНА-УНСО, а це, мовляв, потенційно могло перешкодити руху поїздів. Втім, дівчатам вдалося уникнути судимості – через вагітність обох Тетян справи згодом були закриті через те, що сплинув строк давності притягнення підсудних до кримінальної відповідальності. Інші ж протестанти відбули в колоніях „від дзвінка до дзвінка” і тепер ще мають у солідарному порядку сплатити до державного бюджету 11 526грн., витрачених слідчими СБУ на „розслідування” їхньої „злочинної” діяльності. От тут президентський медок і став би в нагоді.

Лише шістдесяти грамів меду з президентської пасіки було б достатньо для того, щоби врятувати від арешту й примусового продажу квартиру батьків колишнього учасника акції „Україна без Кучми” львівського студента Сергія Гальчика. 5 травня 2006 року Гальчик був викликаний у державну виконавчу службу Галицького району Львова, де довідався, що за участь у протестах проти режиму Кучми він, окрім проведених у тюрмі років, ще має сплатити до державного бюджету майже 12 тис. грн. Це – вартість експертиз та інших слідчий дій, оплату яких суд на клопотання прокуратури поклав на засуджених. А оскільки колишні політв'язні виявилися бідними, як монастирські щури, державна виконавча служба пообіцяла накласти арешт на їхнє нерухоме майно. Таке майно виявилося лише в Гальчика – це квартира у Львові, де Сергій мешкає разом зі своїми батьками.

Втім, не варто обурюватися з приводу дій державного виконавця. Справа УНСОвців ще за часи Кучми пройшла всі судові інстанції, вирок давно набув законної сили й підтверджений у касаційному порядку Верховним Судом України, засуджені повністю відбули покарання, залишилося невиконаним лише передбачене вироком стягнення до бюджету видатків за проведення експертиз й т.п. А судові рішення треба або оскаржувати (у даному випадку це вже неможливо), або виконувати. Держвиконавці ы без того зволікали з порушенням виконавчого провадження, вочевидь, сподівалися, що після інавгурації нового, та ще й такого високоморального Президента, трапиться якесь чудо й вирок щодо учасників акції „Україна без Кучми” буде скасований. Тим більше, що Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає можливість перегляду в порядку виключного провадження навіть таких вироків, які оскарженню не підлягають.

Але чуда не сталося. Точніше, сталося, але зовсім інше – Ющенко, якого таки допекли колишні соратники по антикучмівській опозиції, за перебігом року свого президентства дав вказівку Генпрокурору Медведьку (звісно ж незаконну, оскільки Президент не має права втручатися в роботу Генеральної прокуратури й давати будь-якому працівникові прокуратури будь-яких вказівок) організувати реабілітацію засуджених членів УНА-УНСО. Заступник Генпрокурора Кудрявцев зібрав підписи п'ятьох суддів ВСУ під поданням про перегляд справи УНСОвців в порядку виключеного провадження (це – вимога закону), питання було внесено на спільне засідання двох палат Верховного Суду – кримінальної палати та військової колегії. Але судді не піддалися на шантаж і зробили нечувану за попереднього режиму річ - демонстративно відмовилися виконувати явно незаконні президентські забаганки й відхилили клопотання Кудрявцева про скасування вироку Голосіївського райсуду Києва по справі „9-го березня”.

Таким чином, 7 квітня 2006 року було поставлено юридичну крапку в історії з засудженням учасників акції „Україна без Кучми”. Тепер залишилося тільки викинути з квартири Сергія Гальчика та його батьків, квартиру продати, а гроші направити до державного бюджету. Щоправда, рада Європи давно вже визнала УНСОвців, зокрема того ж Гальчика, політв'язнями. Тож скандалу уникнути Віктору Андрійовичу тепер можна лише в один спосіб – накапати в пробірку 60 грамів меду, виставити реліквію на аукціон, виручити 12 тис. грн. і внести необхідну суму на рахунок Держвиконавчої служби.

Відповіді

  • 2006.05.19 | ОРИШКА

    І чого мовчать львів'яни? (чи львов'яни)

  • 2006.05.19 | BIO

    Махну барыло на стишки не глядя...

    Не покидают Неньку балдежи
    Развеяв дым куЧМОвого угару
    Послал нам Бог другую кару -
    "Продукты" нового Раджи

    Измерив бойким глазом тару
    Барыга в раже распродаж
    В бочонок впрыснул "от души" -
    Затравки каплю "для базару"

    Лишь для недолгого прикрытья...
    Все той же прорвы дерибана
    Сиропчик радужных надежд -
    "Медок" - отраву для Майдана

    До самых до "своей" страны краев
    Сыпнул пыльцы с цветов дурмана
    Под приседанья вечных холуев

    Как полновесные караты
    Придурства, подлости
    И просто наглой лжи

    Блеснула хищно грань
    Прищуренных "брыльянтов" -
    Холодный глаз угревшейся змеи.

    Уроды долго торговались
    Почем же Родину продать
    И сладострастно улыбались
    Насилуя больную мать.

    Имеем результат "аукциона" -
    Страну пластают как ковер
    Под клешни путинского моциона
    И "...ще не вмерла" залабал тапер...

    Цирк садолилипутов оголтелых
    На бис и браво повторял "прикол"
    Отчизну распиная лично в кровь
    Пред ФСБшными глистами голубыми
    Отважным раком стал эрзац-хохол.
  • 2006.05.19 | Ukropithecus (robustus)

    шось я не пойму

    коли президент втручається у діяльність суддів - погано, коли не втручається - також погано. Коли президент займається бджолами як англійська королева - погано, коли не займається бджолами, а займається політикою - також погано. Може просто країна підарастична, ось і все?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.05.19 | Нестор

      Re: шось я не пойму

      Ukropithecus (robustus) пише:
      > коли президент втручається у діяльність суддів - погано,

      Звісно що погано.

      > коли не втручається - також погано.

      Ні - це добре.

      Коли президент займається бджолами як англійська королева - погано,

      Аби не в робочий час

      > коли не займається бджолами, а займається політикою - також погано.

      Краще б він займався бжолами.

      > Може просто країна підарастична, ось і все?

      Ні країна порівняно нормальна, а от влада підерастична це точно
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.05.19 | ОРИШКА

        BIO, мне от ваших талантливых стихов

        плакать хочется. Пробирает. Правда, сильно. Если они читают - Мороз по коже пойдет (это уже потуги на каламбур)
  • 2006.05.19 | Нестор

    Як ще може Ющенко грамотно пристроїти свій мед

    Історія про те, як Ющенко й Кудрявцев ледь не „реабілітували” УНСОвців, так і не набула широкого розголосу, а послухати белькотіння Кудрявцева на спільному засіданні двох палат Верховного Суду не прибув жодний політик з числа колишніх опозиціонерів. Хіба тільки Андрій Шкіль згодом опублікував в „Українській правді” свої розміркування з приводу того, що трапилося 7 квітня, та невгамовний Степан Хмара направив відкритого листа Президенту. Повний текст цього звернення опубліковано сайтом „Майдан” http://www.maidan.org.ua/static/mai/1144997885.html , а ми процитуємо лише один абзац з прокламації Степана Ільковича.

    Наш „славний” ВСУ прийняв рішення залишити в силі вирок Голосіївського суду, чим зганьбив честь нашої держави і глибоко образив кожного українського патріота, всіх тих небайдужих наших громадян, які тоді активно виступали проти неототалітаризму і свавілля кучмівського режиму... І ось в нібито вже й демократичній державі, група безличних і безсовісних покидьків у суддівських мантіях найвищої судової інстанції, покликаної чинити законність і справедливість, залишає тавро кримінальних злочинців на доброму імені справжніх українських патріотів”.

    Якби Степан Хмара 7 квітня 2006 року відвідав зал пленарних засідань Верховного Суду України, то він би на власні очі переконався, що Україна нині дійсно без Кучми. Того дня трапилося немислиме, трапилося те, заради чого УНСОвці, власне, і вийшли до пам'ятника Шевченка 9 березня 2001 року - Верховний Суд України проігнорував президентські вказівки й відмовився виносити політичне рішення по кримінальній справі. А винести юридичне рішення й на законних підставах реабілітувати УНСОвці судді права не мали. І ось чому.

    Глава 32 Кримінально-процесуального кодексу України передбачає лише дві підстави для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження:

    1) нововиявлені обставини - тобто обставини, які не могли бути відомі суду першої інстанції при розгляді справи, зокрема: фальсифікація доказів, неправильність показань свідка, зловживання прокурора, дізнавача, слідчого та суддів під час провадження в справі. Ініціатором перегляду справи заново виявленими обставинами можуть бути керівники органів прокуратури рівня не нижче прокурора області, а фальсифікація чи зловживання мають підтверджуватися вироком суду або матеріалами розслідування;

    2) допущене судом неправильне застосування кримінального закону або істотне порушення кримінально-процесуальних норм.

    Про те, що кримінальна справа відносно УНСОвців була брутально сфальсифікована, зараз, нарешті, визнала й Генпрокуратура. Тому, за законом той же Кудрявцев мав би спочатку порушити за фактом фальсифікації кримінальну справу, виявити працівників міліції та СБУ, які давали брехливі свідчення на процесі проти членів УНА-УНСО, розібратися, чому в якості доказу „злочинної діяльності” учасників акції „Україна без Кучми” фігурували лише копії примітивно змонтованих в СБУ відеозаписів (до речі, а де оригінали оперативної відезйомки?) . І лише після цього ставити питання про скасування вироку у справі „9-го березня”, причому - за нововиявленими обставинами. Але вдатися до такого кроку – то означало б підірвати наріжний камінь того режиму, що вже 12 років панує в Україні. Тому Генеральна прокуратура за вказівкою Ющенка попрохала ВСУ реабілітувати членів УНА-УНСО з інших підстав, через „допущене судом першої інстанції неправильне застосування кримінального закону...” – щоби й вовки були ситі й вівці цілі. Але в чому це „істотне порушення” полягало, заступник Генпрокурора пояснити так і не зміг. Точніше, Кудрявцев став говорити, що, мовляв, Кримінальний Кодекс передбачає покарання лише організаторів масових заворушень, а засуджені організаторами не були. Тоді судді тицьнули Кудрявцеву під ніс текст статті 294 КК України, згідно якої до відповідальності притягуються не тільки організатори, але й активні учасники масових заворушень, і запропонували діяти за законом – тобто спочатку порушити кримінальну справу за фактом фальсифікації обвинувачення проти УНСОвців. І за це тепер Хмара називає суддів Верховного Суду „покидьками”.

    Шкода лише, що Степан Ількович не замислився, а задля чого судді ВСУ мали ганьбити свою репутацію юристів – заради кар'єри Кудрявцева? Заради того, щоби цей пройдисвіт, який роками обслуговував режим Кучми, цей багаторічний заступник Генерального прокурора, який через свого тестя – колишнього суддю Верховного Суду України – проштовхував найодіозніші рішення, тепер набув статусу „любого друзя”? Чи розуміли УНСОвці та їхні адвокати, хто саме взявся їх „захищати” у Верховному Суді і яка буде реакція суддів на сам факт появи Кудрявцева в залі пленарних засідань? Чи усвідомлювали засуджені, що в суддів усієї України прізвище Кудрявцева викликає лише одну реакцію: „Господи, та коли ж він вже нажреться!”?

    Тому Степану Ільковичу для розуміння того, що зараз відбувається у найвищих судових та прокурорських сферах, варто було б не тільки прийти 7 квітня 2006 року до Верховного Суду, але ще й би трохи затриматися й послухати наступну справу, яку судді розглядали на клопотання того-таки Кудрявцева. Це – вже знаменита завдяки „Обозу” справа про витівки Обухівського районного прокурора Хруща.

    У лютому 2005 року за випадкових обставин тодішній головний редактор „Обозу” й автор цих рядків стали свідками масової крадіжки пально-мастильних матеріалів з військової нафтобази у Василькові, організованої прокурором Обухівського району та працівниками Управління Служби безпеки в Київській області. За лічені дні стали відомі подробиці того, як під шумок кампанії по виборах Президента України районний прокурор Хрущ та начальник УСБУ Ганжа вивезли з Василькова й продали за готівку через автозаправки м. Києва бензин і дизпаливо на суму понад 10 млн. грн. „Правоохоронці” були настільки впевнені у власні безкарності, що зупиняли на залізничній станції „Васильків-1” цистерни з пально-мастильними матеріалами, викачували нафтопродукти в бензовози, надані мережею заправок КЛО, й „штовхали” товар від імені фіктивних фірм „Зевс-2004”, „Новітні технології” і „Технології та обладнання”. А з тим, щоби уникнути зайвих запитань, крадені нафтопродукти були оголошені „речовими доказами”, арештованими Обухівською районною прокуратурою під час розслідування міфічної кримінальної справи.

    Крадіжки бензину й дизпалива продовжувалися навіть після того, як у грудні 2004 року суд визнав дії прокуратури по продажу „речових доказів” незаконними й навіть скасував постанову про порушення кримінальної справи, якою Хрущ і Ко прикривали свої оборудки. Але попри те, що на підставі наших публікацій Генеральною прокуратурою була навіть порушена кримінальна справа, Хрущ завдяки заступництву Кудрявцева продовжував керувати районною прокуратурою, демонстративно витрачаючи нажиті непосильною працею гроші – купив кілька нових автомобілів, зокрема єдиний у Києві BMW Х5 червоного кольору, придбав у столиці дві нових квартири площею по 360 кв.м., провернув кілька вдалих операцій по продажу землі біля Конча-Заспи тощо. Відсторонити кмітливого прокурора від посади вдалося лише після того, як „Обоз” повідав читачам історію про те, як Хрущ у лютому 2005 року відпочивав у п'ятизірковому єгипетському готелі, надавши за місцем роботи фальшивий лікарняний лист.

    Але „Обозівці” продовжували журналістське розслідування й прослідкували весь рух краденого бензину та коштів, що були виручені від його реалізації. Виявилося, що крадіжки прикривав не хто інший, як Віктор Вікторович Кудрявцев, а через ланцюжки фіктивних фірм було перекачано сотні мільйонів гривень, здобутих оборотистими прокурорами від різноманітних афер. А тут ще й Хрущ став верещати, що у випадку, якщо з нього знімуть погони, він мовчати не буде, а розкаже на суді всю правду – і про роль Кудрявцева, і про 200 тисяч доларів, занесених спільником Хруща Русланом у Генеральну прокуратуру, і про фірму КЛО. Кудрявцев не на жарт перелякався й звернувся до Верховного Суду України ще з одним клопотанням – скасувати в порядку виключного провадження постанову Обухівського районного суду від 30 грудня 2004 року, якою були визнані незаконними дії працівників районної прокуратури по продажу поцуплених у Василькові нафтопродуктів.

    Це клопотання Кудрявцева також підтримали п'ять суддів ВСУ і питання також було винесено на розгляд двох палат Верховного Суду разом зі справою УНА-УНСО. На той час преса вже покинула зал засідань, був лише кореспондент „Обозу” й судді дали волю своєму обуренню – на підвищених тонах вони вимагали в Кудрявцева пояснень з приводу незаконного продажу „речових доказів”, а після наради двоє суддів з числа „підписантів” навіть відкликали свій підпис під поданням. Чи могло таке трапитися з часів Кучми? – Ні. І в цьому – заслуга аж ніяк не нинішнього Президента, а якраз саме тих хлопців, які нині мають сплатити 12 тис. грн. за фальсифікацію своєї ж кримінальної справи.

    А що стосується Віктора Андрійовича, то він здатний допомогти пану Кудрявцеву тепер лише в один спосіб – медом. Достатньо продати ще 50 кг продукції з президентської пасіки й заступник Генпрокурора зможе разом з Хрущем повернути вартість вкраденого бензину. Успіхів Вам, Вікторе Андрійовичу!
  • 2006.05.19 | Jfk

    Re: Кому меду по 200 гривень за один грам

    Читаю і х...уію, вибачтe на слові...

    Викинути на вулицю, щоб сплатити "послуги" слідчих, які і так фінансуються з податків та відрахувань громадян, ужe стягнутих з них бюджeтом?

    У нас у юриспрудeнцію виключно даунів набирають, чи як?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua