Нація без державного розуму – це плем’я,приречене збирати буряки
07/07/2006 | keymaster
Коли писалось це інтерв’ю, ще не було відомо про події, що розгорнулись учора в українському парламенті і фактично розвалили помаранчеву коаліцію. Однак в будь-якому випадку наш візаві після двох років спостерігання за роботою помаранчевої влади налаштований вкрай скептично і тепер вже не бачить великої різниці від того, хто стане спікером чи прем’єром.
Ми знайомі з Осипом Морозом вже 9 років. Він американський українець, відома в Україні та діаспорних колах людина, доктор економіки, радник Президента України та Верховної Ради, дійсний член УВАН, Світової асоціації футурологів, автор багатьох праць. За час нашого спілкування лише один раз висловив захоплення діями українців — під час помаранчевої революції. Однак два роки потому, як свої здібності продемонстрували нові урядовці, Осип Мороз переконався, що українцям однієї революції замало, щоб стати нацією. Пропонуємо увазі читачів ЗІКу розмову з людиною, яка бачить події в Україні трохи під іншим кутом, зі сторони.
– Пане Мороз, Ви ретельно стежите за тим, що відбувається в Україні. Якими вам видаються теперішні реалії?
– А хіба з тими реаліями хтось рахується? Я вам скажу, які реалії я бачу. Реалії – це одна справа, а крутії – інша, і це також реалії. Після помаранчевої революції я гадав, що нарешті українці творять українську модерну сучасну якісну націю, яка має сучасний політичний провід — державну владу. Менталітет українців мав велику дозу концепції «проти», а в жовтні – грудні 2004 на Хрещатику перейшов на нову концепцію «за». Я гадав, що сукупний український інтелект став провідником у формуванні модерної української нації і держави. Однак спостерігаючи за тим, що діється у помаранчевій владі і як на це реагує народ, переконався у зворотному.
– Українська нація змінила свою концепцію.
– Так, змінила. Вона трохи повернулася до звичної концепції гуртуватись «проти». Повелася не політично. Не треба було Президентові назначати в уряд колегів, кумів і так далі. Це неправильно. Це серйозна річ. З другого боку, йому говорили, що в адміністрації є корупція. А як він зреагував? Колись за Пустовойтенка отримати, скажімо, посаду головного лікаря санаторію коштувало 20 тисяч доларів. Тепер 100 тисяч! От такі відбулися зміни.
Такі ж справи з освітою. Томенко каже розігнати академію наук. Це що таке? Він її створив? Він знає, що це є створити академію? Я поважаю Томенка, він гарна людина. Але тут не під силу ум пішов. Він не схопив, у чому є проблема.
Якщо нема науки – нема економіки. А є лише таке: той картоплю продає, а той светри, а там якесь мале підприємство. Це все локальний сервіс. Інша річ – сталь. От продали «Криворіжсталь», продали, бо хочуть курей білих їсти, а ще трохи рису. А от мови про те, що Україна хоче продукувати, нема, тільки про те, – що споживати, що Україна хотіла би їсти. От тобі й маєш економіку! Це не є модерна нація, це не є те, за що люди мерзли на Майдані. Це – зрада. В іншій країні за таке б судили.
Як можна довести до такого, щоб казати, що уряд буде професійний і класти Зварича міністром? І класти ту Оксану, і Порошенка і тих других таких самих? Такого не можна робити. Це неповажно. Далі Ющенко каже, що в уряді не мусять бути партійні люди, головне, щоб були професіонали, однак пхає туди саме партійних. Одне говорить, а інше робить. Якби в уряді були не партійці, це б не розбивало так Верховну Раду. Адже незамінних людей не існує, такі є лише на цвинтарі. Однак в Україні відсутня громадська думка, яка б могла тиснути, нема громадянського суспільства.
Американський конгрес Ющенка прийняв, як нікого іншого. А той робить такі штуки, як договір з Януковичем (Меморандум, – прим. Авт.). Якщо виграла помаранчева революція, то навіщо ти її продаєш? На якому праві?
Зварич став багатою людиною в Україні. Я приїжджаю сюди роки, і також міг стати багатієм, якби мав такий характер, як він. Він в Америці не міг працевлаштуватись, а тут стає міністром! Юстиції! Що тоді має відчувати професор Київського університету права Мартиненко, чи Шевчушенко, інші науковці-юристи? Як може українську юстицію очолювати хлоп, який бреше, солідно бреше, а має представляти міністерство справедливості? Як після цього сприймати таку справедливість? Треба Ющенка запитати, що він думає про справедливість. Крім того, Зварич є такою собі червоною плахтою супроти східної України. Бо його сприймають як агента і таке інше. З цієї сторони це також неправильно.
– Але ж Схід так само сприймає й самого Ющенка...
– Ви таким чином оправдовуєте ці речі
– Я нікого не оправдовую, просто саме персона Зварича не виглядає, як на мене, найбільшим подражником для Сходу. Адже там негативно сприймають всіх помаранчевих.
– То не є помаранчеві. Ющенко зрадив помаранчеву революцію. «Наша Україна» не має права більше називатись «Нашою Україною». Вона є проти України.
– Яка з політичних сил в Україні є найбільш конструктивною?
– Янукович узяв професійних американських радників з питань виборчих технологій. І ці радники працюють шалено добре. Він намагається мати найменше людей в опозиції до себе. Він ще буде НАТО підпирати сильно, інші речі. Збаламутить галичан до дна, з ними легко це робити, бо вони — політично неграмотні люди.
Скажімо, наприклад, коли приїхав Ющенкo до Львова і відбувся мітинг, водночас було зорганізовано десятитисячний мітинг-протест проти Юлії Тимошенко. А потім знову мова йде про об’єднання. То так треба було робити? Це – неграмотність, це не можна так робити. Десь треба якоїсь послідовності, якоїсь концепції.
Ви думаєте, що за таких обставин хтось може приїхати до України і радіти її успіхам? Хіба це успіх, що не б’ються і не стріляють? Колись і за стрілянини ситуація була краща.
– То яка рада?
– Про це треба спитати тих, хто створив таку кризу в державі, адже не люди, що стояли на Майдані до неї призвели. Питайте Ющенка. Він та інші мають нести відповідальність перед народом.
– А що би Ви радили?
– А вони хочуть ради? Вони такі гроші мають, що будь-яку пораду купують. Вони є темні люди для поради.
– І які перспективи з такими лідерами?
– Погані перспективи, якщо Томенко думає розганяти академію, а Ющенко думає їхати на Сорочинський ярмарок купувати глечика! Або ж у Японії каже, що українські бджоли більші. Ото гарна новина, чистою дипломатичною мовою! Звісно, ніхто не образився, адже в Україні бджоли таки більші. Це суттєво?
Багато такого неприємного є. З часу помаранчевої влади ще більше занепала наука. А без неї в України погане майбутнє. Одним словом – нація без проводу. Україна має цю проблему століттями, вона не може сформувати провід. Україною керують національні меншини.
– За час після помаранчевої революції Ви помітили хоча б якісь проблиски позитивних ідей чи дій?
– Ідеї були: справедливість, чесна влада, добробут громадян. Принаймні я так бачив мету тієї революції, однак до нової влади це все не має стосунку. Ющенко шалено розчарував українську діаспору. Ймовірно, то отруєння відобразилося й на його мозку. Можливо, він нездоровий. Я слухав його виступ до дня Конституції. Він там згадував Пилипа Орлика, Ярослава Мудрого, Грушевського, дати. То все добре, я це також напам’ять, знаю. Президент не повинен робити промов. Він повинен щось сказати народу, певну концепцію, бачення майбутнього.
Ющенко втратив в Америці авторитет. Більше пишуть за Юлю. В кількох журналах були статті про неї, однак також критичні. Юлія Тимошенко є зовсім іншою людиною, аніж Ющенко.
– Ви гадаєте, вона здатна змінити реалії на краще?
– Вона людина дії, вона здатна. Але річ у довготермінових планах, не від зими до зими. Питання, як вона бачить майбутні 20 років.
Росія, на відміну від України, здібна до стратегії. Пропаганда з Москви настільки спритна, що вміє нищити все, будь-кого, хто висувається, може збити з ніг, вмить зробити з нього нечесну людину. Там сидять великі експерти. Тому важко розібрати, хто що каже, бо це ще не означає, що так воно насправді є.
Ті ж великі експерти можуть бути підігрівачами і в ситуації з мовою в Україні. Ситуація з українською мовою є така, як і українці, не інакша. Виступати проти російської мови зайве. Не треба виступати проти жодної мови. Якщо в школах вивчають англійську, то чого виступати проти російської чи якоїсь іншої. Але якщо ви хочете української мови, то її треба розбудовувати. На то є театр, композитори. Ваша дитина швидше буде слухати російську пісню, аніж українську. Бо українська її не бере. До молоді треба мати певний підхід, треба робити те, що будує націю. У південних і східних регіонах є багато тих, справжніх росіян, не лише зрусифікованих. Ви подумайте, чому руські не асимілюються в Україні?
– Ментальність
– Чия?
– І росіян, які не можуть забути про «старшого брата» , однак і українська.
– Так, українців легко русифікувати, вони не мають опори. Вони дуже податливі, адже століттями перебували під чиїмось впливом. Якщо серед 10 українців один росіянин заговорить російською, вони усі перейдуть на російську. Тепер Ющенко мав би сказати, що це не обов’язково.
– Як Ви думаєте, який має бути месидж для наших урядовців, щоб вони врешті–решт схаменулися й зрозуміли, що далі так тривати не може? Яка сила має їх до того змусити?
– Державний розум. Треба зібрати науковців, спитати їх рецепту розвитку економіки. Вони знають, що треба робити. Функція парламенту – бюджетно підтримувати науку.
Країну треба будувати не лише в обіцянці й брехні, а на правді і науці. Тобто підтримувати український продукт. А як ні, то лишиться бути погноєм для того іншого, хто здатен продукувати. Він забере кращих, хто позакінчував вузи, а решта буде збирати буряки. Світ жорстокий, він бавитись не буде. Він не має якоїсь там християнської моралі, честі, то все баланда.
– А якщо в парламенті сидять люди, яким усі науки по барабану, такий собі клуб по бізнес-інтересах?
– Якщо нація є нацією, вона б мала відкликати таких народних депутатів. Давно могли відкликати Чорновола, Зварича, Порошенка, інших. Таких треба гнати звідти, добровільно вони не підуть.
– Однак такий механізм, наскільки мені відомо, у нас не діє.
– Що й казати, відсталий народ. Українці не спроможні створити для себе закону й виконувати його. Таке собі об’єднане плем’я, яке ще не стало нацією. За таких реалій стоїть питання, чи українська нація як нація узагалі буде існувати в майбутньому.
– А чи бачите Ви в Україні щось позитивне?
– Позитивне є те, що народ спромігся вийти на Майдан, те, що світ каже не рухати кордони України. Якби світ не зайняв такої позиції, області вже б повідтягали: які Росія, а які, як от Закарпаття, забрали б русини і жили б продажем грибів.
Добре те, що про Україну після помаранчевої революції заговорили в світі. А ще те, що стало можливе принаймні обговорення вступу України до ЄС .
– Шлях якої країни міг би слугувати для України прикладом?
– Україні треба робити те, що робить Японія. Річ у тому, що зараз перед Україною є вибір – це доганяти. Цей спосіб веде в нікуди. Ви ніколи не доженете ані Польщі, ані Німеччини. Інший спосіб полягає в інноваційному підході. Інновації дадуть можливість випереджати, однак їх треба підтримувати, розвиваючи науку. Все дуже просто.
Інтерв'ю для Західної інформаційної корпорації брала Наталя Петрів
Ми знайомі з Осипом Морозом вже 9 років. Він американський українець, відома в Україні та діаспорних колах людина, доктор економіки, радник Президента України та Верховної Ради, дійсний член УВАН, Світової асоціації футурологів, автор багатьох праць. За час нашого спілкування лише один раз висловив захоплення діями українців — під час помаранчевої революції. Однак два роки потому, як свої здібності продемонстрували нові урядовці, Осип Мороз переконався, що українцям однієї революції замало, щоб стати нацією. Пропонуємо увазі читачів ЗІКу розмову з людиною, яка бачить події в Україні трохи під іншим кутом, зі сторони.
– Пане Мороз, Ви ретельно стежите за тим, що відбувається в Україні. Якими вам видаються теперішні реалії?
– А хіба з тими реаліями хтось рахується? Я вам скажу, які реалії я бачу. Реалії – це одна справа, а крутії – інша, і це також реалії. Після помаранчевої революції я гадав, що нарешті українці творять українську модерну сучасну якісну націю, яка має сучасний політичний провід — державну владу. Менталітет українців мав велику дозу концепції «проти», а в жовтні – грудні 2004 на Хрещатику перейшов на нову концепцію «за». Я гадав, що сукупний український інтелект став провідником у формуванні модерної української нації і держави. Однак спостерігаючи за тим, що діється у помаранчевій владі і як на це реагує народ, переконався у зворотному.
– Українська нація змінила свою концепцію.
– Так, змінила. Вона трохи повернулася до звичної концепції гуртуватись «проти». Повелася не політично. Не треба було Президентові назначати в уряд колегів, кумів і так далі. Це неправильно. Це серйозна річ. З другого боку, йому говорили, що в адміністрації є корупція. А як він зреагував? Колись за Пустовойтенка отримати, скажімо, посаду головного лікаря санаторію коштувало 20 тисяч доларів. Тепер 100 тисяч! От такі відбулися зміни.
Такі ж справи з освітою. Томенко каже розігнати академію наук. Це що таке? Він її створив? Він знає, що це є створити академію? Я поважаю Томенка, він гарна людина. Але тут не під силу ум пішов. Він не схопив, у чому є проблема.
Якщо нема науки – нема економіки. А є лише таке: той картоплю продає, а той светри, а там якесь мале підприємство. Це все локальний сервіс. Інша річ – сталь. От продали «Криворіжсталь», продали, бо хочуть курей білих їсти, а ще трохи рису. А от мови про те, що Україна хоче продукувати, нема, тільки про те, – що споживати, що Україна хотіла би їсти. От тобі й маєш економіку! Це не є модерна нація, це не є те, за що люди мерзли на Майдані. Це – зрада. В іншій країні за таке б судили.
Як можна довести до такого, щоб казати, що уряд буде професійний і класти Зварича міністром? І класти ту Оксану, і Порошенка і тих других таких самих? Такого не можна робити. Це неповажно. Далі Ющенко каже, що в уряді не мусять бути партійні люди, головне, щоб були професіонали, однак пхає туди саме партійних. Одне говорить, а інше робить. Якби в уряді були не партійці, це б не розбивало так Верховну Раду. Адже незамінних людей не існує, такі є лише на цвинтарі. Однак в Україні відсутня громадська думка, яка б могла тиснути, нема громадянського суспільства.
Американський конгрес Ющенка прийняв, як нікого іншого. А той робить такі штуки, як договір з Януковичем (Меморандум, – прим. Авт.). Якщо виграла помаранчева революція, то навіщо ти її продаєш? На якому праві?
Зварич став багатою людиною в Україні. Я приїжджаю сюди роки, і також міг стати багатієм, якби мав такий характер, як він. Він в Америці не міг працевлаштуватись, а тут стає міністром! Юстиції! Що тоді має відчувати професор Київського університету права Мартиненко, чи Шевчушенко, інші науковці-юристи? Як може українську юстицію очолювати хлоп, який бреше, солідно бреше, а має представляти міністерство справедливості? Як після цього сприймати таку справедливість? Треба Ющенка запитати, що він думає про справедливість. Крім того, Зварич є такою собі червоною плахтою супроти східної України. Бо його сприймають як агента і таке інше. З цієї сторони це також неправильно.
– Але ж Схід так само сприймає й самого Ющенка...
– Ви таким чином оправдовуєте ці речі
– Я нікого не оправдовую, просто саме персона Зварича не виглядає, як на мене, найбільшим подражником для Сходу. Адже там негативно сприймають всіх помаранчевих.
– То не є помаранчеві. Ющенко зрадив помаранчеву революцію. «Наша Україна» не має права більше називатись «Нашою Україною». Вона є проти України.
– Яка з політичних сил в Україні є найбільш конструктивною?
– Янукович узяв професійних американських радників з питань виборчих технологій. І ці радники працюють шалено добре. Він намагається мати найменше людей в опозиції до себе. Він ще буде НАТО підпирати сильно, інші речі. Збаламутить галичан до дна, з ними легко це робити, бо вони — політично неграмотні люди.
Скажімо, наприклад, коли приїхав Ющенкo до Львова і відбувся мітинг, водночас було зорганізовано десятитисячний мітинг-протест проти Юлії Тимошенко. А потім знову мова йде про об’єднання. То так треба було робити? Це – неграмотність, це не можна так робити. Десь треба якоїсь послідовності, якоїсь концепції.
Ви думаєте, що за таких обставин хтось може приїхати до України і радіти її успіхам? Хіба це успіх, що не б’ються і не стріляють? Колись і за стрілянини ситуація була краща.
– То яка рада?
– Про це треба спитати тих, хто створив таку кризу в державі, адже не люди, що стояли на Майдані до неї призвели. Питайте Ющенка. Він та інші мають нести відповідальність перед народом.
– А що би Ви радили?
– А вони хочуть ради? Вони такі гроші мають, що будь-яку пораду купують. Вони є темні люди для поради.
– І які перспективи з такими лідерами?
– Погані перспективи, якщо Томенко думає розганяти академію, а Ющенко думає їхати на Сорочинський ярмарок купувати глечика! Або ж у Японії каже, що українські бджоли більші. Ото гарна новина, чистою дипломатичною мовою! Звісно, ніхто не образився, адже в Україні бджоли таки більші. Це суттєво?
Багато такого неприємного є. З часу помаранчевої влади ще більше занепала наука. А без неї в України погане майбутнє. Одним словом – нація без проводу. Україна має цю проблему століттями, вона не може сформувати провід. Україною керують національні меншини.
– За час після помаранчевої революції Ви помітили хоча б якісь проблиски позитивних ідей чи дій?
– Ідеї були: справедливість, чесна влада, добробут громадян. Принаймні я так бачив мету тієї революції, однак до нової влади це все не має стосунку. Ющенко шалено розчарував українську діаспору. Ймовірно, то отруєння відобразилося й на його мозку. Можливо, він нездоровий. Я слухав його виступ до дня Конституції. Він там згадував Пилипа Орлика, Ярослава Мудрого, Грушевського, дати. То все добре, я це також напам’ять, знаю. Президент не повинен робити промов. Він повинен щось сказати народу, певну концепцію, бачення майбутнього.
Ющенко втратив в Америці авторитет. Більше пишуть за Юлю. В кількох журналах були статті про неї, однак також критичні. Юлія Тимошенко є зовсім іншою людиною, аніж Ющенко.
– Ви гадаєте, вона здатна змінити реалії на краще?
– Вона людина дії, вона здатна. Але річ у довготермінових планах, не від зими до зими. Питання, як вона бачить майбутні 20 років.
Росія, на відміну від України, здібна до стратегії. Пропаганда з Москви настільки спритна, що вміє нищити все, будь-кого, хто висувається, може збити з ніг, вмить зробити з нього нечесну людину. Там сидять великі експерти. Тому важко розібрати, хто що каже, бо це ще не означає, що так воно насправді є.
Ті ж великі експерти можуть бути підігрівачами і в ситуації з мовою в Україні. Ситуація з українською мовою є така, як і українці, не інакша. Виступати проти російської мови зайве. Не треба виступати проти жодної мови. Якщо в школах вивчають англійську, то чого виступати проти російської чи якоїсь іншої. Але якщо ви хочете української мови, то її треба розбудовувати. На то є театр, композитори. Ваша дитина швидше буде слухати російську пісню, аніж українську. Бо українська її не бере. До молоді треба мати певний підхід, треба робити те, що будує націю. У південних і східних регіонах є багато тих, справжніх росіян, не лише зрусифікованих. Ви подумайте, чому руські не асимілюються в Україні?
– Ментальність
– Чия?
– І росіян, які не можуть забути про «старшого брата» , однак і українська.
– Так, українців легко русифікувати, вони не мають опори. Вони дуже податливі, адже століттями перебували під чиїмось впливом. Якщо серед 10 українців один росіянин заговорить російською, вони усі перейдуть на російську. Тепер Ющенко мав би сказати, що це не обов’язково.
– Як Ви думаєте, який має бути месидж для наших урядовців, щоб вони врешті–решт схаменулися й зрозуміли, що далі так тривати не може? Яка сила має їх до того змусити?
– Державний розум. Треба зібрати науковців, спитати їх рецепту розвитку економіки. Вони знають, що треба робити. Функція парламенту – бюджетно підтримувати науку.
Країну треба будувати не лише в обіцянці й брехні, а на правді і науці. Тобто підтримувати український продукт. А як ні, то лишиться бути погноєм для того іншого, хто здатен продукувати. Він забере кращих, хто позакінчував вузи, а решта буде збирати буряки. Світ жорстокий, він бавитись не буде. Він не має якоїсь там християнської моралі, честі, то все баланда.
– А якщо в парламенті сидять люди, яким усі науки по барабану, такий собі клуб по бізнес-інтересах?
– Якщо нація є нацією, вона б мала відкликати таких народних депутатів. Давно могли відкликати Чорновола, Зварича, Порошенка, інших. Таких треба гнати звідти, добровільно вони не підуть.
– Однак такий механізм, наскільки мені відомо, у нас не діє.
– Що й казати, відсталий народ. Українці не спроможні створити для себе закону й виконувати його. Таке собі об’єднане плем’я, яке ще не стало нацією. За таких реалій стоїть питання, чи українська нація як нація узагалі буде існувати в майбутньому.
– А чи бачите Ви в Україні щось позитивне?
– Позитивне є те, що народ спромігся вийти на Майдан, те, що світ каже не рухати кордони України. Якби світ не зайняв такої позиції, області вже б повідтягали: які Росія, а які, як от Закарпаття, забрали б русини і жили б продажем грибів.
Добре те, що про Україну після помаранчевої революції заговорили в світі. А ще те, що стало можливе принаймні обговорення вступу України до ЄС .
– Шлях якої країни міг би слугувати для України прикладом?
– Україні треба робити те, що робить Японія. Річ у тому, що зараз перед Україною є вибір – це доганяти. Цей спосіб веде в нікуди. Ви ніколи не доженете ані Польщі, ані Німеччини. Інший спосіб полягає в інноваційному підході. Інновації дадуть можливість випереджати, однак їх треба підтримувати, розвиваючи науку. Все дуже просто.
Інтерв'ю для Західної інформаційної корпорації брала Наталя Петрів
Відповіді
2006.07.08 | Микола Дмитренко
Re: Нація без державного розуму – це плем’я,приречене збирати буряки
До української Програми розвитку "Спільна дія",деякі життєві погляди на сьогодення. ,
Світом правлять не люди, світом правлять ідеї! ( вислів невідомого філософа)
Що таке національна ідея? Щоб щось мати треба захотіти.
Кожна повноцінна, здорова нація має своє бачення національної ідеї(кращого життя своїх членів), закладеної в національній культурі, звичаях, традиціях та
способі життя.
Досягнути цього можна тільки шляхом активного усвідомленого захисту своєї культури, прикладення зусиль, жертовності та віри в реальність досягнення
поставленої мети (Національних інтересів)..
Для того, щоб було діло - повинна бути правильно сформульована мета - Програма дій. Знаємо мету -знаємо шлях. Відповідно - і словом, і ділом!
В залежності від наявних можливостей та способу життя національні ідеї одних націй передбачають досягнення мети власною працею, інших націй - за рахунок результатів праці інших. Це вічний закон суспільного життя.
Поєднати ці інтереси практично неможливо. Консенсунс між ними - це утопія, обман.
Культура українців ніколи не зазіхала на чуже. Споконвічно виховувала повагу до результатів своєї творчої праці.
Вважаю, що життя - це споконвічна боротьба Добра і Зла, Світла і Пітьми. Культура впорядковує життя народу, виробляє власні світоглядні засади та впливає на розвиток суспільства в гармонії з природою, виступаючи проти негативних проявів зла і його носіїв. Мова основний інструмент захисту інтересів нації, що цементує культуру. Тільки той народ має право на життя, який здатен захистити свою культуру, мову та своїх провідників, лідерів кращого життя. Місце людини, сім”ї, роду, нації, держави у світі залежить від їх уміння і здатності виборювати свої права та ефективно працювати. Право посідати лідируюче місце у світі не дається, а виборюються спільними організованими зусиллями. Адже ніхто нічого не зробить для нас і за нас. “…Той буде вільним, хто звільниться сам, кого звільнять - в неволю візьмуть” писала Леся.Українка.
Нації, які не здатні організуватись на засадах патріотизму, взаємовиручки, взаємодопомоги та єдиномислія навколо спільної мети - Програми дій та своїх лідерів для захисту культури, способу життя та держави, винищуються сильнішими, виконуючи їхні підступні, спотворені та фальшиві, ідеї .. . стаючи
Їх рабами
Метою штучно створеної нації - радянських людей(нових українців) являється тупікова ідея споживацтва( матеріалізму) - бізнесу, продажності, п"янства, розпусти, наживи, ситого бездуховного життя, фарисейства та інш. Що в кінцевому результаті приводить такий народ до єдиного –самознищення . . . .Руками
так званих олігархів - представників національних меншин
На сьогодняшній день існуючий стан електорату задовільняє і, відповідно підримується основними лідерами виборчих "Перегонів"(мегаблоком олігархів за словами І.С.Плюща), послідовниками сил зла старої системи влади та зрадниками національних інтересів(свідомими і несвідомими), які для збереження свого стану, спекулюючи довірливостю народу(не задумуючись над тим, що їх самих та їх нащадків чекає в майбутньому) безвідповідально пропонують різні популістичні ідеї, не пропонуючи зрозумілої, обгрунтованої програми дій.
Існує неписаний Закон життя - народ має таку владу, яку заслуговує.
"...Вищі сили не визнають людського нейтралітету. Тих, хто їм не сприяє через незнання чи недовіру, зараховують до тих, хто їм протидіє. Усі люди в такий спосіб беруть участь в боротьбі вищих сил як не по один, так по другий бік..." (Тарас Кінько, благодійний фонд "Місія інтелектуальних ініціатив"). . . . . .
На сьогодняшній день заслуговують на увагу тільки декілька партій, які могли б реально бути виразниками і захисниками інтересів народу і відповідно мати його підтримку, якби вони виступали в єдиному блоці спільних дій Програми розвитку української культури, як єдиної умови розвитку економіки та заможності народу та не вели спотворений , неукраїнський спосіб життя.
Ефективна діяльність була б можлива тільки при умові виконання заповіту нашого Пророка
"...А всім нам вкупі на Землі єдиномисліє подай та братолюбіє пошли...".
Та
«… Якби ми вчилися так як треба, то і мудрість би була своя…»
Можу з впевненістю стверджувати - українців в черговий раз розвели і розводять.
Оцінка ситуації в Україні, про яку офіційно, належним чином було повідомлено Президента України, Верховну Раду України, Генпрокуратуру України, Верховний суд, уповноваженого з прав людини ВРУ, Міністра юстиції України , прем"єр - міністра України, керівників партій Мегаблоку олігархів і яка ніким з них не була спростована .
В Україні відсутня державна Програма розвитку та державницька патріотична ідеологія. В той же час планомірно, системно руйнується українська культура та економіка. Як наслідок:
а) Системно та планомірно знищуються незалежні громадські організації національно-патріотичного спрямування - основи державності;
б) Президент позбавлений можливостей гаранта Конституції України;
в) В Україні відсутня справжня система захисту прав громадян;
г) Прокуратура і суди поставлені на захист інтересів олігархів та антинародних сил;
д) Відсутність впливових, незалежних, економічно самостійних національно- патріотичних сил державницького спрямування.
В Україні існують всі причини і умови для існування системи корупції державних службовців, як наслідок системних порушень владою законів та Конституції України, міжнародних законів з прав людини та геноциду титульної нації на життєвому прикладі братів Дмитренків та громадської організації КМСС "Світоч".
Мої офіційні заяви про вчинення злочинів від повідно ст. 97 КПК України залишаються також пози увагою.
Даним зверненням уповноважую (і буду вдячним) за поширення даної інформацію в доступний Вам спосіб . Враховуючи наведене
Прошу:
Надати власну оцінку моїх думок.( в додатку).
В доповнення до висловлених думок пропоную ознайомитись із матеріалом «Громадою обух сталить , або у боротьбі гартується сила народу» на стор.10 газети «Українське слово» №12 від 22-28 березня 2006р.
З повагою,
голова Київської міської Спілки споживачів "Світоч",координатор української Програми розвитку Спільна дія"
Микола Дмитренко
8 050 445 26 26
2006.07.08 | Микола Дмитренко
Re: Нація без державного розуму – це плем’я,приречене збирати буряки
До української Програми розвитку "Спільна дія",деякі життєві погляди на сьогодення. ,
Світом правлять не люди, світом правлять ідеї! ( вислів невідомого філософа)
Що таке національна ідея? Щоб щось мати треба захотіти.
Кожна повноцінна, здорова нація має своє бачення національної ідеї(кращого життя своїх членів), закладеної в національній культурі, звичаях, традиціях та
способі життя.
Досягнути цього можна тільки шляхом активного усвідомленого захисту своєї культури, прикладення зусиль, жертовності та віри в реальність досягнення
поставленої мети (Національних інтересів)..
Для того, щоб було діло - повинна бути правильно сформульована мета - Програма дій. Знаємо мету -знаємо шлях. Відповідно - і словом, і ділом!
В залежності від наявних можливостей та способу життя національні ідеї одних націй передбачають досягнення мети власною працею, інших націй - за рахунок результатів праці інших. Це вічний закон суспільного життя.
Поєднати ці інтереси практично неможливо. Консенсунс між ними - це утопія, обман.
Культура українців ніколи не зазіхала на чуже. Споконвічно виховувала повагу до результатів своєї творчої праці.
Вважаю, що життя - це споконвічна боротьба Добра і Зла, Світла і Пітьми. Культура впорядковує життя народу, виробляє власні світоглядні засади та впливає на розвиток суспільства в гармонії з природою, виступаючи проти негативних проявів зла і його носіїв. Мова основний інструмент захисту інтересів нації, що цементує культуру. Тільки той народ має право на життя, який здатен захистити свою культуру, мову та своїх провідників, лідерів кращого життя. Місце людини, сім”ї, роду, нації, держави у світі залежить від їх уміння і здатності виборювати свої права та ефективно працювати. Право посідати лідируюче місце у світі не дається, а виборюються спільними організованими зусиллями. Адже ніхто нічого не зробить для нас і за нас. “…Той буде вільним, хто звільниться сам, кого звільнять - в неволю візьмуть” писала Леся.Українка.
Нації, які не здатні організуватись на засадах патріотизму, взаємовиручки, взаємодопомоги та єдиномислія навколо спільної мети - Програми дій та своїх лідерів для захисту культури, способу життя та держави, винищуються сильнішими, виконуючи їхні підступні, спотворені та фальшиві, ідеї .. . стаючи
Їх рабами
Метою штучно створеної нації - радянських людей(нових українців) являється тупікова ідея споживацтва( матеріалізму) - бізнесу, продажності, п"янства, розпусти, наживи, ситого бездуховного життя, фарисейства та інш. Що в кінцевому результаті приводить такий народ до єдиного –самознищення . . . .Руками
так званих олігархів - представників національних меншин
На сьогодняшній день існуючий стан електорату задовільняє і, відповідно підримується основними лідерами виборчих "Перегонів"(мегаблоком олігархів за словами І.С.Плюща), послідовниками сил зла старої системи влади та зрадниками національних інтересів(свідомими і несвідомими), які для збереження свого стану, спекулюючи довірливостю народу(не задумуючись над тим, що їх самих та їх нащадків чекає в майбутньому) безвідповідально пропонують різні популістичні ідеї, не пропонуючи зрозумілої, обгрунтованої програми дій.
Існує неписаний Закон життя - народ має таку владу, яку заслуговує.
"...Вищі сили не визнають людського нейтралітету. Тих, хто їм не сприяє через незнання чи недовіру, зараховують до тих, хто їм протидіє. Усі люди в такий спосіб беруть участь в боротьбі вищих сил як не по один, так по другий бік..." (Тарас Кінько, благодійний фонд "Місія інтелектуальних ініціатив"). . . . . .
На сьогодняшній день заслуговують на увагу тільки декілька партій, які могли б реально бути виразниками і захисниками інтересів народу і відповідно мати його підтримку, якби вони виступали в єдиному блоці спільних дій Програми розвитку української культури, як єдиної умови розвитку економіки та заможності народу та не вели спотворений , неукраїнський спосіб життя.
Ефективна діяльність була б можлива тільки при умові виконання заповіту нашого Пророка
"...А всім нам вкупі на Землі єдиномисліє подай та братолюбіє пошли...".
Та
«… Якби ми вчилися так як треба, то і мудрість би була своя…»
Можу з впевненістю стверджувати - українців в черговий раз розвели і розводять.
Оцінка ситуації в Україні, про яку офіційно, належним чином було повідомлено Президента України, Верховну Раду України, Генпрокуратуру України, Верховний суд, уповноваженого з прав людини ВРУ, Міністра юстиції України , прем"єр - міністра України, керівників партій Мегаблоку олігархів і яка ніким з них не була спростована .
В Україні відсутня державна Програма розвитку та державницька патріотична ідеологія. В той же час планомірно, системно руйнується українська культура та економіка. Як наслідок:
а) Системно та планомірно знищуються незалежні громадські організації національно-патріотичного спрямування - основи державності;
б) Президент позбавлений можливостей гаранта Конституції України;
в) В Україні відсутня справжня система захисту прав громадян;
г) Прокуратура і суди поставлені на захист інтересів олігархів та антинародних сил;
д) Відсутність впливових, незалежних, економічно самостійних національно- патріотичних сил державницького спрямування.
В Україні існують всі причини і умови для існування системи корупції державних службовців, як наслідок системних порушень владою законів та Конституції України, міжнародних законів з прав людини та геноциду титульної нації на життєвому прикладі братів Дмитренків та громадської організації КМСС "Світоч".
Мої офіційні заяви про вчинення злочинів від повідно ст. 97 КПК України залишаються також пози увагою.
Даним зверненням уповноважую (і буду вдячним) за поширення даної інформацію в доступний Вам спосіб . Враховуючи наведене
Прошу:
Надати власну оцінку моїх думок.( в додатку).
В доповнення до висловлених думок пропоную ознайомитись із матеріалом «Громадою обух сталить , або у боротьбі гартується сила народу» на стор.10 газети «Українське слово» №12 від 22-28 березня 2006р.
З повагою,
голова Київської міської Спілки споживачів "Світоч",координатор української Програми розвитку Спільна дія"
Микола Дмитренко
8 050 445 26 26
2006.07.09 | Сергій Кабуд
ще одне марення екс-совкового бюрократа
нащо брехати?малоросійська совєцька колонія як керувалася кпсс-кгб так і керується
і ніхто з феодалів ніколи не цікавився РОЗВИТКОМ, НАУКОЮ
то навіщо множити ІДІОТИЗМ?
достатньо глянути на фото автора.....тфу