МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Українська політика для чайників - українською мовою

07/15/2006 | Kronk
Думаю, варто це було б зробити.
"Якшо не я - то хто?", - подумав я і зробив :)
Хто буде друкувати - робіть і українську версію, це ж Київ все-таки ;)
=============================================================
Сергій Дібров: Українська політика для чайників. Том перший

Остались вы ни с чем, и это однозначно.
Ваш зоопарк закрыт, и нет пути назад...
Но мы пойдем вперед, все сложится удачно.
Вперед, друзья! — Куда? — На мясокомбинат!

Команда КВН «Коммандос», Одеса

Розділ 1.
«Всі вони однакові».


Всі вони однакові.
Ні, чимось вони, звичайно, відрізняються. Як мінімум, кольором символіки. Або, наприклад, десь більше приємних людей, а десь менше, десь вболівають за "Шахтар", а десь — за Кличка. Проте, за великим рахунком, наші організовані політичні угрупування відрізняються один від одного приблизно так само, як компанія UMC від Київстара. У одної логотип фіолетово-оранжевий, а у іншої — біло-блакитний.

Пригадаємо історію. Свого часу компанія UMC прийшла на український ринок з одною-єдиною метою: зрубити якомога більше бабла. І робила це досить успішно. Пам'ятаєте золоті часи, дев'яності роки? Хвилина — долар, трубка — тисячу доларів. Пальці віялом.
Потім на українському ринку з'явилася компанія Київстар. Що характерно, прийшла вона з тією ж метою: зрубити побільше бабла з жителів України. Що і успішно робить по сьогоднішній день.

Безумовно, вони дуже різні — UMC і Київстар. І фінансові можливості у них різні, і клієнтська база, і внутрішня структура. Я вже не кажу про логотипи і рекламні гасла — тут уже взагалі нічого спільного. Але мета у обох — абсолютно однакова: «отримання прибутків», а по-простому — зрубування бабла. І спосіб заробітку один і той же: надання послуг мобільному зв'язку. У цьому сенсі всі мобільні оператори абсолютно однакові.

Бувають, щоправда, і винятки. Є такі оператори, які, як і всі інші, прийшли, щоб зрубити бабла. Щоправда, роблять вони це, скажемо м'яко, нетрадиційними методами. Наприклад, співробітники "відділу по роботі з клієнтами" таких операторів запросто можуть підпалити двері квартири боржника-неплатника. Хоча в мої плани не входило ставати боржником-неплатником, такі «традиції ведення бізнесу» мені якось не до вподоби. І я вибрав UMC.

Але ми відволіклися. Отож, наші політики відрізняються один від одного приблизно так само, як UMC відрізняється від Київстару або, скажімо, від DCC.

Контрольні запитання до розділу 1.
1. Що саме підпалювали злісним неплатникам спеціалісти одного мобільного оператора?
2. Якого кольору логотип компанії «Білайн»? Намалюйте.
3. Навіщо прийшла на український ринок фірма UMC? А Київстар?

Розділ 2.
Політика в Україні — це бізнес.


Політика в Україні — це бізнес.
Ще й який! Ви навіть не уявляєте: західні бізнесмени і мріяти не можуть про рентабельність, яку дає депутатський мандат або міністерське крісло. Якому-небудь наркобаронові навіть не снився рівень рентабельності бізнесу під назвою «суддя першої інстанції». Жоден браконьєр за все життя фізично не накраде стільки, скільки матиме простий заступник міністра екології і охорони навколишнього середовища.

Це в Америці для того, щоб бути найбагатшою людиною, потрібно бути президентом компанії «Майкрософт». У нас, в Україні, для того, щоб також казково розбагатіти, потрібно стати депутатом. Або міністром. Краще — президентом. У крайньому разі, кумом президента.

Астрономічну прибутковість політичного бізнесу нашої влади забезпечувала її повна монополія. Уявіть собі торговку насінням, яка продає їх сама на весь величезний базар. Це ж які можливості з'являються! По гривні за стакан — і не менше! А то і за півтори. А все тому, що — монополія!
Як і всі монополісти, наші правителі безсоромно обдирали «клієнтів», тобто нас з вами, до нитки. Природно, влада пильно і ретельно стежила за тим, щоб ніхто чужий не ліз до їх владного «городу». З потенційними «порушниками монополії» боролися по-різному: когось підривали, когось саджали, когось, як говорив Л.Кучма, "підвішували за яйця", когось просто купували, запропонувавши невеличке тепленьке місце усередині владної монополії, щоб не висовувався і не порушував Систему.

Конкурентів влада не любить. А от свій народ, який, у прямому розумінні, її годує і напуває — просто обожнюють. Не вірите? Адже так воно і є. Коли можновладці говорять про те, що ніжно люблять свій народ (той самий, який оббирають як білку) — вони говорять це абсолютно щиро. А інакше, як можна не любити бутерброд з ікрою, який Ви з'їдаєте сьогодні на сніданок?

Контрольні запитання до розділу 2.
1. Почім насіння на базарі?
2. За що саме, за словами Кучми, підвішували тих, хто хотів підірвати монополію на владу?
3. Як можна не любити бутерброд з ікрою, який Ви з'їдаєте сьогодні на сніданок? Намалюйте.

Розділ 3.
Чому депутати б'ють один одному морди?


Чому депутати б'ють один одному морди?
Тому що вийшов у них невеликий облом.

Тут така історія. Товариші прийшли в Раду, щоб зайнятися своїм звичним бізнесом — конвертувати свої депутатські мандати в бабло. Звичайний собі бізнес, який нічим, окрім рівня прибутків, не відрізняється, наприклад, від торгівлі насінням на базарі. Спочатку — вкладення (за все в світі доводиться платити, і депутатський мандат — не виняток), потім — повернення грошей з непоганим наваром.

І ось товариші, що чимало вклалися під час виборів, отримують мандати. Приходять в зал засідань, а там — опа! Що за ботва? Конкуруюча фірма?!!

Товариші щиро вважали, що виняткове право обдирати клієнтів (громадян України) даровано їм Богом і належить їм навіки. Однак не зрозуміли вони, що в результаті подій на Майдані не тільки Ющенко став президентом, але і з'явилися деякі зачатки того, що у всьому світі називається «Політичною конкуренцією». І тут вона — бац! — і вискочила, і зіпсувала товаришам усю малину. Оце так халепа...

А зараз уявіть ситуацію: торговка насінням приходить на базар і бачить на своєму звичному, давно насидженому і теплому місці таку ж саму панночку з таким же товаром. Що вона насамперед робить? Правильно — починає кричати «геволт!» і чіпляється конкурентці у волосся.

Саме це ми і спостерігаємо в сьогоднішній Верховній Раді.

Контрольні запитання до розділу 3.
1. Чим відрізняється торгівля депутатськими повноваженнями від торгівлі насінням? Намалюйте.
2. Куди саме чіпляється конкурентці базарна торговка? А депутат від фракції соціалістів?
3. Чому депутати Верховної Ради зранку такі нервові?

Розділ 4.
Ну, припустимо. А що буде в Раді далі?


Ну, допустимо. А що буде в Раді далі?
Після того як базарні торговки втомлюються тягати одна одну за волосся, вони припиняють це робити. Ніколи ще базарні торговки не тягали одна одну за волосся вічно.

Так що поб'ють наші депутати один одному фізіономії в Раді і почнуть думати, як жити далі.
А далі — є декілька варіантів.

Варіант 1. Одна торговка відірве іншій жмут волосся, обізве «прАституткою», розкидає все її насіння, топтатиме його ногами і вижене нахабу з ганьбою. Після чого, як і раніше, продаватиме своє насіння по гривні за стакан, а то і дорожче — по півтори, від злості.

Раніше, десь року 1998-го, цей варіант був найвірогіднішим. У ті дикі доісторичні часи, як точно помітив Дарвін, виживав найсильніший. При нинішній ситуації в країні і в світі, враховуючи ті зміни, які відбулися в Україні в останні роки, такий варіант розвитку подій малоймовірний.

Варіант 2. Торговки довго сопітимуть, лаятимуться, штовхатимуться і обзиватимуться. Потім втомляться і сядуть за стіл переговорів. Після кількох раундів вони домовляться, що одна з них торгуватиме насінням біля м'ясного корпусу (там багата клієнтура), а друга — біля молочного (там більше народу). Пообіцяють одна одній не порушувати межі, нехорошими словами не лаятися і за волосся один одного не смикати. Після цього протягом багатьох років житимуть досить-таки мирно і щасливо, продаватимуть насіння по гривні за стакан, як і раніше, а то й дорожче — по півтори, для компенсації втраченого прибутку.

У економіці це називається «Антиконкурентна змова» і переслідується згідно із законом. У сучасній українській політиці це носить назву «Широка коаліція» (ширка). Для торговців насінням це найвигідніший, в цьому розкладі, варіант. Тому звідусіль звучать заклики: «давайте поводитися цивілізовано», «проведемо консультації», «сядемо за стіл переговорів», «об'єднаємо всі насіннєвоторговельні сили країни», «врятуємо вітчизняну насіннєву галузь економіки». Мета проста: зберегти колишній рівень прибутків (гривня за стакан) і забезпечити зростання ВВП (шляхом плавного, по 12% на рік, зростання цін на насіння, до позначки півтори гривні).

Варіант 3. Торговки довго лаятимуться, поки не втомляться. Коли на бійки і переговори сил більше не залишиться, вони розійдуться по своїх прилавках і почнуть торгувати кожна своїм насінням, зрідка обмінюючись лайками.

Тут у покупців виникне ціла низка запитань:
- у кого з торговок насіння смачніше смажене?
- у кого стакан більший?
- хто охайніший і у кого руки чистіші?
- і, нарешті: у кого ціна нижча?

Коротше, веселого і безтурботного життя у торговок більше не буде. А шматок хліба побільше і шар масла на ньому потовще буде якраз у тієї, яка більше сподобається покупцями, тобто нам з вами.

Нагадаємо: коли мобільний зв'язок в Україні був монополією UMC, хвилина розмови коштувала один долар. Тому що жадібні були. Потім, коли з'явилася не менш жадібна компанія Київстар (яка, як ми пам'ятаємо, нічим особливо від UMC не відрізняється), ціна впала чи не в десять разів, а зона покриття збільшилася разів в сто. За що їм велике споживацьке спасибі.

Це називається конкуренцією. На базарі — економічна, а у Верховній Раді — політична.

Контрольні запитання до розділу 4.
1. Чи довго кричатимуть і дряпатимуться базарні торговки? А депутати Верховної Ради?
2. Як саме називатиметься коаліція, якщо депутати домовляться, що «регіони» продаватимуть насіння лише біля м'ясного корпусу, а «помаранчеві» — біля молочного? Скільки тоді коштуватиме стакан насіння?
3. І все-таки, чому депутати Верховної Ради зранку такі нервові? Намалюйте.

Розділ 5.
Чому ми проти «ширки» (широкої коаліції)?


Чому ми проти «ширки» (широкої коаліції)?
Тому що «ширка» — це навіть гірше, ніж монополія.

Думаєте, монополістом бути приємно? Адже монополіста може образити кожен. У монополіста всі тичуть пальцями. Монополістові весь час норовлять встановити граничні ціни і блокувати його особисті рахунки в швейцарських банках. Зрештою, до монополіста частенько приходить Антимонопольна Рада Європи (доповідачі Вольвенд і Северінсен) і на весь світ шумлять про те, що він — монополіст. І все це доводиться терпіти. І заради чого — заради якоїсь гривні, ну, максимум, півтори, за стакан?

Інша справа — ширка! Конкуренція? — Є. Монополія на владу? — Та що Ви таке кажете. Ось, будь ласка, пані Северінсен, гляньте самі. Це — захід, тут торгують насінням по гривні за стакан під помаранчевими прапорами. Ось тут, трохи східніше — таке саме насіння, за тією ж ціною, на чистенькому прилавку в біло-блакитних тонах. Як бачите, повна свобода, тиша, спокій, єдність нації і бурхливе зростання економіки. До речі, за прогнозами економістів, ціна на насіння до кінця року не перевищить півтори гривні за стакан.

Для торговок насінням, які напрягли сили, влізли в борги і все-таки купили собі депутатські мандати, «ширка» (широка коаліція), при якій буде «все поділено», в нинішній ситуації була б межею мрій.

Але ми з вами — не торговки із зали засідань Верховної Ради. Нам ширка не потрібна, нам в цій країні жити і їсти це саме насіння. Тому наша першочергова мета і завдання — підтримка системи політичної конкуренції, що складається в країні.

Чому?

Ну, по-перше, тільки так торговки почнуть звертати увагу на те, наскільки чисті у них руки. По-друге, нікуди вони не подінуться: почнуть давати знижки, проводити рекламні акції, привертати постійну клієнтуру і навіть виконувати індивідуальні замовлення («а мені, будь ласка, посмажте без солі, добре?»). По-третє, у нас з Вами з'явиться вибір: або злегка пересмажені, але по тридцять копійок, або нормальні, але по п'ятдесят.

Та не це головне. Головне розпочнеться потім.

Якщо не буде монополії на владу і всяких змов на зразок «широкої коаліції», прибутковість владного бізнесу (перетворення влади в бабло) почне падати і прагнути до нуля. Це закони конкуренції, а вони, як і закони природи, невблаганні.

Ми живемо в реальному світі і усвідомлюємо, що влада буде бізнесом у всі часи. Проте рано чи пізно виникне ситуація, коли рентабельність цього бізнесу спуститься з нинішніх надхмарних висот владного Олімпу і стане порівнюваною з іншими бізнесами. Ось тоді перед кандидатом в депутати постане питання: а чи є сенс інвестувати гроші в нардепівський мандат? Може, вкласти їх в щось більш прибуткове — наприклад, в нерухомість? У розробку мікропроцесорів? У що-небудь екзотичне — наприклад, в будівництво мережі фірмових лотків для торгівлі насінням на всіх найбільших ринках країни?

Коли влада перестане бути найприбутковішим у країні бізнесом, нас чекають не лише насіннячка по тридцять копійок. Почнуться якісні зміни. З'являться шанси, що в Раду нарешті прийдуть люди, які уміють придумувати і приймати хороші закони. Тобто, займатися прямими депутатськими обов'язками, а не тільки конвертувати владу в бабло.

А на сьогодні головне — з дурного розуму не погодитися на «широку коаліцію». Ширка — вона така. Один раз піддався умовлянням, уколовся, отримав кайф, а потім — важка ломка. Років на десять. Ви цього хочете?
Наркотики — це зло. Скажи ширці "НІ!".

Контрольні запитання до розділу 5.
1. Інша справа — ширка?
2. Які люди рано чи пізно прийдуть у Верховну Раду? А які не прийдуть?
3. Що саме Ви скажете наркотикам? Намалюйте. Візьміть малюнок з собою на мітинг на Майдані. Тільки так Вашу про точку зору дізнаються торговки насінням з Верховної Ради та її околиць.

Дякуємо.

12.07.2006

Автор висловлює подяку пану Лозині-Лозинському і пані Тетяні Монтян за люб'язно надані мислевіруси і іншу неоціненну допомогу при створенні цього навчального посібника.
===========================================================
Переклад з російської — Олександр Оксимець (aka Кронк).

Відповіді

  • 2006.07.15 | Пані

    Ставлю в статті

    Автор побачить і коли що не те - виправить та узгодить!

    Дякую! Клас!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2006.07.15 | rais

    Нелегка доля українського провідника.

    Легкої долі не буває, наркотиків теж. Нажаль найстращнішим може виявитися те, що до "ширки" нас вели з 2004 року. Як що це з'ясується то додайте до моїх трьох ще одне запитання.

    Хто вождь наркоманів в Україні?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua