МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

ГРАБОВСЬКИЙ:Українські націоналісти програють війни ХХІ століття

12/13/2006 | observer
Українські націоналісти програють війни ХХІ століття
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ

Ті, хто вважає себе націоналістами, впритул не бачать головної проблеми, від якої залежить незалежне і вільне буття української спільноти. Це – енергетична безпека. ХХІ століття - це століття війн за енергоресурси.

Москва може спати спокійно: націоналістичних партій і рухів в Україні немає. Але не спить Москва – день і ніч веде боротьбу проти українського буржуазного націоналізму. Вкладає у цю справу мішки грошей, мобілізує російських телевізійників, кіношників, літераторів і політологів, а ще – різношерсту публіку з прізвищами на “-енко”.

І правильно робить Москва. Виходячи з її ж – як колишньої всесоюзної помийниці – інтересів. Як мегаполіса, всередині якого кружляє 4/5 грошей Росії, зібраних за рахунок грабунку цієї самої Росії. Як міста, що у своєму осерді має цвинтар вбивць десятків мільйонів людей і мавзолей самі-знаєте-кого. Проте нутром відчуває Москва, що український буржуазний націоналізм, навіть без свого втілення в масових партіях і рухах, живіший за десять Ленінів, а у разі свого перетворення з інтелектуального на політичний рух з легкістю – як це вже сталося на початку 1990-х – змінить обличчя Центрально-Східної Європи. І не на користь Москви, і не в інтересах Брюсселя, і не задля забаганок Вашингтона, Тель-Авіва, Пекіна, навіть братньої Варшави.

Увесь справжній український буржуазний націоналізм – це кілька десятків інтелектуалів, котрі впродовж останніх 15 років ведуть майже безнадійну боротьбу з інертністю патріотичного загалу, забобонами постсовєтського натовпу, дурістю і нефаховістю абсолютної більшості політиків та, звісно, з владою, підштовхуючи її (коли вдається) бодай до якихось притомних дій. А ще поодинокі бізнесмени, котрі діють так, як це належить робити представникам національного, а не хижацького чи компрадорського капіталу.

Взірцевим націоналістом був нещодавно убитий гендиректор і власник заводу ялинкових іграшок на Галичині Богдан Дацко. Справа не тільки в тому, що цей підприємець зумів перетворити збанкрутіле підприємство на господаря 35% європейського ринку новорічних іграшок, будуючи нові підприємства й розвиваючи виробництво на Батьківщині. Справа ще й у тому, що за 13 років з 278 працівників купленого ним заводу він звільнив тільки 1 (одного!!!) – за зраду корпоративних інтересів. Усім іншим він дав можливість заробляти. На момент убивства Дацка у нього було півтори тисячі працівників. Чи є у Донбасі, Дніпропетровську, Одесі чи Севастополі хтось подібний до чинного українського буржуазного націоналіста Дацка?

Хай земля йому буде пухом...

До речі: всі українські націоналісти, навіть ліві, є буржуазними. КҐБ мав у цьому рацію. Бо ж нація – це витвір буржуазного типу суспільного розвитку і водночас його передумова. А ще нація – це спільнота вільних громадян. Поза нацією і поза буржуазним типом розвитку громадяни як такі відсутні, є тільки підданці або холопи. конецформыначалоформыBürgergesellschaft або Bконецформыначалоформыürgerliche Gesellschaft – не даремно ж так звали Гегель і Маркс громадянське суспільство. А от поняття “російський буржуазний націоналіст” у термінології КҐБ не було. І не випадково. “Їм (революціонерам) потрібні великі потрясіння, нам потрібна велика Росія”, - сказав колись прем‘єр Російської імперії Столипін. Ці слова наввипередки цитують сучасні московські політики, столипінськими реформами захоплюються ті, хто вважає себе у сусідній державі “правими” і навіть “лібералами”. Але які вони, в біса, ліберали? Яка різниця між російськими “революціонерами” та “реформаторами”? У методах діяльності – є. А в цілях – мізерна: і тим, й іншим не потрібна, ба, навіть небезпечна вільна людина.

А яка ж нація, якщо не спільнота вільних людей? Що, спільнота вірнопідданих рабів? Спільнота будівничих великої держави, яка несе світу “небачено високу” духовність під омофором “Газпрому”? Тоді це зветься якимось іншим словом, хоча й може нагадувати націю – як викопний іхтіозавр нагадує дельфіна.

Не випадково Адольф Алоїзович, йдучи до влади під гаслами захисту інтересів німецької нації (і дещо таки зробивши для цього), став потім усе більше перейматися проблемами арійської раси, її чистоти, доконаності, панівної ролі, - й дострибався до того, що став використовувати німців як сировинний матеріал для реалізації своїх фантасмагоричних ідей. Був націоналістом єфрейтор – і весь кінчився, перетворившись на маніяка антинаціональної імперської величі, як із зловтіхою констатував його головний конкурент і колега у світовому масштабі, знаний фахівець із національного питання Сосо Джуґашвілі.

Тому дуже просто відповісти на запитання, хто вони, головні борці з українським націоналізмом, а відтак – з імунно-захисною системою української нації, яка досі не подолала триєдиного змія, що не дає їй зіп‘ятися на ноги і впевнено йти вперед, власне, сформуватися у спільноту вільних громадян: постколоніального, посттоталітарного і постгеноцидного статусу України. По-перше, це різного ґатунку прихильники “великої Росії” (як у них, так і у нас), для яких вільна людина (будь-яка, не лише українська, а й естонська, грузинська, власне, й російська) – перешкода на шляху реалізації їхніх планів.

По-друге, це вітчизняні олігархи, їхня обслуга, їхні попихачі й усі, хто годується з долонею цієї публіки. Для цих персонажів консолідація української нації (яка неможлива без націоналістичного ферменту) – це пряма загроза їхньому способу здобування статків та їхньому способу життя (Білл Гейтс, як представник вільної нації, не має потреби їздити на “мерсах” та “майбахах” – в Америці та таких авто, які полюбляють наші олігархи, їздять Буші та наркоділери...).

По-третє, номенклатура (вихідці з КПРС і діти “батечка Кучми”), яким “розбудова держави” миліша за побудову країни і які прагнули б мати у цій державі вірнопідданий народ, а не вільну націю, якій би хоч-не-хоч, а довелося служити.

По-четверте, це найбільш нікчемний, за словами академіка Івана Дзюби, різновид “общєчєловєков” – малоросійський, заражений почуттям меншовартості і нікчемності української культури у порівнянні з великою російською культурою, яка, мовляв, вбирає в себе всі “общєчєловєчєскіє” досягнення.

По-п‘яте, ті міжнародні фінансові та промислові кола, які не сприймають перспективи перетворення України на державу з розвиненою сучасною економікою (а це закономірний наслідок національної модернізації); для цієї публіки Україна – не більше, ніж сировинний ресурс та постачальник дешевої і кваліфікованої робочої сили. Можна назвати “по-шосте” і “по-сьоме”, але сказаного, мабуть, досить, щоб побачити: запеклу боротьбу із “українським буржуазним націоналізмом” ведуть ті, кому не потрібна українська нація як повноправний суб‘єкт політичного, економічного та культурного життя.

Та найголовнішими і найпослідовнішими борцями з українським націоналізмом, як це не парадоксально, наразі є ті партії і рухи, які дуже голосно проголошують себе націоналістичними або ж націонал-демократичними й обстоюють інтереси “корінної нації”.

Чи варто зайвий раз доводити, що ідеологи цих політичних сил не розуміють, що таке нація, і користуються методологією проФФесора Дмитра Табачника, ототожнюючи етнічне і національне? Панове, нація завжди корінна; належність до неї якщо і вимірюється чинником крові, то не її містичною “чистотою”, а готовністю віддати її за Батьківщину!

Проте справа не лише в тому. Ті, хто вважає себе націоналістами, впритул не бачать головної проблеми, від якої залежить незалежне і вільне буття української спільноти. А от невигойний ліберал, львівський історик Ярослав Грицак її бачить. Це – енергетична безпека. Ліберал Грицак вважає, що ця проблема важливіша за політичну демократію, за формування громадянського суспільства і ще за купу речей, без яких сучасна країна неможлива. Але – ХХІ століття це століття війн за енергоресурси, підкреслює Ярослав Грицак. І тому все інше має бути сконцентроване і мобілізоване навколо енергетичної безпеки, а відтак – диверсифікації потоків енергоносіїв і розширення видобутку власних вуглеводнів.

Інша людина, яка добре бачить цю проблему – публіцист, а за основним фахом ще й гірничий інженер Євген Ґолібард. Почитайте його статті, книги, інтерв‘ю із професіоналами, - там ідеться про здатність України забезпечити себе вуглеводнями буквально на сотні років наперед і про ті політичні й економічні сили, які в силу тих чи інших причин виступають проти національних інтересів, не даючи розширити видобування власних енергоносіїв. І що? На презентації книг Ґолибарда збирається кілька десятків недобитих інтелігентів та – у кращому разі! – один-два політика другої руки.

А тим часом проблема не суто українська: європейські уряди в останні роки опинилися в дуже складній ситуації, адже під тиском своїх традиційних енергетичних лобі вони не займалися проблемами розвитку нових видів енергії чи форсованим будівництвом нових нафто- і газогонів, а відтак російський енергетично-геополітичний наступ спіткав їх зненацька. Ці уряди внаслідок цього змушені дотримуватися подвійних стандартів, і хто знає, чи не почнуть вони завтра “здавати” геополітичних партнерів, навіть деяких із нових членів НАТО та ЄС, не кажучи вже про Україну?

Друга проблема з нашими націоналістами – це те, що вони себе позиціонують як “праві”, а націонал-демократи – як “правоцентристи”. Ні, звичайно, мають право на життя і праві націоналісти, але ж є і ліві. У кризові моменти розвитку країни потрібна наявність та єдність лівих і правих націоналістів – як, скажімо, в посткомуністичній Польщі, яка швидкими темпами увірвалася у НАТО та ЄС (за лівого президента, між іншим!) – і поводиться у цих організаціях без жодного пієтету до часом дурнуватої “старої Європи”, скажімо, нещодавно заблокувавши фактичну “енергетичну капітуляцію” європейців перед Росією. Та що там – у Польщі навіть комуністичні лідери Владислав Гомулка чи Войцех Ярузельський мали виразно націоналістичні переконання.

До речі: В‘ячеслав Чорновіл був лівим націоналістом (якщо слово “лівий” вживати в європейському сенсі), і коли Народний рух був лівонаціоналістичним, він мав успіх у виборців і вплив на велику політику. А коли після Чорновола і Рух, і УНП спробували перевести себе на правий політичний фланг, вони закономірно де-факто померли.

Отож зараз націоналістичні партії і рухи в Україні відсутні, а без цього світоглядно-політичного ферменту видряпування з перманентно кризової ситуації у нас не вийде. І до Європи ми не прийдемо, а в кращому разі залишимося “сірою зоною” Євразії-Азіопи.

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"

Відповіді

  • 2006.12.13 | igorg

    Хороша стаття, але до чого тут енергетична безпека

    Енергетиці приділяється така увага лише тому, що це один із найкращих інструментів для грабунку. В цьому сенсі цікава реакція уряду Я на встановлення систем автономного опалення :). Більше того, я вважаю, що чим дорожчі будуть енергоресурси тим краще для розвитку України (на рівні світових чи навіть трохи вище). Бо дешеві енергоресурси стримують розвиток високотехнологічних, наукомістких виробництв. Розвиток альтернативних джерел та економічних енергосистем. Так само як і дешева робоча сила. Багато заводів ледве дихають лише за рахунок пенсіонерів, що працюють. Їх задовльняє мізерна платня за рахунок пенсії. Відкладається реконструкція, технологічне переобладнання, або закриття. На таких заводах споживають масу енергоресурсів, бо вони були побудовані для масового випуску і дешевої енергії. Натомість випускають мізерні партії і потребують ще більше енергоресурсів. Це українські економічні могильники. Дешева робоча сила і дешеві енергоносії наразі найбільша біда для України. Саме ці фактори перетворюють Україну на джерело сировини і напівфабрикатів, стримують розвиток внутрішнього ринку.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.12.14 | Hoja_Nasreddin

      Re: Хороша стаття, але до чого тут енергетична безпека

      1.Енергетична безпека до того, що найбільша небезпека йде від енергетичної небезпеки (О, як я закрутив).
      2.Не скидайте все до однієї купи - дешеву робочу силу і дешеві носії. До речі, де Ви бачили дешеві енергоносії в Україні?
      3.Найбільша небезпека для України - це довбаний олігархат. А порятунок, на жаль, перебуває не у власних або Не стільки у власних силах, а у міжнародних союзах, для України у першу чергу ЄС та НАТО.
      Я би взагалі погодився на такий, скажімо 25-річний закон, за яким на посади починаючи з районного масштабу приймали ВИКЛЮЧНО японців з Японії та відповідною освітою. Аби якнайшвидше усунути цю раядянську коросту.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.12.14 | Раціо

        З японцями я би не поспішав

        Томущо японці хлопці системні, і скинути довбаний олігархат усе ж простіше буде, ніж довбаних японців :-)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.12.14 | Hoja_Nasreddin

          Re: З японцями я би не поспішав

          Головна ідея - вони далеко, а системність - то взагалі пречудово. Бо Несистемністю тую довбану радянськість подолати швидко мабуть і неможливо. а от породити таку потвору як в Кацапії чи напівпотвору а-ля-непорожняк як в Україні - дуже просто.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.12.14 | Раціо

            Ви не розумієте

            Японці всім своїм способом життя протирічать Волелюбному Українському Духови так само як і москалі, з тією лише різницею, що москалі це роблять бєссмислєнно і бєспащадно. Японців Україна б не пережила.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.12.14 | Хвізик

              UVMOD пропаганда ненависті між українським та японським народами

            • 2006.12.14 | Hoja_Nasreddin

              Re: Ви не розумієте

              Японці настільки від нас відмінні (і ззовні і зсередини), та ще в них до Руси Київської немає жодного "інтересу", що не становлять для нас жодної небезпеки. Як тільки МИ запрацюємо так сисемно або бодай приблизно так як вони, то вони самі повтікають від нас (як чорт від ладану). Як там писав Шевченко про невчених і вчених і хто кого навчить :).
      • 2006.12.14 | igorg

        Дешева робоча сила і дешеві енергоносії це речі

        вельми тісно повязані. Економія вимагає кваліфікації. Кваліфікація вимагає витрат на підготовку та хорошу оплату праці. Зовсім інший технологічний уклад.
        На сьогодні маємо технології 19 століття із таким само рівнем кваліфікації і тим самим рівнем керування й суспільних відносин. Схема проста до примітиву. Дешеві енергоносії із Росії + дешева робоча сила = дешева сировина. Далі дешева сировина експортується за недешевими цінами = надприбуток. З надприбутку експортуються дешеві товари споживання (китай, туреччина, ...) й дуже дорогі предмети розкошу (Європа, США). У дешевої раб сили забирається платня через експортовані необхідні товари споживання + 100%підйом. Десь 1/4 йде на підкуп й утримання влади (на корупційний оборот, 1/2 з 1/4 повернеться :) ). Залишки йдуть в іноземні банки й працюють на іноземну економіку. Внутрішній ринок не розвивається, освіта, наука не потрібна. Населення живе від з/плати до з/плати, працюючи на 2-3 роботах, але добробут від цього не зростає. Залежність населення від роботодавця абсолютна. Це економіка розвитку. Зростають обсяги видобутку ресурсів й капітали власників. Ідеальна схема експертноорієнтованої економіки за Я і Азаровим (Ахметкою).
        ------------------------------------------------------------------
        За два роки спаду описаної вище схеми (вона дещо постраждала, подяка леді Ю) можна було наглядно спостерігати зростання доходів населення і розвиток внутрішнього ринку. Але це є смерть для системи Я і К. Вони це обовязково припинять.
    • 2006.12.14 | Карт

      Погоджуюсь із Вами

      Якби вуглеводні були ще дорожчими, а зарплатні значно вищими, то і металургійні олігархи наші суттєво стухли б. Натомість піднялись би ті, хто займається хайтеком.
  • 2006.12.13 | Хома Брут

    не вперше це обговрюється, але як по різному

    Для мене цікавим було те, що Грабовський певною мірою пише про ті ж речі, які любить обгворювати найбільш толерантний п.Предсказамус. Тобто про неадекватність сучасного "механічного" націоналізму. Але на відміну від максим п.Предсказамуса, його міркування сприймаються без алергії. Цікаво, в чому тут справа? Для себе не розібрався. Було б непогано почути думки опонентів теорії "пєрвим дєлом дємократії, а потом ужє украінізаціі".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.12.14 | harnack

      Саботаж: через неорганічний "розвиток" українства (-)

    • 2006.12.14 | igorg

      Re: не вперше це обговрюється, але як по різному

      Було б цікаво якби Ви показали де знаходяться оті сучасні українські націоналісти. Як на мене то все ідейне (електоральне) поле поділене так само, як економічне, людьми однієї закваски. Дуже цікаві феномени спостерігаються. Часто в одній бізнес-родині родичі сидять по різних партіях з різними ідеологіями (диверсифікація ризиків). Гроші і влада не пахнуть. В цьому у них немає протиріч :).
      Якщо вже робити такі закиди українським націоналістам то варто заглянути в історію ОУН-УПА й розібратися, на якому економічному підгрунті те все росло. Здається вони банків не грабували і рекетом (на відміну від більшовиків) не займалися. І ті люди були просто фізично винищені. Їх просто немає. Але є націоналізм в народі. Тому на черзі нове покоління.
  • 2006.12.13 | Pavlo Z.

    О, іще один з ножицями різака...

    observer пише:
    > Українські націоналісти програють війни ХХІ століття
    > Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
    > Але не спить Москва – день і ніч веде боротьбу проти українського буржуазного націоналізму. Вкладає у цю справу мішки грошей, мобілізує російських телевізійників, кіношників, літераторів і політологів, а ще – різношерсту публіку з прізвищами на “-енко”.

    Тарас Шевченко, генерал Григоренко,купа інших -енків, що насмерть боролися з Москвою, по Грабовському - лайно?
    А всі не -енко, починаючи від ЧУГА і кінчаючи нинішніми -уками та
    -ськими - жоден Москві не продається!:)
    Дивна, як для історика, логіка.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.12.14 | Хома Брут

      та Ви йому приписуєте

      > Тарас Шевченко, генерал Григоренко,купа інших -енків, що насмерть боролися з Москвою, по Грабовському - лайно?
      Ні! І він не їх мав на увазі. Він мав на увазі наприклад міністра Івченка з націоналістичним сертифікатом в кишені, який боровся, боровся, та і купив собі мерседес.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.12.14 | Хвізик

        річ у тому що

        Хома Брут пише:
        > > Тарас Шевченко, генерал Григоренко,купа інших -енків, що насмерть боролися з Москвою, по Грабовському - лайно?
        > Ні! І він не їх мав на увазі. Він мав на увазі наприклад міністра Івченка з націоналістичним сертифікатом в кишені, який боровся, боровся, та і купив собі мерседес.
        мерседес - то вещь
      • 2006.12.14 | Pavlo Z.

        Ваше припущення не підтверджується простим прочитанням фрази

        Грабовського. Там немає "Івченка", там є "-енки" - взагалі.
  • 2006.12.14 | BIO

    Справжні українські націоналісти ще не починали воювати -

    критичної маси для ментального вибуху замало - отут цілком погоджуюся.

    Щодо других тез - навіщо пережовувати старе лайно, з ностальгії ?

    Яка в сраку алілуйя українському буржуазному націоналізму коли
    будь-яка більш-менш крупненька буржуазія інтернаціоналістична по
    сути - чи той же покійник земля йому дійсно пухом але я хтів би
    почути не про його дивну лояльність до робітників з уникальними
    фахами а про неиграшковий соціальний пакет в цього "роботодавця" та
    побачити тренд росту зарплатні за відсутністю трудової конкуренції
    замість планів глобального захоплення евроринку. Хто проти порівняти ?

    Або ще краще уявляю собі володарів українського вуглеродного Клондайку
    панів (а якже інакше - сенс життя як у тому нацгімни, прости Господи, запанувати за нагоди...) співласників контрольного пакету ООО "Г&Г" (у
    народі просто "Гєг") Грицака та Голибарда читаючих Нобелевську лекцію
    замість вибувшого "із скромності" з конкурсу Гейтса вщент роздавшего
    свої статки українським безпритульним дітлахам замість вкласти у
    надприбуткову чорноморську нефтянку - він бач засмутивсь що прийдешні
    покоління проклянуть і його за кумпанію дякуючи за остаточне
    забруднення навколишнього середовища замість чисто альтернативних
    джерел на базі найродючиших у світі грунтів в дійсно ПРИРОДНІЙ
    спілці з незасраними жалюгідною жагой власних суперстатків
    та від рідної землі кмітливими мізками...

    Всі вони дуже украінськи БУРЖУАЗНІ націоналісти бо дуже полюбляють
    дуже дешеву у праці націю волів терплячих усе що неможливо терпіти
    взагалі. Тому не треба кожен раз повторювати ГБшну байку про
    буржуазність НАШОГО націоналізму - гасло про вільну людину у
    вільній країні ніц не корелюється з експлуатацією "роботаудавцем"
    покірних підлеглих, скоріше це вони мають приймати на зборах
    колективу здібного менеджера з випробувальним строком замість
    сучасних ненажерливих щодо мерсів нахаляву компрадо-конкістадорів
    з їх хомутом річного контракту із хиханьками профсоюзной бляді.

    Чому от зараз Премію за мир дали якомусь космополиту без "елітного"
    родовіду що тринькав зайві гроши на доступні кредити для незаможних
    громадян своєї країни ?

    Ці шведи зі своим насіонал-сосоізмом геть здуріли. Мабуть.

    Але ж от КҐБ мав рацію - кадри треба готувати заздалегідь.
    Тому дуже цікаво як ЗАРАЗ в медіапростір потрапляють носії
    думок бо і в пресі і в такому непростому ще з тих самих
    часів ТБ фейси фільтрують не менш ретельно аніж тексти то
    без відповідної довідки від нашого майбутнього АНБ щиро
    вірити мушу власним очам, вухам та ще трохи несповна
    деградованому тотальним зомбажем розуму...


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua