МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Бандерівське підпілля на Донбасі під німецькою окупацією

02/05/2007 | Олександр Добровольский

У м

У м

У м. Слов´янську вийшла книга Олександра Добровольского “Просвіта під багнетом” – перша з серії історичних нарисів про український рух на Донбасі.

Вона написана на основі внутрішньої документації Слов´янського відділу НКВД, який розробляв після закінчення війни оунівське підпілля і діяльність “Просвіти” на Слов´янщині.

Метою роботи було подати хронологію боротьби за українську державність на Сході України в ХХ столітті. Донеччина зробила вагомий внесок у спільну справу, її мешканцям потрібно знати правду про своїх дідів та прадідів. Закритість матеріалів з цієї теми тільки стимулює сепаратистські настрої, тому якщо ця серія нарисів набере розголосу, значить мета досягнута. До вашої уваги уривок з книги…

 

Бандерівське підпілля. Німецький терор проти оунівців

Влітку 1942 р. на території Слов'янського, Краматорського, Андріївського районів було утворено Краматорський районний провід ОУН (б). Діяв він під легальним дахом товариств «Просвіта» Краматорська, Слов'янська і можливо оунівці контролювали «Просвіту» в селі Сергіївна - районному центрі Андріївського району.

Краматорський районний Провід ОУН (б) організував Євген Стахів - керівник оунівського підпілля Донбасу 1942-1943 рр. (зараз мешкає у Нью-Джерсі).

Головні провідники по містам Краматорську і Слов'янську.

У м

Данило Гиляка, до війни працівник Старокраматорського заводу, народився поблизу Нової Каховки Херсонської області. Його батьки були розкуркулені 1930 року і вислані в Красноярський край. Влітку 1942 р. організував Краматорську «Просвіту» з філіалом в Сергіївці. Був керівником Краматорського районного проводу ОУН (б). Допоміг організувати мережу підпілля в Слов'янську. НКВД мало дані що за допомогою Гиляки оунівська мережа була поширена і на Андріївський район. Арештований і засуджений не був. За агентурними даними працював на заводі в Дніпропетровську. Подальша доля невідома.

м.Слов'янськ

Шинкар Петро Михайлович, до війни інспектор шкіл і викладач в м. Слов'янськ. Народився в Переяславському районі Черкаської області (с.Харківці). Організатор «Просвіти» у Слов'янську в серпні 1942 р. Редактор «Донецької газети» (березень-травень 1943 р.). В 1941-1943 рр. - зав. відділу освіти Слов'янська. Арештований німцями на початку травня 1943 р. Утримувався в тюрмі СД м. Горлівка. Звільнений на початку вересня 1943 р. Виїхав на Захід. Помер в 1984 р. у Філадельфії

  

В чому полягала робота підпілля ОУН (б) в Слов'янську? Як свідчить той масив інформації, що вже став доступним, Слов'янськ вигравав роль запілля з Краматорського районного проводу ОУН (б). Тут зберігалася нелегальна література, зокрема, на території садиби Петра Шинкаря (вул.Тургенівська, 31). Також є дані, що подібний сховок оунівської літератури можливо і досі існує на території однієї з садиб по вулиці Купянській. Слов'янська міська типографія під керівництвом Ореста Гладкого і Дмитра Михайловського виконувала замовлення на друк членських квитків «Просвіта» Краматорська і Слов'янська. Також допитаний на слідстві НКВД по справі голови «Просвіти» С.Посунька зав. здороввідділу міської управи А.К.Мякушко стверджував, що разом з ним влітку 1943 р. до концтабору Дахау було відправлено залізничника, якого гестапо звинувачувало в переправці нелегальної оунівської літератури з Дніпропетровська на Донбас (ім'я залізничника невідоме).

У Слов'янську перебував на нелегальному становищі для координації роботи деякий час Євген Стахів. Він же встановив контакт зі співробітником абвергрупи 203, яка проводила свою роботу в північних районах Донеччини. Даний співробітник що діяв під псевдонімом «Роман Романович Романів» повідомляв Стахіва про оперативну роботу німців що до оунівців ( зараз цей працівник абверу мешкає в Канаді).

Також у Слов'янську перебували керівник проводу Північного Донбасу Остап (Вячеслав) Майченко, член ОУН (б) Маріуполя Георгій Литвиненко, зв'язкова ОУН (б) на півночі Донеччини Нюра Верчук. Двох останніх поліція заарештувала, але за хабар незабаром випустила.

Актив організації ОУН (б) у Слов'янську окрім Петра Шинкаря складався зі слідуючих осіб.

  1. Семен Лукич Посунько - голова «Просвіти», головний лікар міської
    поліклініки.

  2. Артем Калістратович Мякушко - завідуючий здоров відділом міської управи.

  3. Дмитро Олександрович Михайловський - зав. типографією, редактор
    «Донецької газети».

  4. Федір Сергійович Черник - заступник голови «Просвіти», організатор та
    ініціатор відновлення парафії Української Автокефальної Православної
    Церкви на залізничному вокзалі.

5. Сестри Марія та Клавдія Квітки - укладачі підручників для шкіл, члени
«Просвіти» 1917-1918рр.

6. Полікарп Петрович Марапулець- церковний староста УАПЦ

7. Марко Якович Ботвін(ов)-голова громади УАПЦ.

  1. Капітоліна Іванівна Мятович - Левицька - вчителька, активістка «Просвіти».

  2. Клавдія Миколаївна Сіренко – секретар «Просвіти”.

10. Тихон Іванович Рибчанський - зав. відділу пропаганди, член правління
«Просвіти».

  1. Сергій Антонович Войтенко- голова Окружного райпотребсоюзу.

  2. Петро Степанович Лук'янов - священник УАПЦ в 20-х рр., вчитель, активіст
    «Просвіти».

  3. Олександр Олексійович Гелетько -зав. швидкої допомоги.

  4. Макар Михайлович Шинкар - мировий суддя.

Також можливо до ОУН (б) належав вчитель української мови школи № 44 Яків Антонович Кравцов, розстріляний німцями в 1942 р. за агітацію на підтримку утворення Самостійної Української Держави.

Можна припустити, що осередків підпілля в місті було двоє - в центрі (відділ наросвіти і «Просвіта») та на залізничному вокзалі (громада відновленої УАПЦ).

Але оскільки головний фігурант справи ОУН по Слов'янську Петро Шинкар не потрапив до рук чекістів органи радянської держбезпеки після війни не змогли засудити жодної особи по звинуваченню в прямій причетності до ОУН (б). Як правило, місцевих оунівців засуджено за участь у «Просвіті».

Саме тому члени ОУН (б) «засвітилися” лишень по документації місцевого відділу гестапо, яку має в своєму розпорядженні автор. Це, зокрема, журнал реєстрації арештованих з березня по серпень 1943 р. Саме за ним можна чітко реконструювати події літа 1943 р. - часу німецьких репресій проти оунівців.

Першим заарештували Петра Шинкаря (не пізніше 3 травня 1943 р.). З початку його вивезли до Краматорська, а потім разом з іншими арештованими, що звинувачувалися в приналежності до ОУН, було відправлено в центральну тюрму СД Північного Донбасу, що розташовувалася в Горлівці.

Також про цей факт повідомляв у своєму звіті оунівський нелегал що діяв в Краматорську під псевдо «Дуб». У травні 1943 р. СД заарештовує члена кооперативу «Просвіта» Федора Стародуба (Стародубова). Німці його відправили до табору в Німеччину.

Приблизно в той же час гестапо взяло члена «Просвіти» вчителя Сергія Кіттеля. Його протримали близько місяця у в'язниці, але врешті-решт випустили.

Бургомістр Слов'янська Ф.С. Виноградов не зміг протидіяти ефективно діяльності оунівських структур, за шо був теж заарештований німцями. Спочатку 25 травня 1943 р. гестапо затримало секретаря управи Георгія Бубеля, а через декілька днів і самого Виноградова. Незабаром його вивезли до Німеччини. Тимчасово виконуючим обов'язки голови управи з 9 липня 1943 р. призначено зам. бургомістра В.С. Олешкевича.

В період травня - червня було заарештовано члена кооперативу «Просвіта» Зінаїду Каун. Кульмінацією арештів оунівців позначився червень 1943 р,

17 червня 1943 р. заарештовуються Мякушко, 18 Посунько, у тому ж місяці СД Слов'янська разом з абвергрупою 203 проводить арешти членів громади УАПЦ Ботвіна, Марапулець, Черника. Черника, Посунька й Мякушка було виправлено до таборів, зокрема Посунько і Мякушко до Дахау, а щодо долі Ботвіна і Марапульця джерела не дають достовірної відповіді. Найвірогідніше їх розстріляли після арешту, як це й подає том другий «Книги Скорботи» по Донецькій області. Принаймні, їх більше ніколи не допитувало НКВД.

Посунько після німецького концтабору потрапив 1945 року до радянського, Мякушко не був заарештований облуправлінням НКВД через меркантильні міркування - відсутність кваліфікованих лікарів. Доля Черника лишається таємницею. Встановлено, що на початку 50-х влада міста виділила йому ділянку в центрі під забудову. Де він був до цього і як склалася його доля потім - невідомо.

Надіслав 04.02.07 м. Слов´янськ, М. Заславський

Відповіді

  • 2007.02.05 | Евген Шаповалов

    Re: Бандерівське підпілля на Донбасі під німецькою окупацією

    Я живу в Алексеево-Дружковке. Где я могу купить эту книгу???


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua