Чи варто виганяти торгашів з Храму?
02/10/2007 | Анатоль
В ВР йде торгівля вроздріб і цілими фракціями.
Партії і депутати конвертують народне довіря в більш тверді матерії.
Чи не пора їх звідти виставити?
Колись якийсь Ісус з Назарету, що проповідував терпимість і ненасильство, батогом і пинками виганяв мінял і торговців з Єрусалимського храму.
Правда, це світ не покращило..
Ісуса розіпяли, під злорадство натовпу, а згодом храм був зруйнований завойовниками, а народ розсіяний по світу.
В Єрусалимському храмі торгували голубами і ягнятами для жертв.
В Христовому храмі - коронами, землями, людьми, прощенням злочинів..
Так що робити президенту? Треба розпускати ВР, чи домовлятись з тими, що є?
Поки високі рейтинги ПР і БЮТ, поки виборці не розчарувались в безпринципних торгашах і міняйлах, розпускати нема смислу, - наступна буде ще гірша.
Треба домовлятись.
Але що ж домовлятись, коли домовленості не виконуються, коли реваншисти за допомогою продажних мінял прибирають до рук все, що можуть і привид бандитської диктатури вже ходить Україною.
Треба розпускати.
Домовитись не можна, розпускати не можна..
Так домовлятись, чи розпускати?
Домовлятись під загрозою розпуску.
З революційною частиною НУ президент повинен співробітничати з БЮТом, щоб не допустити злягання БЮТу з ПР, і держати регіоналів під загрозою розпуску ВР.
З консервативною частиною НУ президент повинен домовлятись з антикризами, направляючи діяльність ВР і уряду в конституційне русло законності і демократії, заставляючи працювати в інтересах України.
Партії і депутати конвертують народне довіря в більш тверді матерії.
Чи не пора їх звідти виставити?
Колись якийсь Ісус з Назарету, що проповідував терпимість і ненасильство, батогом і пинками виганяв мінял і торговців з Єрусалимського храму.
Правда, це світ не покращило..
Ісуса розіпяли, під злорадство натовпу, а згодом храм був зруйнований завойовниками, а народ розсіяний по світу.
В Єрусалимському храмі торгували голубами і ягнятами для жертв.
В Христовому храмі - коронами, землями, людьми, прощенням злочинів..
Так що робити президенту? Треба розпускати ВР, чи домовлятись з тими, що є?
Поки високі рейтинги ПР і БЮТ, поки виборці не розчарувались в безпринципних торгашах і міняйлах, розпускати нема смислу, - наступна буде ще гірша.
Треба домовлятись.
Але що ж домовлятись, коли домовленості не виконуються, коли реваншисти за допомогою продажних мінял прибирають до рук все, що можуть і привид бандитської диктатури вже ходить Україною.
Треба розпускати.
Домовитись не можна, розпускати не можна..
Так домовлятись, чи розпускати?
Домовлятись під загрозою розпуску.
З революційною частиною НУ президент повинен співробітничати з БЮТом, щоб не допустити злягання БЮТу з ПР, і держати регіоналів під загрозою розпуску ВР.
З консервативною частиною НУ президент повинен домовлятись з антикризами, направляючи діяльність ВР і уряду в конституційне русло законності і демократії, заставляючи працювати в інтересах України.
Відповіді
2007.02.10 | Стась
Ця дорога не веде до Храму
А Президент все мріє про співробітництво з ПР."Воздух свободы вскружил ему голову", і з затишної Баварії йому здалося, що ПР - таки партія.
2007.02.10 | DADDY
Re: Ця дорога не веде до Храму
Кхм, а тут і Томенко в четвер на "5-му" щось говорив про діалектику рИгі-Аналів і про їх тренд до демократизації...Угу-угу (с) - урки, що демонструють тренд...
2007.02.10 | AxeHarry
Re: Ця дорога не веде до Храму
DADDY пише:> Угу-угу (с) - урки, що демонструють тренд...
Nu, ce teper tak nazyvajeccya....
2007.02.12 | Анатоль
А куди ми хочемо йти? До храму, чи до ринку?
Для чого йдуть до храму?Щоб поклонятись кумиру, покладатись на його волю, а не на свої сили. Милостиво просити в нього, щоб дав, зробив, поміг, забезпечив...
Цього ми хочемо, чекаємо від політиків?
Тоді будемо і далі надіятись, чекати на прихід месій, творити собі кумирів і розчаровуватись, якщо месія виявиться нормальною, хорошою, чесною людиною, і рабськи славословити його, якщо буде диктатором.
Не до храму нам треба прагнути, а до балансу сил і інтересів.
Два типи стабільності.
Стабільність в країні можлива або тоді, коли одна з сторін задавить всіх інших і одержить безконтрольну владу, або коли встановиться баланс, рівновага сил і інтересів.
При першому типі стабільності, стабільності диктаторських режимів, розвиток країни буде не гармонічним, з перекосами, визначатись інтересами і уподобаннями владної сторони, ігноруванням інтересів інших сторін.
В довгостроковій перспективі в такому режимі конфлікт інтересів наростатиме, протиріччя загоструватимуться, що грозитиме соціальними катаклізмами, бунтами, революціями.
Стабільність, що грунтується на балансі сил і інтересів, - це динамічна стабільність.
Такий режим чутливий до інтересів всіх сторін, реагує на них, протиріччя розвязуються, а не подавляються, не заганяються вглиб. Така система здатна до тривалого динамічного розвитку, до плавної корекції курсу без потрясінь і ломок.
Уповання на сильну, справедливу владу веде до диктатури, нових розчарувань і потрясінь.
Не до храму нам треба дорогу шукати, а до ринку.
До вільного, не монопольного політичного ринку. На якому всі політичні сили одержують свою справжню ринкову ціну в залежності від попиту різних груп на задоволення їх інтересів.
Ринку, який встановлює соціальні, політичні баланси, баланси інтересів всіх груп.
Чи ми хочемо, щоб Хтось Сильний і Справедливий ціни встановлював?