Конституційна шизофренія
05/08/2007 | Тетяна Монтян
Конституційний Суд вже не здатен прийняти ніяких рішень по указах президента. І зовсім не через відставки-призначення суддів. А внаслідок політреформи, яка привнесла в і без того недосконалий Основний Закон таку кількість протиріч, що призводять КС до тотальної правової шизофренії.
8 днів відкритих засідань на Жилянській продемонстрували, що завдяки політреформі у Основному Законі з’явилася купа “проколів”, які знецінюють саму Конституцію і блокують роботу КС. Вона перетворилася на суцільний правовий лабіринт, всі дороги якого ведуть в тупик.
Засідання наглядно продемонстрували величезну кількість навіть доктринальних проблем в конституційному праві. Я вважаю подвигом представника президента Володимира Шаповала в КС – те, що він три дні разом з кількома “просунутими” суддями КС просто перелічував проблеми, за які у нас взагалі ще практично ніхто до пуття не брався.І внаслідок цього подвигу багато далеких від конституційного права людей нарешті зрозуміли, що у нас, якщо чесно - кінь взагалі не валявся на нашому конституційному праві.
Проблема № 1 – той самий президент. Виявляється, що взагалі невідомо, до якої гілки влади, згідно “політреформеної Конституції - він відноситься. У нас немає навіть доктрини, яка б чітко встановлювала, хто такий президент, який його дійсний статус. Так, під час дискусій судді та сторони довго і нудно цитували різні підручники, розповідали про досвід різних країн. Але ми - не Франція чи Польща, ми - Україна. Тільки в нас можна було зробити політреформу “на коліні”, після якої вийшла Конституція - “ні Богу свічка, ні чорту кочерга”.
Ще судді довго глумилися на тему, які ж у українського президента функції, повноваження і компетенція. І як співвідносяться між собою ці три поняття. Закінчилося це все тим, що глава КС Іван Домбровський, якого це втомило – вдався до “шкільного прийомчику”. Просто намалював три кола і поставив питання представнику Кабміну Василю Німченку: „Розкажіть мені, як ці три кола співвідносяться між собою, яке з них накладається на яке. І головне – вкажіть, де тут функції, де повноваження, а де – компетенція!». І якщо навіть на таких “дитячих” питаннях деякі “генії конституційного права” ставали просто в тупик, що вже казати про серйозніші проблеми – конституційний делікт та його складові, конституційну відповідальність тощо?!
Найжахливіше те, що ці ключові речі для значної кількості суддів КС, а тим більше представників сторін – настільки незрозумілі і абстрактні матерії, що вони не бачать в них взагалі змісту. Іноді складалося враження, що два комп´ютерника дискутували про те, що краще – “Лінукс” чи “Віндоуз” - в присутності дикунів з племені мумбо-юмбо, які ніколи в очі не бачили комп´ютерів.
Адже саме зі статусу президента випливає – що він має право, і що не має права робити. Наприклад, співвідношення ст. 90 Конституції та п.8 ст. 106? У нас джерело влади – народ. А сама влада ділиться на законодавчу, виконавчу, судову. Яке місце в цьому співвідношенні займає президент – всі 8 днів засідань КС відповіді не дали, і не могли дати. Сторона президента запевняла, що президент виконав свою високу місію - захистив спаплюжений вибір народу. Але ж і президент - делегований народом службовець, і ВР обрана цим самим народом! Дискусії на цю тему перетворилися на найбрутальніші юридичні пояснення. Наприклад, представник коаліції Юрій Мірошниченко практично прямим текстом заявив: нас, депутатів, люди обрали на 5 років, і ми можемо робити все, що нам заманеться, а якщо народу щось не сподобається, то народ нас переобере. Шаповал на противагу те саме заявив стосовно президента: його народ також обрав на 5 років, тому він має права робити все, що йому заманеться. Наприклад, розігнати Верховну Раду. А якщо комусь це не подобається, народ президента переобере через 5 років. Це - взаємовиключні речі. Смішно те, що всі вони ґрунтуються на логічних доводах, апеляціях до волі народу та... відповідних статтях “політреформованої” Конституції!
Майже цілий день в КС обговорювали питання щодо правомірності створення коаліції. Депутати визнали, що дійсно мало місце порушення - невчасне сформування коаліції ще влітку 2006 року. Далі постає питання: чи можна через це одноразове порушення, яке президент нібито “пробачив” - застосовувати кару, чи можна розганяти за нього ВР в будь-який час на протязі всієї 5-річної каденції? Коаліція впевнено заявляє: ні, бо президент нас вже “пробачив”. Але в Конституції ніде не записано, що після внесення Януковича він не може в будь-який передумати: “відкликати пробачення” та розігнати Раду. Адже порушення було і нікуди не зникло – логічно?
Таких дірок – мільйон і віз на додачу. Криза в КС була закладена задовго до президентського указу.
Це також ті самі граблі, на які стали Станік із Пшенічним. Адже завдяки політреформі у президента зявилася необмежена влада - “викидати” з КС суддів своєї квоти. Тобто звичайного суддю Васю Пупкіна з Задрипанського райсуду не можна вигнати без серйозної, довгої і нудної процедури, яка проводиться через Вищу раду юстиції, а суддю КС можна викинути копняком і указом!
Ще одна хохма. Обговорювали питання, який обсяг повноважень зберігається в ВР після того, як її розпустив президент. Це повноваження окремих депутатів, чи повноваження Ради в цілому? Якщо ВР “зберігається” в цілому, тоді незрозуміло, що ж таке розпуск?
Представниками ВР багато говорилося про те, що не можна переривати так зване “представницьке правонаступництво” – тобто Рада повинна працювати до формування нової, бо якщо раптом війна – куди звертатись президенту стосовно оголошення надзвичайного стану етсетера? Найкращу ілюстрацію до безглуздості такого підходу дав знову-таки голава КС Іван Домбровський. Він запропонував пригадати, як в 1975 році розбилася вся футбольна команда “Пахтакор”. Уявіть собі, сказав він, що у споруду під куполом влучив бомбардувальник чи винищувач, і більшість депутатів загинула в катастрофі. То куди в цьому випадку подавати президенту подання щодо надзвичайного стану? То хіба можна всерйоз навіть на теоретичному рівні обговорювати можливість абсолютного “представницького правонаступництва”? Зрозуміло, що це питання ніколи ніким всерйоз не піднімалося. Тому що депутати завжди думали, що протягом 5 років можуть робити все, що їм заманеться...
А таке питання, як Регламент Верховної Ради? В самій Конституції також закладене протиріччя. В одному місці записано, що Регламент Ради приймається виключно законом. В іншому – що це внутрішній документ парламенту. І це абсолютно взаємовиключні речі закладені в одному документі – Основному Законі країни! І саме в нього вперлася дискусія довкола індивідуального членства в коаліції. Що має робити з цим КС?
Повна маячня – і по імперативному мандату. В ст.70 Конституції записано, що насправді наші депутати мають так званий “вільний” мандат. Тому правий Мірошниченко – „робіть все, що заманеться” – голосуйте, як хочете, продавайтеся і переходьте, куди заманеться! Очевидно, „батьки” політреформи так поспішали, коли писали “на коліні” зміни до Конституції, що просто забули цю статтю привести в відповідність з ст.81 і ст.83 – за якими мандат є не “вільним”, а є “імперативно-тоталітарним”, адже доля депутата повністю залежить від забаганок голови фракції. За цими статтями нам не потрібно утримувати в парламенті 450 „рабів-дармоїдів”. Вистачить 5 лідерам фракцій видати відповідну кількість карток – нехай собі голосують і рулять країною. Суддя КС Маркуш та представник президента Шаповал провели плідну дискусію на тему, як корисно було б, якщо б президент хоч раз належним чином зафіксував факт голосування чужими картками, та розігнав ВР саме за це!
У той же час в КС сидить більша частина людей, для яких ці проблеми – темний ліс. А для тих, хто знається на конституційному праві - це абсолютно нерозв’язувані проблеми. Саме тому суддя Кампо заявив – ми не можемо розв’язати цей суто політичний конфлікт. Це очевидно: не може КС надати перевагу 70 статті чи 83, не може передати п.8 ст.106 чи 90. Це - одне “тіло” Конституції, “тіло”, в якому праве вухо “чомусь посварилося” з лівої цицькою.
Найбільша біда станеться, якщо знову буде прийнято “пакетний консенсус” – і туди знову буде внесено питання про спільне внесення змін до Конституції. І знову “політична команда” невігласів сяде переписувати багатостраждальну Конституцію...
І президент, і прем’єр, і всі інші політичні гравці повинні нарешті розуміти, що не політики мають писати Конституцію, а професіонали з конституційного права. Політики повинні лише погодити концептуальні моменти. Але таких професіоналів вперто не хочуть залучати саме політичні дикуни, які ніколи не бачили комп’ютер, але впевнені, що знають, як він має виглядати. Бо ці дикуни досі впевнені, що зможуть щось “підмахлювати” на свою користь. І невідомо, скільки разів їм ще потрібно наступати на “граблі”, аби зрозуміти, що в політиці, як і в спорті - “надо жить - ярко, надо побеждать – честно”!
http://pk.kiev.ua/country/2007/05/08/124045.html
8 днів відкритих засідань на Жилянській продемонстрували, що завдяки політреформі у Основному Законі з’явилася купа “проколів”, які знецінюють саму Конституцію і блокують роботу КС. Вона перетворилася на суцільний правовий лабіринт, всі дороги якого ведуть в тупик.
Засідання наглядно продемонстрували величезну кількість навіть доктринальних проблем в конституційному праві. Я вважаю подвигом представника президента Володимира Шаповала в КС – те, що він три дні разом з кількома “просунутими” суддями КС просто перелічував проблеми, за які у нас взагалі ще практично ніхто до пуття не брався.І внаслідок цього подвигу багато далеких від конституційного права людей нарешті зрозуміли, що у нас, якщо чесно - кінь взагалі не валявся на нашому конституційному праві.
Проблема № 1 – той самий президент. Виявляється, що взагалі невідомо, до якої гілки влади, згідно “політреформеної Конституції - він відноситься. У нас немає навіть доктрини, яка б чітко встановлювала, хто такий президент, який його дійсний статус. Так, під час дискусій судді та сторони довго і нудно цитували різні підручники, розповідали про досвід різних країн. Але ми - не Франція чи Польща, ми - Україна. Тільки в нас можна було зробити політреформу “на коліні”, після якої вийшла Конституція - “ні Богу свічка, ні чорту кочерга”.
Ще судді довго глумилися на тему, які ж у українського президента функції, повноваження і компетенція. І як співвідносяться між собою ці три поняття. Закінчилося це все тим, що глава КС Іван Домбровський, якого це втомило – вдався до “шкільного прийомчику”. Просто намалював три кола і поставив питання представнику Кабміну Василю Німченку: „Розкажіть мені, як ці три кола співвідносяться між собою, яке з них накладається на яке. І головне – вкажіть, де тут функції, де повноваження, а де – компетенція!». І якщо навіть на таких “дитячих” питаннях деякі “генії конституційного права” ставали просто в тупик, що вже казати про серйозніші проблеми – конституційний делікт та його складові, конституційну відповідальність тощо?!
Найжахливіше те, що ці ключові речі для значної кількості суддів КС, а тим більше представників сторін – настільки незрозумілі і абстрактні матерії, що вони не бачать в них взагалі змісту. Іноді складалося враження, що два комп´ютерника дискутували про те, що краще – “Лінукс” чи “Віндоуз” - в присутності дикунів з племені мумбо-юмбо, які ніколи в очі не бачили комп´ютерів.
Адже саме зі статусу президента випливає – що він має право, і що не має права робити. Наприклад, співвідношення ст. 90 Конституції та п.8 ст. 106? У нас джерело влади – народ. А сама влада ділиться на законодавчу, виконавчу, судову. Яке місце в цьому співвідношенні займає президент – всі 8 днів засідань КС відповіді не дали, і не могли дати. Сторона президента запевняла, що президент виконав свою високу місію - захистив спаплюжений вибір народу. Але ж і президент - делегований народом службовець, і ВР обрана цим самим народом! Дискусії на цю тему перетворилися на найбрутальніші юридичні пояснення. Наприклад, представник коаліції Юрій Мірошниченко практично прямим текстом заявив: нас, депутатів, люди обрали на 5 років, і ми можемо робити все, що нам заманеться, а якщо народу щось не сподобається, то народ нас переобере. Шаповал на противагу те саме заявив стосовно президента: його народ також обрав на 5 років, тому він має права робити все, що йому заманеться. Наприклад, розігнати Верховну Раду. А якщо комусь це не подобається, народ президента переобере через 5 років. Це - взаємовиключні речі. Смішно те, що всі вони ґрунтуються на логічних доводах, апеляціях до волі народу та... відповідних статтях “політреформованої” Конституції!
Майже цілий день в КС обговорювали питання щодо правомірності створення коаліції. Депутати визнали, що дійсно мало місце порушення - невчасне сформування коаліції ще влітку 2006 року. Далі постає питання: чи можна через це одноразове порушення, яке президент нібито “пробачив” - застосовувати кару, чи можна розганяти за нього ВР в будь-який час на протязі всієї 5-річної каденції? Коаліція впевнено заявляє: ні, бо президент нас вже “пробачив”. Але в Конституції ніде не записано, що після внесення Януковича він не може в будь-який передумати: “відкликати пробачення” та розігнати Раду. Адже порушення було і нікуди не зникло – логічно?
Таких дірок – мільйон і віз на додачу. Криза в КС була закладена задовго до президентського указу.
Це також ті самі граблі, на які стали Станік із Пшенічним. Адже завдяки політреформі у президента зявилася необмежена влада - “викидати” з КС суддів своєї квоти. Тобто звичайного суддю Васю Пупкіна з Задрипанського райсуду не можна вигнати без серйозної, довгої і нудної процедури, яка проводиться через Вищу раду юстиції, а суддю КС можна викинути копняком і указом!
Ще одна хохма. Обговорювали питання, який обсяг повноважень зберігається в ВР після того, як її розпустив президент. Це повноваження окремих депутатів, чи повноваження Ради в цілому? Якщо ВР “зберігається” в цілому, тоді незрозуміло, що ж таке розпуск?
Представниками ВР багато говорилося про те, що не можна переривати так зване “представницьке правонаступництво” – тобто Рада повинна працювати до формування нової, бо якщо раптом війна – куди звертатись президенту стосовно оголошення надзвичайного стану етсетера? Найкращу ілюстрацію до безглуздості такого підходу дав знову-таки голава КС Іван Домбровський. Він запропонував пригадати, як в 1975 році розбилася вся футбольна команда “Пахтакор”. Уявіть собі, сказав він, що у споруду під куполом влучив бомбардувальник чи винищувач, і більшість депутатів загинула в катастрофі. То куди в цьому випадку подавати президенту подання щодо надзвичайного стану? То хіба можна всерйоз навіть на теоретичному рівні обговорювати можливість абсолютного “представницького правонаступництва”? Зрозуміло, що це питання ніколи ніким всерйоз не піднімалося. Тому що депутати завжди думали, що протягом 5 років можуть робити все, що їм заманеться...
А таке питання, як Регламент Верховної Ради? В самій Конституції також закладене протиріччя. В одному місці записано, що Регламент Ради приймається виключно законом. В іншому – що це внутрішній документ парламенту. І це абсолютно взаємовиключні речі закладені в одному документі – Основному Законі країни! І саме в нього вперлася дискусія довкола індивідуального членства в коаліції. Що має робити з цим КС?
Повна маячня – і по імперативному мандату. В ст.70 Конституції записано, що насправді наші депутати мають так званий “вільний” мандат. Тому правий Мірошниченко – „робіть все, що заманеться” – голосуйте, як хочете, продавайтеся і переходьте, куди заманеться! Очевидно, „батьки” політреформи так поспішали, коли писали “на коліні” зміни до Конституції, що просто забули цю статтю привести в відповідність з ст.81 і ст.83 – за якими мандат є не “вільним”, а є “імперативно-тоталітарним”, адже доля депутата повністю залежить від забаганок голови фракції. За цими статтями нам не потрібно утримувати в парламенті 450 „рабів-дармоїдів”. Вистачить 5 лідерам фракцій видати відповідну кількість карток – нехай собі голосують і рулять країною. Суддя КС Маркуш та представник президента Шаповал провели плідну дискусію на тему, як корисно було б, якщо б президент хоч раз належним чином зафіксував факт голосування чужими картками, та розігнав ВР саме за це!
У той же час в КС сидить більша частина людей, для яких ці проблеми – темний ліс. А для тих, хто знається на конституційному праві - це абсолютно нерозв’язувані проблеми. Саме тому суддя Кампо заявив – ми не можемо розв’язати цей суто політичний конфлікт. Це очевидно: не може КС надати перевагу 70 статті чи 83, не може передати п.8 ст.106 чи 90. Це - одне “тіло” Конституції, “тіло”, в якому праве вухо “чомусь посварилося” з лівої цицькою.
Найбільша біда станеться, якщо знову буде прийнято “пакетний консенсус” – і туди знову буде внесено питання про спільне внесення змін до Конституції. І знову “політична команда” невігласів сяде переписувати багатостраждальну Конституцію...
І президент, і прем’єр, і всі інші політичні гравці повинні нарешті розуміти, що не політики мають писати Конституцію, а професіонали з конституційного права. Політики повинні лише погодити концептуальні моменти. Але таких професіоналів вперто не хочуть залучати саме політичні дикуни, які ніколи не бачили комп’ютер, але впевнені, що знають, як він має виглядати. Бо ці дикуни досі впевнені, що зможуть щось “підмахлювати” на свою користь. І невідомо, скільки разів їм ще потрібно наступати на “граблі”, аби зрозуміти, що в політиці, як і в спорті - “надо жить - ярко, надо побеждать – честно”!
http://pk.kiev.ua/country/2007/05/08/124045.html
Відповіді
2007.05.09 | Большой Брат
Re: Конституційна шизофренія
Без комментариев.В очередной раз снимаю шляпу перед Вами.
2007.05.09 | rais
Правово шизофренія - мрія злочинців.
15 років ігнорування Конституції призвело в Україні до масового порушення прав людини. Невиконання (необожнювання - за С.Головатим) Закону прямої дії сприяло правовому негілізму. Намагаючись уникнути відповідальності за це і скоєні при цьому злочини, кучмівська політична еліта змінює Конституцію під свої правила гри. Подібні зміни до Конституції є закладками, які дійсно повинні заблокувати будь яку правову діяльність. Народ не повинен стати в черговий раз статистом. Не думаю, що на референдумі треба дозволяти змінювати Конституцію України для полегшення життя комунобандитам. Владоможці повинні відповідати за свої бездіяльність.2007.05.09 | vkhanas
Re: Конституційна шизофренія
Монтян - головою комісії з підготовки Конституції. Замів хай підбирає сама.В опоненти Сюзі...Тетяна матиме натхнення....2007.05.09 | rais
Шизофренія косить?
Оце да! Зеків у прем'єри, корупціонерів у Конституційний суд. Для натхнення Монтян. Ну,ну.2007.05.09 | ilia25
Статус Президента був напівлегітимним і до політреформи
Тетяна Монтян пише:> Проблема № 1 – той самий президент. Виявляється, що взагалі невідомо, до якої гілки влади, згідно “політреформеної Конституції - він відноситься.
Конституція 1996-го року так само не давала однозначної відповіді на це питання. З одного боку, вона називала прем'єр-міністра головою виконавчої влади, до якої Президент начебто відношення не мав. З іншого боку, вона фактично підпорядковувала цю гілку влади Президенту.
Це все є наслідком боротьби, яка йде з початку 90-х -- за те, яким має бути політичний устрій, президентьська чи парламентська республіка. В Росії ця боротьба завершилась у 93-му. В Україні вона й досі триває.
Політреформа лише дещо обмежила вплив Президента на виконавчу владу, але не ліквідувала його. Очевидно, що доки в цій боротьбі не буде поставлено крапку, цей бардак триватиме і далі.
2007.05.09 | Abbot
Re: Статус Президента був напівлегітимним і до політреформи
Треба зрозуміти, що перший крок, спрямований на подолання "шизофреніїї" - скасування "політреформи". Фактично це призведе до класичного, за Монтеск'є, розподілу влади. Так, Президент де-факто очолюватиме виконавчу владу, і ВР не повинна втручатися у її, виконавчої, діяльність. Так само як і Президент з урядом не повинні втручатись у справи законодавців.А другий, дуже важкий крок - повна реформа судової системи. Із залученням справжніх фахівців - таких, як пані Монтян, зокрема.
2007.05.09 | rais
Re: Статус Президента був напівлегітимним і до політреформи
Повне і безумовне виконання діючої Конституції. Для цього - важливий крок - повна реформа судової системи. Із залученням справжніх фахівців...Сюди обов'язково слід додати - і з повним відлученням від судової та правоохоронної системи клептократичних офіціантів-чого бажаєте...
2007.05.09 | ilia25
Справа не в розподілі влади
Abbot пише:> Треба зрозуміти, що перший крок, спрямований на подолання "шизофреніїї" - скасування "політреформи". Фактично це призведе до класичного, за Монтеск'є, розподілу влади.
В парламентських республіках теж є розподіл влади на виконавчу, судову та законодавчу. Проблема завжди була не в запровадженні розподілу, а у створенні механізму парламентського контролю над виконавчою владою.
> Так, Президент де-факто очолюватиме виконавчу владу, і ВР не повинна втручатися у її, виконавчої, діяльність. Так само як і Президент з урядом не повинні втручатись у справи законодавців.
Такої системи не ісує в жодній демократичній країні. В них усіх запроваджені дієві механізми парламентського контролю над виконавчою владою. Відсутність цього контролю відкриває прямий шлях до перетворення президента на диктатора (і ми там вже були). І в будь-якому випадку, за такої схеми неможлива політична боротьба як вона існує в демократичних країнах. Саме існування політичних партій втрачає сенс.
Перевага парламентських республік в тому, що там такий контроль запроваджується автоматично. В президентьсих республіках його треба вибудовувати через додаткові закони (закон про слідчі комісії, в першу чергу), і Президенту дуже легко саботувати цей процес. Ющенко, наприклад, продовжує ветувати закон про слідчі комісії так же завзято, як це до нього робив Кучма.
> А другий, дуже важкий крок - повна реформа судової системи. Із залученням справжніх фахівців - таких, як пані Монтян, зокрема.
Судову систему не можна вилікувати за одну ніч. Це доводить і той факт, що мало хто розуміє в чому має полягати судова реформа. Єдиний шлях надає сама демократія -- тобто це та сама боротьба з корупцію через висвітлення таких фактів у вільних ЗМІ та тиск виборців.
2007.05.09 | дідусь
Re: Статус Президента був напівлегітимним і до політреформи
Abbot пише:> Так, Президент де-факто очолюватиме виконавчу владу,
Значиться ви пропонуєте, щоб у нас була конституція яка де факто буде одна, а де юре зовсім інша.
Виявляється є прихильники і такої конституції, такого розуміння "права".
Да бля, дожилися.
2007.05.10 | rais
Re: Статус Президента був напівлегітимним і до політреформи
Про це і кажу. Для тих кому свербить від старої Конституції, завтра почне щось муляти від нової. Злочинцям завжди заважає Закон. Опинившись при владі, вони будуть його переробляти під себе. Легалізація тіньової економікі та капіталу передбачає амністію злочинців, які у рівних стартових умовах Кравчука та Азарова бігали на червоне світло Конституції Черновіла. Даєшь зміни Конституції на користь владоможним злочинцям!2007.05.09 | SpokusXalepniy
Дай бы мне волю, я бы...
... эту статью поместил в виде несмываемой татуировки на спине каждого депутата, + Ющенко, конечно,... или, может быть,.. эффективней... на спине Чумаченко...2007.05.09 | Дядя Вова
Это - ещё один аргумент, почему нельзя спешить с перевыборами.
Действительно, сначала специалисты должны внимательно сделать все непротиворечивые поправки, и только потом Рада их «проштампует».Мне могут резонно возразить: давайте быренько переизберёмся, а потом хоть пять лет думайте над своими поправками.
Нет, говорю я. Именно СЕЙЧАС, КОГДА НЕ ИЗВЕСТНО ТОЧНО, кто победит на этих выборах есть исторический шанс принять сбалансированный закон про оппозицию, про кабмин, про полномочия президента, и внести необходимые непредвзятые (не под Юлю, не под Янука) поправки к Конституции. Я, например, так считаю.
2007.05.09 | Shooter
Це не аргумент, а гнила відмазка яників
Конституція і перевибори прямо ніяк не пов'язані.2007.05.10 | Дядя Вова
Как это «оранжево». Максимум эмоции, минимум контраргументации.
«Гнила», «отмазка», «яникi» - благодаря оранжевым, эти слова прочно входят в украинский политический лексикон, переползают в прессу, на телевидение, всплывают в детских разговорах. Эх, была бы у меня ядерная бомба, я бы дождался ба-а-альшого оранжевого сбора на майдане… И было бы всей Украине щасте.P.S. Ничего личного!
2007.05.09 | ГайдиДоБайди
І в цій статті помічається протиріччя
Камінь спотикання, це посилання Монтян до знавців, тобто до технічности, виправдовуючи це також з неуцтвом предстаників коаліції і президента. Та саме в цьому може вкорінюватися чимала небезпека, спускаючи Конституцію до догани душмана або й суворих батьків, які не здатні виховувати своїх дітей до самостійних людей.Хоча перший Указ президента не свідчить про неуцтво, а він випереджає розуміння і пристосування народовладних важелів навіть у Заході. Значить, указ президента впливатиме також на розвиток народовладдя в розвинутих країнах, як і в менш розвинутих.
Саме покликання на технічність може тут викривати підсвідому спадщину з радянщини в пані Монтян.
Та вже на прикладі Законодації/Конституції США помітно, що Законодація має в собі вмістити перш за все дух.
Технічність не уберігає, а може навпаки кінчитися в концтаборі. Саме справа в цьому, що порадянським людям треба безуспішно розтовкмачити як їсти ножем і вилками. Ба, тим більше, згубно, що ці люди вийдуть від того, що можна вбивати, коли це не забороняється законом. Або матір мала б безустанно заборонити, щоб брати в руки ніж, аби не різатися, тощо.
Гадаю, що це аж ніяк не завднням Конституції. Людина має самою знати, з власного досвіду, що з ножем можна завдавати рани, бо це обумовлює все інше.
Тим більше небезпечно, коли Конституція, задля її технічности, уже не допускає такий взірцевий указ, як указ Ющенка.
Невже не зрозуміло, що злочинна влада хоче тільки дійти до того, щоб доказувати, от, бачите, у Конституції не написано, що не можна прихватизувати? Злочинна влада хоче саме не допустити до самостійних людей, бо таких уже не доставляти до синіх майданів.
Саме злочинна влада покликається на технічність, виправдовуючи з тим свої злочинни. Хоч берімо показові судочинства за Сталіна, які лежать на основі радянського і теперішньо-українського законодавства.
Тож не слід, щоб Законодацію/Конституцію сплутувати з звичайним законодавством. Це саме намагалися за Кучми з В. В. Медвечуком, щоб Конституцію підривати і обходити з звичайним законодавством. Пригадуймо лише ці хитрюки з Господарським закоником.
2007.05.09 | MentBuster
Протиріччя у вас в голові, а не у мене в статті
Ви бачили колись, аби хтось без медичної освіти намагався зробити розтин трупу для встановлення причин смерті?То чому ж кожен невіглас в праві пхається вставити свої 5 копійок в питання конституційної доктрини?
2007.05.09 | Abbot
Як правник правникові...
спробую висловити свій погляд на це.Особливість конституційного права полягає у тому, що будь-які "загальні" стандарти чи правила відсутні. Подивіться на усе це різномаїття державних устроїв та систем управління в цілому світі - хіба можливо зі 100% впевненістю визначитись із тим, що саме краще для країни? Кожна держава йде власним шляхом. Це не питання (наприклад)права власності чи складу злочину, які можуть однаково розумітись та тлумачитись в Україні чи якій-небудь Танзанії - до правової складової в конституційних питаннях додається дуже серйозне "політичне" навантаження.
А носієм цього "політичного" елементу є народ - точніше, небайдужа частина суспільства, зацікавлені люди. В тому числі і політики. Бо вони, як це не прикро, "плоть від плоті і кров від крові".
Тож доведеться миритись із тим, що Конституція завжди перебуватиме під впливом не лише кабінетних теоретиків, але й звичайнісіньких "людей з вулиці". І остаточна її якість залежить від того, наскільки освіченою буде уся та вулиця...
2007.05.09 | ГайдиДоБайди
Re: Людину називають тому простою,
бо їй прейдеться найпростіші речі складно розповісти.Звідки, ускладнення означає незнання.
А знавець, осмислено, може дійти суті, зрозуміло викладаючи.
Та справа головно в цьому, що привід задля ускладнення нещирим. Тому стикаємося з злісно-зайвим ускладненням. Це лише обиняки, щоб і надалі забавлятися з своїми мерседес-іграшками. Це трохи нагадує індянців, котрих обдурили переселенці з скляними жемчугами.... От, тому такі люди як Янукович, Кучма, Станік, "дідусь" так небезпчено для українців, бо вони означають знищення укр. народу.
Ану, "дідусь" уважає закон повією, що можна вживати і пристосовувати на догоду. Йому закон лише потрібно, щоб видавати за правність його зазіхання на українську державність, на добро укр. народу, звідкіля вийшли саме Кравчук і Кучма.
Тому ми тут не стикаємося на відмінне розуміння, а на злочинний підхід до законодавства.
От, і в США воювали ці люди за волю, що написали Законодацію/Конституцію США.
Та саме в США стикаємся з трудністю, до чого хотів злочинно дійти В. В. Медвечук. У США властиво замурували Конституцію з громадським закоником, який так товсто, що з ним легко забивати нізащо людину. А в США мають хоч впливові кола свідомих громадян. Хоча це не застерігає від того, що там щодня відбуваються порушення прав людини.
Усе ж, можна спостерігати, що саме Померанчева Революція подала поштовх до передумання свого підходу і споглядання. Це неймовірно. А такі нікчемники як той "дідусь" можуть тільки сцяти на такі надбання для цілого людства. Це неймовірно, який вплив мала Померанчева Революція на свідомість суспільств по цілому світі.
2007.05.09 | дідусь
Re: Людину називають тому простою,
ГайдиДоБайди пише:> бо їй прейдеться найпростіші речі складно розповісти.
>
> Звідки, ускладнення означає незнання.
>
> А знавець, осмислено, може дійти суті, зрозуміло викладаючи.
>
> Та справа головно в цьому, що привід задля ускладнення нещирим. Тому стикаємося з злісно-зайвим ускладненням. Це лише обиняки, щоб і надалі забавлятися з своїми мерседес-іграшками. Це трохи нагадує індянців, котрих обдурили переселенці з скляними жемчугами.... От, тому такі люди як Янукович, Кучма, Станік, "дідусь" так небезпчено для українців, бо вони означають знищення укр. народу.
>
> Ану, "дідусь" уважає закон повією, що можна вживати і пристосовувати на догоду. Йому закон лише потрібно, щоб видавати за правність його зазіхання на українську державність, на добро укр. народу, звідкіля вийшли саме Кравчук і Кучма.
>
>
Офігєть!
Навіть моїх двох вищих освіт виявилось недостатньо щоб вловити глибину думки зацного філософа і правовєда "Гайда до Байди".
Єдине, що я зрозумів, так це те, що я ворого української державності №1, та з подивом взнав, що у мене є мерседес, яким я люблю бавитись.
Більше ніц не поняв
2007.05.09 | bond
Re: Конституційна шизофренія
Скільки ж можна виказувати ці повчання:"президент... прем'єр... повинні...". Пора вже зрозуміти, що активістам треба згуртуватись та не вчити своїх президентів та прем'єрів, а з самого початку знайти достойні кандидатури та зуміти привести їх до влади. Що заважає РОЗУМНИМ людям об'єднатись? Спочатку, припустимо у певний політичний клуб. Потім він повинен перерости у серйознішу структуру. Розумним людям нічого не заважає. Проблема тільки знайти такий розум нашим активістам.2007.05.09 | дідусь
Ну та коли ж ми перестанемо шукати невістку яка у всьому винна?
Тетяна Монтян пише:> Конституційний Суд вже не здатен прийняти ніяких рішень по указах президента. І зовсім не через відставки-призначення суддів. А внаслідок політреформи, яка привнесла в і без того недосконалий Основний Закон таку кількість протиріч, що призводять КС до тотальної правової шизофренії.
Пані Тетяно, я звичайно розумію, що зараз отримаю купу звинувачень у повній некомпетентності, те недостойності навіть сумніватись у вірності єдино правильної точки зору (Вашої), проте при всій повазі (щиро – є за що), мені вже надоїла критика – “з позицій нелюбові” і бажання знайти ту невістку, яка у всьому винна.
Людина істота, яка природньо не схильна визнавати не лише свою вину, але і свої помилки. Якщо щось трапляється, то людина, як правило шукає якесь виправдання – “це не я винен”, або я не помилився, я поставив на того кого треба, але йому помішала “зла невістка” – ЦЕ ВОНА У ВСЬОМУ ВИННА.
Після повного просьору Майдану, та шоку від того, що Месія і помаранчеві так нічого толком в цій країні не змінили (на краще) велика кількість розгублених прихильників помаранчевої ідеї нездатних та небажаючих прийняти неприємну думку, ЩО ВОНИ ПОМИЛИЛИСЬ у “Месії” та в інших помаранчевих лідерах (які не виявили бажання міняти антинародну, тотально-корупційну систему влади в країні) - почали шукати виправдання “обманутим сподіванням”, обманутій вірі і вони найшли цю причину, вону знайшли довглоочікувану невістку – НАРЕШТІ, слава тобі господи – яку можна звинуватити у всіх бідах. Цією невісткою виявилась політреформа.
В результаті, навіть такі відомі юристи як Т. Монтян, замість того, щоб конкретно розібратись – а в чому ж таки винна ця політреформа? які норми конституції до політреформи не породжували протиріч, колізій, і в чому ці норми тепер колізійні? – піддались загальному інстинкту і також почали “емоціонувати” – ось вона, держіть її, це вона у всьому винна, проклята невістка “поілтреформа”.
Пані Тетяно, а все ж – якщо не шукати “невістку”, а спробувати проанілізувати, “а чи була вона вдома”, в той час “коли хтось всцявся”?
> Проблема № 1 – той самий президент. Виявляється, що взагалі невідомо, до якої гілки влади, згідно “політреформеної Конституції - він відноситься.
Таня, я все ж надіявся, що у вас хватить індивідуальності не піддаватись загальній течії “розчарованих помаранчів”, які знайшли для себе винну у всьому “невістку”, а детально проаналізувати чи так це насправді. Бо не все так, як здається” і далеко не в усіх обісцянях нашої влади винна та злосчасна політреформа.
Почнемо з цієї ж проблеми № 1.
- Конституція України 1978 року (втратила чинність в 1996 році), стаття 114-1: - “Президент України є главою держави і главою виконавчої влади України.
- Конституція україни 1996 року (в редакції 1996р.), стаття 102: - “Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина”.
Таким чином, шановна Таня, Президент перестав бути “начальником” виконавчої влади ще в 1996 році, і саме з тих пір (а не з 2004 року), по Конституції України, він дійсно став “хуй поймеш хто”, тому що його конституційні повноваження у сфері виконавчої влади (а їх він мав і має) суперечили його статусу – як лише гаранта, але ніяк не як керівника виконавчої влади, яку також з 1996, а не з 2004 очолює Премьєр (як керівники вищого органу – кабміну).
Ось в цьому ще в 1996 році (а не в 2004) були закладені всі головні існуючі і нині протиріччя.
Мені зауважать – чому ж вони не виявлялись до 2006 року?
А тому, - що до 2006 року Конституція була маловідомою і нікому не цікавою “бумажкою”. Навряд чи її в руках тримала хоч половина депутатів. Реальна Конституція тоді звалась – ЛЕОНІД ДАНИЛОВИЧ КУЧМА і саме ця “конституція” визначала розклад влади в країні.
Надзвичайно зручний розклад: фактично, за реальними повноваженнями, ти – начальник Премьє-міністра, все вирішуєш і рішаєш в сфері виконавчої влади, Премьєр – твій дрібний підлеглий (черговий єханурик), але формально - ти ні за що не відповідаєш. Єжеля шо – стрєлки завжди переводились на чергового премьєр-міністра і його кабінет – які у всьому винен.
Які б кризи не супроводжували Україну в середині 90-х, які б біди не переживав народ – винні завжди були Премьєр і міністри – ату їх, а кучма і далі залишався повновластних царем – ЯКИЙ ВИРІШУВАВ ВСЕ і НІ ЗА ЩО НЕ ВІДПОВІДАВ.
Оце справжнє протиріччя нашої конституції, а не політреформа, яка навпаки, трохи згладила це протиріччя, хоча і не до кінця.
Теорія права знає Президентську, парламентську і змішану системи.
При президентській і парламентській системі все просто і зрозуміло.
При класичній президентській (США) ніякого Премьєр-міністра немає в помині. Президент очолює виконавчу владу, і за все він несе персональну відповідальність (стрілки перевести нінакого).
При парламентській – немає нафуй ніякого президента (або він має скоріш суто церемоніальні функції – прийняти вірчі грамоти, відставку президента – але суто формально, типу англійської королеви).
І є так звана змішана система, тут фуй поймеш і якщо в розвинутих цивілізованих країнах баланс сил був більш-менш розподілений, то “пострадянський простір” винайшов свій особливий “велосипед”. Тут практично у всіх пострадянських республіках створили хитроумні “гібриди” змішаної форми, при яких Президенти, навіть якщо вони формально не очолюють виконавчу владу (а відтак не беруть на себе відповідальність), реально – є “начальниками премьєр-міністрів” і реальними керівниками виконавчої влади.
Проте номінально – вони ніхто, що завжди дає можливість спригнути з відповідальності – то премьєр винен, то ж він гад очолює виконавчу владу.
Для Президентів такі “гібриди” змішаної форми надзвичайно зручні, а для народу?
Таким чином політреформа не ввела ніяких суттєвих колізій у конституцію України, вони були заложені ще у 1996 році, але вони “спали”, реально Конституція 1996 року багато в чому не діяла, була суто формальною, суто номінальною.
Доказом того є те, що нею тоді мало хто цікавився, мало посилався і вона не була предметом таких гострих дискусій як сьогодні – бо вона нічого не вирішувала.
Все, реально, вирішувала “реальна конституція (є таке поняття у конституційному праві), тобто реальне співвідношення повноважень, в першу чергу у сфері виконавчої влади, левова частка яких (найвищого рівня) була зосереджена у президента, що правда суперечило його статусу – як НЕ голови виконавчої влади. А також суперечило статті 6 Конституції (також ще в редакції 1996 року), якою визначено, що “Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову”, і якою не передбачена наявність такої гілки – як президентська.
Політреформа, спробувавши привести повноваження Президента до його конституційного статусу, сама по собі, породила не так багато колізій, скільки їй приписується, але вона “ожививила” немало “мін сповільненої дії”, які були закладені ще в 1996 році, але це хіба її вина? А не вина конституції 1996 року?
В цій ситуації, коли наші еліти ніяк не можуть поділити владу (корито) і найти розумний компроміс балансу влади, то можливо треба йти на крайній захід і вводити не змішану систему, а класичну, в якій все більш зрозуміло, тобто – винести на всенародний референдум проект змін до конституції, якою визначити, що Україна повинна стати Президентською, або парламентською.
В разі, якщо народ вирішить, що парламентською – то посада президента ліквідується, або він обирається ВР і стає “главноцеремонімейстером” (англійською королевою”.
А якщо народ вирішить, що Президентською, тоді як в США – посада Премьєр-міністра повинна бути ліквідована, всю відповідальність за виконавчу владу повинен взяти на себе Президент, який очолить цю владу.
Звичайно в цьому разі, повинні відбутись нові вибори Президента, бо діючого, в такому статусі, народ не обирав.
Ну і безомовно, як важіль-гарантія проти узурпації (як в тих же США) повинні надзвичайно різко зрости повноваження місцевої влади, самостійність регіонів, до рівня повноважень тих же штатів в США, хоча формальну федералізацію можна і не обьявляти.
Тобто завершити реформу місцевого самоврядування зі значним (принципового рівня) збільшенням прав та повноважень для місцевих органів.
> Наприклад, представник коаліції Юрій Мірошниченко практично прямим текстом заявив: нас, депутатів, люди обрали на 5 років, і ми можемо робити все, що нам заманеться, а якщо народу щось не сподобається, то народ нас переобере. Шаповал на противагу те саме заявив стосовно президента: його народ також обрав на 5 років, тому він має права робити все, що йому заманеться. Наприклад, розігнати Верховну Раду. А якщо комусь це не подобається, народ президента переобере через 5 років. Це - взаємовиключні речі. Смішно те, що всі вони ґрунтуються на логічних доводах, апеляціях до волі народу та... відповідних статтях “політреформованої” Конституції!
Якби зазначені пани звірили б конституцію до і після реформи, то вони побачили б, що п. 7 статті 106 конституції поілтреформа незачіпала, а тому і тут політреформа ні при чім.
> Таких дірок – мільйон і віз на додачу. Криза в КС була закладена задовго до президентського указу.
Я вже говорив – що до 99% цих проблем політреформа ніякого відношення немає.
> Найкращу ілюстрацію до безглуздості такого підходу дав знову-таки голава КС Іван Домбровський. Він запропонував пригадати, як в 1975 році розбилася вся футбольна команда “Пахтакор”. Уявіть собі, сказав він, що у споруду під куполом влучив бомбардувальник чи винищувач, і більшість депутатів загинула в катастрофі. То куди в цьому випадку подавати президенту подання щодо надзвичайного стану?
І тут політреформа ніпричому – ця норма діє ще з 1996 і це колізія 1996 року, а не політреформи.
Таким чином, я хотів би зазначити, що кількість вини, яка приписується “невістці-політреформі” “емоціонуючими аналітиками” значно завищена. А відтак, я хотів би надіятись, що хоча б юристи перестануть “емоціонувати” і почнуть аналізувати “вину” політреформи не лише гарячим сердцем, але і холодною головою.
2007.05.09 | ГайдиДоБайди
Re: Бульшіт від і'стко'сту до вестко'сту :)
Вам не до права, а до узурпації влади неукраїнцями2007.05.09 | Пані
оце - точно мимо нот
дідусь пише:> Після повного просьору Майдану, та шоку від того, що Месія і помаранчеві так нічого толком в цій країні не змінили (на краще) велика кількість розгублених прихильників помаранчевої ідеї нездатних та небажаючих прийняти неприємну думку, ЩО ВОНИ ПОМИЛИЛИСЬ у “Месії” та в інших помаранчевих лідерах (які не виявили бажання міняти антинародну, тотально-корупційну систему влади в країні) - почали шукати виправдання “обманутим сподіванням”, обманутій вірі і вони найшли цю причину, вону знайшли довглоочікувану невістку – НАРЕШТІ, слава тобі господи – яку можна звинуватити у всіх бідах. Цією невісткою виявилась політреформа.
І Тетяна, і купа народу на Майдані писали про вади політреформи задовго до листопада 2004 року.
Те, що до наших поодиноких голосів, які лунають з 2003 року, зараз приєднався і хор інших, в чомусь там розчарованих, - це не наша проблема!
Так що критика ваша грунтується на абсолютно хибних посилах.
А назвати Тетяну "розчарованою месією" можна тільки від печерной неінформаваності. Хто-хто, а вона підстав називати себе прихильницею Юща в будь якій формі - точно не давала. (Скромно так, в сторону - і я теж). І дуже велика майданівців ніколи не були вискої думки про нього. Особливо - правники.
2007.05.10 | дідусь
Re: оце - точно мимо нот
Пані пише:> А назвати Тетяну "розчарованою месією" можна тільки від печерной неінформаваності. Хто-хто, а вона підстав називати себе прихильницею Юща в будь якій формі - точно не давала. (Скромно так, в сторону - і я теж). І дуже велика майданівців ніколи не були вискої думки про нього. Особливо - правники.
Тетяну особисто я не називав "рочарованою месією", але і вона приєдналась до тих, хто замість того щоб неупереджено аналізувати та глибоко розібратись - кинулись легшим шляхом - шукати винну невістку.
Деякі її шукали ще до помаранчу: деякі - "ну як так -цеж НАШ ЦАРЬ, всю владу йому, а зла політреформа у нашого царя владу відбирає.
А деякі, як Тетяна, напевно виходячи з принципу - що депутати всеодно гірші, то хай вже краще влада залишиться у Ющенка, як меншого зла (тоді і я думав що він менше зло). А можливо із-за того, що бардак всіх задовбав і потягу до "сильної руки", природнього в умовах бардаку, до того ж бардаку особливо-ізвращонной форми - правового.
Але хотів би нагадати, що всі біди України, включаючи і правовий бардак і "правове безправья" виникли не за парлоаментської республіки, а саме за президентської (часів кучми), то звідки ж взялась впевненість, що у всьому винна політреформа? І що президентська система (яка і породила всі існуючі 16 років біди України) краща парламентської.
А про те, що взагалі-то політреформа всього лиш привела Конституцію України до її власного ж принципу-основи поділу влади на ТРИ гілки - виконавчу, законодавчу і судову, в якій президент ще з 1996 року - НЕ є головою виконавчої - про це ми думати нехочем.
Тобто, я зрозумів, навіть пракників цілком влаштовувала ситуація, коли конституція 1996 була куди більш суперечливою чим післяреформенна, по своїй суті. Але, так як всі її протиріччя були "придавлені" вагою президентських повноважень у галузі виконавчої влади (але це протиріччя - ми тіпа не помічаємо), то нас цілком влаштовувала ситуація, якої так хоче один із дописувачів і цієї теми - тіпа хай беде "дефакто президент керівником виконавчої гілки, а на те, що де ю-ре він таким не є , ми забьємо фуй". Отаке у деяких "праворозуміння" конституції.
Замість того щоб розібратись і зрозуміти, що 99% протиріч закладені ще в 1996 році, а ніяк не в 2004 - куди легше знайти "винну невістку" і хором вищати - це вона у всьому втинна (навіть якщо її і близько не було).
2007.05.10 | 123
Re: оце - точно мимо нот
дідусь пише:> Пані пише:
> > А назвати Тетяну "розчарованою месією" можна тільки від печерной неінформаваності. Хто-хто, а вона підстав називати себе прихильницею Юща в будь якій формі - точно не давала. (Скромно так, в сторону - і я теж). І дуже велика майданівців ніколи не були вискої думки про нього. Особливо - правники.
>
>
> Тетяну особисто я не називав "рочарованою месією", але і вона приєдналась до тих, хто замість того щоб неупереджено аналізувати та глибоко розібратись - кинулись легшим шляхом - шукати винну невістку.
Не знаю, я цього у статті не побачив. Я побачив констатацію того, що Конституція непридатна до практичного використання. Тетяна не писала, що Конституція 1996 року була досконала - вона писала, що зміни до конституції не пишуть "на колінах", бо в результаті отримаємо шопопало. То не так суттєво - чи 60% лайна там з*явилося після реформи, чи 40%.
> Деякі її шукали ще до помаранчу: деякі - "ну як так -цеж НАШ ЦАРЬ, всю владу йому, а зла політреформа у нашого царя владу відбирає.
Не царя, а президента, якого народ обрав з одними повноваженнями, а отримав він інші. Це якось не дуже. Ви ж сам у попередньому пості слушно відзначаєте - що після зміни конституції президента треба переобрати.
> А деякі, як Тетяна, напевно виходячи з принципу - що депутати всеодно гірші, то хай вже краще влада залишиться у Ющенка, як меншого зла (тоді і я думав що він менше зло). А можливо із-за того, що бардак всіх задовбав і потягу до "сильної руки", природнього в умовах бардаку, до того ж бардаку особливо-ізвращонной форми - правового.
Тетяна, дозволю собі стверджувати, виходить зовсім з іншого.
Її стаття взагалі не про Ющенка, а про Конституцію.
> Але хотів би нагадати, що всі біди України, включаючи і правовий бардак і "правове безправья" виникли не за парлоаментської республіки, а саме за президентської (часів кучми), то звідки ж взялась впевненість, що у всьому винна політреформа? І що президентська система (яка і породила всі існуючі 16 років біди України) краща парламентської.
А хто про це каже? Будь-яка система однаково нормальна, коли вона нормально вибудована.
> А про те, що взагалі-то політреформа всього лиш привела Конституцію України до її власного ж принципу-основи поділу влади на ТРИ гілки - виконавчу, законодавчу і судову, в якій президент ще з 1996 року - НЕ є головою виконавчої - про це ми думати нехочем.
На цьому форумі про це писали багато років тому. Так що хочемо і думаємо
> Тобто, я зрозумів, навіть пракників цілком влаштовувала ситуація, коли конституція 1996 була куди більш суперечливою чим післяреформенна, по своїй суті. Але, так як всі її протиріччя були "придавлені" вагою президентських повноважень у галузі виконавчої влади (але це протиріччя - ми тіпа не помічаємо), то нас цілком влаштовувала ситуація, якої так хоче один із дописувачів і цієї теми - тіпа хай беде "дефакто президент керівником виконавчої гілки, а на те, що де ю-ре він таким не є , ми забьємо фуй". Отаке у деяких "праворозуміння" конституції.
> Замість того щоб розібратись і зрозуміти, що 99% протиріч закладені ще в 1996 році, а ніяк не в 2004 - куди легше знайти "винну невістку" і хором вищати - це вона у всьому втинна (навіть якщо її і близько не було).
Я тут не дуже погоджуюся. За Конституцію 1996, наприклад, повноваження уряду і Президента суперечливими настільки не були. Просто Президент керував урядом, і все. Система кретинська (як Ви докладно описали в попередньому пості), але не суперечлива - Президент повною мірою був командиром над урядом, а не над частиною уряду (як зараз, коли одними міністрами керує Президент, а рештою - ПМ).
2007.05.10 | ГайдиДоБайди
Re: Тож той дідусь вкладає політику на
замовлення. Його відгук наголошує на програмі партії Реґіонів. Він пристосовує волевиявлення народу до "прав" для Ахметова, Януковича. Той дідусь має розуміння права як за французьким королем Луї 14. Він вийде від того, що український нарід не може існувати без Януковича, тобто без Кремля.2007.05.10 | дідусь
Re: оце - точно мимо нот
123 пише:> Я побачив констатацію того, що Конституція непридатна до практичного використання. Тетяна не писала, що Конституція 1996 року була досконала - вона писала, що зміни до конституції не пишуть "на колінах", бо в результаті отримаємо шопопало. То не так суттєво - чи 60% лайна там з*явилося після реформи, чи 40%.
Зміни написані не з коліна, а протиріччя - то протиріччя 1996 року.
І не вина політреформи, що повноваження президента суперечать його статусу, що в нас є дві конституції - де юре і де факто, бо за цією бля конституцією, особа яка де юре, не очолює віиконавчу владу (а відтак не несе персональної відповідальності), де факто - "імєєт всє права).
Це протиріччя породила не політреформа, вона навпаки спробувала зменшити це протиріччя - отут і почали вибухати міни 1996 року.
І це я думаю в цілому добре. Бо не може бути нормальною, правовою країна, в якій конституція де факто не відповідає де юре.
Це дуже зручно для Президента, але не для побудови суспільства законності, суспільства в якому мають навчитися поважати закон (і не лише маленькі українці).
Якби не було б політреформи, яка показала всі недоліки, то чергового президента (сьогодні Ющенка, завтра Януковича) цілком влаштовував би такий стан "номінальної конституції", яка нічого не значить і нікому неінтересна. І ніхто ніхрена не міняв би.
>
> Не царя, а президента, якого народ обрав з одними повноваженнями, а отримав він інші. Це якось не дуже.
А бути фактичним керівником виконавчої влади, при тому що це повністю суперечить системі влади, при якій президент з 1996 року вже не визначений як очільник виконавчої влади - це нормально?
Обирати Президента, повноваження якого суперечать його конституційному статусу - це по вашому менше порушення?
До того ж коли народ обирав Президента у третьому турі, то закон про політреформу БУВ УЖЕ проголосований.
Таким чином, народ коли голосував, знав, що він голосує за такого Президента, який до такої то дати матиме такі повноваження, а після такої то дати Президент матиме такі то повноваження.
Саме за такого Президента, на таких правових умовах голосував народ.
Тому хватить створювати міф що народ голосував за Президента з іншими повноваженнями - це брехня.
Коли народ голосував, то він вже знав, що голосує за президента, який матиме такі то повноваження до такої то дати, а після неї - другі. І САМЕ ЗА ТАКОГО ПРЕИДЕНТА ГОЛОСУВАВ НАРОД у третьому турі, результати якого і є правовстановлюючі.
>
> Я тут не дуже погоджуюся. За Конституцію 1996, наприклад, повноваження уряду і Президента суперечливими настільки не були. Просто Президент керував урядом, і все.
Я фігєю, - а по якому праву. Він мав право очолювати виконавчу владу лише по конституції 1978 року. Так це по вашому менше протиріччя?
2007.05.09 | diiogen
Re: Конституційна шизофренія
Господа, критиковать легко. Особенно явные глупости.Надо предлагать выход из этого хаоса. Выход НИКТО не найдёт без
выявления причин происходящего. Повторяю, никто, - ни Президент, ни
ВР, ни кабмин. Короче, что делать - никому неведомо.
Я предлагал "что делать" Авакову в привате на его персональной ветке
на форуме media-objektiv. Он просил помогать: "у меня одна голова".
Не отвечает, не желает принимать помощь. Посылал Президенту с его сайта.
Тишина.
Что делать? Здесь - http://u4itel.hotmail.ru/m.dhtml - мои файлы. 100 Кб
Там тяжеловесное чтение. Шевелить надо усиленно извилинами.
Критикам, таким как Монтян, Коробова полезно вникнуть. Да и Президенту
и его помощникам надо принять как руководство к действию. Ведь Ющенко
когда-то просил на радио помочь партии идеями.
2007.05.09 | Z1912
Re: Конституційна шизофренія
Продовжую повторювати, що не має значення вже: чи будуть результати робочої групи чи ні. Зараз почав реалізовуватися вторий варіант і етап стратегії: виштовхування всіх партії з "Антикризової коаліції" з влади. Не бажаєте приймати участь у виборах - не приймайте. Після виборів - ви маєте право говорити про їх нелегітимність, але нові нардепи прийдуть у ВР, старим не продовжать перепустки, потім виберуть новий Кабмін коаліцією, потім не продовжать перепустки старим кабміновцям..І як результат - ПР, СПУ і КПУ - у владі немає, але дійсно вони будуть не згодні, подають до судів, викликають захист від суспільства, але на фоні іншого їх не особливо буде чути, саме так, наприклад, як після останніх виборів не сприймалися голоси ображених з партії Литвина, СДПУ(о) та Богословської.2007.05.10 | дідусь
Re: Конституційна шизофренія
Z1912 пише:> І як результат - ПР, СПУ і КПУ - у владі немає, але дійсно вони будуть не згодні, подають до судів, викликають захист від суспільства, але на фоні іншого їх не особливо буде чути, саме так, наприклад, як після останніх виборів не сприймалися голоси ображених з партії Литвина, СДПУ(о) та Богословської.
Мєчти, мєчти.
Деякі вже мріяли (і спробували) в 2004 - не сприймати "голоси ображених" прихильників Ющенка.
ПР - не партія Литвина. Та й жителям сходу і півдня також може стати "дюже абідна", якщо "помаранчеві мрійники" з банковою вдруг повірять, що вибори можуть відбутись без ПР і лівих?
Якщо якісь безвідповідальні ДЕБІЛИ хочуть остаточно розколоти Україну, активізувати на сході відцентрові настрої, або й довести її до громадянської війни - ну що ж хай граються з вогнем.
Хоча, як на мене, навіть Ющенко зрозумів, що з цим гратись не можна, а тому і "переуклав указ" і думаю, що не наважиться на аферу виборів без ПР.
2007.05.10 | z1912
Re: Конституційна шизофренія
Нажаль дуже рідко помиляюсь, а ще є й джерела, таким чином чекайте розколу не тільки в коаліції, а й в середені ПР (Ахметовська група буде посилюватися за рахунок виключеня таких бійців, як калашнікови..) От вони і будуть наполягати на участі у виборах, ортодоксальна ж частина - против. Чи встугнуть отямитись, тому що за будь-яких умов Ахметову і Колеснікову потрібно мати совє лобі в парламенті і бажано професійне. Підсумовуючи: 1. Янукович не знає, що відповідсти ні Ющенку ні Ахметову. 2. Чим жорсткіше буде варіант виборів на 24-е червня, тим швидше буде протистояння в ПР, і в інших коаліціянтах.2007.05.10 | Дядя Вова
ПР - не партія Литвина.
дiдусь пише:> ПР - не партія Литвина.
Да, я тоже хотел обратить на это внимание гражданина Z1912, наверняка тоже «правника» (у нас на ВФ, как оказалось ВСЕ правники, кроме меня, даже Abbot).
В одном из выступлений на канале «1+1» Юля сказала, что ПР принадлежат ВСЕ промышленные предприятия Украины. Я понимаю, что это была метафора, но всё равно я больше в верю в силу денег, чем в силу «народа юго-востока», когда думаю о последствиях исключения ПР сотоварищи из политического процесса.
Деньги не любят, когда им мешают. Последствия непредсказуемы.
P.S. Я часто слышу «последний аргумент» за отстранение ПР от выборов: «Да, будет война. Так это же классно! Пора нам окончательно очиститься, показать врагам Украины, что Украина для украинцев», или похожее. Причём, готов поспорить, что таких людей среди осознанных «отстраненцев» (но не среди наивных, как какая-нибудь хитроватая сельская бабка-юлеманка) не менее половины. Согласны?
2007.05.10 | ilia25
Нажаль ПР легко піддається шантажу
дідусь пише:> Z1912 пише:
> > І як результат - ПР, СПУ і КПУ - у владі немає, але дійсно вони будуть не згодні, подають до судів, викликають захист від суспільства, але на фоні іншого їх не особливо буде чути, саме так, наприклад, як після останніх виборів не сприймалися голоси ображених з партії Литвина, СДПУ(о) та Богословської.
>
>
>
> Мєчти, мєчти.
> Деякі вже мріяли (і спробували) в 2004 - не сприймати "голоси ображених" прихильників Ющенка.
> ПР - не партія Литвина. Та й жителям сходу і півдня також може стати "дюже абідна", якщо "помаранчеві мрійники" з банковою вдруг повірять, що вибори можуть відбутись без ПР і лівих?
Якшо б ПР була справжньою політичною партією, то ці доводи були б слушними. Але боротьба за справедливість для ПР не є найвищим пріорітетом, як і верховенство права, як і зміцнення демократії -- навіть якщо від цієї несправедливості вона сама страждає в першу чергу.
Тому навіть якщо для них (і для Європи, і для більшості виборців) очевидно, що правда на боці коаліції, вони радше дозволять Ющенку повторити шлях Кучми, аніж підуть на конфронтацію з непередбачуванними наслідками.
Тим більше, що домовитись з "папою" є для них більш звичною справою, аніж вся ця публічна політика.
2007.05.10 | дідусь
Re: Нажаль ПР легко піддається шантажу
ilia25 пише:> Якшо б ПР була справжньою політичною партією,
Ілля - Ви з якого Марса упали до нас?
Ви знаєте хоч одну справедливу партію в Україні? Чи таку біля якої справедлиівсть хоч "прогулювалась"?
ПР дала згоду на вибори, тому що вони сьогодні на піку електоральних симтатій (у них, на відміну від помаранчевих, люди ще не розчарувались), і вони напевно надіються на ширку (куди вигідніше буде двом кланам поділити Україну полюбовно, а потім грабувати не конкуруючи один з одним).
І якщо Ющенко спробує їх відсторонити від виборів, то вони йому такий Майдан влаштують, що мало не здасться і аж ніяк не від "чуйства попраної справедливості", а суто зі шкурних інетересів.
А от у багатьох простих мешканців сходу може проснутись дійсно справедливе чуство "обіди", яке буде розкручене на всю регіоналами і використане, вплоть до такого народного спротиву, що Майдан 2004 здасться дитячою забавкою.
Не треба путати різні речі - в 2004 помаранчеві клани організовували Майдан також аж ніяк не із "чуства справедливості", а суто із шкурних інтересів.
Але я, і інші сотні тисяч - "ходили за справедливістю".
Те ж саме може бути і на сході України.
2007.05.10 | ilia25
Re: Нажаль ПР легко піддається шантажу
дідусь пише:> ilia25 пише:
> > Якшо б ПР була справжньою політичною партією,
>
>
> Ілля - Ви з якого Марса упали до нас?
> Ви знаєте хоч одну справедливу партію в Україні? Чи таку біля якої справедлиівсть хоч "прогулювалась"?
>
> ПР дала згоду на вибори, тому що вони сьогодні на піку електоральних симтатій (у них, на відміну від помаранчевих, люди ще не розчарувались), і вони напевно надіються на ширку (куди вигідніше буде двом кланам поділити Україну полюбовно, а потім грабувати не конкуруючи один з одним).
> І якщо Ющенко спробує їх відсторонити від виборів, то вони йому такий Майдан влаштують, що мало не здасться і аж ніяк не від "чуйства попраної справедливості", а суто зі шкурних інетересів.
Так от НМД з суто шкурних інтересів вони краще виконають усі його нинішні вимоги, аби він їх лише не відсторонив.
> Не треба путати різні речі - в 2004 помаранчеві клани організовували Майдан також аж ніяк не із "чуства справедливості", а суто із шкурних інтересів.
Я не знаю які такі клани організовували Майдан, але його організатори готові були йти зайти дуже далеко -- на відміну від ПР. Для багатьох в ПР (Ахметов) криза навіть у нинішньому вигляді є неприйнятною. Тобто навіть повернення Президенту кучмівських повноважень вони вважають для себе меншим злом.
> Але я, і інші сотні тисяч - "ходили за справедливістю".
> Те ж саме може бути і на сході України.
В ПР впевнені, що виборці на сході все одно проголосують за них. Може вони й помиляються, але блакитний електорат дійсно набагато совковіший за помаранчевий.
2007.05.10 | RAYA
Re: Конституційна шизофренія
Тетяна, погоджуюсь з Вами! Але це константація фактів. А, як ВИ, як пересічний громаданин, як я розумію з вланою позицією, ПРОПОНУЄТЕ намгромаданам реагувати на те що наші обраники у ВР голосують 10-15 чоловік за 238 . А ми знаємо хто їх найняв, прошу зауважити 1 Особа, і геть не відповідальна перед народом. То, як на вашу думку, мусив Президент від нашого імені відреагувати на це?.
Моя особиста думка, він довго терпів, але зробив справедливо.Хай слідуючий склад, навіть ті самі особи всеж трошки побоються народу.
З повагою ДРИ.
2007.05.10 | BIO
Краснодеревенщина (быль для быдла)
Где-то там в Междуморьи на меже междумордий царствий Линуксов и Виндоузоров в кругах елиты племени мумбо-юмбов оч.долго шли прения м/у сторонниками гастроэнтерологического и проктологическогонаправлений "О кратчайших путях выяснения состояния жаркого из
протухлых еще прошлым веком деликт-деликатесных дискуссий в
мыслеварительном органе планетарного сетевого общепита" - как так
отполировать мебли для ебли чтобы никто уже не пронес в заведение
контраfuckнутую ножовку для облегчения опор чужой точки сидения
кстати забыв про некий первичный базис морального фундамента всего
сооружения отнюдь не прописанный на бумажных скрижалях и для жрецов
юстиции не говоря уже о прочем краснофонарном аблакатском бизнесе,
но формализованный тем не менее дальше некуда древесными стимулами
для зрадливых жоп предельно просто и доходчиво...
А Эзоповы зверушки тем временем плодилися и расселялися как умели
поквартетно дивно стойким к выдавливанию квадратно-гнездовым методом...
Тут бы самое сбацать нечто в рифму о пользе научного облысения vs
гнида обыкновенная, но и стремно - вдруг эти былинные персонажи
и эту басню сведут в формат пошленькой политдраматургии, а ведь,
по ПРАВДЕ говоря, одного Гии должно быть достаточно чтобы НЕ ПРОЩАТЬ
ИМ УЖЕ НИЧЕГО до самого полного расчета...
Вот бы ГДЕ развернуться ПРОФЕССИОНАЛАМ - какой законодательный простор, просто правовая целина для истинных пахарей.
А юридическое рукоблудие бы оставить любителям сего. Оно им в
застенках ой пригодится - в тюремных мемуарах оправдываться перед
Историей, что не дотрахали краину до клинической смерти своими
маммоническими фантазмами - электоральная батарейка раньше срока
сама первой то ли села то ли сдохла назло глистам-уродам.