С. Грабовський: "Якби діяли спецслужби, почерк був би іншим"
09/26/2007 | Майдан-ІНФОРМ
У звяз'ку з оприлюдненням інформації про отруєння міністра внутрішніх справ Василя Цушка (див. http://www.maidanua.org/static/news/2007/1190796420.html), Майдан-інформ звернувся до відомого політолога Сергія Грабовського, у сферу безпосередніх професійних інтересів котрого входить військово-політична історія ХХ століття, а відтак і діяльність спецслужб. Ось як він прокоментував історію з отруєнням Василя Цушка:
"Я у жодному разі не ставлю під сумнів результати аналізів, проведених у Німеччині. І якщо Василь Цушко заявляє, що у його крові був знайдений теофілін та дігоксин, причому перший – у смертельній дозі, то це, очевидно, саме так. Але як потрапила така кількість теофіліну в організм міністра внутрішніх справ? Адже, враховуючи властивості теофіліну, йдеться про приблизно 10 грамів цього медичного препарату – дуже великі обсяги, коли пігулка звичайно містить його у кількості 0,15-0,3 грами. Або з їжею, але дуже вже специфічною, щоб Василь Цушко не помітив розтовченого теофіліну, або з алкоголем (бо теофілін дуже погано розчиняється у воді). Проте цього алкоголю постраждалий мусив би випити близько 1 літра, щоб у ньому добре розчинився весь теофілін. Тепер друге – і головне. Дігоксин залишається у крові впродовж кількох діб (період напіввиведення – до 50 годин). Теофілін швидше виводиться з організму, але і його впродовж 24 годин знайти у крові – не проблема. То питання: чи користувалися б люди зі спецслужб цими отрутами, тоді як в СРСР свого часу були розроблені дуже ефективні засоби для знищення ворогів радянської системи – спецзасоби, сліди яких вловити було практично неможливо? Згадаймо лишень діяльність лабораторії під керівництвом доктора медичних наук, кадрового чекіста Григорія Майрановського, яка потім одержала назву спецлабораторії №12 Інституту спеціальних і нових технологій КҐБ, а з 1990-х років – "лабораторії Х". На рахунку Майрановського, зокрема, замасковане під серцеві напади вбивство 50 років тому українського політика Олександра Шумського та єпископа Греко-католицької Церкви Ромжі. Головним у діяльності цієї лабораторії було те, що стисло сформулював сучасний російський історик професор Борис Соколов: "Отрути мали не залишати сліду і справляти враження природних смертей". Отож, якби діяли представники тих чи інших спецслужб, завданням яких було б усунення Василя Цушка, то почерк цих дій був би інакшим, бо всі спецслужби на території колишнього СРСР користуються досвідом КҐБ. Інша річ, якщо діяли дилетанти з числа тих чи інших політичних активістів, котрі мають доступ тільки до суто аптечних препаратів, якими є теофілін та дігоксин. Але найбільше почерк отруйників схожий на те, що чинять зі своїми клієнтами дами легкої поведінки, коли хочуть після інтимного сеансу обібрати своїх заможних клієнтів. І хоча їхнім улюбленим знаряддям був клофелін, не тільки у газетних публікаціях, а й у детективах ми знайдемо чимало випадків застосування теофіліну і дігоксину".
"Я у жодному разі не ставлю під сумнів результати аналізів, проведених у Німеччині. І якщо Василь Цушко заявляє, що у його крові був знайдений теофілін та дігоксин, причому перший – у смертельній дозі, то це, очевидно, саме так. Але як потрапила така кількість теофіліну в організм міністра внутрішніх справ? Адже, враховуючи властивості теофіліну, йдеться про приблизно 10 грамів цього медичного препарату – дуже великі обсяги, коли пігулка звичайно містить його у кількості 0,15-0,3 грами. Або з їжею, але дуже вже специфічною, щоб Василь Цушко не помітив розтовченого теофіліну, або з алкоголем (бо теофілін дуже погано розчиняється у воді). Проте цього алкоголю постраждалий мусив би випити близько 1 літра, щоб у ньому добре розчинився весь теофілін. Тепер друге – і головне. Дігоксин залишається у крові впродовж кількох діб (період напіввиведення – до 50 годин). Теофілін швидше виводиться з організму, але і його впродовж 24 годин знайти у крові – не проблема. То питання: чи користувалися б люди зі спецслужб цими отрутами, тоді як в СРСР свого часу були розроблені дуже ефективні засоби для знищення ворогів радянської системи – спецзасоби, сліди яких вловити було практично неможливо? Згадаймо лишень діяльність лабораторії під керівництвом доктора медичних наук, кадрового чекіста Григорія Майрановського, яка потім одержала назву спецлабораторії №12 Інституту спеціальних і нових технологій КҐБ, а з 1990-х років – "лабораторії Х". На рахунку Майрановського, зокрема, замасковане під серцеві напади вбивство 50 років тому українського політика Олександра Шумського та єпископа Греко-католицької Церкви Ромжі. Головним у діяльності цієї лабораторії було те, що стисло сформулював сучасний російський історик професор Борис Соколов: "Отрути мали не залишати сліду і справляти враження природних смертей". Отож, якби діяли представники тих чи інших спецслужб, завданням яких було б усунення Василя Цушка, то почерк цих дій був би інакшим, бо всі спецслужби на території колишнього СРСР користуються досвідом КҐБ. Інша річ, якщо діяли дилетанти з числа тих чи інших політичних активістів, котрі мають доступ тільки до суто аптечних препаратів, якими є теофілін та дігоксин. Але найбільше почерк отруйників схожий на те, що чинять зі своїми клієнтами дами легкої поведінки, коли хочуть після інтимного сеансу обібрати своїх заможних клієнтів. І хоча їхнім улюбленим знаряддям був клофелін, не тільки у газетних публікаціях, а й у детективах ми знайдемо чимало випадків застосування теофіліну і дігоксину".
Відповіді
2007.09.26 | Адвокат ...
Мисль, конєшно, інтеєрєсная...
Майдан-ІНФОРМ пише:> У звяз'ку з оприлюдненням інформації про отруєння міністра внутрішніх справ Василя Цушка (див. http://www.maidanua.org/static/news/2007/1190796420.html), Майдан-інформ звернувся до відомого політолога Сергія Грабовського, у сферу безпосередніх професійних інтересів котрого входить військово-політична історія ХХ століття, а відтак і діяльність спецслужб. Ось як він прокоментував історію з отруєнням Василя Цушка:
>
> "Я у жодному разі не ставлю під сумнів результати аналізів, проведених у Німеччині. І якщо Василь Цушко заявляє, що у його крові був знайдений теофілін та дігоксин, причому перший – у смертельній дозі, то це, очевидно, саме так. Але як потрапила така кількість теофіліну в організм міністра внутрішніх справ? Адже, враховуючи властивості теофіліну, йдеться про приблизно 10 грамів цього медичного препарату – дуже великі обсяги, коли пігулка звичайно містить його у кількості 0,15-0,3 грами. Або з їжею, але дуже вже специфічною, щоб Василь Цушко не помітив розтовченого теофіліну, або з алкоголем (бо теофілін дуже погано розчиняється у воді). Проте цього алкоголю постраждалий мусив би випити близько 1 літра, щоб у ньому добре розчинився весь теофілін. Тепер друге – і головне. Дігоксин залишається у крові впродовж кількох діб (період напіввиведення – до 50 годин). Теофілін швидше виводиться з організму, але і його впродовж 24 годин знайти у крові – не проблема. То питання: чи користувалися б люди зі спецслужб цими отрутами, тоді як в СРСР свого часу були розроблені дуже ефективні засоби для знищення ворогів радянської системи – спецзасоби, сліди яких вловити було практично неможливо? Згадаймо лишень діяльність лабораторії під керівництвом доктора медичних наук, кадрового чекіста Григорія Майрановського, яка потім одержала назву спецлабораторії №12 Інституту спеціальних і нових технологій КҐБ, а з 1990-х років – "лабораторії Х". На рахунку Майрановського, зокрема, замасковане під серцеві напади вбивство 50 років тому українського політика Олександра Шумського та єпископа Греко-католицької Церкви Ромжі. Головним у діяльності цієї лабораторії було те, що стисло сформулював сучасний російський історик професор Борис Соколов: "Отрути мали не залишати сліду і справляти враження природних смертей". Отож, якби діяли представники тих чи інших спецслужб, завданням яких було б усунення Василя Цушка, то почерк цих дій був би інакшим, бо всі спецслужби на території колишнього СРСР користуються досвідом КҐБ. Інша річ, якщо діяли дилетанти з числа тих чи інших політичних активістів, котрі мають доступ тільки до суто аптечних препаратів, якими є теофілін та дігоксин. Але найбільше почерк отруйників схожий на те, що чинять зі своїми клієнтами дами легкої поведінки, коли хочуть після інтимного сеансу обібрати своїх заможних клієнтів. І хоча їхнім улюбленим знаряддям був клофелін, не тільки у газетних публікаціях, а й у детективах ми знайдемо чимало випадків застосування теофіліну і дігоксину".
Над етім стоіт подумать...
2007.09.26 | jz99
Ще залежить від мети
Майдан-ІНФОРМ пише:> Отож, якби діяли представники тих чи інших спецслужб, завданням яких було б усунення Василя Цушка, то почерк цих дій був би інакшим, бо всі спецслужби на території колишнього СРСР користуються досвідом КҐБ.
А якщо стояло інше завдання, імітувати невдале незграбне отруєння?
2007.09.26 | Георгий
Re: Ще залежить від мети
Ну допустим как у известного Всем политика, отравленного также дигоксином!2007.09.27 | Гість
Діоксин - отрута, дігоксин - класичні ліки
Digoxin (INN) (IPA: [dɪˈdʒɒksɪn]) is a purified cardiac glycoside extracted from the foxglove plant, Digitalis lanata.[1] Its corresponding aglycone is digoxigenin. Digoxin is widely used in the treatment of various heart conditions, namely atrial fibrillation, atrial flutter and congestive heart failure that cannot be controlled by other medication. Digoxin preparations are commonly marketed under the trade names Lanoxin, Digitek, and Lanoxicaps. It is also available as a 0.05 mg/mL oral solution and 0.25 mg/mL or 0.5 mg/mL injectible solution.http://en.wikipedia.org/wiki/Digoxin
2007.09.27 | BIO
Что в лоб ему коли что сыпни в полбу - его НІХТО не свалит с ног
Такую недоспелку-дезу дезавуироватьНикто бы лучше фейса "пострадавшего" не смог
ПС Какой бы ни был этот Васька масти
"Отравленный" денатуратом власти
Он будет пойман с алиби халтурным
Объевшись "спецпайком" в ларьке номенклатурном
Мораль сей байки такова:
Не копиркрасти у "круля"!!!