Політична психологія, або психопатична політика.
12/28/2007 | Вільний радикал
Якось, ще на початку року виникла в мене думка про дослідження політики з точки зору психології, і дещо я тоді накропав. Але потім воно якось відійшло на маргінес, трохи нібито стало не актуальним і таке інше.
Зараз я бачу, що тема не мертва, що це може бути цікавим, отже пропоную відтинок зі свого есею, чи як там його назвати.
От я і спробував надіти халат мозговєда та зазирнути у черепки наших депутатів. Отже принципова психічна схема типового депутата-регіонала:
- помітні ознаки манії величі, яка досить часто супроводжується комплексом меншовартості, власне манічка та, по моєму, є результатом цього комплексу, але йдемо далі
– тип нетолерантний, мстивий, схильний до насильства (ця схильність часто виникає з невпевненості у собі), суперника сприймає не як опонента, а як ворога, що підлягає знищенню, і якщо той ворог пропонує компроміс, або пробачає провину, замість затопити у пику, значить слабак, тож у такому випадку наш пацієнт миттєво нахабніє.
Мабуть зайве додавати, що тип цей майже повністю позбавлений такої химери, як совість, і вважає, що все купується та продається.
Побачивши такий патрет, помаранчеві мали би зупинитися, протерти очі, та розважити.
Ми всі – політики та виборці – заощадили би кавал часу, витраченого на безглузде тупцювання навколо створення коаліції, ще безглуздішу здачу влади Регіонам і наступні спроби забрати у них ту владу. Безглуздістю у квадраті виглядає спроба ( хоча треба визнати, досить млява) створення «ширки» з огляду на наведений патрет.
Поглянемо у інший бік. Усереднена психічна схема помаранчевого депутата виглядає наступним чином: комплекс меншовартості - відсутній, манія величі – швидше ні, переважно толерантний, готовий до компромісів (хоч не завжди може визначити де є межа за яку не можна йти), має принципи (знов таки не дуже твердо впевнений, чи можна ними поступатися для пользи дєла, наприклад).
Ось такого індивіда наш пацієнт хотів запхать у стойло, змусити хавати що дадуть і не рипатися, не маючи рішучої переваги?
Зараз я бачу, що тема не мертва, що це може бути цікавим, отже пропоную відтинок зі свого есею, чи як там його назвати.
От я і спробував надіти халат мозговєда та зазирнути у черепки наших депутатів. Отже принципова психічна схема типового депутата-регіонала:
- помітні ознаки манії величі, яка досить часто супроводжується комплексом меншовартості, власне манічка та, по моєму, є результатом цього комплексу, але йдемо далі
– тип нетолерантний, мстивий, схильний до насильства (ця схильність часто виникає з невпевненості у собі), суперника сприймає не як опонента, а як ворога, що підлягає знищенню, і якщо той ворог пропонує компроміс, або пробачає провину, замість затопити у пику, значить слабак, тож у такому випадку наш пацієнт миттєво нахабніє.
Мабуть зайве додавати, що тип цей майже повністю позбавлений такої химери, як совість, і вважає, що все купується та продається.
Побачивши такий патрет, помаранчеві мали би зупинитися, протерти очі, та розважити.
Ми всі – політики та виборці – заощадили би кавал часу, витраченого на безглузде тупцювання навколо створення коаліції, ще безглуздішу здачу влади Регіонам і наступні спроби забрати у них ту владу. Безглуздістю у квадраті виглядає спроба ( хоча треба визнати, досить млява) створення «ширки» з огляду на наведений патрет.
Поглянемо у інший бік. Усереднена психічна схема помаранчевого депутата виглядає наступним чином: комплекс меншовартості - відсутній, манія величі – швидше ні, переважно толерантний, готовий до компромісів (хоч не завжди може визначити де є межа за яку не можна йти), має принципи (знов таки не дуже твердо впевнений, чи можна ними поступатися для пользи дєла, наприклад).
Ось такого індивіда наш пацієнт хотів запхать у стойло, змусити хавати що дадуть і не рипатися, не маючи рішучої переваги?
Відповіді
2007.12.28 | Олександр Дядюк
Re: Політична психологія, або психопатична політика.
Ви можете обгрунтувати, що помаранчевий політик чимсь відрізняється?2007.12.28 | Вільний радикал
Re: Політична психологія, або психопатична політика.
Олександр Дядюк пише:> Ви можете обгрунтувати, що помаранчевий політик чимсь відрізняється?
Це спостереження за поведінкою та висновки аматора про психотипи узагальнених, усереднених психотипів представників двох таборів.
А головною тезою того досліду була думка про те, що приймаючи ті чи інші політичні рішення, без урахування психотипу опонета є помилковим.
2007.12.29 | Олександр Дядюк
Ваші висноки занадто субьєктивні
2007.12.28 | cartes
Re: Політична психологія, або психопатична політика.
Я почав би з того, що у кожній фракції спостерігаємо розмаїття психотипів.Скажімо, у синіх домінуючим можна визнати тип "пацани". Для "пацанів" характерним є дотримання корпоративних інтересів (загально-національні інтереси ніколи не були у них пріоритетом). Вони поважають старших (не поважати є небезпечним), вони знають, чого хочуть і вміють гуртуватися для досягнення мети ("метою" є, по-перше, захоплення чи збереження привладного статусу корпорації, а по-друге, - захоплення "куска" власно для себе). Щось схоже на зграю (вовків, гієн, собак).
Правила гри на національному рівні змусили їх оволодіти відповідною риторікою (яксравий приклад - Чечетов).
Звичайно, там є такі, як Тарасик, Лавринович і ін. Але вони не є системоутворювачами (без них сині проіснують).
На протилежному краю - помаранчові. Теж розмаїття, характерною рисою можна вважати українофільство і "державність", все решта - прояв власної пихатості і розумової обмеженості.
Між ними - біло-сердешні. Об'єднані навколо лідера, який "може все". Лідер будує діяльність на ствердженні національних інтересів (на міжнародному ринку) і інтересів суспільства (всередині). Все розмаїття психотипів спрямовано тут на підтримку лідера.
Правильно було б у 2005-му зробити перевибори ВР, коли ПР отримала б не більше 20% і скатилась би на маргенес. Звідти їх слід було пропускати у владу лише "по одному", не давати їм збиватися у зграю. Ну, Ющенко на таке не здатен.
2007.12.28 | Олександр Дядюк
Re: Політична психологія, або психопатична політика.
cartes пише:> Я почав би з того, що у кожній фракції спостерігаємо розмаїття психотипів.
>
> Скажімо, у синіх домінуючим можна визнати тип "пацани". Для "пацанів" характерним є дотримання корпоративних інтересів (загально-національні інтереси ніколи не були у них пріоритетом). Вони поважають старших (не поважати є небезпечним), вони знають, чого хочуть і вміють гуртуватися для досягнення мети ("метою" є, по-перше, захоплення чи збереження привладного статусу корпорації, а по-друге, - захоплення "куска" власно для себе). Щось схоже на зграю (вовків, гієн, собак).
Скажімо коротко - домінуть стадні ієрархічні інстинкти.
> На протилежному краю - помаранчові. Теж розмаїття, характерною рисою можна вважати українофільство і "державність", все решта - прояв власної пихатості і розумової обмеженості.
Вожак слабенький, ієрархія не настільки чітка, тому - розброд і шатаніє, кожен аби урвати конкретно собі.
"Українофільством і державністю" (яких насправді немає) прикриваються - лише власна пиха і політична імпотенція (відсутність ідей, волі та можливості щось щось дійсно зробити).
>
> Між ними - біло-сердешні. Об'єднані навколо лідера, який "може все". Лідер будує діяльність на ствердженні національних інтересів (на міжнародному ринку) і інтересів суспільства (всередині). Все розмаїття психотипів спрямовано тут на підтримку лідера.
>
По суті "пацани № 2) - те ж домінування стадних інстинків нвколо самки-вожака.
Що стосується інтересів суспільства 9сіріч національних) то - читай вище про помаранчів.
2007.12.28 | ziggy_freud
аматорство, батєнька. Знімайте халат...
межа між помаранчевими і баклажановими тільки для деяких виглядала чіткою. Кінах, Литвин, Мороз, Черновецький - вони якого кольору?2007.12.28 | Хвізик
Re: аматорство, батєнька. Знімайте халат...
ziggy_freud пише:> Кінах, Литвин, Мороз, Черновецький - вони якого кольору?
того ж самого, що і політічєская прастітутка симоненко:
червоного, від сяйва червоних ліхтарів