01/12/2009 | Isoлято

В дискусіях на форумах сайту "Майдан" я беру участь з 2001 року (просто зареєструвався лише в 2004-му). І весь цей час мені кидалася в очі цікава закономірність: практично всі відвідувачі, які страждають на надмірні симпатії до Російської Федерації (й абсолютно всі, кому подобається російське керівництво) дуже нетерпляче ставляться до особи Віктора Андрійовича Ющенка - тоді ще прем'єра, потім - лідера опозиції, пізніше - кандидата на посаду Президента...

Спробую висловити своє бачення цього феномену. Але спочатку - ще одне спостереження, більш давнє. Приблизно в 1998 році - відразу після російського "дефолту" - я почав відслідковувати ріст середньої заробітної плати в доларовому еквіваленті в Україні та Росії. Росли вони на диво синхронно, точніше - так, що російська зарплата завжди приблизно вдвічі перевищувала українську. Це означало, що насправді середній офіційний прибуток українського громадянина був співставним з цим показником у більшості російських реґіонів, не включаючи Москву, Петербурґ та "сєвєр" (міста, що "обслуговують" сировинні родовища). Єдиним короткочасним виключенням був 2000-й рік, коли заробітна плата в Україні раптом зросла з 50 до 80$, а в Росії - зі 100 лише до 130. Якось випадково саме цей рік прийшовся на прем'єрство ВАЮ... а потім рік закінчився, Ющенка урочисто відставили, а ситуація поступово повернулася "к нормє", тобто на початку 2004 року українець в середньому отримував трохи більше сотні доларів, мешканець РФ - 200-250 (за різними джерелами; при тому, що, наприклад, середній прибуток мешканців Нижньоновгородщини в цей час був близько 3200 рублів - $100).

Що це може означати? А тільки те, що ми мали (й маємо досьогодні) типову совкову економіку з "ручним" розподілом ресурсів, у т.ч. робочої сили. Навіть не "у т.ч.", а В ПЕРШУ ЧЕРГУ - бо саме вона є найбільш цінним "ресурсом" при видобутку корисних копалин у важких російських природних умовах.

Різниця у рівні зарплатні між Україною і Росією (ще точніше - між найбіднішими областями України та найбагатшими нафтогазовими реґіонами РФ) була основним фактором, який забезпечував "перетік" робочої сили для обслуговування нафтогазових родовищ (читай - забезпечення прибутків "Ґаз-тапо" і іже с нім). Щоправда, деяка нісазнатільная (тобто навпаки, якщо використовувати питому русофілітичну термінолоґію - "свідома") частина потенційних заробітчан примудрялася тікати не "необъятные расейские просторы", а трошки в протилежному напрямку. Але в 2000 році Чехія і Словаччина запровадили для українців візовий режим, тож варто було очікувати припливу дешевої робочої сили nach Osten. І тут ця халепа з ростом зарплати... воно, звичайно, інфляція теж своє слово сказала, тільки все одно рівень життя в Україні відчутно виріс (що було помітно по росту цін на житло), і я навмисне не буду висловлюватись на тему, чи воно пов'язане якось з Ющенком-прем'єром, чи просто співпадіння таке, але саме від того часу і починається ота ірраціональна ненависть до нього всіх прихильників "пророссийского кандидата". Цікаво, що деякі їхні можливі сподівання Ющенко виправдав: перший рік його президентства став першим роком у новому тисячолітті, коли міґраційний баланс в Україні став ПОЗИТИВНИМ (тобто в'їзд перевищив виїзд).

Якщо прийняти цю гіпотезу - стає зрозумілим, що метою нинішнього "газавату" є не спроба перекласти фінансові проблеми "Ґаз-тапо" на Україну, не "прінуждєніє к пакупкє" за $450 палива, попередньо закупленого у туркменів по $300 і навіть не проштовхування проектів тіпа Nordstream, а ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕШЕВОЇ РОБОЧОЇ СИЛИ для видобутку російських ресурсів (добувати які все важче і важче). "Водєялє" така сила мусить бути взагалі безплатною - точніше, сидіти за колючим дротом і харчуватися баландою. Вона такою, до речі, вже була, з цього, як хто не знає, і починався славетний "нефтегазовый Север". Можливо, до того воно все і рухається. Подивимось на проблему з іншого боку: як це найпростіше забезпечити в нинішніх умовах?

Вгадали. Орґанізувати десь під боком РФ гуманітарну кризу. Бо "строїть" власне расєйскій народ зараз все-таки занадто дорого і довго, навіть фахівець у цій справі Йосип Джуґашвілі мусив витратити два-три роки, поки всі, кому належало, почали спокійно "пакуватися" в ҐУЛАҐівські бараки. А тут - какой падарак судьби! - мільйони біженців, голодних, бездомних, згідних на яку завгодно роботу за миску тої самої баланди. "Ґаз-тапо" оперативно скеровує їх на будівництво нових свердловин і трубопроводів (або тих же терміналів зрідженого газу) - і проблема корпоративного боргу в 60 мульярдів з наступним банкрутством уже не виглядає такою страшною.

Все приготовано майже ідеально: Європа наших біженців не пустить, з "нешенґенських" країн на західному кордоні - одна Румунія, та й з нею візовий режим. Необхідна кількість русофілітично налаштованого працездатного населення в наявності, особливо на сході України (отже, її будуть "кошмарить" с особой тщательностью). Ось чому, можливо, і мовчать українські оліґархи, що безпосередньо "підсіли" на російську "газову голку": просто вони готуються у певний момент одночасно зупинити підприємства з галасом "Українскає правітільства ніфсастаяніі!", викинути на вулицю пару сотень тисяч робітників... а далі - можливі варіанти, аж до роздачі їм зброї та відправки до Києва. А потім можна вводити "міратворчіскіє сіли".

На даний момент можу запропонувати найшвидший і найпростіший спосіб попередження такого сценарію (або його пом'якшення): треба по всіх можливих "інсайдах" розповсюдити інформацію, начебто СБУ готує диверсантів для засилки їх в Ерефію як "рабочих-нефтяников", де вони знищуватимуть видобувне та газогонне обладнання (та іншу інфраструктуру).

І справді почати готувати таких "рабочих".