Чистейшей прелести, чистейший образец
03/24/2009 | Сергій Немирич
20 березня 2009 року Інтернет-видання «Русский журнал» (головний редактор Глєб Павловскій) розмістило дуже показовий коментар відомого російського експерта-політолога, голови президії Ради з питань зовнішньої і оборонної політики Сєргєя Караганова «Никому не нужные чудища» (http://www.russ.ru/Mirovaya-povestka/Nikomu-ne-nuzhnye-chudischa).
Побіжний аналіз цього тексту дозволяє дійти низки цікавих (ІМХО) висновків.
1. Російський національний антикризовий проект «Маленькая победоносная война» продовжує розгортатися і вийшов на новий етап реалізації.
Російським правлячим колам, принаймні з часів Вітте і Бєзобразова (початок XX сторіччя) відомо, що маленька переможна війна найліпший засіб відволікти увагу населення від економічних негараздів. Не завжди вдавалося, але ж хто у Московії про поразки та невдачі думає йдучи на рать.
Так вже вийшло, що нині на роль зручного ворога в Москві номінують Україну. І достатньо велика, щоб не було вже так смішно (ні Грузія, ні Естонія не підходять), достатньо слаба, щоб не боятися відповіді (на думку московських експертів), начеб то добре відома всім росіянам, і до того ж кари для Києва власно вимагає сам національний лідер, Цар батюшка Владімір свєт Владіміровіч.
Підключення ж до пропагандистського супроводження таких показових фігур як С.Караганов свідчить про певний прогрес у просуванні проекту і про його насправді, навіть за московськими мірками, значні бюджети, а також вагому політичну підтримку на вищих щаблях російської державної ієрархії. Заступник директор Інституту Європи РАН - це ж вам не Максім Калашников. Розцінки зовсім інші.
2. Американсько-російський покер у розпалі, і Кремль блефує, підвищуючи ставки.
Проголошене віце-президентом США Дж.Байденом перезавантаження відносин США-РФ цілком прогнозовано було сприйняте у Москві як пропозиція до несамовитих торгів.
І, звичайно, мюнхенські застереження американців про «неприйняття зон привілейованих інтересів», не були прийняті серйозно. Гламурні (а отже фарсово-карикатурні, поки що) нащадки Сталіна мислять у термінах класичної геополітики, і навіть не уявляють, що на міжнародні відносини можна дивитися під іншим кутом.
Сприяли зростанню російських апетитів і нещодавні заяви французького міністра закордонних справ і генсека НАТО про необхідність врахування «законних інтересів РФ» при вирішенні питання вступу України і Грузії до Альянсу.
Не підвищити ставки у такій ситуації Кремль вже не міг, це б було просто відвертою дурістю, а цим ні Медвєдєв, ні Путін зроду не відрізнялися.
Таким чином, коментар С.Караганова – це яскравий приклад політичного зондажу, зверненого до Вашингтону та меншим чином до європейських столиць, висунення захмарної російської претензії на «облаштування» України, або, принаймні, якоїсь її частини. Бажано по-смачніше.
3. Несите око – око мутне.
Неадекватність російського сприйняття України, навіть, з боку загалом-то осудних експертів зростає. Показово, що таке помутніння, хоч і під іншим соусом характерне і для «демократів» (http://www.ej.ru/?a=note&id=8908). В останній статті дуже важливе забування про Майдан в черзі «кольорових революцій». Грузія, Киргизія є, України нема.
Тобто у російському суспільстві емоції вирують, аналітика поступається місцем відвертій пропаганді, або підсвідомим обмовкам.
Це все давно не новина, але щоб так…
Напрошується висновок. Плани вже визначені, завдання поставлені. І що? Невже за роботу, товариші?
Видно, давно вже ніхто не прочищав московські мізки. А, мабуть, пора…
Зазначене свідчить – страшний час наближається, точніше його активно, щосили наближають. У Російській Федерації свідомо, у нас «одни по службе, прочие – от счастья». І не тільки відверті холуї мінливого Кремля, але й чимало оборонців і захисників національних інтересів, що у своїй природній пустоті розбивають лоби не стільки собі, скільки державі.
P.S. Стыдно, господин Караганов, просто стыдно.
Побіжний аналіз цього тексту дозволяє дійти низки цікавих (ІМХО) висновків.
1. Російський національний антикризовий проект «Маленькая победоносная война» продовжує розгортатися і вийшов на новий етап реалізації.
Російським правлячим колам, принаймні з часів Вітте і Бєзобразова (початок XX сторіччя) відомо, що маленька переможна війна найліпший засіб відволікти увагу населення від економічних негараздів. Не завжди вдавалося, але ж хто у Московії про поразки та невдачі думає йдучи на рать.
Так вже вийшло, що нині на роль зручного ворога в Москві номінують Україну. І достатньо велика, щоб не було вже так смішно (ні Грузія, ні Естонія не підходять), достатньо слаба, щоб не боятися відповіді (на думку московських експертів), начеб то добре відома всім росіянам, і до того ж кари для Києва власно вимагає сам національний лідер, Цар батюшка Владімір свєт Владіміровіч.
Підключення ж до пропагандистського супроводження таких показових фігур як С.Караганов свідчить про певний прогрес у просуванні проекту і про його насправді, навіть за московськими мірками, значні бюджети, а також вагому політичну підтримку на вищих щаблях російської державної ієрархії. Заступник директор Інституту Європи РАН - це ж вам не Максім Калашников. Розцінки зовсім інші.
2. Американсько-російський покер у розпалі, і Кремль блефує, підвищуючи ставки.
Проголошене віце-президентом США Дж.Байденом перезавантаження відносин США-РФ цілком прогнозовано було сприйняте у Москві як пропозиція до несамовитих торгів.
І, звичайно, мюнхенські застереження американців про «неприйняття зон привілейованих інтересів», не були прийняті серйозно. Гламурні (а отже фарсово-карикатурні, поки що) нащадки Сталіна мислять у термінах класичної геополітики, і навіть не уявляють, що на міжнародні відносини можна дивитися під іншим кутом.
Сприяли зростанню російських апетитів і нещодавні заяви французького міністра закордонних справ і генсека НАТО про необхідність врахування «законних інтересів РФ» при вирішенні питання вступу України і Грузії до Альянсу.
Не підвищити ставки у такій ситуації Кремль вже не міг, це б було просто відвертою дурістю, а цим ні Медвєдєв, ні Путін зроду не відрізнялися.
Таким чином, коментар С.Караганова – це яскравий приклад політичного зондажу, зверненого до Вашингтону та меншим чином до європейських столиць, висунення захмарної російської претензії на «облаштування» України, або, принаймні, якоїсь її частини. Бажано по-смачніше.
3. Несите око – око мутне.
Неадекватність російського сприйняття України, навіть, з боку загалом-то осудних експертів зростає. Показово, що таке помутніння, хоч і під іншим соусом характерне і для «демократів» (http://www.ej.ru/?a=note&id=8908). В останній статті дуже важливе забування про Майдан в черзі «кольорових революцій». Грузія, Киргизія є, України нема.
Тобто у російському суспільстві емоції вирують, аналітика поступається місцем відвертій пропаганді, або підсвідомим обмовкам.
Це все давно не новина, але щоб так…
Напрошується висновок. Плани вже визначені, завдання поставлені. І що? Невже за роботу, товариші?
Видно, давно вже ніхто не прочищав московські мізки. А, мабуть, пора…
Зазначене свідчить – страшний час наближається, точніше його активно, щосили наближають. У Російській Федерації свідомо, у нас «одни по службе, прочие – от счастья». І не тільки відверті холуї мінливого Кремля, але й чимало оборонців і захисників національних інтересів, що у своїй природній пустоті розбивають лоби не стільки собі, скільки державі.
P.S. Стыдно, господин Караганов, просто стыдно.
Відповіді
2009.03.24 | Историк
Караган врет через слово. После того как его отлучили от двора
и от серьезных дел, а также после реального падения с лошади он сильно сдал. Бубнит заученное невпопад. На самом деле, Украина - главная головная боль Кремля и на (против) нее брошены значительные силы. Но в отличие от прежних времен, этим занимаются те, кому положено (спецслужбы, дипломаты, бандиты) без лишней огласки. Публичное "экспертное сообщество" причастно крайне слабо (хватит парадов с Януковичем!). Тем более примечатльна эта заваруха вокруг украинской ГТС. Выглядит как гигнтский стратегический просчет и проигрыш Москвы. А может и является таковым... Так что, какие там на хрен "маленькие победоносные...".2009.03.24 | Адвокат ...
Бдітєльность усипляєєтє?
Историк пише:> и от серьезных дел, а также после реального падения с лошади он сильно сдал. Бубнит заученное невпопад. На самом деле, Украина - главная головная боль Кремля и на (против) нее брошены значительные силы. Но в отличие от прежних времен, этим занимаются те, кому положено (спецслужбы, дипломаты, бандиты) без лишней огласки. Публичное "экспертное сообщество" причастно крайне слабо (хватит парадов с Януковичем!). Тем более примечатльна эта заваруха вокруг украинской ГТС. Выглядит как гигнтский стратегический просчет и проигрыш Москвы. А может и является таковым... Так что, какие там на хрен "маленькие победоносные...".
2009.03.24 | Историк
Разве? Вовсе не "маленькие", но не ясно, победоносные ли
Не забывайте, что в Украине Москве кроме собственно отважных украинцев противостоят и другие, ну очччень крупные силы. Впрочем, что это я разговорился...2009.03.25 | Адвокат ...
"Ґоворітє! Мнє інтєрєсно!"
Историк пише:> Не забывайте, что в Украине Москве кроме собственно отважных украинцев противостоят и другие, ну очччень крупные силы. Впрочем, что это я разговорился...
О-о-очєнь крупниє сіли, це ті, що ніяк не дійдуть згоди що до того, у який вигідний для них спосіб зліквідувати державність України? Ті, що весь час не можуть пристати на пропозицію кремблядів що до відступного? Бо одним,-- "ну оч-ч-чєнь крупним",-- тего відступного на гарний шопінґ у Вітона не вистачає, а инші й відступного не хтять,-- лише б окупанти їх старостами та поліцаями взяли?
Мо`, Ви ще які сь "о-о-о-чє-чє-чєнь крупниє сіли" знаєте?
2009.03.25 | Историк
Чего Вы все жалуетесь? "Россия является одним из лидеров
по числу людей, желающих получить статус беженца в развитых странах мира. Более 20 тысяч россиян попросили убежища в 2008 году. Больше людей бегут из своей страны только в Ираке и Сомали. Странами – лидерами по количеству прошений о статусе беженца от россиян остаются Польша (32%), Франция (17%) и Австрия (17%)."Русский человек к ПОЛЯКАМ (!!!)бежит, а Вы - "старосты", "полицаи"...
2009.03.25 | Историк
Но все, понятно, не сбегут: "В ходе нынешнего
призыва, который начнется 1 апреля, в армию и на флот планируется направить 305 тысяч человек – чуть ли не втрое больше по сравнению с прошлым весенним призывом. Этот призыв будет самым большим по численности в новейшей истории России. Председатель Союза комитетов солдатских матерей Валентина Мельникова говорит, что в военкоматах снова не принимают медицинские документы, которые подтверждают заболевания призывников. Поэтому, по ее мнению, «начнутся облавы по всей России".2009.03.25 | Адвокат ...
Почали підготовку до "прінуждєнія к восстановлєнію
історічєской справєдлівості"?2009.03.25 | Историк
Re: Почали підготовку до "прінуждєнія к восстановлєнію
Адвокат ... пише:> історічєской справєдлівості"?
Похоже на то: «Россия целенаправленно стремится ослабить институты евроатлантической безопасности и проявляет готовность использовать для достижения своих целей экономические рычаги и военную силу», – сказал командующий силами НАТО в Европе, генерал Джон Крэддок в сенатском комитете по вооруженным силам. «События августа прошлого года принципиально изменили то допущение, которое мы сделали 15 лет назад, а то и больше. А именно: после окончания холодной войны и роспуска Советского Союза и Варшавского договора мы исходили из того, что ни одна граница в Европе и Евразии не находится под угрозой вторжения», – заявил генерал. Теперь, по его мнению, «доказано, что это допущение было ложным». Крэддок рекомендовал не сокращать численность американских войск в Западной Европе, как это планирует администрация в ближайшие годы.
2009.03.25 | Адвокат ...
Ну куди біжить ваш русскій чєловєк,-- то Вам краще знать.
Я ж казав про "своїх", "українських" політиків.2009.03.25 | Историк
...Но полицаи нам, натурально, потребуются:
"Милицейский спецназ отработал в Ростовской области действия по пресечению массовых беспорядков с использование вертолетов и броневиков. В проведении операции были задействованы пять вертолетов Ми-8, полицейский бронированный автомобиль «Тигр», БМП, автомобили «Урал» и «КАМАЗ», а также пожарные машины и «скорая помощь». На учениях присутствовал министр внутренних дел Рашид Нургалиев. Сценарий учений включал в себя массовые беспорядки на этнической почве в 50-тысячном городе, а также нападение преступников на инкассаторский автомобиль и захват заложников".Там товарищ, кстати, кажется в Ростов просился...
2009.03.25 | Сергій Кабуд
кримські татари, євреї, росіяни, все населення України
має протистояти щоб хоч а б зігритися під час газових блокад2009.03.25 | Сергій Кабуд
З ГТС - Європа відчула газову блокаду і захистилася
спецслужбы, дипломаты, бандиты. деякі очевидні прояви :1.газова блокада і антиукраїнська кремлівська газова істерія
2.вся діяльність Тимошенко на руйнацію Української Держави: від блокування нафтогону Одеса-Броди, блокування нафто-газо проектів з США на шельфі, мутки з намаганням вкрасти в України уранове і цирковієве виробництво, руйнація економіки шляхом маніпулювання з ставками податків на експорт і імпорт, і т.д. і т.п.
3.Тягнибок і Ко: навязливий антисемітизм в поє-днанні з симпатіями до ХАМАСу, негативним ставленням до вступу у НАТО, мутними історіями з побиттям в Одесі і т.д.
це лише те що на поверхні
2009.03.24 | Panzernik
Кроме морга в Ростове, что есть у кацапов на границе с Украиной
2009.03.25 | Ностр А Дамус
Ні про що...
Чергова банальщина. С.К., як і всі інші з того ж ряду, продовжує тягнути паузу. Щоб не щезати надовго, вони час від часу продовжують переспівувати старі теми, тільки навпаки тихіше. Лише трохи ображений і молодший М.Л. пробує першим намацати нову "струю".Сергій Немирич пише:
> 3. Несите око – око мутне.
> Неадекватність російського сприйняття України, навіть, з боку загалом-то осудних експертів зростає. Показово, що таке помутніння, хоч і під іншим соусом характерне і для «демократів» (http://www.ej.ru/?a=note&id=8908). В останній статті дуже важливе забування про Майдан в черзі «кольорових революцій». Грузія, Киргизія є, України нема.
А це взагалі дурниця. Україна є, а Майдан справді не є частиною того логічного ланцюжка, який будує Л.Р. Грузинська і киргизька "революції" були реакцією на _парламентські_ вибори, а привели до безпосередньої зміни _президентів_. В Україні було зовсім інакше.