МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

"Казка про добру фею скінчилася так, як і мала скінчитися" (/)

06/12/2009 | omela
нмд, просто блискуча стаття:

-------

Після недільної проповіді Віктора Януковича і сама Юлія Тимошенко, і ті з її прихильників, для яких вона й надалі залишилася іконою, знову в унісон завели стару пісню про добру фею і негідників-чоловіків, котрі завадили її планам реформувати країну, щоби врешті-решт побудувати у ній світле майбутнє.

Попри ці голоси видається, що Юлії Тимошенко, навпаки, пощастило. Адже завдяки відмові Януковича здійснити державний переворот на двох вона отримала шанс залишитися у великій політиці. А от на яких ролях і в якому статусі – це вже інше питання.

Тимошенко усю свою політичну кар’єру дуже вміло розводила усіх своїх суперників. Причому в майстерності політичних інтриг та киданні вона досягла справді приголомшливих успіхів. Благо, на її користь грало як незвичайне для українських політиків красномовство, у якому вона не мала рівних, так і жіноча врода.

На тлі кислих і часто невиразних фізіономій політиків-чоловіків, котрі ледь вміли зліпити докупи два слова, жіночі чари Юлії Володимирівни діяли майже безвідмовно.


Віктора Януковича Тимошенко добивала страусовими мештами та рекордами у викраданні грошей, Мороза – зрадою виборців. Найбільше ж від неї перепало на горіхи основному супернику за статус вождя демократії – Вікторові Ющенку. У нього Тимошенко спершу вкрала значну частину партії, а згодом і почесне звання будівника нової України.

І усе це відбулося за явного потурання самого Ющенка. Адже, зруйнувавши авторитарну систему Кучми, президент так і не спромігся створити в Україні справді демократичну систему.

Очоливши країну, Ющенко вирішив, що основну справу зроблено. Тож він одягнув білий фрак і білі рукавички і намагався обмежитися роллю арбітра серед войовничих і ворожих політичних угруповань. Цього виявилося явно замало.

Ющенко так і не зрозумів, що бути простим миротворцем серед вовчої зграї неможливо.


Слід було шукати і виявляти серед неї суперечності і слабкості і схиляти тих, хто міг відчувати у цій боротьбі поразку, на бік демократії. Він був зобов’язаний працювати і з парламентом, і з Кабінетом Міністрів, не кажучи вже про багатьох своїх прихильників, які допомогли йому стати президентом, а не мовчки стежити за тим, як вони, вражені його нерішучістю і непослідовністю, один за одним покидали ряди його прихильників.

Такий слабкий Ющенко тільки сприяв все більшій вірі Тимошенко у власні сили і власну безгрішність. Проте усе на цьому світі має свої межі.

Найблискучіший в українській політиці оратор, Тимошенко виявилася чи не найгіршим прем’єр-міністром, що довела уже двічі. Саме нинішня економічна криза, а також величезні прорахунки нинішнього уряду, окутали досі майже безхмарні перспективи прем’єр-міністра стати наступним главою держави густим туманом.


Хтось інший на місці Тимошенко, мабуть, впав би у розпач, посипав би голову попелом чи ридав від втрачених надій. Але Тимошенко точно знає, що у політиці немає ні ворогів, ні друзів, тож вона знову звернула погляд у бік Віктора Януковича, разом з яким вирішила кинути не президента, як це було у вересні минулого року, а усю країну.

Сьогодні не суть важливо хто був автором проекту конституційних змін. Розчаровані і налякані змовники зараз переводять стрілки одні на одних, так і не усвідомивши, що для широких мас, а особливо прихильників Тимошенко, це вже не має ніякого значення.

Значно важливіше, що такі вкрай таємничі переговори і наміри відібрати у них не просто право обирати президента на всенародних виборах, а й на роки, а то й десятиліття законсервувати двопартійну систему Тимошенко – прем’єр, Янукович – президент, і, можливо, навпаки, на зразок системи, відпрацьованої у Росії Путіним-Мєдвєдєвим, у лідера БЮТ були.

Як колись пророче зауважив Леонід Кучма, Україна – не Росія, тож такий кидок в Україні пройти просто не міг.

І напіввірменка Тимошенко і напівбілорус Янукович, проживши стільки років серед українців, так і не зрозуміли ментальності людей, яким вони стільки років дурили голови. Українці спроможні зруйнувати будь-яку диктатуру, але нав’язати її їм практично нереально.


Навіть комуністичній Росії, яка володіла величезними військовими ресурсами, це вдалося з величезними труднощами. Головно через постійні сварки українських вождів та байдужість до українського питання Заходу.

І від свого права обирати владу, яке вони мали ще тоді, коли у всіх сусідів успадковувалися престоли, українці теж ніколи не відмовляться. Це росіянам все одно хто розкрадає нафто- чи газодолари, головне, щоби він вчасно визначив для них ворога і щодня цькував його в придворних мас-медіа.

Зважаючи на це, якби навіть у Тимошенко з Януковичем вдалося провести задумані конституційні зміни, це викликало би таку хвилю народного обурення, яка б прибрала з політичної арени і Юлію Володимирівну, і Віктора Федоровича. Бо хто би міг дати відсіч народному гніву? Деморалізована перегаром міністра міліція? Не смішіть. Тим паче не стала би на захист узурпаторів демократії армія.

Не врахували змовники і того, що на новий майдан народ би вийшов не за "невдаху" Ющенка, а за самого себе. Як в принципі це зробив і у 2004 році.

З огляду на це, нинішня поразка для Тимошенко обернулася хоч і не значним, але благом. Завдяки "зраді" Януковича, вона отримала хоч якийсь, але шанс зберегтися у великій політиці.

Інша річ, що претендувати на перші ролі і продовжувати робити успішний бізнес, яким вона займалася досі, на політиці їй уже буде не по силах.

До того ж і власного монолітного блоку у Тимошенко, напевно, не буде. Почасти через зраду свого лідера, почасти через зменшення її перспектив посісти чільне місце в державі, він почне сипатися, як картковий будиночок.

У неділю стара як світ казка про добру фею, яка самотужки бореться з віроломними і жорстокими ворогами, скінчилася. З феї зірвано маску, а під нею перед враженими прихильниками з’явилися люті, але перелякані очі.


Казка скінчилася так, як і мала скінчитися. Так що справедливість є. І за неї варто боротися.


Володимир Хрущак, письменник, заступник головного редактора "Львівської газети"

http://pravda.com.ua/news/2009/6/10/96317.htm

-------

Примітки:
а) авторський заголовок статті: "Справедливість є. За неї варто боротися".
б) всі виділення в тексті - мої (omela)

Відповіді

  • 2009.06.13 | Володимир I

    Re: "Казка про добру фею скінчилася так, як і мала скінчитися" (/)

    А й справді - злі й перелякані очі.
  • 2009.06.13 | Taras-ods

    Ви просто не любете Юлю (с) М.Свистович

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.06.13 | Angry Orange

      М.Свистович

      До речі, а де подівся пан Михайло Свистович? Де Юлін депутат від Київській області? ;) ;) ;) Зосередився на практичній роботі в реалі?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.06.13 | Володимир I

        Re: М.Свистович

        Видурює з глупого довірливого Сороса транш - тепер на боротьбу з оголтєлим націоналізЬмом
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.06.13 | Sean

          Неправда

      • 2009.06.13 | Sean

        Re: М.Свистович

        Angry Orange пише:
        > До речі, а де подівся пан Михайло Свистович?
        Ніде не подівся. Живий-здоровий, справами займається

        > Де Юлін депутат від Київській області? ;) ;) ;) Зосередився на практичній роботі в реалі?
        Так. Може сам розповість ;)

        І будь-ласка, не варто офтопіти, гілка ж не про Свистовича
  • 2009.06.13 | yes

    Re:А хто у тую казку вірив, крім таких бевзів, як автор статті?

    Я розумію, коли б він таку статтю за півроку до юлькіного "обнаженія" написав, але бідолаха був у цей час загіпнотизований Тимошенко і сичав на Ющенка, і тепер все ще злий на Ющенка, що Ющенко йому (авторові) вчасно очі не відкрив.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.06.13 | omela

      Хочете сказати, що автор - колишній юльок? Прошу підтвердити

      посиланнями.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.06.13 | yes

        Re: Що колишній юльок, то із тексту видно без посилань.

        Цитую:

        "І усе це відбулося за явного потурання самого Ющенка. Адже, зруйнувавши авторитарну систему Кучми, президент так і не спромігся створити в Україні справді демократичну систему."

        Таке втнути може хіба вірний ленінець, або юльківець. У голові у нього одна завивина - "автократична".

        Для довідки:
        1. Основою, носієм та ідеологіом демократії є народ (а не Ющенко).
        2. Ющенко сповідує і дотримується демократичних принципів - це все що він може зробити для свого народу, як Президент.
        3. Якщо не має автократичної системи Кучми - вона зруйнована, чи Ющенка, то що тоді є в Україні? Авжеж демократична система, яка створилася завдяки президенства Ющенка.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.06.13 | omela

          Ні, не видно. Ви упереджені. А щодо Ющенка,

          то закиди справедливі. Ото як він написав, так і є: зокрема, що прагнув бути арбітром у білих рукавичках посеред вовчої зграї. Інша річ, як треба було діяти.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.06.13 | yes

            Навпаки, уперджені Ви. Re: Ні, не видно. Ви упереджені.

            omela пише:
            > то закиди справедливі. Ото як він написав, так і є: зокрема, що прагнув бути арбітром у білих рукавичках посеред вовчої зграї. Інша річ, як треба було діяти.

            Не змушуйте мене все від "створення світу" пояснювати, бо коли Ви і автор не знають як треба управляти державою у такій ситуації, але однозначно переконані, що Ющенко це робив не правильно, то це і є упередженість.

            Ні, він прагнув бути і є слоном, серед вовчої зграї, якщо вже вдаватися до звіриних аналогій. Слон здатен себе захистити і свою територію - оцей порядок і є демократією, бо у цій системі кожен може себе проявити - вовки гризуться між собою, пожирають слабших і підбирають падаль, але не здатні запанувати над територією, бо там є слони.

            Ті, дрібні гризуни та козли, яким вовки докучають, хотіли би бачити Ющенка у ролі тигра чи лева, який ламає хребти вовкам і благородно не їсть козлятини та мишатини, то мають розуміти, що такого у природі не буває, що це, якщо не диктатура, то автократизм у перекладі на людські поняття.

            Звідси, в Україні потрібно мати завжди на вершині влади "слона", не по морді, а по повноваженнях. Завдяки нашому слону, Ющенку, вовки конкретно перегризлися між собою і будуть невдовзі значно послабені, що у свою чергу дасть гризунам та козлам більше свободи і ситого життя.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua