Яка прєлєсть, які душки ті білі офіцери, що вішали комуняк і "били жидов-спасали Россию"
03/02/2012 | АБВГ
Зараз на екрани Росії з великою помпою виходить фільм про російську Білу гвардію, аналог УПА. Він буде показаний по центральному російському телевізійному каналу. Фільм так і називається – «Біла Гвардія». Не пропустіть. «Одной из самых ярких премьер 2011 года обещает стать экранизация романа Михаила Булгакова «Белая гвардия». В проекте задействован едва ли не весь цвет отечественного кино: Константин Хабенский, Михаил Пореченков, Фёдор Бондарчук, Сергей Гармаш, Алексей Серебряков, Артур Смольянинов, Сергей Маковецкий, Юрий Стоянов, Евгений Стычкин, Евгения Добровольская, Ксения Раппопорт... В режиссёрском кресле - Сергей Снежкин (он снял такие картины, как «ЧП районного масштаба», «Брежнев», «Похороните меня за плинтусом» и др.). Он говорит: « Мы снимали зимнюю натуру в Киеве. Мы могли бы сделать это и раньше, но тогдашние власти Украины были, мягко говоря, не очень лояльны к нашему проекту. Считали, что мы делаем антиукраинский фильм. Отношение нынешней украинской власти - совсем иное, она понимает, что Белая гвардия – это герои, идущие на смерть за Россию, за свой дом, за свои семьи.. Так что всё прошло при наибольшей поддержке украинских властей .»
Буде показана геройська боротьба білих лицарів проти кривавих банд іудо-більшовиків.
Причому, на відміну від УПА, що опиралась на власний народ, Біла гвардія проти власного трудового народу воювала, бо була повністю на утриманні найлютіших ворогів прогресивного людства: імперіалістичних Великобританії, Франції, США, Японії, що мріяли розділити з допомогою Білої гвардії Батьківщину Трудящих Всього Світу на колонії.
Імперіалістичні країни повністю оснастили Білу Гвардію уніформою, зброєю, військовими радниками, літаками, танками, кораблями, звіриною ідеологією ненависті до трудящих.
Біла Гвардія нищила і катувала мільйони мирних трудящих, несла повернення влади поміщиків і капіталістів і колоніальний статус для Росії.
Саме тому Біла гвардія є зараз героями Росії і її лідери поховані, включаючи Денікіна, на військовому кладовищі в Москві.
Про них складають пісні і знімають фільми.
"Они не стреляли нам в спину", як УПА, а тільки в лоба проклятим комунякам.
Тому вони - білі ангели Росії.
Буде показана геройська боротьба білих лицарів проти кривавих банд іудо-більшовиків.
Причому, на відміну від УПА, що опиралась на власний народ, Біла гвардія проти власного трудового народу воювала, бо була повністю на утриманні найлютіших ворогів прогресивного людства: імперіалістичних Великобританії, Франції, США, Японії, що мріяли розділити з допомогою Білої гвардії Батьківщину Трудящих Всього Світу на колонії.
Імперіалістичні країни повністю оснастили Білу Гвардію уніформою, зброєю, військовими радниками, літаками, танками, кораблями, звіриною ідеологією ненависті до трудящих.
Біла Гвардія нищила і катувала мільйони мирних трудящих, несла повернення влади поміщиків і капіталістів і колоніальний статус для Росії.
Саме тому Біла гвардія є зараз героями Росії і її лідери поховані, включаючи Денікіна, на військовому кладовищі в Москві.
Про них складають пісні і знімають фільми.
"Они не стреляли нам в спину", як УПА, а тільки в лоба проклятим комунякам.
Тому вони - білі ангели Росії.
Відповіді
2012.03.02 | Мартинюк
До речі дія роману відбувається в Києві.
Слід розрізняти роман і п'єсу "Дні Турбіних" яку особисто правив Сталін. Роман , який я прочитав за СРСР став для мене додатковим джерелом інформації про події української революції в 1918-1920 роках.П'єса - більш заідеологізована, купюри надають їй зовсім інший зміст і настрій . Боюсь щобудуть екранізовувати пєсу. Із залучення дешевих українських кіноплощадок, акторів та масовок - тим більше що дія відбувається у Києві.
До речі книга не є аж така українофобська як комусь здається - її навіть можна було б екранізовувати Ільєнку ( звісно якщо б дозволив Сиротюк
2012.03.02 | Kgasoil
саме так
2012.03.03 | Хвізик
Re: До речі дія роману відбувається в Києві.
Мартинюк пише:> Слід розрізняти роман і п'єсу "Дні Турбіних" яку особисто правив Сталін. Роман , який я прочитав за СРСР став для мене додатковим джерелом інформації про події української революції в 1918-1920 роках.
> П'єса - більш заідеологізована, купюри надають їй зовсім інший зміст і настрій . Боюсь щобудуть екранізовувати пєсу. Із залучення дешевих українських кіноплощадок, акторів та масовок - тим більше що дія відбувається у Києві.
>
> До речі книга не є аж така українофобська як комусь здається - її навіть можна було б екранізовувати Ільєнку ( звісно якщо б дозволив Сиротюк
ага
цілком нормальна книга про укр революцію, написана талановитим автором
2012.03.02 | Kgasoil
вже третій півень заспівав про жидів з ранку. мабуть в ірані щось буде незабаром)))
приколно як вони тут паляться))))))))2012.03.02 | АБВГ
Я міркую про те, що Біла гвардія робила саме те, що ставлять в вину УПА. І саме тому Біла
гвардія з деяких пір (з 60-х років) - улюблена іграшка росіян, взірець патріотизму без надії на перемогу.І всі переліковані мною "гріхи" білогвардійців тільки додають їм любові росіян:
Біла гвардія повністю оснащена зброєю ворожих Радянській Росії імперій - це плюс.
Частину зброї УПА ніби-то передав Вермахт - це мінус.
Білу гвардію навчали британські радники - це плюс.
УПА ніби - то навчали німецькі радники - то мінус.
Біла гвардія вішала комуняк - то плюс.
УПА вішала комуняк - то мінус.
Біла гвардія висунула гасло: Бєй жидов - спасай Росію. То плюс.
УПА ніби - то була настроєна антисемітськи - то мінус.
Біла гвардія була одягнена в англійські мундири - то плюс.
І так далі.
І прах героїв-білогвардійців з почестями переноситься в Росію.
Навіть любимого путінського філософа - фашиста Ільїна.
2012.03.02 | Kgasoil
це більшовицка маячня. мені пощастило бути знайомим з учасниками білої армії і членами родин.
антисемітскі і погромні епізоди завжди були напряму повязанічи з більшовиками
чи їми інспірувалися вміло і через агентуру з кадрів охранки
наголос на темі ЖИДІВ завжди є провокацією
Точно так побудований і міф про антисемітізм УПА і різанину поляків
в центрі останнього стоїть
документ начебто НКВД
з понтом знайдений в архівах КГБ )))
польским комуністичним ВІЙСКОВИМ (зі званням і під наказом) істориком !!
В документі протокол начебто допиту стукача,
який начебто твердив
шо начебто ЧУВ ВУХАМИ, підслухав !!!! ,
шо Клячківский комусь казав шо треба РІЗАТИ.
Клячківський- теж мутна постать: НКВД підпалив тюрьму, шоб він міг ВТЕКТИ!!!
І він став їх ОПЕРОМ замаскувавшися під УПА.
2012.03.02 | Мартинюк
Якщо чесно то сюжет книги "Біла Гвардія" привязаний не до білогвардійців
а до колишніх царських офіцерів, які пішли на службу до Скоропадського. Дійсно не всі вони були чистокровними українцями та "ідейним українцями". Але вони були професійним військовими - трагедія України в тому що їх не зуміли залучити та інкорпорувати в українську військову структру. До речі багато з них в ході сюжету вчать українську мову.Цікаво як це подадуть росіяни ?
2012.03.02 | Kgasoil
точно. Це книга про українських патріотів
2012.03.02 | Мартинюк
Я б не назвав їх українськими патріотами - вони "професійні військові"
Багато з них дистансуються і навіть насміхаються над українством . Але дилема життя і смерті, протистояння більшовизму чи пасивного невтручання неминуче змушує їх робити вибір .Якби Скоропадський протримався довше, він би довів цей процес до логічного і корисного для України кінця.
Його біда - ворожа настанова Антанти, яка сприймала його як німецького союзника, нездатність знайти мову з "соціалістизованими" і збільшовиченими солдатами.
Врешті ворожа позиція Антанти вирішила і долю Директорії, хоча та нібито й була її "союзником" ... Але Антанта віддала перевагу денікінцям і полякам.
2012.03.02 | Kgasoil
Офіцер завжди патріот хба вони не були офіцерами Скоропадскього?
Мартинюк пише:> Багато з них дистансуються і навіть насміхаються над українством .
посміхатися треба бо є над чим.
Нам треба намагатися в майбутньому прорахувати всіх АНГЛІЙ і решту
Шоб більше такого не трапилося
Але дилема життя і смерті, протистояння більшовизму чи пасивного невтручання неминуче змушує їх робити вибір .
>
> Якби Скоропадський протримався довше, він би довів цей процес до логічного і корисного для України кінця.
>
> Його біда - ворожа настанова Антанти, яка сприймала його як німецького союзника, нездатність знайти мову з "соціалістизованими" і збільшовиченими солдатами.
>
> Врешті ворожа позиція Антанти вирішила і долю Директорії, хоча та нібито й була її "союзником" ... Але Антанта віддала перевагу денікінцям і полякам.
2012.03.02 | АБВГ
Кайзер Вільгельм наказав Скоропадському набирати офіцерів за однією лише ознакою:
Щоб офіцери були народжені в Україні.(Мій іншим, так само і Путін поставив протилежне завдання Януковичу: щоб в Кабінеті міністрів не було ні одного українця!)
Але!
Я про роман і про документальну історію говорити не хочу.
Я про міфи, що створені на основі історії двох військ - УПА і Білої гвардії.
При великій тотожності бойових шляхів двох армій оцінки їм даються діаметрально протилежні. Це як в "Кільці небелунгів" Вагнера, де герой в практично аналогічних ситуаціях діє абсолютно однотипно, але тут його оцінюють як героя, а в другій дії - вже як зрадника.
Мені особисто Біла гвардія незрівнянно симпатичніша за більшовиків. Але я можу уявити, що вони там наваяють про Україну в тому фільмі! І яка буде помпа! І як ПР на фоні боротьби з УПА буде носитися з прославленням білогвардійців. Як Табачник буде вимагати, щоб виші колективно водили студентів на цей патріотичний фільм
Саме це і є метою мого допису.
2012.03.02 | Kgasoil
прикольна дегенеративна заліпуха про наказ путіна януковичу. і жлоби це зїли)
2012.03.02 | АБВГ
План Путіна вже завершений.
2012.03.02 | Kgasoil
а де про жида?
2012.03.02 | АБВГ
А про жида вам поверхом вище, в двері полковника з Москви. Там і поговорите.
Чому білогвардійський лозунг "Бєй жидов - спасай РОСІЮ" з доброго дива приписали українцям. Такі ж мудреці, як і ви з полковником з Москви.2012.03.02 | Kgasoil
ваші повідомлення про жида цікавіше: по ним краще орієнтуватися в планах кремлядів
2012.03.03 | АБВГ
про жида повідомлення не моє, а кремлядів 1918 року, приписане з доброго дива українцям
А ще про жидів є також кремлядське повідомлення про те, що сіонізм - то фашизм. Датоване 70-ми.Насолоджуйтесь.
2012.03.04 | Kohoutek
Re: Кайзер Вільгельм наказав Скоропадському
В принципі, ідиотизм висловлювання в заголовку очевидний. Слід чекати, як і решта тексту.2012.03.04 | АБВГ
Re: Кайзер Вільгельм наказав Скоропадському
Дякую за змістовну думку. "Спогади" Скоропадського читали, чи все про партизанів-розвідників читаємо?2012.03.04 | Kohoutek
Re: (л)
АБВГ пише:> Дякую за змістовну думку. "Спогади" Скоропадського читали, чи все про партизанів-розвідників читаємо?
Ось текст "Спогадів" Скоропадського: http://mnib.malorus.org/kniga/177/mnib177-txt.html
Будь ласка, процитуйте слова, про які ви говорите.
2012.03.04 | АБВГ
От і подивіться самі, це корисно. Дивно, що вас здивував логічний наказ Вільгельма
От з тих народжених в Україні офіцерів і генералів і можна було б скласти керівництво нової держави.Як склали з них же поляки чи фінни.
ПС І більшовики перед агресією завжди ліпили "національні частини" в Червоній армії. Часто просто міняючи прізвища росіян на "національні".
2012.03.04 | Kohoutek
Себто, цитати не буде. Чого і слід було чекати.
2012.03.04 | АБВГ
Ви не уважний і лінивий. Наприклад, фабула "Білої гвардії" саме на цьому факті і будується:рускі
офіцери НАКІНЕЦЬ отримують від гетьмана Скоропадського запрошення на реєстрацію. За кілька тижнів до падіння гетьманської влади.2012.03.04 | Kohoutek
Себто, цитати немає і не буде. Воно і не дивно.
2012.03.04 | АБВГ
Ще раз - читайте Булгакова. Росіяни святкують призов в армію гетьмана: Давно б так!
2012.03.15 | АБВГ
Шановний Когутику, ще раз переконуюсь, що радянська освіта слабка. Читайте першоджерела!
Вам дякую за насолоду, бо знайшов час передивитись ще раз "Спогади" Скоропадського.Ви, мабуть, ні?
Так от, ще в 1917 році ТИМЧАСОВИЙ УРЯД доручив Головнокомандувачу російської армії Лавру Корнілову, герою Росії, що був одним з прихильників ідеї українізації армії, створити українізований корпус. Корнілов поручив цю справу Скоропадському. І ввесь 1917 рік у Скоропадського проблема: куди дівати з корпусів офіцерів-великоросів, яких він знає по службі, і хотів би використовувати, але не може, і звідки взяти офіцерів-українців, яких він не знає.
Чудово описана імперська Російська армія, що вже з вересня 1917 з грабежами і п"янками суне по Україні подалі від фронту.
До речі, аби українізація армії і створення козацтва відбулися в повному об"ємі, то історія могла б піти іншим шляхом.
Представники кайзера пізніше просто підтвердили принципи створення української армії з українців.
2012.03.17 | Kohoutek
Мій нік - прізвище чеського астронома Любоша Когоутека.
АБВГ пише:> Вам дякую за насолоду, бо знайшов час передивитись ще раз "Спогади" Скоропадського.
> Ви, мабуть, ні?
> Так от, ще в 1917 році ТИМЧАСОВИЙ УРЯД доручив Головнокомандувачу російської армії Лавру Корнілову, герою Росії, що був одним з прихильників ідеї українізації армії, створити українізований корпус. Корнілов поручив цю справу Скоропадському. І ввесь 1917 рік у Скоропадського проблема: куди дівати з корпусів офіцерів-великоросів, яких він знає по службі, і хотів би використовувати, але не може, і звідки взяти офіцерів-українців, яких він не знає.
> Чудово описана імперська Російська армія, що вже з вересня 1917 з грабежами і п"янками суне по Україні подалі від фронту.
> До речі, аби українізація армії і створення козацтва відбулися в повному об"ємі, то історія могла б піти іншим шляхом.
> Представники кайзера пізніше просто підтвердили принципи створення української армії з українців.
Я розчулений цими хвилями осяянь, однак питання лишається незмінним: який стосунок цей поток свідомості має до вашого твердження, що "Кайзер Вільгельм наказав Скоропадському ..."??? Де тут згадується кайзер Вільгельм? Яки чином він міг віддавати накази Скоропадському?
2012.03.17 | АБВГ
Я думав, що вас цікавила українізація армії в світлі фільму "Біла гвардія"
Дочитав вже мемуари до історичного моменту, що відображений у фільмі.Це було після повернення Скоропадського з Німеччини в серпні 1918, де він зустрічався з кайзером Вільгельмом, Людендорфом і Гінденбургом.
Скоропадському було дозволено створити великоросійські частини, які в союзі з Білою гвардією, Доном і Кубанню могли б організувати розгром більшовиків.
Великоросійським військовим формуванням було дозволено носити російську військову форму з знаками.
...
Вибачаюсь за Когутика (по-французьки "ou" читається як "у"), але чеську знають не всі, тому не розумно писати нік таким чином, що більшість не може його правильно прочитати. Але то ваше право. Як і те, користуватись лише своїм потоком свідомості, чи користуватись іншими.
2012.03.17 | Kohoutek
Мене цікавить, як комусь може спасти на думку підпорядкування Скоропадського кайзеру.
2012.03.17 | АБВГ
Це спадало на думку самому Скоропадському, що такі питання вирішував з окупаційною владою. Читай
те вище ще раз.2012.03.17 | Kohoutek
Будь ласка, наведіть цитату, в якій кайзер Вільгельм щось наказує Скоропадському.
2012.03.17 | АБВГ
Та почитайте Скоропадського!
Якщо вас цікавлять деталі діловодства в Германській імперії, то по процедурі ПЕРСОНАЛЬНО Кайзер йому ніяких наказів не віддавав. На це у нього були помічники, які це і робили по його прямому розпорядженню чи в рамках даних кайзером повноважень.Бо така була процедура.
Проти деяких наказів Скоропадський протестував, деякі виконував буквально. Як про формування російських частин в Україні.
Це все блискуче описано.
2012.03.17 | Kohoutek
Читав. Не знайшов. Чекаю цитати від вас.
2012.03.17 | АБВГ
Перечитайте вище
2012.03.17 | Kohoutek
Вище ті самі сподівання на цитату. Якої немає.
2012.03.17 | АБВГ
Re: Вище ті самі сподівання на цитату. Якої немає.
Наука безсила.Вам щось термін "процедура діліводства" описаний мною говорить?
Кайзер виражає свою волю по процедурі, через помічників, яким він, як голова держави, передає частину своїх повноважень.
Ви чекаєте ПЕРСОНАЛЬНОГО указу кайзера?
Так він їх за рік всього кілька десятків видавав.
Кілька сотень завіряв.
Найважливіших для Райху.
2012.03.17 | Kohoutek
"Суслика видишь? А он есть". Чекаю на цитату про згаданий наказ через помічника.
2012.03.17 | АБВГ
Немцы стояли за более яркую украинизацию
Корнилов встретил меня любезно и принял со словами: "Я от Вастребую украинизации Вашего корпуса. Я видел Вашу 56-ю дивизию,
которую в 81-ой армии частью украинизировал, она прекрасно дралась
в последнем наступлении. Вы украинизируй те Ваши остальные дивизии,
я Вам верпу 56-ю, и у Вас будет прекрасный корпус". Эта 56-ая дивизия
была временно от меня оторвана и придана 8-ой армии Корнилова, я же
был с двумя дивизиями в 7-ой армии. Корнилову я ответил, что только
что был в Киеве, где наблюдал украинских деятелей, и на меня они
произвели впечатление скорее неблагоприятное, что корпус впос-
ледствии может стать серьезной данной для развития украинства в
нежелательном для России смысле и т.д. На это мне Корнилов сказал,
прекрасно помню его слова, они меня поразили: "Все это пустяки,
главное война. Все, что в такую критическую минуту может усилить
нашу мощь, мы должны брать. Что же касается Украинской Рады,
впоследствии мы ее выясним. Украинизируйте корпус". Меня эти слова
поразили, потому что общее впечатление об украинском движении
заставляло думать, что движение это серьезное. Легкомысленное же
отношение Корнилова к этому вопросу показало мне его неосве-
домленность или непонимание. Я старался обратить его внимание на
серьезность вопроса, понимая, что к такому национальному чувству,
какое было у украинцев, надо относиться с тактом и без эксплуатации
его из-за его искренности.
...
настоятельным требованием
бывшего главнокомандующего, Корнилова, теперь уже верховноко-
мапдующего, который, наоборот, требовал полной украинизации вплоть
до лазаретных команд.
...
Предложили украинизировать мой корпус и что он предлагает мне энергично за это дело взяться.
По этому поводу, между прочим, он уже прислал ко мне члена Исполнительного Ко-
митета Центральной Украинской Рады некоего поручика Скршминского, с которым я
и говорил ио этому поводу.
Лично и генералу Гутору, и поручику Скринчипскому я говорил, что, конечно,
ничего не имею против украинизации, но что для меня важно, если украинизировать,
то чтобы действительно была украинизация, т. с. чтобы ко мне пришли люди, которые
проникнуты идеей украинства, были бы хорошими бойцами, а не всякая шваль
(дезертиры и т. п.), которые, прикрываясь всякими вывесками, думают лишь о том, как
бы не попасть под огонь противника - немца. Генерал Гутор сказал мне, чтобы я в этом
деле разобрался, и даже была речь о поездке моей в Киев.
Здесь дело вот в чем. Я полагаю, что генерал Гутор, может білії», не совсем ясно
для себя представляет дело. Пели ои понимает украинизацию корпуса как влитие
пополнения только из украинцев, то я думаю, из этого кроме взбудоражения корітуса
ничего ие будет. Украинцы под предводительством каких-нибудь прапорщиков начнут
предъявлять всевозможные требования,-коренное население корпуса будет этому
противиться, несмотря иа свою малочисленное п., начальство, начиная с начальника
дивизии, которое не украинцы, будут поддерживать меньшинство - получится вздор.
Напр., в VI корттусе я знаю, что Иотбск имел массу из-за этого неприятностей, в
других же корпусах, которые собирались украинизирован», были еще большие скан-
далы, поэтому я считаю, чтобы перед тем, как украинизировать корпус, нужно выяс-
нить, желательна ли вообще украинизация с точки зрения политики Российского Го-
сударства или, но крайней мере, допустима ли она, если да, то украинизировать нужно
основательно: 1) я поехал бы в Киев и переговорил бы с Центральной Радой» указал бы
им, что если оии хотят иметь украинский корпус, то необходимо получить не дезер-
тиров, а настоящие пополнения, обратив внимание, чтобы всю калечь оии оставили при
себе. Офицеров я сам перещупал бы, чтобы не посылалась всякая дрянь; так как это
дело новое, то я считаю, желательно было бы оздоровить корпус, в этом отношении
можно поставить условием Раде, чтобы в украинском корпусе комитеты ограничились
бы совершенно определенной хозяйственной функцией. Начальство, -пришлось бы
постепенно изменить,- замещая нсукраинцсв украинцами или симпатизирующими им. 2)
Для украинизирования необходимо было бы мне в корпусе вернуті, мои дивизии и
артиллерию или же включить какие-нибудь малочисленные дивизии для скорейшего
и более удобного их пополнения; разрешить хотя бы в армии выбрать украинцев из
других нсукраинских корпусов с моего согласия. Для украинизации не отводить далеко
в тыл, а произвести все это недалеко от фронта, так как в тылу у нас все разлагается.
При этих условиях, если за дело взяться епергичпо, мог бы получиться действительно
хороший корпус в военном отношении, но, конечно, в политическом он вероятно потом
в Украине сыграл бы громадную роль - это нужно учесть. Теперь что касается меня,
то я лично, нося фамилию украинца, довольно известную в стране, для такой
украинизации гожусь, но я ни в какие авантюры пускаться не собираюсь и охотно и
энергично буду проводить это, если получу определенные указания Главнокоман-
дующего, а не расплывчатые, а то получится большой конфуз, если я по приказанию,
скорее ио указанию Главнокомандующего, данному мис вчера, обращусь за попол-
нениями в Центральну Раду, не выяснивши весь вопрос, несомненно у меня в корпусе
начнутся скандалы, и я же буду виноват, если же я начну настоящую украинизацию
корпуса, как я указал выше, не имея на это совершенно ясного приказания, меня могут
обвинить в политической авантюре, что мне совершенно не к лицу, поэтому первый мой
вопрос к Вам и большая моя просьба,- это как-нибудь выяснить это дело и дать мие
точные указания.
В общих чертах я об этом генералу Гутору говорил, украинизации он, видимо, сочувствует, говорил мне даже, что Гучков считает, что это хорошее дело, лично я
пошел бы на это, если не охотно, то во всяком случае без отвращения, так как считаю,
что там, где примешивается национальное чувство, там, в особенности для военного
дела, основы всегда здоровые, но все же хочу знаті, ясно, что от меня хотят, дабы не
попасть в грязную историю ввиду обвинения меня, украинца, в проведении явочным
порядком украштзации частей русской армии.
...
Затем я отправился к Духонину. Последний страшно
меня торопил, указывая на то, что он где-то видел украинские войска23,
и что они на него произвели хорошее впечатление, и что необходимо,
чтобы я скорее украинизировал корпус. На все мои сомнения он отвечал,
что при желании все трудности можно преодолеть, и повел меня к
главнокомандующему, с которым я завтракал. Во время еды глав-
нокомандующий Гутор неоднократно возвращался к вопросу моего
корпуса, считая, что вопрос его украинизации решен и мне заду-
мываться над этим не приходится.
...
Раз Корнилов требовал настойчиво украинизации, я ничего не имел
против того, чтобы была украинизирована 153-я дивизия. Это была дивизия
последней формации, плохо снабженная, иесбигая и ничем доблестным во
время последних боев себя не проявившая. Но я решительно восстал
против того, чтобы была украинизирована 104-ая дивизия, в последних
боях показавшая себя очень недурно, особенно в то время, когда во главе
ее стоял генерал Гаидзюк. Я непосредственно по этому поводу говорил с
Селивачевым и просил его выхлопотать разрешение не украинизировать
эту дивизию, а вместо нее дать мне в корпус какую-нибудь растрепанную
за последние бои дивизию, которую не жалко будет раскассировать. Хотя
Селивачев вполне со мною соглашался, тем не менее 23-го июня я снова
получил приказ о выводе 153-ей и 104-ой дивизий, причем всех офицеров и
солдат великороссов передать в 41-ый корпус (мой сосед справа). Я начал
с того, что членов комитетов, всех евреев и великороссов передал в 41-ый
корпус. Всех офицеров я не передал в 41-ый корпус, оставляя всех хоро-
ших у себя, слабоватых всех передал, точно так же поступил и с долж-
ностными солдатами. Это, может быть, с моей стороны была ошибка, но
мне было тяжело отправить этот хороший элемент из корпуса, не устроив
его приличным образом. Это мое решение создало мне потом кучу неп-
риятностей.
…
Я так и сделал, и мне обещали все, что я просил: и
офицеров прислать, и великороссов уходящих хорошо пристроить, а до
получения ими места уплачивать им содержание по рассчету последней
должности.
…
Вообще, этот период командования корпусом был для меня сплошным
кошмаром. Мое нравственное состояние ухудшалось еще тем, что началь-
ники штаба, а их у меня сменилось уже два, хотя и были уважаемые и дос-
тойные люди, тем ие менее, как великороссы, ие пользовались доверием
среди украинских масс.
…
С созданием армии у меня не шло гладко, устав о воинской повин-
ности прошел, в ноябре ожидался набор, некоторые части уже фор-
мировались, как, например, Сердюцкая дивизия, причем, несмотря на
все то недоброжелательство, которое чувствовалось в русских кругах,
формирование это шло великолепно, подбор офицеров был прекрас-
ный, а новобранцы молодец к молодцу, большинство из них были дети
зажиточных крестьян. Размещены были некоторые полки неважно, по
все-таки терпимо. Некоторые части я осмотрел, и должен сказать, мое
сердце радовалось, глядя иа то, как быстро, при правильной постановке
дела, паша молодежь воспринимает военную дисциплину. Части, ко-
торые я осмотрел, ничем, в смысле подготовки новобранцев, не. отли-
чались от частей старой императорской гвардии.
…
Как я уже говорил, немцы ничего не имели
против сформирования 8 корпусов, но ничего не иметь против в то
время, когда все, что нужно было для сформирования армии, нахо-
дилось в руках немцев, мне было далеко недостаточно. Мне необходимо
было как можно скорее сформировать эти корпусы, Для этого мне
нужны были казармы, их немцы ие давали, все было занято Их войс-
ками, а то, что они согласны были выделить, нам ИйКуда пе годилось.
Я же считал, что при существующей тогда большевистской и всякой
другой, мало от нее отличающейся, пропаганде можно формировать
надежную армию только тогда, когда все условия для создания этой
армии будут хороши. Продовольствия тоже не было в достаточном
количестве, и это при начале дела, когда еще новобранцы в корпус не
являлись. Что же будет потом, думал я, когда у пас будет полное число
рядов? Происходило это из-за того, что немцы перехватывали поезда с
продовольствием, направляющиеся в наши части. Особенно этим делом
занимались австрийцы. Генерал Тренер, которому я об этом говорил,
принимал кой-какие меры, ио этого было недостаточно. Я заметил, что
в немецкой армии далеко пе все распоряжения высшего начальства
воспринимались так, как этого можно было ожидать. То же самое с
оружием. Одним словом, со всех сторон Украины, со всех корпусных
штабов шли самые тревожные сведения, и я видел ясно, что если так
будет продолжаться, армии не будет к весне. Лично же мне рисовалась
картина, что именно к весне эта армия нам будет особенно нужна для
активного противодействия большевикам с севера и для удержания
порядка у нас в стране. Я считал, что единствеинся возможность
достичь желаемого - это, чтобы немцам было официально свыше
приказано мне пойти навстречу в этом деле, чтобы во всех вопросах
интересы украинской армии соблюдались так же, как и интересы
немецкой и австрийской армий. Как этого достичь, я еще не знал, но
уже, когда я посылал депутацию в Берлин, у меня мелькнула мысль,
что если бы я поехал туда сам, то я сумел бы достчь несравненно
большего, нежели Лизогуб.
…
Уже в августе месяце среди немцев шли толки о том, что, может
быть, прийдется значительно сократить немецкую и австрийскую армии
на Украине. Между тем, с севера приходили недобрые вести. На севере
Черниговской губернии и в некоторых уездах Курской губернии
формировались большевистские части, другая группа, и несравненно
многочисленнее, предполагала, как нам казалось, идти па Белгород.
Приходилось задуматься над тем, что мы будем делать, если немцы
уйдут. У нас являлось единственной возможностью пока, до сформи-
рования постоянной армии, создать армию, делящуюся на резко пацио-
падистические части украинские, а затем на части, подобные Деии-
кинской армии, сформированные преимущественно из офицеров быв-
шей российской армий. По поводу первых частей у пас было несколько
заседаний с военным министром.и его помощниками, и мы пришли к
заключению, что для борьбы с большевиками па севере единственно
подходящим элементом были галичане, бывшие Сичевики, что же ка-
сается других формирований, то из наших украинцев вряд ли такие
вольнонаемные импровизированные части были бы на высоте полог
жеиия. Лигнау-был решительно против этих формирований, Рогоза
допускал формирование одного коша, названного Черноморским, по-
тому что мы решили направить его в Черноморскую область, по просьбе
тамошних представителей, неоднократно обращавшися к нам за по-
мощью. Сечевиков решено было восстановить2?
…
Прежде всего нужно было выяснить действительную политику
Германии по отношению к большевикам. Несомненно, что Германия во
время войны всеми средствами поддерживала их для своих целей,
несомненно, что и после заключения Брест-Литовского договора она
продолжала на севере ту же политику, по для меня было также ясно,
что в официальных немецких кругах в данное время далеко не все
разделяли эту политику центрального -правительства в Берлине,
особенно в военных кругах. Я, например, знал, что в главной квартире
восточного фронта было все подготовлено чуть ли пе в мае месяце для
наступления на.Петербург и Москву. "Оберкомаидо" иа Украине, во
главе с генералом Тренером, совершенно ие соглашалось с больше-
вистской политикой, они считали, что Германии уже давно пора пор-
вать с большевиками, такое же мнение наблюдалось и среди дипло-
матов. Я считал необходимым напрячь все силы, чтобы выяснить
немцам, насколько гибельна эта политика, и, достигнувши этого, отк-
рыто приняться за формирование русских частей, как я уже говорил,
по образцу Деникииской армии, для наступления па север совместно с
Доном, а может быть, войдя в контакт и совместно с Деникиным
…
Как я уже говорил
раньше, я чувствовал, что ехать в Берлин нужно, так как целый ряд
вопросов мог быть разрешен мной только там. Из них, конечно, самым
главным было ясное определение нашей политики по отношению к
большевикам и, в зависимости от этого, подготовка украинской армии,
главным образом, из офицерского состава, на-подобие Деникииской,
для направления на наши границы и оттуда, при первой* возможности,
для вторжения в Великороссию. Ни перепиской, ни разговорами с
"Оберкомаидо", ни посылкой кого-нибудь из наших министров этого
достигнуть было нельзя/Обстановка, казалось мне, складывалась хо-
рошо в том смысле, что в Берлине я не мог бояться, что от меня пот-
ребуют каких-/шбо условий, невыгодных для Украины
…
Фельдмаршал Гинденбург283 встретил меня на вокзале, в Спа,
посадил с правой стороны и повез к себе, где собрался весь штаб и
состоялся завтрак. Особенно интересного об этом завтраке я ничего не
могу сказать. Помню, что Гинденбург высказался почти что с отвра-
щением о некоторых берлинских кругах, которые вечно в панике, но
вместе с тем всю войну упорно старались отделаться от всякой повин-
ности. После завтрака Гинденбург пригласил меня, Людендорфа284 и
Берхема в отдельную комнату, и здесь в течение одного часа мы бе-
седовали. Разговор вел я с Людендорфом, Гинденбург больше молчал
и только по выяснению вопроса уже в окончательной форме давал
заключение. Берхем же, ввиду моего плохого знания немецкого языка,
в некоторых случаях переводил с французского мои слова Людендор-
фу, который на последнем языке не говорил. Речь шла вначале о
большевиках. Людендорф и в особенности Гинденбург высказывались
против большевистской политики. Я доказывал необходимость пра-
вильного формирования Особого корпуса армии. Они с этим соглаша-
лись. Целью этой армии было бы движение на север. Затем, что ка-
сается украинской постоянной армии, они поняли, что я прав и что при
тех условиях, в которых мы теперь находились, ничего серьезного соз-
дать к весне нe могли. Они обещали полное содействие. Вопрос кос-
ііулся также других формирований, которые делались за счет немцев,
главным образом, Южной и Астраханской армий. Эти армии имели
целью поддержку, главным образом, Дона, по контингент добровольцев
набирался бы у пас иа Украине. В данном случае видно было, что Лю-
дендорф за, Гинденбург же считал, что было бы лучше, если бы мы, т.е.
Украина, взяли их иа свое попечение. Я полностью с этим согласился.
Про положение их дел я не спрашивал, так как прямого делового
значения это не имело. Я просил возвращения пленных по моему вы-
бору, для сформирования из них частей в Южной армии и в украинской,
и на это последовало их согласие. Вообще, по всем пунктам, возбуж-
денным мной, я получил ответ в положительном смысле.
...
Украинских пополнений почти что ие было, но те, которые были,
представляли из себя очень хороший элемент. У меня была надежда,
судя по этим людям, что украинизация даст действительно хороший
боевой контингент. Было особенно приятно, что среди этих украинцев
ие было озлобленных, недовольных, распропагандированных лиц, все
смотрели весело и хотели работать. Ярые националисты, по и только;
раз начальство украинское и украинский корпус - все хорошо. Работа
закипела, и я надеялся, что все пойдет хорошо.
...
Украинский национальный союз289, в котором объединились все ук-
раинские партии с Винпичепко во главе, с одной стороны, с другой -
Прогофис и Союз землевладельцев и прочие, мучили меня с утра до
вечера. Немцы стояли за более яркую украинизацию и в этом от-
ношении производили на меня давление, давая намеки, что при более
русском и правом кабинете центральное немецкое правительство может
вывести свои войска, что поставит меня в очень трудное положение.
...
2012.03.02 | АБВГ
Явно вам пощастило бути знайомим з учасником білої армії Табачником і його творами
2012.03.02 | Kgasoil
в Пущі і зараз є їми закопані автомати
і непогано збереглися бо заховані професійноі не в одному поколінні
2012.03.02 | АБВГ
Каюсь - забув! Це ж у москалів вибори на носі, і той серіал повинен показати ідеальних борців
проти червоної і помаранчевої революції!Стартує саме в переддень виборів президента Росії!
2012.03.02 | Kgasoil
зосередтесь на жЫді. Початок був краще за це. Не зливайтеся. полярникам не можна
2012.03.02 | rais
І тупорилим, тільки в лоба... Карфаген має бути зруйнованим!
2012.03.02 | Лермонтов
Тобто білогвардійці теж комуняками були? Абалдеть! Куди ж від них сховатися?
2012.03.03 | АБВГ
Я недооцінював російський Агітпроп. Вони таки створили шедевр, вартий брежнєвської епохи
в частині викриття "українського буржуазного націоналізму" і підлої суті України взагалі.Прод'юсер нового шедевру російського Агітпропу, до речі, Олександр Роднянський. Не забуває рідну Україну, в якій прожив майже все життя, ввібрав її мову, історію, славу і волю в київській школі саме тоді, коли ми не помічали, хто якої національності, і з трепетом вдячного сина повернув Вітчизні свої борги. Для чого, як скульптор Роден, О. Роднянський (що має заслужити за вправність титул Роденський (:)) відсік з Булгаківського моноліту все зайве, зилишивши лише вічне таким, яким воно бачиться з імперської Москви двадцять першого століття.
Фабула перших серій нижче. Фільм має всі шанси стати застільним шедевром до Дня незалежності України, як "З легким паром" став новорічним.
Нещасна військова сім'я переселенців з Росії Турбіних готується святкувати в Києві Різдво 1919 року. У їхній великій, освітленій електричним сяйвом квартирі, і через рік після революції, на відміну від Росії, ні сліду перетворення її на комуналку. І пальми не замерзли за дві зими. На накритому і сервованому столі засмажена курка, імпортні вина, букет гербер, прикрашена ялинка в кутку. Є і проблеми – з дровітні вкрали кілька полін дров. Священник соборує члена сім'ї. Поки що живий і ситий. Зразу видно, що життя росіян в Києві жахливе – править гетьман. І ще одна жахлива подія – Петлюра під Києвом. Жахливий – прикметник Булгакова для обох. А ще - «ничтожества, мерзавцы,бандиты.»
Гетьманом оголошується набір в армію російських офіцерів, яких в Києві зібралось 20 тисяч. Всього в російській армії в 1916 було сто тисяч офіцерів, тобто кожен п'ятий ховався на той момент в Києві. От вони і клянуть проклятого гетьмана, що не мобілізував їх раніше. Ніби їх не мобілізували безрезультатно в Петрограді, Москві, Владівостоку, Ростові… І ніби цілий рік Громадянської війни, що йде в Радянській Росії, їх не стосувався. А на реєстрації у Скоропадського в вірнопідданому імперському екстазі офіцери називають Петлюру чортом, бухгалтером, приказчиком в жидівському магазині. Правда, зареєструвашись, Турбін, вірний щойно даному гетьману слову, заспокоює сестру, що гетьману служити все одно не буде. Ощасливлена сестра хрестить офіцера. Капітан Вітя Машлаєвський явно має психічний синдром, тільки почує щось про Україну, обличчя зразу пронизують жахливі міни ненависті. У всіх інших сценах актори, що грають російських офіцерів, зберігають канонічний для царського офіцерства архірейський вираз. Лубочний стиль: «как упоительно - вино, шампанское и вкус французской булки…» Ну і гітара з піаніно вечорами. Найпрогресивніші офіцери між службою більшовикам і українській державі вибирають більшовиків, бо присягали «народу, только народу» і розстрілюють самосудом тих, хто за Україну.
Шовіністині жарти, що повинні довести, що навіть «останні мерзотники не підуть воювати за Україну» : «Як по українські кіт?» Гетьман Скоропадський, на питання секретарки, на якій мові вести протокол засідання військової ради, на українській, як він велів раніше, чи вже на російській, патріотично відповідає: «На собачій». Філософія: «Дурний гетьман розпочав українізацію Малоросії, а потрібно було Росію рятувати. А потім покласти Малоросію до стоп государя Всеросійського (сльози на очах). Всі встають і п'ють за імператора Всеросійського. Ура-ура-ура. Гімн російської імперії «Боже, царя храни». В київському кінозалі глядачам пропонують встати перед виконанням гімну України. Весь зал аж вибухає обуреними криками і свистом. Червоні від ненависті обличчя дам. Негідників в фільмі визначити легко навіть на слух: всі вони говорять по-українськи. Не встиг поручник Шервінський вимовити «здоровенькі були», як його тут же застукали за спробою звабити служанку. Мерзотник, тому й служить ад’ютантом Скоропадського. Поданий хрестоматійний, відомий по «Весіллю в Малинівці» портрет української армії : офіцери не мають ніякої військової виправки, схожі на конюхів, у них свій етикет, не по імені-по батькові звертаються один до одного, а простіше: «Морду поверни!». Полковник армії УНР Козир був жорстоким вчителем, згадавши школу, б'є канчуком свого ад’ютанта, як колись дітей. Наказує спалити сільську школу, бо вона, на його думку, ... підпорядковується Москві! Дим над українським селом. Козаки залякані, безграмотні і жорстокі. Навіть українські пісні співають противними голосами, з дисонансом. Які співаки, такі і техніки: коли бронемашини у них не заводяться, просто сідають навкруги і тупо дивляться перед собою. Видно, чекають на допомогу білогвардійських спеціалістів. «Українським мужикам» мало убити безвинних кадетів, що виступили проти Петлюри. Обов'язково потрібно вирізати погони на плечах і виколоти очі. Як їх називали більшовики? От-от, найлютіші вороги з совіцького плакату.
Поки сім'я російських переселенців так страждає в Києві, в Радянській Росії вже свобода і влада народу: об'явлений червоний терор, перші мільйони закатовані чекістами, гинуть з голоду і холоду, швидко доводячи кількість жертв Громадянської війни до 12 мільйонів душ. Тому так і рветься російська душа Турбіних до милої Росії.
Скоро Совєти прийдуть в Київ. Турбіних мобілізують в Червону Армію. В числі 50 тисяч інших офіцерів, що служили комуністам. А їхні сім'ї , для бадьорості офіцерів, будуть сидіти вже не за щедрими столами зі свічами і герберами, а в смороді і жаху совіцьких концтаборів, як заручники і гаранти вірної служби чоловіків в Червоній армії. Ті з офіцерів, хто виживе в Громадянській війні, на початку 30-х будуть поголовно знищені Сталіним в ході операції НКВС під оптимістичною назвою «Весна».
От прихід тієї "весни" і показаний в наскрізь фальшивому, луб'яному і українофобському фільмі «Біла Гвардія».
Причому "весна" підкралась непомітно не тільки до еліти імперського офіцерського бомонду, що так красиве верзе дурниці на екрані, а й до десятків мільйонів безвинних жертв Червоної імперії, що старанями, зокрема, і Турбіних, попадуть в її Червоне колесо смерті. А ті рідкі білогвардійці, що врятуються і опиняться в Парижі, щоб працювати на заводах "Рено" в холодних паризьких мансардах будуть ломати сухий хліб чужини і задавати собі питання: "Що ж ми наробили? Ми ж своїми руками привели тих чудиськ до влади..."
Кінематографічний погляд з Москви двадцять першого століття на Громадянську війну відмітає божевільне правління більшовиків і його трагічні наслідки як зайві деталі, залишаючи лише головну супер ідею: "Біла гвардія" свята, бо боролась за єдину і неділиму Росію від Вісли до Манчжурії.
2012.03.04 | Kohoutek
Как интересно читать рецензии на фильм, который никто из рецензентов не видел.
Сразу вспоминается бессмертное о(б)суждение "Доктора Живаго".Может быть, хоть кто-нибудь вспомнит автора романа, по которому поставлен фильм?
Михаил Афанасьевич Булгаков, коренной киевлянин, выдающийся писатель, очевидец революций и гражданских войн начала 20-го века.
Его взгляд - разумеется, пристрастный. Как и взгляд любого человека, только тут это взгляд нерядового писателя, мастера слова. Он - свидетельство очевидца и выдающееся явление литературы. И сам Булгаков - часть украинской истории, и его "Белая гвардия" и "Дни Турбиных". Роднянский - выдающийся современный украинский продюсер. В сериале снялись неплохие современные актёры. Там воссоздаются и до сих пор малоизвестные и чудовищно мифологизированные у нас события. Это должно быть, как минимум, интересно. Чем осуждать то, что не видели, вначале хотя бы посмотрели, что осуждаете.
2012.03.04 | АБВГ
І Булгаков, і Роднянський взяли з безконечності Всесвіту своє
У вас дивна логіка. Невже не зрозуміло, що я фільм бачив?Принесли на ДВД.
Щодо доробків Булгакова і Роднянського я теж написав все, що думаю. Додати нічого. Кожний з них взяв з безконечності Всесвіту своє. І обидва залишили в своїх творах основне: зоологічну ненависть до України.
...
ПС Роднянський, на мій смак, виглядає просто мерзенною паскудою і совіцьким Смердяковим. Тому що зняв ідеальний фільм про Україну для Пуделя, пробачте, Путіна.
Собаче серце у нього і хитрожопість.
З талантом ці риси ніяк не звязані.
Чомусь євреї в Штатах знімають фільми зі щемом ностальгії про свою юність і єврейське дитинство десь в Чікаго.
"Откуда такая ненависть именно к Украине?"
І, що цікаво, як проявитель завжди виступає кіноапарат "Москва".
2012.03.04 | Kohoutek
Re: І Булгаков, і Роднянський взяли з безконечності Всесвіту своє
АБВГ пише:> У вас дивна логіка. Невже не зрозуміло, що я фільм бачив?
> Принесли на ДВД.
Було незрозуміло. Тоді перепрошую.
> Щодо доробків Булгакова і Роднянського я теж написав все, що думаю. Додати нічого. Кожний з них взяв з безконечності Всесвіту своє. І обидва залишили в своїх творах основне: зоологічну ненависть до України.
Я не бачу ні у кого з них ненависті до України. Тим паче, у Роднянського - українця, українського громадянина, найуспішнішого сучасного українського теле- та кінопродюсера, видатного режисера-документаліста.
Булгаков же був українським росіянином, киянином - частиною цієї країни та її історії. Так, українська Україна для нього була чужою. Як і для Шолома-Алейхема, Захер-Мазоха, Ісмаїла Гаспринського, Іллі Ільфа, Олександра Вертинського. Але вони всі - частина нашої історії і з їх творів ми можемо її побачити. Кафка не писав про чеську Чехію, але Кафка - лице Праги, найвідоміший за кордоном чеський письменник.
> ПС Роднянський, на мій смак, виглядає просто мерзенною паскудою і совіцьким Смердяковим. Тому що зняв ідеальний фільм про Україну для Пуделя, пробачте, Путіна.
Я не думаю, що Роднянський снімає фільми для Путіна. Я думаю, він снімає їх для глядача.
> Собаче серце у нього і хитрожопість.
> З талантом ці риси ніяк не звязані.
З талантом пов'язаний талант, який Роднянський, безумовно, має:
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Лауреат більше 20 міжнародних кінофестивалів.
Як продюсер Роднянський двічі був номінований на премію «Оскар» - приз Американської кіноакадемії: за фільм режисера Нани Джорджадзе «1001 рецепт закоханого кухаря» в категорії «Кращий іноземний фільм» в 1996 році і за фільм Режиса Варньє «Схід‑Захід» у категорії «Кращий іноземний фільм» 2000 року.
2012.03.03 | Hadjibei
Погроми в Києві і на території зайнятій Добровольчою Армією
були ретельно організовані офіцерами цієї армії та з участю тєрскіх казаков.Свідчень тому - тьма!
Коли делегація від лідерів єврейської громади і провідних есерів звернулася особисто до Денікіна із проханням припинити еврейські погроми на підконтрольній ДА території, він відповів дуже коротко: «Я не хочу сваритися із моїми офіцерами».
2012.03.04 | АБВГ
В традиціях не тільки комуняк, але й Російської імперії, приписувати ворогам ті злочини,
що творили самі. Чим досягався ефект правдивості.Помітили, як реалістично і до болі пронизливо виходять в совіцьких фільмах сцени в нацистських концтаборах смерті?
Бо й консультантів по побуту в таборах ГУЛАГ-у в Союзі було кілька мільйонів, і кості багатьох акторів ще пам"ятали сталінські нари.
А от радісна робота в колгоспі режисерам не дається.
2012.03.04 | nykyta
"Голым профилем на ежа не сядешь"
(тобто "Якій ты в черта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь")..."Только под утро он разделся и уснул, и вот во сне явился к нему маленького роста кошмар в брюках в крупную клетку и глумливо сказал:
- Голым профилем на ежа не сядешь?.. Святая Русь - страна деревянная, нищая и... опасная, а русскому человеку честь - только лишнее бремя.
- Ах ты! - вскричал во сне Турбин, - г-гадина, да я тебя. - Турбин во сне полез в ящик стола доставать браунинг, сонный, достал, хотел выстрелить в кошмар, погнался за ним, и кошмар пропал."
2012.03.04 | Читач
Та не нервуйте ви так, онде росіяни вже з того фільму блюють (л)Re: Яка прєлєсть, які душки
жовчю.http://dzyabnieff.livejournal.com/91613.html
Дєбєлая гвардія, карочє. Менше зирайте на путінську пропаганду, а більше підтримуйте своє, то й буде вам шчастя.
Фільм Іллєнка вже бачили? Рецу Забужко читали? http://www.pravda.com.ua/inozmi/svoboda/4f4f8d0fe2eb0/
Бігом у своє кіно! Українське зе бест!
2012.03.16 | killer-thinker
Re: Яка прєлєсть, які душки ті білі офіцери, що вішали комуняк і "били жидов-спасали Россию"
АБВГ пише:> Саме тому Біла гвардія є зараз героями Росії і її лідери поховані, включаючи Денікіна, на військовому кладовищі в Москві.
========================================================
Все таки генерал Денікін був похований на російському православному цвинтарі в Сполучених Штатах Америки, штат Нью Джерсі...
--- 15 декабря 1952 года по решению белоказачьей общины США состоялось перенесение останков генерала Деникина на православное казачье Свято-Владимирское кладбище в городок Кесвилл, в местности Джексон, в штате Нью-Джерси.
----------------------------------------------------------------------------------
Лише в 2005 році він був перезахоронений в Москві...
2012.03.16 | АБВГ
Перепоховали в 2005 в Донському монастирі Москви, Путін особисто за свій кошт поставив пам"ятник
2012.03.16 | zmej_gorynych
Це давно вже Юлія Латиніна назвала "політичною шизофренією"
Її слова десь приблизно так звучали:Це мудачйо коливається між двома полюсами: вони одночасно і ходять хресним ходом, поминаючи свого невинно убієнного царя, і в той же час масово штампують "патріотичні" фільми про героїчного ГПУшника в кожанці з маузером, котрий того царя вбив
2012.03.17 | АБВГ
"Політична шизофренія". Офіційний титул пацієнтів - православний чекіст