МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Каша Сальцова: інтерв'ю для Майдану

07/04/2005 | Sean
Ми позапитували, вона повідповідала.
Інвертю фронтвумен та ідейного натхненника класної, стильної і на мій смак дуже першпективної групи Крихітка Цахес Каші Сальцової (в миру - Саша Кольцова).

- Розташуй, будь-ласка пісні, що ввійшли до цього альбому, за часом написання.
Та в мене ж пам’ять дівоча…На першому місці – 2003, Деталь -2002 (десь) , ВМНК – 2000 (?), Ангела, як я (2002?) Па-па – 2004, Пароль – (2004-2005?), Якби Ти зНав (2004-2005), Скоро Буду Поруч (2003?), Всі Джерела Відкриті (1999), Люміпалло (2003?) Прима (2004-2005?), Майже Щаслива (2004-2005), Вменеємен (2004). Десь так. Можу помилятись. У нас в групі тільки у Міхона феноменальна пам’ять на час і музику.

- Практично найскладніше у процесі видання диску в Україні?
Зрозуміти, що все одно тобі 80% робити самому доведеться і змиритись з цим.

- "Ваша аудиторія" – це...
- Хм... Неглухе населення планети? Хоча, можливо людям, позбавленим можливості чути музику сподобались би читати тексти чи відчувати вібрації... Для більшості, типу китайців, довелось би перекласти, але тема зрозуміла всім... Гомосексуалісти, підлітки, мусульманські підлітки, дідусі в горах... Якщо ти використовуєш серце за призначенням, ми будемо зрозумілі.

- Який виступ КЦ запам’ятався найбільше і чому?
Мені найбільше запам’ятався виступ, що мені наснився. Величезна зала, суперсцена, супермайданчик, неймовірна кількість публіки. Класний звук... Колись гадала на словникові – так, загадуєш собі категорію – а потім тицяєш у випадкове слово на випадковій сторінці. Серед інших слів, я сказала „музика” – відкрила словник і вперлась в слово „павільйон”. Як не банально – все попереду. А Львів так – там наша сутичка з аудиторією дала іскру розуміння. Це - щастя.

- Все ж, КЦ вже на першому місці, або поки є факультативом до основних занять?
А що робити… Я думаю справа не лише в тому, що ми не можемо покинути роботу – нам не хочеться. Мені особисто не хочеться поки.

- Наскільки КЦ є самоокупним проектом?
Я би сказала, що ми стабільно виходимо в нуль і навіть інколи в невеличкий плюс. Поки незначний. Цікаво буде подивитись на гурт за кілька років, я думаю, він як бізнес-проект дуже перспективний.

- Найбільш ідіотське запитання від журналістів?
У нас є фаворити, звичайно...Про назву, про матріархат в групі, чи не складно дівчині в чоловічому колективі, про творчі плани і чому так довго випускали альбом...

- Чи має якесь самостійне значення незмінна чорна хустка на чолі (якщо надто особисте – питання зняте)?
- По-перше, це не хустка, це стрічка з резинкою. Та я її купила в дитячому магазині тільки місяць тому і вже незмінна? А до того 4 роки з розпущеним волоссям і – то нічого?:)

- Улюблена комбінація кольорів?
- ч/б. В дечому буваю безкомпромісна. Але часто змінюється настрій, тому ще синій –білий, рожевий-сірий. Беж-чорний... Шоколадний-білий...

- Спробую вгадати твої музичні вподобання у "жіночому дискурсі". Безперечно – P.J.Harvey (це не важко). Скоріше за все – Tori Amos, особливо мабуть ранні речі. Так? Хто ще: Bjork, Imbruglia?...Як щодо Dido, The Cranberries, The Cardigans....?
- Dido навряд чи, вона мені не дуже подобається... Я слухаю все, слухаю – вчусь, думаю, порівнюю. Коли тільки почала вчитись співу, заходила в музичну крамницю і купувала 3-4 диски просто з різним жіночим вокалом. Тому, окрім вище названого, ще й Morissette, Garbage, Pink, Eve, Ms Dynamite, Kosheen, Portishead, Moloko, Bjork, Lamb, Mary Jane Blinge, Anastacia, Madonna, і бізліч інших виконавиць.
- Що взагалі слухаєш під гарний та не дуже настрій?
Що під руку трапляє. Зараз 50Cent, Black Eyed Peas, Gorillaz. Я просто люблю новинки. Немає музики, до якої я би поверталась весь час. Хіба що для того, щоб викликати в себе якісь асоціації.

- Улюблений поет та письменник?
Немає. Улюблений – це розтягнутий в часі. Я би купила нову книжку Барнса, напевно. Можливо, перечитала би Гоголя або Достоєвського. Зараз в сумці Керуак, здається. Можу три тижні нічого не читати крім молитовника і етикеток на йогурті, потім за тиждень – три-чотири романи... Їх так багато, а в мене одна втомлена голова. Я навіть не запам’ятовую назви, просто ковтаю їх і ставлю на поличку. Думала придумати собі якусь іміджеву відмазку, типу Лотреамона або Хвильового, але не буду брехати – немає.

- Ти казала, що вчила українську у свідомому віці. Коли прийшло усвідомлення українофонности? З чого почалася твоя "українізація"?
- як і для більшості переселенців з Росії, українська для мене до певного віку була мовою „жлобів”, тому ставилась до україглмлвних дітей в школі зверхньо. Ну а потім прийшов час відпрацьовувати карму. По-перше, з 14 років віддали в український національний ліцей, там треба було або мовчати або „спілкуватись людською мовою”. Мовчати для мене було непереносимо, єссно. Вже в 15 – перша наукова (ну типу) робота на 60 сторінок українською і перепустка в бібліотеку Вернадського. Класні викладачі. Потім різні україномовні кохання, друзі, те-се. Червоні Рути-Цибульки-Андруховічі-Покальчуки...Десь в 19-20 я зрозуміла, що формулювати українською - природний процес. Попервах було приємно цим вирізнятись з загалу, як не абсурдно це звучить – вирізнятись в столиці України - українською...

- www.kasha.com.ua – то просто твій персональний публічний Livejournal, так би мовити, літературний ексгібіціонізм, :) або....?
- Та хай буде. Зараз це таке он-лайн спостереження за собою. Я статус цієї писанини міняю щодня. Сьогодні – просто моя приватизована ділянка в неті. Завтра - створення літератури он-лайн. Післязавтра – лайно, не варте уваги. Після-післязавтра –відкриття себе вчорашнього для себе сьогоднішнього... Взагалі воно само по собі розкрутилось і тепер хоч закривай чи кодування вішай...Звичка ж вже є - дописувати. Замислювалась, як сторінка для друзів, які далеко і яким ліньки мені телефонувати, щоб дізнатись, як справи.

- Ти кілька разів наголошувала, що КЦ наразі майже попсовий гурт. На жаль чи на щастя? Це переконання чи кон’юнктура? Як щодо трохи поважчати (не фізично :) )
- Ага. Це таке самонавіювання в позі лотоса: «Ми популярна поп-група. Ми легка, популярна-поп-група»… Ми кричимо, ми римуємо «померти-чверті», а не «оргазми-противогази». Он, спитай будь яку радіостанцію – всі скажуть – ррррок! І в ефір не факт, що поставлять.

- Наскільки важко бути сильною жінкою? І наскільки імідж сильної жінки допомагає/заважає взагалі і зокрема у муз. бізнесі?
- От ще одне моє улюблене питання...Хто сказав, що я сильна жінка?! Що це за визначення? Чим це перевірити? Я особистість. Діяльна особистість. Наскільки сильна – не знаю і не хочу знати. Нещодавно на вулиці ридала над пораненим пташеням до головного болю на 2 доби. Сильна... Мені інколи потрібен антиемоційний фільтр, заради самозбереження, про що ти кажеш...

- Ти в рамцях гурту є керівником чи модератором, координатором спілкування?
- Всім. Синдром Шиви.

- Одним рядком: що таке sXe і чи всі члени гурту поділяють ці ідеї?
sXe – це стиль життя, що не передбачає залежності від власних слабкостей і пропагує слухатись потреб души/духу, а не тіла. Тому наркотики, алкоголь та секс з випадковими партнерами не входить в коло моїх пріоритетів. Притримуюсь свідомо тільки я, у хлопців періодично видираю цигарки з рота. Їх свобода вибору, але хочеться, щоб вони прожили довше. Щодо ідеї про те, що краще кохатись, ніж трахатись, то ми її всі поділяємо, в принципі. Тіло - це храм, не варто влаштовувати в ньому прохідний двір.

- Принагідно – хвутболки з „make love not fuck” – це ексклюзив чи можна десь надибати, бажано на теренах Неньки?
- Скоро з’являться у продажу. Поки існують у 4-ч примірниках. Ексклюзив з моїм захищеним копірайтом.

- Чи не плануєте залучити дуже доречну віолончель на постійній основі?
Ідея хороша, думаю ще поспівпрацюємо, при нагоді. Щодо постійної участі - Женя – постійний учасник Фактично Самих. Ми не проти співпрацювати, але не впевнені, що вона поділяє наш ентузіазм. Але віолончель – це один з моїх улюблених інструментів з дитинства, - звучить дуже приємно.

- Найкраща і найгірша риси в людях?
- Ніколи не знаєш, що в результаті виявиться кращім, а що гіршим. З гірших – усвідомлене злодіяння, дратівливість, небажання працювати над собою, заздрісність, нелюбов до себе, байдужість, безвідповідальність...не знаю. Найкраща...терплячість, сумлінність, душевна стійкість, вміння боротись зі злом з позиції Любові. Десь так.

- На які, окрім КЦ, українські гурти та/чи виконавців ти б радила звернути увагу Найпотужнішому Інхвормаційному Інтернет-Ресурсу України (всьо обов'язково з великих літер ;) )?
- Димна Суміш, И Друг Мой Грузовик, Фотомото, Катя Чілі, ФС, Прозорі, Бумбокс, Перкалаба, Гуцул Каліпсо, Фарбований Лис. Старішаю, зовсім свіжих не знаю – полінувалась піти на Перлини і Руту, тому актуальних новинок не назву.

- З приводу літературних планів, щось там видавати: це буде проза? І чи не боїшся жорсткої критики і порівняння Каші – вокалістки КЦ з Сашею – письменницею не на користь останньої і, можливо, на шкоду першій (не буде секретом, що, наприклад, за спостереженнями більше народу вважає Ірену Карпу непересічною особистістю в укрсучмузі ніж в укрсучліті, примовляючи: "якби вона ще не писала...")?
- А чого боятись? Боятись треба, що всередині хтось так і помре, не здійснившись - поет, музикант, мама, гандболіст. Здохнуть і засмердять тобі старість. Зараз думаєш „якби і якщо” а у 60 дупа до колін, остеопороз і думки - „якби я тоді, то”. Ну жити лишилось мало. Мінус секунда, ще мінус секунда...Кап-кап. Відчуваєш, що всередині є струмок творчості – рий колодязь. Поки не спробуєш – не дізнаєшся... Якщо талановите – це 10% здібності і 90% - праці, то все може бути.

- Принагідно: „не можеш не писати – не пиши”. Згодна?
- Щось складно. Хочу і пишу. Не хочу-не пишу. Треба займатись природними для себе речами, „сродною працею”.

- Що б ти найперше змінила в укрсучмузбізнесі?
- „Якби” „б”, „би”... От коли в мене буде реальний важель в руках, то побачите, а що розпинатись про не спійманого ведмедя? Я змінюю, починаючи з себе. Як показує досвід – це найефективніше. А всі ці „якщо”...

- Чи відчула Крихітка бодай крихітні позитивні зміни щодо ожливості робити свою справу за час після революції?
- І ще одне улюблене питання...Так, є трохи. Трохи, але є.

- Можеш уявити, що колись ти "наїшся" музикою. Прокинешся і скажеш собі "Сашо, все"?
- Чого тут уявляти, раз на квартал так і відбувається. Інколи це взагалі глобальне „Сашко, закругляйся...” Потім одне з альтер-его вилізає, замислено показує дулю-другу й список ідей - і карнавал продовжується. Але в мене є план капітуляції, якщо ти про це.

- Відповідь, котру ти хотіла би надати на запитання, яке ти б хотіла почути.
- так, мені сподобалось співпрацювати з Massive Attack, це був надзвчайний досвід для мене. А свій другий мільйон доларів я витрачу на родину, нову машину, подорожі, апгрейд власної студії, екологію і побудую щось для місцевості. Ну і ,звичайно, ми раді що українські виконавці стали повноцінними гравцями в Європейській музиці і наш 4-й альбом посів п’яте місце в Британському чарті.

Відповіді

  • 2005.07.09 | Роман ShaRP

    Краще пізно, ніж ніколи.

    Відомий на Майдані своїми критичними заявами ©волоцюга Роман ShaRP авторитетно авторитарно заявляє: на концерті на День Молоді "Крихітка Цахес" була найкраща, і потішила мене якнайбільше з усіх присутніх там груп.
    Щиро дякую.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.07.10 | Shooter

      Hm...a jak shchodo Perkalaby...

      prosto cikavo...nijakyx pidjobok :)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.07.10 | Роман ShaRP

        Нормально.

        Shooter пише:
        > prosto cikavo...nijakyx pidjobok :)

        Перкалаба дуже класно пасує до настроїв п*яних киян, просто таки суперово. :sol: Виступали вони добре, але це таки "4" а не "5", тому що репертуар в них якось за три роки не дуже змінився ;). А непогано було б. Може вони, звичайно, наготували десь собі "бомб", але я що бачу, про те й пишу.
    • 2005.07.11 | Sean

      ПрОшу

      Роман ShaRP пише:
      > Відомий на Майдані своїми критичними заявами ©волоцюга Роман ShaRP авторитетно авторитарно заявляє: на концерті на День Молоді "Крихітка Цахес" була найкраща, і потішила мене якнайбільше з усіх присутніх там груп.
      Я ЩИРО вважаю цю хвормацію однією з [кількох, дуже кількох]класних команд вже і найпершпективніших на потім.
      Щодо концерту на Майдані, то мабуть анітрохи не збрешу, коли скажу що мені серед гуртів абсолютно рівно сподобали ся Крихітка і Перкалаба, незважаючи (а можливо -саме дякуючи) на їхню абсолютну несхожість.

      > Щиро дякую.
      Див.сабж
  • 2005.07.11 | Стопудів

    це було в Статтях?

    Якшо нє - дайош!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2005.07.12 | Sean

    Каша Сальцова: інтерв'ю не для Майдану (/)

    Поцуплено з України Молоденької
    http://www.umoloda.kiev.ua/number/465/119/16860/

    «Крихітці Цахес» приємно бути «голосом» стількох дівчат.

    На цей диск чекали занадто довго занадто багато людей. «УМ» уже писала про презентацію альбому гурту «Крихітка Цахес» у Києві — тепер ми вирішили поговорити по щирості з «фронтвумен» Сашею Кольцовою. Або, як її часто називають, Кашею Сальцовою.

    Ця дівчина колись переїхала з Росії, але зуміла стати такою природною частиною України, що ті, хто не знають про її походження, кажуть, що вона родом із західних областей. Своєю щирістю «Крихітка» підкорила не лише столицю — її слухають як у Львові, так і в Запоріжжі. На сцені ця жінка в чорній сукні незвична, ніжна і, здається, дуже близька. З нею хочеться пити гіркий чай до ранку і мовчати про все на світі. Про те, що «Він мене не кохає», про те, що тепер «у мене є мен», і про те, що все одно лише Він «на першому місці». Кожна пісня — струмом по серцю. Мабуть, її тексти варто було б включити в підручники старшої школи як зразки сучасної інтимної лірики. Під час розмови Саша виявляється такою самою відкритою, як і у своїх піснях.



    — Сашо... Чи Кашо? Яке ім'я для тебе звичніше?

    — Для мене це два абсолютно рівноправних імені. Друзі називають Сашею, дуже близькі — Кашею. Мама, звичайно, не переходить на Кашу. Хіба тільки коли дражнить.

    — «Крихітка Цахес» існує близько п'яти років. Чому альбом («На першому місці») вийшов тільки зараз?

    — Ми вважаємо, що лише зараз дозріла ситуація. Сьогодні наш матеріал достатньо готовий для того, щоб достатньо готові мас-медіа його взяли. Підготовлені й слухачі, які прихильніше ставляться до української музики після революції, після «Євробачення». Сьогодні стовідсотково відчувається потепління. Уряд впливає на мас-медіа, щоб звучало більше українського продукту. Ще півтора року тому і мови не могло бути про те, що нашу пісню візьмуть на радіо. Зараз же нас транслюють на 5-6 станціях.

    — Тебе не ображає, коли «Крихітку Цахес» називають «українською Земфірою»?

    — Ми приречені на те, що нас порівнюватимуть із Земфірою. Після нашої першої «Рок-екзистенції», скажімо, «Дзеркало тижня» написало, що якби я співала російською, була б один в один Земфіра. Так, нас об'єднує те, що ми обидві вміємо співати. В принципі, вона співає краще, я розумію, вона більш досвідчена. Але її матеріал на той час для Росії був унікальним, як і наш матеріал є сьогодні унікальним для України. Хоча, з іншого боку, мені лестить, коли нас порівнюють, тому що я розумію: Земфіра — це культурний прецедент. Для нас це достатньо висока планка.

    — У тебе дуже інтимні пісні, альбом схожий на книгу про кохання сильної жінки...

    — Чому сильної? Сильна, напевно, мовчала б. Це звучить як діагноз: сильна жінка. Значить, можеш винести все? Я себе не можу назвати сильною чи слабкою. Це, швидше, ознака фізична. Але пісні у мене справді достатньо відверті. І мені дивно чути, коли на концертах інші дівчата мені підспівують. Мої тексти настільки особисті, що я їх асоціюю лише iз собою.

    — Як воно — бути настільки відвертою у віршах?

    — Я беру на себе відповідальність. Так, я це написала, дійсно, були певні події або ідея, яка була втілена. Не треба боятися бути відвертою. Відвертість — це засіб вирішення багатьох проблем. Цього бракує людям. Краще бути відвертим, ніж прикриватись якимось псевдопрофесіоналізмом: «О, як я красиво плачу на сцені». Публіка розрізняє фальш і відвертість.

    — Як пережити, коли знаєш, що «він мене не кохає»?

    — Кохання не існує в іншій людині, воно в тобі. Помилково асоціювати своє кохання з кимсь. Сьогодні це — він, завтра може буде інший. Якщо тебе не кохають, це лише означає, що ти маєш щось зрозуміти. Це школа.

    Насправді пісня «Він мене не кохає» достатньо стьобна. Там проблема гіперболізована — Боже, який жах, він мене не кохає, піду втоплюся... Але якщо хтось не кохає, це його право, його свобода. Не можна зазіхати на чужі почуття. Поміняй щось у собі — з'явиться інша людина. Це як частоти. А щасливою можна бути і без людини, до якої ти прив'язаний. Можна навіть не мати нічого і бути щасливим. Насправді все в голові.

    — Що в тебе в голові на першому місці?

    — Перш за все — любов. Не кохання, а саме любов. Кохання — це почуття між чоловіком і жінкою, обмежене пристрастями, власними комплексами, і від нього багато неприємних речей, які штовхають на якісь не найрозумніші вчинки. Якщо кохання — інструмент для самокопання, то любов — це інструмент для життя в принципі. Любов є настільки у великій концентрації всюди, вона настільки універсальна і настільки легкодоступна! Тобто треба примусити себе налаштуватися на позитив, знайти в собі сили, і тоді все буде виходити. Ця правильна налаштованість на світ — відкритість, готовність діяти з любов'ю, у тому числі любов до себе.

    — Складається враження, що в альбомі немає в кінці крапки. Яке продовження історії?

    — Була б крапка, якби я після виходу альбому, як Джим Моррісон, померла. А так — ще дуже багато є чим поділитися. Хоча все ж таки у цьому альбомі я багато виказала. Якщо жінка щось переживає, для неї важливо це проговорити. Мені пощастило: я висловилася аж так, що почув не тільки той, для кого була ця чи інша пісня, а ще й кілька тисяч людей, передусім дівчат. Нам насправді ось так буває боляче, ось так не зрозуміло, або ось так щось здається несправедливим. І цей резонанс iз публікою, це взаємопорозуміння дуже багато вартує... Мені приємно бути голосом стількох людей.

    Розмовляла Олена КУРАНДА

    -----------------------------------
    Щодо порівняння з мадам З.Рамазановою це є [нмд] маячня рахвинована.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua