Лист до мера Києва О.Омельченка
12/12/2005 | Воля
Шановний Олександре Олександровичу!
Загальновідомо: особистість у долі країни завжди відігравала величезну роль. Часто одна людина могла повести за собою цілий народ. Україна славна на історичні імена. А скільки знаємо випадків, коли ту чи ту країну ототожнювали з іменем її видатного представника, інколи навіть не знаючи її місця знаходження.
Україна не виняток. Нещодавно у Києві я зустрівся із знайомим англійським художником. Для нього Київ виявився знаковим за іменами братів Кличків, співачки Руслани, футболіста Шевченка, Чорнобиля і Помаранчевої революції. Більше нічого про Україну світові невідомо. Очевидно через те, що ми не вміємо себе пропагувати. Правда, англієць згадав ще одне ім"я – кіномитця Ігоря Стрембіцького, який здобув Пальмову гілку Каннського кінофестивалю. Вам можна позаздрити, сказав англійський художник, маючи митця такого високого рівня. У вас його, безперечно, шанують і поважають як національний здобуток. Тим більше, що Ігор нещодавно здобув ще одну нагороду на німецькому кінофестивалі. Принаймні у нас, в Англії, він був би оточений всенародною любов"ю і повагою.
Я, звичайно, промовчав про інтерв"ю, яке не так давно опублікувала одна українська газета, яка повідомила про те, що Ігор Стрембіцький працює на каналі "Тоніс", де виконує зовсім не творчу роботу – готує анонси телепрограм. А мешкає він на Троєщині, де винаймає помешкання. Грошей його родині (дружина автор сценарію знаменитого фільму "Подорожній") вистачає лише на оплату житла і відправку листів та бандеролей по всьому світу, куди їх запрошують на зустрічі. І уявилося мені таке: ми знаходимо щось на зразок пекторалі, але не знаємо, куди її прилаштувати, тож залишаємо напризволяще…
Я вважаю, що родина Стрембіцьких зробила для України не менше ніж наші чемпіони-спортсмени, відомі співаки, які, до речі, мають чудові матеріальні статки.
Для митця квартира – це його фортеця, затишок, місце для творчих роздумів. Знаю по собі, оскільки все життя безквартирним писав у скверах, а нині - на кухні. Навіть це не завадило мені видати 30 книг для дітей. Але не кожен митець може витримати такі побутові умови.
Шановний Олександре Олександровичу!
Ви людина, яка здатна прийматти дієві рішення. Можливо, міськрада на чолі з Вами знайде можливість виділити невеличке помешкання для родини видатних українських кіномитців, після чого Ви залишитеся в пам"яті киян як доброчинець, український патріот.
З повагою – член Національної спілки письменників України Ігор Січовик.
P.S. На жаль, з І.Стрембіцьким особисто не знайомий.
Загальновідомо: особистість у долі країни завжди відігравала величезну роль. Часто одна людина могла повести за собою цілий народ. Україна славна на історичні імена. А скільки знаємо випадків, коли ту чи ту країну ототожнювали з іменем її видатного представника, інколи навіть не знаючи її місця знаходження.
Україна не виняток. Нещодавно у Києві я зустрівся із знайомим англійським художником. Для нього Київ виявився знаковим за іменами братів Кличків, співачки Руслани, футболіста Шевченка, Чорнобиля і Помаранчевої революції. Більше нічого про Україну світові невідомо. Очевидно через те, що ми не вміємо себе пропагувати. Правда, англієць згадав ще одне ім"я – кіномитця Ігоря Стрембіцького, який здобув Пальмову гілку Каннського кінофестивалю. Вам можна позаздрити, сказав англійський художник, маючи митця такого високого рівня. У вас його, безперечно, шанують і поважають як національний здобуток. Тим більше, що Ігор нещодавно здобув ще одну нагороду на німецькому кінофестивалі. Принаймні у нас, в Англії, він був би оточений всенародною любов"ю і повагою.
Я, звичайно, промовчав про інтерв"ю, яке не так давно опублікувала одна українська газета, яка повідомила про те, що Ігор Стрембіцький працює на каналі "Тоніс", де виконує зовсім не творчу роботу – готує анонси телепрограм. А мешкає він на Троєщині, де винаймає помешкання. Грошей його родині (дружина автор сценарію знаменитого фільму "Подорожній") вистачає лише на оплату житла і відправку листів та бандеролей по всьому світу, куди їх запрошують на зустрічі. І уявилося мені таке: ми знаходимо щось на зразок пекторалі, але не знаємо, куди її прилаштувати, тож залишаємо напризволяще…
Я вважаю, що родина Стрембіцьких зробила для України не менше ніж наші чемпіони-спортсмени, відомі співаки, які, до речі, мають чудові матеріальні статки.
Для митця квартира – це його фортеця, затишок, місце для творчих роздумів. Знаю по собі, оскільки все життя безквартирним писав у скверах, а нині - на кухні. Навіть це не завадило мені видати 30 книг для дітей. Але не кожен митець може витримати такі побутові умови.
Шановний Олександре Олександровичу!
Ви людина, яка здатна прийматти дієві рішення. Можливо, міськрада на чолі з Вами знайде можливість виділити невеличке помешкання для родини видатних українських кіномитців, після чого Ви залишитеся в пам"яті киян як доброчинець, український патріот.
З повагою – член Національної спілки письменників України Ігор Січовик.
P.S. На жаль, з І.Стрембіцьким особисто не знайомий.