Відповіді

• 2003.07.30 | Пані

  P0. ЗМІСТ. Від авторів. Вступ - навіщо потрібна ця книжка

  СПІЛЬНОТА МАЙДАНУ (http://maidan.org.ua) &
  & ТРИПІЛЬСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА АРМІЯ (T.R.A.)
  
  
  
  
  
  
  
  Посібник Громадянина
  Опозиція - це ти.
  Лише від твоїх бажання та вміння покращити ситуацію довкола тебе
  залежить твоє майбутнє і майбутнє твоєї країни
  
  Видання перше
  від 15.07.2003 р.
  
  
  
  
  
  
  (Copyleft) maidan.org.ua, 2003
  Передрук вітається за умови посилання на сайт Майдан
  Видання розповсюджується згідно ліцензії GNU для документації (http://www.gnu.org/copyleft/fdl.html)
  
  ЗМІСТ
  
  Від авторів
  Вступ - навіщо потрібна ця книжка
  1. З чого розпочати - створення групи однодумців
  2. Фінансові аспекти діяльності групи
  3. Способи комунікації всередині групи та з партнерами. Інформаційна діяльність
  4. Культура безпеки
  5. Досвід проведення акцій
  6. Спілкування з міліцією
  І наостанку...
  Список джерел натхнення, що сприяли написанню цієї книжки
  
  
  Просимо надсилати Ваші доповнення та пропозиції по покращенню матеріалу на електронні адреси координаторів: <devrand@maidan.org.ua>, <skapirus@yahoo.co.uk>
  
  
  
  ВІД АВТОРІВ
  "В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
  Конституція України має найвищу юридичну
  силу. Закони та інші нормативно-правові акти
  приймаються на основі Конституції України...
  Норми Конституції України є нормами прямої дії..."
  Зі статті 8 Конституції України
  "Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
  Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними"
  Зі ст.21 Конституції України
  "Кожен має право будь-якими не забороненими законом
  засобами захищати свої права і свободи
  від порушень і протиправних посягань"
  Зі ст.55 Конституції України
  Ви задоволені своїм життям? - Мабуть ні, якщо читаєте цей посібник. Вас, напевно, дістали свавілля та некомпетентність влади, беззаконня правоохоронців, несправедливість суду, Ваші безгрошів'я та злиденність. Ви проклинаєте всіх і вся на світі, мрієте про те, щоб у нас було життя, як в розвинених країнах, жалієтеся оточуючим на своє життя та просите Бога про рятівника, який прийде до влади і наведе порядок.
  Не вірте і не надійтеся - не буде того, оскільки влада робить все для консервації існуючого становища.
  Засоби масової інформації переконують Вас, що у всьому винні зовнішні та внутрішні вороги (американці, росіяни, жидо-масони, комуністи, рухівці, тощо на Ваш вибір), причому вони періодично змінюються. Ви вірите цьому і готові перегризти горло кожному, хто не згідний з Вами. Саме тому Україна є прикладом країни, населення якої навмисне роз'єднали, перетворили в масу ізольованих осіб для того, щоб вони були не в змозі разом добиватись свободи та захищати свої права, щоб вони не могли довіряти один одному, і, нарешті, взагалі не вчиняли ніяких дій за власною ініціативою. Після цього такий народ можна легко використовувати в інтересах маленької групи утискувачів, масово представлених у нині діючій владі.
  Ви говорите, що у нас не діють закони. А чи знаєш Ви, що саме Ви, як людина, є найвищою соціальною цінністю і гарантовано маєте невід'ємні права на життя, розвиток, повагу Вашої гідності, власність, розповсюдження інформації тощо? Ці права можуть бути обмежені лише законом або судом в крайніх випадках, пов'язаних з захистом прав інших людей. На жаль, Ви довіряєте словам клерка з віконечка або міліціонера як представників влади, і не знаєте, що Ви, як народ, є єдиним джерелом влади. Більше того, ті, хто Вам протистоять, досить часто навіть не знають і не здогадуються про Ваші права та посилаються на "вказівки згори", а Ви не знаєте, як цьому протидіяти.
  Свого часу ми були такі ж, як і Ви. Однак, події 2000-2001 рр., пов'язані з вбивством журналіста Г.Гонгадзе, аморальних дій правлячої верхівки і створеної нею системи влади, були останньою краплею, що спонукала нас до дій. Ми брали участь в акціях "За Україну без Кучми", бачили події 9-го березня 2001 року, розправу (в т.ч. і судову) над її учасниками, стояли в обороні вночі 16-го вересня 2002 р. під час проведення акції "Повстань, Україно!" в наметовому містечку. На жаль, всі наведені форми громадянського опору не досягли бажаних для народу цілей через безсистемність та неорганізованість. Наведені нижче в даному посібнику технології сформульовані та випробувані під час діяльності локальних груп спротиву, сформованих навколо Інтернет-сайту "maidan.org.ua". Одне з головних завдань цього посібника - показати, що з будь-яким владним режимом, диктаторським або тоталітарним, який навмисне
  
  роз'єднує людей та влаштовує проти них жорсткі утиски, цілком можливо вести боротьбу.
  Другим нашим завданням було розповісти про перші кроки, з яких потрібно починати таку боротьбу, для того щоб перемогти. Оскільки набутий нами досвід є згенерованим багатьма людьми, ми не беремо на себе сміливість ставити під ним свої імена. Ми є лише координаторами написання посібника та хочемо, щоб розвинуті нашою спільнотою ідеї досягли якомога більшої кількості людей. Тому ми наводимо лише адреси електронних пошт, через які Ви зможете висловити свої пропозиції по покращенню: <devrand@maidan.org.ua> та <skapirus@yahoo.co.uk>.
  Ми розуміємо, що перемогти можна лише системним шляхом при досягненні певної критичної маси. В будь-якій країні є частина активних людей, здатних до опору. Є вони і в Україні. Саме їх системному об'єднанню призначена ця книжка. Більше того, можемо відкрити Вам невеликий секрет з теорії систем. З неї відомо, що якщо над певною задачею працює декілька подібних суб'єктів, то ефективність діяльності системи пропорційна квадрату їх кількості. Іншими словами, ефективність організованої діяльності системи з 10 чоловік дорівнює ефективності діяльності з 10х10=100 необ'єднаних людей! Однак навчання і передача досвіду потребує досить тривалого часу, тому часу системних змін можна чекати не один рік. Але у випадку правильної організації він настане і зміни будуть незворотними!
  Звичайно, нині діюча влада буде шукати методи та способи протидії запропонованим тут розробкам. Час і технічний прогрес теж не стоїть на місці. Тому може статися ситуація, коли частина наведених тут матеріалів втратить сенс та буде неактуальною. Книга написана в травні-червні 2003 року, на цей час всі матеріали є актуальними та можуть бути застосовані у Вашій діяльності. Ми готові слідкувати за всіма змінами ситуації, враховувати Ваші доповнення і пропозиції по покращенню посібника і сподіваємося з Вашою ідейною допомогою найближчим часом зробити його друге видання.
  При підборі іноземних матеріалів інтенсивно використано матеріали, наведені в книзі Джона Шарпа "Від диктатури до демократії", досвід польської "Солідарності", студентського сербського руху "Отпор" та інших успішних ненасильницьких рухів. Інші джерела, що близькі жителям України, наведені в кінці посібника.
  
  ВСТУП - НАВІЩО ПОТРІБНА ЦЯ КНИЖКА
  Ми створюємо довкола себе справедливий дружній та
  різнобарвний світ, для існування якого відстоюємо
  принципи солідарності, ненасильства
  та вільного розповсюдження інформації
  
  Ст. 5 Конституції України гарантує, що "...єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо...". Влада функціонує за наші з Вами податки та має захищати інтереси суспільства і кожного його громадянина. Однак, в Україні склалася ситуація, коли влада узурпована жменькою людей, які використовують її лише для власного збагачення і посилення впливу. Наслідком цього є зневага владою прав громадян і втрата ними відчуття справедливості, деградація суспільства і занепад економіки, що, врешті-решт, відкинуло Україну до розряду країн третього світу. Україна - це наша країна, але їхня держава, повернута до нас лише міліцейським чоботом та сідницями корумпованого чиновника. Більшість з нас зустрічається з цим явищем постійно, внутрішньо заперечує його, але нічого не робить для зміни становища.
  Як не дивно, в ситуації, що склалася, винен кожен з нас. Незнання своїх прав, наша лінь та байдужість призвели до того, що ми живемо в суспільстві, де нами лише користуються, маніпулюючи нашою свідомістю та обмежуючи доступ до життєво потрібної кожному з нас інформації. Виходом з цього є лише об'єднання здорових сил для відстоювання своїх прав та побудови більш справедливого суспільства.
  Саме тому ми написанням цієї книжки даємо Вам набір практичних порад з нашого досвіду, які дають можливість конкретно Вам самим боротися за свої права та бути залученими до прийняття потрібних суспільству рішень. Чекати, доки з'явиться наш рятівник, ні в нас, ні у Вас немає часу. Навіть якщо така людина з'явиться, в нинішніх умовах немає підстав сподіватися, що вона не буде куплена, залякана або знищена і в результаті все залишиться, як є. Якщо не зробиш сам - ніхто за тебе не зробить.
  Написання цієї книжки не спрямовано на підтримку тероризму і революції як варіантів насильницького захоплення влади. Насильницькі дії в умовах слабкого суспільства в Україні обов'язково будуть втоплені владою в крові та направлені проти організаторів, внаслідок чого все залишиться без змін. Однак, ми занадто любимо свою країну, щоб спокійно спостерігати її вмирання як результат монопольних дій влади. Тому ми проти монополії будь-кого на будь-що, ми наполягаємо на змагальності і конкуренції як в економіці, так і у владі, які є потребою успішного розвитку України в світі. В той же час ми не збираємося захоплювати владу. Ми хочемо лише бути її джерелом, як це гарантує Конституція України, і навчити цьому всіх, хто цього бажає. Ми відстоюємо рівність умов конкуренції для всіх та рівність всіх перед законом. В той же час ми не ставимо закон у вершину кута, оскільки закон в першу чергу має існувати для влади, а права - для людей.
  Необхідною умовою досягнення вигідних для суспільства цілей є вільний доступ та обіг будь-якої інформації. Приймати рішення для відстоювання свої інтересів можна, лише володіючи повною та якісною інформацією. Інформація повинна бути вільнодоступною!
  Мета цього посібника полягає в описанні способу життя людей, який, на нашу думку, допоможе створити в Україні справедливий дружній та різнобарвний світ, для існування якого ми відстоюємо принципи солідарності в меті та вільної конкуренції в методах її досягнення, ненасильства та вільного розповсюдження інформації.
  Найкращою формою існування такого світу відповідно до нашого досвіду, є мережева форма його організації на основі автономних ненасильницьких груп однодумців та друзів. Ми всі та наші групи можуть бути різними за національністю, в плані поглядів на життя, освіти та релігії. Кожна наша група працює над своєю локальною проблемою (соціальною, туристичною, захисту тарганів або вільного розпивання квасу), але всіх їх об'єднує спільна ідея та мета: досягнення високого рівня життя через побудову справедливої, демократичної та розвиненої держави. З'єднання всіх груп в єдину мережу потрібно для їх навчання, обміну інформацією та планування солідарних спільних акцій прямого впливу на владу, що, врешті-решт, сприяє зміні свідомості учасників та незадіяних людей. Крім того, об'єднання людей в мережу робить діяльність учасників набагато ефективнішою, ніж діяльність кожного окремо. Більше того, амбіції кожного з них можуть бути задоволені, оскільки навчання в групах, яке проводиться, можливість учасниками генерувати та втілювати в життя власні ідеї, робить кожного учасника більш підготовленим та сильним, робить з нього лідера. Сила кожного призводить до звільнення всіх. Ніхто не вкраде у нас перемоги, крім нас самих. Нам потрібно навчитись об'єднуватись, щоб жити нормально в нормальній країні. Читайте, дійте і Ви досягнете успіху!
  
  Типовий приклад пірамідальної організації, притаманної державним та партійним структурам. Наведена побудова неефективна, оскільки передача сигналу йде через декілька виконавців. Знищення лідера викликає розвал організації. У випадку виведення з ладу одного з виконавців нижчепідпорядковані структури випадають з процесу керування. """ відповідають виконавцям, лінії - координаційним зв'язкам. Типовий приклад мережевої організації, яку ми пропагуємо, та яка притаманна біологічним та комп'ютерним системам. Зв'язки організовані за принципом "кожен з кожним" як на рівні локальних груп, так і між групами. Виведення з ладу будь-якого елемента або частини мережі не руйнує організацію або її частину. """ відповідають виконавцям, лінії - координаційним зв'язкам.

• 2003.07.30 | Пані

  Р1. З ЧОГО РОЗПОЧАТИ - СТВОРЕННЯ ГРУПИ ОДНОДУМЦІВ

  1. З ЧОГО РОЗПОЧАТИ - СТВОРЕННЯ ГРУПИ ОДНОДУМЦІВ
  
  Зазначимо з самого початку, що цей посібник не є підручником для організації підпільних партизанських чи терористичних груп. Ми хочемо навчити Вас організованому спротиву з використанням методів прямої дії без застосування насильства (не плутати з пацифізмом і пасивністю).
  Чому саме ненасильницький спротив? Говорить Джін Шарп, один з провідних фахівців з теорії та практики стратегічного ненасильницького спротиву:
  "Ми спробували ретельно продумати найбільш ефективні способи успішного руйнування диктатури з мінімальними стражданнями та жертвами. При цьому ми користувались результатами багаторічного вивчення диктатур, рухів спротиву, революцій, політичної думки, систем керування та вивчення реалістичної ненасильницької боротьби. <…> Ефективне усунення диктатури з мінімальними втратами вимагає виконання чотирьох першочергових завдань:
  
  • Необхідно посилити рішучість, впевненість в собі та поширити навики спротиву серед населення, якого утискують;
  • Необхідно посилити незалежні соціальні групи та інституції пригнобленого народу (профспілки, громадські організації, спортивні клуби, студентські організації та ін.);
  • Необхідно створити потужну силу спротиву;
  • Необхідно розробити чіткий стратегічний план визволення та цілеспрямовано провести його в життя (дисципліна в дотриманні плану)"
  
  Отже, Вам набридло бути лише спостерігачем за процесом знищення Вашої країни і Вашого майбутнього. Ви вирішили чинити спротив. З чого почати? Найважчий і найвідповідальніший момент це – згуртування довкола Вас однодумців, формування груп, які стануть основою руху спротиву та майбутньої спільноти.
  Вважаємо, що спочатку Ви маєте невелике ядро, яке має бути зародком мережевої структури у Вашому регіоні. На першому етапі Ви з Вашими друзями повинні визначитись з назвою групи, її логотипом (або гаслом) та основною проблемою, яку Ви збираєтесь вирішувати. Саме за цими елементами Вас будуть ідентифікувати зацікавлені громадяни в майбутньому і саме на їх основі Ви повинні розробити повідомлення для всіх. Наприклад, це можуть бути листівки або звичайні візитки, де обов’язково мають бути наведені дані для контакту з Вашою групою. Бажано було б також скористатися можливістю та розробити про себе Інтернет-сторінку, посилання на яку навести в списку контактів.
  Роздавання агітаційних матеріалів найкраще проводити під час різноманітних масових акцій, в тому числі і організованих владою. Наприклад, це можуть бути футбольні матчі, концерти, гуляння з приводу свят, тощо. При цьому слід привертати увагу за допомогою людини з прапором, на якій присутній логотип Вашої організації. Довкола цієї людини є декілька активістів, які роздають матеріали та дають відповіді на запитання перехожих. З метою уникнення непорозумінь з міліцією варто утриматися від вигукування та написання гасел, все має проходити в спокійній невимушеній обстановці. Цей процес має бути завершений не раніше, ніж люди розійдуться після завершення, оскільки багато хто здалеку міг бачити Вашу символіку, але не мав можливості до Вас наблизитися. Зрозуміло, що під час будь-якого спілкування з людьми жоден активіст не може бути п’яним або неохайно одягненим.
  Ви повинні бути в курсі подій, пов’язаних з соціальним захистом прав людей. Наприклад, під час протестів з приводу підвищення цін або інших опозиційних акцій Ваша група обов’язково має приймати в них участь. Цим Ви здобудете собі як нових прихильників, так і активістів.
  Іншим нестандартним способом залучення нових людей можуть бути виїзди на природу або поїздки по історичним місцям. Туди варто запрошувати якомога більше людей, які в неформальній обстановці можуть поспілкуватися з Вами та залучитися до співпраці з Вами.
  Під час створення групи дуже важливо, щоб Ви, як і учасники майбутньої групи (3-15 чоловік), переконались, що маєте схожі погляди і поділяєте єдину мету. Це головне на першому етапі. Після цього, припустимо, що Ви вирішили діяти спільно, і готові боротись за Вашу ідею, але не знаєте, як правильно організувати свою діяльність. Тут необхідно усвідомити, що група не буде ефективною, якщо її внутрішній клімат не буде мати вільного і відкритого спілкування, якщо хтось з учасників буде випадати з процесу колективної діяльності групи. Наприклад, досвід боротьби з диктаторськими режимами (Сербія, Польща та інші) показує: для того, щоб перетворити колектив однодумців на міцну, організовану групу спротиву, яка поставила за мету повалення диктатури ненасильницьким шляхом необхідне розуміння, і чітке дотримання учасниками наступних ПРИНЦИПІВ:
  
  1) Солідарність, тобто підтримка і захист учасників спільноти всіма методами;
  2) Взаємоповага та взаємодопомога;
  3) Неієрархічність побудови спільноти, відсутність в ній лідерів. Спільнота має діяти на основі самоорганізації, тобто кожен учасник повинен завжди володіти всім комплексом знань, необхідних для підтримки діяльності групи. Це можливо, якщо спільнота весь час працює та вчиться для того, щоб підвищити рівень знань і навичок кожного її учасника;
  4) Заборона використовувати спільноту у власних корисних цілях, а також у інтересах будь-яких політичних сил;
  5) Незалежність спільноти – політична, ідеологічна і, що дуже важливо, фінансова (створення кас спротиву);
  6) прийняття рішень консенсусом, а не простою більшістю (це також досить тонкий, але дуже важливий принциповий момент – про нього детальніше див. внизу);
  7) Використання методів прямої дії без застосування насильства;
  8) Навички колективної діяльності; колективна робота над проблемою – найефективніший вид діяльності (потужність ефективної групи з N чоловік пропорційна не N, а N в квадраті);
  9) Вільний доступ до всього об’єму інформації та знань групи;
  10) Допомога людям, які не є учасниками спільноти, але мають схожі погляди та переконання;
  11) Рішення про відповідальність за порушення учасником ПРИНЦИПIВ приймається спільнотою групи;
  12) Найсуворішим покаранням за порушення принципів є вигнання зі спільноти;
  13) Вільне обговорення в процесі прийняття рішення і жорстка дисципліна під час його виконання (це дуже важливий момент, оскільки слід розрізняти стадію прийняття рішень та стадію їх виконання, детальніше буде написано нижче);
  14) Умовами вступу до спільноти є позитивна налаштованість, конструктивізм і бажання змін в країні.
  
  Уважно прочитайте ці пункти і обговоріть пункти у вашому колективі. Більшість з виписаних засад є очевидними, а дещо, наприклад, неієрархічна структура спільноти стане більш зрозумілою в процесі роботи з цим посібником. Очевидно, що наведений список не є вичерпним, але всі учасники групи обов’язково повинні висловити свою думку з цього приводу, додати свої побажання, і індивідуально прийти до рішення дисципліновано виконувати ці ПРИНЦИПИ. Дотримання основних засад (виділені жирним шрифтом) допоможе в майбутньому підтримувати нормальну атмосферу в групі, уникати конфліктів, розколу і, що найголовніше, є ефективним механізмом самоорганізації та зміцнення групи. Навіть коли в колективі є один чи декілька завербованих агентів спецслужб, чітке виконання основних ПРИНЦИПІВ не дозволить їм розвалити вашу групу чи зупинити (паралізувати) її роботу.
  Ми бажаємо Вам створити групу, яка б ефективно діяла, використовуючи можливості кожного, причому не просто складала їх докупи, а внаслідок взаємовпливу та взаємодії примножувала підсумковий потенціал групи – саме звідси виходить необхідність вільного розповсюдження інформації та знань між всіма учасниками. До того ж сучасна теорія інформації довела, що лише неієрархічні системи з вільним та необмеженим обміном інформацією є найбільш ефективними. Як приклад, маємо надзвичайно вдалий досвід копілефт-руху (Free Software Fundation, GNU), одним з результатів якого є створення операційної системи Linux неієрархічною спільнотою, що працює за допомогою мережі Інтернет.
  Результатом нашої спільної з Вами діяльності має бути створення спільноти вільних людей, де кожен завдяки своїм переконанням добровільно бере на себе відповідальність та приймає рішення діяти. Спільнота має бути стійкою до різкого зменшення кількості членів – тобто щоб і в такому випадку група продовжувала діяльність без значної втрати ефективності. Звідси виходить необхідність неієрархічності (коли всі є лідерами, без фіксованих посад). Для цього потрібно, щоб всі учасники знаходились на одному рівні підготовки та володіли однаковою інформацією. Знову ж таки, звідси виходить необхідність вільного розповсюдження інформації та знань між всіма учасниками, тому в такій групі "новачки" повинні потрапляти в інтенсивне коло навчання, підняття до рівня, на якому знаходяться інші учасники. Тому група повинна постійно вчитися, навчання – це самий головний процес групи стратегічного ненасильницького спротиву. Коли всі є лідерами? Коли в групі відсутні постійні керівники, а натомість є координатори проектів, які періодично змінюються згідно черги.
  Наприклад, сербський рух "Отпор" будувався за таким принципом – в кожному штабі (“офісі”) було чотири групи:
  1. Роботи з людьми(мотивація та мобілізація);
  2. Маркетингу (розробка дизайну та меседжів для акцій);
  3. Роботи з пресою;
  4. Організації підтримки зовнішніми силами.
  У кожній групі було по два керівника (координатора), які змінювались в порядку черги кожен тиждень. Кандидатурами на координаторів були перевірені, досвідчені учасники, що пройшли мінімальний курс навчання. Ці восьмеро утворювали кожен тиждень раду, яка координувала роботу осередку. Всередині груп рішення звичайно приймалося консенсусом. По два представника від штабу (з числа цих восьми координаторів) могли бути делеговані для того, щоби представляти групу на будь-якому іншому рівні(місці) організації. Це один з можливих способів організувати неієрархічну та ефективну спільноту.
  Ми бажаємо Вам створити стійку, мотивовану групу. ЇЇ фізичне збереження визначається в першу чергу однаковими цілями учасників групи, співпадінням мети, постійною мотивацією кожного члена групи. Мотивація приходить від результатів ефективної діяльності, від того, що людина стає сильнішою (отримує в групі для себе щось корисне, значне). Мотивація приходить також від участі в діях такої групи, від того, що людина стверджує себе через таку діяльність і від того, що вона отримує від цього задоволення, від того що вона відчуває себе частиною важливої справи і частиною єдиної спільноти, братерства. Детальніше про мотивацію написано нижче, у відповідному розділі.
  Мотивація та “бойовий” дух також залежать від того, що учасник точно знає, що не залишиться сам, якщо потрапить у скруту, від того що учасник знає: його не кинуть. Звідси виходить необхідність в солідарності та взаємодопомозі всередині групи.
  Оскільки всім нам потрібні групи з мотивацією, то це неможливо за умови, якщо зовнішня та більш потужна сила нав’язує групі, що треба робити. Спільна дія з іншими може бути лише тоді, коли група сама добровільно погоджується діяти як частина чогось більшого, наприклад, як одна зі схожих за побудовою та метою діяльності груп. Звідси виникає необхідність автономності та саморегуляції групи – стороння зовнішня сила не може силою впливати на Вас або нав’язати рішення, які Ви приймаєте як щодо своїх внутрішніх, так і щодо своїх зовнішніх справ.
  Справжня автономність неможлива без фінансової незалежності. Тому (найкраще це починати робити одразу) необхідно створювати каси спротиву, наприклад за принципом десятини. Для цього повинна бути людина, якій всі довіряють та відповідальна за збір та збереження коштів. Якщо робити це правильно, крім коштів для початку діяльності, такі каси стають додатковим чинником єдності. Зазначимо, що на відміну від поширеної думки, для того, щоб почати боротьбу потрібно дуже небагато коштів.
  Відтепер ми знаємо теоретично, на яких засадах будувати ефективну спільноту. Потрібно зауважити що такі спільноти потрібні/ефективні не тільки для спротиву – вони допомагають вирішувати широке коло задач вашого повсякденного життя. Коли питання розуміння і дотримання ПРИНЦИПІВ вирішено, то група може рухатись далі.
  
  
  Етапи розвитку групи (як будувати групу крок за кроком)
  Будь-якій новоствореній групі (і Вашій теж) обов’язково доведеться пройти досить складний шлях від групи людей з близькими поглядами до організованої дієздатної спільноти . Оскільки організована група – це система з саморегуляцією, схожа на живий організм, вона весь час проходить постійний процес розвитку, що вимагає підтримки. Процес розвитку групи можна умовно розділити на чотири стадії:
  Стадія 1: Група збирається та доходить згоди щодо своєї мети, ролі та правил (ПРИНЦИПІВ) своєї побудови та діяльності. Відбувається внутрішнє планування діяльності в групі (навчання, найближчі дії, відпрацювання відносин).
  Стадія 2: Група розпочинає формування таких відносин всередині, що мають зміцнити зв’язок, сприяють єдності та довірі. Відносини у групі мають бути міцні перед тим, як приступити до роботи над зовнішніми, позагруповими проблемами. Обов’язковими є періодичні зустрічі (хоча б 1 раз в тиждень), під час яких колективно обговорюються внутрішньо-організаційні й інші питання. Головним на даному етапі є навчитись зібратись, колективно обговорити проблему, консенсусом прийняти рішення і дисципліновано втілити це рішення в життя. Для налагодження внутрішніх зв’язків, розвитку колективної роботи, бажано проводити спільні, добре сплановані локальні акції, які не потребують великих зусиль та ресурсів, не є дуже небезпечними для учасників і точно можуть бути реалізовані. На цьому етапі група обов'язково повинна мати готовий план для ситуації, коли проти неї вчиняються репресії (арешти, звільнення з роботи та ін.). Тільки тоді, коли група вмітиме працювати як один організм і ефективно захищатись – можна переходити до наступної стадії розвитку.
  Стадія 3: Цей етап передбачає, що група починає концентруватися над проблемами більшої громади. Можливе також створення інших груп у цьому процесі, але вони залишаються поєднаними спільною метою (спільним стратегічним планом). Спільнота є прототипом, зерном, що розростається по мірі того, як інші люди залучаються у процес. При цьому структура групи відтворюється в більш широкому середовищі.
  Стадія 4: Група переходить до дії, що спрямована на вирішення сформульованої загальної мети, розробляючи плани діяльності, що базуються на визначених потребах. Дії групи втілюють ці плани у життя, виконують проголошену групою місію.
  
  Перехід даних чотирьох стадій розвитку групи, від однієї до іншої, є по суті процесом певного випробовування. Одне з завдань успішної початкової спільноти (ми називаємо її ядром) – це допомога іншим, ще не сформованим групам, успішно пройти ці етапи.
  
  
  Проблеми з якими часто стикаються групи на початкових етапах свого розвитку і способи їх вирішення.
  Тепер, маючи уявлення про етапи розвитку спільноти, Ви можете визначитись, на якій стадії знаходиться ваш колектив. В переважній більшості випадків основною причиною невдач групи на шляху перетворення в самоорганізуючу спільноту є невміння пройти другу стадію. А саме, виявляється найважче періодично збиратись, ефективно колективно обговорити питання, консенсусом приймати рішення і дисципліновано втілювати його в життя.
  В цьому місці є потреба детальніше розповісти про один з головних принципів діяльності спільноти – її неієрархічну структуру. Запитайте себе, чи зможе група продовжити роботу, якщо вона залишиться без одного (двох, трьох, декількох) учасників? Якщо зможе, тоді запитайте, чи міняються періодично координатори, та найголовніше, чи приймає група рішення за допомогою консенсусу (прямої демократії). Це значить, що головним питанням є наступне: “чи залучені в процес прийняття рішення всі учасники групи?” – Якщо відповідь на це питання ствердна, значить група є в значній мірі неієрархічною. Коли ми говоримо про відсутність в самоорганізованій спільноті лідерів, це лише означає, що кожна група настільки згуртована, що їй не потрібно вказівок когось зверху чи збоку, щоб визначитись, як діяти в тій чи іншій ситуації. Це можливо лише тоді, коли кожний її учасник в результаті навчання і практичної роботи стає настільки досвідченим, що може спланувати і реалізувати будь-яку діяльність групи (кожен навчений виконувати роль організатора чи керівника). Такі навички набуваються в процесі колективної роботи і з'являються, якщо людина приймає активну участь в роботі групи і розділяє відповідальність за її результат. Для координації певного виду діяльності групи на деякий проміжок часу по черзі вибирається відповідальний - координатор.
  Простіше зрозуміти роль координаторів можна на прикладах. Ми вже згадували про необхідність систематичних зустрічей всією групою, тому необхідний координатор зустрічей, який буде телефонувати учасникам, повідомляти про час і місце зустрічі. Координатором зустрічей стає кожний учасник по черзі. В свою чергу кожен, хто з поважних причин не зможе бути на зустрічі, обов’язково повинен попередити про це координатора, таким чином виховуються загальна відповідальність і дисципліна. Якщо з самого початку колективна робота побудована правильно, її ефективність майже не залежить від низьких природних талантів деяких учасників.
  З приводу неієрархічності також необхідно весь час пам'ятати про дуже важливу річ: існують, умовно кажучи, дві фази діяльності групи, які сильно відрізняються. Перша – це етап прийняття рішення. На цьому етапі повинна існувати максимально можлива демократія, консенсус тощо. Другий етап – коли рішення, прийняте групою, виконується. Скажімо, якщо рішення – це проведення якоїсь акції, яка уже спланована та обговорена, на неї теж призначаються тимчасові координатори (міняються від акції до акції). Під час акції координатори – це командири. Демократія, хаос, некерованість під час виконання рішення повинні бути відсутні, накази виконуються чітко та існує жорстка дисципліна для виконання рішення групи. Про це потрібно пам’ятати завжди. Це дисципліна виконання рішень групи.
  Принцип неієрархічності ефективно діє також і в процесі спілкування і, що важливо, під час обговорення проблеми і прийняття рішення. Для того, щоб вміти колективно, групою приймати рішення, необхідно навчитися відповідним технікам. Одна з таких технік для прийняття рішень консенсусом, для досягнення ефективного спілкування та роботи в групі - це “коло, що говорить”. Матеріал який викладено нижче, повинен бути ретельно розібраний та вивчений.
  
  
  Коло, що говорить
  Корисна поведінка в групі, а значить і ефективна діяльність, передбачає таку роботу та спільну дію учасників, коли у групі цінують їх знання, навики та внески. Такий засіб, як коло, що говорить, може бути використаний для сприяння поведінці, що включає в себе цінування знань, навиків та внесків інших. Коло, що говорить, є засобом для розбудови єдності всередині групи. Метою кола, що говорить, є створення безпечного середовища для людей, які розділяють свої точки зору, таким чином створюючи довіру та цінування різноманітності. Основним правилом кола, що говорить, є те, що група сідає в коло для обговорювання якогось питання і при цьому кожна особа по черзі говорить по суті проблеми те, що хоче, при цьому не зазнаючи ніякої критики інших. Камінець або щось подібне передається від однієї особи до іншої по колу. Той, хто тримає камінець, говорить, в той час як інші слухають не перебиваючи. Коли людина, що тримала камінь, закінчить говорити, то він передається до іншої людини, що має говорити по колу. Необхідно вибрати координатора для проведення кола, що говорить. Роль координатора полягає лише у нагляді за тим, що дотримуються всі основні правила спілкування, визнання внесків кожного учасника шляхом не осудження, але заохочення всіх до участі.
  Необхідно дотримуватись декількох змістовних правил для того, щоб коло, що говорить було ефективним:
  1. Всі коментарі мають бути спрямовані тільки на саме питання або проблему, але ні в якому разі не на коментарі, зроблені іншими учасниками. Необхідно уникати позитивних чи негативних коментарів до того, що сказав інший учасник. Кожен учасник повинен висловлювати свої ідеї чи точки зору чітко і впевнено;
  2. Коли одна особа говорить, всі інші слухають;
  3. Мовчанка є також задовільною відповіддю. Ніхто не повинен зазнавати тиску через надання переваги мовчанці.
  4. Неприпустимими є коментарі, що принижують інших або самого себе. Потрібно встановити заздалегідь узгоджені сигнали для того, хто порушує, якщо таке трапляється.
  5. Учасники повинні почуватися вільними, виражати свою думку так, як вважають за потрібне – розповідаючи свої особисті історії, використовуючи метафори, аналітичні твердження та ін.
  
  Хоча й коло, що говорить, не може на 100% гарантувати клімату в групі, однак воно є засобом, який можна ефективно використати для сприяння творення такої поведінки в окремих осіб, що цінить внесок та знання кожного, та породжує довіру поміж членами групи. Встановлення здорової поведінки окремих осіб сприятиме творенню здорової та дієздатної групи.
  
  
  Рекомендації координатору процесу спілкування
  Нагадаємо ще раз: неієрархічність, серед іншого, досягається за допомогою періодичного, наприклад раз на тиждень, обміну ролями, які виконують учасники групи. Так, дуже важливо щоб якийсь час координатором для проведення зустрічі був один, потім інший і т.д. учасник групи.
  
  – Визначте, хто говорить найбільше. Намагайтеся, щоб кожен спробував сказати щось під час кожної зустрічі;
  – Спостерігайте, хто з ким говорить і коли саме;
  – Визначте, що "перемикає" поведінку під час спілкування і в добру, і в погану сторони. Підтримуйте поведінку, яка сприяє ефективному груповому спілкуванню;
  – Переривання когось на слові призводить до дуже поганих наслідків. Нехай люди пам’ятають, що кожний момент хтось чекає своєї черги та вчаться її чекати;
  – Завжди пам’ятайте про суперництво серед учасників. Суперництво на відміну від співпраці фактично блокує спілкування. Спроба захищатись та “замикатись” приводить до відчуття суперництва, тому це блокує ефективне спілкування. Клімат, побудований на співпраці, а не на суперництві, підвищує групову ефективність.
  – в кінці обговорення питання запитайте, чи всі погоджуються з прийнятим рішенням (заклик до консенсусу), і підсумуйте його (а краще запишіть) декількома реченнями. Якщо хтось так і не погодився, нехай всі спробують ще раз його вислухати та(або) переконати(сь) – якщо він залишився все-таки на відмінній точці зору, його думка не ігнорується, а повинна бути зафіксована, як відмінна точка зору, і стає частиною фінального рішення.
  
  Координатор повинен на початку вміти 2 речі – організовувати зустрічі (люди, час, місце, матеріали) та слідкувати за дотриманням правил спілкування. Повторимо, що для організації зустрічі може бути один координатор, а для ведення зустрічі – інший.
  
  
  Рекомендації учасникам групи для ефективного спілкування між собою
  Для того, щоб втримати та мотивувати учасників, спілкування між ними повинно бути ефективним. Проте, рекомендації, що наведені нижче, є дуже корисними для будь-якого спілкування, тому їх потрібно запам’ятати та використовувати завжди. Спілкування – це завжди трохи більше, ніж просто обмін словами, будь-яка поведінка несе в собі повідомлення (message). Спілкування є ефективним, якщо той, хто отримує повідомлення, правильно розуміє його зміст. Той зміст, який вклала в повідомлення людина, що його посилає.
  
  Спілкування, або ефективна передача повідомлення, складає в собі наступне:
  – визначено формулюйте (конкретизуйте) свої повідомлення. Використовуйте слова "Я", "моє". Робіть своє повідомлення конкретним та визначеним (самі для себе відповідайте на питання, наприклад: який понеділок? яке місце?);
  – співвідносьте свої словесні та несловесні повідомлення (наприклад, не посміхайтеся, коли маєте казати погану новину);
  – повторюйте важливу річ декілька раз. Говоріть про неї різними способами, але повторіть її декілька раз;
  
  – Перевіряйте, чи Ваш слухач ще "тут". Запитуйте про його думку, для отримання зворотного зв’язку – перевіряйте, що Ваше повідомлення отримано;
  – Говоріть своє повідомлення з однакового рівня (тобто, активіст до активіста, експерт до експерта, а не так як начальник до підлеглого);
  – Вам просто необхідно навчитися бути добрим слухачем. Коли Ви самі отримуєте повідомлення, необхідно зробити кожен з наступних 3-х кроків:
  1. перевірте його разом з тим, хто його висловив - тобто, перефразуйте повідомлення назад, ще раз, для того, хто його повідомив, причому робіть це акуратно, не вкладаючи одразу в нього своєї оцінки
  2. передайте свої почуття з приводу змісту того, що він сказав (змісту повідомлення);
  3. переконайтеся, що і той хто сказав, і той хто почув – погоджуються з приводу змісту повідомлення.
  
  
  Інтерв'ю полковника Роберта Халві
  Полковник американської армії у відставці був направлений Міжнародним Республіканським Інститутом (ІRІ) для того, щоб проводити семінари по ненасильницькій стратегії для групи студентів з Отпору (Югославія) навесні 2000 року.
  З приводу семінару-тренування для "ОТПОРу"
  “Що я для початку зробив, це щось на кшталт співбесіди з 5 або 6 отпорівськими лідерами цієї організації без лідерів, і задав декілька питань щоби відчути, чого саме вони шукають. Після того я почав свій семінар.
  Я думаю вони шукали щось, що б могло підтримати розвиток організації. Ви знаєте, вони зробили дуже, дуже ефективну роботу по мобілізації окремих груп. Але здається, дещо було не прийнято до уваги, щоби просунути їх далі, ніж лише протест, щоби мобілізувати їх для того, щоб скинути режим. Я відчував, що чогось не вистачає. Вони зробили багато чого дуже добре, але здавалося що існує якась невидима стіна, через яку їм необхідно було перестрибнути.
  Отже, ми почали з основ теорії стратегічного ненасильницького спротиву. І я для початку зробив щось на кшталт огляду цієї теорії, було очевидно що вони знали багато і зробили багато правильних та ефективних дій - тобто у них було базове розуміння основних речей. Але інколи ти втрачаєш динаміку, якщо ти не розумієш добре теорію. І я зосередився на тому, що походження сили має в собі багато сторін (джерел). Джерелами сили влади є знання та вміння людей, легітимність (законність влади, яку сприймають люди), страх перед покараннями, і інші речі типу цього. Чому люди підкорюються режиму, навіть якщо їм він не подобається? Існує багато причин, чому люди підкорюються режиму (слухняні по відношенні до режиму). І, можливо, початковою (основною) причиною є звичка в поведінці. Отже, ви фокусуєтесь на тому, як зламати цю звичку до слухняності. Але перед тим, як ви зможете зламати таку звичку, ви повинні розуміти яка вона є, і чому в інтересах людей перестати бути слухняними, перестати підкорятися.
  Отже, якщо ми пройшли цей етап, ви повинні уявити, ніби ви змагаєтесь на війні, і війна може бути проведена успішно, лише якщо ви маєте чіткі завдання, більш того – просто розбити противника, залишити його без сили – це лише проміжне завдання якщо ви хочете дійти до демократії. Отже, ви повинні мати бачення того, що буде завтра, що має в собі методи трансформування суспільства так, щоби воно було демократичним. Отже, ми говорили про це та про деякі інші речі, які необхідно було розглянути.
  І після того ми поговорили трохи щодо пропаганди. Пропаганда сьогодні – не дуже гарне слово. Ми зараз любимо використовувати слова "медіа", "інформація". Але я все одно використовую той же самий, старий термін, тому що він чітко визначає предмет, і говорить про те, що пропаганда забезпечує інформацію, яка змінює переконання, ті переконання, що впливають на поведінку. І якщо ви дивитесь на суспільство, де в ньому є джерела сили, то побачите, що ці джерела відображені в інституціях суспільства (управлінських структурах, громадських, спортивних організаціях профспілках та ін.) . Окремі люди не можуть бути джерелом значної сили. Але організації – це той спосіб, яким виявляють себе джерела сили. І ті з них, що оформлені в організації, ми називаємо колони (як в архітектурі) підтримки.
  Отже, ви ретельно вивчаєте колони підтримки. Ви визначаєте їх силу і їх слабість. І лише після того, як ви знайшли їх вразливі місця, після того ви можете створити повідомлення (меседж), щоби звертатись до цих дуже специфічних цільових аудиторій – щоби вплинути на їх переконання з приводу їх керівництва, та їх переконання щодо опозиції. І тоді ви вочевидь зможете змінити їх поведінку.
  
  З приводу попереднього досвіду дітей з "Отпору"
  Вони аналізували багато з того, що було викладено вище, але одна річ яку вони не використовували це ідея про колони підтримки. Я думаю, я зміг показати їм відмінний спосіб того, як розглядати суспільство. Таким чином вони можуть використовувати свої ресурси більш ефективно, і мають змогу практично оцінювати результати своїх зусиль, спостерігаючи за змінами у кожній з цих інституцій (колон підтримки).
  Будь-який режим серйозним чином опирається на армію, на поліцію, часто на державних службовців, інколи на релігійні організації: церкви наприклад час від часу рухаються в напрямку підтримки режиму, в якому вони ведуть свою діяльність. Студенти дуже часто на стороні опозиції, отже, як ви можете перегрупувати їх, підсилити і зробити їх ще агресивнішими, ніж звичайно?
  Історично студенти завжди йдуть в авангарді суспільних змін. Отже, якщо ви дивитесь на колони підтримки, ви бачите що потрібно не дуже багато ресурсів, щоби підняти їх - при цьому в більшості випадків, так як це було, наприклад, в Бірмі, в 1988 році, студенти вже були мобілізованими та активними задовго перед тим, ніж всі інші інституції в суспільстві. І саме через це, коли справа підійшла до точки кризи, інші колони підтримки не були готові до того щоби підтримати студентів. Ось де було розчарування. Отже, на своєму шляху, студенти Бірми залишились самі. Це означає - якщо б вони відпрацювали своє стратегічне бачення, якби вони вивчили існуючі колони підтримки, вони в першу чергу працювали би з тими, хто ще не готовий прийняти ризик змін - і підтягнути їх до свого рівня і швидкості, з якою вони (студенти) самі рухались, так щоб в вирішальний момент всі діяли разом”.
  
  Поведінка у групах. Мотивація
  Одна з речей, на якій ми наголошували: невід’ємною частиною формування групи є розвиток міцних міжособистих відносин всередині групи. Успіх групи полягає в тому, як її члени співпрацюють одне з одним. Деякі форми поведінки сприяють ефективній співпраці у групі, деякі інші, навпаки, перешкоджають їй. Наступний список порівнює шкідливі та корисні форми поведінки.
  
  Шкідливі та корисні форми поведінки (пункти розташовані в порядку важливості)
  Шкідлива поведінка Корисна поведінка
  Судити – звинувачувати, не довіряти та порівнювати інших (кожному необхідно виробити звичку оцінювати ідею, а не людину) Розуміти – прислухатися до інших, поєднувати їхні погляди з власними.
  Уникати причетності – відходити у бік, не маючи власної думки, забувати. Ще одна небезпека, що існує – перетворення дієвої організації в "тусню", яка займається "порожняками". Виражати почуття групи – активно залучатися, враховуючи почуття інших. (взаємоповага, здатність почути людину, дуже важливим є “розширення свідомості”, тобто здатність сприймати будь-яку ідею неупереджено, без попередніх налаштованостей, звичок, відділяти її від носія)
  Залякувати – погрожувати, принижувати та персонально нападати на інших. Заохочувати – заохочувати інших до внесення власних ідей та зусиль.
  Диктувати – домінувати та нав’язувати власну волю. Вести за собою – вести інших за собою та сприяти ініціативі.
  Розраховувати – дурити інших, пліткувати пускати чутки. Згуртовувати – збирати людей разом для об’єднання здібностей та для спільної діяльності.
  Липнути – переслідувати, скиглити та скаржитися. Сприяти ширшому залученню – брати на себе відповідальність та запрошувати інших до праці.
  Цензурувати – звинувачувати, протиставляти та критикувати інших. Гармонізувати – збирати людей разом шляхом справжнього зацікавлення.
  Протегувати – по батьківському ставитися, захищати інших без причини. Надавати інформацію – допомагати іншим, але не брати повністю під свою опіку.
  
  
  Визначення клімату в групі
  Шкідлива поведінка окремих осіб неодмінно ставить відбиток на всій групі. Необхідно подумати як це нейтралізувати. Дисфункціональність окремої особи стає дисфункціональністю цілої групи. Існують своєрідні знаки тривоги, що знаменують перехід шкідливої поведінки окремих осіб до гальмування дій цілої групи. Наступні 14 знаків тривоги означають, що клімат у групі стає нездоровим і з такою поведінкою потрібно боротись.
  Порушення в потоках комунікації (спілкування). Прозора комунікація відсутня, натомість на зміну приходять плітки та чутки;
  Злослів’я. Люди негативно відкликаються про інших за їх спинами;
  Роз’єднаність. Утворення клік та угрупувань всередині групи;
  Відсутність передбачення. Кожен у групі так заклопотаний своєю роботою, що забуває про провідні принципи та загальну мету, або цілісну картину того, що відбувається;
  Багато балачок – і жодних дій (перетворення групи на тусню). Група багато планує, але ніколи навіть не намагається виконати ці плани;
  Персональна неспроможність служити цілям групи. У групі панують низька мораль, відстороненість та недотримання обіцянок;
  Підрив процесу прийняття рішень. Приховування інформації, таємні зустрічі, невідповідне використання посади для впливу на прийняття рішення;
  Невміння дивитись у вічі реальності. Група не в змозі відрізнити напад або атаку від конструктивної критики;
  Перевага функції над почуттям. Група забуває, що кожен окремий її член має певні почуття та потреби;
  Особисті конфлікти впливають на групу. Руйнівні особисті конфлікти невпинно продовжуються;
  Відсутність бачення усієї картини. Члени групи не знають, чим займаються інші члени групи. Всезагальна мета втрачається, в той час як люди починають працювати автономно;
  Невідповідність слів діям. Група більше не діє відповідно до своїх власних цінностей та принципів;
  Брак місця для духовності. Група не визнає її важливості та й не приділяє часу для роздумів над цим;
  Відсутність навчання. Група не вчиться на скоєних в минулому помилках та знову повторює їх.
  
  Мотивація учасників
  Під час роботи з людьми необхідно завжди пам’ятати про мотивацію, яка повинна бути у них присутня. За умови, якщо її немає – тоді існування групи, як і взагалі будь-яка діяльність, просто не має сенсу.
  Для того, щоб створити та збільшити мотивацію, необхідно знати причини поведінки (мотиви) людей з групи. Нижче наведені найбільш поширені 20 причин, чому люди приєднуються до спільнот спротиву (використано досвід сербського "Отпору"). Отже, люди приєднуються до групи, щоби:
  
  Комусь допомогти
  Зробити країну нормальною
  Познайомитись з новими людьми
  Відчути, що комусь потрібний
  Бути частиною команди
  Не сумувати
  Самореалізуватися
  Отримати можливість втілити в дійсність те, в що вірить людина
  Відчути себе людиною
  Здобути впевненість в собі
  Показати себе на людях
  Спати зі спокійною совістю, що Ваше життя має сенс і від Вас є користь
  Отримати можливість зустрічатися зі знаменитими людьми
  Гарно(цікаво) проводити час
  Напрацювати бізнес-контакти на майбутнє
  Отримати досвід і знання
  Зберегти і покращити те, що вже вмієш робити
  Самовдосконалитись в багатьох галузях
  Вивчити і зрозуміти нові ідеї і концепції
  Наповнити життя новим змістом
  
  Залежно від особистості, координатор повинен використовувати для збільшення мотивації учасника один або декілька з цих пунктів, саме ті, які підходять для конкретної людини. Це потрібно знати майже напам’ять, так само як і те “Чому люди йдуть з організації” – для того, щоб не повторювати помилок інших:
  
  Отже 22 причини, чому люди йдуть з організації (групи):
  Зіткнулись з байдужим ставленням до себе, коли приходять
  Їм не запропонували ніякої діяльності
  Вони отримали роботу, з якою не змогли впоратись
  Їм пообіцяли більше, ніж змогли дати
  Їм ніхто не пояснив мети їх діяльності
  Їх ніхто не вчив
  Їм чітко не пояснили, що вони мають зробити
  Їх не цікавило те, чим вони займаються
  Ніхто не звертав уваги на те що у них мало часу завалюючи їх роботою
  Їм наказували, а не просили
  Їм не дякували
  Атмосфера в організації була холодною і напруженою
  Засідання були довгими, нудними і холодними
  Нікому не було весело, ніхто не сміявся і не жартував
  Ніхто їм не допоміг
  Ніхто не оцінював їх роботу і не цікавився що вони зробили
  Нікого не цікавила їх точка зору
  В них не було уявлення, що вони мають робити
  Хтось погано повівся по відношенню до них
  Вони не дізналися нічого нового
  Вони не отримали можливості для самовдосконалення
  Їх занадто часто просили щось зробити.
  
  Кожен учасник групи повинен постійно, весь час тримати перед очима ці списки причин приходу-відходу, за допомогою них будувати діяльність та вчасно виправляти помилки для того, щоб діяльність організації була вдалою.
  
  
  Мозковий штурм як метод ефективного вирішення проблем
  Що це таке, мозковий штурм (МШ)? – Мозковий штурм - процес розробки творчих рішень для проблеми. Метод працює шляхом фокусування на проблемі, і шляхом спрямованої генерації максимально великої кількості варіантів, при цьому ваша думка повинна бути найменш обмежена. Одна з причин, чому цей метод є ефективним: через те що ви не тільки придумуєте велику кількість варіантів, але й отримуєте один від одного натхнення та вплив, будуючи асоціації з ідеями інших, розвиваючи та покращуючи їх. Існують наступні кроки для МШ:
  • Зберіть учасників з дуже широкого кругу дисциплін та з дуже різним досвідом. Це принесе більшу кількість творчих ідей під час МШ;
  • Запишіть для всіх короткий опис проблеми – координатор повинен взяти контроль над процесом, спочатку сформулювавши проблему, яку потрібно вирішити, і всі критерії, які потрібно виконати, та безумовно підтримувати хід процесу;
  • Використовуйте визначення так щоб кожен зрозумів проблему, і розмістіть там, де кожен може її побачити. Це допомагає групі залишатись сфокусованою;
  • Вітайте ентузіазм, некритичне сприйняття серед учасників та участь всіх у процесі. Всіляко вітайте спроби всіх учасників отримати радість та задоволення від процесу;
  • Записуйте на видному всім місці всі рішення, що приходять в голову (навіть самі незвичайні). Не обговорюйте ідеї жодним чином, хоча можете перепитати, якщо не зрозуміли зміст.
  • Не оцінюйте ідеї, доки процес не дійде до стадії оцінки. Після того як стадія власне МШ закінчена, результати сесії можуть бути проаналізовані та найкращі ідеї можуть бути використані шляхом подальшого МШ, або іншими методами;
  • Не цензуруйте жодних пропозицій, наскільки б вони дурними не здавались. Дурні ідеї часто призводять до творчих рішень – тут принцип розгледіти настільки багато ідей, наскільки можливо, і скинути попередні переконання щодо обмежень, які становить проблема.
  Координатор повинен тримати МШ сконцентрованим щодо початково заданого предмету, і повинен підправляти розвиток до якихось практичних рішень. Коли учасники кажуть, що вони більше не можуть придумати нових ідей, дайте їм ще близько 15 хв., тому що кращі ідеї приходять в кінці (або після) довгого процесу роздумів. Тримайте всі згенеровані ідеї на видноті. Як тільки список заповнюється, його прикріплюють до стіни, так щоб було видно. Така "комбінована підбірка" корисна для генерації нових ідей. Якщо учасники мають труднощі з генерацією ідей, можливо потрібно ще раз переказати проблему.
  Після того, як всі пропозиції записані, оцінюють список, щоби визначити найкращу дію для вирішення проблеми. Для цього дозвольте кожній персоні проголосувати за ті ідеї, які вони бажають (за кожну ідею кожен може голосувати один раз). Напишіть результати голосування на тому ж списку, що і ідеї. Використовуйте інший колір. Після закінчення голосування, видаліть ті ідеї, за які не проголосував ніхто. Далі дивіться за розривами у голосах. Так, якщо є декілька тем з 5-6 голосами, жодної з 3-4 і декілька з 1-2, то видаліть ті, що з 1-2 голосами. Група повинна вирішити, при якому рівні голосів видаляти запропоновану ідею. Цю процедуру можна повторити до залишеного списку ідей або їх комбінацій для одержання невеликої кількості варіантів (не більше п’яти).
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.08.02 | Роман ShaRP

    Зачем Вы смыли кровь, Пані? Ось оригінал тексту. ;)

    1. З чого розпочати - створення групи однодумців

    Зазначимо з самого початку, що цей посібник не є підручником для організації підпільних партизанських чи терористичних груп. Ми хочемо навчити Вас організованому спротиву з використанням методів прямої дії без застосування насильства (не плутати з пацифізмом і пасивністю). Чому саме ненасильницький спротив? Говорить Джін Шарп, один з провідних фахівців з теорії та практики стратегічного ненасильницького спротиву:

    "Ми спробували ретельно продумати найбільш ефективні способи успішного руйнування диктатури з мінімальними стражданнями та жертвами. При цьому ми користувались результатами багаторічного вивчення диктатур, рухів спротиву, революцій, політичної думки, систем керування та вивчення реалістичної ненасильницької боротьби. <…> Ефективне усунення диктатури з мінімальними втратами вимагає виконання чотирьох першочергових завдань:

    · Необхідно посилити рішучість, впевненість в собі та поширити навики спротиву серед населення, якого утискують; · Необхідно посилити незалежні соціальні групи та інституції пригнобленого народу (профспілки, громадські організації, спортивні клуби, студентські організації та ін.); · Необхідно створити потужну силу спротиву; · Необхідно розробити чіткий стратегічний план визволення та цілеспрямовано провести його в життя (дисципліна в дотриманні плану)"

    Отже, Вам набридло бути лише спостерігачем за процесом знищення Вашої країни і Вашого майбутнього. Ви вирішили чинити спротив. З чого почати? Найважчий і найвідповідальніший момент це – згуртування довкола Вас однодумців, формування груп, які стануть основою руху спротиву та майбутньої спільноти. Вважаємо, що спочатку Ви маєте невелике ядро, яке має бути зародком мережевої структури у Вашому регіоні. На першому етапі Ви з Вашими друзями повинні визначитись з назвою групи, її логотипом (або гаслом) та основною проблемою, яку Ви збираєтесь вирішувати. Саме за цими елементами Вас будуть ідентифікувати зацікавлені громадяни в майбутньому і саме на їх основі Ви повинні розробити повідомлення для всіх. Наприклад, це можуть бути листівки або звичайні візитки, де обов’язково мають бути наведені дані для контакту з Вашою групою. Бажано було б також скористатися можливістю та розробити про себе Інтернет-сторінку, посилання на яку навести в списку контактів. Роздавання агітаційних матеріалів найкраще проводити під час різноманітних масових акцій, в тому числі і організованих владою. Наприклад, це можуть бути футбольні матчі, концерти, гуляння з приводу свят, тощо. При цьому слід привертати увагу за допомогою людини з прапором, на якій присутній логотип Вашої організації. Довкола цієї людини є декілька активістів, які роздають матеріали та дають відповіді на запитання перехожих. З метою уникнення непорозумінь з міліцією варто утриматися від вигукуваепорозумінь з міліцією варто утриматися від вигукува""ння та написання гасел, все має проходити в спокійній невимушеній обстановці. Цей процес має бути завершений не раніше, ніж люди розійдуться після завершення, оскільки багато хто здалеку міг бачити Вашу символіку, але не мав можливості до Вас наблизитися. Зрозуміло, що під час будь-якого спілкування з людьми жоден активіст не може бути п’яним або неохайно одягненим. Ви повинні бути в курсі подій, пов’язаних з соціальним захистом прав людей. Наприклад, під час протестів з приводу підвищення цін або інших опозиційних акцій Ваша група обов’язково має приймати в них участь. Цим Ви здобудете собі як нових прихильників, так і активістів. Іншим нестандартним способом залучення нових людей можуть бути виїзди на природу або поїздки по історичним місцям. Туди варто запрошувати якомога більше людей, які в неформальній обстановці можуть поспілкуватися з Вами та залучитися до співпраці з Вами. Під час створення групи дуже важливо, щоб Ви, як і учасники майбутньої групи (3-15 чоловік), переконались, що маєте схожі погляди і поділяєте єдину мету. Це головне на першому етапі. Після цього, припустимо, що Ви вирішили діяти спільно, і готові боротись за Вашу ідею, але не знаєте, як правильно організувати свою діяльність. Тут необхідно усвідомити, що група не буде ефективною, якщо її внутрішній клімат не буде мати вільного і відкритого спілкування, якщо хтось з учасників буде випадати з процесу колективної діяльності групи. Наприклад, досвід боротьби з диктаторськими режимами (Сербія, Польща та інші) показує: для того, щоб перетворити колектив однодумців на міцну, організовану групу спротиву, яка поставила за мету повалення диктатури ненасильницьким шляхом необхідне розуміння, і чітке дотримання учасниками наступних ПРИНЦИПІВ:

    1) Солідарність, тобто підтримка і захист учасників спільноти всіма методами; 2) Взаємоповага та взаємодопомога; 3) Неієрархічність побудови спільноти, відсутність в ній лідерів. Спільнота має діяти на основі самоорганізації, тобто кожен учасник повинен завжди володіти всім комплексом знань, необхідних для підтримки діяльності групи. Це можли діяльності групи. Це можл"иво, якщо спільнота весь час працює та вчиться для того, щоб підвищити рівень знань і навичок кожного її учасника; 4) Заборона використовувати спільноту у власних корисних цілях, а також у інтересах будь-яких політичних сил; 5) Незалежність спільноти – політична, ідеологічна і, що дуже важливо, фінансова (створення кас спротиву); 6) прийняття рішень консенсусом, а не простою більшістю (це також досить тонкий, але дуже важливий принциповий момент – про нього детальніше див. внизу); 7) Використання методів прямої дії без застосування насильства; 8) Навички колективної діяльності; колективна робота над проблемою – найефективніший вид діяльності (потужність ефективної групи з N чоловік пропорційна не N, а N в квадраті); 9) Вільний доступ до всього об’єму інформації та знань групи; 10) Допомога людям, які не є учасниками спільноти, але мають схожі погляди та переконання; 11) Рішення про відповідальність за порушення учасником ПРИНЦИПIВ приймається спільнотою групи; 12) Найсуворішим покаранням за порушення принципів є вигнання зі спільноти; 13) Вільне обговорення в процесі прийняття рішення і жорстка дисципліна під час його виконання (це дуже важливий момент, оскільки слід розрізняти стадію прийняття рішень та стадію їх виконання, детальніше буде написано нижче); буде написано нижче);" 14) Умовами вступу до спільноти є позитивна налаштованість, конструктивізм і бажання змін в країні.

    Уважно прочитайте ці пункти і обговоріть пункти у вашому колективі. Більшість з виписаних засад є очевидними, а дещо, наприклад, неієрархічна структура спільноти стане більш зрозумілою в процесі роботи з цим посібником. Очевидно, що наведений список не є вичерпним, але всі учасники групи обов’язково повинні висловити свою думку з цього приводу, додати свої побажання, і індивідуально прийти до рішення дисципліновано виконувати ці ПРИНЦИПИ. Дотримання основних засад (виділені жирним шрифтом) допоможе в майбутньому підтримувати нормальну атмосферу в групі, уникати конфліктів, розколу і, що найголовніше, є ефективним механізмом самоорганізації та зміцнення групи. Навіть коли в колективі є один чи декілька завербованих агентів спецслужб, чітке виконання основних ПРИНЦИПІВ не дозволить їм розвалити вашу групу чи зупинити (паралізувати) її роботу. Ми бажаємо Вам створити групу, яка б ефективно діяла, використовуючи можливості кожного, причому не просто складала їх докупи, а внаслідок взаємовпливу та взаємодії примножувала підсумковий потенціал групи – саме звідси виходить необхідність вільного розповсюдження інформації та знань між всіма учасниками. До того ж сучасна теорія інформації довела, що лише неієрархічні системи з вільним та необмеженим обміном інформацією є найбільш ефективними. Як приклад, маємо надзвичайно вдалий досвід копілефт-руху (Free Software Fundation, GNU), одним з результатів якого є ствre Fundation, GNU), одним з результатів якого є ств"орення операційної системи Linux неієрархічною спільнотою, що працює за допомогою мережі Інтернет. Результатом нашої спільної з Вами діяльності має бути створення спільноти вільних людей, де кожен завдяки своїм переконанням добровільно бере на себе відповідальність та приймає рішення діяти. Спільнота має бути стійкою до різкого зменшення кількості членів – тобто щоб і в такому випадку група продовжувала діяльність без значної втрати ефективності. Звідси виходить необхідність неієрархічності (коли всі є лідерами, без фіксованих посад). Для цього потрібно, щоб всі учасники знаходились на одному рівні підготовки та володіли однаковою інформацією. Знову ж таки, звідси виходить необхідність вільного розповсюдження інформації та знань між всіма учасниками, тому в такій групі "новачки" повинні потрапляти в інтенсивне коло навчання, підняття до рівня, на якому знаходяться інші учасники. Тому група повинна постійно вчитися, навчання – це самий головний процес групи стратегічного ненасильницького спротиву. Коли всі є лідерами? Коли в групі відсутні постійні керівники, а натомість є координатори проектів, які періодично змінюються згідно черги. Наприклад, сербський рух "Отпор" будувався за таким принципом – в кожному штабі (“офісі”) було чотири групи:

    1. Роботи з людьми(мотивація та мобілізація); 2. Маркетингу (розробка дизайну та меседжів для акцій); 3. Роботи з пресою; 4. Організації підтримки зовнішніми силами.

    У кожній групі було по два керівника (координатора), які змінювались в порядку черги кожен тиждень. Кандидатурами на координаторів були перевірені, досвідчені учасники, що пройшли мінімальний курс навчання. Ці восьмеро утворювали кожен тиждень раду, яка координувала роботу осередку. Всередині груп рішення звичайно приймалося консечання. Ці восьмеро утворювали кожен тиждень раду, яка координувала роботу осередку. Всередині груп рішення звичайно приймалося консе"""нсусом. По два представника від штабу (з числа цих восьми координаторів) могли бути делеговані для того, щоби представляти групу на будь-якому іншому рівні(місці) організації. Це один з можливих способів організувати неієрархічну та ефективну спільноту.

    Ми бажаємо Вам створити стійку, мотивовану групу. ЇЇ фізичне збереження визначається в першу чергу однаковими цілями учасників групи, співпадінням мети, постійною мотивацією кожного члена групи. Мотивація приходить від результатів ефективної діяльності, від того, що людина стає сильнішою (отримує в групі для себе щось корисне, значне). Мотивація приходить також від участі в діях такої групи, від того, що людина стверджує себе через таку діяльність і від того, що вона отримує від цього задоволення, від того що вона відчуває себе частиною важливої справи і частиною єдиної спільноти, братерства. Детальніше про мотивацію написано нижче, у відповідному розділі. Мотивація та “бойовий” дух також залежать від того, що учасник точно знає, що не залишиться сам, якщо потрапить у скруту, від того що учасник знає: його не кинуть. Звідси виходить необхідність в солідарності та взаємодопомозі всередині групи. Оскільки всім нам потрібні групи з мотивацією, то це неможливо за умови, якщо зовнішня та більш потужна сила нав’язує групі, що треба робити. Спільна дія з іншими може бути лише тоді, коли група сама добровільно погоджується діяти як частина чогось більшого, наприклад, як одна зі схожих за побудовою та метою діяльності груп. Звідси виникає необхідність автономності та саморегуляції групи – стороння зовнішня сила не може силою впливати на Вас або нав’язати рішення, які Ви приймаєте як щодо своїх внутрішніх, так і щодо своїх зовнішніх справ. Справжня автономність неможлива без фінансової незалежності. Тому (найкраще це починати робити одразу) необхідно створювати каси спротиву, наприклад за принципом десятини. Для цього повинна бути людина, якій всі довіряють та відповідальна за збір та збереження коштів. Якщо робити це правильно, крім коштів для початку діяльності, такі каси стають додатковим чинником єдності. Зазначимо, що на відміну від поширеної думки, для того, щоб почати боротьбу потрібно дуже небагато коштів. Відтепер ми знаємо теоретично, на яких засадах будувати ефективну спільноту. Потрібно зауважити що такі спільноти потрібні/ефективні не тільки для спротиву – вони допомагають вирішувати широке коло задач вашого повсякденного життя. Коли питання розуміння і дотримання ПРИНЦИПІВ вирішено, то група може рухатись далі.

    Етапи розвитку групи (як будувати групу крок за кроком)

    Будь-якій новоствореній групі (і Вашій теж) обов’язково доведеться пройти досить складний шлях від групи людей з близькими поглядами до організованої дієздатної спільноти . Оскільки організована група – це система з саморегуляцією, схожа на живий організм, вона весь час проходить постійний процес розвитку, що вимагає підтримки. Процес розвитку групи можна умовно розділити на чотири стадії:

    Стадія 1: Група збирається та доходить згоди щодо своєї мети, ролі та правил (ПРИНЦИПІВ) своєї побудови та діяльності. Відбувається внутрішнє планування діяльності в групі (навчання, найближчі дії, відпрацювання відносин). Стадія 2: Група розпочинає формування таких відносин всередині, що мають зміцнити зв’язок, сприяють єдності та довірі. Відносини у групі мають бути міцні перед тим, як приступити до роботи над зовнішніми, позагруповими проблемами. Обов’язковими є періодичні зустрічі (хоча б 1 раз в тиждень), під час яких колективно обговорюються внутрішньо-організаційні й інші питання. Головним на даному етапі є навчитись зібратись, колективно обговорити проблему, консенсусом прийняти рішення і дисципліновано втілити це рішення в життя. Для налагодження внутрішніх зв’язків, розвитку колективної роботи, бажано проводити спільні, добре сплановані локальні акції, які не потребують великих зусиль та ресурсів, не є дуже небезпечними для учасників і точно можуть бути реалізовані. На цьому етапі група обов'язково повинна мати готовий план для ситуації, коли проти неї вчиняються репресії (арешти, звільнення з роботи та ін.). Тільки тоді, коли група вмітиме працювати як один організм і ефективно захищнізм і ефективно захищ"атись – можна переходити до наступної стадії розвитку. Стадія 3: Цей етап передбачає, що група починає концентруватися над проблемами більшої громади. Можливе також створення інших груп у цьому процесі, але вони залишаються поєднаними спільною метою (спільним стратегічним планом). Спільнота є прототипом, зерном, що розростається по мірі того, як інші люди залучаються у процес. При цьому структура групи відтворюється в більш широкому середовищі. Стадія 4: Група переходить до дії, що спрямована на вирішення сформульованої загальної мети, розробляючи плани діяльності, що базуються на визначених потребах. Дії групи втілюють ці плани у життя, виконують проголошену групою місію.

    Перехід даних чотирьох стадій розвитку групи, від однієї до іншої, є по суті процесом певного випробовування. Одне з завдань успішної початкової спільноти (ми називаємо її ядром) – це допомога іншим, ще не сформованим групам, успішно пройти ці етапи.

    Проблеми з якими часто стикаються групи на початкових етапах свого розвитку і способи їх вирішення.

    Тепер, маючи уявлення про етапи розвитку спільноти, Ви можете визначитись, на якій стадії знаходиться ваш колектив. В переважній більшості випадків основною причиною невдач групи на шляху перетворення в самоорганізуючу спільноту є невміння пройти другу стадію. А саме, виявляється найважче періодично збиратись, ефективно колективно обговорити питання, консенсусом приймати рішення і дисципліновано втілювати його в життя. В цьому місці є потреба детальніше розповісти про один з головних принципів діяльності спільноти – її неієрархічну структуру. Запитайте себе, чи зможе група продовжити роботу, якщо вона залишиться без одного (двох, трьох, декількох) учасників? Якщо зможе, тоді запитайте, чи міняються періодично координатори, та найголовніше, чи приймає група рішення за допомогою консенсусу (прямої демократії). Це значить, що головним питанням є наступне: “чи залучені в процес прийняття рішення всі учасники групи?” – Якщо відповідь на це питання ствердна, значить група є в значній мірі неієрархічною. Коли ми говоримо про відсутність в самоорганізованій спільноті лідерів, це лише означає, що кожна група настільки згуртована, що їй не потрібно вказівок когось зверху чи збоку, щоб визначитись, як діяти в тій чи іншій ситуації. Це можливо лише тоді, коли кожний її учасник в результаті навчання і практичної роботи стає настільки досвідченим, що може спланувати і реалізувати будь-яку діяльність групи (кожен навчений виконувати роль організатора чи керівника). Такі навички набуваються в процесі колективної роботи і з'являються, якщо людина приймає активну участь в роботі групи і розділяє відповідальність за її результат. Для координації певного виду діяльності групи на деякий проміжок часу по черзі вибирається відповідальний - координатор. Простіше зрозуміти роль координаторів можна на прикладах. Ми вже згадували про необхідність систематичних зустрічей всією групою, тому необхідний координатор зустрічей, який буде телефонувати учасникам, повідомляти про час і місце зустрічі. Координатором зустрічей стає кожний учасник по черзі. В свою чергу кожен, хто з поважних причин не зможе бути на зустрічі, обов’язково повинен попередити про це координатора, таким чином виховуються загальна відповідальність і дисципліна. Якщо з самого початку колективна робота побудована правильно, її ефективність майже не залежить від низьких природних талантів деяких учасників. З приводу неієрархічності також необхідно весь час пам'ятати про дуже важливу річ: існують, умовно кажучи, дві фази діяльності групи, які сильно відрізняються. Перша – це етап прийняття рішення. На цьому етапі повинна існувати максимально можлива демократія, консенсус тощо. Другий етап – коли рішення, прийняте групою, виконується. Скажімо, якщо рішення – це проведення якоїсь акції, яка уже спланована та обговорена, на неї теж призначаються тимчасові координатори (міняються від акції до акції). Під час акції координатори – це командири. Демократія, хаос, некерованість під час виконання рішення повинні бути відсутні, накази виконуються чітко та існує жорстка дисципліна для виконання рішення групи. Про це потрібно пам’ятати завжди. Це дисципліна виконання рішень групи. Принцип неієрархічності ефективно діє також і в процесі спілкування і, що важливо, під час обговорення проблеми і прийняття рішення. Для того, щоб вміти колективно, групою приймати рішення, необхідно навчитися відповідним технікам. Одна з таких технік для прийняття рішень консенсусом, для досягнення ефективного спілкування та роботи в групі - це “коло, що говорить”. Матеріал який викладено нижче, повинен бути ретельно розібраний та вивчений.

    Коло, що говорить

    Корисна поведінка в групі, а значить і ефективна діяльність, передбачає таку роботу та спільну дію учасників, коли у групі цінують їх знання, навики та внески. Такий засіб, як коло, що говорить, може бути використаний для сприяння поведінці, що включає в себе цінування знань, навиків та внесків інших. Коло, що говорить, є засобом для розбудови єдності всередині групи. Метою кола, що говорить, є створення безпечного середовища для людей, які розділяють свої точки зору, таким чином створюючи довіру та цінування різноманітності. Основним правилом кола, що говорить, є те, що група сідає в коло для обговорювання якогось питання і при цьому кожна особа по черзі говорить по суті проблеми те, що хоче, при цьому не зазнаючи ніякої критики інших. Камінець або щось подібне передається від однієї особи до іншої по колу. Той, хто тр критики інших. Камінець або щось подібне передається від однієї особи до іншої по колу. Той, хто тр""имає камінець, говорить, в той час як інші слухають не перебиваючи. Коли людина, що тримала камінь, закінчить говорити, то він передається до іншої людини, що має говорити по колу. Необхідно вибрати координатора для проведення кола, що говорить. Роль координатора полягає лише у нагляді за тим, що дотримуються всі основні правила спілкування, визнання внесків кожного учасника шляхом не осудження, але заохочення всіх до участі. Необхідно дотримуватись декількох змістовних правил для того, щоб коло, що говорить було ефективним:

    1. Всі коментарі мають бути спрямовані тільки на саме питання або проблему, але ні в якому разі не на коментарі, зроблені іншими учасниками. Необхідно уникати позитивних чи негативних коментарів до того, що сказав інший учасник. Кожен учасник повинен висловлювати свої ідеї чи точки зору чітко і впевнено;

    2. Коли одна особа говорить, всі інші слухають;

    3. Мовчанка є також задовільною відповіддю. Ніхто не повинен зазнавати тиску через надання переваги мовчанці. 4. Неприпустимими є коментарі, що принижують інших або самого себе. Потрібно встановити заздалегідь узгоджені сигнали для того, хто порушує, якщо таке трапляється. 5. Учасники повинні почуватися вільними, виражати свою думку так, як вважають за потрібне – розповідаючи свої особисті історії, використовуючи метафори, аналітичні твердження та ін.

    Хоча й коло, що говорить, не може на 100% гарантувати клімату в групі, однак воно є засобом, який можна ефективно використати для сприяння творення такої поведінки в окремих осіб, що цінить внесок та знання кожного, та породжує довіру поміж членами групи. Встановлення здорової поведінки окремих осіб сприятиме творенню здорової та дієздатної групи.

    Рекомендації координатору процесу спілкування

    Нагадаємо ще раз: неієрархічність, серед іншого, досягається за допомогою періодичного, наприклад раз на тиждень, обміну ролями, які виконують учасники групи. Так, дуже важливо щоб якийсь час координатором для проведення зустрічі був один, потім інший і т.д. учасник групи.

    – Визначте, хто говорить найбільше. Намагайтеся, щоб кожен спробував сказати щось під час кожної зустрічі; – Спостерігайте, хто з ким говорить і коли саме; – Визначте, що "перемикає" поведінку під час спілкування і в добру, і в погану сторони. Підтримуйте поведінку, яка сприяє ефективному груповому спілкуванню; – Переривання когось на слові призводить до дуже поганих наслідків. Нехай люди пам’ятають, що кожний момент хтось чекає своєї черги та вчаться її чекати; – Завжди пам’ятайте про суперництво серед учасників. Суперництво на відміну від співпраці фактично блокує спілкування. Спроба захищатись та “замикатись” приводить до відчуття суперництва, тому це блокує ефективне спілкування. Клімат, побудований на співпраці, а не на суперництві, підвищує групову ефективність. – в кінці обговорення питання запитайте, чи всі погоджуються з прийнятим рішенням (заклик до консенсусу), і підсумуйте його (а краще запишіть) декількома реченнями. Якщо хтось так і не погодився, нехай всі спробують ще раз його вислухати та(або) переконати(сь) – якщо він залишився все-таки на відмінній точці зору, його думка не ігнорується, а повинна бути зафіксована, як відмінна точка зору, і стає частиною фінального рішення. Координатор повинен на початку вміти 2 речі – організовувати зустрічі (люди, час, місце, матеріали) та слідкувати за дотриманням правил спілкування. Повторимо, що для організації зустрічі може бути один координатор, а для ведення зустрічі – інший. Рекомендації учасникам групи для ефективного спілкування між собою Для того, щоб втримати та мотивувати учасників, спілкування між ними повинно бути ефективним. Проте, рекомендації, що наведені нижче, є дуже корисними для будь-якого спілкування, тому їх потрібно запам’ятати та використовувати завжди. Спілкування – це завжди трохи більше, ніж просто обмін словами, будь-яка поведінка несе в собі повідомлення (message). Спілкування є ефективним, якщо той, хто отримує повідомлення, правильно розуміє його зміст. Той зміст, який вклала в повідомлення людина, що його посилає. Спілкування, або ефективна передача повідомлення, складає в собі наступне: – визначено формулюйте (конкретизуйте) свої повідомлення. Використовуйте слова "Я", "моє". Робіть своє повідомлення конкретним та визначеним (самі для себе відповідайте на питання, наприклад: який понеділок? яке місце?); – співвідносьте свої словесні та несловесні повідомлення (наприклад, не посміхайтеся, коли маєте казати погану новину); – повторюйте важливу річ декілька раз. Говоріть про неї різними способами, але повторіть її декілька раз; – Перевіряйте, чи Ваш слухач ще "тут". Запитуйте про його думку, для отримання зворотного зв’язку – перевіряйте, що Ваше повідомлення отримано; – Говоріть своє повідомлення з однакового рівня (тобто, активіст до активіста, експерт до експерта, а не так як начальник до підлеглого); – Вам просто необхідно навчитися бути добрим слухачем. Коли Ви самі отримуєте повідомлення, необхідно зробити кожен з наступних 3-х кроків:

    1. перевірте його разом з тим, хто його висловив - тобто, перефразуйте повідомлення назад, ще раз, для того, хто його повідомив, причому робіть це акуратно, не вкладаючи одразу в нього своєї оцінки 2. передайте свої почуття з приводу змісту того, що він сказав (змісту повідомлення); 3. переконайтеся, що і той хто сказав, і той хто почув – погоджуються з приводу змісту повідомлення.

    Інтерв'ю полковника Роберта Халві

    Полковник американської армії у відставці був направлений Міжнародним Республіканським Інститутом (ІRІ) для того, щоб проводити семінари по ненасильницькій стратегії для групи студентів з Отпору (Югославія) навесні 2000 року.

    З приводу семінару-тренування для "ОТПОРу"

    “Що я для початку зробив, це щось на кшталт співбесіди з 5 або 6 отпорівськими лідерами цієї організації без лідерів, і задав декілька питань щоби відчути, чого саме вони шукають. Після того я почав свій семінар.

    Я думаю вони шукали щось, що б могло підтримати розвиток організації. Ви знаєте, вони зробили дуже, дуже ефективну роботу по мобілізації окремих груп. Але здається, дещо було не прийнято до уваги, щоби просунути їх далі, ніж лише протест, щоби мобілізувати їх для того, щоб скинути режим. Я відчував, що чогось не вистачає. Вони зробили багато чого дуже добре, але здавалося що існує якась невидима стіна, через яку їм необхідно було перестрибнути. и просунути їх далі, ніж лише протест, щоби мобілізувати їх для того, щоб скинути режим. Я відчував, що чогось не вистачає. Вони зробили багато чого дуже добре, але здавалося що існує якась невидима стіна, через яку їм необхідно було перестрибнути. ""тіна, через яку їм необхідно було перестрибнути. """ Отже, ми почали з основ теорії стратегічного ненасильницького спротиву. І я для початку зробив щось на кшталт огляду цієї теорії, було очевидно що вони знали багато і зробили багато правильних та ефективних дій - тобто у них було базове розуміння основних речей. Але інколи ти втрачаєш динаміку, якщо ти не розумієш добре теорію. І я зосередився на тому, що походження сили має в собі багато сторін (джерел). Джерелами сили влади є знання та вміння людей, легітимність (законність влади, яку сприймають люди), страх перед покараннями, і інші речі типу цього. Чому люди підкорюються режиму, навіть якщо їм він не подобається? Існує багато причин, чому люди підкорюються режиму (слухняні по відношенні до режиму). І, можливо, початкм він не подобається? Існує багато причин, чому люди підкорюються режиму (слухняні по відношенні до режиму). І, можливо, початк""овою (основною) причиною є звичка в поведінці. Отже, ви фокусуєтесь на тому, як зламати цю звичку до слухняності. Але перед тим, як ви зможете зламати таку звичку, ви повинні розуміти яка вона є, і чому в інтересах людей перестати бути слухняними, перестати підкорятися. Отже, якщо ми пройшли цей етап, ви повинні уявити, ніби ви змагаєтесь на війні, і війна може бути проведена успішно, лише якщо ви маєте чіткі завдання, більш того – просто розбити противника, залишити його без сили – це лише проміжне завдання якщо ви хочете дійти до демократії. Отже, ви повинні мати бачення того, що буде завтра, що має в собі методи трансформування суспільства так, щоби воно було демократичним. Отже, ми говорили про це та про деякі інші речі, які необхідно було розглянути. це та про деякі інші речі, які необхідно було розглянути. " І після того ми поговорили трохи щодо пропаганди. Пропаганда сьогодні – не дуже гарне слово. Ми зараз любимо використовувати слова "медіа", "інформація". Але я все одно використовую той же самий, старий термін, тому що він чітко визначає предмет, і говорить про те, що пропаганда забезпечує інформацію, яка змінює перекопаганда забезпечує інформацію, яка змінює переконання, ті переконання, що впливають на поведінку. І якщо ви дивитесь на суспільство, де в ньому є джерела сили, то побачите, що ці джерела відображені в інституціях суспільства (управлінських структурах, громадських, спортивних організаціях профспілках та ін.) . Окремі люди не можуть бути джерелом значної сили. Але організації – це той спосіб, яким виявляють себе джерела сили. І ті з них, що оформлені в організації, ми називаємо колони (як в архітектурі) підтримки.

    Отже, ви ретельно вивчаєте колони підтримки. Ви визначаєте їх силу і їх слабість. І лише після того, як ви знайшли їх вразливі місця, після того ви можете створити повідомлення (меседж), щоби звертатись до цих дуже специфічних цільових аудиторій – щоби вплинути на їх переконання з приводу їх керівництва, та їх переконання щодо опозиції. І тоді ви вочевидь зможете змінити їх поведінку.

    З приводу попереднього досвіду дітей з "Отпору"

    Вони аналізували багато з того, що було викладено вище, але одна річ яку вони не використовували це ідея про колони підтримки. Я думаю, я зміг показати їм відмінний спосіб того, як розглядати суспільство. Таким чином вони можуть використовувати свої ресурси більш ефективно, і мають змогу практично оцінювати результати своїх зусиль, спостерігаючи за змінтво. Таким чином вони можуть використовувати свої ресурси більш ефективно, і мають змогу практично оцінювати результати своїх зусиль, спостерігаючи за змін""ами у кожній з цих інституцій (колон підтримки).

    Будь-який режим серйозним чином опирається на армію, на поліцію, часто на державних службовців, інколи на релігійні організації: церкви наприклад час від часу рухаються в напрямку підтримки режиму, в якому вони ведуть свою діяльність. Стякому вони ведуть свою діяльність. Ст""уденти дуже часто на стороні опозиції, отже, як ви можете перегрупувати їх, підсилити і зробити їх ще агресивнішими, ніж звичайно? Історично студенти завжди йдуть в авангарді суспільних змін. Отже, якщо ви дивитесь на колони підтримки, ви бачите що потрібно не дуже багато ресурсів, щоби підняти їх - при цьому в більшості випадків, так як це було, наприклад, в Бірмі, в 1988 році, студенти вже були мобілізованими та активними задовго перед тим, ніж всі інші інституції в суспільстві. І саме через це, коли справа підійшла до точки кризи, інші к, так як це було, наприклад, в Бірмі, в 1988 році, студенти вже були мобілізованими та активними задовго перед тим, ніж всі інші інституції в суспільстві. І саме через це, коли справа підійшла до точки кризи, інші к""и кризи, інші к""""олони підтримки не були готові до того щоби підтримати студентів. Ось де було розчарування. Отже, на своєму шляху, студенти Бірми залишились самі. Це означає - якщо б вони відпрацювали своє стратегічне бачення, якби вони вивчили існуючі колони підтримки, вони в першу чергу працювали би з тими, хто ще не готовий прийняти ризик змін - і підтягнути їх до свого рівня і швидкості, з якою вони (студенти) самі рухались, так щоб в вирішальний момент всі діяли разом”.

    Поведінка у групах. Мотивація

    Одна з речей, на якій ми наголошували: невід’ємною частиною формування групи є розвиток міцних міжособистих відносин всередині групи. Успіх групи полягає в тому, як її члени співпрацюють одне з одним. Деякі форми поведінки сприяють ефективній співпраці у групі, деякі інші, навпаки, перешкоджають їй. Наступний список порівнює шкідливі та корисні форми повми пов""едінки.

    Шкідливі та корисні форми поведінки (пункти розташовані в порядку важливості)

    Шкідлива поведінка	Корисна поведінка
    Судити – звинувачувати, не довіряти та порівнювати інших (кожному необхідно виробити звичку оцінювати ідею, а не людину)	Розуміти – прислухатися до інших, поєднувати їхні погляди з власними.
    Уникати причетності – відходити у бік, не маючи власної думки, забувати. Ще одна небезпека, що існує – перетворення дієвої організації в "тусню", яка займається "порожняками".	Виражати почуття групи – активно залучатися, враховуючи почуття інших. (взаємоповага, здатність почути людину, дуже важливим є “розширення свідомості”, тобто здатність сприймати будь-яку ідею неупереджено, без попередніх налаштованостей, звичок, відділяти її від носія)
    Залякувати – погрожувати, принижувати та персонально нападати на інших.	Заохочувати – заохочувати інших до внесення власних ідей та зусиль.
    Диктувати – домінувати та нав’язувати власну волю.	Вести за собою – вести інших за собою та сприяти ініціативі.
    Розраховувати – дурити інших, пліткувати пускати чутки.	Згуртовувати – збирати людей разом для об’єднання здібностей та для спільної діяльності.
    Липнути – переслідувати, скиглити та скаржитися.	Сприяти ширшому залученню – брати на себе відповідальність та запрошувати інших до праці.
    Цензурувати – звинувачувати, протиставляти та критикувати інших.	Гармонізувати – збирати людей разом шляхом справжнього зацікавлення.
    Протегувати – по батьківському ставитися, захищати інших без причини.	Надавати інформацію – допомагати іншим, але не брати повністю під свою опіку.

    Визначення клімату в групі

    Шкідлива поведінка окремих осіб неодмінно ставить відбиток на всій групі. Необхідно подумати як це нейтралізувати. Дисфункціональність окремої особи стає дисфункціональністю цілої групи. Існують своєрідні знаки тривоги, що знаменують перехід шкідливої поведінки окремих осіб до гальмування дій цілої групи. Наступні 14 знаків тривоги означають, що клімат у групі стає нездоровим і з такою поведінкою потрібно боротись.

    Порушення в потоках комунікації (спілкування). Прозора комунікація відсутня, натомість на зміну приходять плітки та чутки; Злослів’я. Люди негативно відкликаються про інших за їх спинами; Роз’єднаність. Утворення клік та угрупувань всередині групи; Відсутність передбачення. Кожен у групі так заклопотаний своєю роботою, що забуває про провідні принципи та загальну мету, або цілісну картину того, що відбувається; Багато балачок – і жодних дій (перетворення групи на тусню). Група багато планує, але ніколи навіть не намагається виконати ці плани; Персональна неспроможність служити цілям групи. У групі панують низька мораль, відстороненість та недотримання обіцянок; Підрив процесу прийняття рішень. Приховування інформації, таємні зустрічі, невідповідне використання посади для впливу на прийняття рішення; Невміння дивитись у вічі реальності. Група не в змозі відрізнити напад або атаку від конструктивної критики; Перевага функції над почуттям. Група забуває, що кожен окремий її член має певні почуття та потреби; Особисті конфлікти впливають на групу. Руйнівні особисті конфлікти невпинно продовжуються; Відсутність бачення усієї картини. Члени групи не знають, чим займаються інші члени групи. Всезагальна мета втрачається, в той час як люди починають працювати автономно; Невідповідність слів діям. Група більше не діє відповідно до своїх власних цінностей та принципів; Брак місця для духовності. Група не визнає її важливості та й не приділяє часу для роздумів над цим; Відсутність навчання. Група не вчиться на скоєних в минулому помилках та знову повторює їх.

    Мотивація учасників Під час роботи з людьми необхідно завжди пам’ятати про мотивацію, яка повинна бути у них присутня. За умови, якщо її немає – тоді існування групи, як і взагалі будь-яка діяльність, просто не має сенсу. Для того, щоб створити та збільшити мотивацію, необхідно знати причини поведінки (мотиви) людей з групи. Нижче наведені найбільш поширені 20 причин, чому люди приєднуються до спільнот спротиву (використано досвід сербського "Отпору"). Отже, люди приєднуються до групи, щоби: Комусь допомогти Зробити країну нормальною Познайомитись з новими людьми Відчути, що комусь потрібний Бути частиною команди Не сумувати Самореалізуватися Отримати можливість втілити в дійсність те, в що вірить людина Відчути себе людиною Здобути впевненість в собі Показати себе на людях Спати зі спокійною совістю, що Ваше життя має сенс і від Вас є користь Отримати можливість зустрічатися зі знаменитими людьми Гарно(цікаво) проводити час Напрацювати бізнес-контакти на майбутнє Отримати досвід і знання Зберегти і покращити те, що вже вмієш робити Самовдосконалитись в багатьох галузях Вивчити і зрозуміти нові ідеї і концепції Наповнити життя новим змістом Залежно від особистості, координатор повинен використовувати для збільшення мотивації учасника один або декілька з цих пунктів, саме ті, які підходять для конкретної людини. Це потрібно знати майже напам’ять, так само як і те “Чому люди йдуть з організації” – для того, щоб не повторювати помилок інших: Отже 22 причини, чому люди йдуть з організації (групи): Зіткнулись з байдужим ставленням до себе, коли приходять Їм не запропонували ніякої діяльності Вони отримали роботу, з якою не змогли впоратись Їм пообіцяли більше, ніж змогли дати Їм ніхто не пояснив мети їх діяльності Їх ніхто не вчив Їм чітко не пояснили, що вони мають зробити Їх не цікавило те, чим вони займаються Ніхто не звертав уваги на те що у них мало часу завалюючи їх роботою Їм наказували, а не просили Їм не дякували Атмосфера в організації була холодною і напруженою Засідання були довгими, нудними і холодними Нікому не було весело, ніхто не сміявся і не жартував Ніхто їм не допоміг Ніхто не оцінював їх роботу і не цікавився що вони зробили Нікого не цікавила їх точка зору В них не було уявлення, що вони мають робити Хтось погано повівся по відношенню до них Вони не дізналися нічого нового Вони не отримали можливості для самовдосконалення Їх занадто часто просили щось зробити.

    Кожен учасник групи повинен постійно, весь час тримати перед очима ці списки причин приходу-відходу, за допомогою них будувати діяльність та вчасно виправляти помилки для того, щоб діяльність організації була вдалою.

    Мозковий штурм як метод ефективного вирішення проблем

    Що це таке, мозковий штурм (МШ)? – Мозковий штурм - процес розробки творчих рішень для проблеми. Метод працює шляхом фокусування на проблемі, і шляхом спрямованої генерації максимально великої кількості варіантів, при цьому ваша думка повинна бути найменш обмежена. Одна з причин, чому цей метод є ефективним: через те що ви не тільки придумуєте велику кількість варіантів, але й отримуєте один від одного натхнення та вплив, будуючи асоціації з ідеями інших, розвиваючи та покращуючи їх. Існують наступні кроки для МШ: причин, чому цей метод є ефективним: через те що ви не тільки придумуєте велику кількість варіантів, але й отримуєте один від одного натхнення та вплив, будуючи асоціації з ідеями інших, розвиваючи та покращуючи їх. Існують наступні кроки для МШ:"а покращуючи їх. Існують наступні кроки для МШ:""

    · Зберіть учасників з дуже широкого кругу дисциплін та з дуже різним досвідом. Це принесе більшу кількість творчих ідей під час МШ; · Запишіть для всіх короткий опис проблеми – координатор повинен взяти контроль над процесом, спочатку сформулювавши проблему, яку потрібно вирішити, і всі критерії, які потрібно виконати, та безумовно підтримувати хід процесу; · Використовуйте визначення так щоб кожен зрозумів проблему, і розмістіть там, де кожен може її побачити. Це допомагає групі залишатись сфокусованою; · Вітайте ентузіазм, некритичне сприйняття серед учасників та участь всіх у процесі. Всіляко вітайте спроби всіх учасників отримати радість та задоволення від процесу; · Записуйте на видному всім місці всі рішення, що приходять в голову (навіть самі незвичайні). Не обговорюйте ідеї жодним чином, хоча можете перепитати, якщо не зрозуміли зміст. · Не оцінюйте ідеї, доки процес не дійде до стадії оцінки. Після того як стадія власне МШ закінчена, результати сесії можуть бути проаналізовані та найкращі ідеї можуть бути використані шляхом подальшого МШ, або іншими методами; · Не цензуруйте жодних пропозицій, наскільки б вони дурними не здавались. Дурні ідеї часто призводять до творчих рішень – тут принцип розгледіти настільки багато ідей, наскільки можливо, і скинути попередні переконання щодо обмежень, які становить проблема.

    Координатор повинен тримати МШ сконцентрованим щодо початково заданого предмету, і повинен підправляти розвиток до якихось практичних рішень. Коли учасники кажуть, що вони більше не можуть придумати нових ідей, дайте їм ще близько 15 хв., тому що кращі ідеї приходять в кінці (або після) довгого процесу роздумів. Тримайте всі згенеровані ідеї на видноті. Як тільки список заповнюється, його прикріплюють до стіни, так щоб було видно. Така "комбінована підбірка" корисна для генерації нових ідей. Якщо учасники мають труднощі з генерацією ідей, можливо потрібно ще раз переказати прових ідей, дайте їм ще близько 15 хв., тому що кращі ідеї приходять в кінці (або після) довгого процесу роздумів. Тримайте всі згенеровані ідеї на видноті. Як тільки список заповнюється, його прикріплюють до стіни, так щоб було видно. Така "комбінована підбірка" корисна для генерації нових ідей. Якщо учасники мають труднощі з генерацією ідей, можливо потрібно ще раз переказати пр"юють до стіни, так щоб було видно. Така "комбінована підбірка" корисна для генерації нових ідей. Якщо учасники мають труднощі з генерацією ідей, можливо потрібно ще раз переказати пр""облему. Після того, як всі пропозиції записані, оцінюють список, щоби визначити найкращу дію для вирішення проблеми. Для цього дозвольте кожній персоні проголосувати за ті ідеї, які вони бажають (за кожну ідею кожен може голосувати один раз). Напишіть результати голосування на тому ж списку, що і ідеї. Використовуйте інший колір. Після закінчення голосування, видаліть ті ідеї, за які не проголосував ніхто. Далі дивіться за розривами у голосах. Так, якщо є декілька тем з 5-6 голосами, жодної з 3-4 і декілька з 1-2, то видаліть ті, що з 1-2 голосами. Група повинна вирішити, при якому рівні голосів видаляти запропоновану ідею. Цю процедуру можна повторити до залишеного списку ідей або їх комбінацій для одержання невеликої кількості варіантів (не більше п’яти).
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.02 | Горицвіт

      форматування-оформлення

      справді важливе, Роман має рацію. Хоча, на мою думку, готову книжку має оформити професійний дизайнер. Варіант Романа не зовсім правильний ні для читання з екрана, ні для книжки: великі куски тексту італіком чи болдом читати важко; часте перемішування болдом читати важко.
      
      Але пропоную про це поки що не сперечатися, а зосередитися на суті.
      
      Потрібність книжки.
      Її мета і читачі.
      Її зміст.
      Стиль.
      Які теми ще треба включити.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.03 | Роман ShaRP

        Це не мій варіант. Це АВТОРСЬКИЙ.

        Горицвіт пише:
        > справді важливе, Роман має рацію. Хоча, на мою думку, готову книжку має оформити професійний дизайнер. Варіант Романа не зовсім правильний ні для читання з екрана, ні для книжки: великі куски тексту італіком чи болдом читати важко; часте перемішування болдом читати важко.
        
        Хлопче, я всього-навсього відтворив те, що пропонувалося скачати.
        
        > Але пропоную про це поки що не сперечатися, а зосередитися на суті.
        > Потрібність книжки.
        > Її мета і читачі.
        > Її зміст.
        > Стиль.
        > Які теми ще треба включити.
        
        Думаю, варто почати з першої. Далі буде видно.

• 2003.07.30 | Пані

  Р2. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ

  2. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ
  Ну, кто же єго фінансіруєт?
  Кучма Л.Д. про Георгія Гонгадзе
  (за матеріалами прослуховування зібрання
  записів М.Мельниченко)
  Цей розділ, скоріше за все, буде найкоротшим в нашому посібнику, але, тим не менш, одним з найважливіших. Питання фінансування постає завжди, коли потрібно робити справу, від якої напряму не залежить добробут виконавця. Сподіватися, що хтось добрий дасть на потрібну всім справу не доводиться, оскільки "кто платіт дєвочку, тот єйо і танцуєт". Залишається майже єдиний варіант, пов'язаний з самофінансуванням. Це питання повинно бути обговореним під час створення групи і прийняття нових членів, слід домовитись щодо проценту добровільного щомісячного внеску від кожного учасника. Як показує наш досвід, мова може йти про десятину від доходів кожного з учасників. Звичайно, ці гроші ніяким чином не можуть використовуватись для походів на пиво, відпочинку або ще чогось. Зібрані кошти повинні поступово акумулюватись та використовуватись на вирішення тієї задачі, яку поставила собі Ваша група. Також доцільним є використання частини зібраних коштів на допомогу новоствореним групам, але рішення про це, як і будь-яке інше, повинна приймати вся ваша група за спільною згодою (консенсусом).
  У Вашій групі можуть бути постійні і разові витрати. Постійні витрати включають оплату мобільного телефону групи та доступу до Інтернету, які використовуються для координації з Вашими партнерами. Ці витрати також можуть включати оплату поїздок учасників на координаційні збори з іншими групами, видавництво та розповсюдження генерованої або отриманої Вами інформації. Разові витрати включають придбання мобільного телефону, комп'ютера, принтера та інших засобів обробки/передачі інформації. Звичайно, лише разові витрати складають немалу суму (близько 300$), але це ті необхідні речі, які дозволять Вам розпочати впровадження в життя Вашої Ідеї.
  Тоді, коли група вже має невеликий обсяг коштів, їх можна почати примножувати з користю для Вашої справи. Наприклад, Ви можете придумати якийсь оригінальний логотип або гасло, які є популярними серед Ваших прихильників. В такому разі Ви можете замовити видання футболок, кепок, ручок, на яких відображена Ваша Ідея. Ви повинні чесно повідомити Вашому потенційному покупцеві про реальну суму, витрачену на видання, її ціну для нього та вказати, куди піде різниця від продажу. Якщо покупець відчує, що Ви робите дійсно потрібну справу, то він своєю покупкою не лише поверне Вашій групі витрачені кошти, але й розрекламує Вашу ідею та зробить посильний внесок в "касу опору" Вашої групи. Ваша діяльність повинна нести оточуючим і певну культурну складову. Ви можете знайти якісь цікаві історичні матеріали або звукозаписи, які видати на касетах або компакт-дисках, які розповсюджувати на попередньо викладених умовах.
  У Вашій фінансовій діяльності Ви повинні передбачувати певний залишок на час непередбачуваних подій або високої громадянської активності. Наприклад, Ви знаєте, що наближаються вибори і один з кандидатів, хоч Ви і не в усьому з ним згодні, є більш перспективним для розвитку Вашої Ідей та суспільства порівняно з іншими. Тому слід передбачити кошти на проведення виборів в регіоні діяльності Вашої групи, які будуть витрачені на розповсюдження інформації та оплату діяльності членів групи, які пішли в неоплачувану відпустку та беруть участь в просуванні потрібного Вам кандидата. Врешті-решт, все залежить лише від Вас, в тому числі зберігання, примноження і використання акумульованих Вашою групою коштів.

• 2003.07.30 | Пані

  Р3. СПОСОБИ КОМУНІКАЦІЇ ВСЕРЕДИНІ ГРУПИ ТА ...

  3. СПОСОБИ КОМУНІКАЦІЇ ВСЕРЕДИНІ ГРУПИ ТА З ПАРТНЕРАМИ. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
  "Кожному гарантується право на свободу думки і
  слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
  Кожен має право вільно збирати, зберігати,
  використовувати і поширювати інформацію усно,
  письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
  Здійснення цих прав може бути обмежене законом…"
  Зі статті 34 Конституції України
  Для чого ми так докладно розглянули умови і методики формування життєздатної організованої групи? - Спільнота спротиву може згуртовано і ефективно діяти лише тоді, якщо знизу перетворює індивідуальну ініціативу в незалежні самоврядні суспільні структури - групи спротиву. Спільнота спротиву не повинна виникати у вигляді піраміди груп спротиву з постійним центром керування. Навпаки вона повинна бути "конференцією" автономних груп з відпрацьованими функціональними зв'язками. Девізом спільноти повинно стати правило: організація малої групи співпадає з організацією великої спільноти. Стосунки між групами і принципи організаційної структури спільноти повинні відтворювати стосунки між учасниками групи. Чим більш автономним є об'єднання, тим меншим є шанс провалу і тим менше організаційних проблем. Кожен в спільноті знає відведену йому задачу і загальний стратегічний план, відповідно до якого всі планують свою діяльність. Наведемо приклади, відомі кожному з нас:
  Американці навесні 2003-го як мурашки "проїли" іракську оборону до стану швейцарського сиру і та "розчинилась", завалилась, як струхлявіла колода, залишивши по собі тільки хмарку пилу...
  Транснаціональні компанії проникають і пронизують державні організми - вони водночас є скрізь (коли йдеться про їх інтереси) і водночас їх немає (коли йдеться про відповідальність)...
  Можна бути просемітом чи антисемітом - але не визнавати великих впливів євреїв у сучасному світі - неможливо.
  Спільним у цих трьох явищах є їх "мережевий" характер - різнорідні чинники, які важко однозначно ідентифікувати "сторонньому" (і не досить уважному) спостерігачеві, діють цілком злагоджено як певна цілісна, зв'язана по принципу "кожен з кожним" сітка.
  Саме за такими "мережевими" структурами - майбутнє. Наша спільнота просто повинна повторити винахід живих структур - нейронні мережі. Можливо, до такої форми організації в майбутньому перейдуть більшість структур, утворюваних людьми. Оскільки саме така форма організації - більш ефективна.
  В цьому плані виникають 2 пов'язаних питання: яким чином технологічно підтримувати та координувати діяльність всередині мережі спільнот та розповсюджувати її за межі з метою залучення нових учасників? Допомогу у вирішенні цієї проблеми дають сучасні технології оперативного обміну інформацією у вигляді Інтернету та мобільного зв'язку. Розглянемо їх детальніше.
  Зв'язок та координація за допомогою SMS
  Що таке SMS (short message service)? - Це служба швидкої доставки коротких текстових повідомлень (до 160 символів латинкою), які можуть передаватися в мережі мобільного зв'язку стандарту GSM. SMS-повідомлення передається незалежно від звукового сигналу і може бути отримано під час телефонної розмови. Як приклад практичного використання технології SMS можна навести вибори президента в Кенії в 2002 році, коли опозиційні активісти, надсилаючи SMS-повідомлення в центральний штаб, майже повністю провели паралельний підрахунок голосів та звели можливість фальсифікації до мінімуму. Робота тоді йшла по трьом головним напрямкам:
  1. Планування - політичні організатори розробили великі бази даних, в яких прихильники були занесені разом з номерами своїх мобільних телефонів, і запустили механізм самоорганізації (розповсюджуючи інформацію з цих баз даних). Іншими словами, завдячуючи мобільному зв'язку люди, які не бачили один одного до цього, могли координуватись заради проведення зустрічей. Молодь, яка приймала активну участь в спостереженні за виборчими дільницями, одразу телефонувала, якщо виникали неприємності.
  2. Шляхом проведення кампаній використання SMS було активним і збалансованим, оскільки в Кенії є більш ніж 1 000 000 мобільних телефонів і повідомлення в середньому взнавали крім власника трубки ще 4 чоловіка їх знайомих.
  3. Розповсюдження результатів голосування - як тільки голоси були підраховані навіть в самих віддалених районах, одразу результати за допомогою мобільного зв'язку повідомлялись в штаби і оприлюднювались, чого не було на попередніх виборах, коли люди повинні були чекати до того моменту, поки урни не були відвезені на точки підрахунку і там пораховані. При цьому траплялися неодноразові випадки підміни урн для голосування.
  Зазначимо, що під час виборів більшість наземних телефонних ліній на виборчих дільницях не працювали.
  Не менш цікава історія з Південної Кореї, де самоорганізована та зкоординована за допомогою сучасних засобів комунікації "ініціатива знизу" прихильників опозиційного кандидата-правозахисника надала вирішальний внесок для його перемогти на виборах, які пройшли в Кореї.
  Плюси SMS-технології: Безкоштовність приймання SMS-повідомлення та висока імовірність його доставки (див. нижче). Якщо той, кому надсилають SMS-повідомлення, буде за зоною доступності зв'язку (напр., в метро або просто з вимкненим телефоном), то повідомлення протягом певного часу (декілька діб) зберігається на SMS-серверах мобільного оператора і буде передано за першої можливості. Також, дуже важливим є те, що SMS-сервіс, як правило, дозволяє безпосередній вихід на електронну пошту (SMS e-mail), а також в зворотному напрямку. Це значить, що можна надсилати короткі (до 160 символів латинкою) е-мейли. Це дає можливість використати існуючі веб-сервіси (форуми, списки розсилки) для масованої розсилки (розсилка типу "один до всіх") SMS-повідомлень і, таким чином, для координації дій групи або спільноти. Розсилка виду "один до всіх" може бути реалізована за допомогою списків розсилки (mailing list або поштові конференції). Поштова конференція дозволяє кожному учаснику певного списку надіслати листа на адресу списку і як результат його отримають одночасно всі інші учасники. Інтернет дозволяє зберігати архіви всіх повідомлень поштової конференції.
  Мінуси SMS-технології: приблизно 1 з 10 повідомлень втрачається. В деяких операторах (особливо KyivStar) іноді може бути велика затримка (від декількох хвилин до десятків годин).
  
  Як зробити координацію за допомогою SMS та списку розсилки (mailing list)
  Це робиться в два кроки: 1) слід навчитись передавати електронну пошту на мобільний телефон і навпаки, та 2) завести свій список розсилки в Інтернеті, наприклад використовуючи сервіс Yahoo! Groups (http://groups.yahoo.com/).
  Отже, передача повідомлень з електронної пошти на мобільний телефон та навпаки. (Важливо: Перед відправленням повідомлення в програмі, яка це робить (наприклад, Outlook Express) потрібно вказати режим "Звичайний текст" (Plain Text)). Щоб надіслати SMS повідомлення абоненту будь-якої мережі GSM в Україні або за кордоном, додайте до номеру абонента в міжнародному форматі адресу e-mail-шлюзу SMS-центра оператора, до якого підключений одержувач. Увага! Не всі оператори надають можливість своїм абонентам отримувати SMS-повідомлення, відправлені по електронній пошті. Тому у кожному випадку дізнайтесь про існування такої можливості у Вашого адресата та про адресу e-mail-шлюзу SMS-центру оператора.
  Як утворюється ваша е-мейл адреса з номеру мобілки (як послати е-мейл Вам на телефон), та навпаки, як послати SMS з Вашого телефону на будь-який е-мейл:
  KyivStar:
  e-mail SMS (надсилання повідомлення з е-мейл на телефон)
  +38067xxxxxxx@sms.kyivstar.net - для контрактних абонентів
  +38067xxxxxxx@2sms.kyivstar.net - для абонентів послуги ACE&BASE
  SMS e-mail (надсилання повідомлення з телефону на е-мейл)
  Повідомлення повинно бути в такій формі:
  адреса@домен [пробіл] (тема повідомлення (необов"язково)) [пробіл] текст повідомлення
  Приклад:
  ivan@mails.ua (Akzija) zbyrajemos' v 18-00 bilya Moskovskogo ROVD. OK?
  Приклад : без наведення теми повідомлення
  ivan@mails.ua zbyrajemos' v 18-00 bilya Moskovskogo ROVD. OK?
  Після цього слід надіслати набране Вами повідомлення на спеціальний номер телефону KyivStar: 555
  UMC
  e-mail SMS
  Щоб надсилати SMS повідомлення електронною поштою e-maіl абоненту UMC мережі GSM, наберіть номер адресата у звичайному форматі ХХХ ХХХХ, або у національному форматі 8 050 ХХХ ХХХХ, або у міжнародному форматі +38 050 ХХХ ХХХХ, додайте до номера наступну адресу: @sms.umc.com.ua
  Наприклад: e-maіl адреса одержувача, номер мобільного телефону якого 8 050 310-ХХХХ, буде виглядати як 310ХХХХ@sms.umc.com.ua
  Після цього надрукуйте тему повідомлення (Subject), текст повідомлення (нагадаємо, у вигляді Plain Text) і відправте його так, як Ви звичайно відправляєте e-maіl повідомлення. При цьому Ви повинні пам'ятати, що одержувач Вашого e-mail одержить лише перші 160 символів, в які включені адреса відправника, тема повідомлення та міжсимвольні пробіли:
  ivan@mails.ua !Akzija! zbyrajemos' v 18-00 bilya Moskovskogo ROVD. OK?
  SMS e-mail
  Щоб відправити SMS повідомлення з Вашого GSM телефону на електронну e-maіl адресу, на початку повідомлення надрукуйте адресу електронної пошти у звичайному форматі: ім`я@домен. Якщо на клавіатурі Вашого телефону немає символу @, використовуйте замість нього символи: !, ? або &; пiсля адреси ОБОВ'ЯЗКОВО надрукуйте пробіл, що відокремить e-mail адресу від тексту повідомлення; введіть (необов'язково) тему повідомлення (Subject), виділивши його на початку і в кінці знаком оклику "!"; наберіть коротке повідомлення і підпишіть його. Відправте SMS повідомлення за спеціальним номером 101. Приклад SMS повідомлення з темою:
  ivan@mails.ua !Zatrymano aktyvista! Slipogo zatrymano v 18-00 v tochzi 15
  Приклад SMS повідомлення без теми:
  ivan@mails.ua Slipogo zatrymano v 18-00 v tochzi 15
  Golden telecom
  e-mail SMS
  адреса абонента формується так: якщо, наприклад, номер телефону 4997835, тоді адреса: 380444997835@sms.goldentele.com або 380444997835@sms.gt.kiev.ua
  SMS e-mail
  Текст повідомлення повинен бути таким:
  адреса@домен [пробіл] (тема) [пробіл] текст повідомлення
  Відправляти це повідомлення потрібно на номер 025
  WellCom
  e-mail SMS
  адреса абонента формується так:
  38068{номер телефона}@sms.welcome2well.com
  
  SMS e-mail
  текст повідомлення повинен бути таким:
  адреса@домен [пробіл] (тема) [пробіл] текст повідомлення
  Приклад:
  admin@welcome2well.com (mbilization) Vsim grupam terminovo zibratys' v tochzi 23!
  відправте повідомлення на спеціальний номер 010
  
  DСC
  станом на час виходу посібника надає послуги SMS (найдорожчі серед всіх) лише для клієнтів своєї мережі, краще не використовувати.
  Також не забувайте, що безкоштовно SMS можна відправити з Інтернет-сайтів всіх мобільних операторів:
  UMC: http://www.umc.ua
  KyivStar: http://www.kyivstar.net
  Golden telecom: http://sms.gt.com.ua - сервіс дозволяє надсилати SMS-повідомлення будь-якому оператору мобільного зв'язку України та перевіряти факт їх доставки.
  WellCom: http://www.welcome2well.com
  DСC: http://www.dcc.ua/
  Наявність SMS-зв'язку та електронної пошти дає можливість координації великих груп та розсилання новин співчуваючим шляхом створення груп розсилки, наприклад, після безкоштовної їх реєстрації на сервері Yahoo!. Для цього зареєстрований користувач повинен зайти на наступну адресу:
  http://groups.yahoo.com/start
  та з безлічі категорій обрати категорію, в якій буде ваша група. Ця процедура займе декілька кроків (для того щоб визначити підкатегорії), нарешті на якомусь кроці, праворуч з'явиться назва "Place my group in кудисьтам". Після того виникне екран з 3-ма полями: вгорі - назва групи (описова), посередині - e-mail адреса (її необхідно записати і запам'ятати), внизу - довільний опис. Якщо назви групи, що ви вибрали, ще не зареєстровано, вас попросять ввести слово, яке написано на картинці ліворуч внизу. Натиснувши на кнопку "Continue" ви отримаєте нову групу!
  Ви записуєте всі дані про адреси вашої нової групи, і йдете далі по кнопці "Сustomize Your Group". Якщо ви хочете щоб група була закрита та захищена, то відповідаєте на питання "How can people join your group?" таким чином "People can join only with my approval" (кожного користувача, який захоче через e-mail підписатися на групу, ви повинні дозволити приєднатись). На питання "Who can post messages to your group?" так: "Only group members. (Private discussion group)" (повідомлення можуть ставити лише учасники групи). На цьому кроці ви нажимаєте кнопку "Finish" (це мінімально достатня поки що конфігурація). Далі, кнопка "Go To Group", і на сторінці групи, ліворуч в меню навігації тисніть на "Members". Потім, в центральній навігації тисніть " Add Members"(додати учасників). Кожний учасник додається у наступному вигляді (наприклад, учасник "Субкоманданте" має мобільний телефон на ГолденТелеком 440-4141.) Тоді, його адреса (згідно описаній вище частині інструкції) буде така 380444404141@sms.gt.kiev.ua, тому в поле форми ми записуємо його наприклад так:
  380444404141@sms.gt.kiev.ua Субкоманданте
  Таким чином ми записуємо у поле всі адреси наших учасників з мобілками, які повинні будуть разом отримувати всі повідомлення для цієї групи. Додавши всіх, кого ми хотіли (пізніше процедуру можна буде повторити в будь який момент), тепер ми можемо спробувати послати пробне повідомлення до всіх разом.
  Уявімо, що той хто посилає листа в групу, має мобільний телефон від UMC. Тоді він за допомогою редактора телефону складає таке повідомлення:
  назва_вашої_групи@yahoogroups.com !тема_повідомлення! текст(наприклад - "100 cholovik na 7-15 cherez 15 hv")
  Натискаємо "ОК" та вводимо номер спеціального телефону (для UMC це 101, згідно першої частини інструкції). Після цього всі ваші учасники групи отримають SMS з текстом "100 cholovik na 7-15 cherez 15 hv".
  Примітка: через те, що довжина зворотної адреси у повідомленні типу "мейл->SMS "враховується у довжині SMS, і для Yahoo Groups є досить довгий, то власне текст повідомлення ще менший ніж 160 символів латинкою, і складає приблизно 60-80 таких символів. Так що повідомлення мають бути спартанськими! Їх застосування як способу зв'язку, оповіщення та координації обмежено лише границями вашої фантазії.
  За допомогою груп розсилки можна зробити розсилання новин опору на e-mail адреси засобів масової інформації, співчуваючих та учасників. Іншим способом донесення потрібної інформації є друкування листівок, газет, бюлетнів, однак, це вимагає певних коштів та ресурсів. Тому для локальних груп спротиву є доцільним їх постійне акумулювання з використанням в моменти пікової громадянської активності (перед масовими демонстраціями, виборами тощо). Більш дешевим способом донесення інформації на рівні коротких повідомлень, образів та "мислевірусів" є використання графіті або наліпок. Наприклад, графічні надписи можна наносити на асфальті або стінах в людних місцях, при цьому слід пам'ятати про можливу зустріч з міліцією. Інший, більш безпечний варіант - використання наліпок. Для цього в магазинах канцтоварів можна знайти папір, наклеєний на основу. Його слід порізати на частини формату, яка підходить до принтера, надрукувати повідомлення, розрізати та розклеювати в потрібних Вам місцях.
  Іншим нестандартним способом поширення ідей є використання футболок з надписами або зображеннями. Наприклад, на комп'ютері можна приготувати макет, яке з задоволенням, але за гроші, Вам нанесуть на футболку в спеціальних фірмах. Їх адреси, знову ж таки, Ви можете знайти в рекламних довідниках або в Інтернеті. Вартість виготовлення разом з футболкою складає 5-10 $ по курсу. Також можна використовувати інші несподівані способи донесення інформації: надписи на вологому склі в транспорті, на грошах, на снігу, на повітряних кульках тощо. Все залежить від Вашої фантазії. Пропонуйте їх, ми включимо ці методи в наступне видання посібника.
  Під патронатом президента Кучми
  Офіційний виборчий
  бюлетень
  Інструкція:
  Поставте літеру "Х" біля вашого вільного волевиявлення.
  
  Леонід Кучма
  
  Будь ласка, замордуйте мене
  і всю мою сім'ю
  
  Дякуємо, вкиньте бюлетень в скриньку, що знаходиться
  біля поста офіцера СБУ

• 2003.07.30 | Пані

  Р4. КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ

  4. КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ
  Частина матеріалів, наведених в цьому підрозділі, е перекладом з книжки “Security Culture: a handbook for activists”, виданої канадськими активістами. Додаткову інформацію щодо цієї книжки англійською мовою Ви можете знайти в Інтернеті або за адресою <securitysite@tao.ca>.
  Багато людей від борців з політичними системами до захисників оточуючого середовища і соціальних активістів намагаються зробити цей світ кращим. Найпростіша відповідь урядів на такі дії – це ув’язнення активістів за допомогою каральних і судових органів. І чим ефективнішими стають акції прямої дії тим сильнішими стають нагляд і переслідування активістів з боку влади. Для мінімізації втрат від репресій потрібне розуміння, що необхідно творити культуру безпеки всередині вашої спільноти спротиву. Даний матеріал також буде корисний для активістів, які практикують акції громадянської непокори, особливо там де учасники вільно мігрують між групами, а з ними часто розносяться і плітки. Якщо ж ви ніколи не були заарештовані за участь у акціях, і якщо ви вважаєте, що вам нічого приховувати – все-одно ознайомлення з цим матеріалом допоможе Вам краще захистити себе і підвищити ефективність групи в цілому.
  Що ж таке культура безпеки? Це культура, де люди знають правила поведінки і, що найважливіше, дотримуються їх. Всі знають, як поводяться звичайні виховані люди: вони вітаються, коли приходять і прощаються, коли йдуть, не питають скільки людина заробляє і з ким вона спить. Це забезпечує взаємоповагу і сприяє неконфліктній атмосфері. Так само люди, які належать до культури безпеки, знають, яка поведінка шкодить безпеці і швидко навчають тих, хто з легковажності, недосвідченості чи слабкодухості поводять себе так, що загрожують своїй та загальній безпеці. Таке безпечне мислення стає культурою, коли група, або спільнота в цілому діє так, що загроза її безпеці стає соціально недопустимим явищем. Впровадження норм безпечної поведінки допоможе уникати ситуацій, коли люди починають з підозрою ставитись один до одного (особливо до новачків), або коли активісти занадто конспіруються (''шифруються").
  ЧОГО НЕ ТРЕБА ГОВОРИТИ
  Отже, почнемо з того, що наголосимо, існують речі про які не запитують і про які не говорять. А саме не запитують і не говорять про:
  • вашу належність до цієї (іншої) групи, а також належність якоїсь людини до вашої (будь-якої іншої групи);
  • бажання якоїсь особи стати учасником якоїсь групи;
  • вашу (чи когось ще) участь в якійсь акції;
  • чиюсь допомогу у даній акції;
  • ваші чи когось плани про майбутню aкцію
  • координати (телефон, місце роботи, домашню адресу) людини, яку бачать вперше, або яка є активістом з іншої групи.
  Якщо узагальнити сказане, то не можна розповідати про будь-яку індивідуальну причетність (в минулому, теперішньому, майбутньому) до “незаконної” діяльності чи руху. Це неприпустимі теми для обговорення, незалежно від того, чи чули ви якісь плітки, чи ви про щось здогадуєтесь, чи це ваші особисті знання. Особливо, не можна згадувати під час телефонних розмов організації, рухи, чи групи до яких належите ви, чи ваші знайомі, а також утриматись від вживання ваших псевда чи прізвища. Тримайте ваші запитання і розповіді в собі.
  Зверніть увагу: сказане вище зовсім не означає, що не можна зовсім говорити на теми прямої дії в загальних визначеннях. Це абсолютно нормально і безпечно з точки зору законодавства і бажано, щоб все більше людей підтримували, або хоча б обговорювали ідею прямої дії і всіх форм опору. Небезпеку становить інформація (навіть плітка), яка вказує на можливий індивідуальний зв’язок активіста з конкретною групою чи акцією.
  ТРИ ВИНЯТКИ
  Існують тільки три випадки, коли можна говорити про акції, групи і участь у них. Перший випадок, це коли ви плануєте акцію з вашими соратниками (вашою “коміркою” або “affinity group”). Але ніколи не обговорюйте такі речі по Інтернету (по e-mail), телефоном, поштою, в будинку чи машині активіста, оскільки ці місця можуть прослуховуватись. Чути це обговорення повинні лише ті люди, які будуть приймати активну участь в акції. Ніхто з людей, які не будуть участь у акції не повинні і не мають нічого знати.
  Другий випадок, це коли якийсь активіст був арештований, визнаний судом винним і ув’язнений. Після цього активіст може вільно говорити про акції в яких він приймав участь. Але він ніколи не повинен давати інформацію з якої можна зрозуміти, хто ще крім нього приймав участь у акції.
  Третє – це анонімні листи і інтерв'ю для преси. Поради з безпеки засобів комунікації і спілкування з медіа можна знайти в інших публікаціях і поки що тут не розглядаються. Основне, що необхідно запам'ятати: такі дії повинні проводитись дуже обережно, так щоб не завдати шкоди загальній безпеці.
  Отже тільки у трьох зазначених випадках можна спілкуватись на тему Вашої особистої, або чиєїсь участі чи намірів прийняти участь у "незаконних" акціях прямої дії.
  ЗАСОБИ БЕЗПЕКИ
  Досвідчені активісти вибирають тих небагатьох, хто буде знати в групі про їх участь в акції прямої дії. Ці декілька людей повинні належати до тієї ж комірки (“affinity group”) і теж прийматимуть участь у акції. БІЛЬШЕ НІХТО НЕ ПОВИНЕН ЗНАТИ ПРО ВАШУ УЧАСТЬ ЧИ НАМІРИ.
  Причина таких засобів безпеки очевидна: якщо людина нічого не знає вона нічого не розкаже. Це також означає, що тільки люди, які знають таємницю, можуть мати неприємності або стати причиною неприємностей інших, якщо таємниця розкрита. Коли активісти не бажають розділяти відповідальність за можливі серйозні наслідки своїх чи чужих дій, але знають хто ці дії вчиняв, дуже імовірно, залякані, або під тиском, вони почнуть говорити. Навіть люди, які користуються повною довірою, можуть бути обмануті і дати інформацію для переслідування.
  Це дуже важливе правило безпеки: інформація про участь групи у акціях, і інформація про самих учасників НЕ ПОВИИННА ВИХОДИТИ ЗА КОЛО ГРУПИ. Менше людей які знають – менше імовірність, що про це будуть знати інші.
  ПОВЕДІНКА, ЯКА ШКОДИТЬ БЕЗПЕЦІ
  З метою справити враження на оточуючих чи знайомих, активісти можуть поводитись таким чином, що це шкодить безпеці. Деякі це роблять регулярно, вони поширюють плітки і вихваляються. Деякі активісти починають говорити зайве, коли вип’ють. Багато людей завдають великої шкоди тому, що вони лише один раз піддались спокусі сказати або навіть натякнути про те, що говорити було не слід. Випадкові чужі вуха дуже часто виявляються не випадковими. В більшості випадків причина такої поведінки – бажання виділитись або, навпаки, бути прийнятим оточуючими. Найбільшому ризику піддаються активісти з низьким почуттям власної гідності, з постійним бажанням почути схвалення оточуючих. Звичайно для нашої справи дуже важливі дружні стосунки і визнання заслуг кожного, але ми повинні навчитись контролювати наші егоїстичні бажання таким чином, щоб не створити проблеми собі та іншим. Люди, які ставлять своє бажання подружитись чи бути "своїми в компанії" вище загальної справи, становлять велику небезпеку.
  Розглянемо приклади поведінки, згубної для безпеки.
  Брехня. Щоб справити враження на інших брехуни інколи стверджують, що дану конкретну акцію провели саме вони, хоча можуть мати до акції опосередковане, або не мати взагалі ніякого відношення. Така брехня не тільки порушує їх власну безпеку, оскільки відповідні органи можуть сприйняти брехню за правду, але й підриває довіру і солідарність в спільноті.
  Плітки. Деякі слабкодухі особи думають, що вони можуть завоювати друзів тому, що вони мають доступ до таємної інформації. Такі пліткарі розповідають іншим, хто причетний до конкретної акції або що вони здогадуються, хто це міг зробити, або що вони лише чули про це. Поширення таких чуток дуже небезпечне, оскільки ви повинні пам’ятати, що чуток буває достатньо, щоб відповідні служби почали вас "розробляти", або принаймні почали стежити.
  Вихваляння. Деякі реальні учасники акцій прямої дії можуть не встояти перед спокусою похвалитись цим своїм друзям. Це загрожує не тільки їх безпеці та безпеці інших учасників акції (вони будуть розглядатись, принаймні, як група, що підозрюється), а й тим кому розповіли, оскільки навіть їх можуть записати у співучасники. Крім того хвальки показують дуже поганий приклад іншим.
  Непряме вихваляння. Є люди, які всіма своїми діями показують, що вони намагаються приховати щось, залишатись анонімними, уникати акцій і навіть розмов про них (“шифруються”). Вони не стануть вихвалятись, що причетні до "нелегальних" акцій прямої дії, але їх поведінка показує, що вони причетні до ”чогось”. Вони нічим не кращі від хвальків, лише трохи більше знають чи чули про основи безпечної поведінки. Якби вони дійсно серйозно потурбувались про безпеку, вони б придумали байочку для загалу, чому їх не цікавлять теми про політику, акції прямої дії, чому вони не виявляють активності (типу “акції нічого не змінять”, “мене це не цікавить, бо всі йдуть у політику, щоб потім накрасти собі побільше грошей”, така брехня "для всіх" є цілком допустимою).
  НАВЧИТИСЬ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВІЛЬНІШЕ ПОЧУВАТИСЬ
  Досить легко помітити, коли активісти порушують норми загальної безпеки. Що ж робити з такими людьми? Чи потрібно відразу відлучити їх від групи? Звичайно, ні. Принаймні, не відразу після першого порушення. Справа в тому, що існує багато людей, які необізнані, як потрібно себе правильно поводити, а також таких, які розповсюджують плітки і вихваляються для завоювання авторитету. Це не означає, що ці люди погані, але це означає, що вони обов'язково повинні бути навчені. Навіть досвідчені бійці роблять помилки, якщо існують недоліки в спільному розумінні норм безпеки. Все, що ви тут прочитаєте може вам допомогти в майбутньому. Ми НІКОЛИ не зможемо створити безпечну суспільну свідомість, якщо не будемо час від часу коректувати її. Якщо ваш знайомий хвалиться стосовно акції чи поширює плітки, які можуть зашкодити безпеці, ви повинні пояснити йому, що такі дії неприйнятні. Ви маєте навчати цю людину таким чином, щоб він дійсно вас слухав і змінив врешті-решт свою поведінку. Ви повинні пояснити йому це так, щоб не образити його і не принизити його гідність. Ви маєте самі бути скромним і щиро зацікавленим у тому, щоб допомогти товаришу стати кращою людиною і ефективнішим активістом. Не поводьте себе зверхньо, оскільки таке ставлення обов’язково викличе захисну реакцію і ваші поради навряд чи будуть засвоєні. Вам потрібно пам'ятати, що мета такого навчання - змінити поведінку людини, а не задовольнити ваше власне его, показуючи, що ви більш досвідчений в плані безпеки. Якщо є можливість, процес навчання новачка повинен проходити в приватній бесіді не "на людях", тоді менш імовірно, що виникнуть проблеми з особистою гордістю активіста. Навчання чи бесіда мають бути проведені для більшої ефективності якомога швидше після допущеної помилки в поведінці. Якщо кожен з нас візьме на себе відповідальність за навчання тих, хто помиляється, ми можемо суттєво покращити безпеку нашого руху. Як тільки люди зрозуміють що брехня, поширення пліток і вихваляння (непряме теж) руйнують їх безпеку, вони не будуть більше цього робити. Коли ми розвиватимемо культуру, де на всі порушення безпеки будуть робитись тактовні зауваження, всі свідомі активісти швидко опанують потрібні навички.
  ЯКЩО ВИ СИСТЕМАТИЧНО ЗТИКАЄТЕСЬ З ПРОБЛЕМАМИ БЕЗПЕКИ
  Що ж робити з тими активістами, які СИСТЕМАТИЧНО порушують безпеку, навіть після багаторазових порад і зауважень. Найкраще, що можна зробити в такому разі – не запрошувати їх на зустрічі групи і акції, тобто просто залишити поза межами організації. Враховуючи скільки "дають" в судах за політичні "злочини" – занадто велика розкіш дозволяти хронічним порушникам безпеки залишатись серед нас. Творячи в спільноті культуру безпеки, ми створюємо хороший захист від агентів і інформаторів яких намагатимуться "вживити" у наше середовище.
  Уявіть собі інформатора, який занадто часто цікавиться про когось чи конкретну діяльність порушуючи культуру безпеки і не реагує на зауваження. Такого інформатора можна виявити дуже легко, і таким чином на одного стане менше.
  Тут є одне застереження. Потреба безпеки наших організацій очевидна – однак, неймовірно важливо, щоб ми не потрапляли в западню, коли застосовування заходів безпеки закриває доступ до організації нових людей та скорочує наше зростання. Одна з ключових цілей операцій спецслужб проти нас може полягати в розповсюдженні параної та недовіри серед здобувачів свободи так, щоб неможливо було залучити до діяльності нових людей. Можна будувати велику організацію і в той же час створювати і дбати про культуру безпеки. Оволодіння нами знаннями про те, як система працює проти активістів, є першим кроком до створення цієї культури.
  ОГЛЯД МОЖЛИВОСТЕЙ РОЗВІДУВАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
  Агентам спецслужб дозволяється з «дозволом» входити в дома людей для встановлення «жучків», пристроїв для запису телефонних розмов, переглядати пошту, аналізувати записи відносно здоров’я, працевлаштування та урядової діяльності особи без повідомлення їй, що вони роблять. Інформація, яку вони збирають, використовується для створення досьє на окремих осіб, організації або мережі тощо. Інформацію, яку вони збирають, часто передають іншим підрозділам, які відповідальні за "правоохоронну" діяльність, внаслідок чого одержують будь-які варіанти, необхідні для законного спостереження, щоб його можна було використати в суді як доказ.
  Навіть найменші подробиці можуть допомагати “органам” встановлювати коло інтересів активістів, яке не дає "доказів", але може замість цього використовуватись, щоб дати підказки для встановлення інших підозрюваних та структурувати справу в ході юридичного розгляду. Слід знати, що спецслужби з’являються не лише в блакитних уніформах, але й також звичайно практикують проникнення в середовище активістів, виконують спостереження та нагляд поодинці або спільно з кимось залежно від ситуації. Їх можна бачити на демонстраціях, оскільки вони полюбляють фотографувати та знімати на відеокамеру з метою запису. Внаслідок цього в середовищі активістів їх називають "друзями демонстрантів". Саме тому під час збору на пікетування або демонстрації не варто показувати, що всі ви близько знайомі, не варто робити рукостискання або обнімання.
  НЕНАСИЛЬНИЦЬКА МОДЕЛЬ
  Більшість Західних національних держав використовують ненасильницьку модель, розвинену Британським розвідувальним експертом по імені Kitson, який після тривалої роботи в колоніях описав концепцію низько інтенсивних дій (Low Intensity Operations). Він розподілив розвиток руху на три етапи:
  Підготовча Фаза – коли рух малий, має тенденцію зосереджуватись на освіті, видавництві матеріалів та будуванні основи руху.
  Ненасильницька Фаза – коли рух має більш масовий характер. Нормою є великі демонстрації.
  Фаза підтримки народом – коли рух набуває популярного характеру та впливу в народі, може досягати змін не на локальному рівні, а на рівні країни.
  Kitson зазначає, що первинна робота спецслужби відбувається протягом підготовчої фази. В цей час рухи є найбільш уразливі. Вони не мають досвіду великих репресій. Вони розглядають розмови про безпеку як звичайну параною. Оскільки вони не порушують закони, вони вважають, що новостворена організація повинна діяти повністю відкрито. В цих умовах спецслужба одержує широкий простір дій та починає збирати детальні досьє щодо широкого кола людей. Інформація для них буде надзвичайно цінною пізніше. Важливо, що як ми починаємо рухатись, ми потребуємо вивчити та застосовувати правила безпеки на всіх етапах розвитку руху. Пам’ятайте, що Держава зацікавлена в пізнанні не лише «твердих доказів» щодо активістів, але й їх думок. Вчіться та застосовуйте безпеку протесту для себе та для наших людей. Не бійтеся. Пам’ятайте – стукач з’являється не для розмов (If an agent comes knockin', do no talkin').
  ХТО Є ІНФОРМАТОРОМ?
  Фактично є два типи інформаторів. Навмисний інформатор - той, хто проникає в організацію з певним наміром одержання інкримінуючих доказів проти активістів або навіть в помочі їх затримання. Ці шпигуни є платними особами. Другий тип інформатора – це активіст, перетворений в інформатора мимовільно або внаслідок тиску на нього органом влади. Не слід робити ніякої помилки, обидва види існують усюди в наших лавах і вони однаково небезпечні.
  Спочатку розглянемо навмисного інформатора (шпигуна). Їх часто важко виокремити, вони бувають різного віку та типу, але вони звичайно мають подібний принцип роботи – вони з’являються нізвідки та несподівано. Чи це зустріч, чи протест, чи акція – ця людина завжди в гущі подій. Пильнуйте, чи насправді це новий активіст, чий ентузіазм та прихильність настільки сильні, що він/вона хоче боротися с владою кожної хвилини кожного дня. Як його розкусити? – Підісланий шпигун буде завжди запитувати те, що хочуть знати інформатори та шпигуни, тобто виникатимуть питання про групи прямої дії, їх представників або про незаконні дії. Він/вона запропонує цілі та добровольців, щоб виконати розвідку, а також взяти в ній участь. Приклад тактики проникнення може бути знайдений в інциденті, коли компанія Хірургія США (U.S. Surgical) найняла фірму безпеки, щоб проникнути до Друзів тварин (Friends of Animals) в штаті Коннектикут. Їхній оперативник переконував активіста підкласти саморобну бомбу в автомобіль президента U.S. Surgical. Само собою, поліція очікувала її, та історія закінчилась звинуваченням в замаху на життя.
  Кожний, хто задає багато питань про акції прямої дії не обов’язково є шпигуном, але за ними слід спостерігати та їх щонайменше потрібно навчити культурі безпеки. Поясніть новим активістам, що тактика прямих дій може бути небезпечною (хоча деякі ризики повинні бути!) і що небезпечно задавати багато питань відносно цього. Якщо людина наполягає на запитаннях, УНИКАЙТЕ ЇХ! Будь-який активіст, хто не може розуміти потреби в безпеці є тим, хто повинен бути утриманий подалі від руху опору.
  Розміщення шпигунів в суспільних правозахисних рухах не є чимось новим. Хоча Ви й працюєте з людьми, які відомі Вам протягом років і хто заробив Вашу довіру, Ви повинні припускати, що наявний інформатор в вашому колі та відповідно в діях. Це не має на увазі, що нікого не потрібно допускати до "внутрішнього кола". Навпаки, якщо наш рух продовжує зростати, ми повинні завжди вербувати нових членів; ми лише повинні на першому плані думати про безпеку та завжди робити попередження.
  Можливо, більшою загрозою є інформатор з числа колишніх активістів внаслідок мимовільних дій або через примус. Мимовільний інформатор – це активіст, хто не може тримати язик за зубами. Якщо хтось хвалиться Вам відносно зробленого ним, переконайтесь, щоб ця людина ніколи не знала нічого, що можна Вам інкримінувати, тому що рано чи пізно, стороння людина почує про це. Ці активісти не хочуть робити шкоду, але результати їх вихвалянь можуть бути серйозними. Вашою відповідальністю є інструктаж цих людей про культуру безпеки та її важливість.
  Інший тип інформатора-активіста – людина, яка ламається під тиском та починає говорити, щоб врятувати власну шкіру. Багато активістів утягуються в ситуації, з якими вони не здатні впоратись, та деякі так захопленні "хвилюванням", що вони або не розуміють наслідки, які можуть статись, або вони навіть не думають, що вони колись постануть перед цими наслідками.
  Ми повинні знати можливі наслідки кожної акції, яку ми готуємо та бути готовими до них. Особи, які легко піддаються впливу своїх батьків або залежать від їх підтримки, є непридатними для проведення акцій, оскільки вони можуть бути переконані занадто легко в необхідності співробітництва з владою. Немає ніякої ганьби в нездатності виконати акцію внаслідок можливості отримати тюремний строк. Якщо хтось залежить від Вашої підтримки (сім’я, батьки), або Ви не бажаєте втрачати роботу або вилетіти з ВУЗу, НЕ РОБІТЬ АКЦІЇ. Будьте переконаними, що інші в вашій спільній групі не перебувають в ситуації, яка може змусити їх співробітничати з спецслужбою або відмовлятися від своїх друзів. Треба слідкувати, щоб у людей, з якими ви збираєтесь на акцію прямої дії, не було довгих списків кримінальних переслідувань або наркоманії, які можуть часто використовуватись спецслужбою для шантажування активістів з метою одержання інформації. Не бійтеся говорити про це. Задавайте жорсткі питання, і, якщо Ви не переконані, що хтось буде здатен залишатися сильним в найгіршому випадку, то відмовляйте цій особі від участі в акції. Переконайтесь, що ті, хто йде на акцію поряд з Вами, бажають йти до кінця, навіть якщо це означає втрату власної свободи заради цілей організації. Пам’ятайте – немає ніякого виправдання за перетворення товаришів в спільників влади, тому ці активісти повинні бути виключені від наших дій. Ми не повинні пропонувати ніякої юридичної або тюремної підтримки тим активістам, хто здав інших та наніс удар по нашому руху, який викликає серйозні наслідки на перспективу та має руйнівні ефекти.
  ЯКЩО ВИ ЗНАЙДЕТЕ ДОКАЗ ШПИГУВАННЯ
  • Проведіть збори, щоб обговорити шпигунство та ображання
  • Визначте, чи хто-небудь з ваших членів мав досвід будь-якого ображання або звертав увагу на будь-яке спостереження, що з’являється і яке спрямоване на діяльність організації. Уважно зафіксуйте усі ці деталі та подивиться чи набуває один з прикладів розвитку
  • Продивиться минулі підозрілі події або труднощі у вашій групі. Чи був хтось один, або декілька осіб, залучений в більшості з цих подій? Складіть список можливих “доказів” шпигунства
  • Розвивайте внутрішню політику на те, як групі слід відповідати на будь-яке можливе спостереження або на підозрілі події. Вирішіть кому слід бути контактною особою (особами), яка інформація повинна бути записаною, який процес відбувається під час будь-якого заходу або демонстрації
  • Забезпечте захист важливих документів або комп’ютерних дисків, зберігаючи другу копію окремо, у потаємному місці
  • Запровадьте політику внутрішніх знаків для вашого офісу та/або мітингів. Це буде допоміжним засобом для вашої організації, розробки поштового каталогу, і зможе забезпечити доказ, що шпигун або інформатор був серед Вас
  • Налагодьте зв’язок для надзвичайних відносин. Ця зв’язкова особа, або комітет, повинна здійснювати політику Вашої організації і вона повинна мати повноваження діяти, притягати інших до відповідальності в разі виникнення будь-яких проблем. Коротко викладіть їм про ваші докази та підозри, наведіть дані про всі підозрілі або підтверджені факти слідкування та руйнування Вашої організації. Вони, в свою чергу, зможуть порадити що до наступних дій, а також що до організації та легальних зв’язків.
  
  ЕЛЕКТРОННИЙ ЗАХИСТ
  Розвиток інформаційних технологій дозволяє сповна використовувати активістами можливості електронного захисту матеріалів, що зберігаються ними на комп’ютері або пересилають через Інтернет. Зокрема, це дуже важливо для тих активістів, які використовують для опору можливості, які вони мають на своїй роботі, та які не хотіли б, щоб про їхню діяльність міг довідатися будь-хто. На нашу думку, яка базується на думці досвідчених користувачів Інтернету, найкращим є шифрування даних за допомогою технології PGP, яка використовує поняття відкритого та таємного ключів (або шифрів). За допомогою відкритого ключа можна закодувати повідомлення, що призначене лише тій людині, яка володіє таємним ключем, тобто кодування та розкодовування відбуваються за допомогою різних шифрів. Відкритий ключ розповсюджується якомога ширше, а таємним (приватним) ключем володіє лише одна людина. PGP має наступні переваги:
  • PGP використовує найкращі з відомих в світі алгоритмів шифрування, шлях до зламування яких (тобто оволодіння таємним ключем по наявному повідомленню та відкритому ключу) лежить через вирішення важкої математичної задачі, для вирішення якої потрібні тривалі комп’ютерні розрахунки. Саме це дуже непокоїть усі спецслужби світу – бо розкодовування одного повідомлення може забрати надто багато часу (кажуть, що не одне століття, але техніка все просувається вперед);
  • PGP ідеально пристосована для неформальних об'єднань, де можливо будувати ціпок довіри: “Людина 1” довіряє “Людині 2” через особисте знайомство, “Людина 2” так само довіряє “Людині 3”, отже “Людина 1” може довіряти “Людині 3”, хоча він, може, ніколи його в очі не бачив;
  • PGP не коштуватиме нічого;
  • PGP отримало найкращі відгуки після випробувань в польових умовах – себто у діяльності правозахисних груп у деяких диктаторських країнах, таких як Гватемала.
  Для комп’ютера технологію PGP було впроваджено Філом Ціммерманом.
  Ось приблизний порядок "перших кроків" у PGP. Перше, що треба зробити, це встановити PGP на персональні комп’ютери, з яких (і на які) буде передаватися конфіденційна інформація. Процес інсталяції (під Windows) дуже простий. Програму можна безплатно завантажити через Інтернет на http://www.pgpi.org/products/pgp/versions/freeware/ З великого різноманіття версій рекомендуємо версію 6.5.8 – це остання версія, розроблена за керівництва її творця. Пізніші версії було розроблено вже без нього, а згодом корпорація вирішила продати підрозділ, який займався PGP, тому вже ніхто вже не гарантує, що там все чисто.
  Другий крок - створити пари асиметричних ключів (відкритий+таємний) для кожного користувача у вигляді файлів. Треба подбати, щоб ніхто, окрім вас, не мав доступу до файлу, який містить Ваш приватний ключ. Найкраще використовувати особистий комп’ютер, доступ до якого ви контролюєте. PGP побудовано таким чином, що ключі у відкритому вигляді на комп’ютері не зберігається. Після того, як вами було згенеровано пару ключів, від вас вимагається ввести т.з. парольну фразу (це просто довгий пароль), за допомогою якого ваш закритий ключ шифрується звичайним симетричним шифром. Якщо використовуєте чийсь комп’ютер спільно, або взагалі невідомо чий, тоді ключі треба тримати на дискеті, і ніколи не переписувати їх на головний диск машини. Але в цьому випадку, бажано, щоб програма PGP уже була встановлена (без ключів) на комп’ютері.
  Існує можливість розщеплення ключів - це коли для закодовування чи розкодовування повідомлення потрібні більш ніж один ключ (користувач). Корисно по аналогії з запуском ракет, де потрібно два ключі одночасно. Цікаво, що можна безпечно організувати процес і для розподілених організацій - коли люди знаходяться в різних місцях. Можна уявити собі ситуацію, коли деякі особливо важливі накази (напр. про розпуск організації) мають бути підписані як "командиром" так і "комісаром".
  Окрім того, у версії 7.3 (вже без Ф.Ціммермана) з метою збільшити комерційну привабливість програми було впроваджено спеціальний тип ключа, який дозволяє "керівнику" читати листи "підлеглих". Це "нововведення" було піддано жорсткій критиці групами захисту приватного життя, і зокрема проект PGPi ніколи не взяв на озброєння цю "новішу" версію, а Ф.Ціммерман сказав щось таке, що ця функція майже те саме що й "чорний хід" (backdoor).
  Третій етап - розповсюдження публічних ключів. Публічний ключ бажано зробити якомога доступнішим для всіх – наприклад, зберігати на сервері http://certserver.pgp.com або http://www.keyserver.com Отже, будь-яка людина, що має ваш публічний ключ, зможе закодувати приватного листа до вас. А розкодувати його можна лише маючи доступ до парного приватного ключа, який Ви зберігаєте в секреті. Один із можливих видів крипто-атак полягає в тому, що хтось створює ключ від Вашого імені, і тому є завжди ризик, що саме він отримає листи, адресовані Вам –особі, від імені якої він створив ключ. Тому дуже важливо, щоб публічний ключ був доступний якнайширше. Другим (хоча і дещо параноїдальним) виходом з цієї ситуації є наступний крок.
  Четверте (необов’язково, але бажано) – організація, або пара осіб, які хочуть листуватися конфіденційно, мають впевнитися, що публічні ключі, які вони отримали одне від одного або по пошті або (краще) через централізовані сервери – не є фальшивими. Це робиться двома методами. Або файл з публічним ключем передається особисто на дискеті (рідко вдається), або одна особа дзвонить іншій, і вони звіряють "відбитки пальців" на їхніх публічних ключах. Відбиток - це унікальний код, який може бути представлений як довге шістнадцяткове число, або як 20 англійських слів, придатних для передачі по телефону.
  Окрім того, в PGP є інші додаткові корисні (на нашу думку) можливості – як то PGPdisk та PGPnet (в складі PGP). PGPdisk дозволяє зберігати за допомогою технології PGP дані, які будуть доступні лише Вам, ніхто не зможе довести, що Ви займаєтесь опозиційною діяльністю. PGPnet – це простенька VPN (virtual private networking). Дозволяє кодувати ВЕСЬ обмін між комп’ютерами з заданими IP-адресами.
  На сторінці http://www.pgpi.org/doc/ є багато документації, як технічної, так і наукової, і науково-популярної, в т.ч. кілька книг написаних Ф.Ціммерманом. Документація російською тут:
  http://www.pgpru.com/learning/pgp_70_user_manual/pgp_70_user_manual.htm

• 2003.07.30 | Пані

  P5. ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ АКЦІЙ

  5. ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ АКЦІЙ
  «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і
  проводити збори, мітинги, походи і демонстрації,
  про проведення яких завчасно сповіщаються органи
  виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
  Обмеження щодо реалізації цього права
  може встановлюватися судом …»
  Зі статті 39 Конституції України
  
  Огляд діючого законодавства щодо можливості проведення різноманітних акцій протесту (АП) показує, що в Україні його на час написання посібника практично немає. Єдиними нормативним актом є стаття 39 Конституції України, викладена вище. Під час розгляду владою питання про дозвіл проведення запланованої акції можуть бути посилання на Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” (28 липня 1988 р., №9306-XI) та Рішення Конституційного Суду України у “Справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання” (Справа №1-30/2001, рішення №4-рп/2001 від 19 квітня 2001 р.). Однак, посилання на указ Радянського Союзу є неправомірним, оскільки він носить дозвільний характер, що суперечить наведеній статті Конституції України, яка має повідомний характер. Рішення ж Конституційного Суду України фактично зводиться до того, що визначення строків завчасного сповіщення має бути законодавчо врегульованим шляхом приймання Закону Верховною Радою України. Крім того, при розгляді цього питання слід зазначити, що в ст.3 Конституції України говориться, що “Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”. Це значить, що перш ніж застосувати обмеження будь-яких конституційних прав або свобод громадян, держава в першу чергу зобов’язана зробити все від неї залежне для забезпечення їх максимальної реалізації. Іншими словами, держава не може наперед заборонити реалізацію права або свободи до тих пір, поки не переконається, що дана конкретна реалізація дійсно посягає на реалізацію більш важливого права або свободи іншої особи. В плані застосування в Україні Європейських норм, які є частиною українського законодавства, важливим є рішення Європейського Суду з прав людини, яке стосується права на мирні збори, зокрема, визнання неправомірності покарання за участь у мирній дозволеній демонстрації (21/1990/212/274).
  22 травня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні”. Цей закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто десь наприкінці 2003 або на початку 2004 року і лише за умови підписання президентом. До того часу (і скоріш за все й після введення в дію) всі з наведених в цьому посібнику рекомендацій будуть діяти, оскільки завчасно (3 календарних дні) слід повідомляти про проведення масових акцій. Якщо кількість учасників пікетування складає до 50 осіб, то організатори можуть не подавати до відповідних місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування письмове повідомлення про його проведення. Повідомити про цей захід вони зможуть напередодні в усній формі.
  Підкреслимо, що акції протесту є одним з основних законних методів боротьби з існуючим режимом. Акції протесту легко проводити великим партійним утворенням, бо в них є гроші, ЗМІ і бідолашні виборці, які ще чомусь їм вірять. Акції протесту важко проводити новітнім організаціям громадянського спротиву, бо в нас немає грошей, ЗМІ та виборці чомусь вірять партіям. Однак ми повинні протестувати і зобов’язані вміти це робити якісно, щоб досягти потрібного нам результату, і, головне, залучити до своїх лав нових учасників і прихильників.
  Визначаючись з формою проведення акції, необхідно врахувати як мінімум дві речі. По-перше, на сьогодні Конституція України передбачає можливість проведення таких форма АП як збори, мітинги, походи і демонстрації. До мітингів, зрештою, прирівнюються і на практиці поширені пікетування. По-друге, визначаючись з формою АП, Вам (Вашій групі) необхідно безпомилково оцінити кількість можливих учасників АП. З практики можемо зазначити, що демонстрації з 10 осіб, так само як і мітинг з 4 осіб в той час, коли очікувалося як мінімум 50 учасників – це реальний і не дуже красивий прокол.
  Акцію протесту дуже бажано почати готувати мінімум за тиждень. А то потім будете за два дні бігати, як ошпарені. До міськвиконкому треба подати повідомлення про проведення акції (чим раніше, тим краще. При цьому, будь-ласка, врахуйте й те, що при проведенні демонстрації, про яку Ви повідомляєте, органам місцевої влади необхідно буде вирішити питання транспортного сполучення, адже Ви своєю широкою колоною демонстрантів, рухаючись по проїзній частині, можете повністю паралізувати рух в населеному пункті.). Мова йде саме про повідомлення, бо Ви згідно з Конституцією не просите дозволу, а просто ставите до відома владу. Будь-яка заборона, окрім судової, дорівнює фількіній грамоті. Повідомлення не може бути анонімним, зрозуміло, що Ви або інша особа з Вашої групи його підпише. Але будьте обережні із зазначенням заявника. Бувають випадки, наприклад, коли повідомлення офіційно подається від групи, яка для себе назвала себе Фронтом визволення чи ще якось. Але ця група, цей Фронт, є неформальними, тобто не легалізована відповідно до законодавства про об’єднання громадян. Тоді не варто світити в повідомленні назву Вашої групи. А просто назвіться ініціативною групою громадян, а повідомлення підпишіть від імені уповноваженого ініціативної групи. І Вам проблем буде менше, і повідомлення буде юридично грамотним, що й ніхто не підкопається. В повідомленні треба вказати дату та час проведення АП, приблизну кількість учасників, тривалість та відповідальну особу:
  Голові
  Київської міської державної адміністрації
  п. Омельченку О.О.
  
  Шановний Олександре Олександровичу!
  
  Відповідно до положень статті 39 Конституції України сповіщаємо Вас, що ініціативна група громадян планує 4 грудня 2002 року провести пікетування Апеляційного суду м. Києва з нагоди судового слухання справи «…» за позовом …, які вимагають негайно припинити незаконні … Перешкоджання руху транспорту не буде.
  
  Місце проведення акції: вул. Володимирська 15.
  Час проведення: 4 березня 2003 року з 11-30 до 13-30.
  Орієнтовна кількість учасників: до 50 осіб.
  Координатор акції: Непокора Анатолій Олексійович, тел.: 253-00-57, 253-45-75.
  
  З повагою,
  
  Уповноважений ініціативної групи громадян Анатолій Непокора
  Цю заяву слід подавати особисто в двох примірниках та зареєструвати її в канцелярії. Зареєстрований примірник заяви слід взяти з собою на проведення акції, щоб можна було підтвердити представникам міліції про її законний характер.
  Стосовно відповідальної особи, бажано в заявці вказати відповідальною особу, яка насправді вирішальної ролі в організації АП не відіграє. І навпаки, не слід давати координати людини, яка дійсно є однією з ключових фігур в акції. Такий маневр потрібний для кількох моментів:
  1. Якщо Ваша АП дійсно неприємна для режиму, то влада і міліція почнуть шукати організатора, тобто людину з якою можна домовитись про скасування акції. Такого бідолаху можуть повести до якогось відділу, де будуть довго брехати про можливі наслідки Вашого “хуліганства”, запросити до відповідної владної установи і благати, а потім погрожувати. Всі ці процедури незаконні, проте забирають нерви і вільний час, який так потрібен для оргроботи. Зрозумівши, що вказана в заявці особа не є “Морфіусом”, “агенти” швидко в ній розчаруються і відпустять. Звісна річ, що згаданий солдат революції повинен постійно наголошувати, що сам нічого не вирішує. Під час спілкування з синіми друзями ніяких прізвищ окрім свого згадувати не потрібно.
  2. Коли Ви вже провели АП, і вона була занадто успішною, іноді по факту порушення чогось відкриваються адміністративні та кримінальні справи. В цьому випадку ваше повідомлення до влади теж зможе допомогти. Адже людина, вказана в заявці, фактичним організатором акції не є. А фактичний організатор ніде не фігурує.
  Одним з ключових моментів підготовки до АП є забезпечення явки журналістів. Прикро іноді спостерігати коли проходить якийсь пікет, а на ньому нема жодного журналіста. Потім про цей пікет знають тільки учасники і міліція, яка його охороняла.
  ЗМІ необхідно сповістити про акцію за кілька днів. Не дуже рано, щоб вони про Вас не забули, і не дуже пізно, щоб Вас встигнули внести в робочий графік. Якщо АП афігенно потужна, то перед нею можна провести прес-конференцію.
  Необхідно заздалегідь скласти список координат ЗМІ вашого міста. Як це зробити – вигадуйте самі. Для початку можна взяти довідник “Золоті сторінки”. Ви складаєте коротке повідомлення про акцію для журналістів. Там вказуєте суть акції, її організаторів, час і місце проведення. Для передачі журналістам Вашого повідомлення Ви використовуєте одночасно кілька каналів:
  1. Текст повідомлення розсилається на електронні адреси ЗМІ по Інтернету.
  2. Призначається людина, яка сяде на телефон і за кілька годин обдзвонить всі ЗМІ, зачитуючи повідомлення про акцію.
  3. Повідомлення дублюється по факсу.
  4. Журналісти сповіщаються завдяки власним знайомствам.
  По можливості, необхідно використати всі шляхи сповіщення ЗМІ. Тільки тоді на Вашу акцію може хтось і прийде.
  У повідомленні вкажіть координати контактної особи для журналістів.
  АП бажано проводити в будній день, тоді інформаційний ефект від неї буде більшим.
  Яким чином Ви забезпечите явку людей на акцію, хай це залишиться Вашою таємницею (хочеться вірити, що не комерційною).
  Якщо АП носить не моноорганізаційний характер, то бажано про неї сповістити всі структури, які могли б підтримати підняту Вами тему (для цього, до речі, теж треба мати базу координат).
  Враховуючи специфіку акції можна:
  1. Забомбити всі форуми всіх вітчизняних Інтернет-сайтів повідомленням про АП,
  2. Якщо є можливість, про акцію бажано повісити інформацію в якомусь ЗМІ,
  3. Надрукувати малоформатні запрошення на акцію і організувати їхню роздачу,
  4. Розклеїти листівки.
  Іноді для більшого рекламного ефекту АП можна використати наших ідейних ворогів. Скажімо, якщо проводиться акція проти Московського патріархату, можна сповістити про неї сам МП та організації які його підтримують. Існує велика імовірність того, що ці тормоза організують на противагу Вашій акції якийсь контр- захід в тому районі, де будете протестувати і Ви. Це набагато збільшить зацікавленість журналістів Вашою акцією. Окрім того, після заходу опоненти використають всі свої інформаційні можливості, що б розповісти які Ви погані і які вони хороші. А як відомо антиреклама – теж реклама.
  Для використання вищезгаданого прийому бажано звернутись до правоохоронців з проханням забезпечити громадську безпеку.
  Такі нюанси, як плакати і прапори повинні бути забезпечені залізно.
  Основну групу учасників акції рекомендується зібрати за півгодини до початку акції десь в районі її проведення.
  Під час АП хтось має тримати контакт з правоохоронцями і слідкувати за їхніми діями, а то всяке буває.
  На випадок будь-якої провокації слід негайно сповіщати синіх друзів.
  На акції не повинно бути випивших та інших “прібалдєвших”.
  Всі учасники АП повинні при собі мати документи.
  Під час акції, якщо Вам пощастило зібрати достатньо багато журналістів, їх можна зібрати в одному місці і влаштувати імпровізовану вуличну міні прес-конференцією. Для цього, та й не тільки, на АП повинна бути людина, яка відповідає за спілкування з журналістами.
  Старайтесь робити акцію прикольною. Під час проведення акції варто застосовувати нестандартні прийоми, що притягують людей. Не стійте на місці! Робіть щось на АП – ходіть по колу, підстрибуйте, співайте, гупайте пластиковими пляшками об асфальт, головне – влаштуйте шоу, приверніть до себе увагу. І щоб не було часу нудьгувати на акції! На нашому досвіді були й настільки яскраві акції, що “сині друзі” після неї підходили, тиснули руки й питали: “А коли можна буде побувати на наступній акції?” Якщо у Вас буде так само – пожартуйте, що на наступну АП-шоу вхід буде платним. Детальніше про це Ви можете ознайомитись на в розділі “Розробки” сайту “Майдан”.
  Зрозуміло, що Ви організовуєте АП з певною метою, з певною вимогою, яку Ви бажаєте донести до держоргану, який Ви пікетуєте, до пішоходів, які проходять повз, тощо. Тому на акцію Ви повинні обов’язково підготувати в письмовому варіанті (аркуш А4) свої вимоги або заяву. При цьому цей документ буде одночасно і виразником Ваших вимог, якого Ви зможете “запхнути в рота” чиновнику, який вийде з “обпікетованої” держустанови дізнатися, чого Ви хочете. Цей же документ буде також і прес-релізом для присутніх журналістів, і агітаційним матеріалом для сторонніх громадян. Це раз – цей документ (заяву, вимоги) необхідно підготувати заздалегідь і потурбуватися про те, щоб Ваші транспаранти і плакати, а також Ваші гасла, які Ви будете скандувати, логічно випливали з Ваших вимог.
  Після закінчення АП - перерахуйте своїх.
  По одному бажано не розходитись.
  Після акції необхідно оперативно набрати прес-реліз по ній. Бажано додати до нього світлини, для чого на АП повинна бути людина з фотоапаратом (працівники МВС та СБУ не рахуються). Прес-реліз треба розіслати по ЗМІ дуже швидко.
  Потім можна зібратись і випити пива .
  Далі в цьому розділі наведемо без суттєвих змін теоретично-практичний посібник учасникам протестних акцій та тим організаторам, які не встигли набути досвіду. При цьому просимо не дивуватися тому, що піде мова переважно про масштабні, багаточисельні акції. Не думайте відразу – до чого мені це про великі акції, в нашій групі всього 7 (10, 20) учасників. Все починається з малого, але при організації малої акції необхідно врахувати те ж саме, що і при проведенні 500 000 мітингу. Просто все це треба зробити на простішому рівні.
  Як ми вже зазначали в цьому посібнику, коли Ваша група є малочисельною, необхідно сконцентруватися на малих, простих, але в той же час яскравих акціях. Для цього Вам стане в нагоді все нижчевикладене про великі акції. Коли ми були спроможними лише на малі акції, ми все одно вчилися технологіям і досвіду з масштабних акцій українського та іноземних рухів опору.
  По-друге, все те, що нижче описано для масштабної демонстрації, є цілком актуальним і для поведінки Вашої окремо взятої групи в організмі великої демонстрації або мітингу.
  Зацікавлених щодо додаткової інформації відсилаємо до розділу “Розробки” сайту “Майдан”, де також містяться інші корисні матеріали.
  ТЕОРІЯ
  Дата 9-го березня 2001 року міцно в’їлася у свідомість українських політиків та ледь не кожного українця, який готовий взяти участь у вуличних акціях протесту. Стала своєрідним “мислевірусом”, який заважає, відволікає, змушує значну частину сірої речовини мозку замість планування та організації акцій постійно думати: “А що, як буде провокація?” Так можна дійти до того, що зробити метою опозиційної боротьби недопущення провокацій. А для здійснення цієї мети найкращий спосіб – взагалі не проводити вуличних акцій, а ще краще – відмовитись від будь-якої боротьби, щоб не підбурювати народ до дій, які зможуть призвести до провокацій.
  Якби такі думки поселилися в голові провідників вуличних акцій часів агонії СРСР, навряд чи ми б сьогодні жили в незалежній державі. Тому сьогодні одним з головним завдань опозиції є очищення організму від синдрому 9 березня. Позбутися цього синдрому дуже просто. Треба дати мозку рішучий і незаперечний наказ: “Забути 9 березня”. Мається на увазі забути негативні його наслідки, та ні в якому разі не політв’язнів, що не перший рік вже караються, мучаться, але не каються за ґратами режиму, не понівечених після міліцейських облав у райвідділах людей, не заарештованих лише за україномовність чи львівську прописку студентів. Позбутися потрібно саме тих нав’язливих думок, що 9 березня владі, використовуючи монополію на ЗМІ, вдалося закинути в голови великої частини народу відразу кілька досить згубних мислевірусів: одним, що опозиція – це небезпечні хулігани, іншим, що кожен, хто прийде на акцію протесту, може потрапити під прес системи, а політичним активістам, що будь-яку акцію можна звести нанівець вдало організованою провокацію, запобігти якій неможливо.
  Все це – брехня, така сама як смарагдове місто, кульки щастя (а насправді – мильні бульбашки) чи пишно одягнутий (а в дійсності – голий) король. Нам намагаються вдягти зелені окуляри і переконати, що місце для висловлювання незгоди – теплі й затишні приміщення, де можна казати все, що завгодно: там і звуки вулиці не заважають слухати, і втомлюєшся, сидячи в м’яких кріслах, менше ніж стоячи під відкритим небом та ще й у холодну погоду на вітрі й під дощем, і тележурналісти мають змогу краще зафільмувати все, що діється. От тільки ніхто цього, окрім самих протестуючих не побачить. Спецпошта працює без збоїв, “темники” доходять вчасно.
  Перше, що потрібно запам’ятати: насправді зробити масштабну провокацію при правильній організації протестних акцій не так вже і просто. Якби 9 березня провідники попередили лідерів партій і організацій (а ті – керівників нижчих ланок своїх структур, а ті, в свою чергу, ще нижчих і так до рядового члена) та й людям напередодні акції через мегафони оголосили про це, якби в колони було єдине керівництво, якого б беззаперечно слухалась основна частина демонстрантів... Якби були виконані лише ці умови (а не пустили б все на самоплив) – негативних наслідків 9 березня не було б. На жаль, не змогли тоді передбачити масових арештів, міліцейських розправ, інформаційної поразки. Але не маємо права не зробити висновків. До того ж бажано вчитися не тільки на своїх, але й чужих помилках. І робити це ніколи не пізно, і вважати, що все знаєш, ніколи не треба. До досвіду кінця 80-х – початку 90-х та вивченої тоді ж практики польської “Солідарності” за час, що минув з 9 березня, слід додати до свого мозкоархіву теоретичну спадщину Джина Шарпа, постинги відвідувачів Вільного Форуму сайту “Майдан” та інформацію від засновників сербського “Отпору” та активістів білоруського “Зубра”.
  Рекомендуємо всім – мозок прочищається ідеально, як нирки після гемодіалізу. Завдяки Джину Шарпу можна зрозуміти, чому у Біблії одним з гріхів названа гордість, хоча у його працях ні слова про це не сказано. Більшість людей не сприймають цього постулату та вважають, що треба завжди відповідати ударом на удар, що й зараз продовжують робити. Але це варто робити тільки у випадках, які стосуються Вас приватно. Джин Шарп наводить на думку, що те, що вважається гордістю і сприймається як чесноти, насправді зветься іншим словом – гідність.
  Якщо до знайомства з книжками Джина Шарпа ми були упевнені, що знахабнілим спецназівцям потрібно завжди протистояти і з насолодою втоплювати кулака у вгодовану пику здорованя, що б’є тебе чи беззахисну жінку, то зараз розуміємо – така практика лише шкодить. Бо вони саме цього від нас і чекають, вони прагнуть насильства (навіть з метою оборони) з нашого боку, це підігріває їх бойовий дух, дає яке-ніяке моральне виправдання своїх падлючих вчинків, врешті-решт формує в їх очах образ ворога та підсилює ненависть, без якої дії по розгону маніфестацій ніколи не будуть ефективними.
  Проповідуючи ці постулати, можна почути багато заперечень, мовляв, потрібно поважати себе, якщо сам себе не поважаєш, то ніхто поважати тебе не буде, мєнти також поважають тих, хто не дає себе образити, потрібно показати їм, що ми – не отара для биття, щоб вони також думали про наслідки, що боягузтво – це ганебно тощо. Однак у всіх цих запереченнях неозброєним оком проглядається “Я”, в кожному з них вивищується не Україна, не народ, за що часто з героїчною самопожертвою борються пропагандисти насильницького спротиву, а власне его. Причина спотворення понять полягає у тривалому пануванні на наших теренах держави-в’язниці, кримінальної держави, де закони зони (не дати себе опустити) панують у житті суспільства й на території поза колючим дротом. І тут треба визначити, чого ми прагнемо досягти і для чого виходимо на демонстрації: для самоствердження та подолання в собі комплексів страху і нерішучості чи для того, щоб перемогти, змінити ситуацію в країні на краще?
  Якщо йдеться про перше, то ми – не патріоти України, хоч і самі про це не здогадуємося. У підсвідомості нами керує его, а не любов до Батьківщини, і ніякі ми не герої, навіть, коли йдемо на смерть, як не є героєм нервово неврівноважений підліток, що кидається з вікна 9-го поверху на знак протесту, що батьки відмовляються купити йому магнітофон. Якщо говоримо про друге, то нашими вчинками має керувати тільки доцільність, навіть, якщо доводиться поступатися особистими поняттями про гордість чи як її там. Тим, для кого це слово в’їлося в гени як чеснота, слід вважати, що гордість названа у Біблії гріхом через неправильний переклад, а насправді там малися на увазі гординя, пиха чи гонор. В такий спосіб можна забезпечити узгодження власних вчинків з власною гідністю.
  Перш за все потрібно дивитися: “А що ми цим досягнемо?” І тоді виходить, що мета прихильників насильства – добитися, щоб тебе поважали, виглядає дріб’язково й егоїстично порівняно з метою ненасильницького спротиву – повалити диктатуру. Застосування насильства ще має сенс при великій перевазі або хоча б рівних можливостях, але не в ситуаціях, коли в колонах демонстрантів йде 30-50 тисяч. В такому випадку репресивні органи завжди забезпечать навіть чисельну перевагу над протестуючими, не кажучи вже про те, що перевага в озброєнні завжди буде на боці режиму. Міліцейські щити краще за кришки від баняків, захисні шоломи ефективніші від мотоциклетних, бронежилети міцніші від ватяних куфайок. На кулаки вони відповідатимуть – палицями, на газові балончики – водометами, на обрізки труб – пістолетами, на мисливські рушниці чи кустарні самостріли – автоматами. До того ж маючи змогу сховатися за бронею панцирників, а не вантажних машин чи тракторів, на які в кращому разі можуть розраховувати демонстранти. І казки про те, що при нашій корупції можна купити навіть атомну бомбу, а не те що озброїти противників режиму краще від міліції, не несуть в собі навіть раціонального зерна казок народних. В опозиції не вистачає коштів забезпечити всіх листівками формату А5, а не те що “калашніковими”.
  Тому реальний арсенал насильницького спротиву, як не крути, підручні засоби (палки, каміння, залізяки). І чого ж ми досягнемо з цією “зброєю”, втягуючись у бійку з міліцією, окрім того, що не дамо себе “опустити”? Як показує досвід, зламаємо їм кілька пальців. Ну, якщо напружимось, проб’ємо пару голів, відіб’ємо пару нирок чи навіть одного дня когось заб’ємо. Одного дня, бо наступного разу спецназівці будуть розумнішими і не відлучатимуться від загальної лави, розганяючи мітинг. Чи стануть вони після цього обачнішими в застосуванні насильства? Навряд чи, особливо коли за зламаний палець Кучма виплатить постраждалому непогану компенсацію.
  В постійних бійках з міліцією можна отримати певну кількість загартованих бійців, але ще більше потенційних опозиціонерів втрачається через поламані ребра, пошкоджені внутрішні органи та страх. Останніх можна зневажати, але ігнорувати факт, що більшість населення – не герої, здатні на будь-яку самопожертву, не можна. Скинути ж режим лише героїчною купкою буде важко. Ще насильництвом можна добитись поваги, але специфічної, як поважають крутих зеків. Їх поважають, ведучи з ними нещадну боротьбу. На знищення. І останнє – про боягузтво. Чи можна вважати боягузом Ісуса Христа, який не опирався своїм мучителям? Навряд чи, бо він міг знищити їх одним порухом пальця. Однак він обрав шлях, який веде до перемоги, а не до складання саг, балад та од про героїв, які програли, та не здалися. І переміг!
  Поставте себе на місце пересічного аполітичного громадянина і зрозумійте, яке враження про опозицію складеться в нього після того як він побачить на екрані бійки демонстрантів з міліцією. Тим більше, що телебачення обов’язково прокрутить ті нетипові ситуації, коли саме демонстранти наносять удар чи гамселять молоденького безвусого сержанта, який відбився від своїх. І в людей, які не бачили правди на власні очі, складеться враження, що саме демонстранти спровокували агресію, нападаючи на таких самих простих українців, одягнутих в міліцейську форму. Найкраще підтвердження владної брехні про те, що опозиція така сама як влада, політичні невдахи, які прагнуть посісти крісла своїх супротивників й робити те саме.
  Натомість набагато більше симпатії викликають мирні демонстранти, яких нещадно гамселять по всіх вразливих місцях. Особливо, коли демонстранти не тікають, а сидять чи лежать на землі не опираючись, а лише захищаючи голови руками. Після таких кадрів відразу стає ясно, що вони дійсно прагнуть чогось такого, що заслуговує на підтримку. І всі байки про отримані за участь у акції гроші нівелюються простим запитанням: “Скільки грошей треба заплатити людині, щоб вона погодилась на те, що їй зламають ребро?”
  ПРАКТИКА
  Ця частина складатиметься з двох підрозділів: для організаторів та для учасників. Особлива увага приділятиметься саме поведінці учасників, оскільки надія на те, що сповнені почуттям неосяжності власного розуму, обтяжені славою і титулами та зіпсовані народною любов’ю організатори акції прочитають та візьмуть до уваги хоча б щось з написаного, досить таки мала.
  Організаторам акції
  Найпершим способом уникнути насильства під час проведення протестних акцій – самим не планувати його. Тоді у дію вступають всі інші способи запобігання провокацім з боку влади. Найперше, що потрібно зробити, провести якомога більше зустрічей з високими міліцейськими чинами, на яких наголосити на мирному характері акції та вимагати досягнення домовленості щодо узгодження дій міліції та власної служби безпеки по спільному забезпеченню правопорядку (наприклад, про те, що охорона демонстрації знешкоджуватиме провокаторів та передаватиме їх до рук міліції, яка не буде їх відпускати хоча б до кінця демонстрації). Ці зустрічі та домовленості слід якомога більше висвітлювати у засобах масової інформації та у листівках. При відмові правоохоронців зустрічатися і домовлятися – це теж потрібно якнайширше висвітлювати, щоб, в разі негативного розвитку подій, можна було пред’явити реальні звинувачення владі у навмисному плануванні кровопролиття.
  Друге – це налагодити для негайного розв’язання всіх ексцесів і повідомлення через засоби масової інформації про перебіг акції службу швидкого реагування, яка б складалася з цілодобових чергових на кількох телефонах, прес-служби та адвокатів і народних депутатів.
  Третє – проінструктувати тих учасників акції, про яких заздалегідь відомо, що вони прийдуть. Структурованих демонстрантів слід завчасно розбити на десятки, сотні і т.д., призначивши керівників. Також потрібно призначити людей, які командуватимуть перебігом акції. Ну і само собою сформувати службу охорони. Якомога більшу кількість “командувачів”, керівників охорони та десяток, сотень і т. д. забезпечити мобільними телефонами для зв’язку як між собою, так і з організаторами акції й групою швидкого реагування.
  Всі “структуровані” також повинні пройти юридичний лікнеп (які дії вважаються порушенням закону, як поводити себе при арешті, хто має право забезпечувати правопорядок, на чиї посвідчення реагувати, а на кого (наприклад, комунальників) не звертати увагу і посилати до... свого керівництва, права та обов’язки громадянина і міліціонера тощо) і мати при собі письмову юридичну пам’ятку та список телефонів, куди телефонувати в разі виникнення проблем. Такі пам’ятки треба випустити у великій кількості і роздати перед початком акції якомога більшій кількості “неструктурованих” демонстрантів, які приєднаються до акції безпосередньо під час її проведення. Список телефонів має бути диференційований для різних категорій учасників акції. Громадянину Петренко, який прийшов на акцію, отримавши листівку на станції метро, не обов’язково давати домашні телефони Олександра Мороза чи Юлії Тимошенко, тоді як керівникам колон вони не завадять.
  До акції необхідно залучити якомога більшу кількість кінокамер та фотоапаратів (коли кінокамери закінчаться), щоб фіксувати провокації людей у формі та в цивільному і порушення з боку влади чи правоохоронних органів. Ці “знаряддя праці” (особливо кінокамери) мають знаходитися насамперед у руках народних депутатів, оскільки є об’єктом полювання з боку фільтрантів правдивої інформації. Перед акцією депутатам потрібно провести короткий курс поводження з технікою. В разі неможливості (патологічна несхильність депутата до техніки, зайнятість народного обранця) народні депутати повинні знаходитися поряд з “кінооператорами”. В разі нападу нардеп повинен стати між нападниками та камерою. Якщо ж нападають з кількох боків, взяти кінокамеру до своїх рук.
  Існують два види побудови лав демонстрантів: каре та колона. Перший ґрунтується на принципі жорсткості і застосовується при невеликій чисельності демонстрантів, коли по всьому периметру каре розташовуються перевірені люди з міцною статурою (бажано у два ряди). Це не дає можливості провокаторам, які можуть бути всередині, розпочати бійку фул-контакт з силами правопорядку. Як правило, каре вибудовують демонстранти, які проводять акцію своїми силами, не сподіваючись на підтримку сторонніх громадян. Тих, хто хоче приєднатися до них, запускають всередину. При такій побудові ті, кому поставлено завдання спровокувати міліцію на насильство, можуть робити це лише викрикуючи образливі слова чи кидаючи важкі предмети в бік правоохоронців. Тому для їх нейтралізації всередині каре також мають знаходитись міцні хлопці, які б швидко і без нанесення серйозних ушкоджень могли швидко знешкодити провокатора і передати його до рук міліції. Розмір каре обмежується наявністю міцних хлопців та шириною вулиці, якою воно йде.
  Другий принцип – колона – більш гнучкий, але правильна її організація також дозволяє запобігти провокаціям. Для цього голову колони укомплектовують виключно “своїми”. Для збереження “таємниці слідства” можна і не казати кожному керівнику десятки “структурованих”, де буде його місце, але завчасно треба позначити кожну десятку кодовим номером. Під час побудови колони оголошується, який номер має зайняти відповідне місце. На чолі колони стають народні депутати та інші керівники, за ними розташовуються інші “структуровані”. Голову колони по всьому периметру щільно оточують охоронці, тримаючись за руки. “Неструктуровані” до голови колони не допускаються. Оскільки керівники десяток знають своїх в обличчя, “чужі” легко виявляються і видаляються з голови колони за лінію охорони. Охоронці також розташовуються і всередині голови колони для нейтралізації провокаторів, яким все ж вдалося проникнути туди.
  Охоронці та керівники повинні мати відзнаки, за якими їх легко можна буде впізнати. Такі відзнаки потрібно виготовляти або доробляти в останні години малою кількістю людей. Наприклад, закупивши велику кількість однакових курток для охоронців, в останні години нанести на них фарбою певні малюнки.
  Перед початком акції необхідно оголосити всім учасникам (як “структурованим”, так і “неструктурованим”) про ненасильницький характер акції, наголосити на безумовному виконанні розпоряджень “командувачів”, розповісти про наявність і систему охорони, застерегти від сутичок і розповісти, що робити у разі виникнення провокацій.
  Також потрібно пояснити, що, для запобігання провокаціям, голова колони формується виключно з відомих організаторам акції людей, тому попросити громадян, по-перше, не намагатися проникнути в голову колони, по-друге, не ображатися, якщо їх виведуть з голови колони, по-третє, не йти збоку колони. Попередити, що ті, хто йтиме збоку від голови колони не вважатимуться учасниками акції і ставлять її мирне проведення під загрозу. Це саме слід сказати міліції і попросити звернути особливу увагу на людей, що йдуть збоку голови колони за лінією охорони.
  Розповісти, до кого звертатися в разі виявлення підозрілих людей, ознайомити людей з ознаками, за якими можна помітити тих, до кого вони мають звертатися.
  Розповісти про юридичну пам’ятку та список телефонів і роздати їх. Розповісти, як організатори акції протесту захищатимуть людей, щодо яких за участь у акції будуть застосовані репресії.
  “Глашатая” правил проведення демонстрації народу має представити авторитетний політичний діяч, один з лідерів опозиції.
  У разі виникнення бійки групи демонстрантів з міліцією, охорона повинна відвести маніфестантів на безпечну відстань, стати між ними та бійкою, а керівники демонстрації, народні депутати та інша частина охорони повинні допомогти міліції навести порядок.
  У разі нападу міліції на колону, частина охорони разом з народними депутатами повинна стати між демонстрантами і міліцією, стримуючи останніх (але не битися з ними), взявшись за руки, а інша частина охорони має відвести маніфестацію на безпечну відстань, не допускаючи паніки і заспокоюючи (а в разі необхідності й знешкоджуючи – подробиці дивіться в розділі “Розробки”) панікерів, які своєю поведінкою “заводять” натовп.
  Можна також застосувати варіант масового сідання на землю, але для цього потрібно бути впевненим, що хоча б вся охорона та частина голови колони зробить це.
  У разі нападу на колону невідомих осіб в цивільному, народні депутати та охорона повинні швидко взявшись за руки, почати стримувати їх, не вступаючи в бійку, тоді як народні депутати мають за цей час спробувати вияснити в нападників, хто вони такі, вимагаючи пред’явити посвідчення (пред’являючи одночасно своє). Якщо нападники пред’являть посвідчення правоохоронців, дії охорони повинні бути такими ж як при нападі міліції, а депутатів більш рішучими, оскільки такі дії правоохоронців у штатському є абсолютно протизаконними. Депутат може з’їздити комусь і по пиці за неповагу до чинного законодавства. Якщо ж після двох-трьох прохань ніхто з нападників не називає себе, охорона повинна дати рішучий відсіч всіма наявними засобами, закликавши демонстрантів зробити те саме. Депутати в цей час мають розбитися на три групи, одна з яких (фізично найміцніші) допомагатиме демонстрантам й охороні, друга (2-3 чоловіки) все ж намагатись вияснити походження нападників, третя – кілька найвідоміших, яких всі знають в обличчя, вимагати від міліції втрутитися в ситуацію.
  Це все має бути також роз’яснено всім людям напередодні початку акції протесту.
  Учасникам акції
  Стовідсотково убезпечити себе від побиття чи арешту під час участі в акції протесту неможливо. Тому, якщо Ви хочете бути впевнені на всі 100 – залишайтеся вдома, хоча й там існує невелика ймовірність падіння стелі на голову. А якщо вийти на вулицю, то ймовірність бути збитим автомобілем чи постраждати від цеглини або балкону, який впаде на голову, збільшується, порівняно із падінням стелі, в кілька разів.
  Якщо ж Ви вирішили взяти участь у акції – читайте далі.
  Йдучи на акцію, попередьте про це якомога більшу кількість рідних та знайомих, які будуть Ваш розшукувати у разі чого. Попросіть їх перевірити Вашу наявність вдома ввечері або самі пообіцяйте зателефонувати не пізніше якоїсь години.
  Постарайтесь не йти на акцію одному. Краще це робити групою, серед якої визначити заздалегідь людей (в розрахунку один на п’ять), які не повинні потрапити під арешт чи в лікарню. Для цього вони мають триматися осторонь і нікуди не влізати, навіть, якщо всіх інших учасників групи б’ють. Це тяжко, але набагато гірше, коли в лікарні чи райвідділі опиняться всі, і ніхто не знатиме, де вони поділись. Кожен з учасників групи має написати для інших всі телефони, куди ті, хто залишиться на свободі та неушкодженим, мають перетелефонувати.
  Якщо Ви не виготували собі захисний жилет (див. Розділ “Розробки”), вдягніть щось таке, що не заважатиме рухам тіла і ні за що не чіпляється. При низькій температурі повітря можна вдягнути щось м’яке, що захищатиме найбільш вразливі місця: пах, коліна, лікті, живіт, спину по всій довжині, нирки. Добре взяти з собою парасольку. В розкритому вигляді вона є досить ефективним щитом.
  Захистити голову важче. Взимку ще можна одягнути ватяну чи якусь іншу шапку з зав’язками на шиї, а ось в інші пори року... Мотоциклетні шоломи є сенс використовувати лише тоді, коли демонстрація добре організована, й інші учасники також мають подібний захист. В іншому разі Ви, виглядаючи білою вороною, привертатимете увагу та викликатимете лють можливих нападників, які також можуть керуватися логікою: “Раз з шоломом – значить лідер” або “Думає, що захистився? Так доведемо йому протилежне!”
  І тоді шанси постраждати у Вас є набагато більші ніж з непокритою головою. З тих самих міркувань, якщо у Вас є захисні щитки для ліктів і колін, слід одягти їх під одяг. Правда, якщо вас є чоловік 30, можна прикинутися будівельниками чи шахтарями, приробивши до відповідних касок зав’язки та замінивши пластмасові прокладки в них на поролонові.
  Під час акції не слід проявляти великої ініціативи. Подобається нам чи не подобається утаємниченість організаторів акції, але вони мають хоч якийсь план. Якщо Вам не подобаються якісь дії організаторів, відійдіть вбік, не беріть у них участь, але не намагайтесь внести свої корективи. Вам це все одно не вдасться, а от нашкодити опозиції можете запросто. Ви лише можете поцікавитись, чому відбувається саме це і запропонувати своє рішення. В залежності від відповіді Ви повинні планувати свою поведінку.
  Якщо у натовпі Ви виявили провокатора (чи Вас хтось провокує), не сперечайтесь з ним, навіть, якщо Ви – чемпіон світу з боксу. Може вони так і задумали, щоб хтось з опозиціонерів побив людину, яка “випадково з цікавості” опинилася серед учасників акції. Просто підійдіть до когось з організаторів чи охоронців акції й порадьтеся з ним. Якщо буде прийняте рішення затримати провокатора і вивести його з колони чи передати його до рук міліції, можете допомогти, якщо попередньо спитавши згоди на допомогу у охоронців чи організаторів.
  Не провокуйте міліцію лайкою чи киданням у них предметів. Цим Ви також нашкодите опозиції. Тим більше не встрявайте у бійки.
  Пам’ятайте, що опозиція наголосила на суто мирному характері акції протесту. Але режим не був би режимом, якби не запланував провокації. До того ж опозиція також достатня різношерста і немає гарантії, що якась група опозиціонерів з метою прославитися не вчинить якогось необачного кроку (бійка з міліцією, захоплення будинків, лягання на залізничні рейки чи тощо). Не беріть у цьому участь, відійдіть і спостерігайте збоку.
  Не лізьте на рожен. Пам’ятайте, що Ваш арешт нікому не потрібен. Мало того, що на одного опозиціонера стане на деякий час менше, але й в опозиції виникають зайві клопоти по Вашому визволенню. А справа це марудна і забирає багато сил. До того ж Вам ніхто не давав гарантії Вашого захисту. Спитайте в родичів ув’язнених унсовців, чи вважають вони допомогу, яка надається політв’язням та їх родинам достатньою. Навряд чи вони нададуть Вам ствердну відповідь. А уявіть, що буде, якщо з’являться ще десятки і сотні людей, які потребуватимуть допомоги.
  Пам’ятайте, що Ви є обличчям акції, і від Вашої поведінки на ній залежить висвітлення і сприйняття протестів засобами масової інформації.
  Якщо Вас заарештували, пам’ятайте, що Ви тут випадково проходили повз і вирішили подивитися. Якщо Вас схопили на проїжджій частині дороги і звинувачують у перекритті руху транспорту, запевніть міліцію, що Ви просто йшли по тротуару по своїх справах, аж тут натовп пішов на дорогу, і як Ви не опиралися, виніс на проїжджу частину.
  Спочатку вже було зазначено, що, якщо організатори та учасники акції є достатньо свідомими та організованими, провокацію організувати досить важко. Важко тому, що владі для дискредитації опозиції потрібна масштабна картина нападу демонстрантів на правоохоронців. Каміння чи навіть пляшки з запалювальною сумішшю, які полетять в міліцію з натовпу, не створюють належної “картинки”. Тим більше, що при належній організації такі метальники знешкоджуються силами самих демонстрантів і передаються міліції. Режиму потрібні рукопашні сутички, які почала б саме опозиція. Навіть впертий тривалий фізичний опір демонстрантів нападу міліції не дає потрібного ефекту. Для його досягнення, повторюю, потрібен напад. Такий напад можна організувати за допомогою кількох сотень куплених провокаторів, але тоді організаторам достатньо відвести маніфестантів на досить велику відстань, і хай оплачені провокатори б’ються з правоохоронцями скільки завгодно. Хай їм поламають ребра, а потім кинуть за грати. Взагалі буде цікаво спостерігати як влада виходитиме з такої ситуації. Під час такої бійки народні депутати мають з мегафонами ходити перед камерами телеканалів і голосно кричати про провокацію. Так, щоб влада не змогла вибрати жодного кадру для показу, де б не було цього попередження.
  Згадайте останні (до 9 березня) сутички демонстрантів з міліцією на вулицях столиці. Це ж саме було під час похорон Патріарха УПЦ-КП Володимира. Як не намагалася влада, але симпатії народу були на боці опозиції. І це при тому, що кадрів, де опозиція нападає на міліцію, було достатньо. Пам’ятаєте, під час ходи до Софії дорогу процесії кілька разів перегороджували міліцейські загони, поливаючи людей газом і б’ючи палицями. Але народ проривав ці кордони без побиття правоохоронців і йшов далі. Тобто, навіть таких кадрів не вистачило, щоб представити демонстрантів вуличними хуліганами. А завершальний штрих, коли спецназ кидається на народ і б’є всіх підряд , взагалі зіпсували владі картину. І навіть опір невеличкої групки унсовців не допоміг владі щось викрутити з ситуації.
  Тому, панове, будьте пильними. Не встрявайте у сутички з правоохоронними органами. Не захоплюйте будинків. Навіть, якщо на штурм вас поведуть люди з пов’язками чи іншими впізнавальними знаками ніби від опозиції. Врешті решт СБУ також не спить і можливо вже малює ночами значки охоронців акції на куртках своїх тайняків.
  
  Вибране з інтерв'ю Роберта Хелві, який був направлений Міжнародним Республіканським Інститутом (ІRІ) для того, щоб проводити семінари по ненасильницькій стратегії для групи студентів з Отпору (Югославія) навесні 2000 року.
  “Чи може насильство бути використано під час ненасильницького спротиву.
  Я називаю це забруднювачами для ненасильницького спротиву. І як ви знаєте, насильство - найбільший забруднювач. Я використовую в якості прикладів бензин. Ви знаєте, якщо у вас є невеличка кількість домішок (піни) в вашому бакові з бензином, двигун буде працювати - не так добре як повинен, але буде. Але коли рівень домішок досягає якоїсь межової величини, двигун перестане працювати взагалі. Отже, насильство - це домішки. Одночасно, кожен раз коли виникає масовий рух, в ньому обов’язково трапляються поодинокі акти насильства. І тут ви нічим не можете зарадити. Але як тільки насильство приймається як (загальна)політика, або просто сприймається як щось нормальне, тоді насильство стає головним забруднювачем (головною домішкою). Настільки серйозною домішкою, що ви починаєте втрачати свій високий рівень моралі. І купа людей, які початково приєднались до руху через те що він ненасильницький, починають відходити.
  Міжнародна спільнота від якої ви отримуєте не тільки моральну і політичну підтримку, але інколи і фінансову, починає ставати дуже нервовою щодо того, що вона допомагає організації, яка сприймає насильницькі дії. З іншого, також важливого боку, - в процесі насильницького спротиву ви стикаєтесь з противником там, де він найсильніший. А це просто ідіотизм. Чому б вам навпаки. не примусити вашого ворога битися з вами на ваших умовах(за вашими правилами)??? Тобто, використання насильства є самовбивчим під час проведення стратегічної ненасильницької кампанії.
  
  Як щодо спеціальних методів?
  Ви починаєте з того, що розробляєте базу вашого підходу, спосіб для того щоб розуміти що то таке, і як саме розглядати стратегічну ненасильницьку боротьбу. Після того, ви трохи звужуєте завдання і розглядаєте методи боротьби, як такі. Ви знаєте, що існують механізми, які приносять зміни, що наносять удар, ви про це знаєте. Ви можете перетворити людей, залучити на свою сторону - перетворення. Ви можете примусити режим звертати увагу на вимоги опозиційної групи. Після того, ви використовуєте речі, які більш контактні, і речі які спрямовані на захоплення, інтервенцію, і тоді власне методи ненасильницької боротьби.
  Протести початково є чистою символікою. Це символічні жести, щоби послати сигнал до когось там, про те що ви невдоволені ситуацією, або показати яких подій ви бажаєте. І найсильніша зброя, безумовно, це відмова від покори - відмова від співпраці. Тому що без згоди самих людей ніхто не в змозі правити. Саме це – дуже проста ідея. Якщо ви не погоджуєтесь щоби вами правили, тоді вами ніколи не зможуть правити. Отже, як вказав Джін Шарп, існують 198 різних методів ненасильницького спротиву, але це лише верхівка айсбергу. Я можу передбачити, якщо ви розглянете ці 198 методів, і після того подивитесь на свою ситуацію, ви легко напишете ще 198 методів для вашої конкретної боротьби.
  
  Про те, як долається страх
  Питання про страх обов'язково виникне. Звичайно, ці люди з Отпору, як і більшість молодих людей, дуже і дуже сміливі. Але як ви допоможете іншим перебороти наслідки страху? Добре, перша річ яку потрібно запам'ятати: ви ніколи не повинні називати людей зрадниками, якщо вони злякалися. Тому що як тільки ви оголосили що вони зрадники, після того це має трохи більший ефект (ніж просто визначення). Ну так, я зрадник, що тепер?
  Отже, навпаки - ви повинні говорити: страх - це нормальне почуття, страх це те що відчувають час від часу всі. І якщо ви скажете мені, що ніколи не відчували страху, ви або брехун або людина з деякими проблемами в голові, розумово неврівноважені. Страх виникає на рівні інстинктів. Ви не можете контролювати його: це відбувається інстинктивно. Ваші ступні холодіють, від чого це відбувається? Тому що кров починає залишати ваші кінцівки та перетікає ближче до середини вашого тіла. Ваше тіло говорить вам підготуватися до бою. Хочете ви чи ні, ці процеси готують ваше тіло до бою.
  Ваш мозок починає посилати весь цей адреналін навколо щоби підвищити вашу силу. Ви починаєте хвилюватися та дихати глибоко, щоби отримати у легені більше кисню, щоби ваші м’язи могли виконати більше. Самою сильною істотою є мати, що захищає свою дитину. Звідки вона бере свою енергію, свою силу? Її тіло дбає про це. Вона сама не може змусити себе стати такою. Тобто, ці базові фізіологічні реакції(і під час страху також) насправді дуже позитивні. Але інколи інстинкти говорять нам зробити те, що може бути шкідливим для нас. Наше тіло, наші інстинкти говорять нам зробити дії, коли ми стикаємось з загрозою. Бігти або завмерти. Ми не можемо сказати ось так : "добре, всі ідуть на демонстрацію, але коли почуєте звуки того, що прикріплюються багнети, всі починають бігти". Ви не можете це зробити. Тобто, нам залишається використовувати речі, які допоможуть перебороти руйнівний ефект страху. І один з таких методів - не будьте один. Якщо ви збираєтесь на демонстрацію, якщо ви збираєтесь йти на акцію, зробіть так щоб люди в групі були разом, в контакті один з одним, відчували єдність, так що вони буквально навіть торкаються один одного, фізично торкаються.
  Інколи загрозливий шум ворога - дзвін багнетів, удари поліцейськими палицями - може викликати почуття страху. Тоді ви командуєте вашим людям кричати гасла, і робити купу шуму, який частково перекриває ті загрозливі звуки, що надходять. Інша річ - це транспаранти, де їх розташувати. Якщо ви хоча б раз дивились в дуло рушниці - це дуже погане відчуття. Чому б тоді не поставити плакати на початку натовпу, так щоб люди в задніх рядах не могли побачити такої картинки. Це відвертає їх увагу.
  Обов’язково ви повинні мати в запасі декілька речей для того, щоб тримати увагу своїх людей подалі від інстинкту страху. Якщо ви, конкретна людина, одна з учасників, маєте багато що зробити, якщо успіх демонстрації залежить від того, як ви виконаєте свою роботу, тоді ви повинні бути жахливо зайняті, щоби бути впевнені, що акція буде вдалою. Отже – ви розподіляєте завдання для кожного: "Гей ти, твоє завдання тримати цей ряд прямим. І це твоє постійне завдання – постійно перевіряй та вирівнюй людей, які тут стоять(йдуть)". Тобто кожна людина зайнята і постійно щось робить. Ви відправляєте декілька людей назовні та на фланги бути спостерігачами і попереджувати про те, що робить поліція, коли вона наближається, і таке інше.
  Ви призначаєте людей, що несуть воду, тому що демонстрація може відбуватись цілий день. "Ти повинен бути впевненим, що ти забезпечив водою всіх, зараз і потім. Не чекай, поки людина попросить в тебе води, пропонуй сам, тому що вони будуть збезводнені і стомлені. І саме це може стати причиною провалу демонстрації. Тобто, твоє завдання складається саме в забезпеченні води."
  Ви повинні мати людей, що здатні зробити першу медичну допомогу. Ви повинні враховувати такі речі, повинні провести тренування та перевіряти готовність до цього завжди. Наприклад, якщо відчувається, що скоро стане "жарко", ви робите так, щоб люди обговорювали, як вони збираються діяти, і таке інше. Ви повинні мати готових людей, які вміють подавати знаки – піднята рука для прикладу, на визначену та однакову висоту (не так і не так, а саме ось так). Отже, ви дбаєте про те, щоб ефективно виконувалось десь так з десяток завдань, які надзвичайно важливі.
  І наступна річ - ви намагаєтесь готувати людей, так щоб вони не здивувалися, коли прийде поліція. Вони не здивувалися, коли з’являться перші сліди крові. Щоб їх не можна було здивувати нічим. Так як це робив М.Л.Кінг, він завжди вів людей до церкви, для того щоб готувати їх. Як ви будете падати вниз та захищати свою голову, коли поліція почне бити вас палицею? Отже, якщо ви підготовлені та не збентежені, тут набагато менше шансів для паніки. Саме так готують солдат. Реалістичне тренування означає, що вони не почнуть ламатися і розраховувати лише на ініціативу та накази командира, реалістична підготовка означає, що кожен з них буде точно знати , що робити під час бою. Демонстрації можуть стати аналогом бою. Ось так ми підходимо до вирішення цих питань.
  
  Щодо цілей демонстрацій
  Що роблять демонстрації - початково, в основному це символічний жест. Але їх можна використовувати як дуже дієвий засіб. Якщо є 500 000 людей на вулиці, вони посилають вам повідомлення(сигнал). Перше, є 500 000 людей на вулиці, і це може бути лякаючим. Друга річ: по всій країні генерується відчуття того, що сила організації зростає, і це відчуття може покращити підтримку і кількість людей, які приєднаються. Це призведе до того, що інші колони підтримки починають переоцінку своєї позиції лояльності режиму. Тобто, тут існує ефект, який накопичується – ось що можуть зробити демонстрації. ”
  Можемо хіба що від себе додати – значення невеликих акцій протесту не менше, ніж великих демонстрацій. Ваше невеличке пікетування внесе величезний внесок у справу розвалу системи підкорення і пригнічення суспільства. Найрізноманітніші АП, які проходять то там, то там, нехай навіть і силами різних і зовсім малих груп, створюють враження масової непокори. Адже хтось там проти чогось протестує, вже й тут протестують, і там протестують. Ніби скрізь протестують. Люди, дивлячись на АП, які часто і скрізь проводяться, починають звільнятися від покорення, зростає громадянська активність. Це призводить до поширення в суспільстві масового відчуття звільнення і готовності до протесту. Тоталітарна система, яка Вас пригнічує, неодмінно впаде!

• 2003.07.30 | Пані

  Р6. СПІЛКУВАННЯ З МІЛІЦІЄЮ

  6. СПІЛКУВАННЯ З МІЛІЦІЄЮ
  Інструкція на випадок затримання
  Затримання – нормальний епізод у діяльності активіста руху спротиву. Слід відноситися до нього спокійно і бути підготовленим до такого розвитку подій. При контактах зі співробітниками міліції варто пам’ятати про те, що по Вам, по Вашій поведінці будуть судити про коло людей, яких Ви представляєте в цілому. Відповідно, в подібній ситуації необхідно тримати себе гідно, не метушитися, не бути багатослівним, не проявляти зверхності, не переходити до погроз і у жодному випадку нікого не ображати, навіть якщо проти вас застосовують дуже некоректні дії. Своєю поведінкою ви повинні переконати міліцію, що ви розумна і сильна духом людина.
  Якщо розпитуватимуть хто ви такі, чого ви хочете, то необхідно підкреслювати, що Ваша організація діє в рамках українського законодавства і не є антидержавною організацією. Ви представляєте громадський рух українського народу, який не ставить за мету прихід до влади, використовує в своїй діяльності методи ненасильницького спротиву, є інструментом захисту українськими громадянами своїх прав та законних інтересів. Ви є звичайним громадянином, Ви такі ж самі, як і міліціонери, але Вам набридло, що Вашу долю без Вас вирішує вузьке коло політиків.
  Окремим активістам подобається мати конфлікти з працівниками міліції. Таку поведінку варто вважати ненормальною й боротися з нею. В тому, щоб між ненасильницькою стратегічною ініціативою і міліцією були конфлікти, зацікавлені противники позитивних змін, вороги громадянського спротиву. Крім того, необхідно звертати особливу увагу на активістів, що систематично штучно створюють конфліктні ситуації при спілкуванні з працівниками міліції під час проведення агітаційно-пропагандистських заходів. Це є одним з найбільш розповсюджених прийомів, котрі використовуються провокаторами, що проникли в лави опозиції для дискредитації в очах нормальних співробітників МВС нашої справи і зриву акцій.
  Факт затримання не може потягнути законних негативних наслідків типу виключення з учбового закладу чи звільнення з роботи. До таких наслідків не може привести навіть накладання адміністративного стягнення. У випадку, якщо адміністрація закладу, в якому ви навчаєтеся або працюєте, спробує використати проти вас інцидент з міліцією, побратими допоможуть вам захистити ваші конституційні права через звернення у вищестоящі установи, в прокуратуру, в суд. Не бійтеся, живіть з гідно піднятою головою!
  Якщо плануються дії, що припускають можливість затримання, варто ще раз прочитати дану інструкцію. Не варто йти на виконання таких дій самому, оскільки у випадку затримання цілої групи більш вірогідно коректне відношення з боку працівників міліції. Під час проведення агітаційно-пропагандистських акцій необхідно мати при собі документи, що посвідчують особу. У активістів при собі не повинно бути речей, котрі можна було б розглядати як зброю. Вміст кишень, сумок та ін. повинен бути у такому стані, щоб не було соромно їх пред’являти. Бажано не брати з собою ключів і зайвих предметів, кишені пусті, лише посвідчення особи і невелика кількість грошей. Необхідно розраховувати, що затримання може продовжитися до 3-х годин.
  
  Ваші основні дії при затриманні
  У випадку затримання Вас співробітниками міліції необхідно насамперед вимагати, щоб вони представилися і пояснили причину вашого затримання. Згідно Статуту патрульно-постової служби, співробітник міліції зобов’язаний звертатися до громадян з повагою на "Ви", свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого, приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. При цьому, у відповідності до ч.4 ст. 5 закону “Про міліцію”, співробітник міліції у всіх випадках тимчасового, в межах чинного законодавства, обмеження прав і свобод громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на нього обов'язки, зобов'язаний дати їм пояснення з цього приводу. А в підтвердження повноважень співробітника міліції їм видаються службові посвідчення (ст. 16 ч.2 закону “Про міліцію”).
  Навіть якщо причина затримання очевидна, тобто, наприклад, вас застали при нанесенні графіті на фасаді будівлі, обов’язково варто для уточнення задати запитання: “Я хотів би знати причину затримання”. Або (якщо співробітник міліції діє не ввічливо): “Я вимагаю представитися і пояснити мені причину затримання”.
  Непокора при затриманні або лайка на адресу міліціонера можуть потягнути за собою відповідальність за ст.185 КпАП, яка (при великому бажанні представників влади) може, врешті-решт, м'яко перейти у ст. 342 Кримінального Кодексу України “Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві", що передбачають набагато більш суворі покарання.
  Ви маєте право знати, хто і за що тебе затримує. Це означає, що при звертанні до тебе представник правоохоронних органів має назвати своє прізвище та звання (ст.5 Закону України "Про міліцію"). Тобто, коли невідомі у цивільному без жодних пояснень намагаються затягнути Вас до автомобіля (що практикувалося і в Мінську, і в Києві), це може розглядатись як викрадення, і Ваш опір у цьому випадку не є злочином. Пам'ятайте: спецслужби (напр., СБУ) здійснювати адміністративне затримання права не мають (ст.262 КпАП).
  Не варто своєю навмисне визиваючою поведінкою провокувати співробітників міліції на протиправні дії. За порушення закону співробітники міліції понесуть відповідальність у будь-якому випадку, але добитися для них адекватного покарання буде набагато легше, якщо не буде ніяких справедливих претензій до Вас. У випадку протиправних дій щодо Вас, Вам слід краще запам’ятати, хто які слова казав і які дії вчиняв, хто міг це бачити чи чути. Це необхідно буде в подальшому при складанні заяви в прокуратуру.
  Затримання є ЗАКОННИМ тільки у випадку, якщо ви дійсно вчинили адміністративне правопорушення (наклеїли летючку, нанесли графіті в недозволеному місці, образили чи вдарили кого-небудь і т.д.). Затримання НЕЗАКОННЕ, якщо його причина - роздача літератури, листівок, носіння емблеми, тощо.
  У випадку незаконного затримання слід діяти в залежності від поведінки співробітника міліції. Якщо він поводиться ввічливо, коректно, необхідно допомогти йому з достоїнством вийти з ситуації, що склалася. Якщо ж співробітник міліції діє грубо, з явною ворожістю, не слід виправдовуватися, при цьому не давати ніяких пояснень і нічого не підписувати.
  Стаття 29 Конституції України гарантує, що “Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
  Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
  У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
  Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
  Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.”
  Пам'ятайте, що на Вашу вимогу працівники міліції зобов'язані повідомити Ваших родичів, адміністрацію за місцем роботи чи навчання про Ваше затримання (ст.261 КпАП), а протягом 24 годин після затримання чи якщо затриманий неповнолітній – і без спеціального вияву бажання затриманого (ст.261 КпАП, ст.5 Закону України "Про міліцію").
  Якщо у Вас є адвокат – спробуйте повідомити його про те, що сталось, і своє місцезнаходження. Пам'ятайте, що за ст.268 і ст.271 КпАП Ви маєте право на адвоката.
  Затримання може бути таких видів: в адміністративному порядку та затримання по підозрі у скоєні злочину.
  До адміністративної відповідальності вас можуть притягнути у випадку вчинення Вами “умисної або необережної дії чи бездіяльності, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність”. В підрозділі “Типові звинувачення проти вуличних активістів” цього посібника подано доволі повний перелік адміністративних правопорушень під які попадають ряд вчинків активіста руху спротиву. Стаття 260 КпАП дає нам перелік випадків, у яких ми можемо бути насильно доставлені у відділення міліції: “З метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення, разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ про адміністративне правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей та документів”. Адміністративне затримання не може тривати більше, ніж три години. Проте, осіб, які вчинили дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, а також військовослужбовця чи образу їх, публічно закликала до невиконання вимог працівників міліції, може бути затримана до розгляду справи судом або начальником(заступником начальника) ОВС. До розгляду справи в суді можуть також затримуватися особи, які порушили порядок проведення і організації зборів, мітингів і демонстрацій або проявили неповагу до суду. На адміністративне затримання мають право відповідно до ст. 262 КпАП лише: органи внутрішніх справ; прикордонні війська; воєнізована охорона підприємств і установ; військова автомобільна інспекція.
  У випадку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, термін оскарження складає 10 днів. Пам’ятайте: копію скарги необхідно зареєструвати в органі, куди Ви її подаєте, або дізнатися вихідні дані. Термін оскарження неправомірних дій міліції складає один місяць. Інколи підставою затримання стає необхідність встановлення особи. В такому випадку Ви можете бути затримані до 72 годин. Якщо у Вас немає документів, Вашу особу можуть посвідчити свідки. При цьому у них повинні бути документи. Коли вас затримали через відсутність документів то можуть піддати дактилоскопії(пальчики відкатують) чи фото-відео зйомці. Вимагайте негайного повідомлення рідних. Відповідно таким чином може бути встановлено вашу особу і ви повинні бути відпущені.
  Затримання по підозрі у вчиненні кримінального злочину.
  Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину
  Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:
  1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
  2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
  3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
  При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.
  Про адміністративне затримання, як і про адміністративне правопорушення, складається протокол (на практиці ці два протоколи часто поєднуються в один). Пам'ятайте, що у протоколі мусять бути зазначені (ст.256, ст.261 КпАП): дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання (а якщо це протокол про адміністративне правопорушення чи "поєднаний" – час, місце і нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, тобто – відповідна стаття КпАП. Це може Вам знадобитися, особливо якщо Вас затримали після акції у метро чи на зупинці). При складенні протоколу про адмін. правопорушення Вам мають роз’яснити Ваші права та обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі; на практиці цього, щоправда, найчастіше не буває. Термін адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення правопорушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння, з моменту протверезіння. Вимагайте, щоб протокол було складено негайно. Нові правила складання протоколів говорять що: по-перше бланки для протоколів є документами суворої звітності, відповідно містять номер, серію тощо. По-друге, в них відповідно забороняються викреслення, виправлення та дописування. І нарешті вони повинні бути заповнені українською мовою. Ви можете відмовитися підписувати протокол, таким чином відмовивши в його легітимізації(тоді про це робиться відмітка і вони завіряються двома свідками), можете підписати попередньо записавши “все вищенаведене неправда та наклеп”, можете підписати зі своїми зауваженнями тощо. Тоді про це у протоколі робиться відповідний запис; краще зробити його самому, за можливості – виклавши мотиви відмови. Втім, це не завжди доцільно; іноді (у виключних випадках) краще, записавши у протоколі свої зауваження чи незгоду зі змістом протоколу, підписати його.
  Працівники міліції мають також право на особистий огляд та вилучення речей та документів. Огляд може проводити лише співробітник однієї статі в присутності двох понятих тієї ж статі (особливо актуально для дівчат). При огляді речей вимагайте, щоб він проводився у Вашій присутності, що убезпечить Вас від крадіжок. Про огляд і вилучення складається протокол, або робиться відмітка в протоколі про адміністративне правопорушення. Вилученню підлягають лише речі і документи, що є знаряддям або об’єктом правопорушення. Наполягайте на описі речей, що вилучаються. Про огляд та (можливе) вилучення складається окремий протокол чи робиться запис у протоколі про адмін. затримання (все це – ст.264 КпАП). Відповідно до амін. права присутність захисника не є обов’язковою. Тому міліціонери часто відмовляють у цьому. Однак це суперечить Статті 29. Конституції України. А норми Конституції є нормами прямої дії.
  Найчастіше у міліції вимагають писати "Пояснення". Пам'ятайте, що писати пояснення, які додаються до протоколу – Ваше право, а не обов’язок (ст.256 КпАП). Тим більше, що навряд чи варто писати пояснення або записувати у нього відповіді на питання міліціонера, не знаючи, за якою статтею Вас звинувачують і не бачивши протоколу затримання чи про правопорушення. Якщо, наприклад, Вас взяли за ст.185-1 КпАП за участь у студентському пікеті чи демонстрації, то на питання на зразок "Де Ви з друзями збираєтесь?" чи "Хто є членами Вашої організації?" можна спокійно відповідати, (пішов на...)що це не стосується справи.
  Пам'ятайте, що розгляд адмін. справи може бути лише відкритим (ст.249 КпАП). Суддя має представитись, оголосити, яка справа підлягає розгляду, роз’яснити особам, що беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, оголосити протокол про адмін. правопорушення. Найчастіше майже (а то й зовсім) нічого з цього не робиться. Однак, якщо суддя вирішить продемонструвати Вам КпАП, що лежить на столі, при бажанні можна нагадати йому ст.279 цього самого КпАП, де йдеться саме про це.
  Взагалі, нагадування про свої права представникам правоохоронних органів іноді набагато більш дієві, коли підкріплені номерами відповідних статей. Це теж варто пам’ятати.
  Ви можете опротестувати рішення суду у прокурора (але не в іншому суді) (ст.290, ст.294 КпАП). Тому варто запам'ятовувати прізвища і звання міліціонерів, а також прізвища суддів, які відверто нехтували законодавством, щоб потім це можна було використати у скарзі прокурору чи передати якійсь з правозахисних організацій.
  Якщо Вас засудили до адмін. арешту, пам’ятайте: його строк рахується з моменту затримання (ст.327 КпАП) (а не з моменту, наприклад, винесення рішення суду, як було з київськими анархістами, затриманими 18.03.97).
  Пам'ятайте, що до адмін. арешту не можуть бути засуджені (ст.32 КпАП): вагітні жінки; жінки, які мають дітей віком до дванадцяти років; особи, які не досягли вісімнадцяти років; інваліди першої та другої групи.
  Якщо Вам не пояснили причину затримання, заявіть, що відмовляєтеся відповідати на будь-які запитання. Ви маєте на це право. В будь-якому випадку слід категорично відмовлятися підписувати будь-які протоколи, виняток складає копія акту про вилучення. (Були випадки, коли затриманим інкримінувалося саме те, в чому вони самі необережно призналися при дачі пояснень. Тому в міліції слід говорити якомога менше, ретельно обдумуючи кожне своє слово). Заявіть: “Затримання незаконне. Я подам заяву в службу внутрішньої безпеки, начальнику РВ ВМСУ, обласне УВМСУ, в МВСУ і в прокуратуру”.
  Довести Вашу вину можуть тільки на основі Ваших показань, тому не говоріть зайвого. Обов’язок висунення обвинувачення лежить на стороні обвинувачення. Відповідно до закону, якщо Вас в чому-небудь звинувачують, Ви не зобов’язані давати покази проти себе. Якщо Вас притягують по якій-небудь справі як свідка, тобто особи, яка несе відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих свідчень, необхідно враховувати, що Вашими показами можуть скористатися, щоб зробити Вас обвинуваченим.
  Стаття 63 Конституції України, визначає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
  З врахуванням цього конституційного положення співробітники міліції при складанні адміністративного протоколу чи при допитах зобов’язані роз’яснити громадянам статтю 63 Конституції. Якщо цього не робиться, необхідно вимагати роз’яснення цієї статті під розпис. Якщо стаття 63 Конституції не була роз’яснена під розписку в протоколах про адміністративне затримання, про адміністративне правопорушення, у протоколі допиту, то такі процесуальні документи, а також відомості, що в них містяться, покази і пояснення повинні визнаватися судом отриманими з порушенням закону і не можуть являтися доказом винуватості громадянина. При вчиненні правосуддя не допускається використання доказів, одержаних незаконним шляхом, а також припущення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь:
  Ст. 62 Конституції України визначає, що Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
  
  Загальні відомості про законодавство
  Існують “Цивільний кодекс”, “Кримінальний кодекс”, “Кодекс України про адміністративні правопорушення” (КпАП) і величезна кількість окремих законів, таких як закони “Про міліцію”, “Про об’єднання громадян”, ”Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про Службу безпеки України” і інші.
  Порядок притягнення до відповідальності за визначені в них правопорушення визначається відповідно “Цивільно-процесуальним кодексом”, “Кримінально-процесуальним кодексом”. “Адміністративно-процесуального кодексу” немає, замість нього є розділ IV “Провадження у справах про адміністративні правопорушення” в КпАП.
  Всім рекомендується придбати і уважно вивчити вказані закони, а також обов’язково Конституцію України.
  
  Нижче наведено деякі статті з Кримінального кодексу України, які можуть бути корисними активістам руху спротиву.
  Стаття 371. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт
  1. Завідомо незаконне затримання або незаконний привід – караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.
  2. Завідомо незаконні арешт або тримання під вартою – карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
  3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
  
  Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності
  1. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою – карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
  2. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, – карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
  
  Стаття 373. Примушування давати показання
  1. Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство, – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
  2. Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
  
  Стаття 374. Порушення права на захист
  1. Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, – карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
  2. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
  Інколи використовується т.зв. “ловля на живця”, тобто до Вас підходить міліціонер з людиною, котра заявляє, що Ви її побили(пограбували, зґвалтували тощо). В таких випадках зразу пишіть скаргу прокурору згідно Статті 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину
  1. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
  2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, – караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
  В цьому випадку також може бути використана Стаття 384. Завідомо неправдиве показання
  1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, – караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
  2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
  
  Типові звинувачення проти вуличних активістів
  При затриманні опозиційних активістів, їм як правило інкримінують наступні статті Кодексу про адміністративні правопорушення (КпАП):
  Стаття 152: “Порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержання правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах – тягнуть за собою попередження або накладання штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”
  Коментар: Стаття інкримінується у випадку розклеювання летючок, нанесення графіті на стінах будівель і інших об’єктах, не придатних для цих цілей, але доказати це неможливо.
  Стаття 173: Дрібне хуліганство.
  “Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка у громадських місцях, образливе чіпляння до громадян і інші дії подібного роду, що порушують громадський порядок і спокій громадян”
  Коментар: Під статтю “Дрібне хуліганство” підводять, серед іншого, нанесення графіті на стінах і парканах. У випадку пред’явлення обвинувачення у порушенні цієї статті закону слід вимагати припинення даної адміністративної справи.
  Стаття 185-1: Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Застосовується найчастіше. Тягне за собою попередження, штраф або кількадобовий адміністративний арешт. Треба також пам'ятати, що повторне застосування цієї статті щодо тебе протягом року загрожує покаранням, жорсткішим за попереднє.
  Стаття185-3: Прояв неповаги до суду. У зв'язку з дуже розпливчастим формулюванням, ця стаття може бути застосована щодо майже будь-кого, хто опинився у суді. Тягне за собою штраф або адмін. арешт.
  Наведені статті КпАП є найбільш вживаними щодо активістів руху спротиву. Серед інших статей, які можуть бути застосовані, можна назвати наступні:
  Стаття185: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, військовослужбовця чи образа їх.
  Наслідки – штраф, виправні роботи або адмін. арешт.
  Стаття185-7: Публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції.
  Цікаво, що, на відміну від попередньої процитованої статті, тут мова іде не лише про законні, а про будь-які вимоги. Втім, через дріб'язковість покарання (штраф або виправні роботи) майже не застосовується.
  Хоча прецедентів ще не було, однак слід також пам'ятати, що КпАП містить статті, які передбачають санкції щодо закликів або агітації за бойкотування виборів Президента та нардепа (Ст.186-2) або бойкотування референдуму (Ст.186-4). Тягнуть за собою штраф.
  
  Статті кримінального кодексу що можуть інкримінуватися активісту руху спротиву:
  Стаття 293. Групове порушення громадського порядку
  Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях – караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
  
  Стаття 294. Масові заворушення
  1. Організація масових заворушень, що супроводжувалися
  насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
  2. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
  
  Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку
  Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту – караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
  
  Стаття 296. Хуліганство
  1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
  2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, – караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
  3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, – караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
  4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
  
  Інші випадки контактів з каральними органами
  Іноді буває так, що щось відбулося, але у органів немає інформації хто, що і як. Для цього досить часто вони намагаються отримати оперативні дані за допомогою спілкування з колом осіб які потенційно можуть володіти необхідними даними. Також це буває, коли необхідно для свого керівництва прозвітувати, а отже, знайти цапа-відбувайла. Для цього шукається людина на роль підозрюваного, а решта, як то кажуть, справа техніки. Для цього за допомогою телефону чи звичайного листа, а досить часто при особистому контакті вас запрошують на бесіду. Ніколи не ходіть! Виклик в правоохоронні органи повинен підтверджуватися повісткою під Ваш підпис чи заказним листом, теж під Ваш підпис. Бувають випадки, коли викликають по телефону просто поговорити. Тоді теж слід відмовитися. Ви зобов’язані з’являтися лише у визначених законом випадках (свідок, підозрюваний тощо), і якщо маєте певний процесуальний статус. У всіх інших посилайте карателів подалі. Нема чого повідомляти їм зайвий раз якусь інформацію.
  Якщо до вас прийшли додому – ніколи не пускайте в помешкання. Спілкуйтеся на сходинковій клітині. Взагалі спілкуйтеся через двері. Ви не зобов’язані впускати, а тим більше спілкуватися. Якщо є якісь нехороші передчуття чи боїтеся, що Вас можуть скрутити і забрати, свисніть сусіда, щоб він був свідком Вашої розмови. Правда, не перестраховуйтесь, бо інколи відверте нервування в цьому може викликати зайві підозри. Також Вас можуть запросити на каву працівники СБУ чи ті ж самі оперативники. Нагадуємо: їх цікавить оперативна інформація, протягом спілкування вони збиратимуть відомості як про Вас, так і про ваших друзів, знайомих, діяльність та плани. Тому краще обривати такі знайомства на початковій стадії. Ви не зобов’язані з ними спілкуватися відповідно до норм права.
  
  Говорить Іван Андріч - маркетинговий директор Югославського "Отпору"
  Про арешт
  Перший раз мене заарештували на нашій першій акції, в листопаді 1998. І нашою першою акцією було лише малювання графіті по всьому Белграді, просто з написом "Отпор" або щось таке. І вони заарештували чотирьох наших активістів. І посадили їх в тюрму на 10 днів. Але справжні репреcії почались в лютому 2000 року. У нас заарештували близько 6000 людей, і загалом більш ніж 36 000 годин арештів по всій Сербії.
  Це була велика проблема. У нас був один вислів – "якщо ростуть репресії, то росте і "Отпор". Наприклад, вони заарештували 5 активістів, і це з'являється на перших сторінках газет. І тоді ви отримуєте ще 20 активістів. Більше людей приходять, щоби приєднатись до "Отпору". Тобто, це була для Мілошевича непродуктивна стратегія. Але в той час було дуже важко працювати. За нами спостерігали спецслужби весь час, вони прослуховували наші мобільні телефони. І тоді було дуже важко. Я пам'ятаю, коли мене заарештували в останній раз. Це було за тиждень перед виборами, в нашому офісі. Прибула поліція і заарештувала 16 чоловік. І цей офіс - це не був головний офіс Отпору. Це був маркетинговий офіс. І вони забрали все – комп'ютери, архіви, наші вирізки з преси, і всі такі матеріали. Після того у нас нічого з того не залишилось. І справа не в страхові - коли ти живеш з думкою, що тебе скоро заарештують, ти звикаєш до цього. І ти розумієш, що єдина причина цих залякувань - це зупинити твою роботу.
  І тоді ти вирішуєш: "Добре нехай буде як буде, але я не зупиню свою роботу. Я буду робити речі так само, як робив їх в минулому. Нехай є імовірність, що мене заарештують. Я не буду думати про це. Я просто буду робити свою роботу, і якщо мене заарештують, то заарештують". Але головна проблема була в тому. що ми могли програти вибори. І я не був впевнений у завтрашньому дні, що трапиться якщо виграє Мілошевіч? Можливо вони заарештують нас, або вб'ють нас на вулиці - як вбили Царавію (знаменитого журналіста). Він був вбитий зовсім поруч, тут на цій вулиці. Отже, кожен раз, коли ти проходиш через ці двері, ти пам'ятаєш, що тебе можуть вбити в будь який момент.
  Про допити в поліції
  Через деякий час, ми з'ясували що в поліції існує папір з питаннями спеціально для активістів "Отпору". Ми отримали цей документ від наших друзів в поліції. І зробили відповіді на всі питання. Ми розповсюдили ці відповіді по всій нашій мережі, для всіх активістів. І всі наші активісти, або майже всі були готові відповідати на ці питання. Але в моєму випадку, це не було проблемою. Тому що тут існує два типи поліції. Одна - публічна, звичайна поліція що працює з криміналом і т.д. А ще є секретна поліція. І як люди, що були найбільш посвячені в усі такі справи, ми боялись саме секретної поліції.
  Моєю проблемою не була звичайна поліція, тому що я не робив нічого кримінального. І вони не могли звинуватити мене. Саме з таємною поліцією були пов'язані всі ці вбивства, всі зникнення людей, що були в опозиції до влади. І це був дуже розвинутий орган в Сербії, ця секретна поліція. Наприклад, коли мене заарештовували, то мене допитували спочатку звичайні поліцейські. І все було дуже добре. Вони знали, що ми робимо правильну роботу. Отже, він (інспектор) запитував мене близько 6 хвилин. Просто моє ім'я, дату народження і всіляке таке.
  Але після того прибули люди з секретної поліції. Вони прибули після 6 годин, і потім наступні 6 годин в мене була "інформаційна розмова" - так вони її назвали. І ось це було по справжньому погано. Тому що я не знав як з ними себе поводити. У нас була дивна ситуація перед цим, тому що вони безпідставно звинуватили кількох людей в тероризмі, і в намаганні вбити Мілошевіча і все таке. Це була 100% фальшивка. Це була просто ілюзія, яка призначалася для пропаганди.
  Отже, я думав що є якраз потрібною для них кандидатурою. Тому що, наприклад, раніше я працював на Горана Свілановіча, і потім я працював на "Отпор". І це було б дуже зрозуміле повідомлення до тих людей, для всіх інсайдерів, особисто для Свілановіча. Якщо вони зможуть звинуватити мене в тероризмі (в якийсь спосіб), таким чином це може бути поширено на Свілановіча та інших людей, хлопців з "Отпору". Оце була моя головна, велика турбота. Вони намагалися примусити мене підтвердити що я фінансував якісь терористичні організації, я персонально, а не за допомогою закордонних грошей. Вони хотіли, щоб я сказав, що купляв зброю для одної студентської терористичної організації. Що було дійсно цікаво, це те, що вони не згадували "Отпор". Вони згадали про це лише раз, в кінці бесіди. Вони навпаки розмовляли в дуже загальній формі, наприклад "які терористичні організації ви знаєте?". Я сказав , що знаю про ІРА, і все таке.
  Поліцейські після відповіді подивилися на мене, і починали сміятись. Там була стандартна історія про поганого та доброго поліцейського. Їх двоє в кімнаті, і ти помічаєш що один з них начебто на твоїй стороні, захищає тебе, інший навпаки - типу велика гра. Та розмова була дуже великою грою, тому що тобі потрібно сконцентруватись. І це було зі мною вперше, а вони таким займаються, я так думаю, кожен день. Можливо й ні, але вони в цьому професіонали. Отже, вам потрібно зосередитись. І якщо ви не хочете говорити наприклад про світло, ви не повинні також говорити про електрику, про лампу, про будь що пов'язане з тою річчю, про яку ви не хочете говорити. Насправді, тут весь сенс в концентрації - розумової концентрації...

• 2003.07.30 | Пані

  І НАОСТАНКУ... СПИСОК ДЖЕРЕЛ НАТХНЕННЯ

  І НАОСТАНКУ...
  ... декілька зауважень авторів щодо якостей учасників спротиву, які на глибоке наше переконання допоможуть всім нам перемогти.
  Пріоритетним для нашого середовища є те, що всі, хто в нього входить, сповідують цінності відкритого громадянського суспільства, відкидають крайні погляди, расову та іншу нетерпимість і ксенофобію, ставлячи понад усе демократичні цінності, прагнуть бачити Україну інтегрованою у західну цивілізацію. В нашому середовищі переважно об’єднуються люди, які не прагнуть робити політичну кар’єру і не збираються займатися у майбутньому політикою професійно. Таким чином, їхній особистий інтерес в участі полягає в тому, що вони бажають жити у нормальній державі, де кожен громадянин зможе реалізувати себе у тій галузі, де є фахівцем. Отже, підсумуємо основні ідеї та принципи, викладені в даному посібнику:
  Принцип ненасильства – заперечення будь-якого насильства як методу боротьби. Використання виключно методів ненасильницького спротиву.
  Принцип колективного лідера – відсутність формальних лідерів (посадових осіб) як осіб, що все знають, все вміють і всім наказують, і на яких зав'язана вся діяльність. Роль лідера відіграє колектив. Координатором поточного проекту може стати кожний, хто отримав необхідний досвід та виявляє бажання робити справу. Найбільш досвідчені особи забезпечують доктринальне лідерство, але не діють які начальники. Їх призначення – вирівнювати потік комунікацій і спрямовувати шляхом модерації стратегію і тактику.
  Принцип копілефту – відокремленість ідеї від людини. Висловлена кимось із нас ідея стає загальною власністю, і її автор добровільно відмовляється від своїх особистих прав на неї, а також не вимагає нічого взамін (лідерства, посад, слави тощо). Продовженням цього є принцип відсутності минулого – ніхто не має права використовувати свої минулі заслуги для підвищення свого авторитету в спільноті та пропаганди своєї точки зору. Увага звертається на те, що сказане, а не на те, хто сказав.
  Принцип Відкритого мозкового програмного забезпечення (ВМПЗ) – відкритий доступ всіх до максимально можливого обсягу здобутої нами інформації. Дозвіл на передрук наших матеріалів без посилання на нас, а також на будь-яке використання цих матеріалів. Поширення позитивних "мислевірусів" (ідей, принципів) в середовищі не лише прихильників, але й опонентів.
  Принцип жертовності – кожен з нас мусить чимось жертвувати заради власної справи (часом, коштами, авторськими правами) і, незалежно від розміру пожертви, не може вимагати чогось взамін.
  Принцип толерантності – кожна точка зору має право на існування. Ксенофобія, расизм, національна, релігійна, ідеологічна та інші види нетерпимості серед нас оголошені "персонами нон-грата". Ми цінуємо та виконуємо 10 заповідей Христових, як і загальнолюдські цінності, породжені людством в інших релігіях. Лише любов до мети та вкладена в неї душа допоможуть нам досягти успіху.
  Принцип надідеологічності і надпартійності – ніхто не має права використовувати спільноту для реклами своєї партії, організації та ідеології. Спільнота підтримує не партії (організації, ідеології), а конкретні дії.
  “Опозиція – це ти”, і звідси випливає принцип опори на власні сили. Від Вашої діяльності залежить загальний успіх, Ви не можете вимагати від інших більше, ніж робите самі. Розумійте різницю між «робити» та «зробити». Ніякі заманливі розмови, обіцянки та пропозиції не замінять результативно та якісно зробленої маленької справи. Ніхто не зробить для нас те, що ми хочемо, окрім нас самих. Ми не можемо дозволити собі бути бездіяльними і сподіватися на політиків, міжнародну громадськість та будь-кого іншого. Вони можуть нам лише посприяти, але основну роботу ми мусимо зробити самі.
  Принцип ідейної згуртованості – можна і треба сперечатися щодо деталей (якою має бути наступна акція, які ресурси використати, кого запрошувати в організацію, як переконувати людей тощо), але не можна сперечатися щодо засад (копілефт, ненасильницькі методи, толерантність тощо).
  Принципи розвитку та пошуку. Ваше навчання та оволодіння новим досвідом та інформацією допоможуть Вам перемогти Ваших опонентів. Шукайте, бережіть та розповсюджуйте дані про історію, культуру, традиції Вашої землі. Вони піднімуть Ваш дух, оскільки ніякі імпортні «супергерої» та «зірки» не допоможуть Вам та Вашим співгромадянам стати господарями Вашої землі. Не вірте рекламі та засобам масової інформації як маніпулятивним способам оволодіння Вашою свідомістю. За частково правдивою інформацією завжди прихована інформація, вигідна тим, хто її подає. Шукайте способи оволодіння та розповсюдження правдивої інформації та причин появи спотвореної.
  
  
  СПИСОК ДЖЕРЕЛ НАТХНЕННЯ,
  ЩО СПРИЯЛИ НАПИСАННЮ ЦІЄЇ КНИЖКИ
  1. Біблія
  2. Конституція України, законодавство України. Повне зібрання доступне в Інтернеті: http://rada.gov.ua
  3. Сайт Майдан – Пульс Громадянського Спротиву України (http://maidan.org.ua) та конструктивна спільнота людей, присутніх на ньому
  4. Тижневик «Дзеркало Тижня». Адреса в Інтернеті http://zn.kiev.ua
  5. Тижневик «Грані-Плюс». Адреса в Інтернеті http://www.grani.kiev.ua
  6. Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик «Інформаційний бюлетень». Адреса в Інтернеті http://www.infb.net/
  7. Еженедельная газета «АНТЕННА». Адрес в Интернете http://antenna.com.ua/
  8. “Права людини в Україні” – сайт Харківської правозахисної групи. Адреса в Інтернеті: http://www.khpg.org
  9. В.В.Чемерис, І.Й.Ведмеденко, І.О.Чемерис Н.В.Лановенко «Маю право: Практичний порадник»
  10. Фільм А.Шевченка «Обличчя протесту»
  11. Джордж Оруэлл «1984», «Скотный Двор»
  12. Іван Багряний «Сад Гетсиманський», «Тигролови»
  13. С. Кара-Мурза «Манипуляция сознанием»
  
  
  
  Посібник розповсюджується по ціні __ грн. __ коп.
  Собівартість видання цього примірника посібника складає __ грн. __ коп.
  Різниця, заплачена Вами, йде на підтримку діяльності руху спротиву в Україні

• 2003.07.30 | Пані

  Зауваження до тексту в цілому - цільова аудиторія

  В процесі роботи над версією 0.1 було кілька зауважень про те, що текст неоднорідний і складається зі шматків, розрахованих на різних читачів. Постало питання про цільову аудиторію.
  
  Автори тексту(*) бачать такий образ цільового читача (ч1) - молода активна мобільна людина, що обізнана із сучасними технологіями комунікації (СМС, Інтернет) та здатна швидко та смостійно розповсюджувати інформацію.
  
  Інша думка (моя) була про активістів існуючих чи зароджуваних регіональних спільнот різного типу (тергромади, об"єднання за інтересами, тощо) (ч2)
  
  Очевидно, що різні цільові аудиторії потребують різного стилю викладу. Я не знаю, наскількі поточний варіант є доступним для ч1 - хотілося би почути думку когось ближчого до ч1 за віком.
  
  ч2 потребує докорінно іншого викладу матеріалу. Я не знаю, чи можливо об"єднати ч1 та ч2 та зробити книгу, цікаву та корисну для обох обдночасно. Чи доцільно це робити?
  
  * - Автори тексту зараз обмежені у доступу до Інтернету. Але вони обов"язково приєднаються до дискусії, коли повернуться.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.08.02 | Роман ShaRP

    Зауваження до назви.

    Пані пише:
    > Автори тексту(*) бачать такий образ цільового читача (ч1) - молода активна мобільна людина, що обізнана із сучасними технологіями комунікації (СМС, Інтернет) та здатна швидко та смостійно розповсюджувати інформацію.
    
    Так Ви й пишіть: посібник молодого, сучасного, СМС-Інтернет громадянина.
    
    Бо інакше виходить, тойво, невідповідно ....
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.02 | Пані

      Не приймається.

      Роман ShaRP пише:
      > Пані пише:
      > > Автори тексту(*) бачать такий образ цільового читача (ч1) - молода активна мобільна людина, що обізнана із сучасними технологіями комунікації (СМС, Інтернет) та здатна швидко та смостійно розповсюджувати інформацію.
      >
      > Так Ви й пишіть: посібник молодого, сучасного, СМС-Інтернет громадянина.
      
      Скажімо я хотіта би, щоби всі громадяни були сучасними, СМС-Інтернет обізнаними і молодими у душі.
      
      > Бо інакше виходить, тойво, невідповідно ....
      
      До чого невідповідно? Людина подумає, що він - громадянин і це для нього, відкриє і бачить - не для нього? Так хоча б відкриє. Вже добре.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.03 | Роман ShaRP

        Хотіти не шкідливо.

        > Роман ShaRP пише:
        > > Так Ви й пишіть: посібник молодого, сучасного, СМС-Інтернет громадянина.
        > Скажімо я хотіта би, щоби всі громадяни були сучасними, СМС-Інтернет обізнаними і молодими у душі.
        
        Хотіти не шкідливо, Пані.
        
        > > Бо інакше виходить, тойво, невідповідно ....
        > До чого невідповідно? Людина подумає, що він - громадянин і це для нього, відкриє і бачить - не для нього? Так хоча б відкриє. Вже добре.
        
        Хотіти, ще раз повторююсь, не шкідливо. Але якщо громадянин без СМС -- не громадянин, то мав я десь таке громадянство.
        
        Думаєте, один я?
        
        А може, Предсказамус правий, і не варто мати справу з моно- приватно- безнадійно-?

    • 2003.08.06 | Пані

      Пропозиція по назві.

      Посібник громадянина
      Початковий курс активіста

  • 2003.08.02 | Роман ShaRP

    Зауваження до аудиторії.

    Пані пише:
    > Автори тексту(*) бачать такий образ цільового читача (ч1) - молода активна мобільна людина, що обізнана із сучасними технологіями комунікації (СМС, Інтернет) та здатна швидко та смостійно розповсюджувати інформацію.
    
    Якщо автори тексту розбираються у Інтернеті так само, як і мавпа у бананах -- тобто знають на колір і на смак, то так і пишіть.
    
    Якщо у розділі "3. СПОСОБИ КОМУНІКАЦІЇ ВСЕРЕДИНІ ГРУПИ ТА З ПАРТНЕРАМИ. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ" розповідь про мережеві структури обривається, не діставшись суті, а 80% складається з розповіді про SMS -- тоді привіт аудиторії, їй треба йти до аудиторії. Учбової. Вчитися, вчитися, та ще раз вчитися способам комунікації та інформаційній діяльності.
    
    Може, тоді, вони викладатимуть офлайн-версію не в галімому .doc, а в чомусь більш пристойному (тільки не кажіть мені, що галімий .doc потрібен лише для того, аби запхати лого наприкінці).
    
    Ви не поспішайте видаляти це повідомлення. Це не просто лайка. Це свідчення того, що дана "книга" по-перше навряд чи тягне (і не лише у технічній галузі) вище поганенького журналу (що знову піднімає питання доцільність паперового видання), а по-друге, у ній немає навіть того, що могло би бути.
    
    Подивіться "Зачем Вы смыли кровь, Пані? Ось оригінал тексту. "
    http://maidan.org.ua/n/draft/1059796257.
    
    Якщо Ви-вони не можете зробити навіть ТАК, то ліпше вже мовчіть про "технічні засоби"?
    
    Благі наміри-благими намірами, але це навіть не посібник. Це збірка порад. Корисних. Може.
    
    *здогадуючись* (можливо) про коло авторів *посібника*, я розчарований. Хай телефонують. Розповім багато цікавого.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.02 | Franko

      Я в дечому згоден

      Воно дійсно якесь трохи замало структуроване і послідовне. Але оскільки більше ніхто, крім авторів, не взявся то робити, то є те, що Є. (Disclaimer: Я не автор) Навіть цей трохи хаотичний набір порад, імхо, може бути корисним.
      
      Про DOC погоджуюся на 100%. Все одно потім треба все в PageMaker верстати, так що то не було сенсу.

    • 2003.08.02 | Горицвіт

      Re: Зауваження до аудиторії.

      Роман ShaRP пише:
      >
      > Якщо у розділі "3. СПОСОБИ КОМУНІКАЦІЇ ВСЕРЕДИНІ ГРУПИ ТА З ПАРТНЕРАМИ. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ" розповідь про мережеві структури обривається, не діставшись суті, а 80% складається з розповіді про SMS -- тоді привіт аудиторії, їй треба йти до аудиторії. Учбової. Вчитися, вчитися, та ще раз вчитися способам комунікації та інформаційній діяльності.
      
      
      Частково згоден. Там несиметрична увага до sms. Хоча комусь, мабуть, буде корисно.
      
      
      
      >
      > *здогадуючись* (можливо) про коло авторів *посібника*, я розчарований. Хай телефонують. Розповім багато цікавого.
      
      
      За деякими даними, автори поїхали в відпустку. Тому якщо вони тобі не подзвонять найближчим часом, то пиши пропозиції прямо сюди. Щоб не втрачати час.

    • 2003.08.02 | Пані

      Re: Зауваження до аудиторії.

      Роман ShaRP пише:
      
      > Може, тоді, вони викладатимуть офлайн-версію не в галімому .doc, а в чомусь більш пристойному (тільки не кажіть мені, що галімий .doc потрібен лише для того, аби запхати лого наприкінці).
      
      Прочитали якось той галімий док? Коментувати можете? В чому проблема? Викладений робочий варіант для обговорення тут.
      
      > Ви не поспішайте видаляти це повідомлення. Це не просто лайка.
      
      А що?
      
      > Це свідчення того, що дана "книга" по-перше навряд чи тягне (і не лише у технічній галузі) вище поганенького журналу (що знову піднімає питання доцільність паперового видання), а по-друге, у ній немає навіть того, що могло би бути.
      
      Напишить те, що "могло би бути". Для цього і ініційоване це обговорення.
      
      > Подивіться "Зачем Вы смыли кровь, Пані? Ось оригінал тексту. "
      > http://maidan.org.ua/n/draft/1059796257.
      >
      > Якщо Ви-вони не можете зробити навіть ТАК, то ліпше вже мовчіть про "технічні засоби"?
      
      Для обговорення ТУТ я виклала два варіанти - авторський док і тільки текстовий, для тих, для кого цікавий ТІЛЬКИ текст. Вам для обговрення ЗМІСТУ цього мало? Шашечки треба?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.03 | Роман ShaRP

        Привіт спеціалістам по варінню каші з сокири.

        Пані пише:
        > Роман ShaRP пише:
        > > Може, тоді, вони викладатимуть офлайн-версію не в галімому .doc, а в чомусь більш пристойному (тільки не кажіть мені, що галімий .doc потрібен лише для того, аби запхати лого наприкінці).
        > Прочитали якось той галімий док? Коментувати можете? В чому проблема? Викладений робочий варіант для обговорення тут.
        
        Проблема в тому, що в мене дуже специфічне відношення до людей, які ТАК оформлюють свої матеріали. Тобто, ТАК не вміють оформлювати.
        
        > > Ви не поспішайте видаляти це повідомлення. Це не просто лайка.
        > А що?
        
        Коментарі, лля.
        
        > > Це свідчення того, що дана "книга" по-перше навряд чи тягне (і не лише у технічній галузі) вище поганенького журналу (що знову піднімає питання доцільність паперового видання), а по-друге, у ній немає навіть того, що могло би бути.
        > Напишить те, що "могло би бути". Для цього і ініційоване це обговорення.
        
        Супчика з сокирки захтілося? Так хоч казан нормальний зробіть.
        
        > > Подивіться "Зачем Вы смыли кровь, Пані? Ось оригінал тексту. "
        > > http://maidan.org.ua/n/draft/1059796257.
        > > Якщо Ви-вони не можете зробити навіть ТАК, то ліпше вже мовчіть про "технічні засоби"?
        > Для обговорення ТУТ я виклала два варіанти - авторський док і тільки текстовий, для тих, для кого цікавий ТІЛЬКИ текст. Вам для обговрення ЗМІСТУ цього мало? Шашечки треба?
        
        Мені треба НОРМАЛЬНА робота, а не ВОТ ЄТО. Можемо посперечатися про подачу змісту/тексту та ролі у тому формату, але таблиця , -- це таблиця, Пані.
        
        Пояснюю. З позиції людини, якій платили за написання текстів, яку читали і хвалили, і яка колись чула про існування цієї або подібної роботи (тобто, може оцінити, що зроблено та за який час) я оцінюю рівень цієї роботи як ПРАКТИЧНО НІЯКИЙ.
        
        Можливо, вони круті в якійсь іншій галузі, але не у написанні посібників.
        
        Вони не змогли навіть вибрати нормального формату, я вже мовчу про відсутність такої речі як "короткий зміст" і вбогість "технічних засобів".
        
        Тутечки ж, задля економії, видам відповідь і на ще одне повідомлення.
        <hr>
        >Повторюю ще раз - авторами Посібник планується як МАЛОТИРАЖНЕ видання для досить чіткої цільової аудиторії. Про маси не йдеться взагалі. Автори роблять те, що можуть зробити самі, грають за свої - тобто ставлять задачі, які можуть розв"язати ЗА ВЛАСНИЙ КОШТ наявними силами. Це ясно?
        
        Ясно. Я теж граю за власний кошт у власний час власними силами, тому я відмовляюся надалі приймати участь у варінні каші з сокири для невідомо кого (я буду варити іншу кашу і для іншої аудиторії). Мені здається, що автори цієї роботи не спромоглися попрацювати достатньо, аби залучити до участі в ній мене (до того ж, вони, знаєте, у відпустці, он люди кажуть, а я ні -- жаба давить, розумієте?).
        
        Я не вважаю видання ЦЬОГО у вигляді книги доцільним, якщо вже так кортить друкованого -- гахніть невеликим шрифтом (типу 10-го) на А4 з полями по-мінімуму, потім, в залежності від накладу або наробіть "мастерів" і далі хай копіють/друкують самі, раз вони такі фінансово незалежні, або крутоніть на різографі.
        
        Це буде, мабуть остання порада. Можете вважати, що спроба залучити мене до <u>ВАШОЇ</u> групи - провалилася. Може, коли-небудь Вам вдасться зацікавити мене іншою пропозицією, а поки що -- бувайте, побачимося ....

• 2003.07.31 | Franko

  Зауваження Franka (+)

  В цій суб-гілці буду давати свої зауваження, але не тому, що моя манічка величі примушує мене робити окрему гілку, а тому, що зауваження буду давати по мірі надходження (пакетами рознесеними в часі) і не хочу вносити в основну гілку хаос. "Велика подяка всім, хто це дочитав." (с)
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.07.31 | Franko

    Зауваження 1 і 2: більш чітко про авторів + розділ для байдужих

    Найперше вартує сконцентруватися на аспекті "хто ми" (тобто автори). Тобто, я б виніс саме цю фразу в заголовок розділу. Причина: високий імунітет громадян на різного роду агітматеріали, і щоб переконати громадянина, що це не агітматеріал, необхідно максимально агресивно і відкрито подати ту інформацію, що це НЕ агітматеріал, щоб це було першим, що кидається в очі. Одразу потрібно готуватися, що як би чітко не було це подано, все одно за певних умов це буде сприйматися як агітка і "комусь це вигідно" (з досвіду).
    
    Щодо вступу і різнорідності аудиторії. Вступ починається наступною тезою, грубо: "Якщо тебе захарило життя в Україні, некомпетентність влади etc..." Справа в тому, що якби усіх харила некомпетентність влади, то все було б дуже класно Проблема полягає в тому, що більшості побоку, компетентна влада чи ні, бо ця більшість політикою цікавиться лише умовно. Вступ уже націлений на людей, до політики небайдужих. А в той же час є позиція "політика брудна, я ліпше йду на пиво", яка, як на мене, є основною загрозою. Саме цій великій частині слід присвятити великий мотиваційний розділ. В стилі "Ти бачиш писок політика в телєвізорі чи ведучу, яка розказує новини. Тобі хочеться блювати від політики, бо там тільки обман і зловживання. Але подумай про те, що ці політики вершать твою долю, розпоряджаються податками, які платиш ти, подумай про те, що ти їх винайняв керувати твоєю державою, а не вони тебе. Тому не будь байдужим" блаблабла, я спробую щось таке нашкрябати за пару днів. ІМХО невизначеність (fuzziness) цільової аудиторії є великою проблемою Посібника.
    
    Якщо є брак коштів, то Посібник для Байдужих і Посібник для Небайдужих можна було б рознести в два видання. Але мені здається, що один розділ "для байдужих", таки собі Додаток, міг би цілком вписатися.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.31 | Пані

      Як планується видавати Посібник +

      Частково це відповідь на ваші зауваження.
      
      Поки що, в стані вер.0.2, Посібник планується видати невеликим накладом за власний кошт авторів. Перше видання планується якнайшвидше, до реального старту президентських перегонів 2004.
      
      Таким чином Посібник жодним чином не розрахований на широку читацьку аудиторію (на "байдужих" за визначенням Франка). Цільовою аудиторією є апріорі "небайдужі", існують тільки різні погяди на те, які саме небайдужі (див. мій постинг).
      
      Звичайно, якщо знайдеться попит на подібне видання для широкого загалу - то... Але то поки навіть не перспектива, ми обговорюємо зараз по суті методичку для активістів. Які вже хочуть, але не знають як.
      
      І з цієї точки зору існуюча передмова просто нікуди не годиться. Бо розрахована на "пробудження байдухих". Тут я погоджуюся із вами.
      
      Я спробувала було переписати вступ сама, але в мене не вийщло, бо я не бачу образу того "молодого мобільного небайдужого читача", на який розраховують автори. ВИ, як людина, що є ближчою до такої категорії, холча б за віком, може ви спробуєте?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.07.31 | Franko

        ОК (-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.07.31 | Пані

          Я там дещо для вас дописала, перечитайте пліз. (-)

      • 2003.07.31 | Franko

        Re: Як планується видавати Посібник +

        Звісно, я можу спробувати, але перед цим мушу почути щось у відповідь на Зауваження 3 (Стратегія), бо бачу висвітлення стратегічних міркувань як одну з найважливіших частин вступу.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.07.31 | Пані

          Я погоджуюся.

          Як автори - не знаю, але думаю, що теж погодяться. Спробуйте.

  • 2003.07.31 | Franko

    Зауваження 3. СТратегія.

    Дуже Посібнику бракує стратегічних вказівок. Спробую пояснити. Є посібник, в якому популярно розказано про молоток і цвяхи, і як молотком забивати цвяхи. Але зовсім не вказано, куди забивати, для чого і, головне, як з допомогою цього всього можна щось змайструвати.
    
    Молодий активіст-початківець, спершу ніж робити групу людей (до речі, в тексті вона кілька разів називається "організацією", це ІМХО невірно, бо організація -- це сукупність усіх груп) захоче спитатися: для чого, і як це все буде впливати на політичну ситуацію. Є не менш складне для початківців запитання, аніж створення і влаштування групи: це пошук завдань і бачення себе в контексті цілої боротьби. Бракує цілісного розділу, який би розповідав, що мала б реально робити така група активістів, які завдання вирішувати, <b>яким чином діяльність цієї групи буде впливати на владу</b>, яким чином буде реалізовуватися ця фішка з теорії систем.
    
    Особисто я бачу зараз проблему в байдужості громадян до політики, в невірі у власні сили, в нетерплячості і швидкій розчаровуваності (або завтра скинути Кучму, або пішло все до сраки). Новостворені групи могли б проводити мотиваційні кампанії, реалізувати за рахунок власних ресурсів якісь окремі інформаційні матеріали, власні якісь газети, що враховують специфіку регіону етц.
    
    А ще хочеться спитатися про таку важливу річ, як хронологія подій. Отпорівці мали гасло: "У нас є план". А чи є такий план у нас? Як на мене, перш, ніж запускати якісь групи, потрібно обов'язково намалювати якийсь документ в стилі: такий-то місяць, така-то політична ситуація, такі-то прогнози. ПОчаток етапу першого: вихідні дані такі-то. Починається процес створення груп в різних регіонах, які проводять такі-то кампанії. Кінець першого етапу: місяць, рік. Очікуваний результат такий-то. Без такого плану особисто я не бачу особливого сенсу в створенні мережі груп, якщо тільки вони з самого початку не призначені для вирішення локальних проблем (в стилі групи Свистовича в Ірпіні та Бучі, яка має невеликий вплив на загальноукраїнські процеси). Цей план мусить бути відомий усім активістам організації. Інакше (мій досвід) будуть питання "а нашо" і ігнорація.
    
    Побудова стратегічного плану -- ультраважлива річ.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.31 | Пані

      Re: Зауваження 3. СТратегія.

      Franko пише:
      
      > Молодий активіст-початківець, спершу ніж робити групу людей (до речі, в тексті вона кілька разів називається "організацією", це ІМХО невірно, бо організація -- це сукупність усіх груп) захоче
      
      Погоджуюся, треба по тексту скрізь виправити.
      
      > спитатися: для чого, і як це все буде впливати на політичну ситуацію. Є не менш складне для початківців запитання, аніж створення і влаштування групи: це пошук завдань і бачення себе в контексті цілої боротьби. Бракує цілісного розділу, який би розповідав, що мала б реально робити така група активістів, які завдання вирішувати, <b>яким чином діяльність цієї групи буде впливати на владу</b>, яким чином буде реалізовуватися ця фішка з теорії систем.
      
      МОже і не розділу, а пояснення на початку. Можливо тут може стати у нагоді ідея Августо про теорію (як працює громадянське суспільство).
      
      > Особисто я бачу зараз проблему в байдужості громадян до політики, в невірі у власні сили, в нетерплячості і швидкій розчаровуваності (або завтра скинути Кучму, або пішло все до сраки). Новостворені групи могли б проводити мотиваційні кампанії, реалізувати за рахунок власних ресурсів якісь окремі інформаційні матеріали, власні якісь газети, що враховують специфіку регіону етц.
      
      100%. Ці слова можна чи не цілком додати прямо в текст.
      
      > А ще хочеться спитатися про таку важливу річ, як хронологія подій. Отпорівці мали гасло: "У нас є план". А чи є такий план у нас? Як на мене, перш, ніж запускати якісь групи, потрібно обов'язково намалювати якийсь документ в стилі: такий-то місяць, така-то політична ситуація, такі-то прогнози. ПОчаток етапу першого: вихідні дані такі-то. Починається процес створення груп в різних регіонах, які проводять такі-то кампанії. Кінець першого етапу: місяць, рік. Очікуваний результат такий-то. Без такого плану особисто я не бачу особливого сенсу в створенні мережі груп, якщо тільки вони з самого початку не призначені для вирішення локальних проблем (в стилі групи Свистовича в Ірпіні та Бучі, яка має невеликий вплив на загальноукраїнські процеси). Цей план мусить бути відомий усім активістам організації. Інакше (мій досвід) будуть питання "а нашо" і ігнорація.
      
      Дуже слушна думка. Можна просто додати розділ "У нас є план".
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.07.31 | ATolex

        Протестую по групі!

        Категорично протестую проти заміни "організація" на "групу".
        
        В посібнику за змістом мається на увазі саме організація, а не група.
        Група - це зборище кого і з ким завгодно. Це вже група. Групу не потрібно робити, для цього не потрібні ніякі посібники, можна мросто зігнати людей до купи.
        
        В нашому випадку необхідна саме організація, що відрізняється принципово від групи тим, що між членами організації є взаємозв"язки, а між членами групи - ні.
        
        В посібнику необхідно залишити як і організацію, так і групу, але ні в якому разі не виключати жоден з понять
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.07.31 | Пані

          Тоді може краще - спільнота?

          "Організація" має досить стале значення і найчастіше асоціюється із формальним утворенням.
          
          
          ATolex пише:
          
          > Група - це зборище кого і з ким завгодно. Це вже група. Групу не потрібно робити, для цього не потрібні ніякі посібники, можна мросто зігнати людей до купи.
          
          Не зрозуміла. Купа - одноразове, група - існуюче на протязі часу, об"єднане чимось.
          
          > В нашому випадку необхідна саме організація, що відрізняється принципово від групи тим, що між членами організації є взаємозв"язки, а між членами групи - ні.
          
          Знов не зрозуміла. Чому між членами групи немає зв"язків? Група собаководів мікрорайону не є організацією, але які тісні зв"язки!
          
          > В посібнику необхідно залишити як і організацію, так і групу, але ні в якому разі не виключати жоден з понять
          
          Тоді дайте вашу дефініцію обом поняттям, будь ласка. Здається, ми розуміємо їх по-різному.

    • 2003.08.01 | Franko

      Знову ВАЖЛИВІ ремарки про стратегію.

      Знову ВАЖЛИВІ ремарки про стратегію.
      
      Я ще хочу позловживати вашою (всіх) увагою попросити вислухати пару засадових речей. Отже, за цим Посібником, як я бачу, стоїть не просто Посібник, а ідея створення альтернативного незалежного громадського руху. (Бо що за прікол говорити про групи й організації, якщо їх не планується.) Я трохи з тими речима набавився і повинен сказати про деякі підводні камені. З деякими учасниками проекту за царя Гороха ми це обговорювали в Києві, але я мушу ще раз на цьому наголосити.
      
      Значить, уся сукупність українських молодих людей, які візьмуть участь у проекті, цебто які підтримають ідеї, викладені в Посібнику, і пристануть на активну їх реалізацію -- це якийсь фіксований потенціал. Потрібно визнавати і розуміти, що він є дуже ніжний, крихкий і невідомо, чи достатній. Ентузіазм цих людей, їх ефективність і бажання працювати на ідею -- це певний "кредит", з яким ми починаємо наш "бізнес". Мовою моїх улюблених аналогій, -- нас в кишені сто доларів, і ми хочемо з них побудувати транснаціональну корпорацію. Ці сто баксів треба берегти, як зіницю ока, і використовувати максимально ефективно. Справа в тому, що нашими невмілими діями, як ідеологів і первинних координаторів процесу (NB: за принципом неієрархічності, це ніколи не ставитиме нас в якесь особливе становище), цей потенціал дуже легко зруйнувати. Рівень ентузіазму, ледь вищий за критичну позначку навіть в тих небагатьох представників укр.молоді, в яких він є, може через невмілу ідеологію і стратегічну побудову дуже швидко опуститися за цю критичну лінію, і після того фактично неможливо її підняти на попередню висоту. Я особисто БАЧИВ, як це робилося в ЗаПравді. Усі мої спостереження спричинилися до наступної візії основних проблем збереження чи втрати ентузіазму учасників проекту.
      
      Найперше -- це стратегія. Я можу здатися фанатом стратегії, надавати їй занадто велике значення, але наявність ПЛАНУ -- це найбільша мотиваційна сила для майбутнього членства. Про це казали і Отпорівці, і розчаровані ЗаПравдівці. Тому треба мати максимально чітку концепцію стратегії, щоб пропонувати її майбутнім учасникам проекту. <b>В стратегію входить не тільки "коли і як і що робити", але і "що робити, коли те-то і те-то не вийшло"</b>, тобто в план мусить входити готовність до кризових і непередбачених ситуацій. Це передбачає якусь деревовидну структуру можливих подій національного рівня і нашої реакції на неї. Без цього нікак.
      
      Друге: чіткі правила гри. Маються на увазі правила всередині організації. Звичайно, потрібно мати міру і не намагатися формалізувати все до краю, але чим однорідніша структура, тим краще вона працює.
      
      Я навів тут речі, частково очевидні, а частково вже виписані в Посібнику. Але я хочу наголосити на одному (я, може, неправий, давайте дискутувати): <b>не можна запускати ідею в роботу до того часу, поки не будуть повністю викристалізувані оці дві засадові платформи</b>, цебто стратегія і правила гри. Інакше є ризик "фальстарту" із розтратою того дорогоцінного потенціалокредиту, про який я балакав нагорі. <b>Потрібно усвідомлювати наступне: немає права на помилку, бо на другий "Посібник" уже ніхто не клюне</b>, в нас тільки одна спроба почати проект настільки грандіозний. СПалах і крах ЗаПравди і УБК і так приніс достатньо розчарування, опустивши рівень ентузіазму принаймні в моєму оточення на два порядки. Тому потрібно все добре подумати, і почавши раз, довести саме так усю справу до кінця.
      
      Тому я прошу усіх зацікавлених і задіяних дати відповідь на таке просте питання: якою Ви бачите діяльність організації, бажано по проміжках часу, з методами, проміжними результатами, прикладами акцій etc і якийсь кінцевий результат, if any. Грубо кажучи, щоб писати у вступі стратегію, треба її виробити. Я запропоную свою візію завтра, бо сьогодні вже дуже хочу спати.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.01 | Franko

        Моя візія. Будь-ласка, критикуйте.

        Починати, як на мене, треба з маленького, мобільного і конвертабельного. Властиво, треба починати з ЧОГОСЬ конкретного, тобто Посібник мав би новоствореним майбутнім групам пропонувати якесь завдання. Як першу стадію діяльності і розвитку організації пропоную т.зв. "інформаційно-мотиваційний проект". Я про це вжеписав раніше. Групи, які створюються на місцях, власним коштом створюють різні інформаційні проекти, які можуть бути найширшого штибу. Може бути самопальна газета на різографі (дуже добру методичку по самопальних газетах з нуля написав мій колєга, видавник "Майдан-Могилянки", це копілефт і я поставлю її в окрему гілку "Методичка по газетах" десь тут по сусідству, імхо її можна вставити в Посібник цілком). Можуть бути щотижневі політичні семінари по ВУЗах (можуть обговорюватися якісь конкретні теми, в стилі побудови громадянського суспільства, чи ЗМІ та влада, чи щось подібна, а можуть просто розповідатися і пояснюватися новини з Інтернету для тих студентів, хто не має доступу до Інтернету, а отже до свіжої оперативної інформації. Також важливою є саме мотиваційна складова, тобто подолання байдужості до політики). Звичайно, газетами і зустрічами це не обмежується -- потрібно креативно придумати інші, оригінальніші форми. Усі інформаційні акції повинні мати один важливий елемент -- елемент залучення, в стилі "якщо тобі подобаєтсья, що ми робимо, то приєднуйся -- у нас для тебе є робота". Заохочується створення подібних груп у вузах, школах, можна проводити "виїзні" зустрічі, мікромітинги, door-to-door etc.
        
        Вбивається кількох зайців одразу. На конкретному і цікавому завданні будуються первинні структури, які чимось займаються, а тому тримаються купи. Виникають групи, які мають певний налагоджений зв'язок, певну ресурсну базу -- вже є певний кістяк майбутньої організації. Другий заєць -- це діяльність самого інформаційно-мотиваційного проекту, яка "лупає сю скалу", поборює байдужість.
        
        Треба одразу ще раз зауважити, що кожен учасник якомога частіше повинен твердити про незалежність групи і організації від будь-кого з політиків. ВЛасний досвід показує, що цього не буває замало: скільки б не було вкладено зусиль в декларацію цієї незалежності, все ж <b>переважна більшість</b> цьому не вірить. На жаль. Так було навіть у Львові. Найперше на вогник летять саме заангажовані таваріщі, які бачать в цьому цікаву фішку, яку можна з користю для себе розкрутити. Жорстке незалежне позиціонування -- одне з найважчих завдань. (про заангажованих таваріщів поговоримо пізніше)
        
        Тепер про час. З одного боку, не потрібно поспішати давати Посібнику хід, доки він не буде близьким до досконалого за змістом. З іншого боку, неприпустимо затягувати. Чим ближче вибори, тим сильнішим стає імунітет населення до різних нових привабливих утворень (КОПи були білі і пухнасті і блискучі, але саме цей корисний імунітет показав їм їхнє реальне місце). Тому починати слід якомога далі від виборів, цебто я би бачив початок вже восени, з вересня. До виборів організація мала б набути вже певної популярності і ствердити свій незалежний імідж, щоб на виборах могла бути громадським балансом вулканічним виверженням в політиці.
        
        Після інформаційно-мотиваційної стадії можна утворену структуру задіювати до чогось іншого. (Може скластися враження, що я говорю про міфічних "керівників", які би приймали якісь рішення, але насправді це все має бути спільне рішення, див. Посібник). Це вже можуть бути масові акції і т.д.
        
        Підсумок. Організація починає свою діяльність на основі інформаційно-мотиваційного проекту, за час реалізації якого набирає чисельності і структури. До виборів вона стає більш-менш потужним утворенням, спостерігає за виборами, оперативно доносить до людей критичну інформацію, організовує якісь акції етц. Після виборів я би бачив такий рух контролюючою силою, яка би отримувала, поширювала інформацію про якісь зловживання влади, реагувала на них.
        
        Я не знаю, наскільки реалістично є побудувати таку структуру за рік до виборів. Заправді вдалося створити ультрапотужний рух за лічені місяці, але тоді був чинник -- вбивство Гонгадзе і плівки мельниченка. Мені здається, що теза "Наступні вибори вирішують дуже багато, не будь байдужим, часу залишилося мало" мав би бути мобілізуючим.
        
        Народ, але пишіть щось, критикуйте, чи можна з того, що я написав, клєпати якийсь вступ, чи згодні ви з таким сценарієм розвитку організації, і пропонуйте своє.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.08.01 | Пані

          Re: Моя візія. Будь-ласка, критикуйте.

          Franko пише:
          > Починати, як на мене, треба з маленького, мобільного і конвертабельного. Властиво, треба починати з ЧОГОСЬ конкретного, тобто Посібник мав би новоствореним майбутнім групам пропонувати якесь завдання.
          
          Не думаю. Хіба що завдання з методики організації.
          
          > Як першу стадію діяльності і розвитку організації пропоную т.зв. "інформаційно-мотиваційний проект". Я про це вжеписав раніше. Групи, які створюються на місцях, власним коштом створюють різні інформаційні проекти, які можуть бути найширшого штибу. Може бути самопальна газета на різографі (дуже добру методичку по самопальних газетах з нуля написав мій колєга, видавник "Майдан-Могилянки", це копілефт і я поставлю її в окрему гілку "Методичка по газетах" десь
          
          Повністю підтримую і вважаю за доцільне внести цей розділ в текст. Додам туди ще щось подібне.
          
          > тут по сусідству, імхо її можна вставити в Посібник цілком). Можуть бути щотижневі політичні семінари по ВУЗах (можуть обговорюватися якісь конкретні теми, в стилі побудови громадянського суспільства, чи ЗМІ та влада, чи щось подібна, а можуть просто розповідатися і пояснюватися новини з Інтернету для тих студентів, хто не має доступу до Інтернету, а отже до свіжої оперативної інформації. Також важливою є саме мотиваційна складова, тобто подолання байдужості до політики). Звичайно, газетами і зустрічами
          
          Тут же не тільки про політику йдеться. Цей посібник може бути призначений і для організаторів територіальних громад, які ставлять собі за мету вирішити адміністративне питання, чи екологічних рухів, наприклад.
          
          Я б переформулювала у "подолання байдужості до активних дій задял зміни навколишнього життя".
          
          > це не обмежується -- потрібно креативно придумати інші, оригінальніші форми. Усі інформаційні акції повинні мати один важливий елемент -- елемент залучення, в стилі "якщо тобі подобаєтсья, що ми робимо, то приєднуйся -- у нас для тебе є робота". Заохочується створення подібних груп у вузах, школах, можна проводити "виїзні" зустрічі, мікромітинги, door-to-door etc.
          
          Так. 100%.
          
          > Тому починати слід якомога далі від виборів, цебто я би бачив початок вже восени, з вересня.
          
          Автори так і планують.
          
          > Народ, але пишіть щось, критикуйте, чи можна з того, що я написав, клєпати якийсь вступ, чи згодні ви з таким сценарієм розвитку організації, і пропонуйте своє.
          
          Я згодна.

  • 2003.08.01 | Franko

    Методичка: як зробити самопальну газету, пропонується як розділ

    copyleft. Автор -- не я (тобто не Franko).
    <HR>
    
    Локальна преса для малих спільнот: Найбільш Часто Задавані Запитання.
    
    Базою для цієї статті є власний досвід.
    
    1. Навіщо це робити?
    
    Коли є 20 чоловік, вони ще зможуть якось разом поговорити. Коли є 50 - це складно. Треба організовуватися. Коли їх є 100 - потрібний зал, гучномовець. Коли більше - стадіон, вебсайт або... газета. Розповсюджуючи її, ми “практикуємо з спільнотою той сам дискурс” - маємо можливість ефективно доносити ідеї і інформацію до більшого числа людей, даючи їм час на обдумування.
    
    2. Як починати?
    
    Розкажемо про себе. Ми - студенти. Зібралося нас четверо в вересні після акції “Повстань, Україно!”- треба щось робити. “А давайте газету”, запропонував хтось з наших. Її вдалося організувати аж під початок листопада. Перший тираж (А4 двосторонній в 20 примірників) розпродали між друзяками. Собівартість примірника в першому тиражі - 36 копійок, а ми продавали по 10. На виручені гроші наклепали ще газет. Для першого і другого тиражу скинулися по 3 гривні з носа. Перед третім тиражем зайшли в видавництво, що знаходилося неподалік, перепиталися про їхній ксерокс. Виявилося, що при тиражі від 50 примірників ціна за екземпляр на різографі - 12 копійок (а не 36). Тираж продали по 20 копійок/примірник, отже, газета стала окупною. З шостого номера ми вдвічі збільшили формат газети (А3 двостороння, або 4хА4, підняли ціну до 25 копійок), з 10-го - тираж. Всього з листопада по червень вийшло 22 номери газети, при чому останніх 10 тиражем від 150 до 200 примірників.
    Найтяжче - почати: зібрати команду, розподілити обов”язки, випустити перший і другий номер, трошки обнагліти, продаючи перші геть сирі номери друзякам. Далі залишається тільки постійно самовдосконалюватися і лапати насолоду від процесуJ
    
    3. Які ресурси для газети необхідно?
    
    Люди: автори (фанати-волонтери), макетувальники (такі самі), розповсюджувачі (в нас - це, нажаль, одні і ті самі людиJ).
    Техніка: Комп”ютер потужністю від 600 МГц, хард-диск добряченький, на комп”ютері PageMaker 6.5 (краще 7.0), CD-RW (якщо нема, то згодиться і принтер 600 dpi).
    Гроші: скинутися на перших 3-4 номери по 3 гривні (коли більше 4-х людей, то, відповідно, по менше), далі, коли процес піде, появиться і окупність. Конкретніше: тираж 200 примірників А3 двостороннього формату (тільки друк) обходиться в 34 гривні (собівартість номера - 17 копійок). Прибутків від такої газети ніколи не буде достатньо, щоб платити гонорари чи утримувати когось “на ставці” - отже, це однозначно волонтерська діяльність.
    
    4. Яким може бути структура/зміст газети?
    
    Кожна шпальта поділена на 3 частини:
    Перша сторінка
    1) передова стаття - тут реакція на актуальні події, чи просто розмова про принципи і “ідеологеми” (копілефт, неієрархічність, позаідеологічність тощо); 2) найактуальніша подія тижня нашого вузу; 3) новини нашого вузу - коротко
    Друга сторінка
    1) українські новини - зазвичай з коментарями, беремо з “Майдану” і з УП; 2),3) статті на внутрішню тематику або “розмишлізми”
    Третя сторінка
    1) статті щодо проблем “виживання” студента: гуртожиток, студентські органи самоврядування, їдальня, особисте життя; 2) різноманітне - інтернет, спорт, тощо; 3) творчість - тут зазвичай друкується поезія, а зрідка і проза
    Четверта сторінка
    1) стаття на злободенну українську тематику (наприклад, про політичні контексти “Укрзалізниці” чи політичні казочки) 2), 3) - матеріали на вільну тему (наприклад, про вуличних бандитів чи про поїздку автостопом).
    Розкидка приблизна, назви рубрик постійно міняються, матеріали бувають і на 2 смуги - в залежності від цікавості і актуальності.
    Важливою є назва газети -“как ви яхту назовьотє, так она і попливьот”.
    
    5. Як оформлювати?
    
    Непогано мати знайомих дизайнерів, які б сконструювали шапку і мінімальний дизайн “матриці”, в яку пізніше і вставляється весь решта матеріал.
    Ми даємо багато малюночків, які витягуємо з інтернету, з стьобними підписами, а також фотографії політиків (той-таки інтернет виручає). Дизайн поки кострубатий, але в тому є своя перевага - він більше “мобільний”.
    
    6. Як організовувати?
    
    Весь процес витворення газети поділяється на такі стадії:
    1. Збір матеріалу. В кращому випадку: завчасно сідається і планується номер - визначається ключові теми тижня (всередині спільноти і в Україні), а також теми, які могли б бути цікавими для читачів, “роздається завдання” і збирається готові статті назад. В гіршому (в більшості випадківL - але це можливо, коли вже є певний запас популярності) очікується, що “народ” поприсилає свої матеріали.
    2. Макетування. Весь знесений матеріал і новини впихається в вже наявну матрицю. Вибирається фраза номера і малюночки відповідно до проблематики. Найбільш відповідальний момент - приходиться вибирати між кількома матеріалами, бо не все влазиться. Цей процес вимагає найвищої кваліфікації, але “не святі горшки ліплять” - з третього разу ми освоїли “пожмакер” і інші чудеса техніки.
    3. Розповсюдження. Наймрачніша фаза. Необхідно розбити територію на рівномірні ділянки (благо, наш вуз досить компактний) і відповідно направити на ці ділянки людей.
    4. Збір коштів від розповсюджувачів назад і підведення підсумків.
    5. Збір матеріалуJ...
    
    7. Як організовувати команду?
    
    Ідеальна структура (в структурно-функціональному зрізі):
    1) два співредактори - організовують весь процес (обговорення, макетуваня, розповсюдження, підсумки); відповідають за зміст;
    2) макетувальник (и) - форматують номер;
    3) автори - пишуть туди;
    4) художник (и) - готують малюночки, вдосконалюють дизайн;
    5) розповсюджувачі - прпонують всім оцей продукт;
    6) ті, хто віднесе макет в друкарню на різограф;
    7) співчуваючіJ.
    Співредактори повинні щотижня ротуватися, макетувальники - також. Це допоможе всім здобути однаковий досвід, а також не дасть нікому узурпувати “владу” - чи шляхом накопичення унікального знання, чи через монополію на прийняття рішень.
    Проблемами тут є: брак людей (хто робить газету - той і вирішує, кою вона буде), а також неоднаковий рівень залучення людей (наскільки активною має бути людина, щоб приймати рішення щодо змісту газети?)
    
    8. А нащо продавати?
    
    1.Коли люди отримують щось безкоштовно, вони це не цінують. Реально 25 копійок за нашу газету - це не гроші, булочка з джемом 40 копійок коштує.
    2.Коли люди отримують щось “на халяву”, вони вважають, що це “комусь вигідно” - адже ж вкладено непогані гроші, і тою чи іншою мірою затрати мусять окуповуватися.
    3.Для того, щоб вільно публікувати матеріали і не залежати ні від кого, газета повинна бути матеріально незалежною.
    4. Самоокупність - це, як на мене, категоричний імператив будь-якої потенційної опозиційної дії. Зовнішніх безоплатних спонсорів нема, - за все приходиться платити. Або тоді за гроші прийдеться платити самому - змістом.
    
    Пост Скрип Том
    
    На одному вебсайті був поданий деееетальний опис того, як складати палатку при штормовому вітрі в сильний дощ на вершині гори: “... можна тимчасово звільнити одну-дві петлі, але не основні, а проміжні додаткові. Після відкріплення каркасних фіксаторів їх по можливості варто прикріпити назад, аби зменшити вітрове навантаження на сусідів... ”(і так 10 кілобайт). Воістину, тільки теоретизуючи, плавати навчитися неможливо. То ж - до води! J.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.01 | Пані

      А також - як зробити самопальні СД

      Це не готовий текст, а начерк для тих, хто приєднається до обговрення пізніше.
      
      Т.Р.А. має досвід виготовлення збірок "бойових" пісень на СД, які використовуються під час акцій як музичний фон, а також продаються під час акції, гроші йдуть на благочинність, про яку повідомляється покупцеві (так збиралися грші для політв"язнів).
      
      От цю нехитру, але надзвичайно ефективну технологію і слід подати у Посібнику разом із інструкцією про виготовлення газети.

  • 2003.08.01 | Franko

    Відповіді Пані гамузом.

    Як каже Предсказамус, "скіп де згоден".
    
    <i>Тут же не тільки про політику йдеться. Цей посібник може бути призначений і для організаторів територіальних громад, які ставлять собі за мету вирішити адміністративне питання, чи екологічних рухів, наприклад.
    
    Я б переформулювала у "подолання байдужості до активних дій задял зміни навколишнього життя".</i>
    
    Так. Я ненавмисне випустив це з уваги.
    
    <i>Я так розумію (тепер, після вашого роз"яснення), що саме через це автори і бачать цільовим читачем молоду людину вже обізнану з інтернет та СМС-технологіями. І головна ідея Посібника полягає в тому, щоб дати такій людині методику роботи з іншими, можливо менш просунутими людьми.</i>
    
    Нуууу, по-моєму, ні, в Посібнику достатньо "лікбезу" в плані цих технологій. Мені не здається, що він одразу передбачає, що читач знайомий з цим всім. Як на мене, це вірно, бо перетин множин "активні ідейні" і "необізнані з Інтернетом" досить великий.
    
    <i>В Посібнику вже даються відповіді на ці питання - інша справа, що вони розкидані. Можливо є сенс їх об"єднати та винести на початок?</i>
    
    Добре, я спробую це зробити. Вступ має бути ударним. Сідаю за роботу і за кілька днів запропоную остаточний варіант.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.02 | Пані

      Re: Відповіді Пані гамузом.

      Franko пише:
      
      > Нуууу, по-моєму, ні, в Посібнику достатньо "лікбезу" в плані цих технологій. Мені не здається, що він одразу передбачає, що читач знайомий з цим всім. Як на мене, це вірно, бо перетин множин "активні ідейні" і "необізнані з Інтернетом" досить великий.
      
      В процесі попереднього обговорення була запропонована така ідея. Поставити розділ про СМС як додаток. Тоді він не мулятиме очі тим, хто з цим знайомий, і в той час буде корисний тим, хто не знайомий.
      
      До того ж є досить велика група людей, які щось вміють (користуватися СМСом, наприклад), але 1. не можуть свої навички передати іншим через брак педагогічного досвіду-здібностей, 2. їм ніколи не приходило у голову, що СМСом можна користуватися так, як написано в Посібнику.

  • 2003.08.02 | Franko

    Мій ВСТУП

    Вступ до вступу. Я організував це у формі питань-відповідей. До слова, я би пропонував цілий посібник організувати у формі питань-відповідей -- так воно ніби доступніше виходить. При написанні свого вступу я не використовував текст вступу наявного (того, що вже на сайті), тому координатори можуть комбінувати мій вступ (якщо сподобається) і свій. Я намагався в Вступ вносити тільки тези, з яким Пані погоджувалася і які в поширеному вигляді зустрічаються в посібнику.
    <HR>
    <p><font color="#400080"><big><strong>Для кого ця книга?</strong></big></font></p>
    
    <blockquote>
    <p>Для людей, які твердо переконані, що життя в
    Україні може покращитися, якщо організуватися і
    почати працювати в цьому напрямку. Для людей, які
    вірять, що не тільки політики, а в першу чергу
    громадяни держави повинні впливати на ситуацію в
    країні. </p>
    </blockquote>
    
    <p><font color="#400080"><big><strong>Хто автор? Кому це вигідно?</strong></big></font></p>
    
    <blockquote>
    <p>За нами не стоїть жоден політик і жодна
    фінансово-промислова група. Ми -- ініціативні
    громадяни, які мають ідеї і план покращення життя
    в нашій державі. Ми хочемо поділитися цими ідеями
    з вами. Ми розробляли цю книгу на основі свого і
    чужого досвіду, видаємо її за власний кошт, і ні в
    якій мірі не претендуємо на керівну чи будь-яку
    іншу чільну роль в процесах, які вона, як ми
    сподіваємося, розпочне. Тому ми навіть не хочемо
    називати своїх імен. Нам ніхто не платить і ми
    нічого з цього не маємо. Нами керує ентузіазм і
    бажання спричинитися до побудови правової
    демократичної держави. Ми знаємо, що десь там є
    люди, які поділяють наш оптимізм, ентузіазм і
    підключаться до роботи.</p>
    </blockquote>
    
    <p><font color="#400080"><big><strong>Для чого ця книга?</strong></big></font></p>
    
    <blockquote>
    <p>Ця книга допоможе організувати Вас і Ваших
    друзів на осмислену, цілеспрямовану і
    організовану боротьбу. Вона не скаже Вам, що
    робити, але дасть багато ідей і корисних порад,
    після вивчення яких Ви та Ваші старі і нові друзі
    станете боєздатною одиницею спротиву сучасному
    режиму -- рівноправним елементом великої
    структури, яка стане громадянським балансом
    політичному "бєспрєдєлу" і потужним засобом
    прямого виявлення громадських настроїв і бажань.</p>
    </blockquote>
    
    <p><font color="#400080"><big><strong>Чи можу я щось змінити?</strong></big></font></p>
    
    <blockquote>
    <p>Анлічани на це кажуть: "There's only one way to find out",
    тобто -- не спробувавши, не дізнаємося. На це
    запитання можна дати відповідь тільки працею.
    Але можна сказати одне. Боротьба за права
    громадян дотепер, з певними приємними, але поки
    що неефективними винятками, організовано велася
    тільки в політичній площині. Громадянський
    сектор практично задіяний не був. Громадянський
    спротив наразі виявлявся тільки у формі
    класичних акцій протесту, які попервах викликaли
    у влади великий страх. Проте тепер громадянський
    спротив має вдосконалюватися. Абсолютно "непаханим"
    є "поле" нестандартних акцій, веселих,
    креативних -- цього в Україні серйозно не
    пробував ще ніхто. Існуючі дотепер вогнища
    громадянського спротиву були позбавлені таких
    новітніх "технологій", як мережева
    організація, парадигми вільного обігу
    інформації, принципове незлиття з політикою. Це <strong>дуже</strong>
    перспективні речі, і якщо всі разом візьмуться
    спробувати, -- зміни не забаряться.</p>
    </blockquote>
    
    <p><font color="#400080"><big><strong>Що є в цій книзі?</strong></big></font></p>
    
    <blockquote>
    <p>Ви дізнаєтеся, який план розвитку ситуації
    пропонуємо ми, і або приймете його, або розробите
    власний. На основі практичних вказівок по
    створенню і менеджменту групи спротиву Ви самі
    станете ініціатором і учасником такої групи. Ми
    поділимося нашими ідеями щодо того, для чого це
    все робити, для чого збиратися в групи, який сенс
    їх діяльності, що мала б робити новостворена
    група, щоб мати реальний вплив на ситуацію, і як
    вона, координуючи свої дії з іншими незалежними
    групами, може стати потужним гравцем на
    шахівниці "політики -- виборці", який робить
    ходи не тільки в день виборів. Після того, як Ви
    зрозумієте і осмислите доцільність цього всього,
    ми порадимо Вам, як ефективно організувати
    роботу всередині групи, налагодити зв'язок з
    іншими групами, якими можуть бути методи
    діяльності, як організовувати акції, який смисл
    цих акцій, які небезпеки і які бонуси чекають на
    організаторів і виконавців акцій. Ми введемо
    декілька вкрай незвичних ключових понять, такі,
    як "неієрархічна структура", "відсутність
    лідерів", "мережевий тип організації", за
    допомогою яких можна побудувати структуру, яку
    неможливо зруйнувати. Ми познайомимо Вас із
    досвідом успішної боротьби громадян за їхні
    права в інших країнах, в тому числі за допомогою
    високих, але вже дуже доступних інформаційних
    технологій -- Інтернету і мобільного зв'язку.</p>
    </blockquote>
    
    <p><font color="#400080"><big><strong>Який ваш план? В чому
    проблема України? Як її вирішувати?</strong></big></font></p>
    
    <blockquote>
    <p>На наше переконання, основна проблема України --
    це тільки не нечесні політики, не тільки злодії
    при владі, не тільки Кучма і його кучмісти, а МИ,
    тобто громадяни, які дозволяють їм правити собою
    і не можуть протиставити нічого тупій масі і силі
    діючої влади. Громадяни забули, що вони є
    джерелом влади, що вони мають права, які повинні
    бути відстояні. Найбільша проблема -- це
    байдужість громадян до відстоювання власних
    прав, в той час як їх МОЖНА відстояти і ТРЕБА
    відстояти, -- просто для того треба
    зорганізуватися. Ніколи не буде проблемою жоден
    президент в тій країні, в якій народ здатен цього
    президента контролювати не тільки в час виборів,
    але й між виборами; в тій країні, де президент
    буде <strong>відчувати</strong> владу народу, який буде в
    сто тисяч очей слідкувати за кожним його рухом і
    організовано опиратися, коли ці народні найманці
    забудуть про свої обов'язки представляти
    інтереси виборців. Ця модель суспільства
    називається <strong>громадянським суспільством</strong>.</p>
    <p>В Україні громадянське суспільство перебуває в
    зародковому стані. За винятком невеликих і
    локальних спалахів опору, громадяни не змогли
    організовано висловити свій протест злочинній
    сучасній владі, а опозиційні політики виявилися
    нездатними їй протистояти, тому що самі є
    частиною політики і часто вимушені грати за
    правилами тої самої влади. Наш план -- за
    допомогою тих людей, які ВЖЕ готові
    організовуватися і діяти, мобілізувати і навчити
    РЕШТУ людей відстоювати свої права. </p>
    <p>Найперше нам треба змінитися самим, щоб з-поміж
    нас не виліз жоден новий Кучма. Треба позбавитися
    байдужості, політичної аморфності і
    необізнаності і -- обов'язково -- СТРАХУ. Треба
    зрозуміти, що вміст нашого холодильника і
    гаманця НАПРЯМУ залежить від того, чи знаємо ми,
    хто за що відповідає в політиці, і чи хочемо ми
    винести наш протест за межі кухонних дискусій.
    Всі, кому набридла політика, хто вважає, що
    "політика брудна і хай нею політики
    займаються, а я піду на пиво" віддають себе і
    свій добробут незнайомим, а часто
    недоброзичливим людям. Небажання займатися
    власною країною -- це те саме, що не цікавитися,
    яким повітрям дихаєш чи якої якості м'ясо купуєш
    на базарі: це незнання шкідливе і дуже часто
    небезпечне для життя.</p>
    <p>Ми вважаємо, що мотивуючи громадян до активного
    спротиву і навчаючи їх тому досвіду, який здобули
    ми і наші побратими в боротьбі, ми можемо,
    збільшивши наші лави, структурувавши їх, врешті
    протиставитися свавіллю влади, яка нас роз'єднує
    і буде роз'єднувати. А веселістю і щирістю ми
    зможемо розвіяти страх громадян перед власною
    владою, яка, за конституцією, має їм підкорятися і
    слугувати.</p>
    <p>Ми бачимо розв'язок проблеми наступним чином.
    Найперше -- нам усім треба зібратися. Усім, хто вже
    подолав <strong>власну</strong> байдужість і вірить в
    перемогу. Як тільки ми зберемося -- невеличкими
    групами в різних містах, в різних вузах, на різних
    підприємствах -- нам одразу треба діяти, навіть
    якщо нас поки що небагато. Нам потрібно
    перетворювати інших в таких самих, як ми.
    Потрібно своїми, саморобними шляхами доносити
    інформацію про те, що діється в країні і про що
    ніколи не скаже телевізор; розповідати, як
    громадяни інших країн скидали своїх диктаторів (<em>інформаційна
    складова</em>). А ще нам потрібно переконувати
    громадян, що від нас усе залежить, що не можна
    бути байдужими, домопогти їм провести зв'язок
    політика ==> добробут. Розповісти, що не все
    дається зразу, не все дається безкоштовно, що
    треба попрацювати, але що ця праця, врешті, може
    бути веселою і цікавою. Це <em>мотиваційна
    складова</em>.</p>
    <p>Це може досягатися дуже багатьма шляхами, про
    який ідеться в Посібнику. Ми порадимо Вам,
    наприклад, що доносити правдиву інформацію можна
    за допомогою самвидавчої газети (і порадимо,
    звідки брати інформацію і як зекономити кошти),
    зустрічей з громадськістю у формі семінарів і
    так далі. Все обмежується лише нашою фантазією.</p>
    <p>Інформуючи і мотивуючи населення, ми
    прийматимемо до своїх лав все нових активістів,
    яким сподобаються наші ідеї. Наша організація,
    зростаючи, стане здатною не тільки інформувати і
    мотивувати, але й впливати -- коли ми будемо
    об'єднані і оформлені, нам буде набагато легше і
    веселіше вийти на демонстрацію, організувати
    потужний мітинг, голосний і резонансний пікет.
    Об'єднавши наші зусилля, ми зможемо робити
    масштабні акції, на зразок національних
    страйків, а в межах своєї локальної групи зможемо
    опиратися бєспрєдєлу регіональної влади,
    наприклад, вирішувати комунальні проблеми.</p>
    <p>Побачивши, що громадяни України перетворилися
    на об'єднану, розумну, структуровану силу,
    політики самі підуть нам назустріч. Їм стане <strong>вигідно
    </strong>служити своїм виборцям, бо для них не
    залишиться іншого варіанту.</p>
    </blockquote>
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.02 | Горицвіт

      непогано (-)

    • 2003.08.02 | Пані

      Деякі концептуальні зауваження

      По-перше, я погоджуюся із формою "питання-відповіді". Як на мене, це справді легше читається, до того ж легше "індексується" (людині легше щось знайти).
      
      По-друге, зауваження не стільки до тексту Франка, скільки до понять, використаних по тексту Посібника.
      
      Franko пише:
      
      > <p><font color="#400080"><big><strong>Для чого ця книга?</strong></big></font></p>
      >
      > <blockquote>
      > <p>Ця книга допоможе організувати Вас і Ваших
      > друзів на осмислену, цілеспрямовану і
      > організовану боротьбу. Вона не скаже Вам, що
      > робити, але дасть багато ідей і корисних порад,
      > після вивчення яких Ви та Ваші старі і нові друзі
      > станете боєздатною одиницею спротиву сучасному
      > режиму </blockquote>
      
      Концептуальне питання, яке крутилося давно і нарешті доформулувалося завдяки вашому текстові.
      
      Ми пишемо тільки про "групи спротиву режимові"? (Здається, багато погодилися вже, що ні), чи про "групи прямої громадянської дії"?
      
      Група захисту якогось лісу від вирубки, чи комітет з благоустрою мікрорайона, чи "Громадяни проти Енергоатому" - то взагалі не спротив режиму.
      
      Нічого кращого за "групи прямої громадянської дії" я не придумала. Сподіваюся, що ідея з назви ясна і можливо хтось придумає кращий термін.
      
      > <p><font color="#400080"><big><strong>Що є в цій книзі?</strong></big></font></p>
      >
      > <blockquote>
      > <p>Ви дізнаєтеся, який план розвитку ситуації
      > пропонуємо ми, і або приймете його, або розробите
      > власний. На основі практичних вказівок по
      > створенню і менеджменту групи спротиву Ви самі
      > станете ініціатором і учасником такої групи. Ми
      > поділимося нашими ідеями щодо того, для чого це
      > все робити, для чого збиратися в групи, який сенс
      > їх діяльності, що мала б робити новостворена
      > група, щоб мати реальний вплив на ситуацію, і як
      > вона, координуючи свої дії з іншими незалежними
      > групами, може стати потужним гравцем на
      > шахівниці "політики -- виборці", який робить
      > ходи не тільки в день виборів.
      
      Додати сюди також щось про "влада - громадяни" (локальна виконавча влада - мешканці).
      
      > Після того, як Ви
      > зрозумієте і осмислите доцільність цього всього,
      > ми порадимо Вам, як ефективно організувати
      > роботу всередині групи, налагодити зв'язок з
      > іншими групами, якими можуть бути методи
      > діяльності, як організовувати акції, який смисл
      > цих акцій, які небезпеки і які бонуси чекають на
      > організаторів і виконавців акцій. Ми введемо
      > декілька вкрай незвичних ключових понять, такі,
      > як "неієрархічна структура", "відсутність
      > лідерів", "мережевий тип організації", за
      > допомогою яких можна побудувати структуру, яку
      > неможливо зруйнувати. Ми познайомимо Вас із
      > досвідом успішної боротьби громадян за їхні
      > права в інших країнах, в тому числі за допомогою
      > високих, але вже дуже доступних інформаційних
      > технологій -- Інтернету і мобільного зв'язку.</p>
      > </blockquote>
      
      > <p>Побачивши, що громадяни України перетворилися
      > на об'єднану, розумну, структуровану силу,
      > політики
      
      Теж якось додати місцеву владу. Тобто скрізь по тексту не обмежуватися лише "політиками" (представницькою владою), але і додавати виконавчу.
      
      > самі підуть нам назустріч. Їм стане <strong>вигідно
      > </strong>служити своїм виборцям, бо для них не
      > залишиться іншого варіанту.</p>
      > </blockquote>
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.02 | Franko

        Re: Деякі концептуальні зауваження

        Пані пише:
        > Franko пише:
        >
        > > <p><font color="#400080"><big><strong>Для чого ця книга?</strong></big></font></p>
        > >
        > > <blockquote>
        > > <p>Ця книга допоможе організувати Вас і Ваших
        > > друзів на осмислену, цілеспрямовану і
        > > організовану боротьбу. Вона не скаже Вам, що
        > > робити, але дасть багато ідей і корисних порад,
        > > після вивчення яких Ви та Ваші старі і нові друзі
        > > станете боєздатною одиницею спротиву сучасному
        > > режиму </blockquote>
        >
        > Концептуальне питання, яке крутилося давно і нарешті доформулувалося завдяки вашому текстові.
        >
        > Ми пишемо тільки про "групи спротиву режимові"? (Здається, багато погодилися вже, що ні), чи про "групи прямої громадянської дії"?
        >
        > Група захисту якогось лісу від вирубки, чи комітет з благоустрою мікрорайона, чи "Громадяни проти Енергоатому" - то взагалі не спротив режиму.
        
        > Нічого кращого за "групи прямої громадянської дії" я не придумала. Сподіваюся, що ідея з назви ясна і можливо хтось придумає кращий
        термін.
        
        100%. Я термінологію теж не узгоджував. Я за те, щоб вона лишалася оригінальною (тобто старою), бо стара дійсно краща.
        
        > Теж якось додати місцеву владу. Тобто скрізь по тексту не обмежуватися лише "політиками" (представницькою владою), але і додавати виконавчу.
        
        Угу. Редагну старий пост.

    • 2003.08.04 | Franko

      Додано розділ "Чи можу я щось змінити" (-)

  • 2003.08.04 | Franko

    Починаю переписувати. HTML версія.

    (редаговано 6,8,2003 12:24)
    
    Починаю роботу з реструктуризації посібника і переведення його в формат "питання-відповідь". Робочий варіант, який постійно буде поновлюватися, знаходиться тут:
    
    http://maidan.org.ua/franko
    
    Пропозиції і критику ставте сюди, вона є визначальною.
    
    P,S. Реструктуризацію я буду проводити приблизно за рубрикатором Пані.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.04 | Горицвіт

      текст обірваний. так має бути? (-)

    • 2003.08.04 | Горицвіт

      до Вступу

      Там нема нічого про види діяльності груп (про те, що цей посібник не тільки для "спротиву режиму"). Ідея, яку добре видно зі структури, наведеної Пані.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.04 | Franko

        Відповідь на два постинги

        Текст має бути обірваний, це муза спурхнула.
        
        Щодо зауваження про іншу діяльність, -- напишіть щось, я вставлю. Може, моя муза до Вас полетіла
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.08.05 | Горицвіт

          муза

          Franko пише:
          > Текст має бути обірваний, це муза спурхнула.
          
          
          ясно.
          
          
          >
          > Щодо зауваження про іншу діяльність, -- напишіть щось, я вставлю. Може, моя муза до Вас полетіла
          
          
          Не було, не заходила.
          
          Взагалі, цей посібник я писати не берусь. У мене стиль надмірно аналітичний, а тут, мабуть, треба щось таке пафосно-агітаційне, як у вас місцями.
          
          Я буду критикувати.
          

    • 2003.08.04 | Technar

      Відписав вам на yahoo.com стосовно хостингу (-)

  • 2003.08.06 | Franko

    Моя версія переїхала.

    http://www.maidan.org.ua/franko/
    
    Disclaimer: мій нік в URL по дефолту поставив Технар до речі, якому дуже
    <h3>ДЯКУЮ</h3> за можливість розміщення БЕЗ БАНЕРІВ робочої версії.

  • 2003.08.06 | Franko

    Дописав про "стосунки з політикою" (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.11 | Пані

      Два пункти викликають заперечення

      це п.3 та 4
      до того все більш менш окей ІМНО
      
      > принципова НЕУЧАСТЬ у виборчих кампаніях конкретних політиків чи політичних сил;
      
      А чому власне? Приклад - Вінницька іпопея Свистовича, тобто участь в кампанії ПРОТИ конкретного політика. Також участь у нагляді за дотриманням закону при голосуванні як спосерігачі від конкретної партії чи політика. І чому власне якась група не може підоримати якогось кандидата на виборах? Я не бачу причин усуватися від виборчого процесу.
      
      > відмова від фінансової чи іншої (наприклад, медійної) допомоги з боку політиків.
      
      Якщо ця допомога не передбачає віддяки жодним чином, тобто є чистоє пожертвою, то чому ні?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.11 | Franko

        Re: Два пункти викликають заперечення

        Насамперед, дякую за критику. Вона дуже надихає
        
        Пані пише:
        > > принципова НЕУЧАСТЬ у виборчих кампаніях конкретних політиків чи політичних сил;
        >
        > А чому власне? Приклад - Вінницька іпопея Свистовича, тобто участь в кампанії ПРОТИ конкретного політика. Також участь у нагляді за дотриманням закону при голосуванні як спосерігачі від конкретної партії чи політика. І чому власне якась група не може підоримати якогось кандидата на виборах? Я не бачу причин усуватися від виборчого процесу.
        
        так, я забув дописати одну важливу річ: можна бути проти, лиш не можна бути за. Це концепція Отпору, яку я закликаю наслідувати. Вони брали дуже активно участь у виборчій кампанії двома способами:
        
        (а) загально-мотиваційно (вам треба прийти на вибори);
        (б) опозиційна (голосуйте за кого хочете, тільки не за Мілошевича).
        
        Чому група не може підтримати кандидата на виборах? Та тому, що всі <b>моментально</b> допруть: аааа, так це проплачена молодіжка, йолки-палки, а ми думали хто ж це такі. Тепер ясно, для чого це все. Це вони Ющенку (Симоненку, Медведчуку, етц) агітки розклеюють.
        
        Доказати, що "я не верблюд", вже не вийде. Це <B><U>СМЕРТЬ</U></B> групи. Я знаю, про що я кажу. Це вбивчий фактор, який загубить усю роботу по створенню і розвитку.
        
        > > відмова від фінансової чи іншої (наприклад, медійної) допомоги з боку політиків.
        >
        > Якщо ця допомога не передбачає віддяки жодним чином, тобто є чистоє пожертвою, то чому ні?
        
        
        
        Ви нічого не чули про безплатний сир і про мишоловку? Є така приказка
        
        А ще ---- якій країні ми живемо?
        
        А ще --------- "_______ [потрібне вписати] їм платить": як це буде на іміджі незалежної організації відбиватися? Навіть якщо недруги все одно будуть говорити, що нам хтось платить: що легше спростувати, правду чи брехню?
        
        Я теж колись не думав, що це так критично. Не хочу позиціонувати себе як ультрадосвідченого гуру, який всьо прашол (я дуже зелений), але серед усіх граблів, на які я ТАКИ наступав, ці граблі мені дали по чолі найболючіше. Див. також http://maidan.org.ua/n/free/1060600644 .

• 2003.07.31 | НеДохтор

  до P.3 "... ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ"

  До розділу "... ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ" варто додати пояснення зовнішньої інформаційної діяльності групи спротиву (ГС).
  
  ТОбто питання про те
  - яка і
  - яким чином
  інфорамція про діяльність ГС буде надходити в навколишній світ.
  
  Діяльність групи спротиву майже завжди буде проходити в умовах, коли більшість загальнодержавних ЗМІ будуть використовуватись проти діяльності групи. З боку цих ЗМІ будуть провокативні дії з метою
  - дискредитації ГС
  - ослаблення ГС
  - розколу ГС
  ...
  
  Будуть використані методи:
  
  - відверта брехня про ГС
  - інформація буде скомпонована, "нарізана" з реальних фактів таким чином, що ...
  - будуть подані поряд інтерв'ю представників ГС таким чином, що вони будуть протиречити один одному
  - випадкова Ваша фраза "я підтримую ..." може бути подана в будь якому контексті.
  - будуть вишукуватись моменти котрі можна використати для насміхання
  ... ще існує багато методів, але тут не збірник порад для таких ЗМІ,
  
  а <b>мусить бути збірник порад, як ГС може діяти в таких умовах</b>.
  
  Тактика використовувати будь-ким із ГС і будь-яку нагоду заявити про себе,
  така тактика буде використана проти ГС (все що Ви скажете може і буде використане проти вас).
  
  
  
  
  Тут треба подумати. Пишіть що думаєте.
  
  Нашвидкоруч, наприклад такі варіанти (або їх комбінація):
  
  1. повністю "закритись". Ніякої інформації в ЗМІ не подавати.
  (це можливо корисно на підготовчому етапі)
  
  2. створення власного "Прес-центру". Будь яка інформація для ЗМІ подається тільки, і тільки від імені "Прес-центру" і після внутрішнього узгодження. (оптимальний варіант на час активних дій)
  
  3. створення власного ЗМІ. інформацію поширювати тілбки через нього.
  
  4. Вчасно подавати в ЗМІ спростування поширеної брехні про ГС.
  
  5. Вчасно подавати в ЗМІ свою поицію, що до резонансних подій
  
  ....
  
  
  
  
  Пишіть, що знаєте, що придумаєте.

• 2003.07.31 | Горицвіт

  українські приклади

  Для будь-якого посібника важливі приклади. Інтерв'ю з полковником і з сербами цікаві, але далекі. Було б добре дати успішні українські приклади. А вони є: той же Ірпінь чи Одеса.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.07.31 | Пані

    Приклади і їх тематика

    Треба визначитися які саме приклади потрібні.
    
    Бо є приклади і з Харкова та Чугуєва про об"єднання підприємців і та їх боротьбу із місцевою владою.
    
    Є дуже заземлені і повністю аполітичні приклади вирішення локальних комунальних проблем як то облаштування мікрорайонів.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.01 | Горицвіт

      план, стратегія і посібник

      Я думаю, що треба різні приклади, в т.ч. і неполітичні. Якщо виходити з того, що потрібні різні організації (групи) зі своїми цілями і діяльністю. Адже стратегічна мета все одно спільна: вільне справедливе доброзичливе суспільство (забув точну цитату, там є в тексті).
      
      Там вище Franko пише, що перед тим, як запускати проект (випускати посібник), треба розробити чітку стратегію. В цьому щось є, стратегії зміни політичної ситуації справді хочеться. І все ж створення незалежних груп само по собі є стратегією, яка неминуче дасть результати. По-друге, хто сьогодні знає готовий добрий політичний план? Сумніваюся, що хтось знає. По-третє, причина філософська: люди мають право на краще життя і самореалізацію незалежно від наших (і будь-чиїх) планів. Тому посібник для активістів потрібен вже і незалежно від того, чи є в нас (в Ющенка чи в Іваненка) план.
      
      Звісно, план теж потрібен.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.01 | Franko

        Re: Ви помиляєтеся

        > Там вище Franko пише, що перед тим, як запускати проект (випускати посібник), треба розробити чітку стратегію. В цьому щось є, стратегії зміни політичної ситуації справді хочеться. І все ж створення незалежних груп само по собі є стратегією, яка неминуче дасть результати.
        
        Друже, це велика помилка -- так думати. Я перепрошую за різкість, але я на власні очі бачив, як така "стратегія" довела до банкрутства мою ЗаПравду. Створилася велика і класна спільнота, яка була готова щось робити. Але після того, як народ приходив в офіс, питався "що робимо", а їм вп'яте казали "не знаємо, ми з вами зв'яжемося, придумайте щось собі" -- люди розходилися і більше не поверталися. Була велика незалежна група, -- і вийшло з того ніц.
        
        Я з другом пробував колись давно одну таку експериментальну групу створити в Києві. Най-най-найбільша проблема, яка виникла, коли ми зібрали людей -- не гроші, не вільний час, не пари з екзаменами, а саме оце от. Люди, з трудом підбирачи слова, питали нас: "Ну добре... Ми от є, ми збираємося. І... і що? Що нам робити? Що далі, на що ми впливаємо? З чого починати, чим закінчувати, до чого прагнути? Що, просто так збиратися?" На організаційні питання пішли одні збори, а на роз'яснення плану (в стилі того, що я виклав вище) -- двоє чи троє.
        
        Тобто нам з Вами пощастило, що ми маємо Інтернет, що трохи розбираємося в політиці, а для учасників новоспечених груп все далеко не так очевидно. Мало людині дати комп'ютер і сказати "це класна штука". Людина не знатиме, з якого боку підійти. Потрібно також сказати "на ній можна писати тексти, рахувати літаки, слухати музику і дивитися відео, от тільки розбирайся сам, як це робиться".
        
        > По-друге, хто сьогодні знає готовий добрий політичний план? Сумніваюся, що хтось знає.
        
        Не політичний план, а план розвитку і діяльності організації. Ясно, що ніхто не може спрогнозувати політику. Але можна спланувати, що ми робимо, до чого прагнемо і як діємо в непередбачених ситуаціях.
        
        > По-третє, причина філософська: люди мають право на краще життя і самореалізацію незалежно від наших (і будь-чиїх) планів.
        
        Цілком вірно. Люди ЗАОХОЧУЮТЬСЯ до розробки своїх планів і їх реалізації. Просто для людей, які ПОКИ ЩО не визначилися, ми ПРОПОНУЄМО своє. І те, що це лише ПРОПОЗИЦІЯ, потрібно чітко зазначити у Вступі.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.08.01 | Горицвіт

          згоден. Мались на увазі

          групи не обов'язково політично-опозиційні. Тобто посібник як загальна методика, яку можна використати.
          
          Так, план розвитку організації треба включити в посібник (з застереженнями, що це тільки пропозиція для тих, хто хоче творити громадянську опозицію і не має кращого плану).

        • 2003.08.01 | Пані

          Re: Ви помиляєтеся

          Franko пише:
          
          > Тобто нам з Вами пощастило, що ми маємо Інтернет, що трохи розбираємося в політиці, а для учасників новоспечених груп все далеко не так очевидно.
          
          Я так розумію (тепер, після вашого роз"яснення), що саме через це автори і бачать цільовим читачем молоду людину вже обізнану з інтернет та СМС-технологіями. І головна ідея Посібника полягає в тому, щоб дати такій людині методику роботи з іншими, можливо менш просунутими людьми.
          
          > Не політичний план, а план розвитку і діяльності організації. Ясно, що ніхто не може спрогнозувати політику. Але можна спланувати, що ми робимо, до чого прагнемо і як діємо в непередбачених ситуаціях.
          
          В Посібнику вже даються відповіді на ці питання - інша справа, що вони розкидані. Можливо є сенс їх об"єднати та винести на початок?
          
          > > По-третє, причина філософська: люди мають право на краще життя і самореалізацію незалежно від наших (і будь-чиїх) планів.
          >
          > Цілком вірно. Люди ЗАОХОЧУЮТЬСЯ до розробки своїх планів і їх реалізації. Просто для людей, які ПОКИ ЩО не визначилися, ми ПРОПОНУЄМО своє. І те, що це лише ПРОПОЗИЦІЯ, потрібно чітко зазначити у Вступі.
          
          Погоджуюся.

    • 2003.08.01 | НеДохтор

      Re: Приклади і їх тематика

      Пані пише:
      > Треба визначитися які саме приклади потрібні.
      >
      > Бо є приклади і з Харкова та Чугуєва про об"єднання підприємців і та їх боротьбу із місцевою владою.
      >
      > Є дуже заземлені і повністю аполітичні приклади вирішення локальних комунальних проблем як то облаштування мікрорайонів.
      
      
      іmho, приклади потрібні різні.
      Широкий діапазон, від комунальних до загальнолюдських проблем якраз покаже уніврсальність пропонованих знань (про це можна також наголосити в першому розділі посібника "для чого це потрібно").
      
      Для підсилення реалізму можна приклади подати як інтерв'ю з основними діючими особами (або інтерв'ю+коментар). Наприклад по УБК взяти інтерв'ю для посібника у Свистовича, Чемериса, Луценка ...
      Так само віднайти бажаючих (відкрито, або під псевдонімом) розповісти про інші українські приклади.
      
      Також, вже сплином часу, було б корисно щоб це були не тільки спогади, а і аналіз помилкових та успішних кроків. Або коротко, на які помилкові моменти вони звертають увагу читачів.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.01 | Пані

        Пропозиція

        Давайте поки що назбираємо з архівів матеріалу на приклади і подамо лінки сюди. Бо далі треба буде безжально коротити ті тексти, і на це піде багато часу (можете повірити мені на слово), тож треба починати вже зараз. Я могу зайнятися "обрізанням", хто знайде лінки?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.08.02 | НеДохтор

          Re: Пропозиція

          Пані пише:
          > Давайте поки що назбираємо з архівів матеріалу на приклади і подамо лінки сюди. Бо далі треба буде безжально коротити ті тексти, і на це піде багато часу (можете повірити мені на слово), тож треба починати вже зараз. Я могу зайнятися "обрізанням", хто знайде лінки?
          
          
          Пошукаю, дам лінки.
          
          Нагадайте події (можливо ключові слова) окрім УБК і виборів, що ще могло попасти в архів.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.08.02 | Пані

            Re: Пропозиція

            НеДохтор пише:
            
            > Нагадайте події (можливо ключові слова) окрім УБК і виборів, що ще могло попасти в архів.
            
            Пригадується поки що три варті уваги теми - стаття Мирослави Свистович про комунальні тарифи, розповідь Свистовича про дитячу молочну кухню в Ірпені, доповідь про те, як збирали гроші для політв"язнів - все за цей рік.
            
            В Посібнику можна надати лінки та дайджести.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.08.02 | Franko

              Ще одна пропозиція (реалістично-нереалістична)

              Пропоную всі додаткови матеріали в стилі розлогих теоретичних статей, прикладів і т.п. виставити компактно в одному місці в <b>мережі</b>, а в Посібнику на ці важливі, але некритичні речі дати просто лінк. Це зекнонмить масу коштів (на ті самі бабки можна наклепати більше посібників), а крім того, назвалися продвинутою молоддю -- полізайте в Інтернет. Імхо.
              
              І взагалі, Посібник (знов імхо) треба пропустити через добряче решето і відсіяти великі ілюстративні кавалки. Там багато не дуже потрібної інформації. Про це ще якось напишу.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.08.03 | Пані

                Добра ідея! І ще роздуми про концепцію.

                Franko пише:
                > Пропоную всі додаткови матеріали в стилі розлогих теоретичних статей, прикладів і т.п. виставити компактно в одному місці в <b>мережі</b>,
                
                І вгадайте з тьох спроб, як зветься той сайт:)
                Треба б переробити відібрані матеріали у щось "не-форумне" (сторінки, що індексуються і .т.і, я не дуже в термінології. Покласти це все в один розділ на "Майдані" і подати лінки.
                
                > а в Посібнику на ці важливі, але некритичні речі дати просто лінк. Це зекнонмить масу коштів (на ті самі бабки можна наклепати більше посібників), а крім того, назвалися продвинутою молоддю -- полізайте в Інтернет. Імхо.
                >
                > І взагалі, Посібник (знов імхо) треба пропустити через добряче решето і відсіяти великі ілюстративні кавалки. Там багато не дуже потрібної інформації. Про це ще якось напишу.
                
                А я напишу зараз. Думки не свіжі, але якось не зібралася раніше.
                
                Технологія мережевих груп, описана в Посібнику, годиться для створення будь-яких сучасних груп активної дії. Навіть гуртку прихільників бойового гопака. Підвищення громадянської активності суспільства досягається за умов виникнення достатньої кількості таких мережевих груп будь якого спрямування (аби ненасильницьких, що і так чітко виділено у Посібнику).
                
                Покійний Амосов міг би і кількість розрахувати у рамках своїх кібернетичних моделей. Кількість, яка переходить у нову якість суспільства.
                
                Тому як надзадачу проекту я би бачила популяризацію САМОЇ ІДЕЇ створення таких мережевих структур. Звідси і виходить, що Посібник треба робити максиально узагальненим (хоча із чіткою прикладною компонентою - політичною).
                
                Тобто Посібник для тих, хто хоче зібратися разом і ДІЯТИ. Звідси можлива зміна назви - "Посібник Активного Громадянина" (або "Громадянина в дії" або щось таке - може хтось назву покращить.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2003.08.03 | Горицвіт

                  Re: Добра ідея! І ще роздуми про концепцію.

                  Пані пише:
                  > Franko пише:
                  > > Пропоную всі додаткови матеріали в стилі розлогих теоретичних статей, прикладів і т.п. виставити компактно в одному місці в <b>мережі</b>,
                  
                  
                  
                  Так. Для цього треба розділити матеріали на ядро і все інше. Друкований посібник складається з компактного чіткого ядра з посиланнями?
                  
                  
                  >
                  > І вгадайте з тьох спроб, як зветься той сайт:)
                  > Треба б переробити відібрані матеріали у щось "не-форумне" (сторінки, що індексуються і .т.і, я не дуже в термінології. Покласти це все в один розділ на "Майдані" і подати лінки.
                  
                  
                  
                  Так. Подати як статичні сторінки, їхній список записати теж в одну сторінку і на неї дати лінк з першої сторінки. Тоді буде ще й гарантовано індексуватися пошуковими машинами.
                  
                  
                  
                  >
                  > А я напишу зараз. Думки не свіжі, але якось не зібралася раніше.
                  >
                  > Технологія мережевих груп, описана в Посібнику, годиться для створення будь-яких сучасних груп активної дії. Навіть гуртку прихільників бойового гопака. Підвищення громадянської активності суспільства досягається за умов виникнення достатньої кількості таких мережевих груп будь якого спрямування (аби ненасильницьких, що і так чітко виділено у Посібнику).
                  >
                  > Покійний Амосов міг би і кількість розрахувати у рамках своїх кібернетичних моделей. Кількість, яка переходить у нову якість суспільства.
                  
                  
                  
                  Отож.
                  
                  
                  >
                  > Тому як надзадачу проекту я би бачила популяризацію САМОЇ ІДЕЇ створення таких мережевих структур. Звідси і виходить, що Посібник треба робити максиально узагальненим (хоча із чіткою прикладною компонентою - політичною).
                  
                  
                  
                  Узагальненим, але з конкретними прикладами. Хоча б для того, щоб краще описати ідею.
                  
                  
                  
                  >
                  > Тобто Посібник для тих, хто хоче зібратися разом і ДІЯТИ. Звідси можлива зміна назви - "Посібник Активного Громадянина" (або "Громадянина в дії" або щось таке - може хтось назву покращить.
                  
                  
                  Мені більше подобається "громадянина в дії". Бо "активного" трохи затаскано з комуністичних часів.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2003.08.03 | Правник

                    Re: Добра ідея! І ще роздуми про концепцію.

                    Горицвіт пише:
                    
                    > > Тобто Посібник для тих, хто хоче зібратися разом і ДІЯТИ. Звідси можлива зміна назви - "Посібник Активного Громадянина" (або "Громадянина в дії" або щось таке - може хтось назву покращить.
                    >
                    >
                    > Мені більше подобається "громадянина в дії". Бо "активного" трохи затаскано з комуністичних часів.
                    ----------------------------------------------------------
                    На мій погляд, не треба змінювати. "...громадянина" - дуже чітко передає суть і сенс. Омріяне-оспіване громадянське суспільство, врешті, є ні чим іншим, як суспільством громадян. Громадян правової держави, а не безособових одиниць натовпу. І термін "громадянин" містить у собі і чин (дію) і активність.
                    І звучить до того ж краще. Над "активним громадянином" кепкуватимуть, протиставляючи громадянина пасивного. "Громадянина в дії" просто не спраймається. Принаймні активним (порівняно) громадянином мною;)
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2003.08.03 | Горицвіт

                      погоджуюсь. (-)

                    • 2003.08.03 | Пані

                      Ви праві. Знімаю пропозицію, хоча...

                      ... пропоную мати це "активне" начало на увазі по тексту - акцентуватися на ньому.

        • 2003.08.10 | НеДохтор

          Re: Пропозиція

          
          Пані пише:
          > Давайте поки що назбираємо з архівів матеріалу на приклади і подамо лінки сюди. Бо далі треба буде безжально коротити ті тексти, і на це піде багато часу (можете повірити мені на слово), тож треба починати вже зараз. Я могу зайнятися "обрізанням", хто знайде лінки?
          
          
          
          
          перша порція,
          ще пошукаю,
          напевно до початку вересня
          буду тільки інколи занурюватись в Інтернет
          
          
          
          Вибри, 95-й округ (Вінниця)
          http://maidan.org.ua/n/mai/1027021625
          
          підхід до боротьби з підвищенням тарифів
          http://maidan.org.ua/n/free/1055785359
          
          Ірпінський експеримент
          http://maidan.org.ua/n/free/1060364008

• 2003.08.04 | Пані

  Індекс наявних матеріалів + пропозиції на додання нових

  (Мої зауваження виокремлені плюсами)
  
  
  Від авторів
  
  0. Вступ - навіщо потрібна ця книжка
  
  +++++++++
  (чого там нема, але повинно бути ІМНО)
  - До кого адресований цей Посібник
  - Для якого типу спільних дій можуть створюватися ці групи
  +++++++++
  
  1. З чого розпочати - створення групи однодумців
  - Етапи розвитку групи (як будувати групу крок за кроком)
  - Проблеми з якими часто стикаються групи на початкових етапах свого розвитку і способи їх вирішення.
  - Коло, що говорить, як засіб для розбудови єдності всередині групи
  - Рекомендації координатору процесу спілкування
  - Рекомендації учасникам групи для ефективного спілкування між собою
  - Поведінка у групах. Мотивація
  - Визначення клімату в групі
  - Мотивація учасників
  - Мозковий штурм як метод ефективного вирішення проблем
  
  
  2. Фінансові аспекти діяльності групи
  
  3. Способи комунікації всередині групи та з партнерами. Інформаційна діяльність
  - Зв'язок та координація за допомогою SMS
  - Як зробити координацію за допомогою SMS та списку розсилки (mailing list)
  
  +++++++++
  (те, чого там нема, але може бути)
  - Як зробити футболки (згадується побічно)
  - Як зробити газету (матеріал, поданий Франком)
  - Як зробити музичні СД (див. мій постинг)
  - Як зробити вебсайт
  +++++++++
  
  
  +++++++++
  Розділи 1-3 аплікабельні до будь-якого типу груп, в тому числі екологічних, культурницьких, територіальних, спортивних, тощо.
  
  У розділах 4-6 дається інформація, необхідна для груп активного громадсько-політичного спротиву. Групам, переліченим у поепердньому абзаці, це все навряд чи колись знаобиться. Тому можливо треба чітко про це написати у вступі, а також виокремити у змісті, можливо розлідивши на частини - частина 1 (р1-3)б частина 2 (р4-6).
  
  +++++++++
  
  4. Культура безпеки
  - ЧОГО НЕ ТРЕБА ГОВОРИТИ
  - ТРИ ВИНЯТКИ
  - ЗАСОБИ БЕЗПЕКИ
  - ПОВЕДІНКА, ЯКА ШКОДИТЬ БЕЗПЕЦІ
  - НАВЧИТИСЬ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВІЛЬНІШЕ ПОЧУВАТИСЬ
  - ЯКЩО ВИ СИСТЕМАТИЧНО ЗТИКАЄТЕСЬ З ПРОБЛЕМАМИ БЕЗПЕКИ
  - ОГЛЯД МОЖЛИВОСТЕЙ РОЗВІДУВАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
  - НЕНАСИЛЬНИЦЬКА МОДЕЛЬ
  - ХТО Є ІНФОРМАТОРОМ?
  - ЯКЩО ВИ ЗНАЙДЕТЕ ДОКАЗ ШПИГУВАННЯ
  - ЕЛЕКТРОННИЙ ЗАХИСТ
  
  
  5. Досвід проведення акцій
  - ТЕОРІЯ
  - ПРАКТИКА
  -- Організаторам акції
  -- Учасникам акції
  
  
  6. Спілкування з міліцією
  - Інструкція на випадок затримання
  - Ваші основні дії при затриманні
  - Загальні відомості про законодавство
  - Типові звинувачення проти вуличних активістів
  - Інші випадки контактів з каральними органами
  
  
  І наостанку...
  - Принципи громадянського суспільства
  
  Список джерел натхнення, що сприяли написанню цієї книжки
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.08.06 | Горицвіт

    спілкування з населенням

    Цей розділ проситься після розділу 3. Тоді туди переїдуть теми типу створення вебсайту.

• 2003.08.06 | Franko

  "Посібник для агітатора" (заправдівський). For reference.

  Подяка мамі, яка відсканувала і від ORCила.
  <HR>
  <I><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="JUSTIFY">Посібник для агітатора</I></FONT><FONT SIZE=1> 1</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="CENTER">ВИТЯГИ 3 ПРОГРАМИ ГРОМАДСЬКОГО КОМІТЕТУ ОПОРУ "ЗА ПРАВДУ!"</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Наша основна мета - побудова в Україні правової, демократичної, соціальної, європейськи орієнтованої національної держави, в якій буде захищено права й розкуто ініціативу кожного громадянина.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Ми переконані, що політика і мораль повинні бути взаємопов'язані. Ми впевнені, що політика повинна бути відкритою і творитися чистими руками. Ми переконані, що в Україні повинно утвердитися справжнє народовладдя через конституційну реформу, створення системи стримувань і противаг, за якої жодна особи чи жоден орган не зможе узурпувати владу.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Громадський комітет опору "За правду!" не зводить свою діяльність виключно до усунення від влади Леоніда Кучми. Наша ціль - це боротьба з режимом і Системою. Ми вважаємо, що нашим основним завданням має стати здійснення і окреслення комплексу заходів, які б унеможливили повторення політичного режиму, подібного до нинішнього.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Ми виступаємо за:</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Подальшу інтеграцію України в європейські та світові структури;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Комплекс дій, спрямованих на демократизацію суспільства і суспільних відносин;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Впровадження реформ, спрямованих на лібералізацію української економіки.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Проведення законотворчої роботи для правового забезпечення свободи слова в Україні.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Боротьбу з корупцією у вищих ешелонах влади та відновлення законності.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Визнання нечинними міжнародних угод, підписаних протягом останнього десятиліття, які суперечать законам та національним інтересам України.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Виведення суспільних відносин з тіні і утвердження Закону у всіх сферах життєдіяльності</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Принцип морального очищення всіх членів суспільства.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Здійснення у повному обсязі правових гарантій, наданих громадянам Конституцією України, дотримання принципу: держава існує для людини, а не людина для держави.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Виконання цих цілей і наш особистий приклад створять сприятливі умови для зміни свідомості людини в українському суспільстві.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">ГКО "За правду" виступає за радикальну зміну еліт в Україні. Нинішнє керівництво держави на всіх рівнях мусить поступитися місцем новим кадрам - позбавленим комплексів і забобонів, тим, що відбулися як особистості протягом останнього десятиліття. наділеним новим світоглядом та новими моральними якостями.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Громадський комітет "За правду!" як форма організованої опозиції до режиму Кучми вважає, що необхідно побудувати українську державу не лише за назвою, але й за духом. Це має бути держава, базована на кращих традиціях української історії та суспільно-політичної думки, держава, якою могли б гордитися ЇЇ громадяни, держава, що користувалася б повагою у світі. Українська держава має стати державою українців - як політичної спільноти. Українці мають здійснювати всю повноту влади в цій<B> державі,</B> відкидаючи <B>антидержавні елементи</B> - елементи<B> старої системи - на</B> маргі-<B>нес суспільного та політичного життя.</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Громадський комітет "За пра-вдуГ базується насамперед на ініціативі молодих людей ~ студентів, молоді. Він є продовженням тієї лінії, яку започаткували наприкінці 80-х - на початку 90-х років представники молодіжних організацій.які у жовтні 1990 року вийшли на холодний київський граніт для того, щоби змінити систему.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Наш народ заслуговує на краще життя, і наша діяльність буде присвячена тому, аби наблизити Україну та українців до процвітання та добробуту. Не маємо жодних ілюзій і не вибудовуємо утопічних планів. Ми віримо у мудрість нашого Народу, нашої Нації, і віримо у власні сили, у те, що нам вистачить волі, розуму, терпіння і народної підтримки, аби втілити дану Програму.</P>
  </FONT><B><I><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="RIGHT">Березень 2001</B> року</P>
  </I><B><P ALIGN="CENTER">Історична дозідка</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Україна та її студенство невпевнено і мляво зустріли 10-річчя студентської "революції на граніті". Останні події дають надію на те, що сьогоднішнє покоління студентів зможе повторити вчинок своїх попередників, сказати своє вагоме слово у важкий для країни час.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Для того, щоб краще розуміти суть студентського руху сьогодні, варто розглянути це явище взагалі через історичну рет-роспективу,</P>
  <B><P ALIGN="JUSTIFY">Студентські бунти є частиною європейської історії.</B> Ще<B> в середньовіччі</B> студенти влаштовували бунти з різних причин. Як найбільш ранні до історії увійшли бунти 1200 та 1229 років. І перший і другий мали місце у Франції. Перший виник через переповненість аудиторій та авторитарний стиль викладання у Сорбонському універистеті, формальною причиною другого стала заборона ректором Нотр-Дам вивчати праці Арістотеля.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Також потрібно згадати, що політичного змісту студентські виступи набувають ближче до сучасності. Разом з тим спекотне літо 1968-го у Франції було викликане не лише політичними, а й чисто екзистенційними мотивами студентства. Можливо, тому французькі студенти – ще вчора “переконані революціонери” на наступний день стали типовими успішними обивателями. Такі фігури світового політичного Олімпу, як: Шрьодер, Блер, Клінтон, Фішер в роки своєї молодості були активними учасниками студентських заворушень.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Студентські бунти не є суто європейським явищем. Надзвичайною соціальною активністю відзначаються китайські та корейські студенти. В Нікарагуа у 1997 році студенти організували справжню війну протестуючи проти зменшення фінансування освіти. В Ірані студенти підтримали реформаторський курс М. Хатамі, що вилилось у криваві сутички з ісламськими екстремістами.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">В кінці 80-тих років у країнах Східної Європи студентські “оксамитові революції” спровокували крах пострадянських режимів. Класичним прикладом успішної діяльності студентських політичних та параполітичних організацій є угорський </FONT><FONT SIZE=2>FIDES</FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>, якому Угорщина в значній мірі завдячує швидкому прощанню з комуністичним минулим.</P>
  <P>Українське студентство в даному переліку (явно) не пасе задніх. Перший рік 20-го століття позначився створенням студентського товариства "Січ", яке в подальшому стало основою формування загонів Українських Січових Стрільців.</P>
  <P>В 1907 році, коли львівським студентам відмовили в імматрикуляції (урочистості з нагоди вступу) на рідній мові, останні захопили адміністративний корпус університету та вивісили синьо-жовтий прапор. У тому ж році М. Січинський. протестуючи проти втручання польської влади у вибори до сейму .вбив губернатора Галичини А. Пото-цького. В 1910 році під час сутички з польськими студентами загинув український студент А. Коцко-</P>
  <P>В роки напередодні Першої Світової війни активізувались не-залежницькі сили на Україні і в першу чергу молодь. У 1913 році відбувся Другий Всеукраїнський Студентський З'їзд на якому студенти задекларували свою підтримку ідеї незалежності.</P>
  <P>Героїчною сторінкою в історії українського студенства був бій під станцією Крути в січні 1918 року. Тоді студентський курінь практично повністю поліг на полі бою.</P>
  <P>Навіть під владою окупаційних сил діяльність українського студентства не припинялася. Яскравим прикладом чого є діяльність у 20-тих роках українського таємного університету у Львові.</P>
  <P>Студенство було основою для творення таких організацій, як</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>УВО та ОУН. У 1940 році молоде покоління ОУНівців під проводом С, Бандери остаточно посварились зі старшими, яких очолював А. Мельник (до речі. останній в студентські роки входив до УВО).</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">У подальші роки "реального соціалізму" у студентському середовищі існували (не довго, зважаючи на активність КДБ) такі "групи", як Долинської-Сварни-ка, Гасанова-Невелюка та інші. Це був час самвидаву.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Героїчні сторінки нашої минувшини не повинні стати для нас лише картинками з історії. Вони повинні бути стимулом до дії, прикладом до наслідування, як це не банально звучить. Сьогодні студенство прокидається після десяти років сну. Прокинулись повірили в існування в Україні студентської солідарності та справжнього патріотизму.</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=3><P ALIGN="JUSTIFY">Методика проведення агітації</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Для успішного проведення агітаційної роботи потрібно чітко усвідомлювати відповіді на наступні запитання:</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Що <I>-л</I> хочу сказати ? Кому я хочу це сказати ? Як я хочу це сказати ? Для чого я хочу це сказати ? Початок розмови відіграє надзвичайно велику роль у подальшому спілкуванні. Пам'ятайте -мозок людини працює таким чином, що в першу чергу реагує на зовнішність та Інтонацію співрозмовника і лише потім на зміст сказаного. Починаючи розмову, представтесь (назвіть своє ім'я, прізвище, мету розмови) - це імпонує людям бо створює у них відчуття захищеності - ви себе назвали а співрозмовник залишився анонімним.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">У першу чергу в агітаційній роботі слід орієнтуватись на молодь, зокрема студентську. Потрібно пам'ятати - поширення ідеї у суспільстві це, як прогресування інфекційної хвороби. Кожен з нових носіїв “заражає” ідеєю своє оточення. Тому необхідно шукати людей, які стали б активними носіями ідеї.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Таким чином орієнтуватись потрібно на молодь, яка виглядає яскраво, що зазвичай говорить про комунікабельність та нонконформізм. Щодо останнього (нонконформізм), то значна частина молоді не бажає вникати у політичні тонкощі. В цьому випадку робіть наголос на революційності нашого руху, відчутті студентської солідарності, змальовуйте ГКО “За Правду!”, як щось на зразок субкультури, згадайте про символіки. Переконайте їх, що бути в ГКО - це крутої</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Оптимальним є спілкування з одною - двома особами чи групою. Разом з тим думайте про власну безпеку. Вступайте в контакт з групою коли відчуєте позитивне відношення.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Основним в агітаційній роботі є “настроїтись на ту ж хвилю”, що і співрозмовник, тому намагайтесь дізнатися більше про співрозмовника, разом з тим поважаючи його приватність.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Найкраще це робити у вигляді загальних запитань: “Що ти думаєш про...”, “Чи задоволений ти рівнем своєї соціальної, правової захищеності”.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Разом з тим працювати потрібно не лише з молоддю. Якщо ви бачите, що можливий успішний контакт то робіть це без огляду на вік людини.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Тим не менше, пам'ятайте, що люди старшого покоління є більш</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>консервативними у своїх поглядах.<B> їх</B> важче переконати.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Не влаштовуйте довгі дискусії. Свою роботу ми спрямовуємо на тих, хто дотримується наших поглядів або сумнівається.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Нас не цікавить “твердий еле-кторат режиму” ~ дискусії з ними лише втрата часу,</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Неможливо охопити агітацією все оточення. Тому умовно сег-ментуйте співрозмовників на групи. Наприклад - студентська молодь (з міста, з села; україно- російськомовна) і т. д.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Відповідно<B> до цього</B> використовуйте диференційований підхід у вашій поведінці, лексиці, аргументації.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Молодим говоріть про те, що вони не знайдуть роботу, змушені будуть даватим хабарі, будуть відчувати соціальну та правову незахищеність,</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Задавайте їм питання: “Чи хочете ви жити в такій країні?”</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Одним словом, використовуйте ту аргументацію, яка близька вашому співрозмовнику.</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=3><P ALIGN="CENTER">Методи та форми агітації</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Термін "агітація" в його буденному значенні, означає діяльність - здійсненні психологічного впливу на цивільне населення заради досягнення політичних, а також своїх особистих цілей.</P>
  <B><P ALIGN="CENTER">Пропозиції відповідей щодо діяльності громадського комітету опору “За правду”</P>
  <P ALIGN="CENTER">Що таке ГКО “За правду”?</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Громадський комітет опору “За правду” був утворений 9 березня 2001 року на Всеукраїнському установчому з'їзді. Делегатами з'їзду була в основному студентська молодь.</P>
  </FONT><FONT SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY"></P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=3><P ALIGN="RIGHT">ГКО “За правду” 1 політика.</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">ГКО “За правду” є позапартійною і позаідеологічною організацією. Ми не ставимо за мету прийти до влади, ми ставимо за мету привернути увагу громадськості, примусити Їх перестати мовчати і відстоювати свою громадянську позицію.</P><DIR>
  
  <P ALIGN="JUSTIFY">“За правду” — це <U>громадсь</U>кий, а не партійний рух.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Члени та однодумці ГКО “За правду” не є політичне заангажо-ваними і не декларують своєї політичної приналежності до тих чи</P></DIR>
  
  </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P>ІНШИХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ.</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="CENTER">ГКО “За правду” і опозиція.</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Сьогодні влада вважає опозицією будь-яку оформлену самостійну думку, яка суперечить офіційній позиції влади. Комітет вважає цей стан речей ненормальним і бореться за свободу думки та політичних позицій.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Ми протистоїмо сучасному неконституційному режимові, який ігнорує правду і моральність політики, <I>і</I> ставимо собі за мету змінити систему влади шляхом збільшення повноважень парламенту стосовно формування уряду.</P>
  <B><P ALIGN="CENTER">ГКО “За правду”, “Україна</P>
  <P>без Кучми” та</B> Форум Національного Порятунку. Це три гілки одного й того ж напрямку. Проте, на відміну від двох інших акцій, Комітет є не партійним рухом, а громадським, що об'єднує в своїх лавах в основному студентів та молодь.</P>
  <B><P ALIGN="JUSTIFY">ГКО “За правду” 1 влада. </B>Комітет не ставить собі за мету прийти до влади, а прагне лише привернути увагу громадськості до нинішніх суспільно-політичних проблем та посилити контроль громадськості за суспільно-політичними процесами в Україні</P>
  <B><P ALIGN="CENTER">ГКО “За правду” і партії.</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Комітет, що є позапартійним, також не переросте в політичну партію і не братиме участь у виборах. Комітет дистанціюється від будь-яких політичних партій, проте вітає участь Їхніх представників у комітеті. Членство у комітеті є фізичним, а не юридичним, тобто участь беруть не структури, а окремі люди. Будь-які закиди щодо причетності нас до політичних партій, таких як УНА - УНСО чи СНУ. є<B> безпідставними</B> і використовуються з метою дискредитації нашого руху.</P>
  <B><P ALIGN="CENTER">ГКО “За правду” І 9 березня.</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Саме в той час, коли відбувалися масові сутички на вул. Банківській, ГКО “За правду” проводив свій установчий з'їзд. Саме тому жоден учасник Комітету не міг брати участь в тих подіях.</P><DIR>
  <DIR>
  
  <B><P ALIGN="JUSTIFY">Методи боротьби ГКО “За правду”.</P></DIR>
  </DIR>
  
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Методи боротьби Комітету — <I>це </I>не насильницькі методи. Ми вдаємося до масових акцій для пробудження громадянської свідомості як звичайних людей, так і політиків. Моральність є пріоріте-том наших дій.</P><DIR>
  
  <B><P ALIGN="CENTER">Хто фінансує ГКО “За правду”?</P></DIR>
  
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Нас фінансують українські підприємницькі кола, яких не влаштовує сучасний стан речей в Україні та умови, в яких доводиться працювати підприємцям, а також громадяни України шляхом пожертв та членських внесків</P>
  </FONT><FONT SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY"></P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="CENTER">Захист учасників ГКО “За правду”.</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">У випадку репресій з боку владних струкур (адміністрація вузів, або органи правопорядку) можна звертатися в регіональне представництво комітету, де кожному буде надано негайний кваліфікований юридичний захист. Події 9 березня засвідчили також, що народні депутати готові стати на захист репресованих студентів. Місцева влада в діалозі з представниками Комітету заявляла про те, що не допустить репресій проти студентів, засуджує неправомірне застосування сили і надала координати, за якими можна звертатися за захистом.</P><DIR>
  
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="CENTER">ГКО “За правду” та провокації.</P></DIR>
  
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">В лави Комітету можуть затесатися провокатори, про що свідчать події 9 березня. Вони працюють за гроші і їхня мета — дискредитувати рух- Вони сподіваються на те, що їх підтримають надто довірливі або надто емоційні учасники руху. Потрібно не піддаватись на такі провокації, ие відповідати агресією на агресію і діяти коректно в будь-якій ситуації.</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="CENTER">Куди звертатись? Чим я можу бути корисним?</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">В кожному місті створюються регіональні представництва Всеукраїнського комітету, до яких можна звернутися за докладнішою інформацією. Переважно такі осередки створюються у вищих закладах освіти.</P>
  </FONT><I><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="RIGHT">Координати львівського обласного</P><DIR>
  
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="RIGHT">осередку ГКО “За Правду!^ м. Львів, проїзд Крива</B> Липа,<B> 6 тел.</B></FONT><FONT SIZE=1> 72-89-87, 97-00-82</P>
  </I></FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="RIGHT">Де агітувати?</P></DIR>
  
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Якщо говорити про листівки, то треба наголосити, що найкраще роздавати листівки там, де є завжди досить велике скупчення людей. Це може бути - центр міста, навчальний заклад, біля великих магазинів, універмагів, кінотеатрів. Непогано б було роздавати агіт. матеріали на вокзалі, автобусних станціях. Крім того, що там завжди є багато народу, люди, які відїжджають додому, охоче візьмуть, звернуть увагу на листівки, прочитають їх. Можна роздавати листівки при виході з базарів. ринків.</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="CENTER">Як агітувати?</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Звичайно, у вищих навчальних закладах і не тільки. Найкраще роздавати листівки під час перерви, коли студенти стоять гру-пами,що забезпечує прочитання та, можливо, обговорення листівок, а також після пар. Можна роздавати листівки біля бібліотек, студентських кафе. Дієвим є також розповсюдження листівок шляхом залишання їх на парті або під партами (передбачаючи, що студент буде її читати на парі). Непоганою є також форма листівки, яка має зверху невеликий отвір, за який вона вішається на двері, вішаки, тобто там, де вона може привернути увагу. Навіть якщо людина буде знімати її, То вона певний час все одно втратить на те, щоб її прочитати.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Можна певну кількість листівок залишати в туалетах, біля умивальників, де завжди є досить багато народу.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">При роздачі листівок слід звертати увагу кому ви їх роздаєте , не ігнорувати панків, хі-ппі навіть якщо ви не дуже при</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">язно ставитесь до них. Вживайте слова - "візьміть це, будь ласка"; "прочитайте це, будь ласка". Це вплине на людину,, вона не зможе відмовитися від листівки та скоріше за все прочитає її. Звичайно не треба бути і дуже нав'язливим. Якщо ми звертаємось до молоді, то треба більшу увагу приділити студентам; якщо до службовців, то більша увага приділяється саме державним установам, організаціям.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Роздавати листівки біля магазинів, універмагів та інших місцях треба тільки при виході людини звідти. Людина буде мати більше часу проглянути та прочитати цю листівку.</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="CENTER">Коли агітувати?</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Не варто роздавати листівки, коли люди йдуть на роботу, а також з роботи. Друге пояснюється тим, що людина, як правило, йде з роботи стомлена, можливо знервована і тому навря-дчи вона прочитає цю листівку. Добрий ефект мала б роздача листівок в обідній час, коли люди, особливо державних установ йдуть обідати переважно в кафе, їдальні. За такого випадку вони будуть мати час та можливість ознайомитися з листівкою.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Не варто роздавати листівки перед спортивними матчами, виставами, концертами та іншими розважальними заходами. Швидше за все цільова аудиторія, котра йде на один із вище вказаних заходів не готова до сприйняття запропонованої інформації.</P>
  </FONT><B><I><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="JUSTIFY">Не варто зачіпати людей^які поспішають та зайняті своїми справами.</P>
  </I></FONT><FONT SIZE=2><P ALIGN="CENTER"></P>
  </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="CENTER">Рух в колонах</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Найчастіше протест проти тих ^и інших дій та подій відбувається за допомогою мітингів, протестів, пікетів. Одним із важливих елементів таких протестів є рух у колонах. Треба наголосити, що звичайно під час такого руху до колони вливаються різні люди, з різних причин, що робить колону неоднорідною. Можна сказати, що погана організація колон стає причиною перетворення колони в неконтрольовану масу якою дуже тяжко керувати та неможливо спрямувати на конструктивні дії. Це пояснюється тим, що в такій масі людей людина втрачає свою індивідуальність, зливається з масою, діє за принципом "так як усі", перекладає відповідальність на керівників та на іншого (масу). Досить часто причиною такої ситуації є про-вокативні дії певних осіб, відсутність чіткого контролю, непідго-товленність та розгубленність самих ініціаторів акції й активістів, а також неготовність людини до різкого повороту ситуації.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Для того, щоб уникнути таких непередбачених обставин, у колоні треба зберігати сувору дисципліну, Слухатися і підпорядковуватися безпосередньо керівнику, або тій особі яка є уповноважена передавати накази керівника. Для підтримання порядку в колонах бажано розбити колону на декілька груп по 6-7 чоловік, які б у разі необхідності тримали свою ділянку колони під контролем. Це допоможе також швидкому вияву провокаторів, тих хто розпускає різні неправдиві плітки та підбурює до агресивних дій (змінити маршрут і т</P>
  <P>Д).</P>
  <P ALIGN="RIGHT">Важливо, щоб під час походу</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">не було інцидентів з правоохоронцями. Для цього під час руху колони важливо, щоб обабіч йшли люди які б не дозволяли колоні порушувати порядок та виходити на проїжджу частину. В разі подріблення колони люди по периметру колони можуть взятися за руки тобто зробити ланцюг, який би стримував колону.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Треба наголосити, що в колоні має бути строга вертикаль щодо розпоряджень, та потрібно строго притримуватися дисципліни, показуючи приклад іншим,</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Коли колона є великою, то найлегше, розбити на частини, ізолювати частини колони у поворотах та провулках. Тому на поворотах мають стояти члени організації, яка організувала страйк, для того щоб не дати колоні розбитися та спрямувати її в потрібному напрямку. Особливо є дієвим, коли там стоїть людина з мегафоном. Це дозволяє проінформувати цілу колону,</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Старих людей та дівчат бажано поміщати в середину колони, де б вони були більш захищені.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Під час руху важливо, щоб головна частина колони не згубила свій "хвіст". Так, як рух колони відбувається нерівномірно, тоді можливі випадки, коли кінцева частина колони розсипається, не встигає за рештою та губиться. Позаду колони мали б Іти активісти та замикати колону- Важливим є те, щоб вся колона позначалась прапорами (не тільки з переду, але й у середині та вкінці).</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Необхідним є також контролювання провулків, для того, щоб запобігти несподіваному нападу. Саме провулки є небезпечними з цієї точки зору.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Коли в колоні відбуваються</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>певні дії, які не були передбачені не треба впадати у паніку, не підпадати під загальний настрій, а постаратися швидко ізолювати провокаторів та вивести за межі колони.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Треба пам'ятати, що саме чіткі дії допоможуть еффективно та без інцидентів провести масовий захід.</P><DIR>
  <DIR>
  
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="JUSTIFY">ЯК РОЗПІЗНАТИ ПРОВОКАТОРА</P></DIR>
  </DIR>
  
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Техніка політичних провокацій -Досить давнє і відпрацьоване ге-бістами явище. Просто за останні десятиліття "совка" були відпрацьовані досить ретельно техніки провокацій, спрямовані проти поодиноких осіб. Тому що за зібрання кількох таких осіб у групу, яка обговорювала політичні проблеми, вже можна було заарештовувати. Звичайна стукаче-ська агентура, яка служила в</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>основному яерез страх, а не через совість, почала заїжджати з теми, Тому в мережі стукачів відбулися серйозні "кадрові реформи".</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Отже хотілося б зосередити вашу увагу на те, яких вуличних персонажів ви зустрінете під час акцій опозиції.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Класифікація:</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">І.Тнус". Прикидується інвалідом, психічно хворим, калікою. Часто удає дефекти мови - гну-савить або заїкається. Мета -приховати справжню дикцію і зіграти на традиційній поблажливості до хворого. З ним завжди є мовчазний супровід, як мінімум один, функція якого - вступитися за "хворого", коли того пробують відсторонити.</P>
  <B><P ALIGN="JUSTIFY">2."Ветеран". Це благообразний сивий</B> мудак<B> років</B> 50-ти<B> з орденськими планками, мінімум</B> в два ряди,на правий лацкан піджака</P>
  </FONT><FONT SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY"></P>
  </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="RIGHT">часто чіпляється ще<B> якась</B> тру-</P><DIR>
  
  <P ALIGN="JUSTIFY">' дова медаль, наприклад, "Ударник социалистического соревно-</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">ї вания". Користується тим, що сьогодні ніхто вже не розпізнає орденів по орденських планках.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">2. "Русская женщина". Грушоподібна "хольоная тьотка", з зачіскою - халою а-ля Валентина Шевченко, або з якимсь бігудій-ним уродством. Вірна прикмета - повний несмак в одязі і макіяжі, виглядає так, ніби купувала одяг у мародерів - дорогий, але з трупа. Верещить від імені "ма-тєрєй", які переживають за своїх дітей, говорить що боїться громадянської війни і т.п.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">З- "Актівістка". Виглядає як проститутка, часто такою ї є. Функція - розпустити якийсь достовірну чутку з посиланням на себе як на учасницю. Наприклад, прибігти на місце збору демонстрації розпатланою і страшно закричати - "на вас йдуть комуністи! (націоналісти! фашисти! марсіани!). Або - "Я щойно говорила з Морозом (Чорноволом! Марксом! духом Шевченка!), вони вирішили...."</P></DIR>
  
  <P ALIGN="JUSTIFY">4."Патріотка". Подібна на "русскую женщіну", але у вишиванці, цитує Шевченка, або тицяє власні вірші, вимагає слова на мітингу, коли не дають, обіцяє про всіх "розказати правду",</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">5. "Бомж". Це статичний персонаж. часто таким і є, його або , її завдання - просто плутатися .' під ногами з кульками макулатури і кричати голосно що-небудь ^ невпопад-</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">6. "Інтілігєнт". Вигядає і говорить, як відомий телевізійний негідник Малєнкович. Розвиває тему ^'растущєго" антисемітизму, говорить про цивілізованість, про Європу. Висока начитаність, до<B>бра</B> дикція, окуляри<B> (часом без діоптрій),</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">7. 'Терой з народу". З'являється серед мітингу, часто з "власним" мегафоном, але користуєть- -ся ним невміло - щойно видали. -'• Весь час переміщається від групи до групи, тому коли його спитати, з якої він партії або організації -покаже на найдальший куточок мітингу, звідки щойно прибіг. Веде себе дуже нахабно, як один з організаторів, може представлятися колишнім нардепом Якщо йому дістанеться слово на мітингу, то радикальніших , ніж його,слів ви не почуєте.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Це приблизний перелік тих персонажів, які ЗАРАЗ І ВЖЕ працюють на мітингах, ви їх бачили і без сумніву зустрінете знову.</P><DIR>
  
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1><P ALIGN="CENTER">ДЕЯКІ ПОРАДИ ПРИ ЗАТРИМАННІ ЧИ АРЕШТІ</P></DIR>
  
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Отже. ви - учасник вуличної акції і вас можуть затримати під час або після неї. Ви бачите довкола себе людей які тікають або б"ються, міліцію, що робить те саме. Чуєте крики, очі щипає сльозоточивий газ. Саме час розгубитися, що і робить більшість нормальних людей, і не можна їх за це винити. Зосередьтеся. Якщо у вас особисто була конкретна ціль на цій акції, з'ясуйте про себе, чи ви її виконали і чи є реальна можливість її досягти за не-визначених обставин. Не радьтеся про це ні з ким, у вас немає на це часу. Пам"ятайте, що головна різниця між відступом і втечею наступна - при втечі противник ' залишає у вашій свідомості стій- " кий переляк, що б ви там собі та іншим не казали. При відступі ви лишаєте себе і</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>свій ресурс боєздатним,</P>
  </FONT><FONT SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY"></P>
  </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Якщо ви прийшли на акцію для того щоб ЇЇ підтримати, а ситуація вийшла з-під контролю -байдуже, у влади чи демонстрантів - ваше завдання - не попасти "під роздачу" і врятувати максимальну кількість друзів.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Якщо ви отруїлися газом, не тріть очі і не промивайте Їх водою. Найкраще знімає запальний процес скибка лимону, прикладена до повік.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Не соромтеся свого страху, робіть те, що радять спеціалісти при роботі з потерпілим в катастрофах. Почніть із самоідентифіка-ції, вдихніть глибоко, згадайте своє ім"я, число, день тижня, вулицю, де знаходитеся. Водночас це тест на струс мозку. Помістіть себе в зрозумілу, звичну систему координат.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Виходити з бою те саме, що випливати з швидкої річки. Економлячи сили, невпинно просувайтеся до берега, але якщо "потік" дуже швидкий, стежте, щоб вас не роздавило об стіни або автомобілі чи грузовики на парко-вках.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Якщо вас група в 3-5 чоловік і ви вже на сусідній вулиці, пам"ятайте, що ви ДУЖЕ відрізняєтеся від решти перехожих, навіть якщо ви не в дурнуватому зеленому лісовому камуфляжі, Невеличкий відступ. Якщо ви пригадаєте телекадри з вуличних бійок за кордоном, навіть самих крутих, навряд чи вам запам'ятався хтось в такому плямистому наряді. А якщо і запам'ятався, то вже в "розгрузцГ</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>і з автоматом. Поліція під час тренувань відпрацьовує техніки з самими собою, для них противник в камуфляжі - не цивільний, а тренувальний об^єкт. до того ж це психологічно переводить побиття цивільних в розряд "відбиття атаки Іноземного агрессо-ра".</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Ви задихалися, ви насторожено озираєтеся довкола, говорите всі водночас, у вас немає впевненого маршруту руху, ви не розбиті на типові пари хлопці-дівчата і т.п. Ліквідуйте ці недоліки. Слід сподіватися, що у вас знайдеться якщо не мобільний то хоча б телефонні картки даного міста і потрібні телефонні номери. Найкраще подзвонити вашим місцевим знайомим І попросити їх приїхати за вами в будь-яку найближчу кафеш-ку, яка трапиться вам по дорозі.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Ок, ви подолали перший етап. Але якщо вас вичислили, то остерігайтесь; а) груп людей на шляху вашого руху, які начебто про щось розмовляють між собою або когось чекають, поглядаючи демонстративно на годинник, б) незнайомих, які здалеку вам усміхаються й ідуть назустріч, привітно махаючи руками - вони відволікають увагу, вас зараз схоплять ззаду.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Раз і назавжди забудьте все, що ви бачили про подібні ситуації в кіно. Не вимахуйтесь один перед одним, демонструючи відвагу - вірна ознака, що ви ще перелякані. Зніміть і сховайте всі нашивки І відзнаки демонстранта. Якщо ви виховувалися на піонерських казках "о спасений знамени полка", мені вас шкода. Якщо ви здатні на спринтерський біг - тікайте, молодість І андреналін вас виручать, але це якщо ви можете не лише рвонути хоча б на кілометр, а й знаєте, що не</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>біжите в бік РОВД. Цей шанс варто спробувати, українські "специ"</P>
  </FONT><FONT SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY"></P>
  <B><P ALIGN="RIGHT">21</P>
  </B></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">набираються за ознаками шафо-подібності і мордоворотності, а це з бігом несумісне. Зрештою, через 10 секунд самі побачите, женеться хтось за вами ще, чи ні.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Якщо вас-таки взяли. Попрощайтеся зразу з зайвими грошима, краще мати кілька дрібних купюр і півжмені дрібних -якщо на вас нашлють хуліганів, їм можна сипонути це в очі і виграти пару секунд. Не соромтеся переходити на російську мову або, навпаки, на вуличний жаргон. Якщо Бог вам дав народитися євреєм або<B> хоча</B> б подібним - натякніть на антисемітизм "правоохоронцю". Майже ніколи не помилитеся, погромний зуд у них прищеплювало ще КГБ.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Не відмовчуйтеся, але й не давайте відповідей. Відповідайте питаннями на питання. Відповідайте на половину питання. Перепитуйте. Розповідайте анекдоти, якщо ви вже в машинії Не смикайтеся, якщо на вас надяг-ли наручники - вони можуть автоматично заклацуватися сильніше від цього і зламати кістку. Ваші крики типу "убери рукиГ будуть діяти навпаки, ви поводитеся ОЧІКУВАНО. Можете сісти на землю і сказати спокійно , що або підете ногами, "або несіть". Якщо вас б'ють ногами на землі, пам'ятайте, що треба затримати дихання. Ребра ламаються НА ВИДИХОВІ! Не бійтеся ударів в обличчя - синці на вашу</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>користь, бійтеся ударів в потилицю і скроні. ЯЙця... так, це боляче. Не смикайтеся при замахові ногою, а зведіть коліна. Імітуйте очікуваний ефект від удару- Краще бути побитим, ніж бути убитим.</P>
  </FONT><FONT SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY"></P>
  </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=3><P ALIGN="JUSTIFY">ЗАКЛИК (ДЛЯ ЧОГО МИ ЦЕ РОБИМО)</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="CENTER">Нашими завданнями є:</P>
  </B><P>V створення позитивного</P>
  <P>ставлення до організації;</P>
  <P>V залучення нового активного</P><DIR>
  
  <P>членства;</P></DIR>
  
  <P>V забезпечення масовості</P>
  <P>і порядку на заходах ГКО</P>
  <P>"За Правду!" V Ми реалізуємо<B> ці</B> завдання</P><DIR>
  
  <P>через:</P></DIR>
  
  <P>Т розклейку і роздачу</P>
  <P>матеріалів</P>
  <P>про ГКО "За ПравдуГ;</P>
  <P>V проведення агітаційної</P>
  <P>роботи</P>
  <P>в студентському середовищі;</P>
  <P>V участь у масових заходах і</P>
  <P>забезпечення</P>
  <P>їх охорони. V Ми повинні закликати</P><DIR>
  
  <P>місцевих студентів:</P></DIR>
  
  <P>V організовувати осередки на</P><DIR>
  
  <P>місцях;</P></DIR>
  
  <P>V брати участь у акціях ГКО</P><DIR>
  
  <B><P>"За</B> Правду!";</P></DIR>
  
  <P>V інформувати<B> знайомих</B> про</P>
  <P>реальне наповнення подій та</P>
  <P>відкидати "лапікурівсько-</P>
  <P>долганівське" Їх трактування;</P>
  <P>V підтримувати контакти з</P>
  <P>метою координації (е-таіі,</P>
  <P>телефон)</P>
  </FONT><FONT SIZE=2><P> </P>
  <P> </P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="CENTER">ВАШІ ПРАВА І НЕОБХІДНА ПОВЕДІНКА У ВЗАЄМОВІДНОСИНАХ З ПРАВООХОРОНЦЯМИ</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Однією з проблем учасників масових заходів є низький рівень правової обізнаності. Незнання власних прав дає іншим можливість ці права незаконно обмежувати і навіть грубо порушувати без будь-якого опору чи протидії</P>
  <P>з нашого боку .</P>
  <P>Кому з нас не доводилося мати справу з правоохоронцями . Найчастіше спогади є неприємними.</P>
  <P>Одна справа, якщо Ви дійсно</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">вчинили порушення,<B> але</B> найчастіше, як це не прикро,<B> саме вимоги працівників міліції (далі ПМ) бувають неправомірними І грубими.</B> Чому так стається? По-перше, через низький рівень культури ПМ, а по-друге через те, що ми просто не знаємо наших прав.<B> Отже, щоб захистити себе, варто свої права знатні</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Однією з гарантій прав і свобод людини є створення державою силових структур, частиною яких є органи міністерства внутрішніх справ. Простіше кажучи - міліція. Діяльність міліції врегульована нормами права: законами, постановами і Іншими нормативно-правовими документами. І одним<B> з основних</B> завдань міліції є забезпечення<B> особистої </B>безпеки громадян,<B> захист</B> Їх прав і<B> свобод, законних інтересів.</P>
  </B><P ALIGN="RIGHT">Нижче описані типові ситуації контакту з ПМ.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Але в будь-якому випадку, вчинили Ви щось протизаконне чи претензії ПМ повністю безпідставні - пам'ятайте наступне:</P>
  <P ALIGN="RIGHT">у жодному випадку<B> не треба</B> Йти на конфлікт. Якими б роздратованими Ви не були - не показуйте цього. Не виявляйте агресії. Вияв агресії дає ПМ реальну підставу Вас затримати чи застосувати гумового кийка - навіть якщо він просто так підійшов перевірити документи. Найкращий тон в розмові - спокійний, виважений і, ввічливий. Бажано з правовими термінами, посиланнями</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>на конкретні статті законів (запам'ятайте кілька, або придумайте самі), і, головне, -<B> говоріть </B>впевнено. Невпевненість також дає підстави ПМ для підозри чи подальшої “розкрутки".</P>
  <P ALIGN="RIGHT">Діяти треба виходячи з реального стану речей.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Досить часто ПМ вимагає вчинення певних дій, а ми не знаємо має він на це право чи ні. Постараємось розібратись у цьому.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Звергаючись до Вас, ПМ<B> зобов'язаний</B> назвати своє прізвище, звання та пред'явити<B> на</B> Вашу вимогу службові посвідчення <I>(ст. 5 Закону України ^Про міліцію^) </I>Часто він робить це швидко і нерозбірливо. У такому разі, особливо, якщо він має до Вас серйозні претензії, варто попросити його зробити це ще раз, але розбірливо, і навіть переписати дані посвідчення собі до записника. Усвідомлення того, що ви його запам'ятали, як правило, на ПМ діє стримуючим чином.</P>
  <B><P>Міліцейська форма не є службовим посвідченням.</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">У взаємовідносинах з Вами ПМ повинен виявляті високу культуру і такт, ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=1>дій ПМ . <I>(ст. 5 Закону України •“Про міліцію^)</P>
  </I></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">ПМ у разі необхідності вживає заходів до негайного подання<B> медичної допомоги затриманим .</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Представившись, ПМ має право перевірити документи, що посвідчують Вашу особу,<B> якщо він підозрює вас у вчиненні правопорушення</B></FONT><FONT SIZE=2> </FONT><I><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>(ст. 11 Закону .України</I> <ІЇро <I>мілігфо”).</I> Не рекомендується опиратися такій перевірці чи вести себе агресивно - це всьо-го-навсього перевірка, і. можливо, ПМ просто хочеться поговорити з розумною людиною. Ваша неадекватна поведінка може викликати в нього підозру чи стати підставою для затримання.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Досить часто працівники міліції мають бажання провести з Вами “екскурсію” до райвідділу міліції, перед тим затримавши вас <B>(адмінстративне затримання). </B>Вони можуть це зробити у<B> передбачених законом</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">випадках:</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">1) з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">2) з метою встановлення особи;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">3) з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">4) з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення. (260 КпАП).</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">, Про адміністративне затримання складається<B> протокол,</B> у якому зазначаються; дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання . Протокол підписується посадовою особою, яка його . склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. У протоколі Ви^ маєте право написати свої пояснення і подати зауваження до його змісту, які додаються до протоколу.<B> У разі, коли Вам у протоколі приписують, дії якІх ВИ не вчиняли, необхідно занести свої зауваження до протоколу письмово . Підпис у протоколі ставиться зразу після тексту, всі пропуски потрібно заповнити прочерками .</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати</FONT><B><FONT SIZE=2> </FONT><I><U><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>не більм як пущ години</B></U></FONT><FONT SIZE=2>,</I></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2> а у необхідних випадках для<B> вста-новлення особи і з'ясування обставин правопорушення - <I>до <U>трьох діб з</B></I></U> повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">особи, які виявили<B> непокору </B>законній вимозі працівника міліції, - затримуються до</FONT><B><FONT SIZE=2> </FONT><I><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>розгля<U>ду справи народним суооею;</P>
  </B></I></U><P ALIGN="JUSTIFY">При адміністративному затри" манні ПМ можуть складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Вас також вправі затримати орган дізнання, при підозрі у вчиненні злочину, лише при наявності<B> однієї з</B> таких підстав <I>(затримання у кримінальній справі):</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">і)</I> коли Вас застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на Вас, що саме Ви вчинили злочин;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">3) коли на Вас або на Вашому одязі, при Вас або у Вашому житлі буде виявлено явні сліди злочину.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Вас може бути затримано також у тому разі, коли Ви намагалися втекти, або коли Ви не маєте постійного місця проживання, або коли не встановлено Вашу особу.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний<B> скласти протокол</B> із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному права мати побачення із захисником до першого допиту, і протягом двадцяти чотирьох годин зробити письмове повідомлення прокурору, а також на вимогу прокурора подати матеріали, що стали підставою для затримання. Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Протягом сорока восьми годин з моменту одержання повідомлення про здійснене затримання прокурор зобов'язаний дати санкцію на взяття під варту або звільнити затриманого.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">У випадку, коли<B> Ви вчинили адміністративне правопорушення,</B> чи підозрюєтесь у його вчиненні - Вас і Ваші речі можуть <B>оглянути. Особистий огляд</B> може провадитись ПМ однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі<B> (не ПМ).</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">ПМ має право проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів залізничного та автомобільного транспорту. Огляд речей, ручної кладі, багажу, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності якої вони є. Про особистий огляд , огляд речей складаєтьсяпрото-кол або про це робиться відповідний у проттоколі про адміністративне правопорушення (або за-триманя).</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Також у випадку, коли<B> Ви </B>вчинили адміністративне<B> правопорушення,</B> речі і документи, що є знаряддям правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання (ст. 265 <I>Кодексу України про адміністративні правопо-ругиення/КпАП).</P>
  </I><B><P ALIGN="JUSTIFY">Обшук</B> може проводитися за <B>постановою слідчого</B> і тільки з <B>санкції прокурора або Його заступника.</B> У невідкладних випадках обшук може бути зроблений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в<B> добовий строк</B> про зроблений обшук та його результати (ст. 177 Кримінально-процесуального кодексу України<B> /КПК України/).</P>
  </B><P ALIGN="JUSTIFY">ПМ повинні забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам.</P>
  </FONT><FONT SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY"></P>
  </FONT><I><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2><P ALIGN="JUSTIFY">Посібник для агітатора</FONT><B><FONT SIZE=2> ~-~ </B></I></FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>Міліція<B> несе</B> відповідальність за збереження зданих цінностей і майна<B> (п.19</B> ст<B> 10 ЗУ "Про</B> міліцію"),</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Допитувана<B> особа має</B> право відмовитись давати показання <B>або пояснення</B> щодо<B> себе,</B> членів сім'ї чи<B> близьких родичів </B>(стаття 63 Конституції України)</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">На прохання затриманої або заарештованої особи, про місце її перебування негайно повідомляються її родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх замінюють, є обов'язковим (ст.29КУ;ст. 261 КпАП).</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю повинно передувати попередження про намір Їх використання Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини <U>у таких випадках:</P>
  </U><P ALIGN="JUSTIFY">- для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">- для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">- для припинення дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту ;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">- для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові обов'язки по охороні громадського порядку ;</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю іпривести її у готовність, якщо вважає, що в ситуації, яка склалася, можуть виникнути підстави для Її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">Спроба особи, яка затримується працівником міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї. дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю (ст. 15-1 ЗУ "Про міліцію").</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">У разі якщо з Вами грубо повелися, Вас незаконно обшукали чи затримали,<B> Ви</B> маєте право оскаржити дані дії у вищий орган (вищих посадовій особі) щодо органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або прокуророві. Заяву необхідно зареєструвати в органі, до якого ЇЇ подаєте. Крім того, копію заяви потрібно залишити собі. Термін осарження у випадку</FONT><FONT SIZE=2> </FONT><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=2>винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення Юдіб, 1 місяць при незаконихдіях ПМ</P>
  <P ALIGN="JUSTIFY">У будь-якому випадку залишайтесь врівноваженими, спокійними, ввічливими, не піддавайтесь впливу емоцій. Не ображайте працівників міліції словесно та не чиніть Їм фізичного опору!</P>
  </FONT><B><FONT FACE="Times New Roman" SIZE=3><P ALIGN="CENTER">Бажаємо Вам безпечного спілкування з ПМ</P>

• 2003.08.07 | Пані

  Узагальнені коментарі і пропозиції

  За результатами обговорення тут і на Вільному Форумі.
  
  
  Зробити чіткий акцент на існуючих або майже готових активістах (активно небайдужих громадянах) як цільовій аудиторії.
  
  Змінити назву на
  
  "Посібник Громадянина. Початковий курс активіста."
  
  Прибрати з передмови агітаційні заклики для байдужих.
  
  Додати новий розділ "Робота з населенням", перенести туди питання та відповіді для байдужих (використати вступ Франка).
  
  По тексту Посібника зробити чіткий наголос на тому, що акції протеста є тільки однією з форм дії. Перелічити інші можливості.
  
  Зробити наголос на "серіальності" Посібника, анонсувати можливі наступні випуски, додати план "Посібника громадянина для чайників" http://maidan.org.ua/n/free/1060122954 як можливий орієнтир для роботи із населенням.
  
  Додати приклади з реалу
  
  Розширити розділ про інформаційну діяльність
  
  ---
  ПРОхання додати, якщо я щось пропустила.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.08.10 | НеДохтор

    Re: Узагальнені коментарі і пропозиції

    >
    > Додати приклади з реалу
    >
    > Розширити розділ про інформаційну діяльність
    >
    > ---
    > ПРОхання додати, якщо я щось пропустила.
    
    
    
    
    Підтримую пропозицію не замахуватись поки на якесь загальне всеохоплююче видання. Не піднімемо.
    
    Мета не всіх витягнути на один рівень,
    а підштовхнути зробити змісця крок вперед.
    Активісти впорядкують свої знання, хтось захоче стати активістом,
    а комусь може просто буде цікаво прочитати (як наприклад, в дитинстві було цікаво почитати мед.енциклопедію), а позитивний мислевірус спрацює потім.
    
    
    
    Вибачте, не маю часу уважно перечитати всю дискусію,
    тому можливо повторю сказане
    
    - напевно потрібен, ще один текст.
    Максимально стисло подати аналіз змісту видання
    і розмістити його ззаду на обложці.
    Коли в руки беруть нову книжку в м'якій обложці,
    з нею зазвичай звідти починають знайомитись. imho.
    Можливо цей текст не як від авторів,
    а від когось відомого (політика, політолога ...)
    
    
    - приклади з реалу по можливості "озвучити"
    такий-то (ім'я, прізвище; або псевдонім) погодився дати інтерв'ю
    спеціально для читачів посібника ....
    далі коротко пряма мова про головне.
    Може погодяться Свистовичі, хтось ще ...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.11 | Пані

      Re: Узагальнені коментарі і пропозиції

      НеДохтор пише:
      
      > Підтримую пропозицію не замахуватись поки на якесь загальне всеохоплююче видання. Не піднімемо.
      
      Підтримую. Нехай цим займаються ті, хто це пропонує.
      
      > Мета не всіх витягнути на один рівень,
      > а підштовхнути зробити змісця крок вперед.
      
      100%
      
      > Активісти впорядкують свої знання, хтось захоче стати активістом,
      > а комусь може просто буде цікаво прочитати (як наприклад, в дитинстві було цікаво почитати мед.енциклопедію), а позитивний мислевірус спрацює потім.
      
      100%
      
      > - напевно потрібен, ще один текст.
      > Максимально стисло подати аналіз змісту видання
      > і розмістити його ззаду на обложці.
      > Коли в руки беруть нову книжку в м'якій обложці,
      > з нею зазвичай звідти починають знайомитись. imho.
      > Можливо цей текст не як від авторів,
      > а від когось відомого (політика, політолога ...)
      
      Треба ІНМО зробити дайджест книги для обгортки. Далі можна і дати це комусь відомому на "підпис". А можна і не давати.
      
      > - приклади з реалу по можливості "озвучити"
      > такий-то (ім'я, прізвище; або псевдонім) погодився дати інтерв'ю
      > спеціально для читачів посібника ....
      > далі коротко пряма мова про головне.
      > Може погодяться Свистовичі, хтось ще ...
      
      За Свистовичів доведеться написати текст самим, бо інакше інтерв"ю буде довше за Посібник.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.11 | Людмила Коваль

        Re: Узагальнені коментарі і пропозиції

        Пані пише:
        > НеДохтор пише:
        >
        >
        > За Свистовичів доведеться написати текст самим, бо інакше інтерв"ю буде довше за Посібник.
        
        Чом би не включити у "Посібник" останню розповідь Свистовича про події у Ірпіні (http://maidan.org.ua/n/free/1060364008).
        Хоч і її теба скорочувати
        Те, про що Михайло пише є актуальним не лише для активістів, але і для наших коханих лідерів опозиції (якщо вони здатні чути).
        
        
        P.S. Для Пані.
        Над І главою працюю.

• 2003.08.08 | Пані

  План Посібника (варіант Л.К. + дод.НеДохтора)

  Якщо посібник для активістів, то пропоную переробити його структуру наступним чином.
  
  Назва.
  
  Вступ.
  
  Розділ І. Права людини і форми їх захисту.
  
  1. Принципи громадянського суспільства.
  2. Права людини.
  3. Форми захисту прав людини.
  
  Розділ ІІ. Ненасильницька акція протесту як одна з форм легальної боротьби за права людини.
  
  1. Теорія.
  2. Практика.
  3. Організаторам акції
  4. Учасникам акції
  
  Розділ ІІІ. Спілкування з міліцією
  
  1.Інструкція на випадок затримання
  2. Ваші основні дії при затриманні
  3. Загальні відомості про законодавство
  4. Типові звинувачення проти вуличних активістів
  5. Інші випадки контактів з каральними органами
  
  
  Розділ ІV. Культура безпеки
  
  1. Чого не треба говорити.
  2. Три винятки
  3. Засоби безпеки
  4. Поведінка, яка шкодить безпеці
  5. Навчитись для того, щоб вільніше почуватись
  6. Якщо ви систематично зтикаєтесь з проблемами безпеки
  7. Огляд можливостей розвідувальних організацій
  8. Ненасильницька модель
  9. Хто є інформаторм
  10. Якщо ви знайдете доказ шпигування
  11. Електронний захист
  
  Розділ V. Робота з населенням.
  
  Розділ VІ. “Консенсусні “групи як нова форма об”єднання громадян.
  
  1. Що таке “Консенсусна” група і її переваги перед традиційними “ієрархічними” групами.
  2. З чого розпочати - створення групи однодумців
  3. Етапи розвитку групи (як будувати групу крок за кроком)
  4. Проблеми з якими часто стикаються групи на початкових етапах свого розвитку і способи їх вирішення.
  5.Коло, що говорить, як засіб для розбудови єдності всередині групи
  6. Рекомендації координатору процесу спілкування
  7. Рекомендації учасникам групи для ефективного спілкування між собою
  8. Поведінка у групах. Мотивація
  9. Визначення клімату в групі
  10. Мотивація учасників
  11. Мозковий штурм як метод ефективного вирішення проблем
  
  
  
  Розділ VІІ. Способи комунікації всередині групи та з партнерами. Інформаційна діяльність
  
  (вимагає доопрацювання)
  
  1. Зв'язок та координація за допомогою SMS
  2. Як зробити координацію за допомогою SMS та списку розсилки (mailing list)
  
  
  Розділ VІІІ. Фінансові аспекти діяльності групи
  
  (вимагає доопрацювання)
  
  ПІДСУМКИ.
  
  + Дайджест змісту для останньої сторінки обгортки.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.08.14 | Dworkin

    Мій вариант

    Мій вариант:
    
    (Додані деякі варіанти відсутніх підрозділів та дещо змінений порядок розділів - бо я вважаю за нелогічне, наприклад, подавати розділі про деякі аспекти дяльності групи до, а не після розділу про формування та засади самих груп. До того ж так книга розбивається на 3 чіткі окремі за змістом частини:
    1) Теоретичні засади (Розділ 1);
    2) Практика проведення акцій (Розділі 2-3);
    3) Створення та функціонування “консенсусних” груп (Розділи 4-8).)
    
    
    ПОСІБНИК ГРОМАДЯНИНА
    Початковий курс активіста
    
    ВСТУП.
    
    (*** вимагає доопрацювання)
    
    Шановний друже!
    Якщи ти читаешь цю книгу...
    
    
    РОЗДІЛ І. ПРАВА ЛЮДИНИ І ФОРМИ ЇХ ЗАХИСТУ.
    
    1. Принципи громадянського суспільства.
    2. Права людини.
    3. Форми захисту прав людини.
    4. “Консенсусні” групи як форма захисту.
    
    РОЗДІЛ ІІ. НЕНАСИЛЬНИЦЬКА АКЦІЯ ПРОТЕСТУ ЯК ОДНА З ФОРМ ЛЕГАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ ЗА ПРАВА ЛЮДИНИ.
    
    1. Теорія.
    2. Практика.
    3. Організаторам акції
    4. Учасникам акції
    
    РОЗДІЛ ІІІ. СПІЛКУВАННЯ З МІЛІЦІЄЮ
    
    1. Інструкція на випадок затримання
    2. Ваші основні дії при затриманні
    3. Загальні відомості про законодавство
    4. Типові звинувачення проти вуличних активістів
    5. Інші випадки контактів з каральними органами
    
    РОЗДІЛ ІV. “КОНСЕНСУСНІ” ГРУПИ ЯК НОВА ФОРМА ОБ”ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН.
    
    1. Що таке “Консенсусна” група і її переваги перед традиційними “ієрархічними” групами.
    2. З чого розпочати - створення групи однодумців
    3. Етапи розвитку групи (як будувати групу крок за кроком)
    4. Проблеми з якими часто стикаються групи на початкових етапах свого розвитку і способи їх вирішення.
    5.Коло, що говорить, як засіб для розбудови єдності всередині групи
    6. Рекомендації координатору процесу спілкування
    7. Рекомендації учасникам групи для ефективного спілкування між собою
    8. Поведінка у групах. Мотивація
    9. Визначення клімату в групі
    10. Мотивація учасників
    11. Мозковий штурм як метод ефективного вирішення проблем
    
    РОЗДІЛ V. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ
    
    (*** вимагає доопрацювання)
    
    1. джерела фінансування (*** вимагає доопрацювання)
    2. постійні і разові витрати групи (*** вимагає доопрацювання)
    3. аккумулювання коштів (*** вимагає доопрацювання)
    
    РОЗДІЛ VI. КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ
    
    1. Чого не треба говорити.
    2. Три винятки
    3. Засоби безпеки
    4. Поведінка, яка шкодить безпеці
    5. Навчитись для того, щоб вільніше почуватись
    6. Якщо ви систематично зтикаєтесь з проблемами безпеки
    7. Огляд можливостей розвідувальних організацій
    8. Ненасильницька модель
    9. Хто є інформаторм
    10. Якщо ви знайдете доказ шпигування
    11. Електронний захист
    
    РОЗДІЛ VІІ. СПОСОБИ КОМУНІКАЦІЇ ВСЕРЕДИНІ ГРУПИ ТА З ПАРТНЕРАМИ. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
    
    (*** вимагає доопрацювання)
    
    1. "Мережевий" характер комунікації
    2. Зв'язок та координація за допомогою SMS
    3. Як зробити координацію за допомогою SMS та списку розсилки (mailing list)
    4. Зв'язок за допомогою Internet (*** вимагає доопрацювання)
    5. Інші способи - якщо нема мобільного та комп'ютера? (*** вимагає доопрацювання)
    
    РОЗДІЛ VIII. РОБОТА З НАСЕЛЕННЯМ.
    
    (*** вимагає доопрацювання)
    
    1. Ефективні способи поширення своїх ідей (*** вимагає доопрацювання)
    2. Робота по залученню населення до акцій протесту (*** вимагає доопрацювання)
    2. Досвід інших організацій (*** вимагає доопрацювання)
    3. ???
    
    ПІДСУМКИ.
    
    ЛІТЕРАТУРА ПО ТЕМІ
    
    + Дайджест змісту для останньої сторінки обгортки.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.16 | Людмила Коваль

      Re: Мій вариант

      В принципі не заперечую.
      Можу тільки пояснити чому так перебудувала план "Посібника".
      Консенсусні групи - це лише одна з можливих форм. Це нова форма.
      Якщо виходити з того, що діяльність консенсусних груп є єдино правильною, то тоді головною метою посібника є інструкція по їх організації.
      
      Я ж основну цінність посібника бачу у тому, що його поради можуть застосовувати любі групи, і ієрархічні у тому числі.
      
      Я бачу посібник, як порадник організації спротиву. Не важно якою групою він буде використаний.
      Розповідь про консенсусні групи сприймаю, як інформацію про нову форму громадянської діяльності на якій не варто сильно наполягати, бо не кожному це під силу - збагнути філософію консенсусної групи.
      
      Зрештою то не суть важливо у якій послідовності буде викладено матеріал. Важливо ЯК він буде викладений.

    • 2003.08.21 | DevRand

      ІМНО, непоганий план (-)

  • 2003.08.25 | НеДохтор

    Re: подальші кроки

    Настав час дочекатись відповіді тих, хто буде займатись підготовкою до друку, друком, фінансуванням.
    
    Для подальшого просування потрібно, щоб хтось тут на форумі виконував роль технічного редактора.
    imho, приблизно така послідовність
    - виходячи з наявних ресурсів, формат і об'єм видання планується ...
    (наприклад 60х90/16, - 64 с)
    - буде самвидав, чи офіційно, ISBN ... (це вплине на умови розповсюдження)
    - за вибраного способу верстки зараз матеріалу є приблизно на xxx-yyy сторінок запланованого формату
    - потрібно видалити (додати) zzz сторінок матеріалу ...
    ...
    
    
    Виходячи з приведених умов скласти подальший план дій.
    
    Якщо, виявиться що матеріал не весь поміщається в паперове видання,
    більш повний варіант розмістимо on-line в Бібліотеці Майдану.
    
    Оскільки процес редагування електронного варіанту - безкінечний, то в першу чергу варто зосередимось саме на доведенні до кінця паперового варіанту.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.26 | Пані

      Погоджуюся

      НеДохтор пише:
      > Настав час дочекатись відповіді тих, хто буде займатись підготовкою до друку, друком, фінансуванням.
      >
      > Для подальшого просування потрібно, щоб хтось тут на форумі виконував роль технічного редактора.
      
      Якщо ви ще розповіси, що це таке (в даному контексті), то... може і я буду.
      
      > imho, приблизно така послідовність
      > - виходячи з наявних ресурсів, формат і об'єм видання планується ...
      > (наприклад 60х90/16, - 64 с)
      > - буде самвидав, чи офіційно, ISBN ... (це вплине на умови розповсюдження)
      
      Наскільки мені відомо планувався самвидав.
      
      > - за вибраного способу верстки зараз матеріалу є приблизно на xxx-yyy сторінок запланованого формату
      > - потрібно видалити (додати) zzz сторінок матеріалу ...
      > ...
      >
      >
      > Виходячи з приведених умов скласти подальший план дій.
      >
      > Якщо, виявиться що матеріал не весь поміщається в паперове видання,
      > більш повний варіант розмістимо on-line в Бібліотеці Майдану.
      >
      > Оскільки процес редагування електронного варіанту - безкінечний, то в першу чергу варто зосередимось саме на доведенні до кінця паперового варіанту.
      
      Повністю підтримую.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.26 | НеДохтор

        Re: Погоджуюся

        Пані пише:
        > НеДохтор пише:
        > > Для подальшого просування потрібно, щоб хтось тут на форумі виконував роль технічного редактора.
        >
        > Якщо ви ще розповіси, що це таке (в даному контексті), то... може і я буду.
        >
        
        
        В цьому контексті хотів сказати, що потрібні відповіді за переліченими там нижче пунктами (формат, кількість сторінок...),
        а головне для форуму - матеріл потрібно додати, чи відкинути? скільки (сторінок чи знаків)?
        Тоді будемо знати яким чином діяти далі і зможемо розподілити акценти на різні теми.
        
        imho, відповіді може дати той, хто повністю володіє інформацією про технічну реалізацію видання (кількість грошей, спосіб друку, формат паперу, кількість сторінок на одному аркуші, порізка, фальцування, спосіб кріплення блоку, обкладинка ...). Всі ці технічні нюанси впливають на те як буде виглядати видання і, головне - скільки матеріалу туди поміститься. Такий розрахунок може зробити тех.редактор видавництва (у випадку самвидаву, це може зробити той хто має відповідний досвід).
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.08.26 | Пані

          Re: Погоджуюся

          НеДохтор пише:
          > Пані пише:
          > > НеДохтор пише:
          > > > Для подальшого просування потрібно, щоб хтось тут на форумі виконував роль технічного редактора.
          > >
          > > Якщо ви ще розповіси, що це таке (в даному контексті), то... може і я буду.
          > >
          >
          >
          > В цьому контексті хотів сказати, що потрібні відповіді за переліченими там нижче пунктами (формат, кількість сторінок...),
          > а головне для форуму - матеріл потрібно додати, чи відкинути? скільки (сторінок чи знаків)?
          > Тоді будемо знати яким чином діяти далі і зможемо розподілити акценти на різні теми.
          >
          > imho, відповіді може дати той, хто повністю володіє інформацією про
          
          Тоді то точно не я.

• 2003.08.16 | Людмила Коваль

  Розділ І. ПРАВА ЛЮДИНИ І ФОРМИ ЇХ ЗАХИСТУ.

  Розділ І. ПРАВА ЛЮДИНИ І ФОРМИ ЇХ ЗАХИСТУ.
  
  Глава 1. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО.
  
  Історична довідка.
  
  Аристотель – старогрецький філософ, який запровадив поняття “Громадянське
  суспільство”, сьогодні був би здивований не тільки живучістю впровадженого ним терміну, але і генезисом самого поняття “громадянське суспільство”.
  
  У розумінні старогрецького філософа Громадянське суспільство уявляло собою спільноту ВІЛЬНИХ і РІВНИХ громадян, <u>зв'язаних між собою певною формою політичного устрою</u> (держави-поліси).
  Відчуваєте гармонію? Спільнота вільних і рівних громадян, зв”язаних між собою певною формою політичного устрою. Це і є формула демократії.
  
  На жаль, чи не на жаль, але наступні тисячоліття після Аристотеля суспільний розвиток проходив у напрямку послаблення ролі громадянського суспільства у житті держави і зміцнення державтицьких структур.
  
  Вже у добу Просвітництва й нового часу відбулося розшарування понять «громадянське суспільство» і «держава». Від Пейна до Гегеля громадянське суспільство еволюціонувало у мережу цивільних об’єднань за інтересами, яка існувала ПАРАЛЕЛЬНО державним структурам.
  
  У XIX столітті концепція громадянського суспільства занепала, її відтіснила промислова революція.
  
  Після Другої світової війни знову «ввійшла в моду» , але тепер уже громадянське суспільство розглядалося не просто як мережа структур, паралельних державним , а як інструмент боротьби з тоталітарними режимами.
  Таке наповнення терміну «громадянського суспільства» вперше запровадив італійський теоретик Антоніо Грамші.
  Згідно Грамші метою громадянського суспільства, в державах з тоталітарними режимом, була зміна державної влади ненасильницьким шляхом.
  
  У якості прикладів успішної боротьби громадянського суспільства за свої права можна навести рух Махатми Ганді і здобуття незалежності Індії від Британської Імперії, рух темношкірих американців під проводом Мартіна Лютера Кінга за відміну сегрегації, рух польської «Солідарності» та ін.
  
  У 70—80-х роках громадянське суспільство вважалося організаційним “дахом» для всіх форм боротьби проти авторитарних режимів у Латинській Америці та Східній Європі.
  
  “Оксамитові революції” 80 – 90-х років були названі виявом громадянського суспільства, яке повстало проти тоталітарних чи авторитарних режимів і забезпечило успіх переходу до демократії.
  
  Тож сьогодні старий Аристотель міг би бути задоволений як масштабами демократичних процесів у світі, так і ступенем зрілісті громадянського суспільства в багатьох країнах.
  А що ж Україна? Чи, обравши шлях демократичного розвитку, увійшла вона до числа країн з розвинутим громадянським суспільством?
  
  Про це трохи згодом, а зараз, у якості передмови, пару слів про взаємозв»язок між демократією і громадянським суспільством.
  
  ДЕМОКРАТІЯ І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО.
  
  Взаємозв»язок між демократією і громадянським суспільством найкраще пояснити на конкретному прикладі. Скористаємося для цього результатами соціологічного дослідження Роберта Путнема.
  
  Роберт Путнем – соціолог, який упродовж 20-ти років працював у Італії, де в 70-х роках була запроваджена нова система місцевого самоврядування. Путнем та інші соціологи в різних регіонах Італії проводили дослідження, де приживуться демократичні інститути, а де ні.
  Результати досліджень були опубліковані у книзі “Як зробити демократію працюючою?”, яка вийшла в 1993 році.
  Ось до яких висновків прийшов автор:
  
  там, де було розвинуте громадянське суспільство, яке він назвав цивільною громадою (civil community), там успішно запрацювали нові демократичні інститути. А на півдні Італії, де здавна панували відносини, засновані на клієнтелізмі, де місцеві владоможці тримали людей у залежності від себе, там демократичні інститути не приживались.
  
  Наводячи цей приклад, ми хочемо наголосити на тому, що успіх процесу демократичного розвитку залежить від ступеня зрілості громадянського суспільства.
  
  А тепер поговоримо про Україну.
  
  
  УКРАЇНА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО.
  
  Проголосивши 24 серпня 1991 року незалежність Україна задекларувала головним курсом своєї політики розвиток демократії у державі.
  Демократичний вибір вона підтвердила в 1996 році прийнявши Конституцію, яка головною цінністю проголошувала життя людини, її права.
  « Людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
  Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. <u>Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави»</u> (Конституція України, ст. 3).
  
  Та одна справа задекларувати обов»язки держави перед народом і зовсім інша – примусити її виконувати ці обов»язки. Будь-яка політична влада, особливо державна, якими б не були її соціальна природа і мотивація дій, прагне розширення своїх повноважень і встановлення тотального контролю над суспільством і ніколи добровільно не відмовиться від статусу хазяїна і не перейде добровільно у статус слуги народу. Обмежити свавілля держави, підпорядкувати її діяльніть суспільним інтересам підсилу тільки сильному громадянському суспільтву. На жаль в Україні сьогодні громадянське суспільство перебуває на стадії Гегелівської доби і тільки починає усвідомлювати свою властну значемість.
  
  Така картина спостерігається не тільки в Україні. Вона є характерною для усіх колишніх соціалістичних країн, які стали на шлях демократичного розвитку. Причини криються у соціалістичному минулому, коли фактично були одержавлені усі сфери суспільного життя.
  
  В Радянському Союзі держава монополізувала владу. Одержавлена правляча партія нав‘язала суспільству єдину ідеологію, а діяльність громадських організацій була обмежена «гуртковими інтересами». В такий спосіб держава фактично поглинула громадянське суспільство і набрала чітких ознак тоталітаризму.
  
  Сьогодні, в незалежній Україні, держава з підозрою ставиться до будь-якої незалежної від неї організації. Вона ревниво слідкує і усіляко перешкоджає спробам громадських організацій встановити контроль над діяльністю державних установ.
  
  Свобода об’єднань обмежується жорсткими реєстраційними вимогами, що створює сприятливі умови для політичних маніпуляцій та корупції. Об’єднання повинні реєструватися в органах влади незалежно від їхнього спрямування. Міністерства внутрішніх справ, юстиції, економіки та зовнішніх економічних зв’язків, Комітети у справах релігій та з питань телерадіомовлення, а також інші урядові відомства мають реєстраційні функції, які вони використовували для обмеження свободи об’єднань .
  
  Закон про реєстрацію надає владі необмежене право контролювати діяльність всіх зареєстрованих об’єднань. Згідно цього закону зареєстровані об’єднання зобов’язані :
  1. Інформувати органи влади про всі види своєї діяльності, в тому числі повідомляти про будь-які збори;
  2. Надавати доступ на свої збори всім бажаючим в будь-який час, незалежно від того, є вони членами цієї організації, чи ні; а також
  3. Пред’являти свої реєстраційні документи на вимогу будь-якого представника влади, в тому числі, працівників прокуратури та бути в готовності довести, що діяльність об’єднання відповідає меті, записаній у реєстраційних документах. Будь-які зміни у статутних документах об’єднання вимагають перереєстрації.
  
  Зареєстроване об’єднання не має права дублювати будь-яку функцію державних органів чи надавати послуги, які мають надаватися державними органами. Наприклад, юристам-правозахисникам, які хочуть захищати засуджених, не дозволяється створити асоціацію для захисту ув’язнених на тій підставі, що державні структури самі надають захисників засудженим.
  
  Відсутність реєстрації створює серйозні проблеми для організації. Незареєстрованим об’єднанням заборонено мати банківські рахунки, купувати майно або укладати угоди.
  
  
  В Україні суспільство в цілому і кожний громадянин зокрема поки що залежать від держави у всіх відношеннях, не маючи на неї дієвих засобів впливу, що дозволяє останній вдаватися до довільних соціально-економічних експериментів і не нести відповідальності за їх згубні наслідки.
  Становлення громадянського суспільства якраз і має на меті поставити державу під контроль суспільства, звести до мінімуму завдавану нею шкоду, обмежити свавілля державної влади.
  
  
  Глава2. ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ.
  
  Конституція незалежної України проголосила широкий спектр особистих, соціально-економічних, громадянських і політичних прав і свобод людини і громадянина.
  
  «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
  Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.»
  
  «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
  Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані».
  
  «Кожна людина має невід»ємне право на життя».
  
  «Кожному гарантується недоторканість житла». І т.д.
  
  Здавалося б, усе гаразд, і ми маємо усі необхідні в нормальному суспільстві права і свободи. Але проблематичними виявилися питання про реалізацію та гарантії цих прав і свобод. Просто знущанням сьогодні виглядає, наприклад, "право на житло", "право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло", "право на безпечне для життя і здоров'я довкілля" (ст. 47,48,49) й інші права, які в наших умовах майже не можливо захистити навіть в суді.
  
  Держава виявилася не в змозі виконати взяті на себе зобов'язання.
  Насамперед це сталося тому, що джерело порушень прав людини – сама держава. Вона не зустрічає з боку цивільного суспільства відсічі власному свавіллю і порушення прав людини стають усе більш масовими і масштабними.
  
  Навіть біглий аналіз зміни ситуації з правами людини в Україні переконливо показує справедливість такої оцінки.
  
  Молода, спочатку ще цілком лояльна держава, поступово стала закостінівати у досить неприємному для основної маси людей варіанті. Вона усе більше займається обслуговуванням можновладців і усе менше переймається долею рядових громадян. При цьому дедалі більше проявляє агресію по відношенню до тих, хто висловлює своє невдоволення системою стосунків, що склалися між державою і громадянами.
  
  Перший заступник Голови Комітету з прав людини Микола Шульга, професор-соціолог, навів дані соціологічних досліджень цього року: на питання, які групи відіграють головну роль у суспільстві, 43% опитаних відповіли, що мафія, 29% – що бізнесмени, 23% – що чиновники. Тільки 3% згодні, що права людини в Україні повністю дотримуються, 13% частково згодні, 56% не згодні чи частково не згодні. Повністю довіряють органам влади 3% опитуваних, частково – 7-8%, причому ці дані стабільні незалежно від органу влади.
  
  Зміцніла система стає усе більш жорстокою. Вона перетворює Україну в одного зі світових рекордсменів по відносній кількості ув'язнених, катування під час попереднього слідства стають розповсюдженим явищем, говорити про незалежність і справедливість нашого суду стало не можливо, навпаки, незалежні експерти вважають, що половина судових рішень - несправедливі.
  
  За останні 5 років порушення прав людини в Україні набули масового характеру, а їх захист знаходиться на дуже низькому рівні.
  
  Щоб не бути голослівними, звернемося до цьогорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
  
  В ній зокрема розповідається, що під час діяльності Уповноваженого з прав людини по захист своїх прав до неї звернулося понад 270 тисяч громадян . 50 відсотків усіх звернень стосуються порушень громадських прав і передусім права на судовий захист. 40 відсотків звернень стосуються порушень соціальних і економічних прав, насамперед права на працю, на отримання винагороди за неї, позбавлення пільг, надання житла, пенсій, порушення права власності на землю. Порівняно з 1998 роком в тричі зросла кількість звернень щодо дотримання особистих конституційних прав громадян і зокрема стосовно порушення права на повагу до гідності, честі, застосування недозволених методів ведення слідства, тортур і іншого нелюдського поводження чи покарання.
  До категорії бідних в Україні сьогодні можна віднести майже 70 відсотків громадян України. За даними Держкомстату України заборгованість із заробітної плати на 1 січня 2002 року становило 2 мільярди 323 мільйони гривень. Кількість працівників, якім своєчасно не було виплачено заробітну плату, становило 2 мільйони 155 тисяч осіб.
  Як з'ясувала Уповноважений в Україні в гуртожитках проживає понад 1,5 мільйони громадян України. І на сьогоднішній день їхнє право на житло залишилося під загрозою.
  Моніторинг, проведений Уповноваженим, засвідчує, що професія журналіста в Україні, як і раніше залишається однією з найнебезпечніших, на думку самих журналістів в Україні існує цензура економічна, адміністративна та цензура кулі. У мирній Україні журналісти гинуть, як у країнах воєнних конфліктів. Так за 10 років в Україні загинуло 38 працівників ЗМІ.
  Однією з найболючіших залишається проблема реалізації громадянами права на судовий захист. З цього питання до Уповноваженого з прав людини надходить більше третини усіх звернень громадян. І це не може не хвилювати, зважаючи на те, що саме суди є основною ланкою національної системи захисту прав людини. У минулому році кількість таких звернень до Уповноваженого зросла майже вдвічі.
  Судова статистика свідчить, що в 2001 році судами розглянуто з порушенням встановлених строків 58 тис. кримінальних справ або кожна третя з розглянутих. 250 тис. цивільних справ або кожна п'ята. У деяких областях, зокрема в Харківській, Донецькій, Запорізькій з порушенням строків розглядається від 40 до 50 відсотків всіх судових справ. За даними оприлюдненими на Круглому столі з питань прав людини (липень 2003 року), сьогоді у місцях позбавлення волі знаходиться 200 000 осіб. В 2001 році, від жахливих умов утримання в закладах пенітарційної системи померло 1381 чоловік.
  Тільки по застосування тортур до Уповноваженого звернулося понад 12 тисяч громадян України. І щодня вона отримує телеграми і звернення про ці катування. До МВС таких скарг надійшло 14 000. Факти притягнення до кримінальної відповідальності за насильство протягом останніх чотирьох років свідчать, що понад 400 працівників міліції, з яких 168 було засуджено, якраз було і притягнуто за ці види злочину. Тільки у минулому році за схильність до насильства з органів внутрішніх справ було звільнено понад тисячу міліціонерів.
  
  Можна спостерігати, як поступово підсилюються дуже небезпечні для прав людини тенденції. Зокрема, це:
   адміністративний тиск держави на усі сфери життя. Опір державному регламентуванню призводить до застосування чиновниками усе більш витончених адміністративних заходів і видів покарання.
   загострення політичної боротьби, у якій протиборчі сторони застосовують, м'яко кажучи, нецивілізовані методи, використовують силові структури для перемоги над опонентами. Це приводить до зростання сваволля і безкарності правозахисних органів з однієї сторони і до посилення почуття незахищеності усіх - з іншої.
   обмеження доступу до офіційної інформації фактично узаконює монополізацію державою права на неї. Державні органи діють як власники офіційної інформації, ставлячи грифи "таємно", "цілком таємно", "для службового користування" на документи , що ніяк не можна засекречувати. Це створює велику небезпеку для прав людини, тому що тільки інформоване суспільство може виконати одну зі своїх головних функцій - контроль над діями органів державної влади.
   у наявності спроби прибрати до рук засобу масової інформації, зробити їх ручними і слухняними. Хоча б відносна воля преси - одне з головних завоювань останнього десятиліття, знаходиться зараз під погрозою.
  
  
  А Володимир Малинкович, голова Комісії при Президенті України сприяння побудові громадянського суспільства, стверджував, що спочатку треба закінчити політичну реформу, а потім змінити адміністративну систему, щоб покращити становище з правами людини в Україні.
  
  Мусимо відзначити, що проблеми із забезпеченням прав людини породжені не тільки відсутністю ефективного механізму їх захисту і протиріччями між матеріальним та процесуальним правом, але й недосконалістю самої Конституції в якій закладено ще й механізм захисту держави від громадян.
  
  Пояснемо на прикладі ст.44 Конституції яка визначає право на страйк "для захисту своїх економічних і соціальних інтересів". Реалізація цього права обмежується законом з урахуванням "необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей". Цей припис трактується однозначно: страйки з політичними вимогами заборонені. Але в Україні панує державна власність, і це означає, що страйків з політичних мотивів уникнути неможливо. Що інше мають робити шахтарі, вчителі, лікарі, науковці тощо, коли держава фактично кидає своїх громадян напризволяще, не виплачуючи заробітну платню по півроку?
  
  Взагалі Конституція грішить величезною кількістю обмежень прав людини, це стосується насамперед громадянських та політичних прав. Сьогодні ми бачемо, що деякі обмеження, такі, як-от "моральність населення", "захист репутації", "в інтересах громадського порядку" та інші, визначаються не законом, а живою владою. У цьому ми бачимо презумпцію патерналізму влади: є можновладці, які краще за громадян розуміють, що морально, а що ні, що на користь громадському порядку, а що ні. Загальні обмеження (їх перелік подано в ст.64 Конституції) і спеціальні обмеження, які наводяться на додаток проголошеної свободи чи права (ст.29-44) зводять нанівець майже усі перелічені права і свободи. Тому сумнівною виглядає реалізація прямої дії Конституції (ст.8) і стосовно цих прав і свобод.
  
  Підсумовуючи усе вище сказане ми робимо висновок:
  Ніхто не подарує нам свободи і не забезпечить наші права. Держава нав»язує нам свої правила гри при цьому сама грає крапленими картами. Ми повинні шукати нові форми захисту своїх прав. Ми повинні змусити державу грати за нашими правилами. Як це бробити?
  Власне цьому і присвячені наступні розділи книги.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.08.18 | Правник

    Cильна наукова стаття

    хоча з Вашим розумінням ГС я і не погоджуюся. Але меті, на мій погляд, більше відповідає первинний варіянт.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.18 | Людмила Коваль

      Re: Cильна наукова стаття

      Правник пише:
      > хоча з Вашим розумінням ГС я і не погоджуюся. Але меті, на мій погляд, більше відповідає первинний варіянт.
      
      У станні не ставилося мети подати всебічний аналіз ГС. Моє бачення ГС є значно ширшим і не таким однозначним, як може видатися зі статті. В ній я просто акцентувала увагу на ролі ГС у обмеженні ролі державних структур в суспільному житті.
      
      Ваше друге речення: "Але меті, на мій погляд, більше відповідає первинний варіянт", не зовсім зрозуміла. Може поясните, що мали на увазі.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.20 | Правник

        Re: Cильна наукова стаття

        Людмила Коваль пише:
        > Правник пише:
        > > хоча з Вашим розумінням ГС я і не погоджуюся. Але меті, на мій погляд, більше відповідає первинний варіянт.
        >
        > У станні не ставилося мети подати всебічний аналіз ГС. Моє бачення ГС є значно ширшим і не таким однозначним, як може видатися зі статті. В ній я просто акцентувала увагу на ролі ГС у обмеженні ролі державних структур в суспільному житті.
        ---------------------------------------
        Ясно. Колись з Вами подискутуємо про розуміння ГС. З моїм теперішним доступом до інету не в змозі:(
        
        > Ваше друге речення: "Але меті, на мій погляд, більше відповідає первинний варіянт", не зовсім зрозуміла. Може поясните, що мали на увазі.
        ----------------------------------------
        Як я зрозумів, Ви подали свій варіянт першого розділу посібника. Я мав на увазі своє враження від порівняння з варіянтом, розміщеним вище у гілці.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.08.20 | Людмила Коваль

          Re: Cильна наукова стаття

          Правник пише:
          
          > Ясно. Колись з Вами подискутуємо про розуміння ГС. З моїм теперішним доступом до інету не в змозі:(
          >
          Чомусь мені здається, що і з добрим інетом дискусії між нами не вийде. Хіба будемо один другого доповнювати.
          А ну перевіримо.
          До ГС ставлюся за Платоном. Він визначав етапи суспільної еволюції так: диктатура, олігархія, демократія (про роль ГС у встановлені демократії писала). Необмежена демократія веде до хаосу.
          ГС не є панацеєю від усіх бід. Має вади, але це шлях від олігархічного правління до демократії. По досягненню мети - встановленню демократії, ГС треба обмежувати. Іншими словами слід підтримувати баланс між державою і ГС. Чи Ви інакше вважаєте?
          
          Л.К.:
          > > Ваше друге речення: "Але меті, на мій погляд, більше відповідає первинний варіянт", не зовсім зрозуміла. Може поясните, що мали на увазі.
          > ----------------------------------------
          Правник:
          > Як я зрозумів, Ви подали свій варіянт першого розділу посібника. Я мав на увазі своє враження від порівняння з варіянтом, розміщеним вище у гілці.
          
          Ви недобре зрозуміли.
          Подивіться сюди: : http://maidan.org.ua/n/draft/1060339516
          
          Л.К. це я.
          Я запропонувала доповнити посібник ще одною главою "Права людини...".
          Вважала, що посібнику бракує мотивації, бо він розповідає про те, як організувати консенсусні групи, як організувати акцію протесту, але не аргументує для чого це треба. Він каже: "Якщо тобі набридло таке життя, то роби так..." Перша глава "Права людини" мотивує посібник. Вона відповідає на питання для чого треба робити так, як радять автори.
          З пропозицією погодилася Пані і запропонувала написати цю главу (що я й зробила).
          
          На жаль стиль викладу авторів я не можу повторити. Це як оперному співаку доручити заспівати щось із репертуару "Океану Ельзи", та автори можуть просто використати написане як джерело, а можуть відкинути.
          В усякому разі моя стаття не заміна якогось розділу посібника, а тільки доповнення.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.08.21 | Правник

            Re: Cильна наукова стаття

            Людмила Коваль пише:
            > Правник пише:
            > > Ясно. Колись з Вами подискутуємо про розуміння ГС. З моїм теперішним доступом до інету не в змозі:(
            > Чомусь мені здається, що і з добрим інетом дискусії між нами не вийде. Хіба будемо один другого доповнювати.
            > А ну перевіримо.
            > До ГС ставлюся за Платоном. Він визначав етапи суспільної еволюції так: диктатура, олігархія, демократія (про роль ГС у встановлені демократії писала). Необмежена демократія веде до хаосу.
            >ГС не є панацеєю від усіх бід. Має вади, але це шлях від олігархічного правління до демократії. По досягненню мети - встановленню демократії, ГС треба обмежувати. Іншими словами слід підтримувати баланс між державою і ГС. Чи Ви інакше вважаєте?
            ----------------------------------------------
            Все просто і складно водночас.
            Якщо виходити з того, що всяке суспільство - це система суспільних відносин, то ГС - є відносини між правовою державою і її Громадянами (пишу з великої літери навмисне). Якщо точніше - система побудованих на засадах взаємовідповідальності відносин між правовою державою та її свідомими громадянами (нацією)
            Якщо розглядати не як стан відносин, а як суб'єкт творіння відносин, то ГС=нація.
            У тому розумінні, що зараз є модним вкладати у словосполучення "політична нація", себто не просто суспільство, а суспільство певної якості, суспільство Громадян, котрі творять для себе Свою правову державу, дозволяючи їй у певних межах регламентувати їхню поведінку і встановлювати зобов'язання в обмін на гарантований захист прав. Суспільство "власників держави".
            Тому я, яко націоналіст - так, за ГС. Існування ГС виключає, унеможливлює олігократію і є запобіжником проти перетворення демократії на охлократію.
            Десь так :
            
            
            > Л.К.:
            > > > Ваше друге речення: "Але меті, на мій погляд, більше відповідає первинний варіянт", не зовсім зрозуміла. Може поясните, що мали на увазі.
            > > ----------------------------------------
            > Правник:
            > > Як я зрозумів, Ви подали свій варіянт першого розділу посібника. Я мав на увазі своє враження від порівняння з варіянтом, розміщеним вище у гілці.
            >
            > Ви недобре зрозуміли.
            -----------------------
            Йой, значить зле?:)
            
            > Подивіться сюди: : http://maidan.org.ua/n/draft/1060339516
            >
            > Л.К. це я.
            > Я запропонувала доповнити посібник ще одною главою "Права людини...".
            > Вважала, що посібнику бракує мотивації, бо він розповідає про те, як організувати консенсусні групи, як організувати акцію протесту, але не аргументує для чого це треба. Він каже: "Якщо тобі набридло таке життя, то роби так..." Перша глава "Права людини" мотивує посібник. Вона відповідає на питання для чого треба робити так, як радять автори.
            > З пропозицією погодилася Пані і запропонувала написати цю главу (що я й зробила).
            >
            > На жаль стиль викладу авторів я не можу повторити. Це як оперному співаку доручити заспівати щось із репертуару "Океану Ельзи", та автори можуть просто використати написане як джерело, а можуть відкинути.
            > В усякому разі моя стаття не заміна якогось розділу посібника, а тільки доповнення.
            -----------------------------------------------
            Дійшло. У тому сенсі, що пойняв :
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.08.23 | Людмила Коваль

              Re: Cильна наукова стаття

              
              
              Правник пише:
              > Все просто і складно водночас.
              > Якщо виходити з того, що всяке суспільство - це система суспільних відносин, то ГС - є відносини між правовою державою і її Громадянами (пишу з великої літери навмисне). Якщо точніше - система побудованих на засадах взаємовідповідальності відносин між правовою державою та її свідомими громадянами (нацією)
              
              > Якщо розглядати не як стан відносин, а як суб'єкт творіння відносин, то ГС=нація.
              
              Я би сказала, що ГС є спочатку суб"єктом творення ПРАВОВОЇ держави, а потім рівноправним партнером у правових сотунках держави з громадянами.
              Слово "нація" вносить плутанину і спричиняє зайву нервозність, бо частіше трактується як етнічне поняття. Волію давати чіткі визначення речам. Для мене грмадянське суспільство є багатонаціональним по етнічному складу, і однорідним по громадянству.
              
              > У тому розумінні, що зараз є модним вкладати у словосполучення "політична нація", себто не просто суспільство, а суспільство певної якості, суспільство Громадян, котрі творять для себе Свою правову державу, дозволяючи їй у певних межах регламентувати їхню поведінку і встановлювати зобов'язання в обмін на гарантований захист прав. Суспільство "власників держави".
              
              "Політична нація" - придуркуватий термін, який тільки усе заплутує. Від того, що ти березу назовеш кактусом, вона не стане рости в пустелі. "Політична нація" - модне словосполучення не більше. Здохне у короткому часі. Ненавиджу його.
              > Тому я, яко націоналіст - так, за ГС. Існування ГС виключає, унеможливлює олігократію і є запобіжником проти перетворення демократії на охлократію.
              > Десь так :
              Як бачите, я з Вами згідна по суті. Казала ж, що полеміки скорше за все не вийде, а вийдуть доповнення.
              >
              >
              P.S. Оця Ваша фраза:
              > Йой, значить зле?:)
              >
              Мене підмиває запитати, чи не із Західної України Ви, Правнику?
              Не хочете не відповідайте.

  • 2003.08.21 | DevRand

    хороший додаток, дякую

    взагалі, хоч я особисто маю досить опосередковане відношення до складання цього посібника (наскільки мені відомо головні дійові особи зараз доступу до інтернету тимчасово не мають), все ж таки вважаю що ваш допис потрібно буде використати у наступних "серіях".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.23 | Людмила Коваль

      Re: хороший додаток, дякую

      DevRand пише:
      > взагалі, хоч я особисто маю досить опосередковане відношення до складання цього посібника ....
      
      
      5. ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ АКЦІЙ
      «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і
      проводити збори, мітинги, походи і демонстрації,
      про проведення яких завчасно сповіщаються органи
      виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
      Обмеження щодо реалізації цього права
      може встановлюватися судом …»
      Зі статті 39 Конституції України
      
      Огляд діючого законодавства щодо можливості проведення різноманітних акцій протесту (АП) показує, що в Україні його на час написання посібника практично немає. Єдиними нормативним актом є стаття 39 Конституції України, викладена вище. Під час розгляду владою питання про дозвіл проведення запланованої акції можуть бути поси-лання на Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації і проведення збо-рів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” (28 липня 1988 р., №9306-XI) та Рішення Конституційного Суду України у “Справі щодо завчасного сповіщення про мир-ні зібрання” (Справа №1-30/2001, рішення №4-рп/2001 від 19 квітня 2001 р.). Однак, по-силання на указ Радянського Союзу є неправомірним, оскільки він носить дозвільний ха-рактер, що суперечить наведеній статті Конституції України, яка має повідомний харак-тер. Рішення ж Конституційного Суду України фактично зводиться до того, що визна-чення строків завчасного сповіщення має бути законодавчо врегульованим шляхом при-ймання Закону Верховною Радою України. Крім того, при розгляді цього питання слід зазначити, що в ст.3 Конституції України говориться, що “Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”. Це значить, що перш ніж засто-сувати обмеження будь-яких конституційних прав або свобод громадян, держава в першу чергу зобов’язана зробити все від неї залежне для забезпечення їх максимальної реаліза-ції. Іншими словами, держава не може наперед заборонити реалізацію права або свободи до тих пір, поки не переконається, що дана конкретна реалізація дійсно посягає на реалі-зацію більш важливого права або свободи іншої особи. В плані застосування в Україні Європейських норм, які є частиною українського законодавства, важливим є рішення Єв-ропейського Суду з прав людини, яке стосується права на мирні збори, зокрема, визнання неправомірності покарання за участь у мирній дозволеній демонстрації (21/1990/212/274).
      22 травня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні”....і т.д.
      
      КОГОСЬ ЦЕЙ ТЕКСТ МЕНІ НАГАДУЄ.
      Можу помилятися

    • 2003.08.26 | Пані

      Та чому ж...

      ... в наступних серіях? Як на мене дуже добре доповнення до існуючого тексту. Може якось тоє... аргументуйте аргументом?

• 2003.09.23 | DevRand

  увага всім, хто цікавиться подальшою долею посібника

  розробники просили передати - за 2 - 2.5 тижні (орієнтовно дедлайн до 13 жовтня) планується зробити його нову версію згідно плану, що згенеровано у цій гілці, з врахуванням зауважень і т.д.
  
  Поточний кінцевий варіант плану буде тут до суботи, 27 вересня, тоді всім бажаючим можна буде визначатися з допомогою, етс.

• 2003.09.27 | DevRand

  План наступної версії "посібника"

  Велика подяка всім тим, хто прийняв участь у обговоренні тут і на форумі. Частина критики та пропозицій була дуже корисною.
  
  Отжне, в плані що наведено нижче зірочками (***) позначено розділи, по яким вже зараз необхідна ваша допомога.
  
  Тобто, пошук і систематизація матеріалів стосовно цих розділів, в першу чергу в матеріалах "Майдану" (розробки, статті, бібліотека іт.д) - в мене враження, що тут дуже багато матеріалу за цими темами, а також ваш досвід - пропозиції, викладайте безпосередньо нижче цього допису, з нумерацією-назвою, яка в плані.
  
  
  Насправді, якщо буде можливість то було б корисно знайти матеріали з Майдану *під кожний* пункт плану - така собі систематизація того, що тут на сайті поки що систематизовано не дуже.
  
  
  План співпадає в основному з тим, що розробили НеДохтор/ЛК/Дворкін, за що їм окрема подяка.
  
  Загальна структура, як і було тут запропоновано, така:
  1) Теоретичні засади (Розділ 1);
  2) Теорія та практика проведення акцій (Розділ 2);
  3) Створення та функціонування “консенсусних” груп (Розділи 3-7).)
  
  
  <h1>ПЛАН</h1>
  
  <b>ПОСІБНИК ГРОМАДЯНИНА</b>
  
  (початковий курс активіста)
  
  
  
  
  
  <b>ВСТУП.</b>
  
  
  <p>Ідея, щось типу: ...Для тих, хто готовий діяти. Ми не будем займатися тут переконанням вас ЩОСЬ робити - ми пропонуємо інформацію щодо того ЯК робити.... Цей курс - початок серії, і в ньому йдеться про створення та роботу окремої одиниці дії – безлідерної групи однодумців ... В наступній книжці з цієї серії, ми плануємо розглянути планування більш масштабних ніж одноразова акція, завершених кампаній по боротьбі за вирішення проблем, що виникають перед вами та учасниками вашої групи..... Третя серія, теоретично, могла б включати в себе теорію та досвід створення мереж з груп , описаних в першій частині. Але це вже залежить від всіх, хто прочитає цю книжку, та багатьох інших.... </p>
  
  <b>РОЗДІЛ І. ПРАВА ЛЮДИНИ І ФОРМИ ЇХ ЗАХИСТУ.</b>
  
  <ol type="1">
  <li>Права людини.
  <li>Принципи громадянського суспільства. Форми організації. (спільноти практики, професійні, студенські, сусідські і т.д. ).
  <li>Форми захисту прав людини
  <li>“Безлідерна група”, як спосіб підсилення кожного з учасників, як спосіб вирішення конкретної проблеми
  </ol>
  
  <b>РОЗДІЛ ІІ АКЦІЇ ПРОТЕСТУ</b>
  
  <ol type="1">
  
  <li>Теорія.<ol type="a">
  <li> акції протесту прямої та непрямої дії
  <li> насильницькі акції.
  <li> ненасильницькі акції як спосіб легального захисту своїх прав.
  <li> приклади акцій протесту ( протести, страйки та акції профсоюзів, голодування, блокування, солідарність з ув”язненими, т.д. )</ol></li>
  <li>Практика акцій без використання насильства.
  <ol type="a">
  <li>Планування. Визначення завдань обов"язкових для виконання на кожній акції. Приклади
  <li>рекомендації організаторам акції
  <li>рекомендації учасникам акції
  <li>Критично важливо – солідарність. Програма підтримки затриманих та ув”язнених.
  </ol></li>
  </ol>
  
  <b>РОЗДІЛ ІІІ. “КОНСЕНСУСНІ” ГРУПИ: НОВА ТА ЕФЕКТИВНА ФОРМА ОБ”ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН.</b>
  
  <ol type="1">
  <li>спільноти дії/групи однаковості/безлідерні групи - і їх переваги перед традиційними “ієрархічними” групами.
  <li>Що таке “консенсусна” група (як різновид безлідерної спільноти дії)
  <li>Самоорганізація: з самого початку, крок за кроком.
  <ol type="a">
  <li>розпочинаємо - створення групи однодумців
  <li>Етапи розвитку групи (як будувати групу крок за кроком)
  <li>Проблеми з якими часто стикаються групи на початкових етапах свого розвитку і способи їх вирішення.
  <li>Коло, що говорить, як засіб для розбудови єдності всередині групи. Формальна процедура консенсусу.
  <li>Рекомендації координатору процесу спілкування
  <li>Рекомендації учасникам групи для ефективного спілкування між собою
  <li>Поведінка у групах. Мотивація. Солідарність. Взаємодопомога.
  <li>Визначення клімату в групі
  <li>Мотивація учасників
  <li>Мозковий штурм як метод ефективного вирішення проблем
  </ol></li>
  </ol>
  
  <b>РОЗДІЛ ІV. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ</b>
  
  <ol type="1">
  <li>(***)джерела фінансування. Як знаходити кошти
  <li>постійні і разові витрати групи
  <li>аккумулювання коштів
  <li>чому каса взаємодопомоги є критично важливою
  </ol>
  
  
  <b>РОЗДІЛ V. КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ГРУПИ</b>
  
  <ol type="1">
  
  <li>1. Загальні рекомендації
  <ol type="a">
  <li>Чого не треба говорити.
  <li>Три винятки
  <li>Засоби безпеки
  <li>Поведінка, яка шкодить безпеці
  <li>Навчитись для того, щоб вільніше почуватись
  <li>Якщо ви систематично зтикаєтесь з проблемами безпеки
  <li>Огляд можливостей розвідувальних організацій
  <li>Ненасильницька модель
  <li>Хто є інформатором
  <li>Якщо ви знайдете доказ шпигування
  </ol>
  </li>
  
  
  <li>спілкування з міліцією
  <ol type="a">
  <li>Інструкція на випадок затримання
  <li>Ваші основні дії при затриманні
  <li>Загальні відомості про законодавство
  <li>Типові звинувачення проти вуличних активістів
  <li>Інші випадки контактів з каральними органами
  </ol>
  </li>
  
  <li>(***) електронний захист
  (Способи шифрування, безпека в мережі і т.д.)
  
  <li>(***) фізичний захист
  <ol type="a">
  <li>взаємодопомога та солідарність на вулиці
  <li>перша медична допомога, фізична безпека на вулиці
  </ol></li>
  </ol>
  
  <b>РОЗДІЛ VІ. СПОСОБИ КОМУНІКАЦІЇ ВСЕРЕДИНІ ГРУПИ ТА З ПАРТНЕРАМИ. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ</b>
  
  <ol type="1">
  
  <li>"Мережевий" характер комунікації
  <li>Зв'язок та координація за допомогою SMS
  <li>Як зробити координацію за допомогою SMS та списку розсилки (mailing list)
  <li>Зв'язок за допомогою Internet
  <li>(***)Інші способи - якщо нема мобільного та комп'ютера?
  <li>ще раз про принципи ефективного спілкування всередині групи
  </ol>
  
  
  <b>РОЗДІЛ VII. РОБОТА З НАСЕЛЕННЯМ. ЗОВНІШНЯ КОММУНІКАЦІЯ. </b>
  <ol type="1">
  <li>1.Ефективні способи поширення своїх ідей
  <ol type="a">
  <li>(***)плакати, грефіті, листівки, інформ. точки
  <li>класичні альтернативні медіа, самвидав
  <li>інтернет та незалежні медіа
  <li>нові та нетрадиційні альтернативні медіа
  </ol></li>
  
  <li>(***)Робота по залученню населення до акцій протесту
  <li>(***)Акції протесту – як спосіб коммунікації
  <li>(***)Досвід інших організацій
  <li>(***)Дуже важливо – ефективне спілкування з мейнстрім-медіа
  
  </ol>
  
  <b>ПІДСУМКИ.</b>
  
  
  
  
  
  
  
  
  ЛІТЕРАТУРА ПО ТЕМІ
  
  
  
  + Дайджест змісту для останньої сторінки обгортки.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.27 | Людмила Коваль

    Re: План наступної версії "посібника"

    Ніби не зле вийшло.
    
    От тільки, як на мене, у перший розділ "Права людини" не дуже вписується остання глава:
    
    "“Безлідерна група”, як спосіб підсилення кожного з учасників, як спосіб вирішення конкретної проблеми".
    
    Може в тексті буде зрозуміліше.

  • 2003.09.28 | Пані

    План нормальний. Що я можу зробити...

    ... дивись по ходу коментарів.
    
    DevRand пише:
    
    > <b>РОЗДІЛ І. ПРАВА ЛЮДИНИ І ФОРМИ ЇХ ЗАХИСТУ.</b>
    >
    > <ol type="1">
    > <li>Права людини.
    > <li>Принципи громадянського суспільства. Форми організації. (спільноти практики, професійні, студенські, сусідські і т.д. ).
    > <li>Форми захисту прав людини
    > <li>“Безлідерна група”, як спосіб підсилення кожного з учасників, як спосіб вирішення конкретної проблеми
    > </ol>
    
    Так само, як і пані Людмила, не зрозуміла до чого тут безлідерна група, коли їй місце далі.
    
    
    > <b>РОЗДІЛ ІV. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ</b>
    
    
    Тут додати пункт "Планування та підрахунок необхідних витрат".
    
    У разі згоди панства на додання - напишу.
    
    > (***)джерела фінансування. Як знаходити кошти
    
    Спробую написати до цього пункту.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.29 | DevRand

      так, добре (-)

  • 2003.09.29 | НеДохтор

    V. Культура безпеки (електронний захист, фізичний захист)

    DevRand пише:
    > ...> Отжне, в плані що наведено нижче зірочками (***) позначено розділи, по яким вже зараз необхідна ваша допомога.
    >
    > Тобто, пошук і систематизація матеріалів стосовно цих розділів, в першу чергу в матеріалах "Майдану" (розробки, статті, бібліотека іт.д) - в мене враження, що тут дуже багато матеріалу за цими темами, а також ваш досвід - пропозиції, викладайте безпосередньо нижче цього допису, з нумерацією-назвою, яка в плані.
    >
    >
    
    
    
    
    
    
    Напевно потрібно ще додати в план більш детальну нумерацію всередині розділів для точнішого посилання.
    
    
    
    
    
    Збірка посилань на існуючі на Майдані дописи.
    (пізніше можливо вона розшириться, тоді додам (+) в тему)
    
    
    > <b>РОЗДІЛ V. КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ГРУПИ</b>
    *** електронний захист
    > (Способи шифрування, безпека в мережі і т.д.)
    
    
    11-07-2001 15:41, DevRand
    Самозахист в мережі
    http://maidan.org.ua/n/draft/994855297
    
    25-07-2001 08:11, Technar
    Підтримую вас у цілому
    http://maidan.org.ua/n/draft/996037911
    
    03-09-2002 22:35, Михайло Свистович
    ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДО ПРОТЕСТНИХ АКЦІЙ.
    http://maidan.org.ua/n/draft/1031081746
    
    11-03-2001 11:23, Майдан-Інформ
    http://maidan.org.ua/n/lib/984302618
    ЯК РОЗПІЗНАТИ ПРОВОКАТОРА
    zeroplus, 10-03-2001 11:30
    
    
    
    
    
    
    >*** фізичний захист
    
    03-09-2002 22:42, Михайло Свистович
    ЯК НЕ ПОСТРАЖДАТИ ПІД ЧАС ПРОТЕСТНИХ АКЦІЙ.
    http://maidan.org.ua/n/draft/1031082173
    
    11-03-2001 14:33, Майдан-Інформ
    ДЕЯКІ ПОРАДИ ПРИ ЗАТРИМАННІ ЧИ АРЕШТІ
    Стерти // переглядів: 433 // URL: http://maidan.org.ua/n/lib/984314018
    zeroplus
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.29 | DevRand

      велике спасибі (-)

  • 2003.10.01 | НеДохтор

    VII. (досвід інших організацій)

    до розділу VII.
    
    досвід інших організацій
    
    
    
    Страна «зубров»
    Дмитрий ДРИГАЙЛО
    http://maidan.org.ua/n/arch/1023735622
    
    
    Югославія, досвід боротьби без застосування сили.. (118) DevRand http://maidan.org.ua/n/lib/984491809
    
    
    
    
    Два лінки нижче стосються загальної стратегії і стосуються багатьох розділів. Подаю тут щоб не загубились. Такж там, у Шарпа, є цікавий момент про розповсюдженя літератури.
    
    
    
    Джин Шарп
    ОТ ДИКТАТУРЫ К ДЕМОКРАТИИ
    Концептуальные основы освобождения
    7. Планирование стратегии
    http://maidan.org.ua/n/lib/1023232645
    
    
    Практична діяльність громадських організацій.. (55) Павло Жовніренко
    http://maidan.org.ua/n/lib/1059717772
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.10.01 | DevRand

      і мабудь ще ось це

      Успішний соціальний рух як добре побудований месідж. досвід "Братів-мусульман" ("Іхван")
      http://maidan.org.ua/n/lib/1052920458
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.10.01 | НеДохтор

        звичайно (+ польський досвід)

        > Успішний соціальний рух як добре побудований месідж. досвід "Братів-мусульман" ("Іхван")
        > http://maidan.org.ua/n/lib/1052920458
        
        
        Так, це безпосередньо стосується теми. Я пропустив.
        
        
        Ще надибав книжку де коротенько про польський досвід
        
        http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=1032&category_id=3