Відповіді

• 2004.10.27 | Бабай

  Переклад з англійської. Спілка журналістів.

  NUJ PROTESTS OVER TREATMENT OF PRESS AS UKRAINE IS SHAMED BY PRESS
  FREEDOM CAMPAIGNERS
  
  The National Union of Journalists of Britain and Ireland has delivered a sharp protest to the government of Ukraine about the treatment of themedia in the run-up to Presidential elections at the end of October.
  The letter came as Ukraine was disgraced in an international report on press freedom. The French press freedom NGO Reporters Sans Frontieres (RSF) has today placed Ukraine 138th equal (with Mauritania) out of 167
  in the world in its annual assessment of all countries. Ukraine is the lowest placed European country in the report; all below it are in Asia or Africa.
  
  The NUJ has delivered its protest to the Ukrainian Ambassador in London, Ihor Mitiukov. Union leaders had a meeting with him on September 16, the fourth anniversary of the disappearance of slain website editor Gyorgy
  Gongadze.
  
  The letter drew attention to attempts to suppress reporting on the TV Fifth Channel, the website Maidan and the news agency Unian.
  
  The text of the letter is below. For more information telephone Tim Gopsill on (44) 207 843 3701, email timg@nuj.org.uk
  
  For the RSF report, go to
  http://www.rsf.org/article.php3?id_article=11715
  
  
  
  Ihor Mitiukov
  Ambassador of Ukraine
  Ukrainian Embassy,
  60 Holland Park
  London W11 3SJ
  25th October 2004
  
  Dear Ambassador,
  I write, further to our meeting on 16 September about the Gongadze case and press freedom in Ukraine. At that meeting you assured us that the Ukrainian authorities are doing their best to defend and encourage press freedom. In this respect we bring to your attention reports we have
  received of serious attacks on press freedom in the course of the current presidential election campaign in Ukraine.
  We are gravely concerned about the problems faced by the Fifth Channel, an important source of independent news reporting. The recent decision of the Pechersky district court to freeze the station’s bank accounts, and decisions of the National Television and Broadcasting Council that
  could lead to the channel being denied a broadcasting licence amount to an attempt to silence the channel. We ask you to convey our strongest possible protest against these actions, which amount to censorship.
  
  The actions against the Fifth Channel take place in a context of other attacks on press freedom in the course of the election campaign. Those brought to our attention by our Ukrainian colleagues and by organisations monitoring the Ukrainian media include:
  -- The harassment of Mikhailo Svistovich, editor of the internet site “Maidan”, by Ukrainian security service officers who carried out an unlawful search of his home;
  -- Obstruction of journalists who tried to report the attack by security services officers on the offices of “Svoboda Vyboru”; and
  -- Refusal of a number of official bodies to accredit journalists from Unian, one of the largest news agencies, which its journalists suspect is due to its attempts to present balanced coverage of the election.
  
  We request that the Ukrainian authorities take urgent action to end these attacks on press freedom, without which no development of democracy is possible.
  
  Yours sincerely,
  
  JEREMY DEAR
  General Secretary
  National Union of Journalists
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.27 | Сергій Кабуд

    десщ сподіваюсь вранці надішлю (-)

• 2004.10.27 | Бабай

  І ще треба англомовні ключові слова для англ. версії

  Keywords for search engines, etc.
  
  Сюди
  http://maidan.org.ua/eindex.html
  
  Воно ще не закінчене.
  
  Ідеї всякі вітаються.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.27 | Mykyta

    Re: І ще треба англомовні ключові слова для англ. версії

    ukraine elections news president civil controll controlling "exit-poll" results
    
    yushchenko jushchenko yanokovych janukovych yanukovich janukovich

• 2004.10.27 | Стопудів

  ЩО перекладати?

  Перекладати дайджести, які раз у годину-три з’являтимуться у Статтях. Було б добре оперативно перекладати і найгарячіші і знакові новини типу «Шуфрич збив людину», «Кияни радо вітають колонну», «Напали бандити», «У бандитів вилучено зброю і посвідчення офіцерів міліції!», хоча б двома реченнями (Що, Хто, Де, Коли).
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.27 | fahid

    Yushchenko team: Provocations after parade are planned.

    "We know from very reliable sources that after the October 28 parade fake Yushchenko supporters will appear in crowded places like markets and railway stations. They will behave aggressively to veterans and proclaim slogans like "For victory of nationalism!" or "For our faith!". The goal is to provoke animosity to Yushchenko among the World War II veterans", said О. Zinchenko to the press. The HQ of Yushchenko campaign issued a ban for any public actions by Yushchenko supporters on that day. On October 28 the parade dedicated to the 60th anniversary of the liberation of Ukraine from Nazi occupation will take place in Kyiv.

• 2004.10.27 | Стопудів

  ЯК перекладати?

  Наплювати на стиль викладу – головне перекласти.
  
  Вітається репортажність і оперативність.

• 2004.10.27 | Бабай

  Статтю Свистовича на англійську для Репортерів без кордонів

  Михайло Свистович: Як мене обшукувала та допитувала СБУ
  
  
  Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1098793976.html
  
  Коли співробітники СБУ приїхали до мене проводити обшук, я був нервовим і злим. Щоденно відбувалися арешти активістів громадянської кампанії “ПОРА!”, я мотався, як навіжений, по Києву, і два дні майже не бував в інтернеті, не спав та не ночував вдома. Не збирався ночувати і в ніч на 22 жовтня, але мені зателефонував один з майданівців та повідомив, що в електронній пошті купа різноманітних звернень у різноманітних варіантах від правозахисників, і ніхто не може розібратися, що саме ставити.
  
  На моє, як виявилось, щастя, моя електронна майданівська пошта не відкрилася в інтернет-експлорері там, де я мав залишатися на ніч (таке буває через якісь настройки комп’ютера, з якими ми ще не навчились боротися). Не відкрилася вона і в двох інтернет-кафе, а Заяву Чернігівського громадського комітету захисту прав людини з приводу масових порушень конституційних прав громадян України - членів громадянської кампанії “ПОРА!” у місті Чернігові та переслідувань їх за політичними ознаками, яка була нам надіслана, слід було поставити обов’язково – 22 жовтня о 14.30 в Чернігові мав розпочатися студентський страйк на підтримку активістів “ПОРИ!” Олександра Коваленка та Олександра Ломако, які і досі знаходяться за гратами, оскільки першому з них наші, з дозволу сказати, “правоохоронці” підкинули фальшиві гроші, а другому ще й вибухівку.
  
  Тому, придушивши “жабу”, довелось брати таксі та їхати за 70 гривень до Ірпеня, куди я добрався о третій годині ночі. Посидівши в інтернеті до шостої, вже збирався лягати спати, аж тут зателефонували і повідомили про затримання в Ужгороді активіста кампанії “ПОРА!” Віктора Щадея. Далі почали надходити повідомлення про обшуки у Києві. Поставив інформацію до інтернету, почав телефонувати до міськвідділу, дівчини, в якої ночував Віктор, народним депутатам, допоки сили не полишили мене, і біля восьмої ранку я просто “відключився” під час чергового дзвінка вже не пам’ятаю навіть кому.
  
  Поспати вдалося біля 45 хвилин, коли до мене “завітали”. Саме тоді я заснув так міцно, що і гарматами не розбудиш, і почав продивлятися чудовий сон, як народ блокує злітну смугу в аеропорті “Бориспіль”, звідки за кордон намагаються втекти наші нинішні можновладці. Та мозок рефлективно зреагував на слово “обшук”.
  
  Виявляється, що тільки-но моя дружина відчинила двері, щоб вести чотирирічну дочку у садочок, як на порозі виросло як мінімум шестеро людей у цивільному, які пред’явили Постанову Шевченківського районного суду м. Києва про проведення у мене обшуку. Поки вона голосно (щоб я почув і зреагував) сперечалася з ними, що мене немає вдома, і просила їх зачекати 15 хвилин, поки вона відведе дочку і повернеться, я набрав номер мобільного телефону народного депутата України від нашого округу Євгена Жовтяка. Коли набирав – почув, як наші “гості”, які не бачили, що я роблю, казали дружині, що справа серйозна, пов’язана з тероризмом і зберіганням вибухівки, тому всі телефонні дзвінки нам робити заборонено.
  
  Це розлютило мене досить сильно, хоча й менше, ніж перерваний сон, і я, кинувши Жовтяку фразу “В мене СБУ проводить обшук і забороняє телефонувати” вилетів в коридор з криком “Хто тут такий розумний, що забороняє мені телефонувати?” Далі, як з рогу достатку, посипалися мої питання про правові підстави ранкового візиту і незаконної вимоги, запевнення про неминучість покарання за порушення Закону, звинувачення візитерів у порушенні Конституції і законодавства, всіх мислимих моральних та аморальних норм, мої рішучі запевнення, що я таки буду телефонувати, скільки мені захочеться і захищатиму це своє право всіма доступними мені способами (я не мав на увазі залізну ломаку у коридорі біля входу до кімнати та бейсбольну біту біля вікна, вже пізніше зауваживши “гостям”, що ці предмети не є “забороненими для обігу на території України). Мене підтримала дружина, заявивши, що вона – помічник-консультант народного депутата України і закони все ж таки знає.
  
  Мені вручили Постанову Шевченківського районного суду від 21 жовтня 2004 року, якою, цитую, “суддя Шевченківського районного суду м. Києва Малинников О.Ф. за участі прокурора Буряка Віталя Анатолійовича, “розглянувши подання заступника начальника 3-го відділу Слідчого управління СБ України майора юстиції Примака Дмитра Олеговича щодо надання дозволу на проведення обшуку житла та іншого володіння”, давав дозвіл провести у мене вдома обшук на предмет пошуку “вибухових речовин та предметів, заборонених для обігу на території України”, а також документів, пов’язаних з цим усім барахлом.
  
  Мабуть тому, що в мене трусилися руки і ноги (від хронічного недосипу, а не від гніву чи страху), “гості” спробували перехопити ініціативу, але наразились на чергову порцію правового та політичного лікнепу, а також пророцтв, що з ними буде після виборів, якщо вони спробують підкинути мені вибухівку або якісь “предмети” на кшталт наркотиків чи фальшивих грошей. На мої слова, що зараз тут буде купа журналістів, міжнародних спостерігачів, адвокатів та народних депутатів, вони впевнено заявили, що нікого сюди не пустять, після чого були змушені прослухати витяг із Закону “Про статус народного депутата України” та побачити усмішку на моєму обличчі: “Я хочу на це подивитися”. Вони спочатку спробували заперечити, що керуються іншими законами, та я заявив, що “їхні” закони не суперечать “моїм”, і почав вимагати назвати мені статті, які забороняють народним депутатам і адвокатам заходити під час обшуку, а також вимагав показати мені документ, в якому йдеться про заборону на телефонні дзвінки під час обшуку, зазначивши, що, якщо це якісь підзаконні акти, то я доб’юся їх скасування у судовому порядку та вимагатиму покарання для працівників, які використовують інструкції, що суперечать Конституції і законодавству. Також розповів їм, що таке злочинний наказ, яке покарання за його виконання і про те, що ніхто не зобов’язаний його виконувати. Свої майже безперервні тиради я переривав короткими репліками, даючи вказівки дружині зателефонувати у штаб, щоб скликали всіх наших, та слідкувати за присутніми, щоб вони нічого не вийняли із широких штанин та не “подарували” нам. За саму квартиру я був спокійний, оскільки в нас постійно товчеться купа наших людей, тому щось підкинути проблематично (а зараз в мене взагалі цілодобове чергування наших активістів, озброєних “незасвіченими” мобільними та списком телефонів депутатів, адвокатів й інших необхідних для швидкого реагування осіб).
  
  Не дивлячись на обіцянки пред’явити мені законні підстави для свої незаконних вимог, нічого мені так і не показали, і я перейшов до присутніх у моїй квартирі. Точніше не перейшов, а продовжив, бо ще під час моєї “лекції” про права людини у світлі української футурології з прив’язкою до можливого повороту після виборів долі тут присутніх, я зібрав їх усіх в кімнаті, щоби були в полі зору, і поставив вимогу пред’явити мені посвідчення. Документи пред’явили підполковник і два старших лейтенанти, на різке моє питання “Хто такі?” та вимогу до всіх зайвих покинути моє житло, двоє молодих хлопців з явним відбитком короткого терміну перебування у правоохоронних структурах (як потім нам сказав юрист зі штабу Ющенка, це були курсанти СБУ) хором промовили “Поняті” і синхронно полізли до кишені за документами. Інші двоє на мою вимогу, з якою підполковник погодився, покинули квартиру.
  
  Я перейшов до понятих, спитавши у підполковника “Хто це такі і як їх звати?” Він сказав, що ще не встановив їхніх осіб, на що я поставив вимогу, щоб вони йшли геть невстановленими (вони пішли до мікроавтобусу, в якому й приїхала вся ця команда), а понятих треба взяти з місцевих, наприклад, сусідів, бо я не хочу заробити косоокість, слідкуючи ще й за понятими, щоб чогось не підкинули.
  
  Апеляція до об’єктивності та знов таки футурологічні прогнози зробили свою справу. Одним з понятих був наш сусіда, іншим – чоловік, якого ви всі знаєте з новин Майдану. Це – Іполит Матіюк, який виявив у Броварах підлог з боку голову територіальної виборчої комісії. Він саме підійшов до нас зі штабу, коли обшук ще не розпочався.
  
  На той час я вже остаточно прокинувся, тому тіло стало слухняним, однак “територію” іще “не зайняв”. Вхопившись за мої звинувачення, вони спробували образитися на “наклеп” з мого боку щодо їхніх намірів підкинути мені якусь гидоту, але це тільки викликало нову тираду з мого боку. Я пояснив, що, якби вони дійсно підозрювали наявність у мене вибухівки, то провели б обшук негайно після того, як підкинули її до громадської приймальні кампанії “ПОРА!” у Києві (я свідомо не вживаю ніколи щодо обшуків в активістів “ПОРИ!” слова “знайшли”, лише – підкинули, бо чудово знаю, що всі наші люди є прихильниками ненасильницького спротиву), адже за стільки часу, якби у когось і зберігалося вдома щось подібне, то він би вже давно позбувся такого компромату. І відразу задав питання: “Навіщо ви калічите долі молодих людей, фабрикуючи їм кримінальні справи?” При цьому зробив наголос саме на них, бо я вже життя бачив, і мені не так страшно, на що один зі старших лейтенантів заперечив: “У Вас же діти!” Я вхопився за цю фразу: “Так ви все таки приїхали, щоб мені щось підкинути, якщо шкодуєте моїх дітей?” Закінчилося це все вивертанням їхніх кишень та обшуком “гостей” з нашого боку. Нічого особливого, навіть табельної зброї, в них не виявилось. Пізніше, коли підполковник виходив на вулицю, щоб переговорити чи то по телефону, чи то з підлеглими, я супроводжував його до дверей і зачиняв їх за ним. А коли відчиняв, щоб його впустити, то він ставав до стінки і клав на неї руки, повертаючись до мене спиною для обшуку: “Ось дивись, я нічого з собою не приніс”. Це був такий своєрідний жарт з його боку.
  
  Тут варто зазначити, що, оскільки повідомлення на Майдані та широка розсилка про обшук в моїй квартирі з’явилися майже відразу, вже під час нашої суперечки безперервно лунали дзвінки від журналістів, депутатів, українських та міжнародних правозахисників, я виходив у прямий ефір “5 каналу”, радіо “НАРТ” і ще кількох радіостанцій .(всіх уже не пам’ятаю), голосно називаючи при “гостях” з ким саме розмовляю (іноді навіть їм жартома пропонував пояснити в прямому ефірі свої дії), а тому ми довго не могли розпочати обшук, поки вони ледь не почали благати, щоб я хоча б хвилину не брав телефон, адже про початок обшуку треба оголосити.
  
  Єдине, що нам не вдалось, це – відправити у садочок дитину. Вони категорично заборонили дружині виходити і не пристали на жоден з запропонованих нами варіантів (супроводжувати її з дитиною і назад, вийти всім разом за двері і почекати 15 хвилин, поки вона повернеться тощо).
  
  Під час обшуку я розставив людей так, щоб ніхто з “гостей” не залишався поза увагою. Сам я слідкував одночасно за усіма, більше уваги приділяючи тому старшому лейтенанту, який був під наглядом сусідського недосвідченого й аполітичного хлопця.
  
  Підполковник сів читати мій комп’ютер, дискети і компакт-диски, що викликало в мене неймовірно захоплення, оскільки там є багато файлів, які містять у собі яскраві свідчення злочинності правлячого режиму і нашої боротьби з несправедливістю в судах та інших інстанціях. Я включив йому інтернет і Майдан, де він зміг прочитати про події он-лайн і привітав з можливістю стати знаменитим. Старші лейтенанти переривали квартиру, і з цього я зловтішався, бо для мене завжди є найбільшою мукою щось шукати в однокімнатній квартирі, вщерть забитій книжками, сотнями паперових товстих тек з документами, іграшками, одягом та всіляким господарським мотлохом. Будь-які перестановки в моїй халупі нагадують гру “у п’ятнадцять”. Коли для того, щоб щось кудись поставити, потрібно переставляти всі речі послідовно. Саме тому після обшуку в кімнаті залишився більший порядок, ніж був до нього (сьогодні наша знайома аж здивувалася, як у нас стало гарно), бо під час виборів, коли немає часу ні на що, ми розвели величезний бардак. І жоден обшук не зрівняється з моєю дружиною, яка з криком “Мені немає що вдягти” вигрібає з шафи все на підлогу, знаходить потрібну річ і мчить з хати, вигукуючи “Я поспішаю”. Вона образиться на ці слова, якщо прочитає, і розкаже всім, що гіршого за мене немає, оскільки я постійно бігаю від комп’ютера до телефону та туалету (там я палю), хапаючи потрібні мені в цю хвилину книжки і папери, але ніколи не кладу їх на місце, зранку сідаю за комп’ютер, не прибираючи свого матрасу з підлоги й гне складаючи канапи, де вона спить з дітьми, оскільки “не маю часу” (ця фраза стала моєю своєрідною візитівкою). Ну і з одягом поводжуся відповідно. А діти, вертаючись зі школи й садочка, довершують цю апокаліптичну картину своїми іграми.
  
  Обшукувачі не могли дозволити собі такої розкоші. Вони були змушені обслідувати квадрат за квадратом, тому в їхніх інтересах, щоб швидше закінчити обшук, було допомагати нам акуратно складати всі речі на місце. А коли старший лейтенант, що рився у книжках, які давно ніхто не читає за браком часу, жахнувся від шару пилюки, йому була запропонована волога ганчірка. Комічним було також обшукування канапи, бо, щоб її, напівполаману, підняти та відсунути, потрібні зусилля мінімум трьох людей, що ми і робили спільно та зі сміхом.
  
  Я не можу звинувачувати цих людей, які виконували наказ обшукувати мою квартиру, і, окрім кількох моментів на початку, поводили себе досить ввічливо і коректно, в тому, що вони мали завдання мені щось підкинути. Але не відкидаю такої можливості з огляду на спробу заборонити мені телефонувати та заяви, що ні адвокат, ні народні депутати не мають права заходити під час обшуку. Водночас припускаю, що їх дійсно накрутили, що існує справжня терористична організація, тому вони деякий час відчували себе народними захисниками. Та коли вони зрозуміли чи то те, що нічого підкинути не вдасться (це у випадку, якщо в них було таке завдання), чи то те, що нічого не знайдуть, і ми – не терористи (у випадку, якщо вони дійсно припускали, що в мене може бути вибухівка та інші “предмети”), пристрасті вляглися, і ми майже подружились. Обшук проходив з жартами і постійною агітацією з нашого боку, зауваженнями, що їм має бути соромно виконувати накази тих, кого вони замість нас повинні “досліджувати”, і закликами добре подумати, бо скоро їм, можливо, доведеться робити вибір між режимом, який переступить межу, і народом. Взагалі я дуже шкодую, що не записав своє ранкове красномовство на диктофон, оскільки так гарно і складно я вже не зможу у спокійній ситуації ні промовити, ні написати.
  
  Був один цікавий момент, коли я пояснював як негарно, коли силові структури перетворюються на озброєний загін влади і виконують непритаманні їм функції не охорони громадського порядку та безпеки, а політичного тиску. Вони спробували заперечувати, що у США (дались їм всім ці США) також ФБР тисне на людей, але тут мене понесло: “ФБР не ходить по гуртожитках і не відмовляє студентів йти на мітинг у підтримку будь-якого кандидата, не залякує їх за це в’язницею, не погрожує виключенням...” Більше вони не сперечались, лише зауважили, що вони – не міліція. А коли з наших розмов зрозуміли, що саме міліція підкидала нашим хлопцям вибухівку і фальшиві гроші, то, здається, навіть зраділи, що не СБУ.
  
  Роздаючи наліво і направо телефонні інтерв’ю, я розповідав, що працівники СБУ читають наші судові справи проти влади на захист знедолених людей і переповнюються гнівом до правлячого злочинного режиму купки бандитів та олігархів. Працівники лише гірко зітхали на такі мої жарти. Дочка, яка давно вже звикла до скопища людей у квартирі, не звертала на обшук жодної уваги і спокійно гралася та малювала.
  
  Час від часу ідилія переривалась моїми вказівками не розслаблятися і продовжувати уважно слідкувати за обшукувачами. Їх це ображало, але я пояснював, що нашим хлопцям уже підкидали вибухівку і фальшиві гроші, тому в мене така ситуація, що я перестану їх підозрювати тільки тоді, коли отримаю на руки протокол обшуку, в якому буде зазначено, що нічого непристойного в мене не знайдено. Іще ідилія переривалась регулярними криками в рації, що сюди наближається то одна, то інша група людей з числа наших прихильників, і підполковник віддавав наказ “не пускати”. Виконати цей наказ силами того маленького загону, що приїхав, було неможливо, тому я сам з посмішкою звернувся до народу через двері та вікна, щоб він не “штурмував” мою квартиру, а спокійно почекав на вулиці. Посмішці повірили, оскільки щирою під примусом вона бути не могла б.
  
  Побачивши, що все закінчиться нормально, я вже встиг дати відбій народним депутатам, щоб не їхали до мене, а відвідали краще місця проведення інших обшуків, як ідилію зіпсувала адвокат Тетяна Монтян. Уявляючи страшні картини “есбеушних репресій”, вона пройшла через очеплення, як ніж крізь масло, влетівши вихором до квартири з дикими криками на кшталт “Стоять! Хто? Що? Кого?” (перепрошую за недослівні цитати). За нею забіг переляканий підполковник, який виходив на вулиці переговорити з нашоукраїнським юристом (він не мав адвокатського посвідчення), та почав вимагати, щоб вона покинула квартиру, на що Монтян почала голосно сміятися і питатися “А хто Ви такий? А чого це я маю Вам представлятися? А представтеся спочатку Ви? Може Ви особливо небезпечний злочинець Вася Пупкін, який перебуває у міжнародному розшуку?” Коли підполковник зовсім не агресивно, а примирливо промовив “Ну мені що, битися з Вами?”, очі Монтян радісно спалахнули, і вона з вигуком “Битися! Давайте! Хто перший?” почала скидати куртку. “Монтян перестань, - сказав я їй, - “я вже майже загітував хлопців голосувати проти Януковича, а ти тут все псуєш”, а хлопцям пояснив, що це – адвокат Монтян, дружина судді Василенка, що вона хороша і безкоштовно захищає нещасних людей, але дуже не любить правоохоронців, бо має на це підстави. Переконати їх у позитивності Монтян мені не вдалося, як і переконати її у тому, що серед есбеушників можуть бути нормальні люди. Але всі заспокоїлись, і обшук продовжився спокійно.
  
  Окрім наведення порядку, була від обшуку й інша користь. Старший лейтенант знайшов в одній із книжок 100 гривень і простягнув мені, жартуючи: “Перерахуйте, чи я щось не вкрав”. Я поклав їх до кишені, а потім, коли вже після обшуку віддавав дружині, виявилось, що вона нічого про них не знає. Очевидно, поклала колись і забула. Про всяк випадок ми їх відразу ж витратили на продукти, попросивши продавця перевірити їх на детекторі, чим викликали неабияке здивування, адже нас тут добре знають і довіряють. Довелось пояснити причину.
  
  Знайшлися також нові шкарпетки, але загублених вже понад місяць тому у власній квартирі трьох блокнотів, двох манікюрних ножиць та подарованої у Вашингтоні українським політв’язнем джинсової сорочки навіть обшук, на жаль, не виявив.
  
  Коли нарешті склали протокол, що я чистий, як сльоза дитини, мені вручили повістку на виклик до СБУ на 15.00 на Володимирську, 33 як свідка по Кримінальній справі №231, що порушена 16 жовтня 2004 року за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.258 (Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років) і ч.1 ст.260 (Створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності – карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років) Кримінального кодексу України. Я дуже хотів встигнути залізти у душ, якого не бачив три дні, але це мені не вдалось. Завадили журналісти та міжнародні спостерігачі, які приїхали на місце подій. А ще міліція, яка раптом почала питати, чи все у нас нормально, і чи не ображали нас есбеушники. Насправді, звичайно, їх цікавило не це. Просто вони перелякалися, що нічого не знають про обшуки на ввіреній їм території, адже про візит до моєї квартири не були попереджені ні міліція, ні ірпінське й обласне СБУ.
  
  Спостерігачі від ОБСЄ виявились старими знайомими ще з виборів-2002 і дуже зраділи, побачивши знайомі обличчя.
  
  Після обшуку я подарував кожному з офіцерів настільну книгу громадянської кампанії “ПОРА!”, яка є для неї своєрідним дороговказом. Це книга “Від диктатури до демократії” відомого ідеолога ненасильницького спротиву Джіна Шарпа, в якій чітко пояснюється, що насильницький спротив є не таки ефективним, як ненасилля, а тому у насиллі в наш час не має сенсу. “ПОРА!” сама переклала цю книжку на українську мову та звернулася до Джіна Шарпа за дозволом на друк. Дізнавшись, що коштів на видання ще немає, Шарп розчулився і сам дав 5 тисяч доларів (переклад, верстку і т.д. зробили самі активісти “ПОРИ!” безкоштовно).
  
  Зважаючи на зразкову поведінку працівників СБУ під час другої частини обшуку та сподіваючись прихилити їх на бік народу, я написав у протоколі, що зауважень не маю, пробачивши їм неправомірні вимоги, які вони висували на початку.
  
  На допит мене везла Монтян на своїй машині. По дорозі ми заїхали до судді Василенка, який вирішив мене провести, “щоб не вкрали по дорозі”. Коли я взяв перепустку і вийшов на двір, щоб зайти в інші двері, біля СБУ з’явилися спостерігачі від ОБСЄ та “Новий канал”, якому працівники СБУ вперто забороняли знімати. Скінчилося тим, що журналістку та оператора запросили розібратися до середини, а я вирішив не заходити, поки їх не відпустять. Прибігла прес-секретар СБУ Марина Остапенко і владнала конфлікт. Журналістів відпустили, і я пішов на допит під прицілом камер “Нового” і “5-го”, який прибув трохи пізніше. В цей час у сусідній з СБУ кав’ярні збиралися відвідувачі Майдану та журналісти, що вирішили чекати на мене.
  
  Я страшенно люблю допити, але мене на них, на жаль, рідко викликають (останній раз у цій сірій будівлі я бував іще в часи КГБ). Бо допит – це є унікальна можливість говорити скільки завгодно та мати уважного слухача. Ті, хто знає мене, і мали нещастя слухати мої розповіді про щось фундаментальне, підтвердять, що витримати це дуже нелегко. Це набагато гірше, ніж мої величезні статті. Коли мене починає нести, я перескакую з теми на тему і можу говорити ледь не цілодобово. Рідкий птах дослуховує навіть до половини моєї розповіді. Тут же мій співрозмовник змушений був не просто терпіти мене, але й уважно слухати. В нього просто не було іншого виходу.
  
  Щоб зекономити час, я повівся так, як нікому поводити себе на допитах не раджу. Бо можна серйозно проколотися. У своїй ситуації я міг собі це дозволити, але іншим, окрім тих, хто має досвід і знання у цій “галузі”, не раджу. На початку допиту Вам повинні прочитати Ваші права, роздрукувати чи написати їх та дати підписати. Тільки після цього допит можна розпочинати. Раджу покласти ці права поряд з собою і постійно до них заглядати під час допиту.
  
  Оскільки мені це було не потрібно, і я не збирався використовувати свої права (наприклад, не свідчити проти себе), бо не маю, що приховувати, я попросив їх не читати й не роздруковувати, однак пан підполковник не погодився. Мабуть, боявся, що це – провокація з мого боку. Тоді я попросив читати мені права швидким речитативом.
  
  По закінченні читання прав, я першим задав питання, скориставшись своїми правами: “На яких підставах у мене проводився обшук?”, зазначивши, що мене цікавить не відповідь “На підставі Постанови суду”, а підстави, за якими суддя прийняв таке рішення. Я маю право знати, які докази йому надали, щоб він видав аж таку постанову. Бо пошук вибухівки – це серйозно. Чи хтось бачив, як я носив валізами тротил додому, гублячи по дорозі крихти вибухівки? Чи хтось може засвідчити, що мої діти граються на вулиці бойовими набоями? На кого мені подати до суду за сфальсифіковані оперативні дані, якщо підставою стали вони? А може хтось написав на мене письмову заяву, і я зможу купити нову канапу, відсудивши моральну шкоду?
  
  Та все виявилося значно простіше. Слідчий спокійно й обґрунтовано пояснив мені, що, оскільки вибухівку знайшли в офісі кампанії “ПОРА!”, то тепер на її наявність перевіряють всіх її активістів. Оскільки я не приховую своєї приналежності до “ПОРИ!”, тому в мене і провели обшук.
  
  Своєї приналежності я дійсно ніколи не приховував, хоча й не афішував з однієї простої причини: для того, щоб ніхто не міг здобути собі політичні чи якісь інші дивіденди від участі в кампанії, ми прийняли принцип не вживати прізвищ активістів, окрім випадків репресій, коли людині загрожує небезпека. Цей принцип начисто відбивав охоту купатися в променях слави та змагатися за кількість розданих інтерв’ю журналістам, бо яку славу може здобути активіст Петро чи активістка Людмила? Оскільки так вже давно склалося, що на Майдані мене знають під власним прізвищам, то я ніколи не писав про свою участь в “ПОРІ!”, уникав виступів перед камерами, а газетярів просив не вживати мого прізвища. Так само чинять й інші наші активісти. Завдяки “доблесним” правоохоронцям, тепер цей секрет полішинеля перестав бути секретом взагалі. Та СБУ – не журналісти. І тут, навпаки, діє принцип повної відкритості – ми не приховуємо своїх намірів та планів, які є чесними і чистими, та готові брати на себе відповідальність за всі наші погляди, дії, кроки.
  
  Ще одна процесуальна деталь. Ви можете вимагати, щоб саме Ви вели протокол допиту. Мій підполковник був не проти. Але, знаючи себе, я розумів, що у такому разі допит затягнеться до ранку, тому вирішив, що хай пише сам, уважно слухає і скорочує, як йому заманеться. Бо, почувши питання “Що таке кампанія “ПОРА!”, як вона діє, які її принципи, структура, організація, спосіб прийняття рішень тощо?”, я звалив на голову бідолашного слідчого всю світову теорію і практику ненасильницького спротиву та побудови мережевих структур, розповідав йому про “Солідарність”, “Отпор” і “Кмару”, принципи Майдану, афініті-груп та способи самоорганізації людей прямо на нашому форумі (написання листівок, їх друк та розповсюдження). Окрім того на мого співбесідника було обвалене повне зібрання передвиборчої аргументації.
  
  Я запропонував витягти з інтернету цілі шматки і вставити до протоколу, але там не виявилось інтернету (я добровільно взяв на себе зобов’язання роздрукувати та принести слідчому підбірку найкращих матеріалів).
  
  Він спочатку уважно слухав, але йому було важко. Йдеться не про розумові здібності. Просто людині з ієрархічної структури важко зрозуміти з першого разу побудову неієрархічних структур, які неможливо знищити, скількох би людей вони не заарештували. Він пробував мене коректно перебивати і скорочувати. Та я казав, що він не зрозуміє наступного, якщо не розповім оцього (і я не знущався, а казав чисту правду), і продовжував.
  
  Фактично все, що я йому розповідав, є в інтернеті. А чого немає, так тільки тому. Що руки не доходять написати. Щоб скоротити допит і відразу розставити крапки над “і”, я пояснив йому відомий всім факт, що існує дві структури кампанії “ПОРА!” під назвами “чорна” і “жовта” (за кольором перших листівок – в одних чорно-білі, в других – жовті), і що 22 серпня вони вирішили діяти під одним логотипом та дозволили одна одній вільно обмінюватися інформацією на сайтах, що часто люди є і там, і там, але все одно ці дві структури не злились в єдину, тому краще мені не задавати питань про “жовту” “ПОРУ!”, бо я не маю часу дізнаватися, що там робиться, а тому не хочу давати неправдивих свідчень на підставі чуток, пліток тощо. Єдине зазначив, що ідеологія обох “Пір” фактично не відрізняється, і обидві структури дотримуються принципу ненасильницького спротиву та діють в рамках Закону.
  
  Мій потік свідомості перервав співробітник СБУ, який зайшов до кабінету і ледь не благав мене увімкнути мобільний телефон, який я поставив на беззвучний сигнал та поклав до кишені, щоби дзвінки співчуваючих не заважали моїй просвітницькій місії. Офіцер сказав, що центральний телефон буквально заблокований дзвінками, і дуже просив, щоб я казав всім передзвонити пізніше. Глянувши на мобільний, я побачив, по-перше, що молов язиком безперестанку півтори години, а, по-друге, що за цей час мені надійшло 27 дзвінків, які залишилися без відповіді. Уявив, скільки ж дзвінків в такому разі надійшло на центральний телефон СБУ, і мені стало їх шкода.
  
  Ми призупинили допит, щоби вирішити дилему, як бути з телефоном. Зійшлися на тому, що я відповідатиму по телефону і проситиму передзвонити ще години через півтори, а в перервах між дзвінками говоритиму скоромовкою блоками і, поки відповідатиму на наступний дзвінок, слідчий увіковічуватиме моє красномовство на лаптопі у скороченому вигляді, а я потім дивитимусь, чи точно він закарбував.
  
  Через мою велеречивість і недостатнє знання особливостей мого характеру адвокатом Монтян та помилку у комунікації між нею та майданівцями, вийшло так, що я не дотримав свого слова – не оприлюднювати прізвища працівників СБУ. Вони про це дуже просили (не вимагали і не погрожували), і, оскільки поводили себе, як я вже зазначав, цілком коректно, я їм це пообіцяв. Але Монтян виходила з досвіду своїх клієнтів, що допит триває десь півтори години, і що під час нього просять вимкнути мобільний телефон, тому про все це розповіла нашим новинарям, сказавши їм про всяк випадок прізвище слідчого, яке вона побачила у повістці. Правда, вона сказала, щоби не починали телефонувати раніше, ніж через півтори голини і оприлюднювали прізвище в разі, якщо виникне підозра, що мене не випустять (її навіть прес-секретар СБУ Марина Остапенко особисто запевняла, що зі мною нічого не станеться), та й то після сигналу, але якийсь новинар зрозумів все по-своєму і поставив новину із прізвищем, коли півтори години минули, а мій телефон не відповідав.
  
  Поновивши допит, ми глянули один на одного і зрозуміли, що обидва уже ніякі. Сил у нас не залишилось, тому далі усе йшло, як мокре горить. Підполковнику, на мій погляд, вже давно все стало ясно, що “ПОРА!” – це ніяка не терористична організація, і що нічого такого від мене сенсаційного він не дізнається, бо ми і так відкриті далі нікуди. Тому він задав мені лише формально потрібні для протоколу питання “Чи проводить “ПОРА!” військові вишколи, стройову підготовку, навчання володіння різними видами зброї, чи планує організовувати та брати участь у масових безпорядках, застосовувати зброю та вибухівку і т.ін.”, попросивши відповідати “так” або “ні”. Я запропонував сконструювати відповідь з питання, тільки всюди поставити частку “не” і додав, що переважна більшість активістів “ПОРИ!” навіть на очі зброї чи вибухівки не бачили, бо в армії не служили.
  
  Далі він розпитав мене, що я знаю про вибухівку в громадській приймальні, де “знайшли” вибухівку, але застеріг, що, якщо це буде те, що у пресі, то багато відповідати не треба. Оскільки я приїхав туди з депутатом Жовтяком вже тоді, коли вибухівку підкинули, і приймальня була оточена міліцією, то додати до того, що написано в пресі я дійсно нічого не міг. Я наскільки можливо лаконічно виклав свої знання щодо ситуації, і він сконструював ще більш лаконічну відповідь.
  
  Потім я відповів на питання про своє знайомство з Ярославом Годунком, якого добре знаю, з яким бував у багатьох ситуаціях, але спілкувався тільки на політичні теми, тому навіть не знаю, чи він одружений, і нічого не знаю про його фінансові справи. Знаю лише, що він не є грошовим мішком, їздить на старих “Жигулях”, але й з голоду не вмирає, а про його фінансові стосунки з “жовтою” “ПОРОЮ!” мені невідомо нічого. Сам Ярослав – людина партійна, і до “ПОРИ!” жодного стосунку не мав, окрім подій у Мукачеві, де просто носив цю символіку. Тому скоріш за все він просто пішов назустріч комусь із знайомих та орендував для них офіс, адже жодна “ПОРА!” не є юридичною особою.
  
  Після цього ми пішли в інший кабінет, оскільки в мого слідчого не було принтера, роздрукували там протокол допиту, і я його підписав. Треба зазначити, що всі шість сторінок були написані без жодної помилки. Навіть коми були правильно розставлені.
  
  Поки друкувався протокол, я встиг іще своєму слідчому та двом присутнім там офіцерам трохи роз’яснити причини їхньої бідності, бо такі старі і страшні столи і стільці я бачив хіба що в науково-дослідних установах та районних бібліотеках.
  
  Наостанок я сказав підполковнику, що. якщо у нього ще виникнуть питання, хай не викликає мене повісткою, а просто зателефонує на мобільний, і я сам добровільно прийду на бесіду та все розповім. Хоч всьому особовому складу. Бо мені немає що приховувати, особливо своєї ненависті до правлячого режиму.
  
  Епілог.
  
  Це, звичайно, весело та цікаво, однак зовсім не факт, що все закінчилось би так само добре, якби про обшук у моїй квартирі не дізналися відразу народні депутати України, правозахисники і міжнародні спостерігачі, якби відразу про це не повідомили в ефірі та з трибуни Верховної Ради (окрема подяка Миколі Томенку), якби не було отієї зливи дзвінків, якби мене не супроводжували на допит і не чекали до кінця, поки я вийду.
  
  Не можу сказати, що я поніс сильні моральні страждання, чи моє життя сильно змінилося. Але мене бісить, чому я, законослухняний і чесний громадянин, який не робить нічого протизаконного, мушу взагалі щось міняти у своєму житті, бо інакше бандитська влада зробить із мене злочинця?
  
  Чому тепер я маю зачиняти двері своєї квартири навіть коли я вдома, хоча раніше, знаходячись у квартирі, не знав, що таке замок, якщо ми всі не спимо?
  
  Тому що, якщо натовп “стражів порядку” з ордером на обшук зайде до квартири без дзвінка, то в них, поки я зреагую, буде більше шансів підкинути гранати чи наркотики, які вони ж через годину нібито випадково “знайдуть”.
  
  Чому тепер наші діти не можуть постійно бігати з квартири на вулицю і навпаки, не турбуючи нас своїми дзвінками?
  
  Тому що... дивіться вище
  
  Чому тепер в моїй квартирі хтось обов’язково повинен знаходитися з дорослих, якщо нас немає вдома?
  
  Тому що... дивіться вище
  
  В принципі для мене майже нічого не змінилося. Більшість людей і так живе вдень за зачиненими дверима, і мені не важко (хоча і ліньки) зачиняти і відчиняти двері численним соратникам, які ходять до нас постійно. І до обшуку в мене вдома майже постійно хтось знаходився, бо тут фактично був бек-офіс нашого штабу, де, на відміну від офісу, можна було, не відволікаючись на дзвінки і тих, хто прийшов з індивідуальними скаргами чи просто поговорити і висловити підтримку, більш менш спокійно попрацювати над паперами чи здійснювати звідси обдзвін активістів, щоб розвантажити штабний телефон для інших потреб. Але до обшуку такий стан речей існував завдяки моїй власній волі, а тепер так повинно бути, бо мене змушують до цього своїми протиправними діями органи, які звуться правоохоронними. І ось саме це мене і обурює, що ті самі дії, які були і раніше, я роблю не тому, що хочу, а тому, що мушу.
  
  Звичайно, багато хто оцінить таку мою позицію просто як примху (фактично ж нічого у житті не змінилось), але ж вільна людина тим і відрізняється від невільної, що робить те, що хоче (якщо це не заважає свободі інших людей), а не те, що мусить. А мої незачинені двері нічиїй свободі не заважали.
  
  Я розумію, що, коли цинічні бандити при владі щось задумали, вберегтися все одно не вдасться, якщо не піти в підпілля, після чого тобі вже під час твоєї відсутності, як це було з активістом “ПОРИ!” Віктором Щадеєм в Ужгороді, підкинуть зброю чи ще якісь “предмети”, які у тебе без тебе все одно “знайдуть”, а тебе оголосять у розшук. Я навіть знаю, що на 29-31 жовтня намічені масові арешти активістів “ПОРИ!” та найбільш активних лідерів окружного рівня “Сили народу”. У ці дні вони (в т.ч. і жінки) всі “почнуть” раптом “нецензурно лаятись, приставати до перехожих, не реагувати на зауваження та не підкорятися законним вимогам міліції”. Затримувати планується на три дні, а потім, “якщо все буде нормально”, відпустять. А “якщо не буде”, то, вийшовши на волю, ми знову всі “почнемо” прямо біля воріт місць своїх нещодавніх ув’язнень “нецензурно лаятись, приставати до перехожих, не реагувати на зауваження та не підкорятися законним вимогам міліції”. А може і “почнемо” не просто “лаятись”, а “грабувати, красти, навіть ґвалтувати”. Просто біля воріт. І тоді нас закриють уже на більшу кількість днів.
  
  Все це нам відомо, але в підпілля ніхто з нас не піде. Бо і самі не відчуваємо себе винними, і за Законом не є такими, на відміну від влади та її “озброєного загону”, який чомусь зветься правоохоронцями, хоча дії цих “охоронців” підпадають саме під ч.1 ст.260 ККУ.
  
  Маю одне АЛЕ
  
  Я безмежно вдячний всім, хто занепокоївся моєю долею і цікавився нею, супроводжував мене, очікував, телефонував. Повторюю, без цих дій невідомо, якби все закінчилось. І такі дії потрібні навіть тоді, коли вони є зайвими. Тут забагато не буває і “краще перебдіть, ніж недобдіти”. АЛЕ...
  
  Але я б дуже попросив усіх проявляти таку саму (і навіть більшу) турботу до всіх затриманих активістів й так само реагувати на повідомлення про затримання, які з’являються у мережі. Ми не повинні дати їм можливість ламати молоді життя лише за те, що ці люди кинули відвертий виклик бандитам при владі й відверто відстоюють свої ідеали.
  
  І насамкінець для розрядки
  
  Сміх сміхом, але знову доводиться згадувати відомі з радянських часів деякі правила поведінки опозиціонера:
  
  1. Виходячи з приміщення (навіть виносячи сміття), зайди до туалету, якщо маєш в цьому хоча б найменшу потребу. Якщо тебе зненацька заарештують, то невідомо коли випаде така нагода.
  
  2. Іди до ванни відразу, як тільки відчув у цьому потребу. Не відкладай це на кілька годин, бо, якщо тебе зненацька заарештують, то невідомо коли випаде така нагода.
  
  3. Навіть виносячи сміття чи виходячи у найближчий кіоск за цигарками, вдягайся і взувайся тепло, зручно та у все чисте. Ні в якому разі не в капцях чи черевиках на босу ногу. Якщо тебе зненацька заарештують, то не виключено, що саме в цьому одязі та взутті тобі доведеться пробути кілька днів.
  
  Це навіть не параноя. Це просто звичайні правила гігієни та появи на людях, виконувати які дуже легко і навіть корисно – вони дисциплінують й підтримують у формі. Тому є актуальними і для демократичного суспільства, правда, з інших мотивів.
  
  Посміхніться, друзі! Ми все одно переможемо! Карфагени руйнуються, динозаври – вимирають. Закони історії та природи. І проти них не попреш, навіть маючи під орудою озброєні загони.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.27 | Mykyta

    Стаття страшенно довга

    На її повний переклад піде зо 2 дні.
    
    Тому буду перекладати вибірково (і по можливості, скорочувати). Може потім Михайло захоче глянути, чи я бува не випустив чогось дуже важливого.
    
    Переклад видаватиму порціями - на коли встигну сказати не можу.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.27 | Сергій Кабуд

      Re: Стаття страшенно довга

      тут може буде допомога-
      http://www.livejournal.com/community/2004_vybory_ua/249783.html?replyto=1850551
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.27 | Mykyta

        не дуже розумію про що йдеться

        Хто що кому має вислати?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.10.27 | Сергій Кабуд

          просто як візмете напишіть яку саме частину(-)

          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.10.27 | Mykyta

            Почав з цього абзацу

            
            
            Поспати вдалося біля 45 хвилин, коли до мене “завітали”. Саме тоді я заснув так міцно, що і гарматами не розбудиш, і почав продивлятися чудовий сон, як народ блокує злітну смугу в аеропорті “Бориспіль”, звідки за кордон намагаються втекти наші нинішні можновладці. Та мозок рефлективно зреагував на слово “обшук”.
            
            і далі перекладаю підряд. Зможу ще перекладати годину-півтори - тоді поставлю все, що встиг перекласти.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2004.10.27 | Mykyta

              Все. Мушу кидати. Ось що я встиг перекалсти

              Поспати вдалося біля 45 хвилин, коли до мене “завітали”. Саме тоді я заснув так міцно, що і гарматами не розбудиш, і почав продивлятися чудовий сон, як народ блокує злітну смугу в аеропорті “Бориспіль”, звідки за кордон намагаються втекти наші нинішні можновладці. Та мозок рефлективно зреагував на слово “обшук”.
              
              Виявляється, що тільки-но моя дружина відчинила двері, щоб вести чотирирічну дочку у садочок, як на порозі виросло як мінімум шестеро людей у цивільному, які пред’явили Постанову Шевченківського районного суду м. Києва про проведення у мене обшуку. Поки вона голосно (щоб я почув і зреагував) сперечалася з ними, що мене немає вдома, і просила їх зачекати 15 хвилин, поки вона відведе дочку і повернеться, я набрав номер мобільного телефону народного депутата України від нашого округу Євгена Жовтяка. Коли набирав – почув, як наші “гості”, які не бачили, що я роблю, казали дружині, що справа серйозна, пов’язана з тероризмом і зберіганням вибухівки, тому всі телефонні дзвінки нам робити заборонено.
              
              Це розлютило мене досить сильно, хоча й менше, ніж перерваний сон, і я, кинувши Жовтяку фразу “В мене СБУ проводить обшук і забороняє телефонувати” вилетів в коридор з криком “Хто тут такий розумний, що забороняє мені телефонувати?” Далі, як з рогу достатку, посипалися мої питання про правові підстави ранкового візиту і незаконної вимоги, запевнення про неминучість покарання за порушення Закону, звинувачення візитерів у порушенні Конституції і законодавства, всіх мислимих моральних та аморальних норм, мої рішучі запевнення, що я таки буду телефонувати, скільки мені захочеться і захищатиму це своє право всіма доступними мені способами (я не мав на увазі залізну ломаку у коридорі біля входу до кімнати та бейсбольну біту біля вікна, вже пізніше зауваживши “гостям”, що ці предмети не є “забороненими для обігу на території України). Мене підтримала дружина, заявивши, що вона – помічник-консультант народного депутата України і закони все ж таки знає.
              
              Мені вручили Постанову Шевченківського районного суду від 21 жовтня 2004 року, якою, цитую, “суддя Шевченківського районного суду м. Києва Малинников О.Ф. за участі прокурора Буряка Віталя Анатолійовича, “розглянувши подання заступника начальника 3-го відділу Слідчого управління СБ України майора юстиції Примака Дмитра Олеговича щодо надання дозволу на проведення обшуку житла та іншого володіння”, давав дозвіл провести у мене вдома обшук на предмет пошуку “вибухових речовин та предметів, заборонених для обігу на території України”, а також документів, пов’язаних з цим усім барахлом.
              
              Мабуть тому, що в мене трусилися руки і ноги (від хронічного недосипу, а не від гніву чи страху), “гості” спробували перехопити ініціативу, але наразились на чергову порцію правового та політичного лікнепу, а також пророцтв, що з ними буде після виборів, якщо вони спробують підкинути мені вибухівку або якісь “предмети” на кшталт наркотиків чи фальшивих грошей. На мої слова, що зараз тут буде купа журналістів, міжнародних спостерігачів, адвокатів та народних депутатів, вони впевнено заявили, що нікого сюди не пустять, після чого були змушені прослухати витяг із Закону “Про статус народного депутата України” та побачити усмішку на моєму обличчі: “Я хочу на це подивитися”. Вони спочатку спробували заперечити, що керуються іншими законами, та я заявив, що “їхні” закони не суперечать “моїм”, і почав вимагати назвати мені статті, які забороняють народним депутатам і адвокатам заходити під час обшуку, а також вимагав показати мені документ, в якому йдеться про заборону на телефонні дзвінки під час обшуку, зазначивши, що, якщо це якісь підзаконні акти, то я доб’юся їх скасування у судовому порядку та вимагатиму покарання для працівників, які використовують інструкції, що суперечать Конституції і законодавству. Також розповів їм, що таке злочинний наказ, яке покарання за його виконання і про те, що ніхто не зобов’язаний його виконувати. Свої майже безперервні тиради я переривав короткими репліками, даючи вказівки дружині зателефонувати у штаб, щоб скликали всіх наших, та слідкувати за присутніми, щоб вони нічого не вийняли із широких штанин та не “подарували” нам. За саму квартиру я був спокійний, оскільки в нас постійно товчеться купа наших людей, тому щось підкинути проблематично (а зараз в мене взагалі цілодобове чергування наших активістів, озброєних “незасвіченими” мобільними та списком телефонів депутатів, адвокатів й інших необхідних для швидкого реагування осіб).
              
              Не дивлячись на обіцянки пред’явити мені законні підстави для свої незаконних вимог, нічого мені так і не показали, і я перейшов до присутніх у моїй квартирі. Точніше не перейшов, а продовжив, бо ще під час моєї “лекції” про права людини у світлі української футурології з прив’язкою до можливого повороту після виборів долі тут присутніх, я зібрав їх усіх в кімнаті, щоби були в полі зору, і поставив вимогу пред’явити мені посвідчення. Документи пред’явили підполковник і два старших лейтенанти, на різке моє питання “Хто такі?” та вимогу до всіх зайвих покинути моє житло, двоє молодих хлопців з явним відбитком короткого терміну перебування у правоохоронних структурах (як потім нам сказав юрист зі штабу Ющенка, це були курсанти СБУ) хором промовили “Поняті” і синхронно полізли до кишені за документами. Інші двоє на мою вимогу, з якою підполковник погодився, покинули квартиру.
              
              Я перейшов до понятих, спитавши у підполковника “Хто це такі і як їх звати?” Він сказав, що ще не встановив їхніх осіб, на що я поставив вимогу, щоб вони йшли геть невстановленими (вони пішли до мікроавтобусу, в якому й приїхала вся ця команда), а понятих треба взяти з місцевих, наприклад, сусідів, бо я не хочу заробити косоокість, слідкуючи ще й за понятими, щоб чогось не підкинули.
              
              Апеляція до об’єктивності та знов таки футурологічні прогнози зробили свою справу. Одним з понятих був наш сусіда, іншим – чоловік, якого ви всі знаєте з новин Майдану. Це – Іполит Матіюк, який виявив у Броварах підлог з боку голову територіальної виборчої комісії. Він саме підійшов до нас зі штабу, коли обшук ще не розпочався.
              
              На той час я вже остаточно прокинувся, тому тіло стало слухняним, однак “територію” іще “не зайняв”. Вхопившись за мої звинувачення, вони спробували образитися на “наклеп” з мого боку щодо їхніх намірів підкинути мені якусь гидоту, але це тільки викликало нову тираду з мого боку. Я пояснив, що, якби вони дійсно підозрювали наявність у мене вибухівки, то провели б обшук негайно після того, як підкинули її до громадської приймальні кампанії “ПОРА!” у Києві (я свідомо не вживаю ніколи щодо обшуків в активістів “ПОРИ!” слова “знайшли”, лише – підкинули, бо чудово знаю, що всі наші люди є прихильниками ненасильницького спротиву), адже за стільки часу, якби у когось і зберігалося вдома щось подібне, то він би вже давно позбувся такого компромату. І відразу задав питання: “Навіщо ви калічите долі молодих людей, фабрикуючи їм кримінальні справи?” При цьому зробив наголос саме на них, бо я вже життя бачив, і мені не так страшно, на що один зі старших лейтенантів заперечив: “У Вас же діти!”

            • 2004.10.27 | Mykyta

              Переклад

              Кажу відразу, що то переспів, а не дослівний переклад.
              
              Я тексту вже не встигаю вивірити, тому кидаю як є. Помилки мають бути, тому правте.
              
              I did not sleep almost all the night. Just 45 minutes after I fall asleep “guests” came. I couldn't wake up but the word “search” did wake me up.
              When my wife opened a door to ? our doughter to kindergarten she saw some 6 persons in civilian clothes; they showed Shevchenko District Courts decision about search im my dwelling. She deliberately spoke very loudly to wake me up. During their “conversation” I had a bit of time to make a call to deputy Zhovtyak. Making the call I have heard those people saying, that the matter was a serious one (since it was connected to terrorism) so that we should not make any calls.
              That made me very angry. I only said to deputy Zhovtyak “SBU makes search in my dwelling and does not allow me ta make calls” and then went to the door saying “Who is so smart here that forbids me to make calls?” Then I started to give questions about justification of their morning visit and the illegal requirement. I also assured that they would be punished for violation of law and that I would make calls when I want as well as defend my right to make calls.
              I was served a court's decision dated 21st of October, 2004 which gave a right to make a search about existance of explosives and documents concerning explosives in my flat.
              I have explained my “guests” what a punishment could be after elections in a case when they would try to put stealthily explosives or anything like drugs or false money. Then I assured that in a minute lawyers, deputies and journalists would come. The answer was, that they would not allow anyone to enter. Then they had to listen a fragment of the Law about Deputy Status; finally I added smiling “I would like to see that.” They tried to claim, that they use some “other” laws but I answered, that “their” law did not contrasdict to “mine”. I also demanded to show me a document which forbids to make calls during search. Even if any such docoment or order would exist, this would contradict Constitution and law and I warned about responsibility for execution of such orders. They could not show me anything despite their assuarance.
              I gathered all the “guests” in the room to keep track of them and asked to show me their identity cards. There turned out to be a lieutenant-colonel and two lieutenants; the other two young men (who were students of SBU School, as a lawyer later said) said that they were witnesses; all the other people were requested to leave the room on my demand.
              Then I asked the lieutenant-colonel the names of witnesses. He answered, that he did not know their names; I demanded them to leave the room because I did not want to keep my eye on witnesses – the witness should be chosen from neibours for example.
              Appealing to objectivity, I pursuaded the lieutenant-colonel to choose other witnesses – one of my neibours and I.Matiyuk.
              “Guests” tried to pretend to be harmed by “slander” that thay wanted to put stealthily something. I had to explaine to them that if they would suspect that I had explosives, they would make a search right after they put stealthily explosives in “Pora” office (I do not use the word “find” but only “put stelthily” to describe what has happened in “Pora” office, since I know pretty good that all our people tolerate only non-forcible(?) resistance). I also asked: “Why do you harm young peoples lives openning false criminal cases? ” I made a stress on young people, because I do not care myself. But one of the lieutenants said:”But you have children!”
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2004.10.27 | Сергій Кабуд

                povisyv

                http://maidan.org.ua/static/enews/1098898000.html

            • 2004.10.28 | Пан Йопа

              Re: Почав з цього абзацу

              Сергію, давай дочекаємось поки усе перекладуть, нормально відредагуємо і повісимо
              
              Продовжую перекладати:
              
              Я вхопився за цю фразу: “Так ви все таки приїхали, щоб мені щось підкинути, якщо шкодуєте моїх дітей?” Закінчилося це все вивертанням їхніх кишень та обшуком “гостей” з нашого боку. Нічого особливого, навіть табельної зброї, в них не виявилось. Пізніше, коли підполковник виходив на вулицю, щоб переговорити чи то по телефону, чи то з підлеглими, я супроводжував його до дверей і зачиняв їх за ним. А коли відчиняв, щоб його впустити, то він ставав до стінки і клав на неї руки, повертаючись до мене спиною для обшуку: “Ось дивись, я нічого з собою не приніс”. Це був такий своєрідний жарт з його боку.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2004.10.28 | сергій кабуд

                Re: Почав з цього абзацу

                Це ти Пан Йопа? Я- сержик))))))
                Добре але ці тексти ВПЛИВОВІ хай буде як серіал по шматку.
                
                А потім вже разом все редагуймо і можна навіть до Журналу занести
                від Майдану скажімо до Нюйоркеру
                якраз його формат
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2004.10.28 | Пан Йопа

                  Re: Почав з цього абзацу

                  Сержик, то я. Тримаймося разом!
                  Переклад виклав.

    • 2004.10.27 | Дюк Рейн

      Я начал с конца

      переводил по своему разумению, думаю нужно еще раз проверить качество, все равно надеюсь так будет быстрее.
      ----------------------------
      Маю одне АЛЕ
      Just one BUT
      
      Я безмежно вдячний всім, хто занепокоївся моєю долею і цікавився нею, супроводжував мене, очікував, телефонував. Повторюю, без цих дій невідомо, якби все закінчилось. І такі дії потрібні навіть тоді, коли вони є зайвими. Тут забагато не буває і “краще перебдіть, ніж недобдіти”. АЛЕ...
      
      I am infinitely grateful to everybody who was worrying about my life, paying attention to it, accompanied me, was waiting, making phone calls. Again, I do not known how everything would end up without these actions. And such actions are necessary even when they are redundant. There cannot be too much and it is better to overkeep vigil than underkeep it. BUT…
      
      Але я б дуже попросив усіх проявляти таку саму (і навіть більшу) турботу до всіх затриманих активістів й так само реагувати на повідомлення про затримання, які з’являються у мережі. Ми не повинні дати їм можливість ламати молоді життя лише за те, що ці люди кинули відвертий виклик бандитам при владі й відверто відстоюють свої ідеали.
      
      I would liked to ask everybody to pay the same attention (or even bigger) to all detained activists and react in the same way on all messages about detention which appear in the internet. We must not give them a chance to break young lives only for throwing a challenge to bandits with power and for sincerely standing for ideals.
      
      І насамкінець для розрядки
      And at the end for relaxation
      
      Сміх сміхом, але знову доводиться згадувати відомі з радянських часів деякі правила поведінки опозиціонера:
      
      Laughing is all good, but I have to remind some rules for oppositionists which are known from the soviet times:
      
      1. Виходячи з приміщення (навіть виносячи сміття), зайди до туалету, якщо маєш в цьому хоча б найменшу потребу. Якщо тебе зненацька заарештують, то невідомо коли випаде така нагода.
      
      1. Before leaving an apartment (even to get garbage out), visit toilet if you have even smallest need for it. If you will be unexpectedly arrested, you never know when you get the next chance.
      
      2. Іди до ванни відразу, як тільки відчув у цьому потребу. Не відкладай це на кілька годин, бо, якщо тебе зненацька заарештують, то невідомо коли випаде така нагода.
      
      2. Take a shower immediately when you need it. Do not postpone it for several hours, because if you will be unexpectedly arrested, you never know when you get the next chance.
      
      3. Навіть виносячи сміття чи виходячи у найближчий кіоск за цигарками, вдягайся і взувайся тепло, зручно та у все чисте. Ні в якому разі не в капцях чи черевиках на босу ногу. Якщо тебе зненацька заарештують, то не виключено, що саме в цьому одязі та взутті тобі доведеться пробути кілька днів.
      
      3. Even if you are getting garbage out or going to the nearest kiosk for cigarets, dress yourself warm, convenient and clean. Never get out in slippers or with shoes on your bare feet. If you will be unexpectedly arrested, most probably you will be wearing it for days.
      
      Це навіть не параноя. Це просто звичайні правила гігієни та появи на людях, виконувати які дуже легко і навіть корисно – вони дисциплінують й підтримують у формі. Тому є актуальними і для демократичного суспільства, правда, з інших мотивів.
      
      This is even not paranoia. Those are the simple rules of hygiene and appearance on people, following them is very simple and even useful – they discipline you and keep you in form. Thus, they are important also in the democratic society but, to say truth, for other reasons.
      
      Посміхніться, друзі! Ми все одно переможемо! Карфагени руйнуються, динозаври – вимирають. Закони історії та природи. І проти них не попреш, навіть маючи під орудою озброєні загони.
      
      Smile, friends! We will win anyway! Carthages get ruined, dinosaurs – die out. Laws of history and nature. And no one will ever beat them, even having armed units.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.28 | kabud

        це просто хай вчать на пам'ять

        http://maidan.org.ua/static/enews/1098928312.html

    • 2004.10.28 | Пан Йопа

      Re: Стаття страшенно довга

      Почав з цього абзацу:
      
      Я вхопився за цю фразу: “Так ви все таки приїхали, щоб мені щось підкинути, якщо шкодуєте моїх дітей?” Закінчилося це все вивертанням їхніх кишень та обшуком “гостей” з нашого боку. Нічого особливого, навіть табельної зброї, в них не виявилось. Пізніше, коли підполковник виходив на вулицю, щоб переговорити чи то по телефону, чи то з підлеглими, я супроводжував його до дверей і зачиняв їх за ним. А коли відчиняв, щоб його впустити, то він ставав до стінки і клав на неї руки, повертаючись до мене спиною для обшуку: “Ось дивись, я нічого з собою не приніс”. Це був такий своєрідний жарт з його боку.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.28 | Пан Йопа

        Переклад - викладаю

        I started using his words: "So you came to plant something if you feel sorry for my kids?" This ended with turning out their pockets and our search of the "guests". They did not have anything special, even weapons. Later, when my lieutenant colonel went outside to talk on the phone, or with his subordinates, I was following him to the door and closing the door after him. And when I opened to let him in, he stood against the wall with hands on the wall, turned around for me to search him: "See, I did not bring anything with me." This was kind of joke on his side.
        
        It is important to point out, that since messages on Maidan and mailing list about search in my apartment appeared almost immediately, during our argument calls were ringing from journalists, deputies, Ukrainian and international human right activists, I was broadcast live on channel 5, radio NART and some other radio stations (do not remember all), loudly naming in presence of "guests" whom I am talking with, because of this we could not start search, until they started to beg not to answer the phone, since it is necessary to announce the start of search.
        
        The only thing we failed to do was sending our kid to kindergarten. They forbade my wife from leaving and did not agree to any of the suggested ways (accompany her with the kid and back, go out together for 15 minutes and wait until she returns, etc.)
        
        During the search I arranged people so that nobody of "guests" was out of the view. Myself, I watched everyone, paying special attention to the senior lieutenant who was under the watch of inexperienced and apolitical neighbor boy.
        
        Lieutenant colonel took a sit to read my computer, floppy disks and compact disks, that gave me a lot of pleasure, since they contained a plenty of files with evidence of our criminal regime and our struggle for justice in courts and other institutions. I turned on internet and Maidan for him, where he could read online about events and invited him to become famous. Senior lieutenants rummaged my apartment, and I gloated of it, because for me it is the greatest torture to find anything in the one-room apartment packed with books, hundreds of thick paper folders with documents, toys, clothes and various household junk. Any rearrangements in my house remind Fifteen puzzle-game, when to move something, you have to consecutively move all the surrounding things. Because of this, after the search, room was better organized than before (today my friend got amazed how nice it was in our house), as during the elections, when there is no time for anything, we made complete chaos in the house. <...>
        
        The searchers could not let themselves to be careless. They had to investigate every square after square, therefore, in their interest to end the search faster was to place everything in its proper place. And when the senior lieutenant, who was digging in books nobody reads of lack of time was appalled at the layer of dust, he was offered a wet towel. Comical was search of sofa, because to move it, half-broken, one needs efforts of minimum three people, that we were doing together and laughing.
        
        I cannot blame those people, who were executing orders to search my apartment, and, except for a few moments at the beginning, behaved politely and coquettish, that they had task to plant something in my house. But I do not rule out this possibility as they tried to forbid me from making phone calls and claims, that neither lawyer nor deputies have right to enter during the search. At the same time, I assume they were brainwashed that there exists real terrorist organization, that is why they felt like people’s defenders. But when they understood that either nothing can be planted (in case they had this task), or nothing can be found, and we are not terrorists (in case they really assumed that I had explosives and other “stuff”), emotions calmed down and we almost became friends. Search was carried out with jokes and constant agitation from our side, remarks, that they had to be ashamed to conduct orders of those who themselves had to be investigated, and encouragement to think well because soon they might have to make choice between regime who step over the line and people. In general, I strongly regret I did not record my eloquence on tape recorder, since so beautifully and well I will not be able to talk or write in any situation.
        
        There was one interesting moment when I explained how bad it is when law enforcement is turned into armed squadron of authorities and perform unnatural functions of political pressure rather than civil order and security. They tried to deny that in the USA FBI too is making pressure at people, but here I burst: “FBI does not go around the student dormitories and does not talk students out of going to mass-meetings to support any of the candidates, does not scare them with the jail, does not threaten with expelling…” They did not argue anymore, only noted that they are not police. And when understood from our conversation that police planted explosives and false money, even, I guess, were glad that was not SBU.
        
        Giving left and right phone interviews, I told that the SBU officials were reading our legal cases against authorities which defend poor people and filling with anger against ruling criminal regime of the group of oligarchs. The officials just sighed at my jokes. My daughter, who is used to crowds of people in our apartment, did not pay any attention to the search and played calmly or painted.
        
        From time to time, tranquility was interrupted by my directions not to relax and continue to watch searchers. They felt hurt, but I explained, that our members were planted explosives and false money, therefore I will stop suspecting them when I get search report, which will have information that I had nothing illegal. Also, tranquility was interrupted by regular shouts on the radio, about approach of our supporters and the lieutenant colonel gave orders “not to let in”. To execute this order with the small squad was impossible, so I myself addressed people with the smile via doors and windows not to storm my apartment but wait outside. They believed the smile as it would be impossible under force.
        
        Seeing that everything comes out well, I told People Deputies not to come to my house but visit instead places of other searches, when tranquility was spoiled by lawyer Tatyana Montyan. Imagining terrible pictures of SBU raids, she passed through cordon similar to knife through butter, entering the apartment like hurricane with wild shouts “Stop! Who? What? Whom?” (sorry for free citation). Following her came scared the lieutenant colonel, who stepped out to talk to lawyer from Nasha Ukrayina (he did not have lawyer’s ID), and started demanding her to leave the apartment, which was loudly laughed at by Montyan and asked “Who are you? Why do I have to introduce myself? And introduce yourself first. Maybe you are dangerous criminal Vasya Pupkin, who is on the most wanted list.” When the lieutenant colonel not aggressively but peacefully said, “Do I have to fight with you?” Montyn’s eyes joyfully lighted and she replied “Fight? Lets do it! Who is first?” she started taking off her jacket. “Montyan, stop it” – I told her – “I almost agitated guys to vote against Yanukovich, and you spoil everything” and explained guys, this is lawyer Montyan, wife of judge Vasilenko, she is good and defends poor people, but does not like law enforcement officers, because she has grounds to do it. <...>
        
        When the report was put together, with me clean as child’s teardrop, I was given notice to show up in SBU at 15:00 at Volodymyrska Str. 33, as a witness on criminal case #231, started on October 16, 2004 on evidence of crimes described in part 4 paragraph 258 (Creation of terrorist group or terrorist organization, operation of such group or organization or taking part in it, and material, organizational, or any other assistance in creation or activity of terrorist group or terrorist organization – punished by depriving of freedom in term of eight to fifteen years) and part 1 paragraph 260 (Creation unpredicted by law of Ukraine military units or taking part in their activity – punished by depriving of freedom in term of two to five years) of Criminal Codex of Ukraine. I wanted to take shower, which I did not see for three days, but could not do it. Journalists and international observers who came to the place of the events, prevented me from doing it. And suddenly, police, who started asking if everything is ok, and if SBU officials did not offend us. They just were scared because they did not know anything about searches on their territory, as neither police, nor Irpin nor regional SPU were notified about visit to my apartment.
        
        Observers from OSCE happened to be my old friends since 2002 elections and they were happy to see familiar faces.
        
        After the search I gave every officer handbook of civil campaign PORA, which is original manual for this organization. It is “From dictatorship to democracy” by known ideologist of nonviolent resistance Gene Sharp, which explains clearly that violent resistance is not so effective as nonviolent, therefore there is no sence in violence in our times. PORA translated this book into Ukrainian themselves and asked Gene Sharp for permission to print. When he found out that there is no money to publish the book Sharp was deeply moved and donated 5 thousand dollars (translation, make-up, etc. was done by PORA activists for free).
        
        Taking into account excellent behavior of SBU officials at the second part of the search and hoping to persuade them to join people’s side, I wrote in the report that I do not have complains, forgiving them unlawful demands at the beginning.

  • 2004.10.27 | cb

    смогу приступить к переводу после 18:00, будетеще актуально? (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.27 | Сергій Кабуд

      Актуально канєшна! Дякую!(-)

    • 2004.10.27 | Хвізик

      Беру кусок Хвізик-1

      На допит мене везла Монтян на своїй машині. По дорозі ми заїхали до судді Василенка, який вирішив мене провести, “щоб не вкрали по дорозі”. Коли я взяв перепустку і вийшов на двір, щоб зайти в інші двері, біля СБУ з’явилися спостерігачі від ОБСЄ та “Новий канал”, якому працівники СБУ вперто забороняли знімати. Скінчилося тим, що журналістку та оператора запросили розібратися до середини, а я вирішив не заходити, поки їх не відпустять. Прибігла прес-секретар СБУ Марина Остапенко і владнала конфлікт. Журналістів відпустили, і я пішов на допит під прицілом камер “Нового” і “5-го”, який прибув трохи пізніше. В цей час у сусідній з СБУ кав’ярні збиралися відвідувачі Майдану та журналісти, що вирішили чекати на мене.
      
      Я страшенно люблю допити, але мене на них, на жаль, рідко викликають (останній раз у цій сірій будівлі я бував іще в часи КГБ). Бо допит – це є унікальна можливість говорити скільки завгодно та мати уважного слухача. Ті, хто знає мене, і мали нещастя слухати мої розповіді про щось фундаментальне, підтвердять, що витримати це дуже нелегко. Це набагато гірше, ніж мої величезні статті. Коли мене починає нести, я перескакую з теми на тему і можу говорити ледь не цілодобово. Рідкий птах дослуховує навіть до половини моєї розповіді. Тут же мій співрозмовник змушений був не просто терпіти мене, але й уважно слухати. В нього просто не було іншого виходу.
      
      Щоб зекономити час, я повівся так, як нікому поводити себе на допитах не раджу. Бо можна серйозно проколотися. У своїй ситуації я міг собі це дозволити, але іншим, окрім тих, хто має досвід і знання у цій “галузі”, не раджу. На початку допиту Вам повинні прочитати Ваші права, роздрукувати чи написати їх та дати підписати. Тільки після цього допит можна розпочинати. Раджу покласти ці права поряд з собою і постійно до них заглядати під час допиту.
      
      Оскільки мені це було не потрібно, і я не збирався використовувати свої права (наприклад, не свідчити проти себе), бо не маю, що приховувати, я попросив їх не читати й не роздруковувати, однак пан підполковник не погодився. Мабуть, боявся, що це – провокація з мого боку. Тоді я попросив читати мені права швидким речитативом.
      
      По закінченні читання прав, я першим задав питання, скориставшись своїми правами: “На яких підставах у мене проводився обшук?”, зазначивши, що мене цікавить не відповідь “На підставі Постанови суду”, а підстави, за якими суддя прийняв таке рішення. Я маю право знати, які докази йому надали, щоб він видав аж таку постанову. Бо пошук вибухівки – це серйозно. Чи хтось бачив, як я носив валізами тротил додому, гублячи по дорозі крихти вибухівки? Чи хтось може засвідчити, що мої діти граються на вулиці бойовими набоями? На кого мені подати до суду за сфальсифіковані оперативні дані, якщо підставою стали вони? А може хтось написав на мене письмову заяву, і я зможу купити нову канапу, відсудивши моральну шкоду?

  • 2004.10.27 | Бабай

    Дякую всім!!!!! продовжуйте в тому ж стилі (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.27 | Хвізик

      Ставлю кусок Хвізик-1, трохи пізніше спробую взяти ще(-)

      To interrogation Montian delivered me in her car. On the way, we stopped by at the Judge Vasylenko, who offered me his help, to insure that “I am not stolen on the road”. While I was waiting for permission to enter the SBU building, appeared a group of foreign observers and journalists from New Channel, but SBU prohibited them to shoot. The journalists were invited inside for explanations, so I refused to go inside unless the journalists are released. Soon after that a press secretary of SBU Maryna Ostapenko appeared, the conflict was settled and I walked into the building for interrogation. My friends and journalists were left to wait for me in the neighboring café.
      
      I just LOVE interrogations, however, they seldom call me (the last time it happened yet in the times of KGB). Interrogation gives a unique opportunity to talk as much as I like and to have a very careful listener. Those who know me and had misfortune to listen to my monologues on something fundamental can confirm that it is not so easy to stand. It is much worth then my huge articles. Once I started, I jump from one topic to another and may do it 24 hours per day. A rear listener can follow me even to the middle of the story. At interrogation, my listener was supposed not only to be patient with me, but also to listen carefully.
      
      To save time, I was acting the way I would not suggest to anyone else. Because, one can make a serious mistake very easily. In my particular situation, I could act like that, however, I don’t advise anyone to follow me, unless he/she has an experience in this “field”. At the beginning, the interrogators supposed to read the rights to the suspect, to print them and let him/her to sign under them. Only after that, the interrogation can be started. I would rather advise you to put this sheet in front of you, and look into it from time to time.
      
      Since I did not need it and I was not going to use my rights (say not to witness against myself), because I have nothing to hide, I asked them not to bother with it. However, the colonel did not agree with me. Perhaps, he was afraid of a provocation from my side. So I asked him to read my rights in a fast manner.
      
      After that, I was the first to ask a question. Using my rights, I demanded to clarify the basis on which they did the search at my apartment. I specified that I am not interested in answer like “basing on the decision of the court”, but on the facts that allowed the judge to make such a decision. I do have rights to know which proof was presented, because one needs a serious proof to search for explosives. Has anyone seen me carrying heavy loads of trotyl, losing pieces of it on the road? Perhaps, someone can witness seeng my kids playing with bullets? Whom do I have to call to the court for faking data, If such thing happened? Maybe, someone made a written statement against me, so I can make some money on him?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.27 | Хвізик

        Беру кусок Хвізик-2 Назад поставлю годин через 10

        Та все виявилося значно простіше. Слідчий спокійно й обґрунтовано пояснив мені, що, оскільки вибухівку знайшли в офісі кампанії “ПОРА!”, то тепер на її наявність перевіряють всіх її активістів. Оскільки я не приховую своєї приналежності до “ПОРИ!”, тому в мене і провели обшук.
        
        Своєї приналежності я дійсно ніколи не приховував, хоча й не афішував з однієї простої причини: для того, щоб ніхто не міг здобути собі політичні чи якісь інші дивіденди від участі в кампанії, ми прийняли принцип не вживати прізвищ активістів, окрім випадків репресій, коли людині загрожує небезпека. Цей принцип начисто відбивав охоту купатися в променях слави та змагатися за кількість розданих інтерв’ю журналістам, бо яку славу може здобути активіст Петро чи активістка Людмила? Оскільки так вже давно склалося, що на Майдані мене знають під власним прізвищам, то я ніколи не писав про свою участь в “ПОРІ!”, уникав виступів перед камерами, а газетярів просив не вживати мого прізвища. Так само чинять й інші наші активісти. Завдяки “доблесним” правоохоронцям, тепер цей секрет полішинеля перестав бути секретом взагалі. Та СБУ – не журналісти. І тут, навпаки, діє принцип повної відкритості – ми не приховуємо своїх намірів та планів, які є чесними і чистими, та готові брати на себе відповідальність за всі наші погляди, дії, кроки.
        
        Ще одна процесуальна деталь. Ви можете вимагати, щоб саме Ви вели протокол допиту. Мій підполковник був не проти. Але, знаючи себе, я розумів, що у такому разі допит затягнеться до ранку, тому вирішив, що хай пише сам, уважно слухає і скорочує, як йому заманеться. Бо, почувши питання “Що таке кампанія “ПОРА!”, як вона діє, які її принципи, структура, організація, спосіб прийняття рішень тощо?”, я звалив на голову бідолашного слідчого всю світову теорію і практику ненасильницького спротиву та побудови мережевих структур, розповідав йому про “Солідарність”, “Отпор” і “Кмару”, принципи Майдану, афініті-груп та способи самоорганізації людей прямо на нашому форумі (написання листівок, їх друк та розповсюдження). Окрім того на мого співбесідника було обвалене повне зібрання передвиборчої аргументації.
        
        Я запропонував витягти з інтернету цілі шматки і вставити до протоколу, але там не виявилось інтернету (я добровільно взяв на себе зобов’язання роздрукувати та принести слідчому підбірку найкращих матеріалів).
        
        Він спочатку уважно слухав, але йому було важко. Йдеться не про розумові здібності. Просто людині з ієрархічної структури важко зрозуміти з першого разу побудову неієрархічних структур, які неможливо знищити, скількох би людей вони не заарештували. Він пробував мене коректно перебивати і скорочувати. Та я казав, що він не зрозуміє наступного, якщо не розповім оцього (і я не знущався, а казав чисту правду), і продовжував.
        
        Фактично все, що я йому розповідав, є в інтернеті. А чого немає, так тільки тому. Що руки не доходять написати. Щоб скоротити допит і відразу розставити крапки над “і”, я пояснив йому відомий всім факт, що існує дві структури кампанії “ПОРА!” під назвами “чорна” і “жовта” (за кольором перших листівок – в одних чорно-білі, в других – жовті), і що 22 серпня вони вирішили діяти під одним логотипом та дозволили одна одній вільно обмінюватися інформацією на сайтах, що часто люди є і там, і там, але все одно ці дві структури не злились в єдину, тому краще мені не задавати питань про “жовту” “ПОРУ!”, бо я не маю часу дізнаватися, що там робиться, а тому не хочу давати неправдивих свідчень на підставі чуток, пліток тощо. Єдине зазначив, що ідеологія обох “Пір” фактично не відрізняється, і обидві структури дотримуються принципу ненасильницького спротиву та діють в рамках Закону.
        
        Мій потік свідомості перервав співробітник СБУ, який зайшов до кабінету і ледь не благав мене увімкнути мобільний телефон, який я поставив на беззвучний сигнал та поклав до кишені, щоби дзвінки співчуваючих не заважали моїй просвітницькій місії. Офіцер сказав, що центральний телефон буквально заблокований дзвінками, і дуже просив, щоб я казав всім передзвонити пізніше. Глянувши на мобільний, я побачив, по-перше, що молов язиком безперестанку півтори години, а, по-друге, що за цей час мені надійшло 27 дзвінків, які залишилися без відповіді. Уявив, скільки ж дзвінків в такому разі надійшло на центральний телефон СБУ, і мені стало їх шкода.
        
        Ми призупинили допит, щоби вирішити дилему, як бути з телефоном. Зійшлися на тому, що я відповідатиму по телефону і проситиму передзвонити ще години через півтори, а в перервах між дзвінками говоритиму скоромовкою блоками і, поки відповідатиму на наступний дзвінок, слідчий увіковічуватиме моє красномовство на лаптопі у скороченому вигляді, а я потім дивитимусь, чи точно він закарбував.
        
        Через мою велеречивість і недостатнє знання особливостей мого характеру адвокатом Монтян та помилку у комунікації між нею та майданівцями, вийшло так, що я не дотримав свого слова – не оприлюднювати прізвища працівників СБУ. Вони про це дуже просили (не вимагали і не погрожували), і, оскільки поводили себе, як я вже зазначав, цілком коректно, я їм це пообіцяв. Але Монтян виходила з досвіду своїх клієнтів, що допит триває десь півтори години, і що під час нього просять вимкнути мобільний телефон, тому про все це розповіла нашим новинарям, сказавши їм про всяк випадок прізвище слідчого, яке вона побачила у повістці. Правда, вона сказала, щоби не починали телефонувати раніше, ніж через півтори голини і оприлюднювали прізвище в разі, якщо виникне підозра, що мене не випустять (її навіть прес-секретар СБУ Марина Остапенко особисто запевняла, що зі мною нічого не станеться), та й то після сигналу, але якийсь новинар зрозумів все по-своєму і поставив новину із прізвищем, коли півтори години минули, а мій телефон не відповідав.
        
        Поновивши допит, ми глянули один на одного і зрозуміли, що обидва уже ніякі. Сил у нас не залишилось, тому далі усе йшло, як мокре горить. Підполковнику, на мій погляд, вже давно все стало ясно, що “ПОРА!” – це ніяка не терористична організація, і що нічого такого від мене сенсаційного він не дізнається, бо ми і так відкриті далі нікуди. Тому він задав мені лише формально потрібні для протоколу питання “Чи проводить “ПОРА!” військові вишколи, стройову підготовку, навчання володіння різними видами зброї, чи планує організовувати та брати участь у масових безпорядках, застосовувати зброю та вибухівку і т.ін.”, попросивши відповідати “так” або “ні”. Я запропонував сконструювати відповідь з питання, тільки всюди поставити частку “не” і додав, що переважна більшість активістів “ПОРИ!” навіть на очі зброї чи вибухівки не бачили, бо в армії не служили.
        
        Далі він розпитав мене, що я знаю про вибухівку в громадській приймальні, де “знайшли” вибухівку, але застеріг, що, якщо це буде те, що у пресі, то багато відповідати не треба. Оскільки я приїхав туди з депутатом Жовтяком вже тоді, коли вибухівку підкинули, і приймальня була оточена міліцією, то додати до того, що написано в пресі я дійсно нічого не міг. Я наскільки можливо лаконічно виклав свої знання щодо ситуації, і він сконструював ще більш лаконічну відповідь.
        
        Потім я відповів на питання про своє знайомство з Ярославом Годунком, якого добре знаю, з яким бував у багатьох ситуаціях, але спілкувався тільки на політичні теми, тому навіть не знаю, чи він одружений, і нічого не знаю про його фінансові справи. Знаю лише, що він не є грошовим мішком, їздить на старих “Жигулях”, але й з голоду не вмирає, а про його фінансові стосунки з “жовтою” “ПОРОЮ!” мені невідомо нічого. Сам Ярослав – людина партійна, і до “ПОРИ!” жодного стосунку не мав, окрім подій у Мукачеві, де просто носив цю символіку. Тому скоріш за все він просто пішов назустріч комусь із знайомих та орендував для них офіс, адже жодна “ПОРА!” не є юридичною особою.
        
        Після цього ми пішли в інший кабінет, оскільки в мого слідчого не було принтера, роздрукували там протокол допиту, і я його підписав. Треба зазначити, що всі шість сторінок були написані без жодної помилки. Навіть коми були правильно розставлені.
        
        Поки друкувався протокол, я встиг іще своєму слідчому та двом присутнім там офіцерам трохи роз’яснити причини їхньої бідності, бо такі старі і страшні столи і стільці я бачив хіба що в науково-дослідних установах та районних бібліотеках.
        
        Наостанок я сказав підполковнику, що. якщо у нього ще виникнуть питання, хай не викликає мене повісткою, а просто зателефонує на мобільний, і я сам добровільно прийду на бесіду та все розповім. Хоч всьому особовому складу. Бо мені немає що приховувати, особливо своєї ненависті до правлячого режиму.

      • 2004.10.27 | Сергій Кабуд

        воно вже в новинах далі додамо продовження

        http://maidan.org.ua/static/enews/1098888906.html
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.10.28 | Хвізик

          Ставлю кусок Хвізик-2

          But everything happened to be much simpler. The investigator explained me that because they have recently found some explosives in the PORA office, now they need to check all of its activists. They came to me because I do not hide my collaboration with PORA.
          
          Indeed, I have never tried to conceal my association with PORA, but I have never advertised it either. To ensure that none of us will gain political or other dividends from participation in PORA, we decided never use names of activists, except for the case of repressions, when people are in danger. PORA members are not supposed to fight for personal glory or for a number of interviews in newspapers. It so happened that all Maidan.com knew me under my own name, I have never mentioned my participation in PORA. I was also avoiding cameras and asking journalists not to use my name. Other people do the same. Now, thanks to the efforts of police and SBU this “secret” has been revealed. However, SBU are not journalists. Here, on the opposite, we supposed to be totally open. We are not hiding our plans that are nice and honest, and we are ready to carry the responsibility for what we are doing.
          
          One more detail on the procedure. You have a right to do recording of the interrogation by yourself. My investigator did not mind. But, I understood that in that case the whole thing would last till next morning, so I decided to let him to do the records. Also, I allowed him to do shortcuts as necessary. After his question on What is PORA, how does it work, what are its structure, principles, organization, method of making decisions, etc; I put on his pure head whole world history of non-violent resistance and groups with network structure. I was talking about Solidarnost, Otpor, Kmara, Maidan principles, affinity groups and methods of self-organization of people right on our web forum (writing proclamations, printing, distribution). Besides, I have put on him the whole set of election arguments.
          
          I suggested to go on-line and to copy and paste to his report whole pieces. However, there is no Internet connection in his office, so I volunteered to print out and bring to him some materials.
          
          At the beginning, he was very careful, but it was hard. It was not an issue of his IQ. For someone from hierarchic structure it is very hard to understand the network one, which is impossible to destroy, regardless the number of arrests. He made an attempt to make me to speak shorter. But, I said that he would not be able to understand me later, unless I explain him everything in detail.
          
          Actually, almost everything what I was talking about is on the web. To make the interrogation shorter, I explained to him the widely known fact that there are two types of PORA, so called “black” and “yellow” by the color of their first posters, and that on August 22 they agreed to work under one brand and to exchange information through the web. However, they did not become a single organization. Some people do collaborate with both kinds of PORA, but not me. I know nothing about the “yellow” one. The only thing I know fro sure is that they have almost identical ideology, and both of them are non-violent and obey the Law.
          
          An SBU officer that came to ask me to turn my cell phone on and to answer incoming calls interrupted my speech. He said that the SBU telephone was blocked by the people who were trying to reach me. When I looked on my cell, I realized that I am talking already for 1.5 hours and I already have 27 calls unanswered. I can only imagine how many calls came to the SBU phone.
          
          We decided that I will be answering calls and asking everyone to call me later. In-between the calls I will answer questions of interrogator, and while I answer the next phone call, he will do the record in the report.
          
          Due to miscommunication between me and my layer Montyan, it happened that I could not keep to my promise not to reveal the names of SBU officers. They have asked me about it in a VERY nice manner, and I could not refuse them. But, Montyan did not know about it and told everything to the news reporters. She also asked them to allow 1.5 hours for the interrogation before worrying about me. She asked them not to mention officer’s names in the news reports unless something happens to me. (The SBU press secretary Maryna Ostapenko assured her that there is no subject to worry.) However, the journalist understood everything in his own way and announced names in the news report immediately after 1.5 hours have passed since they still did not hear from me.
          
          We both became very tired and remaining part of interrogation went very lousily. He already understood that PORA is not a terrorist group, that he is not going to learn from me anything sensational, and that PORA is a very open structure. So, he was asking only formal, required questions. If PORA does military exercises, teaches how to use weapons, planning to organize violence, use explosives, etc. To all these questions my answer was NO. I also noted that most of PORA members have not even seen any weapons.
          
          He asked me what I know about explosives in the office where it was “found”. He said, that if it is the same as in the press, there is no need to answer. Since I arrived there with Deputy Zhovtyak only after everything happened and the office was blocked by police, I indeed had nothing new as compared to what is already published. I answered him in the shortest form I could, and he put it in the report.
          
          I answered him about my relations to Yaroslav Godunok, whom I know very well, but I was talking to him only about politics, so I don’t even know if he is married, and know nothing about his income. The only thing I know the he is not a “bag with money”, drives an old Zhiguli, however, he is not starving either. About his relations to yellow PORA I don’t know anything. Yaroslav is a party member, and has nothing to do with PORA, except events in Mukachevo, where he was just wearing its labels. Most likely, he was just doing a favor to his friends, renting them an office, because PORA is not a juridical person.
          
          After that we went to another room to print the report. I signed it. I should note, that all six pages were written without any mistakes. Even comas were on the right places!
          
          Meanwhile, I had a chance to explain to my investigator and two other officers the reasons for their poverty. Such an old chairs and desks I have seen only in research institutes and district libraries.
          
          At the end, I told to the colonel that if he has questions to me, he does not have to call me with official letter, he can feel free to call me on my cell phone, and I will come to him and tell him whatever he wants. I can even give a lecture in front of all collective. I have nothing to hide. Especially, my hatred to the governing regime
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.10.28 | Хвізик

            Там багато ще осталося?

            Скажіть Свистовичу, хай пише коротшими реченнями.
            І тексти хай коротші робить

          • 2004.10.28 | сергій кабуд

            postavyv

            http://maidan.org.ua/static/enews/1098927056.html

  • 2004.10.28 | Пан Йопа

    Статя майже перекладена - залишлось це - беріть

    Епілог.
    
    Це, звичайно, весело та цікаво, однак зовсім не факт, що все закінчилось би так само добре, якби про обшук у моїй квартирі не дізналися відразу народні депутати України, правозахисники і міжнародні спостерігачі, якби відразу про це не повідомили в ефірі та з трибуни Верховної Ради (окрема подяка Миколі Томенку), якби не було отієї зливи дзвінків, якби мене не супроводжували на допит і не чекали до кінця, поки я вийду.
    
    Не можу сказати, що я поніс сильні моральні страждання, чи моє життя сильно змінилося. Але мене бісить, чому я, законослухняний і чесний громадянин, який не робить нічого протизаконного, мушу взагалі щось міняти у своєму житті, бо інакше бандитська влада зробить із мене злочинця?
    
    Чому тепер я маю зачиняти двері своєї квартири навіть коли я вдома, хоча раніше, знаходячись у квартирі, не знав, що таке замок, якщо ми всі не спимо?
    
    Тому що, якщо натовп “стражів порядку” з ордером на обшук зайде до квартири без дзвінка, то в них, поки я зреагую, буде більше шансів підкинути гранати чи наркотики, які вони ж через годину нібито випадково “знайдуть”.
    
    Чому тепер наші діти не можуть постійно бігати з квартири на вулицю і навпаки, не турбуючи нас своїми дзвінками?
    
    Тому що... дивіться вище
    
    Чому тепер в моїй квартирі хтось обов’язково повинен знаходитися з дорослих, якщо нас немає вдома?
    
    Тому що... дивіться вище
    
    В принципі для мене майже нічого не змінилося. Більшість людей і так живе вдень за зачиненими дверима, і мені не важко (хоча і ліньки) зачиняти і відчиняти двері численним соратникам, які ходять до нас постійно. І до обшуку в мене вдома майже постійно хтось знаходився, бо тут фактично був бек-офіс нашого штабу, де, на відміну від офісу, можна було, не відволікаючись на дзвінки і тих, хто прийшов з індивідуальними скаргами чи просто поговорити і висловити підтримку, більш менш спокійно попрацювати над паперами чи здійснювати звідси обдзвін активістів, щоб розвантажити штабний телефон для інших потреб. Але до обшуку такий стан речей існував завдяки моїй власній волі, а тепер так повинно бути, бо мене змушують до цього своїми протиправними діями органи, які звуться правоохоронними. І ось саме це мене і обурює, що ті самі дії, які були і раніше, я роблю не тому, що хочу, а тому, що мушу.
    
    Звичайно, багато хто оцінить таку мою позицію просто як примху (фактично ж нічого у житті не змінилось), але ж вільна людина тим і відрізняється від невільної, що робить те, що хоче (якщо це не заважає свободі інших людей), а не те, що мусить. А мої незачинені двері нічиїй свободі не заважали.
    
    Я розумію, що, коли цинічні бандити при владі щось задумали, вберегтися все одно не вдасться, якщо не піти в підпілля, після чого тобі вже під час твоєї відсутності, як це було з активістом “ПОРИ!” Віктором Щадеєм в Ужгороді, підкинуть зброю чи ще якісь “предмети”, які у тебе без тебе все одно “знайдуть”, а тебе оголосять у розшук. Я навіть знаю, що на 29-31 жовтня намічені масові арешти активістів “ПОРИ!” та найбільш активних лідерів окружного рівня “Сили народу”. У ці дні вони (в т.ч. і жінки) всі “почнуть” раптом “нецензурно лаятись, приставати до перехожих, не реагувати на зауваження та не підкорятися законним вимогам міліції”. Затримувати планується на три дні, а потім, “якщо все буде нормально”, відпустять. А “якщо не буде”, то, вийшовши на волю, ми знову всі “почнемо” прямо біля воріт місць своїх нещодавніх ув’язнень “нецензурно лаятись, приставати до перехожих, не реагувати на зауваження та не підкорятися законним вимогам міліції”. А може і “почнемо” не просто “лаятись”, а “грабувати, красти, навіть ґвалтувати”. Просто біля воріт. І тоді нас закриють уже на більшу кількість днів.
    
    Все це нам відомо, але в підпілля ніхто з нас не піде. Бо і самі не відчуваємо себе винними, і за Законом не є такими, на відміну від влади та її “озброєного загону”, який чомусь зветься правоохоронцями, хоча дії цих “охоронців” підпадають саме під ч.1 ст.260 ККУ.

  • 2004.10.28 | Пан Йопа

    Статя складена докупи (є пропуски) - треба редагувати

    <...>
    
    I did not sleep almost all the night. Just 45 minutes after I fall asleep “guests” came. I couldn't wake up but the word “search” did wake me up.
    
    When my wife opened a door to ? our daughter to
    kindergarten she saw some 6 persons in civilian clothes; they showed Shevchenko District Courts decision about search in my dwelling. She deliberately spoke very loudly to wake me up. During their “conversation” I had a bit of time to make a call to deputy Zhovtyak. Making the call I have heard those people saying, that the matter was a serious one (since it was connected to terrorism) so that we should not make any calls.
    
    That made me very angry. I only said to deputy Zhovtyak “SBU makes search in my dwelling and does not allow me at make calls” and then went to the door saying “Who is so smart here that forbids me to make calls?” Then I started to give questions about justification of their morning visit and the illegal requirement. I also assured that they would be punished for violation of law and that I would make calls when I want as well as defend my right to make calls.
    I was served a court's decision dated 21st of October, 2004 which gave a right to make a search about existence of explosives and documents concerning explosives in my flat.
    
    I have explained my “guests” what a punishment could be after elections in a case when they would try to put stealthily explosives or anything like drugs or false money. Then I assured that in a minute lawyers, deputies and journalists would come. The answer was, that they would not allow anyone to enter. Then they had to listen a fragment of the Law about Deputy Status; finally I added smiling “I would like to see that.” They tried to claim, that they use some “other” laws but I answered, that “their” law did not contradicts to “mine”. I also demanded to show me a document which forbids to make calls during search. Even if any such document or order would exist, this would contradict Constitution and law and I warned about responsibility for execution of such orders. They could not show me anything despite their assurance.
    
    I gathered all the “guests” in the room to keep track of them and asked to show me their identity cards. There turned out to be a lieutenant-colonel and two lieutenants; the other two young men (who were students of SBU School, as a lawyer later said) said that they were witnesses; all the other people were requested to leave the room on my demand.
    
    Then I asked the lieutenant-colonel the names of witnesses. He answered, that he did not know their names; I demanded them to leave the room because I did not want to keep my eye on witnesses – the witness should be chosen from heinous for example.
    Appealing to objectivity, I persuaded the lieutenant-colonel to choose other witnesses – one of my heinous and I.Matiyuk.
    “Guests” tried to pretend to be harmed by “slander” that hay wanted to put stealthily something. I had to explain to them that if they would suspect that I had explosives, they would make a search right after they put stealthily explosives in “Pora” office (I do not use the word “find” but only “put stealthily” to describe what has happened in “Pora” office, since I know pretty good that all our people tolerate only non-forcible(?) resistance). I also asked: “Why do you harm young peoples lives opening false criminal cases? ” I made a stress on young people, because I do not care myself. But one of the lieutenants said:”But you have children!”
    I started using his words: "So you came to plant something if you feel sorry for my kids?" This ended with turning out their pockets and our search of the "guests". They did not have anything special, even weapons. Later, when my lieutenant colonel went outside to talk on the phone, or with his subordinates, I was following him to the door and closing the door after him. And when I opened to let him in, he stood against the wall with hands on the wall, turned around for me to search him: "See, I did not bring anything with me." This was kind of joke on his side.
    
    It is important to point out, that since messages on Maidan and mailing list about search in my apartment appeared almost immediately, during our argument calls were ringing from journalists, deputies, Ukrainian and international human right activists, I was broadcast live on channel 5, radio NART and some other radio stations (do not remember all), loudly naming in presence of "guests" whom I am talking with, because of this we could not start search, until they started to beg not to answer the phone, since it is necessary to announce the start of search.
    
    The only thing we failed to do was sending our kid to kindergarten. They forbade my wife from leaving and did not agree to any of the suggested ways (accompany her with the kid and back, go out together for 15 minutes and wait until she returns, etc.)
    
    During the search I arranged people so that nobody of "guests" was out of the view. Myself, I watched everyone, paying special attention to the senior lieutenant who was under the watch of inexperienced and apolitical neighbor boy.
    
    Lieutenant colonel took a sit to read my computer, floppy disks and compact disks, that gave me a lot of pleasure, since they contained a plenty of files with evidence of our criminal regime and our struggle for justice in courts and other institutions. I turned on internet and Maidan for him, where he could read online about events and invited him to become famous. Senior lieutenants rummaged my apartment, and I gloated of it, because for me it is the greatest torture to find anything in the one-room apartment packed with books, hundreds of thick paper folders with documents, toys, clothes and various household junk. Any rearrangements in my house remind Fifteen puzzle-game, when to move something, you have to consecutively move all the surrounding things. Because of this, after the search, room was better organized than before (today my friend got amazed how nice it was in our house), as during the elections, when there is no time for anything, we made complete chaos in the house. <...>
    
    The searchers could not let themselves to be careless. They had to investigate every square after square, therefore, in their interest to end the search faster was to place everything in its proper place. And when the senior lieutenant, who was digging in books nobody reads of lack of time was appalled at the layer of dust, he was offered a wet towel. Comical was search of sofa, because to move it, half-broken, one needs efforts of minimum three people, that we were doing together and laughing.
    
    I cannot blame those people, who were executing orders to search my apartment, and, except for a few moments at the beginning, behaved politely and coquettish, that they had task to plant something in my house. But I do not rule out this possibility as they tried to forbid me from making phone calls and claims, that neither lawyer nor deputies have right to enter during the search. At the same time, I assume they were brainwashed that there exists real terrorist organization, that is why they felt like people’s defenders. But when they understood that either nothing can be planted (in case they had this task), or nothing can be found, and we are not terrorists (in case they really assumed that I had explosives and other “stuff”), emotions calmed down and we almost became friends. Search was carried out with jokes and constant agitation from our side, remarks, that they had to be ashamed to conduct orders of those who themselves had to be investigated, and encouragement to think well because soon they might have to make choice between regime who step over the line and people. In general, I strongly regret I did not record my eloquence on tape recorder, since so beautifully and well I will not be able to talk or write in any situation.
    
    There was one interesting moment when I explained how bad it is when law enforcement is turned into armed squadron of authorities and perform unnatural functions of political pressure rather than civil order and security. They tried to deny that in the USA FBI too is making pressure at people, but here I burst: “FBI does not go around the student dormitories and does not talk students out of going to mass-meetings to support any of the candidates, does not scare them with the jail, does not threaten with expelling…” They did not argue anymore, only noted that they are not police. And when understood from our conversation that police planted explosives and false money, even, I guess, were glad that was not SBU.
    
    Giving left and right phone interviews, I told that the SBU officials were reading our legal cases against authorities which defend poor people and filling with anger against ruling criminal regime of the group of oligarchs. The officials just sighed at my jokes. My daughter, who is used to crowds of people in our apartment, did not pay any attention to the search and played calmly or painted.
    
    From time to time, tranquility was interrupted by my directions not to relax and continue to watch searchers. They felt hurt, but I explained, that our members were planted explosives and false money, therefore I will stop suspecting them when I get search report, which will have information that I had nothing illegal. Also, tranquility was interrupted by regular shouts on the radio, about approach of our supporters and the lieutenant colonel gave orders “not to let in”. To execute this order with the small squad was impossible, so I myself addressed people with the smile via doors and windows not to storm my apartment but wait outside. They believed the smile as it would be impossible under force.
    
    Seeing that everything comes out well, I told People Deputies not to come to my house but visit instead places of other searches, when tranquility was spoiled by lawyer Tatyana Montyan. Imagining terrible pictures of SBU raids, she passed through cordon similar to knife through butter, entering the apartment like hurricane with wild shouts “Stop! Who? What? Whom?” (sorry for free citation). Following her came scared the lieutenant colonel, who stepped out to talk to lawyer from Nasha Ukrayina (he did not have lawyer’s ID), and started demanding her to leave the apartment, which was loudly laughed at by Montyan and asked “Who are you? Why do I have to introduce myself? And introduce yourself first. Maybe you are dangerous criminal Vasya Pupkin, who is on the most wanted list.” When the lieutenant colonel not aggressively but peacefully said, “Do I have to fight with you?” Montyn’s eyes joyfully lighted and she replied “Fight? Lets do it! Who is first?” she started taking off her jacket. “Montyan, stop it” – I told her – “I almost agitated guys to vote against Yanukovich, and you spoil everything” and explained guys, this is lawyer Montyan, wife of judge Vasilenko, she is good and defends poor people, but does not like law enforcement officers, because she has grounds to do it. <…>
    
    When the report was put together, with me clean as child’s teardrop, I was given notice to show up in SBU at 15:00 at Volodymyrska Str. 33, as a witness on criminal case #231, started on October 16, 2004 on evidence of crimes described in part 4 paragraph 258 (Creation of terrorist group or terrorist organization, operation of such group or organization or taking part in it, and material, organizational, or any other assistance in creation or activity of terrorist group or terrorist organization – punished by depriving of freedom in term of eight to fifteen years) and part 1 paragraph 260 (Creation unpredicted by law of Ukraine military units or taking part in their activity – punished by depriving of freedom in term of two to five years) of Criminal Codex of Ukraine. I wanted to take shower, which I did not see for three days, but could not do it. Journalists and international observers who came to the place of the events, prevented me from doing it. And suddenly, police, who started asking if everything is ok, and if SBU officials did not offend us. They just were scared because they did not know anything about searches on their territory, as neither police, nor Irpin nor regional SPU were notified about visit to my apartment.
    
    Observers from OSCE happened to be my old friends since 2002 elections and they were happy to see familiar faces.
    
    After the search I gave every officer handbook of civil campaign PORA, which is original manual for this organization. It is “From dictatorship to democracy” by known ideologist of nonviolent resistance Gene Sharp, which explains clearly that violent resistance is not so effective as nonviolent, therefore there is no sence in violence in our times. PORA translated this book into Ukrainian themselves and asked Gene Sharp for permission to print. When he found out that there is no money to publish the book Sharp was deeply moved and donated 5 thousand dollars (translation, make-up, etc. was done by PORA activists for free).
    
    Taking into account excellent behavior of SBU officials at the second part of the search and hoping to persuade them to join people’s side, I wrote in the report that I do not have complains, forgiving them unlawful demands at the beginning.
    
    To interrogation Montian delivered me in her car. On the way, we stopped by at the Judge Vasylenko, who offered me his help, to insure that “I am not stolen on the road”. While I was waiting for permission to enter the SBU building, appeared a group of foreign observers and journalists from New Channel, but SBU prohibited them to shoot. The journalists were invited inside for explanations, so I refused to go inside unless the journalists are released. Soon after that a press secretary of SBU Maryna Ostapenko appeared, the conflict was settled and I walked into the building for interrogation. My friends and journalists were left to wait for me in the neighboring café.
    
    I just LOVE interrogations, however, they seldom call me (the last time it happened yet in the times of KGB). Interrogation gives a unique opportunity to talk as much as I like and to have a very careful listener. Those who know me and had misfortune to listen to my monologues on something fundamental can confirm that it is not so easy to stand. It is much worth then my huge articles. Once I started, I jump from one topic to another and may do it 24 hours per day. A rear listener can follow me even to the middle of the story. At interrogation, my listener was supposed not only to be patient with me, but also to listen carefully.
    
    To save time, I was acting the way I would not suggest to anyone else. Because, one can make a serious mistake very easily. In my particular situation, I could act like that, however, I don’t advise anyone to follow me, unless he/she has an experience in this “field”. At the beginning, the interrogators supposed to read the rights to the suspect, to print them and let him/her to sign under them. Only after that, the interrogation can be started. I would rather advise you to put this sheet in front of you, and look into it from time to time.
    
    Since I did not need it and I was not going to use my rights (say not to witness against myself), because I have nothing to hide, I asked them not to bother with it. However, the colonel did not agree with me. Perhaps, he was afraid of a provocation from my side. So I asked him to read my rights in a fast manner.
    
    After that, I was the first to ask a question. Using my rights, I demanded to clarify the basis on which they did the search at my apartment. I specified that I am not interested in answer like “basing on the decision of the court”, but on the facts that allowed the judge to make such a decision. I do have rights to know which proof was presented, because one needs a serious proof to search for explosives. Has anyone seen me carrying heavy loads of trotyl, losing pieces of it on the road? Perhaps, someone can witness seeng my kids playing with bullets? Whom do I have to call to the court for faking data, If such thing happened? Maybe, someone made a written statement against me, so I can make some money on him?
    
    But everything happened to be much simpler. The investigator explained me that because they have recently found some explosives in the PORA office, now they need to check all of its activists. They came to me because I do not hide my collaboration with PORA.
    
    Indeed, I have never tried to conceal my association with PORA, but I have never advertised it either. To ensure that none of us will gain political or other dividends from participation in PORA, we decided never use names of activists, except for the case of repressions, when people are in danger. PORA members are not supposed to fight for personal glory or for a number of interviews in newspapers. It so happened that all Maidan.com knew me under my own name, I have never mentioned my participation in PORA. I was also avoiding cameras and asking journalists not to use my name. Other people do the same. Now, thanks to the efforts of police and SBU this “secret” has been revealed. However, SBU are not journalists. Here, on the opposite, we supposed to be totally open. We are not hiding our plans that are nice and honest, and we are ready to carry the responsibility for what we are doing.
    
    One more detail on the procedure. You have a right to do recording of the interrogation by yourself. My investigator did not mind. But, I understood that in that case the whole thing would last till next morning, so I decided to let him to do the records. Also, I allowed him to do shortcuts as necessary. After his question on What is PORA, how does it work, what are its structure, principles, organization, method of making decisions, etc; I put on his pure head whole world history of non-violent resistance and groups with network structure. I was talking about Solidarnost, Otpor, Kmara, Maidan principles, affinity groups and methods of self-organization of people right on our web forum (writing proclamations, printing, distribution). Besides, I have put on him the whole set of election arguments.
    
    I suggested to go on-line and to copy and paste to his report whole pieces. However, there is no Internet connection in his office, so I volunteered to print out and bring to him some materials.
    
    At the beginning, he was very careful, but it was hard. It was not an issue of his IQ. For someone from hierarchic structure it is very hard to understand the network one, which is impossible to destroy, regardless the number of arrests. He made an attempt to make me to speak shorter. But, I said that he would not be able to understand me later, unless I explain him everything in detail.
    
    Actually, almost everything what I was talking about is on the web. To make the interrogation shorter, I explained to him the widely known fact that there are two types of PORA, so called “black” and “yellow” by the color of their first posters, and that on August 22 they agreed to work under one brand and to exchange information through the web. However, they did not become a single organization. Some people do collaborate with both kinds of PORA, but not me. I know nothing about the “yellow” one. The only thing I know fro sure is that they have almost identical ideology, and both of them are non-violent and obey the Law.
    
    An SBU officer that came to ask me to turn my cell phone on and to answer incoming calls interrupted my speech. He said that the SBU telephone was blocked by the people who were trying to reach me. When I looked on my cell, I realized that I am talking already for 1.5 hours and I already have 27 calls unanswered. I can only imagine how many calls came to the SBU phone.
    
    We decided that I will be answering calls and asking everyone to call me later. In-between the calls I will answer questions of interrogator, and while I answer the next phone call, he will do the record in the report.
    
    Due to miscommunication between me and my layer Montyan, it happened that I could not keep to my promise not to reveal the names of SBU officers. They have asked me about it in a VERY nice manner, and I could not refuse them. But, Montyan did not know about it and told everything to the news reporters. She also asked them to allow 1.5 hours for the interrogation before worrying about me. She asked them not to mention officer’s names in the news reports unless something happens to me. (The SBU press secretary Maryna Ostapenko assured her that there is no subject to worry.) However, the journalist understood everything in his own way and announced names in the news report immediately after 1.5 hours have passed since they still did not hear from me.
    
    We both became very tired and remaining part of interrogation went very lousily. He already understood that PORA is not a terrorist group, that he is not going to learn from me anything sensational, and that PORA is a very open structure. So, he was asking only formal, required questions. If PORA does military exercises, teaches how to use weapons, planning to organize violence, use explosives, etc. To all these questions my answer was NO. I also noted that most of PORA members have not even seen any weapons.
    
    He asked me what I know about explosives in the office where it was “found”. He said, that if it is the same as in the press, there is no need to answer. Since I arrived there with Deputy Zhovtyak only after everything happened and the office was blocked by police, I indeed had nothing new as compared to what is already published. I answered him in the shortest form I could, and he put it in the report.
    
    I answered him about my relations to Yaroslav Godunok, whom I know very well, but I was talking to him only about politics, so I don’t even know if he is married, and know nothing about his income. The only thing I know the he is not a “bag with money”, drives an old Zhiguli, however, he is not starving either. About his relations to yellow PORA I don’t know anything. Yaroslav is a party member, and has nothing to do with PORA, except events in Mukachevo, where he was just wearing its labels. Most likely, he was just doing a favor to his friends, renting them an office, because PORA is not a juridical person.
    
    After that we went to another room to print the report. I signed it. I should note, that all six pages were written without any mistakes. Even comas were on the right places!
    
    Meanwhile, I had a chance to explain to my investigator and two other officers the reasons for their poverty. Such an old chairs and desks I have seen only in research institutes and district libraries.
    
    At the end, I told to the colonel that if he has questions to me, he does not have to call me with official letter, he can feel free to call me on my cell phone, and I will come to him and tell him whatever he wants. I can even give a lecture in front of all collective. I have nothing to hide. Especially, my hatred to the governing regime
    
    -----------------------------
    (тут має бути епілог)
    ------------------------------
    
    Just one BUT
    
    I am infinitely grateful to everybody who was worrying about my life, paying attention to it, accompanied me, was waiting, making phone calls. Again, I do not known how everything would end up without these actions. And such actions are necessary even when they are redundant. There cannot be too much and it is better to overkeep vigil than underkeep it. BUT…
    
    
    I would liked to ask everybody to pay the same attention (or even bigger) to all detained activists and react in the same way on all messages about detention which appear in the internet. We must not give them a chance to break young lives only for throwing a challenge to bandits with power and for sincerely standing for ideals.
    
    And at the end for relaxation
    
    Laughing is all good, but I have to remind some rules for oppositionists which are known from the soviet times:
    
    1. Before leaving an apartment (even to get garbage out), visit toilet if you have even smallest need for it. If you will be unexpectedly arrested, you never know when you get the next chance.
    
    2. Take a shower immediately when you need it. Do not postpone it for several hours, because if you will be unexpectedly arrested, you never know when you get the next chance.
    
    
    3. Even if you are getting garbage out or going to the nearest kiosk for cigarets, dress yourself warm, convenient and clean. Never get out in slippers or with shoes on your bare feet. If you will be unexpectedly arrested, most probably you will be wearing it for days.
    
    
    This is even not paranoia. Those are the simple rules of hygiene and appearance on people, following them is very simple and even useful – they discipline you and keep you in form. Thus, they are important also in the democratic society but, to say truth, for other reasons.
    
    Smile, friends! We will win anyway! Carthages get ruined, dinosaurs – die out. Laws of history and nature. And no one will ever beat them, even having armed units.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.28 | Хвізик

      повертаю Epilogue

      Epilogue
      
      My story sounds funny. However, I am not sure that its final would be the same nice, if the fact of the search in my apartment had not became known right away to peoples Deputies of Ukraine, human rights organizations and international observers. They immediately announced it on the air and on the Verhovna Rada (special thanks to Mykola Tomenko). My friends were calling me and SBU all the time, they accompanied me to interrogation and were waiting for me till its end.
      
      I cannot say that I had terrible moral sufferings or that my life has changed. However, I am getting mad from the thought that I, a low obedient and honest citizen, who does not do anything unlawful, have to change something in my life, or otherwise gangster’s regime will turn me into a criminal!
      
      Why do I have to start locking doors to my apartment even when I am at home, while before that I did not have to remember about locks, unless I was sleeping?
      
      Because, when the crowd of policemen come for a search and enter my place without ringing a bell, they will have more chances to put a grenade or drugs, to “accidentally” find them later.
      
      Why now our kids cannot go in and out all the time without bothering us with doorbell?
      
      Because… see above
      
      Why now someone has to stay in our apartment all the time?
      
      Because… see above
      
      In principle, almost nothing changed. Many people live like that, behind the closed door, and it is not hard (however I don’t feel like it) open and close door for my friends and comrades who are coming to us all the time. Even before the search, someone always stayed at home. It served as a “back-office” for our headquarters, where we was not distracted by visitors with individual complains and suggestions, and could concentrate on work with papers or do phone calls to our activists. However, before the search, I had this way of life by my own will. Now, I HAVE TO live like that, the law-enforcement institutions doing unlawful things, enforce me! This is what makes me mad, I am doing the same things as before, but not because I want, but because I have to.
      
      I know, many will say that I am being capricious (nothing changed in my life). But the difference between a free person and an unfree one is that a free person can do what he/she likes to, as long as it does not interfere with other people’s freedom. And my unlocked doors did not bother anyone.
      
      I understand that if these cynical gangsters-at-power decided something, no one can run away of them, unless he/she goes to underground. Then, while you are absent, they still can put to your place a weapon or something else (as it happened to Victor Schadey, a PORA activist from Uzhgorod), “find” them, and start a search for you. I even know that on October 29-31 there are planning to mass arrests of PORA activists and the most active leaders from “Force of People”. In those days everyone all of a sudden will be using “improper language”, “annoy passers-by”, “not react on or disobey the police demands”. They will keep people under arrest for three days and, then, release them, if “everything is fine”. If “not fine”, then we will start to “use improper language”, “annoy passers-by”, “not react on or disobey the police demands” right at the doors of jail. Or, even more, we will start “robberies, rapings, shopliftings”. Right next to the jail. Then, they will arrest us for much longer time.
      
      We know all of that, but we are not going to underground. We don’t feel guilty and, by the Law, we are not guilty, in contradiction to the authorities and the police, who by some reason are called “a law-enforcement institution”, despite its officers break the law (Criminal Code, part 1, article 260).
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.28 | Хвізик

        The Last Supper?

        President Kuchma Admininstration have made their final decision to breakdown the elections of the new Ukrainian President, because it does not want Yanukovych victory, according to Deputy Oleg Rybachuk (Ukrainska Pravda).
        
        According to his words, this decision was made Wednesday evening at the secret meeting that took place at the President Administration. The information about the meeting and its results came to the Deputy from "reliable sources".
        
        Its participants decided to do the breakdown because they came to conclusion that Yanukovich is an "odious person" and because Kuchma's political reform had no success.
        
        According to Rybachuk sources, they decided to do the breakdown even if they have to declare a "state of emergency".
        
        According to teh plan, Kuchma will stay in the office at least till spring. The new presidential elections depend upono success of the political reform.
        
        Ukrainska Pravda

  • 2004.10.28 | Бабай

    Дякуємо всім за роботу!! Вислали репортерам лінк на переклад.(-)

• 2004.10.27 | сегій

  репортери без кордонів, - майже переклад з УНІАН

  "Репортери без кордонів" опустили Україну у рейтингу стосовно свободи слова на 138-е місце
  [27.10.2004 12:01]
  
  
  Міжнародна правозахисна організація ”Репортери без кордонів” оприлюднила у вівторок у німецькій столиці цьогорічний рейтинг країн, складений на основі індексу свободи слова. Україна в цьому списку посіла 138-е місце зі 167 країн. Одразу ж за нею йде Росія, ще гірша позиція – 144 місце – в Білорусі, повідомляє "Німецька хвиля".
  
  Найменше проблем зі свободою слова мають журналісти на півночі Європи: перші позиції у рейтингу ”Репортерів без кордонів” займають Данія, Фінляндія та Ірландія. Найгірша ситуація на Кубі, де в тюрмах перебуває майже 30 незалежних журналістів, та в Північній Кореї. Про Україну, яка порівняно з минулим роком опустилася на шість позицій, у звіті сказано, що через майбутні президентські вибори в країні цензуруються опозиційні журналісти та деякі іноземні ЗМІ. Керівник німецького відділення ”Репортерів без кордонів” Ельке ШЕФТЕР зазначає: ”У Білорусі перед виборами під різними дуже сумнівними приводами було закрито, приблизно, десять газет. В Україні спостерігаються схожі процеси. Тобто ми завжди, коли триває підготовка до виборів, мусимо дуже пильно стежити за станом ЗМІ, особливо незалежних”. Крім того, згідно зі звітом "Репортерів", кількість нападів на представників мас-медіа в Україні зросла, а вбивства журналістів, зокрема Георгія Гонгадзе, так і залишаються нерозкритими.

• 2004.10.27 | Сергій Кабуд

  репортери без кордонів- російською з обкому(взялиз рбк)

  Украина опередила Россию в рейтинге «уровня свободы прессы». У нас – 139 место, у России – 140…
  
  Организация «Репортеры без границ» (Reporters without Borders/Reporters sans Frontieres) опубликовала очередной, третий по счету всемирный рейтинг стран по уровню свободы прессы.
  
  
  Россия в этом списке оказалась на 140 месте (из 167), опустившись на 19 позиций по сравнению с прошлым годом, однако это связано не с ухудшением ситуации со свободой прессы в стране, а скорее с расширением самого списка, в котором в этом году на 28 стран больше, чем в предыдущем.
  
  Из стран бывшего СССР по уровню свободы прессы в текущем году самую низкую позицию в рейтинге занимает Туркмения - 164 позиция. Остальные бывшие советские республики, за исключением стран Балтии, также занимают весьма низкие места - Белоруссия - 144, Узбекистан - 142, Украина - 139, Азербайджан - 136, Казахстан - 131, Киргизия - 107, Таджикистан - 95, Грузия - 94, Армения - 83, Молдавия - 78.
  
  Примечательно, что Литва, Эстония и Латвия не только заняли места в первой двадцатке - 16, 11 и 10 соответственно, - но и обогнали по рейтингу свободы прессы самую демократическую страну мира - США, Вашингтон разместился лишь на 23-й позиции.
  
  Рейтинг в целом отражает степень свободы журналистов и новостных организаций в своих действиях в той или иной стране мира и учитывает только события, происходившие за год в период с 1 сентября 2003г. до 1 сентября 2004г. Он также учитывает усилия государства «по уважению и обеспечению» данной свободы. Рейтинг не учитывает нарушения прав человека в общем, а только нарушения прав свободы прессы.
  
  Организация «Репортеры без границ» подготовила специальный опросный лист, в котором участникам предлагалось оценить степень свободы прессы в 167 государствах мира по 52 критериям, учитывающим любые нарушения и ограничения в отношении отдельных журналистов и медиа-организаций. Опросный лист был разослан партнерам организации и ее корреспондентам по всему миру, а также направлен ведущим журналистам, исследователям, юристам и активистам борьбы за права человека. В результате для каждой страны был получен средний балл уровня «ограниченности свободы для прессы» - чем он меньше, тем выше позиция страны в рейтинге. В окончательную редакцию списка не попали государства, по которым по тем или иным причинам не удалось получить достоверную информацию.
  
  В итоге первые восемь мест рейтинга с одинаковым показателем в 0,5 балла заняли Дания, Финляндия, Исландия, Ирландия, Нидерланды, Норвегия, Словакия и Швейцария. На 9 месте с показателем в 0,67 балла оказалась Новая Зеландия. Замыкает первую десятку, как уже отмечалось, Латвия – 1 балл ровно.
  
  Последнее место в списке, как и год назад, заняла Северная Корея. Однако в 2003г. в список вошли 139 стран, тогда как в текущем - уже 167. Китай, который в прошлом году занимал предпоследнее место, в настоящее время поднялся на 6 позиций. 166 место в сегодняшнем списке занимает Куба, 165 - Мьянма, 164 - Туркмения, 163 - Эритрея.
  
  В странах, занимающих последние позиции в рейтинге, «свободы прессы» практически не существует, независимые издания не выходят в свет, а немногочисленные источники информации контролируются или «мониторятся» правительством, отмечают «Репортеры без границ». Немногочисленные независимые журналисты здесь подвержены постоянным притеснениям, их сажают в тюрьмы или высылают из страны. Иностранная пресса в таких государствах практически полностью запрещена.
  
  Наибольшая степень свободы прессы наблюдается в Европе, особенно в северной ее части - из первой двадцатки только три страны - неевропейские (Новая Зеландия на 9 месте, Тринидад и Тобаго - на 14 и Канада - на 18). Все страны ЕС по-прежнему находятся в числе первых сорока государств списка, хуже всего дела со свободой прессы обстоят в Италии и Испании - 39 и 40 места.
  
  
  РБК
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.27 | Jeka

    persha polovyna tekstu. reshta perekladit' htos' inshyi:(

    Украина опередила Россию в рейтинге «уровня свободы прессы». У нас – 139 место, у России – 140…
    Ukraine overdid Russia in the listing of “levels of free press”. We are 139th, Russia has 140th place.
    Организация «Репортеры без границ» (Reporters without Borders/Reporters sans Frontieres) опубликовала очередной, третий по счету всемирный рейтинг стран по уровню свободы прессы.
    The organization “Reporters without Borders/Reporters sans Frontieres” has published another, this time the third global ranking of countries that have problems with the freedom of speech.
    
    Россия в этом списке оказалась на 140 месте (из 167), опустившись на 19 позиций по сравнению с прошлым годом, однако это связано не с ухудшением ситуации со свободой прессы в стране, а скорее с расширением самого списка, в котором в этом году на 28 стран больше, чем в предыдущем.
    Russia appeared on the 140th place (out of 167), being lost 19 positions in comparison with last year; however, this is not entirely connected with the worsening situation with the freedom of press in this country, but rather with the widening of the ranking itself. This year 28 more countries joined this embarrassing list.
    
    Из стран бывшего СССР по уровню свободы прессы в текущем году самую низкую позицию в рейтинге занимает Туркмения - 164 позиция. Остальные бывшие советские республики, за исключением стран Балтии, также занимают весьма низкие места - Белоруссия - 144, Узбекистан - 142, Украина - 139, Азербайджан - 136, Казахстан - 131, Киргизия - 107, Таджикистан - 95, Грузия - 94, Армения - 83, Молдавия - 78.
    Out of the countries of former Soviet Union the lowest position is assigned to Turkmenistan-164th place. The rest former republics of USSR, except the Baltic states, cover such places: Belorussia-144, Uzbekistan-142, Ukraine-139, Azerbajan-136, Kazakhstan-131, Kirgiziya-107, Tajikistan-95, Georgia-94, Armeina-83, Moldova-78.
    
    Примечательно, что Литва, Эстония и Латвия не только заняли места в первой двадцатке - 16, 11 и 10 соответственно, - но и обогнали по рейтингу свободы прессы самую демократическую страну мира - США, Вашингтон разместился лишь на 23-й позиции.
    
    It is important that Lithuania, Estonia, and Latvia not only took the places among the first twenty countries-16, 11, and 10 respectively-but also overdid the most democratic country in the world- USA. Washington appeared only on the 23rd position.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.27 | Сергій Кабуд

      дякую(-)

    • 2004.10.28 | Steve

      Re: persha polovyna tekstu. reshta perekladit' htos' inshyi:(

      Попередження про можливі арешти.
      
      За даними, які надходять до Майдан-Інформу у пятницю та суботу можуть бути проведені затримання активістів "Пори", "Знаю" та інших подібних організацій.
      
      Це підтверджують інші джерела з кривоохоронних органів, зокрема, у Чернігові.
      
      Затримання проводитимуться на 72 години (3 доби), а потім затриманих, звісно відпустять, без пред'явлення звинувачень. Окрім іншого, саме для цього і порушено численні кримінальні справи про тероризм.
      
      Таке затримання позбавить активістів можливості вільно проголосувати та прийняти участь у організації акцій 31 жовтня та 1 листопада, чого і хоче влада.
      
      Всім потенційним арештантам радимо на 2 дні (п'ятницю та суботу) переночувати поза домом та не пересуватися звичними маршрутами.
      Можливо це пересторога марна, але краще забезпечитися від несподіванок.
      
      
      
      Warning of possible arests.
      
      Maidan-Inform has received information of possible detention of the activists of "Pora", "Znayu" and other similar organizations.
      
      This information has been confirmed by the sources in the Chernigov Police district.
      
      People will be detained for 72 hours (3 days) and then let go without being charged for anything. Most of the terrorism cases were started specifically for this reason.
      
      These detentions will not allow the detainees to vote freely and to take part in the organization of different AKTSIY on October 31 and November 1. This is vote the current government has been wanting to do all along.
      
      All the potential deteinees are recommended to not stay at home on Friday and Saturday and not to take the usual routes.
      
      
      
      ----------------
      
      Близько години тому в Ялті затримали трьох активістів кампанії "ПОРА!" Михайла Штепу, Лілію Рустаян та Олександра (прізвище невідоме). Активісти були затримані працівниками ДАІ коли вони їхали машиною. Їх місцеперебування наразі невідоме.
      
      Подаємо всі відомі нам телефони міліцейських відділків у Ялті:
      
      1-е Ялтинське МУ ГУМВС: (0654) 32-20-50;
      2-е Ялтинське МУ ГУМВС: (0654) 32-16-45;
      Ялтинське міське управління: (0654) 32-22-50, 32-02-63
      
      
      Three activists have been detained in Yalta.
      
      About an hour ago three activists of the "Pora" organization have been detained in Yalta. Their names are Mikhail Shtepa, Liliya Rustayan and Oleksandr (Last Name unkown). These activists have been detained by the traffic police. Their current location is unknown.
      
      Police numbers in Yalta
      +380 654 32-20-50
      +380 654 32-16-45
      
      City government
      +380 654 32-22-50 and 32-0263
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.28 | kabud

        Your Work is brilliant and messagers important

        http://maidan.org.ua/static/enews/1098927588.html
        http://maidan.org.ua/static/enews/1098927774.html

• 2004.10.28 | Steve

  Ближче до виборів люди активнішають: 50,000 на мітингу у Черкаса

  Ближче до виборів люди активнішають: 50,000 на мітингу у Черкасах!
  
  Не дивлячись на можливість провокацій, черкащани масово підтримали Ющенка, який сьогодні виступив у місті. Центральна площа Черкас і прилеглі вулиці прямо таки забиті людьми - як повідомляє наш спецкор Максим Ісаєнко, кількість присутніх на площі перевищує 50 тисяч!
  
  Виступ Ющенка був стандартним, як і в інших поїздках туру (бандитам - тюрми, жінка - українка, як бачить майбутнє тощо), але черкащани вітали його надзвичайно тепло. Обстановка була миролюбива і радісна, поруч із помаранчевими прапорами можн абуло побачити купу саморобних транспарантів типу "Ющенко - мій президент!" фарбою на простирадлі.
  
  Всі висловлювали впевненість у перемозі: "Ми довго чекали - три роки. Якщо не зараз, то коли? Якщо не ми, то хто?" На запитання ведучого, який хотів вручити Андрійовичу булаву, "Чи підтримуємо ми це рішення?" черкащани відреагували таким "ТАК!", що Макс Ісаєнко такого навіть на концертах "ГО" не пригадує.
  
  Групи молодиків-провокаторів, помічені за годину у дворі біля площі, де знаходиться секта бойових єдиноборств "Білий лотос", на площі поки що не з'явилися. Це ще раз доводить, що найкращим захистом від провокацій є велика кількість громадян.
  
  Ми переможемо!
  
  
  The closer to the election, the more active people become: 50,000 came to the oposition meeting in Cherkassy.
  
  Not taking into account the possibility of provocations, Cherkassy people supported the opposition presidential candidate Viktor Yuschenko, who was speaking in Cherkassy today, in large numbers.
  
  Our correspondent Maksim Isayenko is reporting that the central square of the city and all the streets in the immediate vicinity are filled with people. The number of people who came is more than 50,000!
  
  While Yuschenko's speach was simmilar to the others he gave on the earlier stops of his tour (Bandits are going to prisons, his wife is a Ukrainian, future plans, etc) people of Cherkassy have met him with warm greetings. The overall feeling was that of peacefullness and happiness. In addition to the now standard orange flags you could see self-made signs like 'Yuschenko is my president" for example.
  
  Everybody was sure of victory: "We have waited for a long time - three years. When if not now? Who if not us?" When the person who wanted to give Yuschenko the Trident asked if the people supported this decision, the people answered "YES!".
  
  Teams of the provokers who were seen not far from the square have not shown up yet. This proves the point that the best weapon from provocation is a very large number of people.
  
  We are going to win!
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.28 | sergij kabud

    Stavlu i ce, Slava Ukraini!

    http://maidan.org.ua/static/enews/1098927396.html

• 2004.10.28 | Стопудів

  прохання до активістів перекласти два матеріали

  ОЦЕЙ
  28-10-2004 13:48 Майдан-ІНФОРМ
  Парад завершився без ексцесів
  
  Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/news/1098960535.html
  
  Військовий парад на Хрещатику завершився.
  
  Громадянські патрулі активістів "Майдану" і "ПОРИ!", які перебували в центрі Києва з метою охорони ветеранів Великої вітчизняної від можливих провокацій, не виявили нічого підозрілого.
  
  Все обійшлося без ексцесів, що й не дивно з огляду на те, що переважну кількість глядачів на параді складали військові, міліціонери і працівники спецслужб плюс дещиця журналістів.
  
  На цьому активісти громадянського спротиву припинили своє патрулювання і розійшлися по роботах/вузах/школах.
  
  Сьогодні ж ПОРА! проводить ще одну акцію - цього разу просвітницьку - серед киян під гаслом "ПОРА ЛЮБИТИ!"
  
  Перемогли фашизм. Перемогли комунізм. Переможемо й кучмізм!
  
  
  І ОЦЕЙ на УП (хоча б коротко)
  http://www2.pravda.com.ua/archive/2004/october/28/1.shtml
  
  Дякую!
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.28 | Ivanhoe

    Re: прохання до активістів перекласти два матеріали

    Military parade on the Hreschatyk has ended.
    
    Civil patrols of “Maidan” and “Pora!” activists that were in the downtown in order to protect the veterans of the WWII from the possible provocations did not see any suspicious activity.
    
    There were no excesses, which comes as no surprise, taking into account that the majority of the spectators were from police, army and special service with only a handful of the journalists among them.
    
    After the end of the parade the activists of the civil resistance movement stopped their patrolling and returned back to their homes/workplaces/schools/whatever.
    
    “Pora!” (“It’s Time!”) is planning another action in Kiev today – this time educational. The slogan of this action is “It’s time to love!”
    
    We conquered the fascism. We conquered the communism. We will conquer kuchmizm too!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.28 | Бабай

      Додав (-)

  • 2004.10.29 | Tizia

    Re: прохання до активістів перекласти два матеріали

    Стопудів пише:
    
    > І ОЦЕЙ на УП (хоча б коротко)
    > http://www2.pravda.com.ua/archive/2004/october/28/1.shtml
    >
    Це ще актуально? За годину-півтора могло б бути.

• 2004.10.28 | Steve

  Верховний Суд скасував створення 41 додаткової дільниці в Росії

  Верховний Суд скасував створення 41 додаткової дільниці в Росії
  
  Верховний Суд скасував створення 41 додаткової виборчої дільниці для виборів Президента України в Росії
  
  Про це повідомив депутат Верховної Ради Роман Зварич, який був присутній на засіданні Суду.
  
  "Перемогло право, верховенство права", - сказав Зварич.
  
  Він повідомив, що Верховний Суд скасував постанову Центральної виборчої комісії, відповідно до якої, на території Росії планувалося створити 41 додаткову виборчу дільницю.
  
  Підставою для такого рішення суду став той факт, що за законом ЦВК могла прийняти рішення про створення додаткових виборчих дільниць не пізніше, ніж за 7 днів до дня виборів - тобто до 24:00 23 жовтня.
  
  Разом з тим ЦВК прийняла рішення про створення додаткових дільниць вранці 24 жовтня.
  
  Зі слів Зварича, під час засідання це також підтвердив і представник ЦВК Юрій Данилевський.
  
  Таким чином, за даними депутата, у Росії в день виборів будуть відкриті 4 виборчі дільниці в Москві, Санкт-Петербурзі, Ростові-на-Дону і Тюмені.
  
  Українські Новини
  
  
  The Supreme Court has cancelled the creation of the extra 41 polling places in Russia
  
  The Supreme Court of Ukraine has cancelled the creation of the extra 41 polling places for the Ukrainian presidential elections that were supposed to be opened in Russia. We received this information from Roman Zvarych, a Rada deputy, who was present at the court session.
  
  “The Justice has been restored” said Zvarych.
  
  He informed us that the Supreme Court has cancelled the order of the Central Election Committee (CEC) to create the extra 41 locations in Russia where Ukrainians living in Russia can vote.
  
  The reason for this ruling has been the fact that by law the CEC could have made this decision no later than 7 days prior to the election, or before 12:00PM of October 23.
  
  The CEC has made the decision to open the extra polling places in the early morning of October 24.
  
  Zvarych told us that this fact has been confirmed by Yuriy Danylevsky who was a representative from the CEC at the court session.
  
  There are going to be 4 election places for Ukrainians to vote in Russia. They are going to be located in Moscow, St. Petersburg, Rostov-on-Don and Tyumen.
  
  Ukrainian News
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.28 | 100пудів

    Додав. Дуже дякую за допомогу і підтримку! (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.28 | Хвізик

      Re: Додав. Дуже дякую за допомогу і підтримку! (-)

      Я поклав пару перекладыв сюди:
      http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1098979687&first=1098981150&last=1098976343
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.29 | Бабай

        будь-ласка,не розкидайте,щоб Ваша робота не пропала.Все сюди.(-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.10.29 | Tizia

          Re: прохання до активістів перекласти два матеріали

          http://www2.pravda.com.ua/archive/2004/october/28/1.shtml
          
          
          THE SENDER OF ANTI-YUSHCHENKO LETTERS IS LUZHKOV'S EMPLOYEE. BESIDES, HE IS A CIS INTERNATIONAL OBSERVER
          
          Viktor Chyvokunia, Ukrajinska Pravda, 28.10.2004, 12:10
          
          For a couple of days a lot of people in whole Ukraine are receiving these mailings. Instead of poisonous white powder, the envelopes contain a sheet of paper with a brief text. In the best traditions of black PR.
          
          “The Council of Ukrainian Fellow Countrymen’s Societies in Russia addresses you on behalf of more than a million of Ukrainians by birth that live in Russia”, – the letter begins.
          
          “Viktor Yushchenko. This man has been carrying through his clamorous electoral campaign at somebody else's expense and, having sold his own freedom, is set to sell the independence of Ukraine. Whereas Viktor Yanukovych is supported by Ukrainian industrial workers, metallurgists, people that are raising the country's economy enforcing its independence”, - claims the author.
          
          “Yanukovych’s victory means the development of the economy, the raising of living standards and the enforcing of foreign policy. It means the relations on equal basis with Russia where more than 10 million Ukrainians live and work and where we sell our products for millions of dollars!” – promises the author of the letter to his addressees.
          
          “Yushchenko’s coming to power means policies dictated by American leaders, closed borders and tension in the relations with Russia, more expensive oil and natural gas, and therefore general lowering of the living standards, the increase of unemployment - all these things that now are going on in Georgia".
          
          “Under Yushchenko, the land will be bought out by Americans, the plants and factories will stop working, the country will lose everything it has acquired during the years of independence and will become the sump of the West”.
          
          “The Ukrainian people struggled for independence for so many years, and now Ukrainians do not want to lose it in one moment…”
          
          “We, the Ukrainian Fellow Countrymen’s Society, hope that common sense, experience and great wisdom of the Ukrainian people will help them to make the right choice”.
          
          The letter is signed by “the Vice-President of the Directorate of the Council of Ukrainian Fellow Countrymen’s Societies in Russia V.M. Khrystenko”.
          
          Of course, it was quite unusual for our people to receive directly into their mail box this piece of writing by the neighboring country’s schizoid poets. Yet the price of the issue – the elections of the President of Ukraine – is too high. So, the author is expected to be honest with his readers.
          
          What did the “Ukrainska Pravda” actually manage to discover? There really exists a person named Khrystenko Volodymyr Mykolayovych who, in his conversation with the "UP", confirmed his authorship of this writing.
          
          Khrystenko V.M. is the head of a representative body of the Ukrainian city of Mykolaiv at the Moscow administration. Such a weird organization does exist. Its whereabouts can be found on the Internet page of the Department of International relations of Moscow city administration.
          
          But the truth and the honesty seem to finish here. In his letter V.M. Khrystenko openly campaigns for Yanukovych against Yushchenko. Doing so he violates the law on the presidential elections in Ukraine. Inasmuch Khrystenko V.M. is a Russian citizen, he does not have the right to vote in these elections! And he is not entitled to give advices to Ukrainians as to how they should vote.
          Further goes more. Khrystenko V.M. addresses his readers on behalf of the “Council of Fellow Countrymen’s Societies in Russia” as its Vice-President.
          
          The “Ukrainska Pravda” made a call to Moscow and managed to speak to the President of this organization, Mykola Chelombitko, trying to find out when the meeting empowering V.M. Khrystenko to send millions of letters to Ukrainian voters occurred.
          
          We discovered that such a meeting never took place. Mr. Chelombitko was very prudent during the conversation, yet he said that “Khrystenko did non receive any mandate from the Council of Fellow Countrymen’s Societies, and the Directorate of the Council never gathered to consider the issue of campaigning for Yanukovych.
          
          “The Fellow Countrymen’s Society is a non-government public institution, we are beyond the politics. Each of us individually can back up some candidate, but the organization has no political preferences. We have no right to campaign for or against any candidate”, he stated.
          
          The third and the most interesting issue is related to the fact that V.M. Khrystenko is… an international observer at these presidential elections in Ukraine. That means that his status does not absolutely allow him to make statements as those in the text he put into circulation.
          
          “UP” managed to find Mr. Khrystenko by phone in Mykolaiv. He excused himself saying that he cannot speak since he is taking part in a rally (!).
          
          During a few moments of our conversation he confirmed that he really authored this letter – and non only this one! (So, should we expect some more white envelopes in the mail boxes?)
          
          Khrystenko does not know how many copies of this letter went into circulation, since … it was the Countrymen’s Society’s job to disseminate it. This again means that a legal entity of a foreign country has been actively interfering with the elections in Ukraine. Well, he does not consider his letter a piece of propaganda, as he solely "expressed his own point of view".
          
          When the “UP” asked Khrystenko what organization he is representing as an international observer, he promptly said goodbye and hung up the receiver. And to no purpose, since it was very simple to find it out, as the respective information is available on the Central Electoral Commission’s site.
          
          Thus, Mr. Khrystenko, the author of a black PR text circulating in millions of copies, is an international observer on behalf of the CIS.
          
          Now it is the task of the Central Electoral Committee to establish if Khrystenko’s undertakings correspond to his obligations to act as an independent observer and not as a participant of these elections.
          
          Some more issues can add to this story. Firstly, the letter campaigning against Yushchenko has no imprints as required by the law on the presidential elections regarding the propaganda materials. Secondly, of considerable interest are the sources of financing and the scale of this undertaking.
          
          The letter is being sent with the mail and it is obvious that its initiators made use of an address data base outdated by some fifteen years. An acquaintance of ours informed us that this letter was sent to his old address from which he moved in 1988! These might well be the addresses taken from the USSR’s KGB archives.
          
          And the last thing. After the scandalous case of anti-Yushchenko leaflets in Februaty-March of 2003, the diffusion of the political propaganda materials by mail was made illegal. This decision was never withdrawn. Still, the anti-Yushchenko letters from Russia are being spread exactly in the same way.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.10.29 | Бабай

            Дякую, додав! (-)

• 2004.10.29 | 100пудів

  Перекласти ПОЛІТИЧНИЙ ДЕТЕКТИВ

  Йдеться про захоплюючий погодинний репортаж з приводу того, що відбувалося в Києві 23 жовтня (від початку акції до нічних подій під ЦВК).
  
  Закінчення вже перекладене. Ось те, що залишилося:
  
  --------------------
  12:30. Розпочалась акція "сила народу проти фальсифікацій". На Майдані
  Незалежності вже присутньо щонайменш 2 000 чоловік. На Хрещатику -
  приблизно стільки ж. І це - тільки ті, хто не йде в колонах.
  
  12:50. Почали з"влятися колони з різних сторін - колона з Контрактової
  площі в цей момент проходить повз Європейську площу.
  
  13:20. Зараз рух Хрещатиком припинено, оскільки вулиця ВСЯ, включно з
  тротуарами щільно забита помаранчевими прапорами - величезна колона
  розтягнулася на всю ширину й довжину - від Бесарабської площі до
  Майдану. Люди веселі і бадьорі, скандують "Ющенко!", порядок чітко
  дотримується, перемога буде за нами.
  
  Присутні спецпідрозділи. Біля Жовтневого палацу на верхньому
  майданчику стоять 12 джипів беркуту, 3 автобуси та один камаз of
  riot-police.
  
  13:45. Голова колони досягла Республіканського стадіону. Хвіст колони
  ще на Майдані Незалежності. Людей що прийшли підтримати Ющенка та
  висловити протест проти намагань влади зфальсифікувати результати
  виборів десь тисяч із 150-200.
  
  14:05. Друга колона прямує до ЦВК вулицею Грушевського. За попередніми
  даними кількість людей не меньша, ніж у першій колоні. Це зовсім не
  схоже на нудні і злі антикучмівські мітинги попередніх років - всі
  поводяться дуже весело, повітря прямо пронизано переможним настроєм,
  дуже багато людей прийшли з дітьми. Кореспонденти "Майдану" такого ще
  не бачили за всі роки існування сайту.
  
  14:20. В обох колонах присутні 7 активістів і 5 прихильників
  "Майдану". Зараз відбуваються симетричні підрахунки кількості людей у
  колонах. Голова першої колони вже дійшла бульваром Лесі Українки до
  ЦВК, а її хвіст - ДОСІ біля Республіканського стадіону (відстань від
  початку до кінця колони - близько 1,5 км). Кількість учасників у цій
  колоні - за попередніми підрахунками - 100 тисяч чоловік. Голова
  другої колони, яка пішла по Грушевського, теж досягла ЦВК, а її хвіст
  - біля Верховної Ради (близько 2,5 км). Уявіть собі, скільки людей
  знаходиться зараз на Грушевського, біля метро "Арсенальна", вздовж
  усієї вулиці Московської (на ній, до речі, розташовано - навпроти
  Печерського РВВС - офіційний штаб Януковича у кінотеатрі "Зоряний"),
  на площі Лесі Українки!
  
  Кияни, які залишилися вдома, надзвичпйно жваво реагують на рух
  помаранчеві прапори - колону вітають з вікон, вивішують прапорці
  "Так!", будівельники салютують згори, з вікон машин показують пальцями
  "V". Схоже, наче щойно "Динамо" перемогло "Кайзерслаутерн" у фіналі
  Ліги чемпіонів.
  
  14:45. Площа перед ЦВК заповнюється учасниками акції, місця для охочих
  почути виступ Ющенка ще є, але тих місць небагато, люди все йдуть і
  йдуть.
  
  14:55. Уточнені підрахунки по колоні, яка йшла Грушевського. Активіст
  "Майдану" пропустив повз себе всю колону, зробивши 15 замірів, скільки
  людей проходить повз нього за одну хвилину. В середньому вийшло
  близько 500 чоловік. Згідно з цією цифрою, мінімальна акількість людей
  у першій колоні - приблизно 105 тисяч чоловік.
  
  15:05. На площі перед ЦВК розпочалася демонстрація агітаційних
  відеороликів Ющенка.
  
  15:15. Люди, що прийшли на площу перед ЦВК, скандують: "Ющенко!
  Ющенко". Віктор Ющенко розпочинає свій виступ.
  
  15:23. Ющенко:
  "Дякую вам, що ви прийшли. Своїм приходом сюди ми зробили ще один крок
  до нової України. Я ані на секунду не сумніваюся у перемозі, і це буде
  не моя, а НАША СПІЛЬНА перемога".
  
  14:30 "Влада намагається розділити Україну за різними ознаками, але не
  вийде - МИ ЄДИНІ"
  
  "Закривають єдиний телеканал, який презентує різні точки зору - тільки
  через те, що він не виконує встановлені владою темники.
  Переслідування, затримки і арешти відбуваються через страх і слабкість
  влади, яка хоче загнати народ у минуле, як отару овець. В наших силах
  змінити життя на краще. Ми зробимо свій вибір і зможемо захистити
  його".
  
  "Військовий парад не має ніякого відношення до вшанування пам'яті
  герої Великої вітчизняної війни - це стравлювання солдат із їхніми
  братами, батьками і дідами".
  
  15:45 "Ми не віддамо Україну бандитам при владі. За кожен злочин вони
  будуть відповідати перед законом".
  
  "Я звертаюся до працівників правохоронних органів - міліції, СБУ,
  прокуратури - служіть народу в ці дні. Прочитайте вранці присягу,
  подивіться в очі дітям - і служіть народові, а не тим, хто віддає
  злочинні вказівки".
  
  "Службовці, не затьмарюйте день торжества народу в ці дні. Не
  допускайте порушень у вашій роботі!"
  
  "Журналісти! Не дивлячись на важку ситуацію зі свободою слова на ваших
  каналах, я прошу вас у цей день (31.10 і 1.11 - М.І.) донести до вашої
  аудиторії правду".
  
  "Наша перемога буде перемогою всіх нас. Наша воля відкриє перед нами
  велике майбутнє".
  
  15:55. На флагштоку перед будинком ЦВК під прапором України комусь
  вдалося підняти прапор "ТАК! Ющенко!". Сам Ющенко завершив свій
  виступ. Наостанок він сказав:
  
  "Це (день виборів - М.-І.) буде вирішальний день. Ми переможемо!"
  
  16:15. Люди, що прийшли до будівли ЦВК, залишаються на площі перед
  будівлею. Чекають на рішення ЦВК щодо долі 400 додаткових виборчих
  дільниць за кордоном.
  
  Як відомо, сьогодня президент Кучма висловився про недоцільність
  утворення тих додаткових дільниць. ( 14:40, повідомлення УНІАН,
  http://www.unian.net/ukr/headlines/9/ )
  
  16:50 Щойно в одну з груп демонстрантів, які розходилися від ЦВК,
  врізався джип. Машина, яка рухалася зі швидкістю приблизно 100 км/г,
  дзеркалом заднього виду збила одного з активістів опозиції - його
  підкинуло в повітря і перевернуло. Дзеркало відлетіло геть.
  Потерпілого доставлено до лікарні.
  
  Демонстранти оточили машину, у якій виявився депутат із провладної
  фракції СДПУ(О) Нестор Шуфрич. Зараз його утримують до прибуття
  міліції і ДАІ - депутати блока Ющенка Петро Олійник, Володимир
  Бондаренко і Євген Червоненко захищають Шуфрича, щоб демонстранти не
  вчинили над ним самосуд. Місце дії - бульвар Лесі Українки, між 16 і
  20 будинками.
  
  Подивитися бесіду Шуфрича з ДАІшником можна отут
  http://maidan.org.ua/n/foto/1098543240
  
  18:00 Кількадесят тисяч демонстрантів залишилися перед ЦВК. Вони
  слухають виступи ораторів та музику, яку транслюють через колонки.
  
  Група провокаторів, при повній пасивності міліції, спробувала
  ініціювати безпорядки, підпаливши димову шашку і кидаючи камені в ЦВК.
  
  Їх затримали самі демонстранти і змусили міліціонерів скласити
  протоколи затримання.Як повідомив народний депутат Юрій Кармазин, один
  із затриманих виявився ... міліціонером в цивільному.
  
  В даний момент ЦВК розглядає питання про створення на території Росії
  майже пів тисячі виборчих комісій, нібито для голосування українських
  громадян, які там проживають. Однак більшість експертів переконана що
  ці дільниці будуть використані для простого вкидання в урни пачок
  бюлетенів за Януковича.
  
  Вже є дані що багато листів від "українців Росії" написані одним
  почерком і не містять ніяких вихідних даних.
  
  Настрій демонстрантів бадьорий - в багатьох місцях люди танцюють під
  музику з колонок і навіть водять хороводи.
  
  До демонстрантів вийшов народний депутат Порошенко. Він попросив всіх
  залишатися і підтримати своє присутністю депутатів, які домагаться
  дотримання закону стосовно відкриття нових виборчих дільниць у Росії.
  
  Він повідомив що депутати домоглися, аби їм дозволили перевірити
  "заяви" на підставі яких відкриваються нові виборчі дільниці в Росії -
  переважна більшість із цих заяв виявилися підробленими.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.29 | Tizia

    Re: Перекласти ПОЛІТИЧНИЙ ДЕТЕКТИВ

    100пудів пише:
    > Йдеться про захоплюючий погодинний репортаж з приводу того, що відбувалося в Києві 23 жовтня (від початку акції до нічних подій під ЦВК).
    
    До півночі, думаю, зроблю.
    
    > Закінчення вже перекладене.
    
    А де його можна подивитися?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.29 | 100пудів

      осьосьо :)

      23.50 Following the orders of the governor of the Kiev Oblast (province) Mr
      Zasuha (his office shares the building with CEC), the building of the 3
      meter high steel fence has started right now. His wife is the MP of the
      Ukrainian parliament, member of the .Trudova Ukraina. fraction; known for
      voting using BOTH hands for the law that tried (and failed) to set the
      election of the president by the parliament.
      
      23.30 Eye witness, who was later taken to the hospital told us some more
      details about the attack near the CEC. Police was moved to the other side of
      the street right before the beginning of the attack. Well-trained, criminal
      looking youths emerged from the underground crossing, approached the crowd
      without any sign of haste and started the beating. They had hammers and gas
      sprays.
      
      23.35 .Berkut. tried to free three of the attackers from the earlier
      accident, who were captured and handicapped. Opposition deputies received
      several blows too. It seems that this will be presented by the authorities as
      CEC storming by the protesters.
      
      23.50 Details of the accident
      Three attackers were captured by MPs Zhvania, Pavlenko and Tretyakov. Two of
      the attackers had the ID.s of the special police unit and police hand-guns
      hence the suspicion that the aggressive youths were actually civil-dressed
      police. Orders for the attackers were given from the nearby
      restaurant .Marokana.. At this moment three of the attackers are lying on the
      floor in the entrance hall of the CEC. There are several opposition MPs in
      the hall as well.
      
      At this moment there four ambulances and one police car near the CEC. One of
      the protesters with broken head was taken to the hospital.
      
      Few minutes ago the head of the Kyiv Organized Crime Fight Squadron Gaskovsky
      arrived. Zinchenko met him with the words: .You will answer for this
      bloodshed!.
      
      00.15 Criminal-looking Youths are actually the policemen that belong to the
      special unit .Titan.. This information comes from the former minister of
      transport, who is currently the head of state freight company, who is trying
      to free his bodyguards, who were .imprisoned. by the protesters and MPs. He
      seems to be drunk.
      
      THE SITUATION IS VERY, VERY SERIOUS. WE URGE EVERYONE WHO CAN TO JOIN US ON
      UKRAINKA SQUARE.
      
      01.15
      Not all of the attackers were members of the .Titan. . some of them were real
      criminals. Civil-dresses policmen from .Titan. played the role of the
      drivers. It has become clear during the interrogation of the captured
      attackers. MPs have also captured another civil-dressed man, who gave orders
      to .Berkut. during the attempts to free the captured attackers. He appears to
      be high-ranked police officer.
      
      MPs have an information about the new location of these criminal-looking
      youths . near Yanukovich headquarters. MP Bondarenko made a statement about
      this to the police.
      Meanwhile, the break was announced in CEC meeting.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.30 | Tizia

        Re: осьосьо :)

        А осьосьо початок
        
        12:30. The manifestation “People’s power against falsifications” started. At least 2000 persons have already gathered in the Nezalezhnist Square. The Khreshchatyk sees almost the same. And these are only people who did not join any column of marchers.
        
        12:50. The columns of protesters started emerging from all sides – a column from the Kontraktova Square is presently passing the Yevropeyska Square.
        
        13:20. The traffic in the Khreshchatyk stopped, ENTIRE street including sidewalks is crowded with orange flags. The huge column has spread in length and width, from the Bessarabska Square up to the Nezalezhnist Square. People are joyful and cheerful, they are calling out: “Yushchenko”! The order is strictly observed, the victory will be ours.
        
        Special police units are also here. On the upper ground near the Zhovtnevyj Palace, there are 12 jeeps of the “Berkut” special squad, 3 buses and one truck of riot-police.
        
        13:45. The head of the column reached the Republican Stadium. Column’s tail is still in the Nezalezhnist Square. There are about 150-200 thousands of those who came to express their support for Yushchenko and protest against the attempts of the authorities to falsify the elections results.
        
        14:05. The second column is heading to the Central Electoral Committee along the Hrushevskyj Street. According to the preliminary assessments, the number of participants is not lower than that in the first column. It doesn’t look at all like dull and angry anti-Kuchma rallies of previous years – everybody is cheerful, the air is permeated with victorious spirit, many people have brought their kids. “Maidan” correspondents have never seen anything similar during all the years of site’s existence.
        
        14:20. Seven Maidan activists and five supporters are marching in both columns. Now they are making proportioned evaluation of the number of people in the columns. The head of the first column marching along the Lesya Ukrainka Boulevard has already reached the CEC, but its tail STILL is somewhere near the Republican Stadium (the distance between the beginning and the end of the column is about 1.5 km). According to preliminary assessments, the number of participants in this column reaches 100 thousand. The head of the other column that took the Hrushevskyj Street has also reached the CEC, with its tail still near the Verkhovna Rada (about 2.5 km away). It’s hard to imagine the number of people present now in the Hrushevskyj Street, near the Arsenalna Metro Station, along the entire Moskovska Street (here, by the way, in the premises of the Zoryanyj cinema, in front of the Pecherskyj District Department of Internal Affairs, Yanukovych’s official headquarters is situated), in the Lesya Ukrainka Square!
        
        Kyiv inhabitants that remained home most vigorously respond to the movement of orange banners; the column is welcomed by “Tak!” [Yes!] flags in the windows, the builders salute from the height, the car drivers make “V” signs with their fingers. It seems as if the “Dynamo” soccer team had just defeated “Keiserslautern” in the League of Champions.
        
        14:45. The square in front of the CEC is filling with protesters, there is still some place – not too much – for those who are eager to listen to Yushchenko’s speech, and people continue to come up.
        
        14:55. The estimates of the number of people in the column that took the Hrushevskyj Street have been adjusted. Maidan’s activist let the entire column pass by, estimating 15 times how many people were passing by him in one minute. The average figure was around 500 persons. According to this figure, the minimum number of people in the first column was around 105 thousand.
        
        15:05. Yushchenko’s promotional video clips started to be shown in the square near the CEC.
        
        15:15. People in the square are calling out: “Yushchenko!” “Yushchenko!” Viktor Yushchenko starts speaking.
        
        15:23. Yushchenko: “Thank you all for your coming. With our presence here, we have made one more step towards the new Ukraine. I don’t have any doubt, even for a second, that this will not be my victory, but OUR COMMON victory”.
        
        14:30. “The authorities try to divide Ukraine according to various lines, but they are not going to succeed: WE ARE UNITED”.
        
        “The only TV channel that presents different points of view is at risk to be closed, only because it does not follow the ‘temnyks’ [secret instructions to mass media] issued by the authorities. Persecutions, detainments and arrests are going on because of fear and weakness of the authorities that want to drive our people back into the past, as a herd of sheep. We have enough power to change our life for the better. We will make our choice and manage to defend it”.
        
        “The military parade does not have anything to do with honoring the memory of the heroes of the Great patriotic war – it is an attempt to make the soldiers collide with their brothers, fathers and grandfathers”.
        
        15:45. “We will not give up Ukraine to gangsters that are now in power. They are going to account before the law for each of their crimes”.
        
        “I address the personnel of law-enforcement bodies – police, Ukrainian Security Service, prosecutor’s offices – serve your people in these days. Waking un in the morning read your oath of allegiance, look into the eyes of your children – and serve your people, and not those who give you culpable orders”.
        
        “Public servants, don’t ruin the day of people’s triumph. Don’t tolerate violations in your work!”
        
        “Pressmen! In spite of problems with the freedom of speech on your TV channels, I am urging you to bring the truth to your audience in that day [31.10 and 1.11]”.
        
        “Our victory will be the victory of all of us. Our freedom will open before us a great future”.
        
        15:55.Somebody managed to raise the “Tak! Yushchenko!” banner under the Ukrainian national flag on the flagpole in front of the CEC. Yushchenko is closing his speech. At the end he said:
        
        “That day [the day of elections] will be a decisive day. We are going to win!”
        
        16:15. The protesters remain in the nearby square. They are waiting for CEC’s decision regarding the 400 additional polling stations abroad.
        
        As we know, today President Kuchma expressed his opinion on the inexpediency of these additional polling stations. ( 14:40, as reported by UNIAN, http://www.unian.net/ukr/headlines/9/ )
        
        16:50. A jeep has just given a sharp blow to a group of protesters that are leaving the square. The car moving with the speed of about 100 km/h knocked down one of the opposition activists with its rear-view mirror – he was thrown up and turned over. The mirror broke off. The victim was taken to the hospital.
        
        The protesters encircled the car; inside the car there was deputy Nestor Shufrych, a member of pro-government parliamentary fraction of the Social Democratic Party of Ukraine (United). Now he is detained until police and road inspection comes; MPs Petro Oliynyk, Volodymyr Bondarenko and Yevhen Chervonenko, members of Yushchenko’s bloc, are defending Shufrych from the angry crowd. These events are taking place in the Lesya Ukrainka Boulevard, between houses number 16 and 20.
        
        The conversation between Shufrych and the road inspection officer is available at http://maidan.org.ua/n/foto/1098543240
        
        18:00. Dozens of thousands of demonstrators remain near the CEC. They are listening to speeches and music transmitted through load-speakers.
        
        A group of instigators tried to raise turmoil setting fire to a smoke cartridge and launching stones towards the CEC building, police being entirely inactive.
        
        They were detained by protesters themselves that compelled the policemen to make records of detention. As MP Yurij Karmazyn reports, one of the apprehended turned out to be a civil-dressed policeman.
        
        Presently the CEC is deliberating on the issue of establishing of almost half a thousand polling stations on the Russian territory, allegedly in order to give the possibility to vote to Ukrainian citizens that reside there. The majority of experts, however, is convinced that these polling stations are supposed to be used for illegal dropping of whole batches of ballots in Yanukovych’s support.
        
        There is already evidence that quite a lot of letters from “Russian Ukrainians” are written by one hand and do not contain any output data.
        
        Protesters are cheerful; in some places the people are dancing to the music from loud-speakers; one can see even round-dances.
        
        MP Poroshenko came out to speak to the protesters. He asked everybody to stay and support with their presence the MPs that are insisting on the observance of law in the issue of new polling stations in Russia.
        
        He announced that the MPs managed to achieve the permission to check the “petitions” that were supposed to justify the opening of new polling stations in Russia – the majority of them turned out to be fake.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.10.30 | Mary

          Дякую, додала (-)

• 2004.10.30 | 100пудів

  Дуже важливо - ЗВЕРНЕННЯ ЮЮ

  зараз, правда, все важливе. люди, ми працюємо просто супер, скоро українській редакції штиря увіткнемо. ДЯКУЮ ВСІМ - ВИ НАЙКРАЩІ.
  
  СЛАВА ПОБЄДЄ!
  
  Тепер по суті:
  ---------------------------
  
  
  Звернення Ющенка і Тимошенко до українців
  
  
  Дорогі співвітчизники! Ми звертаємось до усіх громадян України:
  
  Зробіть свій власний вибір – і не дайте нікому вирішувати за вас ваше майбутнє.
  Особисто перевірте списки на дільницях до дня голосування, пам’ятаючи, що влада робить усе, щоб не дати можливості проголосувати багатьом чесним громадянам.
  Особисто прийдіть 31 жовтня на виборчі дільниці і проголосуйте за того кандидата, якому ви вірите.
  
  Щоб підрахунок голосів було проведено чесно, прозоро і без фальшування, особлива увага всіх повинна бути прикута саме до виборчих дільниць.
  Прийдіть до своїх дільниць після завершення голосування (після 20:00).
  
  Дочекайтеся завершення підрахунку голосів, який може тривати 3-4 години.
  Вимагайте оголошення результатів голосування на вашій дільниці – це ваше законне право.
  
  По можливості супроводжуйте передачу протоколів до територіальних комісій (деякі з них можуть засідати до 6-ї години ранку 1-го листопада). Ваша присутність біля цих комісій – це запорука чесного підрахунку голосів.
  
  Нам відомі плани провокаторів. Вони хочуть зірвати вибори, вчинивши погроми і бійки на площі біля ЦВК.
  
  Не піддамося на провокації. Наша відповідь – витримка і спокій.
  
  Якщо в ніч з 31 жовтня на 1 листопада хтось чинитиме опір роботі ЦВК, знайте – це провокатори. Наші прихильники в цей час будуть біля дільничих та територіальних комісій.
  
  Ми зберемо в Києві сотні тисяч організованих людей тоді, коли влада спробує перекреслити волевиявлення народу.
  
  Ми хочемо застерегти тих, на кого покладена відповідальність за організацію і проведення виборів - членів виборчих комісій, представників органів державної влади, особливо правоохоронців.
  
  У день голосування ви маєте діяти строго у відповідності до закону. Діяти чесно і відповідально. Той, хто посягне на законне право громадян обирати главу держави, хто порушить закон – буде нести за це кримінальну відповідальність.
  
  Покарання за порушення буде жорстким – від 5 до 12 років позбавлення волі, як це передбачено Законом України.
  
  Не виконуйте злочинні накази. Начальники віддають їх незаконно, на словах, щоб самим не нести відповідальності. Відповідати доведеться тому, хто виконує ці накази.
  
  Не дайте нікому спаплюжити вашу честь і ваше ім’я. Будьте достойними громадянами і чесними професіоналами.
  
  Використайте свій історичний шанс 31 жовтня і ви з гордістю будете згадувати цей день і розповідати про нього своїм дітям.
  Ми віримо в вас і віримо в Україну.
  
  Віктор Ющенко
  Юлія Тимошенко
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.30 | 100пудів

    Все, вже не треба. УВАГА!!!

    На Разомюоргюуа з'явилася англійська версія - всі важливі заяви й новини там перекладаються, так що можна брати просто звідти.
    
    А ми займемося тим що вміємо робити краще ніж заяви - репортажем і екслюзивом, хе-хе.

• 2004.10.30 | Ґастон

  в процесі

  заборона авіації, обидві заяви журналістів пікетування МВС - будуть до 5 ранку за Києвом.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.30 | Стопудів

    дякую, друже! (-)

• 2004.10.30 | Стопудів

  Для перекладу НОВЕ

  http://www2.maidan.org.ua/n/free/1099125205
  
  новина з Укрправди плюс якесь узагальнення - що по києву та іншим містам центральної і західної україни тусується багато кримінальників, також везуть як гарматне мясо працівників великих індустріальних заводів Сходу. Їм кажуть, що вони будуть спостерігачами, але найімовірніше - ті ж таки кримінальники будуть бити їх від імені Юща і втягувати у провокації.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.30 | Mykyta

    Перекладаю новину (-)

  • 2004.10.30 | Mykyta

    Переклад новини

    Organized group of criminals arrive to Kyyiv.
    
    At 29th of October, 23:45, near metro station "Khreshchatyk" a correspondent of UNIAN saw a group of young men, likely criminals, who bothered passers-by and cried "Kuchma, govern for the third term!"
    
    Taking into account their clear provocative behaviour, the correspondent appealed to a policeman, who stayed not far from there and silently observed. He answered, that he would not step in until reinforcement would come.
    
    After the correspondent showed his documents, they both stepped in; at that moment young men started to beat people, who expressed disagreement with what they were crying.
    
    The policeman, the correspondent and another policemen, who arrived later, detained two young men, who fought people. They delivered those men to policement office on the metro station "Khreshchatyk".
    
    Later one more attacker was detained.
    
    It was not possible to identificate victims since they dissappeared as soon as young men were detained.
    
    These men turned out to live in Kherson and Kherson region. During conversation they mentioned several times, that they arrived at 29th of October afternoon.
    
    As the correspondent informs, policement did nothing except a short conversation. As they said, that was because they had to deliver men to Pecherskiy policement office.
    
    Those three men, two eye-witnesses, who turned out to be friends of the first three, and the correspondent of UNIAN were delivered to Pecherskiy policement office only an hour later.
    
    More then 3 hores the correspondent and deferred spent at the entrance hall of Pechers'kiy policement office.
    
    During all that time policemen refused to accept the correspondents written request because, as they said, such a statement should have been accepted only by policemen, who delivered them to Pechers'kiy office.
    
    This policeman, as the correspondent was tald, left because of emergency.
    
    All that time young men thretened journalist, in particular asking about right spelling of the word "kill".
    
    On of the friends of deferred, who was delivered as witness, said to journalist: "Remember, for any journalist one can find two. And your newspaper can always be closed."
    
    At 4 o'clock in the morning the correspondent did succeed to handle the written request and he left the Pechers'kiy policement office.
    
    As Yushchenko headquarters inform, there was an order to form groups of criminals in the eastern regions of Ukraine; they are now in Kyyiv and other regions of Ukraine, where people do not support Yanukovych.
    
    The aim is to vote with special documents (so called "vidkripnyj talon") and organize provocations.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.30 | Mary

      дякую, поставила (-)

    • 2004.10.30 | Mary

      Отримав відповідь на мило від мене?(-)

• 2004.10.30 | Mary

  Переклала і додала вітання від Кмари (-)

• 2004.10.31 | Tizia

  План МВС на ніч виборів: вони хочуть крові!

  Мені здається, це важливо. Перекладу за годинку.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.31 | Mary

    Супер. Я поставлю. Дякую.(-)

  • 2004.10.31 | Tizia

    Interior Ministry’s Arrangements for the Night of Elections

    Interior Ministry’s Arrangements for the Night of Elections: They Want Blood!
    
    The Interior Ministry of Ukraine has elaborated and approved a plan of IM special units operations during the 24-hours period of the first round of presidential elections in Ukraine. This plan was launched on October 26, 2004. On that day the last exercises of the personnel of special purpose units deployed in the Kyiv region took place in the training grounds of the village of Stare, Boryspil district, Kyiv region.
    
    All further preparations for the operations will be carried out according to verbal orders by telephone without any written instructions from the IM.
    
    About 2500 soldiers of IM special forces are deployed in the capital and in the Kyiv region. The relocation of other units of IM interior forces (“Berkut”, “Sokil”, “Hryfon”, “Tytan”, “Bars” etc.) is in process, aiming to bring their number in the region up to 14,000 servicemen by the morning of October 31, and up to 17,000 servicemen by the evening of November 1.
    
    The main places of deployment are IM bases and summer camps near the villages of Novi Petrivtsi, Vyshhorod district, Stare, Boryspil district, a military unit in the neighborhoods of the town of Boryspil and the military base on the 19th kilometer of the Zhytomyr highway.
    
    In the night of October 27, twenty armored personnel carriers and a dozen of water-jet trucks were moved to the territory of the military unit №3001 located not far from the Lesya Ukrainka Square. A few additional water-jet trucks are supposed to be relocated to Kyiv from the town of Pryluky, Chernihiv region, by October 31. All this equipment is meant to be employed in case of mass picketing of the Central Electoral Committee.
    
    Besides, special units personnel will be concentrated on the territory of the above-mentioned military unit and in the Staronavodnytska Street.
    
    According to the approved plan, a small number of IM special units will be positioned in the courtyard of the CEC (on the rear side of the building, up to 1000 servicemen), while four water-jet cars will be positioned in the corners of the enclosed territory.
    
    On the outer side of the fence erected in front of the CEC, ordinary sentries, chosen from among the servicemen of the IM Kyiv Central Department, will be positioned. They are supposed to be the victims of the attacks of several groups of provokers emerging from the crowd of picketers and striking up so called “scuffles with bloodshed”.
    
    The mass riot is expected to be initiated by a group made of crooks and IM Academy cadets amounting totally to about 600 persons. These events are meant to be the signal for massive entering in action of IM special units and special equipment cars that will encircle the square forming a semiring. From the side of the CEC the assault is supposed to advance along the Kutuzov Street, from the CEC territory and from between the buildings of «Tsarske Selo». From the opposite side it is expected to advance along the I. Kudrya Street and the lane near the Derzhkommayna building and the Culture University. From the same direction special equipment cars will emerge. At the same time special weapons, “Kobra 1C” gas and the paintball equipment shooting capsules of paint will be utilized.
    
    Thus, the crowd will be “divided” into several sectors and, picketers being beaten, will be driven along the Lesya Ukrainka Boulevard to the center of the city. This direction is chosen on purpose, in order to create the desired “picture” for mass media. There is a strong possibility of hard beating and destroying of buildings, stores etc. in the boulevard, aimed at the most expressed intimidating effect for inhabitants and visitors of Kyiv.
    
    In the rented apartments of residence houses around the Lesya Ukrainka Square, several groups of video and photo recording will record in detail the development of events.
    
    The possibility of using snipers is not excluded.
    
    The events are supposed to end with mass detentions and arrests of picketers (in the first place those affected by gas and “marked” with paint) carried out during the advance of the crowd and in the entire city later in the night.
    
    In addition to intimidating the population, imposing on the voters of the image of V. Yushchenko and his aides as a group of extremists and terrorists, urging citizens to vote for the candidate promoted by the present authorities and to give up mass actions in the second round of elections, these provocative violent police operations might be regarded as a justification for canceling elections altogether.
    
    
    Source - http://hotline.net.ua/content/view/3442/37
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.31 | Mary

      Дякую, додала (-)

• 2004.10.31 | lesia

  Перекладані новини

  Hi,
  
  Here are two translations.
  
  -Lesia
  
  
  
  URL: http://maidan.org.ua/static/news/1099154869.html
  
  
  A Collection of Election Violations. Distorted Voter Lists.
  
  
  The greatest number of election violations that Maidan readers have so far reported is the intentional distortion of voter lists. Below is an example from Rivne oblast:
  
  Dear Sir/Madam,
  
  Already five people (with my mother being the fifth person) have turned to me, which has never happened in 24 years, that before the election they received papers which
  
  Before this I received messages through ICQ and email from close friends (mostly from Kyiv) that said their registered names are differently spelled by one letter, though this has never happened to them before.
  
  My father went and corrected my mother’s name (this was done at the regional election committee’s office), as did of my friends.
  
  However, one can imagine how many more there are of these cases!
  
  
  
  
  
  URL: http://maidan.org.ua/static/news/1099168496.html
  
  
  Situation Escalates in Odesa
  
  “The situation in Odesa, as we approach election day on October 31, is critically sharpening.” The following is a quote from the representative of Viktor Yuschenko’s Odesa regional headquarters, Andriy Ischenko:
  
  “Several hours ago, power and water was shut off in the regional Odesa and several other district headquarters. We recently received information that the head of Yuschenko’s district headquarters in Ivanivskomy, Odesa oblast, was detained by police officials. She was only able to tell us of her detainment. We don’t know what will happen to her.
  
  At an election committee meeting in Suvorskoho region of Odesa held on October 30, a decision was approved to exclude 74 representatives of Viktor Yuschenko from the committee.”
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.10.31 | Mary

    Дуже дякую! Додала! Молодці! (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.10.31 | lesia

      Re: Дуже дякую! Додала! Молодці! (-)

      Oops! Please replace http://eng.maidanua.org/static/enews/1099173308.html with this:
      
      A Collection of Election Violations. Distorted Voter Lists.
      
      
      The greatest number of election violations that Maidan readers have so far reported is the intentional distortion of voter lists. Below is an example from Rivne oblast:
      
      Dear Sir/Madam,
      
      Already five people (with my mother being the fifth person) have turned to me, which has never happened in 24 years, that before the election they received papers which spelled her patronymic name as Ivanivna (though her name was always Stepanivna).
      
      Before this I received messages through ICQ and email from close friends (mostly from Kyiv) that said their registered names are differently spelled, usually by one letter, though this has never happened to them before.
      
      My father went and corrected my mother’s name (this was done at the regional election committee’s office), as did of my friends.
      
      However, one can imagine how many more there are of these cases!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.10.31 | Mary

        Зробила (-)