депутатів Бойка і Матвієнкова виключили в фракції
09/26/2005 | Вадим Джувага
Сергій Матвієнков – «регіоналам»: Хлопці, нам з вами не по дорозі
Зараз ми всі живемо, на жаль, в стані глибокої кризи, вершиною якої стала відставка уряду Юлії Тимошенко 8 вересня. З тієї пори країну лихоманить, і цей стан передався і парламенту країни. Зараз основним питанням на порядку денному був дозвіл Верховної Ради на призначення в.о. прем'єр-міністра України Юрія Єханурова «повним» прем'єром. Питання поділило парламент на дві майже рівні частини – на прихильників Єханурова і його супротивників. Причому, питання про довіру до президента навіть не піднімалося. Питання про призначення прем'єра, вірніше, його «апробації» у Верховній Раді підім'яв під себе і висунуте екс-президентом Леонідом Кравчуком звинувачення президента у фінансуванні його виборчої кампанії російським олігархом Борисом Березовським.
В даному випадку, питання про довіру або недовіру до колишнього дніпропетровського «губернатора» розділило навіть і союзників, як колишніх, так і сьогоднішніх. Можна сказати, що події 20-22 вересня в парламенті стали лакмусовим папірцем того, яку владу і опозицію ми отримали після Помаранчевої революції.
Перше голосування за кандидатуру Єханурова на пост прем'єр-міністра виявилося невдалим для нього і президента. За нього проголосували 223 депутати, Єханурову не вистачило три голоси для того, щоб позбавитися приставки «в.о.». Ось тут і виник скандал у благородному сімействі.
Серед тих, хто проголосував за кандидатуру Єханурова були обидва «іллічівські» парламентарі - Володимир Бойко і Сергій Матвієнков (вони представляють найбільше підприємство півдня України – металургійний комбінат ім. Ілліча в Маріуполі, яке є дивною сумішшю чорної металургії, сільського господарства, швейної і прерробної промисловості). Із джерел, близьких до керівництва ВАТ «ММК ім. Ілліча», відомо, що вибір іллічівців був не випадковий. Ще з часів уряду Віктора Ющенка (грудень 1999 – травень 2001 років), де Юрій Єхануров був першим віце-прем'єром, керівництво комбінату налагодило з ним хороші зв’язки. Підпис Єханурова стоїть під ухвалою Кабміну про приватизацію ММК ім. Ілліча. Тому нічого дивовижного в підтримці маріупольців кандидатури прем'єра не немає. Але, проголосувавши за Єханурова, вони порушили фракційну домовленість парламентської фракції Партії регіонів «Регіони України» (таку назву носить фракція з 8 вересня), тому, слідуючи фракційній дисципліні, і Бойка, і Матвієнкова виключили з складу «регіоналів». Коментар С.Матвієнкова з цієї нагоди, даний газеті «Ильичевец», був наступний: «До «Регіонів України» ми входили чисто номінально, при формуванні думки фракції ми з Володимиром Семеновичем (Бойком –авт.) чесно і відкрито заявили про свою позицію: кандидатура Юрія Єханурова – це те, що зараз потрібне країні; прем'єр, який займатиметься не політикою, а економікою. Замість політичних переслідувань і реалізації власних амбіцій він формуватиме команду професіоналів. Що ж до «Регіонів України», ми самі не можемо знаходитися в такій фракції. Як можна погодитися з тим, щоб у тебе по вказівці партійного боса забрали картку для голосування?! Кому це потрібно?! А рішення фракції - це їх право, втім, ми б і самі сказали: «Хлопці, нам з вами не по дорозі. Ми не збираємося бездумно виконувати чиєсь рішення».
Таким чином, Бойко і Матвієнков поповнили ряди позафракційних депутатів, яких разом з ними стало 29.
Проте 22 вересня принесло нові несподіванки. Після підписання між президентом Віктором Ющенком і лідером Партії регіонів Віктором Януковичем меморандуму, в якому президент прийняв вимоги «регіоналів», фракція Партії регіонів «Регіони України» у повному складі проголосувала за знов подану президентом кандидатуру Єханурова на пост прем'єр-міністра. Схоже, «регіонали» опинилися у вельми скрутному становищі: Єханурова і так затвердили, але саме за це виставили з своїх лав Володимира Бойка, однієї з найавторитетніших людей в Донецькій області. Саме підтримка Владимира Бойка провладного виборчого блоку «За єдину Україну» (яка розкололася на фракції, серед яких і «регіонали») на парламентських виборах 2002 року забезпечило появу регіоналів у Верховній Раді.
Навряд чи тепер Бойко після скандалу у фракції забезпечить підтримку «регіоналам» на виборах-2006. А без цієї підтримки подолання ними процентного бар'єру буде вельми проблематичним, якщо не неможливим. Навпаки, та політична сила (блок або партія), яку підтримає на виборах Володимир Бойко, має шанси пройти до парламенту. Сергій Матвієнков з цього приводу пожартував на святі грецької культури «Мега юрти» 24 вересня: «Ми з Бойком зараз, як наречена на виданні, причому з доволі солідним посагом. Всі фракції бажали б бачити нас у своїх лавах». За незалежними підрахунками, «посаг» Бойка «важить» 2-3% виборців України. Якщо не будуть переглянутий прохідний відсоток по парламенту, то підтримка Бойка – це перепустка до Верховної Ради.
Вадим Джувага
Зараз ми всі живемо, на жаль, в стані глибокої кризи, вершиною якої стала відставка уряду Юлії Тимошенко 8 вересня. З тієї пори країну лихоманить, і цей стан передався і парламенту країни. Зараз основним питанням на порядку денному був дозвіл Верховної Ради на призначення в.о. прем'єр-міністра України Юрія Єханурова «повним» прем'єром. Питання поділило парламент на дві майже рівні частини – на прихильників Єханурова і його супротивників. Причому, питання про довіру до президента навіть не піднімалося. Питання про призначення прем'єра, вірніше, його «апробації» у Верховній Раді підім'яв під себе і висунуте екс-президентом Леонідом Кравчуком звинувачення президента у фінансуванні його виборчої кампанії російським олігархом Борисом Березовським.
В даному випадку, питання про довіру або недовіру до колишнього дніпропетровського «губернатора» розділило навіть і союзників, як колишніх, так і сьогоднішніх. Можна сказати, що події 20-22 вересня в парламенті стали лакмусовим папірцем того, яку владу і опозицію ми отримали після Помаранчевої революції.
Перше голосування за кандидатуру Єханурова на пост прем'єр-міністра виявилося невдалим для нього і президента. За нього проголосували 223 депутати, Єханурову не вистачило три голоси для того, щоб позбавитися приставки «в.о.». Ось тут і виник скандал у благородному сімействі.
Серед тих, хто проголосував за кандидатуру Єханурова були обидва «іллічівські» парламентарі - Володимир Бойко і Сергій Матвієнков (вони представляють найбільше підприємство півдня України – металургійний комбінат ім. Ілліча в Маріуполі, яке є дивною сумішшю чорної металургії, сільського господарства, швейної і прерробної промисловості). Із джерел, близьких до керівництва ВАТ «ММК ім. Ілліча», відомо, що вибір іллічівців був не випадковий. Ще з часів уряду Віктора Ющенка (грудень 1999 – травень 2001 років), де Юрій Єхануров був першим віце-прем'єром, керівництво комбінату налагодило з ним хороші зв’язки. Підпис Єханурова стоїть під ухвалою Кабміну про приватизацію ММК ім. Ілліча. Тому нічого дивовижного в підтримці маріупольців кандидатури прем'єра не немає. Але, проголосувавши за Єханурова, вони порушили фракційну домовленість парламентської фракції Партії регіонів «Регіони України» (таку назву носить фракція з 8 вересня), тому, слідуючи фракційній дисципліні, і Бойка, і Матвієнкова виключили з складу «регіоналів». Коментар С.Матвієнкова з цієї нагоди, даний газеті «Ильичевец», був наступний: «До «Регіонів України» ми входили чисто номінально, при формуванні думки фракції ми з Володимиром Семеновичем (Бойком –авт.) чесно і відкрито заявили про свою позицію: кандидатура Юрія Єханурова – це те, що зараз потрібне країні; прем'єр, який займатиметься не політикою, а економікою. Замість політичних переслідувань і реалізації власних амбіцій він формуватиме команду професіоналів. Що ж до «Регіонів України», ми самі не можемо знаходитися в такій фракції. Як можна погодитися з тим, щоб у тебе по вказівці партійного боса забрали картку для голосування?! Кому це потрібно?! А рішення фракції - це їх право, втім, ми б і самі сказали: «Хлопці, нам з вами не по дорозі. Ми не збираємося бездумно виконувати чиєсь рішення».
Таким чином, Бойко і Матвієнков поповнили ряди позафракційних депутатів, яких разом з ними стало 29.
Проте 22 вересня принесло нові несподіванки. Після підписання між президентом Віктором Ющенком і лідером Партії регіонів Віктором Януковичем меморандуму, в якому президент прийняв вимоги «регіоналів», фракція Партії регіонів «Регіони України» у повному складі проголосувала за знов подану президентом кандидатуру Єханурова на пост прем'єр-міністра. Схоже, «регіонали» опинилися у вельми скрутному становищі: Єханурова і так затвердили, але саме за це виставили з своїх лав Володимира Бойка, однієї з найавторитетніших людей в Донецькій області. Саме підтримка Владимира Бойка провладного виборчого блоку «За єдину Україну» (яка розкололася на фракції, серед яких і «регіонали») на парламентських виборах 2002 року забезпечило появу регіоналів у Верховній Раді.
Навряд чи тепер Бойко після скандалу у фракції забезпечить підтримку «регіоналам» на виборах-2006. А без цієї підтримки подолання ними процентного бар'єру буде вельми проблематичним, якщо не неможливим. Навпаки, та політична сила (блок або партія), яку підтримає на виборах Володимир Бойко, має шанси пройти до парламенту. Сергій Матвієнков з цього приводу пожартував на святі грецької культури «Мега юрти» 24 вересня: «Ми з Бойком зараз, як наречена на виданні, причому з доволі солідним посагом. Всі фракції бажали б бачити нас у своїх лавах». За незалежними підрахунками, «посаг» Бойка «важить» 2-3% виборців України. Якщо не будуть переглянутий прохідний відсоток по парламенту, то підтримка Бойка – це перепустка до Верховної Ради.
Вадим Джувага