05/22/2003 | Navigator

Кожний думає про те, що залишиться після нас...
Що залишилось від невинно убієнних мільйонів крім життєвого простору для переселенців?
Ні згадки, ні пам"яті, ні пам"ятника, ні молитов, ні нашого покаяння...
Це були в основному нащадки козаків, що трусили в свій час імперіями, а в не свій час лягли в свою землю.
Ми ходимо по цій землі. Вже ніби й не по своїй. По вулиці Чекістів в Запоріжжі. І чуємо : "Не следует ворошить прошлое..."
А їхні святі голоси ми чуємо? А їхні гени в собі відчуваємо?
Тричі Україна втрачала незалежність - і тричі це був жах.
Після 14-го століття нас ловили як собак татари і продавали в рабство.
Після Хмельниччини нас перетворили в Руїну.
Після УНР нас просто нищили як націю Червоним Царем-голодом.
Не хочете хнати про це?
ЧЕКАЙТЕ ЧЕТВЕРТОГО РАЗУ - ПРИЙДУТЬ ЗА ВАМИ.
Якщо в нас є відчуття історизму то ми повинні бачити дві речі:
1. Подивіться своє генеологічне дерево. Невже тисячі ваших пращурів не заслуговують нашої уваги і пам"яті? Невже мільйони, що гинули від голоду не волали в останні хвилини життя про помсту? Невже мільйони замучених дітей - це пісок під нашими ногами?
ЩО МОЖЕ БУТИ ВАЖЛИВІШИМ ЗА ВІДДАННЯ ОСТАННЬОЇ ШАНИ МУЧЕНИКАМ?
2. Тому дана постанова є наріжною в нашому вилюднені, покаянні і будівництві державницької свідомості українців.
Без минулого немає майбутнього. Прибалтика пішла так швидко вперед, бо там були напрацьовані поколіннями засади незалежності, і вкладені в голови.
Поки що різниця в російському і східноукраїнському менталитеті незначна, що сприяє упослідженості української еліти, що перебуває в тенетах совкового менталітету "наші" - Чапаєв, і не "наші" - європейці. Поки ми не відпозиціонуємось як нація з своїм шляхом, своїми інтересами, своєю історією і місією - до тих пір майбутні кучми будуть знаходити і піщу духовну, й наставлення й захист тільки в одній точці земної кулі.
Населення Західної України свою правду знає, тому й голосує за державницькі сили. В правді - сила. В нашій правді - наша сила. В чужій-чужа.
У нас 50 млн громадян - досить, щоб вирішувати множину завдань. Для розслідування причин і наслідків Голодомору, повірте, не буде потребувати масовості - досить кілька десятків фахівців. І грошей піде обмаль, якщо ви про це.
Просто в нормальних країнах війна не вважається закінченою, поки не похований останній солдат і могили не впорядковані.
Кожний має право на своє життя - на що його тратити. Мені зрозуміло бажання добробуту й прогресу. Це можливе лише на якійсь базі - яку зараз будує, наприклад, Росія.
Тому кожний вирішує те, що йому здається найсуттєвішим. І депутати, звичайно, не повинні думати лише про голодомор. Про "тікучий момент" потрібно думати теж. Але щоб думати раціонально, треба мати об"єктивні знання. І точку відрахунку.
Вже не раз було, що в нас забирали історію. А слідом - все інше.
Поняття "праведники" наповнили новим змістом євреї, що дають таке звання тим, хто рятував євреїв під час війни. Не бачу заперечень а навпаки багато резонів приміняти цей термін до наших мучеників.
РПЦ канонізувала царя - сумніваюсь, щоб захотіла канонізувати наших мучеників. Вся надія на УПЦ-КП і Бога.
Жаліємось, що не маємо національного пантеону - маємо!