МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ХРИСТИЯНСТВА та ЕГРЕГОРИ.

06/20/2003 | Анатолій
ЕГРЕГОРИ ТА ХРИСТИЯНСТВО!
Слово Егрегор з грецької перекладається як дух-охоронець. Французький письменник Серж Ютен дає Егрегорам таке визначення “структурна психологія народу”. За Даниїлом Андреєвим Егрегор – це іноматеріальне утворення, що виникає з деяких психічних виділень людства над великими колективами: племенами, державами, партіями та релігійними спілками. Вони мають сконцентрований заряд волі та свідомості. Таким чином, філософ під Егрегорами розуміє великі енергоінформаційні утворення, починаючи з великих колективів. В.Н. Богданович в роботі “Теорія Егрегорів” говорить про Егрегори, як про підсвідомість суспільства, як про базисну структурну одиницю Тонкого Світу. Богданович вважає, що Егрегор виникає у Тонкому Світі раніше відповідних структур на фізичному рівні. Далі він створює на Землі визначені умови, відчиняє ним вибраним особам енерго-інформаційні каналиі, в результаті цієї роботи, ніби на рівному місці виникає колектив, етнос, соціум.
Як сьогодні відомо, світ є дуальним. Тобто, в ньому існує Добро і Зло. Енергії Добра та Зла – це різні полюси Егрегорів Землі. Історія говорить нам, що післяпотопна цивілізація будувалася на основі двох протилежних начал, начала Зла, та начала Добра. Обидва ці начала очолювали жерці, знавці магії -Віди. При цьому, начала Зла творилися лівими Відами, за Біблією - левітами. Начала Добра творилися правими Відами, тобто Правідами. Як відомо з історії післяпотопної цивілізації, Левіти були головними жерцями храмів Єгипту. Правіди були жерцями орійських храмів Припонтиди (сучасна Україна). Саме ці жерці в допотопний період творили Егрегори, за законами та енергіями яких, на загал, ми сьогодні народжуємося, живемо, творимо, любимо та помираємо і знову народжуємося...
В добіблійні епохи на Землі вже, в основному, склалися егрегоріальні структури держав та колективів. Одними з найпотужніших Егрегорів були Єгипетський та Орійський. Єгипетські та Орійські жерці мали окультні знання дуже високого рівня і за допомогою ними створених Егрегорів вони творили життя за своїми законами кожний. Але, як викладено раніше, закони та життя цивілізацій світу направлялися у прямо протилежні напрямки.
Єгипетські жерці-левіти творили те життя, яке було потрібне тільки їм. Фараони виховувалися тими ж жерцями і були виконавцями їх волі, а ті, що хотіли самостійності, безжалісно знищувалися. Влада жерців-левітів у Єгипті була безмежною. Але для проведення лівітських законів у життя планети необхідно було створити інтелектуальніший народ, ніж єгиптяни, і жерці створюють потужний, розумний Егрегор на ім”я Яхве, якому було поставлене завдання – світове господство. І Яхве-Егрегор починає творити боговибраний народ. Під проводом Яхве-Егрегора пращури Йосипа та Якова, приводяться до Єгипту і за деякий час стають багаточисельним племенем. Там у Єгипті левітами проводяться додаткові генетичні корективи над ними, які поступово перетворюють цей народ в націю, яку сьогодні називають євреї. “А сини Ізраєлеві розплодилися і розмножилися, і виросли та посилилися надзвичайно, і наповнилася ними та земля” (Вихід 1:7). Там у Єгипті Яхве-Егрегор об”єднує єврейські племена у свій народ для вирішення з його допомогою запрограмованих левітами завдань.
Мойсей-Хозарсиф був вибраний Яхве-Егрегором у якості пророка цього Егрегору, контактера з цим Егрегором. Він був вихований у багатій єгипетській родині, мав високий на той час рівень освіти, а також був залученим до магічних наук, якими володіли левіти. Але сам він не був левітом. Будучи юнаком, Мойсей виступає як захисник євреїв, за що навіть був змушений деякий час мешкати у вигнанні. На допомогу Мойсеєві був “приставлений” Аарон з роду левітів, який наглядав за Мойсеєм , повчав та проводив визначену левітами лінію.
Для виконання завдань, що будуть поставлені для євреїв, спочатку інспірується боротьба двох Егрегорів – Єгиптського та Яхве. Багато людської крові було пролито у цій боротьбі. Для зміцнення своєї влади егрегори йшли на різні хитрощі, демонструючи чудеса та власну силу. Полігоном для цих “чудес” слугували люди. У Біблії описується, як річки ставали кров”ю, землю покривали жаби, а небо отрутні комахи, передохла вся єгипетська скотина, люди покрилися виразками, весь урожай побило градом та поїла сарана, померли всі діти первенці у єгиптян. І все це робилося тільки для того, щоб показати силу та владу одного Егрегора над другим.
Завдання, яке поставив Яхве-Егрегор перед Мойсеєм, складалося не тільки у тому, щоб об”єднати та вивести ізраїльський народ з Єгипту, повернути на землі обітованні, завоювати простір та створити сильну державу, але і виховати повністю підвладний Егрегорові народ. Для цього використовувалися різні методи, навіть дуже жорсткі. За планом Яхве-Егрегора Мойсей 40 років тримав свій народ у пустелі. Вимерли всі, хто ввійшов у пустелю, крім тих, хто ніс жрецьку-левітську лінію. А ця пустеля була досить маленькою – її можна було перейти десь за декілька днів. Люди 40 років нічого не вирощували і не виробляли – вони отримували “манну небесну” в якості подарунку за послух, а якщо були не слухняними, то їм не давали їжі, води, або вбивали. Цей план був реалізований для того, щоб батогом та пряником виховати слухняний Егрегорові народ, закласти у гени СТРАХ І ПОКЛОНІННЯ ДО БОГА. У п”ятикнижжі Мойсея досить детально описано цей генетичний експеримент.
Контакти Мойсея з Яхве-Егрегором були постійними. Так висвітлює одну з них Біблія: “Гора Сінай вся була в диму від того, що Яхве зійшов на неї у вогні; і йшов від неї дим, як дим з печі, и вся гора сильно трусилася: і звук трубний ставав на ній голосніше та голосніше” (Вихід. 19; 18-19). У цьому описі більше космічного, ніж божественного. Не дарма дослідники вбачають у цьому описі посадку космічного корабля, у описі скинії – приймача-передавача для зв”язку з космічним кораблем. Але це інша тема.
Мойсей повністю був під владою Яхве-Егрегору і виконував всі його накази. Коли він спустився з гори після контакту з Яхве і побачив, що люди його племені веселяться, він зібрав тих, хто був сильним у вірі і сказав їм: “ Так говорить Яхве - володар Ізраїлю: покладіть кожний свої мечі на стегно своє, пройдіть табором від воріт і назад і вбивайте кожний брата свого, кожний товариша свого, кожний ближнього свого. І зробили це сини левітові за наказом Мойсея; і загинуло тоді з народу близько трьох тисяч осіб. Бо Мойсей сказав: сьогодні присвятіть руки свої Яхве, кожний у синові своєму, і братові своєму, хай пошле Він вам своє благословіння...” (Вихід 32:27-28)
Цей Егрегор був жорстким, а частіше жорстоким та кровожерливим у своєму бажанні влади. Впровадивши свої чорні енергії через Мойсея на Землі, знайшовши підтримку у євреїв, він вирішив і далі розповсюджувати свою владу. Першу частину завдання за допомогою Мойсея він виконав: зібрав юдейські племена, вивів їх з Єгипту, 40 років водив їх пустелею зформувавши нову “породу”, що відповідала його меті та завданням; привів євреїв на плодючі землі, допоміг завоювати ці землі та створити державу.
Далі, як годиться, почали виникати деякі складнощі. Люди, навіть ті, що пройшли такий суворий відбір та випробування, завівши свої господарства та ропочавши мирну працю, поступово втрачали страх та повагу до Яхве – свого володаря. Егрегорові постійно приходилося шука шляхи свого ствердження, укріплення віри у себе, надбання нових та нових послідовників. Для цього він готував та направляв пророків, творив чудеса, створював війни з сусідами, судив та винагороджував народ.
У системі керування людиною більшу частину займає економічний аспект. Яхве в повній мірі використав фінанси для посилення своєї влади. Саме Старий Заповіт узаконив давати гроші під проценти і тим самим створив систему безмежного володіння народами. Контроль над світовими фінансовими потоками і є головним механізмом левітського керування народами та державами. Між іншим, у Корані надання грошей під процент розцінюється як найтяжчий гріх: “Ті, хто беруть лихву, піднімуться в Судний день, як підніметься той, кого шайтан своїм торканням перетворив на безумця. Це їм покарання за те, що вони говорили: “Воістину, торгівля є тим, що і лихва”. (Коран, Сура 2:275).
У П”ятикжжі, що приписується Мойсею, левіти заклали закони, що регламентують практично все людське життя. В цілому, Старий Заповіт є етапом подальшого закріпачення людини, проявом вищої влади глузду, створення єрархії влади в суспільстві та релігії. “Зробив тебе Яхве головою, а не хвостом, і будиш ти на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорятися заповідям Яхве-володаря твого” (Втор. 28:13). А підкорятися було чому – декілька книжок Старого Заповіту присвячені переліку законів світського та духовного життя.
І на той час, як вказувалося раніше, Яхве-Егрегор був не одним егрегором на Землі. Існували й другі, причому Орійський Егрегор завжди реалізовував вищу людську мету –шлях Білобога, шлях Злагоди, шлях Добра. Тому саме Орійський Егрегор підготував місію Ісуса Христа. Але і Яхве-Егрегор мав втручання у цю місію.
Створення атмосфери довгого очікування месії, який прийде і полегшить життя людей, врятує та захистить – це також одна з відомих методик Демонічних Егрегорів, що відволікає людей від вирішення питань буття тут і зараз, від віри у свої власні сили і від активних дій. І цією методикою особливо добре користується Яхве-Егрегор. Він “запускав” у життя пророків, підтримував їх , допомагав творити чудеса і визначав до чого ці пророки здатні і чи варто їх надалі вести.
Ісус був Аватарою Орійського Егрегора. Але яхве-Егрегор вніс у енергетику Ісуса месіанські очікування євреїв, рекомендації йому на царювання Ізраїлеве. За програмою Яхве-Егрегора Ісус мав стати послідовником місії Мойсея; об”єднати народ навколо себе, звільнити народ від іноземного гноблення, створити сильну державу і розповсюдити вплив Яхве-Егрегора на оточуючі народи. Але для цієї місії потрібна була особа сильніша, жорсткіша та цілеспрямованіша, наприклад, як Мойсей. А Ісус був людиною, мав сумніви і головне – величезну любов до людей. Саме ця любов і була каналом, який з”єднував його з Орійським Егрегором, світлим Егрегором орійського Відо-Вістичного Православ”я. Саме в Душі Ісуса і йшла гостра боротьба цих Егрегорів – Демонічного та Світлого.
Однакова боротьба темного та світлого має місце, в тій чи іншій мірі, і в кожній людині, тобто всередині нас іде взаємодія, видима чи невидима, усвідомлювана чи неусвідомлювана, протилежних сил та енергій. Дуже часто не два, а значно більше егрегорів перетинаються у одній особі, і кожний з цих егрегорів планує за допомогою цієї особи вирішити свої завдання, перетягнути її на свій бік. І як вищу значимість має особа, так і вищі завдання вона вирішує, так і гострішою є боротьба за владу над нею.
З Євангелій ми знаємо, яка боротьба проходила в Душі Ісуса. На якомусь етапі він вже був готовий прийняти місію стати Царем Юдейським. Але він відмовився від цієї ролі. Він усавідомив, що таким методом народ звільнити неможливо, а зовнішня свобода людини створюється її внутрішньою свободою. Його місія була у тому, щоб принести людям інші принципи, інші енергії: замість принципу “око за око” – заповідь “люби ближнього свого, як самого себе”, замість енергій влади, енергії любові. Йдучи таким шляхом він хотів звільнити ізраїльський народ від впливу Яхве-Егрегора. Ісус саме і прийшов, щоб врятувати цей народ від їх Демонічного Егрегора. Але жерці-левіти не могли допустити цього і зробили все, щоб місія Ісуса не була виконаною, чи була зведеною до мінімуму.
Народ Ізраїлю не прийняв Ісуса, тому що він пішов проти планів Яхве. А Ісус ніс для народу Ізраїля те, чого саме цьому народові не вистачало, - любов.
Високорозвинутий розум євреїв вимагав ще більшої любові, щоб створити гармонійну особистість і вивести людей з-під влади жорсткого Демонічного Яхве-Егрегора. Саме Мойсей залишився у історії народу одною з головних фігур, тому що беззастережно виконував амбіційні плани Яхве-Егрегора. І сьогодні Яхве-Егрегор проводить агресивну політику, яка почалася ще за часів цього пророка.

Левіти, використовуючи створений ними Яхве-Егрегор, крокували до своєї мети - володіння всим світом. З цією метою Яхве-Егрегор допомагав євреям створювати потужну державу, завойовувати інші народи і розширювати володіння. З цією ж метою він направляв до них багатот пророків, які стверджували винятковість єврейського народу і налаштовували його на світове господство. Представники цієї нації й досі чекають месію, який має зробити їх державу найсильнішою у світі. Великі надії ними покладалося на Ісуса з Назарету, але він не виправдав їх надії, бо пішов іншим шляхом, чим викликав гнів народу та Яхве-Егрегора, і був розіп”ятим. Але Христос став початком нового вчення, яке мало розповсюдження серед народів світу і левіти перепрограмовують Яхве-Егрегор з метою зміни своєї тактики, не змінюючи стратегію.
Дивлячись на великий вплив на народи ідей співчуття, загальної любові, які приніс Христос, Яхве-Егрегор вирішує направити це вчення у русло свого стратегічного завдання – світове господство. На християнському базисі створюється нова світова релігія. Для того, щоб вона була під владою Яхве-Егрегора, він вводить до гри так званого Апостола Павла. Павел з”єднав те, що по суті своїй не з”єднується – Заповідь Любові з Старозаповідним Законом. Він впровадив у вчення Христа “страх Господень” та рабську ідеологію, яку багато віків насаджував Яхве-Егрегор, а також жорстку організацію церкви, проти чого виступав Ісус.
Павло, не дивлячись на те, що він не спілкувався з Ісусом і не буо охрещеним Духом Святим ніким з Апостолів, є одним з основних біблійних авторів, що написав 14 книг. І це цікаво, чому Яхве-Егрегор дозволив помістити таку кількість книг Павла, а багато книг, написаних першими апостолами, не введені у Біблію?
Павло – фігура до якої багато людей відносяться з зацікавленістю та протиріччям. Він народився у родині багатих юдеїв, ревносних виконавців Мойсеєвих Законів. Своє ім”я він отримав на честь царя Ізраїлю, Саула. Павло – це його друге ім”я, як громадянина Риму. Він отримав високу освіту, вивчив Старий Заповіт, Талмуд, грецьку літературу. Павло – ярий почитувач фарисеїв, був активним гонителем перших християн-ессеїв. “А Савл терзав церкву, входячи в будинки та тягнучи чоловік і жінок до темниці” (Діяння 8:3). Приймав активну участь в показовому катуванні Стефана – святого чоловіка з числа семи, охрещених апостолами. Діяв дуже жорстко. Ананія про нього казав: “Я чув багато від кого про цю людину, скільки зла вона зробила святим у Єрусалимі” (Діяння 9:13).
Вихований на книгах Старого Заповіту, несучи у собі закладену Мойсеєм рабську психологію, Павел признавав волю та силу і звик до її панування. Він вважав, що той Бог є справедливішим, котрий сильніший. І коли він відчув на собі невідану силу, що засліпила його, став підлеглим і без зайвих слів пішов до неї в услужіння.
“Коли ж він ішов та наближався до Дамаску, аж ось осліпило його світло з неба; він впав на землю і почув голос, що говорив йому: Савл, Савл! Чого ти гониш мене? Він сказав: Я Ісус, якого ти гониш; важко тобі іти проти рожна. Він у переляці та жаху промовив: Господи! Що ти велиш мені зробити? І Господь сказав йому: встань та йди до міста, і сказано буде тобі що ти маєш робити!” (Діяння 9:3-6)
Ісу Христос ніколи не використовував насилля для вмовляння та перехрещення у свою віру. Він не осліпляв, а зцілював. Він завжди керувався принципом: “БОГ Є ЛЮБОВ” та “БОГ Є СВІТЛО І В НЬОМУ НЕМАЄ НІЯКОЇ ТЬМИ”. Способи, що були описані є тими, які використовував у всій своїй Історії Яхве-Егрегор. Саме старозаповітний Яхве-Егрегор створив ці дії над Павлом. І його вибір був правильним..
Так званий Апостол Павло ніколи не зустрічався з Ісусом за його життя і не мав, відповідно, тієї благодаті, що походила безпосередньо від Ісуса – ці обставини не менш багатозначні, ніж і друге – те, що Павло не випробував, як інші Апостоли, сходження Святого Духу, тобто Божественної Ініціації. Але, як годиться, Святі Апостоли відсуваються на другий план, а особа без благодаті стає центральною фігурою, що витинається над усіма спільнотами, всі їх поєднує, все те їм диктуючий, що йому здається продовженням Христової справи.
Яхве-Егрегор розрахував все дуже чітко. Вихований у фарисейській родині, той що ніс у своїх генах та свідомості Старозаповітні Закони, Павло нічого іншого не міг привнести у вчення Христа, тільки хіба що старі статути, що були опрацьованими на ніби-то новий лад. За допомогою Павла Яхве-Егрегор взяв під свій контроль нове вчення, зробив його своєю частиною. Релігія з жорсткою церковною структурою, прихованим кланом служок, зацікавлених у процвітанні КУЛЬТУ ХРИСТА, перетворилася в одну з складових частин древнього Яхве-Егрегора.
Відчувши на собі вплив Яхве-Егрегора величезної сили, Павло насправді віддався йому і став фанатичним служкою цього Егрегора. Його Старозаповітний світогляд з мішаниною ідей Христа став базисом церкви. Ось один з прикладів регламентації церковного життя: “Всякий чоловік, що молиться або пророкує з непокритою головою, посоромлює свою голову... І не чоловіка створено для жінки, але жінку для чоловіка. Саме тому жінка мусить мати на голові знак влади над нею...” (1Кор. 11:4-10) Ну хіба не Старозаповітні Закони?
За цим Старозаповітним правилом, ніби-то малозначущим, стоїть велика проблема нерівності чоловіка та жінки. Привнесення у християнство старозаповітного відношення до жінки закріпило цей забобон і породило величезні проблеми, як у церкві, так і у житті. А Христос як раз і показав зрвсім інше відношення до жінки на прикладі Магдалини.
Паве також приніс з Старого Заповіту у Новий вищу форму СТРАХУ – страх перед Богом. Ні Ісус, ні Апостоли НІКОЛИ не говорили про “страх Господній”, бо вони вважали, що “ В любові немає страху, бо чиста любов виганяє страх, тому що страх має муки; той хто боїться не має любові!” (Іван 4:18)
Спочатку вчення Ісуса було спрямоване на пробудження людини, на надбання нею свободи від Демонічних Егрегорів, і в першу чергу від Яхве-Егрегора. Ісус казав: “Я сказав: Ви боги, сини Всевишнього всі ви”. (Іван 10:34). Ісус не ставив себе вище за всіх і не бажав створення свого культу, він тільки вказав напрямок руху. “Істинно, істинно кажу вам: той хто вірить в Мене, справи, які творю Я, і він створить, і більше цих створить” (Іван 14:12б вид. НА) Але такі погляди були не вигідними владним особам всіх рівнів, навіть до самого Яхве. Егрегорам, спрямованим на владу, потібен покірний натовп, стадо овець, яким обов”язково необхідно мати пастира. Саме з цією метою існує сучасна християнська релігія і створюються церкви. Павло не один був з такою місією. У всі часи знаходилися фанатичні послідовники того чи іншого вчення, тої чи іншої високодуховної особи, які в “старі міхи наливали нове вино”, створювали культ і цим скеровували людей на хибний шлях. І зараз можна бачити такі приклади. Нехай цей історичний приклад допоможе сьогодні зробити людям крок до істини.

У фільмі “Остання спокуса Христа” автори показали гіпотетичну зустріч Павла з Ісусом. Ісус говорить: “Ти брешеш про мене!” На що Павло відповідає: “Людям потрібен Бог! Людям потрібен померлий та воскреслий Христос! І якщо його немає, то я його зроблю!”
І насправді, він зробив Христа таким, який він був потрібний Яхве-Егрегорові і його служкам, який потрібний людям, що не бажають самостійно працювати, а чекають рятівника, який для них візьме гріхи на себе і приведе їх в “Царство Небесне”.

Анатолій

Відповіді

  • 2004.11.16 | Социст

    Егрегори та осягнення єдности.

    Поняття егрегори можна пов'язати зі стереотипами поведінки, вони є нематеріальними утвореннями, а егрегори будуть об'єднуючими символами цих стереотипів. Символи асоціюються з певними аудіо-візуальними образами, які вспливають в свідомості людини в критичні моменти її життя, що вимагають зміни установлених стереотипів. Егрегори, мабуть повинні бути своєрідними символічними траєкторіями цих змін. Такою є моя гіпотеза.
    Осягнення єдности є виходом з такої предметно-символьної сфери, яка залежить від індивідуальних та колективних стереотипів, виходом в сферу іманентности, в сферу абсолютної реальности едности. Шлях до єдности з собою є індивідуальним для кожної людини, але осягнення єдности є також інтерсуб'єктивним процесом узгодження індивідуальних стереотипів поведінки. Воно є зняттям стереотипів для покладання єдности, звільненням від егрегорів. Лише осягнення єдности приносить дійсне звільнення від егрегорів, дійсну самореалізацію людини. Доки людина залежить від своїх стереотипів, вона ще не осягнула єдности.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua