УКРАЇНСЬКА ЛОГІКА В ТАТАРСЬКОМУ ВАРІАНТІ
10/20/2005 | Михайло
Від Фонтана сліз — до Фонтана сміху
Подорож Бахчисарайським палацем
Костянтин РИЛЬОВ, «День». Фото автора
УКРАЇНСЬКА ЛОГІКА В ТАТАРСЬКОМУ ВАРІАНТІ
Наближаюся до Бахчисарайського палацу, в якому саме той знаменитий фонтан, що дав назву поетичному бестселеру Пушкіна. Однак багато з тих, хто бачив Фонтан сліз, стверджують, що це не більше ніж «іржава цівка», а решта — художня фантазія. Треба розібратися. Це — по-перше.
По-друге, цікава сама по собі резиденція кримських ханів Гиреїв, полчища яких систематично протягом століть тероризували своїх сусідів-слов’ян: поляків, українців, росіян.
По-третє, в архітектурному ансамблі є й вельми гостроцікава для європейської уяви територія — гарем. Дуже хочеться подивитися, як там жили ханські дружини. Хоча щодо «європейської уяви» слід зазначити, що й князь Володимир до хрещення і до того, як він одружився з візантійською царівною Анною, також мав чимало дружин на чолі з раніше коханою дружиною Рогнедою.
Як вони, володарі, давали собі раду з цим жіночим колективом — важко уявити. Тут поки з одиночними екземплярами впораєшся — замучишся. А у цих хлопців — сотні дам серця. Тема, про яку йдеться в пiснi з фільму «Кавказька полонянка». Гаразд, вернімося ж до Криму.
Бахчисарайський палац зустрічає гостей арочним входом, над яким у прямокутнику намальований знак зі сценою бійки двох плазунів зеленого кольору. Легенда стверджує, що це змії. Усе можливе, але незрозуміло, чому вони з ніжками? Історія виникнення цього знака така.
Виявляється, попри радикалізм слов’янського прислів’я «незваний гість гірше за татарина», татарам вистачало своїх «незваних гостей». У XVI столітті для них це були Золота Орда й Османська імперія.
І думав хан Менглі-Гирей, як позбудеться, з одного боку, колишніх «соратників по партії» — Золотої Орди, від яких він відособився, а з іншого — всепоглинаючих турків. Ситуація на той час була напружена. Але тут із його сином сталась цікава історія.
Пішов він на полювання, щоб відволіктися від військово-тактичних штучок. І ось поки його слуги заганяли лисицю чи кабана, приліг біля річки. Аж раптом він побачив бійку двох змій. Зчепилися в клубок, сичать, намагаються одна в одну якнайбільше отрути влити. Зовсім як політики. Одна перемогла та спробувала завдати смертельного удару своїй жертві, але тут із кущів виповзла інша претендентка на перемогу. Бійка відновилася. І ці великі повзучі гади так захопилися, що покотилися кудись у чагарник. А маленька змійка — залишилася лежати: напівжива-напівмертва.
Подивився на неї Гирей-молодший і подумав: «Достеменно як наш рід. Того й дивися, копита відкине». Може, він не зовсім таке подумав, а приблизно. Які в змій копита? А з іншого боку, чомусь на малюнку змії з ніжками. Отже, ми не дуже грішитимо проти зоології, оскільки загальне значення зрозуміле.
Однак ця дрібна гадина знайшла в собі сили, поповзла до річки, поплюскалася там, а потім досить бадьоро вилізла та почимчикувала у справах.
Гирей-молодший вирішив, що це віщий знак і побіг батькові розповідати. Мовляв, так і так, була бійка. Великі змії — Османська імперія й Орда, а маленька, але живуча — Кримське ханство. Татові дуже сподобалося синове трактування.
Гиреї розробили стратегію, як уникати могутніших ворогів, зіштовхуючи їх. І справді, що стосується Золотої Орди, їм вдалося зіскочити з гачка. Орда незабаром розсипалася остаточно. А ось у залежності від Туреччини вони все ж таки опинилися, але 250 років їхній рід ще залишався при владі.
Менглі-Гирей на місці зміїних розбірок у 1502 році заснував палац, навколо якого розрослося місто.
Бахчи-сарай перекладається як сад-палац через велику кількість дерев. (Майже як Київ, якщо останні архітектурні забудови не зведуть нанівець його славу «міста в парку»).
Дві змії, які б’ються, стали фамільним гербом Гиреїв. Причому там немає «головної» — третьої. Вона, як найхитріша, — за кадром.
Ця «мисливська історія» близька нашому менталітету в світлі українських історичних маневрів. Тільки вибирати Богдану Хмельницькому доводилося не з двох політичних змій, а із трьох: польської, турецької та російської. Деталі вам вiдомi.
Куди не подивишся у цьому світі — одні аналогії...
З ОСОБИСТИХ СПРАВ
Кожен із Гиреїв на згадку про себе залишав у палаці якусь споруду: кам’яну альтанку, зал зборів, Золотий фонтан і, нарешті, найцікавіше: Керим-Гирей у 1764 році замовив іранському майстру Омеру дюрбе Діляри-бікеч, що, власне, і є Фонтан сліз.
Цю сумну історію нам розповіла усміхнена татарська дівчина-екскурсовод. Вона своїм темпераментом і яскравими джинсами контрастувала зі спорудою, покликаною навiювати смуток. Та ще й за такого величезного потоку туристів вона буквально випалювала всю, на її думку, необхідну інформацію.
Бахчисарайський знаменитий фонтан — уособлення скупих чоловічих сліз.
Правив тоді жорстокий хан Крим-Гирей, який мав звичай вирізати свої жертви цілими народами. Але закохався він в одну полонену дівчину. За легендою, це була полька.
Стала вона зіркою гарему завдяки не тільки своїй північній красі, а й чуйному характеру. Звали її Мазуг (Марія). Усім допомагала і лише хану допомогти відмовлялася, не розділяючи його пристрасті. А потім раптово померла.
Хан дуже за нею сумував. Викликав найкращого художника, яким на той час був іранський майстер Омер, і наказав спорудити йому фонтан, що втілював би повсякчасну ханську скорботу за коханою.
Омер погодився. Але несподівано приголомшив хана обвинуваченням: виявляється, за часів своєї жорстокої бойової молодості той убив його дружину та доньку! «Тому пам’ятник буде не тільки твоїй, а й моїй скорботі», — закінчив свою промову Омер. Хан пристав на його умови.
Художник напружив усі свої творчі можливості для створення цього шедевра, який уже в 1820 році і побачив Пушкін.
Цікаво, що історію, що лягла в основу поеми, Олександру Сергійовичу розповіла Софія Потоцька, донька тієї самої Потоцької, на честь якої названа уманська Софіївка.
І начебто польську невільницю (батька якої так само вбив Крим-Гирей) звали Марією Потоцькою. Можливо, Софія була родичкою Марії й оповіла цю історію поетовi, як один із сімейних переказів.
Отже, не тільки Роксолана узурпувала своїми чарами владу над турецьким султаном, а й Марія примусила страждати кримського хана: обидві ці легендарні гаремні дружини так чи інакше пов’язані з Україною. І в обох випадках — їхні шлюби (через частковий або повний розлад нервів східних владик) незабаром привели до ослаблення держави-противника. Символічно. Україна і сильна, і небезпечна своїми жінками!
ФОНТАНИ ІДЕЙ
Тепер про те, чим є цей фонтан (й інші в Бахчисарайському палаці), і чому деякі туристи розчаровані.
Вода надходить у них тільки з джерела. Водонапірних веж татари не мали. Тому всі фонтанчики повільноплинні (хоча вода в них питна). Тому будь-який скульптор і художник мав розраховувати тільки на природний напір води. Звідси — і невеликi, майже «домашні» розміри споруд. Попри цей формат, усі вони є певними філософсько-етичними моделями.
Фонтан сліз — це мармурова плита, що впритул присунена до стіни. З цієї плити висічені по боках чаші (асоцiативно: чаша терпiння, купiль сльоз), розташовані в шаховому порядку так, що з верхньої чаші вода тоненькою цівкою стікала по плиті — в нижню. І так далі. А самі ці цівки втілюють сльози скорботи.
Інший фонтан — Фонтан життя — має більш філософський характер. Він розташований в апартаментах для відпочинку Бахчисарайського палацу.
Фонтан життя — це конічний мармуровий стрижень. Цівка води, що б’є вгору з його «верхівки», — втілює дитинство. Бічні струмені — молодість і зрілість. А струмені з нижньої частини, що стікають униз, — старість.
Отакі глибокі ідеї втілювали у своїй творчості старовинні майстри.
Хотілося б розпитати сучасних скульпторів і архітекторів про деякі нещодавні витвори в Києві. Думаю, дещиця значення там знайдеться. Одна, наприклад, із сучасних художніх ідей, що уособлює національну свідомість, зводиться до споруди гігантського готелю «Україна» у формі тризуба. Зачепило? Слава Богу, що це ще лише в проекті!
СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ «ЗОЛОТА КЛІТКА»?
Почет хана нараховував майже 300 осіб. Одружуватися старалися з черкешенками або грузинками. У розписі використовували арабську каліграфію з різними оберегами. Наприклад, від заздрості (корисна річ!).
Дівчатам не дозволяли показувати обличчя, перевозили їх у дерев’яних паланкінах зі спеціальними сіточками. Але, слід сказати, на території гарему досить комфортні, наскільки це можливо, умови існування. Від фруктово-овочевих радощів — до солодощів. Музика звучала по п’ять годин на день.
У дівчат перевіркою на підготовленість до заміжжя слугували власноруч вишиті покривала, килими й інші подібні вироби.
Після розлучення (виявляється, хан міг дати розлучення!) екс- дружині дозволялося забрати на собі всі прикраси, які він їй подарував. Тут дівчина-екскурсовод особливо підбадьорилася. І це можна пояснити. Повний набір (разом із головним) таких золотих коштовностей важить (судячи зі стенду) кілограмів п’ятнадцять. Можна зрозуміти жіночий оптимізм. Хоча, щоб у побутi тягати на собі все це, треба мати вправність середньовічного лицаря....
ВІД ТРАГЕДІЇ — ДО ФАРСУ
Я старанно записував за татаркою-сміхотункою всiлякі деталі, пов’язані з життям ханського палацу. Раптом вона звичною скоромовкою промовляє загадкову фразу:
— Якщо хлопчик піде — пили каву.
— А якщо піде дівчинка, пили чай, чи що? — здивовано запитав я.
Гід тимчасово через сміх вийшла з ладу. Заливаючись сльозами від реготу, вона вказала на стенд, біля якого тинявся непосидючий хлопчисько з нашої групи i затуляв експозицію.
— Ні. Якщо цей хлопчик відійде — я розповім про кавову церемонію...
Але ще хвилини дві говорити не могла. Думаю, на цьому місці завдяки її і моїм старанням треба спорудити фонтан сміху!
Останній прикол на тему Захід — Схід. Тут нещодавно відбулося відкриття фонтана парфумів.
Деякий заповзятливий француз вигадав поставити просто на території Бахчисарайського палацу фонтанчик у стилі місцевої архітектури, з якого цілодобово течуть парфуми.
Хапати струмінь пальцями не можна, торкнутися бортика — дозволяють. Він справді солодко- маслянистий. Тут же парочка продавщиць продає продукцію у флакончиках «за ціною виробника». Ось вона — інтеграція в дії: східна філософія, помножена на західну спритність!
№193, п'ятниця, 21 жовтня 2005
http://www.day.kiev.ua/151008/
Подорож Бахчисарайським палацем
Костянтин РИЛЬОВ, «День». Фото автора
УКРАЇНСЬКА ЛОГІКА В ТАТАРСЬКОМУ ВАРІАНТІ
Наближаюся до Бахчисарайського палацу, в якому саме той знаменитий фонтан, що дав назву поетичному бестселеру Пушкіна. Однак багато з тих, хто бачив Фонтан сліз, стверджують, що це не більше ніж «іржава цівка», а решта — художня фантазія. Треба розібратися. Це — по-перше.
По-друге, цікава сама по собі резиденція кримських ханів Гиреїв, полчища яких систематично протягом століть тероризували своїх сусідів-слов’ян: поляків, українців, росіян.
По-третє, в архітектурному ансамблі є й вельми гостроцікава для європейської уяви територія — гарем. Дуже хочеться подивитися, як там жили ханські дружини. Хоча щодо «європейської уяви» слід зазначити, що й князь Володимир до хрещення і до того, як він одружився з візантійською царівною Анною, також мав чимало дружин на чолі з раніше коханою дружиною Рогнедою.
Як вони, володарі, давали собі раду з цим жіночим колективом — важко уявити. Тут поки з одиночними екземплярами впораєшся — замучишся. А у цих хлопців — сотні дам серця. Тема, про яку йдеться в пiснi з фільму «Кавказька полонянка». Гаразд, вернімося ж до Криму.
Бахчисарайський палац зустрічає гостей арочним входом, над яким у прямокутнику намальований знак зі сценою бійки двох плазунів зеленого кольору. Легенда стверджує, що це змії. Усе можливе, але незрозуміло, чому вони з ніжками? Історія виникнення цього знака така.
Виявляється, попри радикалізм слов’янського прислів’я «незваний гість гірше за татарина», татарам вистачало своїх «незваних гостей». У XVI столітті для них це були Золота Орда й Османська імперія.
І думав хан Менглі-Гирей, як позбудеться, з одного боку, колишніх «соратників по партії» — Золотої Орди, від яких він відособився, а з іншого — всепоглинаючих турків. Ситуація на той час була напружена. Але тут із його сином сталась цікава історія.
Пішов він на полювання, щоб відволіктися від військово-тактичних штучок. І ось поки його слуги заганяли лисицю чи кабана, приліг біля річки. Аж раптом він побачив бійку двох змій. Зчепилися в клубок, сичать, намагаються одна в одну якнайбільше отрути влити. Зовсім як політики. Одна перемогла та спробувала завдати смертельного удару своїй жертві, але тут із кущів виповзла інша претендентка на перемогу. Бійка відновилася. І ці великі повзучі гади так захопилися, що покотилися кудись у чагарник. А маленька змійка — залишилася лежати: напівжива-напівмертва.
Подивився на неї Гирей-молодший і подумав: «Достеменно як наш рід. Того й дивися, копита відкине». Може, він не зовсім таке подумав, а приблизно. Які в змій копита? А з іншого боку, чомусь на малюнку змії з ніжками. Отже, ми не дуже грішитимо проти зоології, оскільки загальне значення зрозуміле.
Однак ця дрібна гадина знайшла в собі сили, поповзла до річки, поплюскалася там, а потім досить бадьоро вилізла та почимчикувала у справах.
Гирей-молодший вирішив, що це віщий знак і побіг батькові розповідати. Мовляв, так і так, була бійка. Великі змії — Османська імперія й Орда, а маленька, але живуча — Кримське ханство. Татові дуже сподобалося синове трактування.
Гиреї розробили стратегію, як уникати могутніших ворогів, зіштовхуючи їх. І справді, що стосується Золотої Орди, їм вдалося зіскочити з гачка. Орда незабаром розсипалася остаточно. А ось у залежності від Туреччини вони все ж таки опинилися, але 250 років їхній рід ще залишався при владі.
Менглі-Гирей на місці зміїних розбірок у 1502 році заснував палац, навколо якого розрослося місто.
Бахчи-сарай перекладається як сад-палац через велику кількість дерев. (Майже як Київ, якщо останні архітектурні забудови не зведуть нанівець його славу «міста в парку»).
Дві змії, які б’ються, стали фамільним гербом Гиреїв. Причому там немає «головної» — третьої. Вона, як найхитріша, — за кадром.
Ця «мисливська історія» близька нашому менталітету в світлі українських історичних маневрів. Тільки вибирати Богдану Хмельницькому доводилося не з двох політичних змій, а із трьох: польської, турецької та російської. Деталі вам вiдомi.
Куди не подивишся у цьому світі — одні аналогії...
З ОСОБИСТИХ СПРАВ
Кожен із Гиреїв на згадку про себе залишав у палаці якусь споруду: кам’яну альтанку, зал зборів, Золотий фонтан і, нарешті, найцікавіше: Керим-Гирей у 1764 році замовив іранському майстру Омеру дюрбе Діляри-бікеч, що, власне, і є Фонтан сліз.
Цю сумну історію нам розповіла усміхнена татарська дівчина-екскурсовод. Вона своїм темпераментом і яскравими джинсами контрастувала зі спорудою, покликаною навiювати смуток. Та ще й за такого величезного потоку туристів вона буквально випалювала всю, на її думку, необхідну інформацію.
Бахчисарайський знаменитий фонтан — уособлення скупих чоловічих сліз.
Правив тоді жорстокий хан Крим-Гирей, який мав звичай вирізати свої жертви цілими народами. Але закохався він в одну полонену дівчину. За легендою, це була полька.
Стала вона зіркою гарему завдяки не тільки своїй північній красі, а й чуйному характеру. Звали її Мазуг (Марія). Усім допомагала і лише хану допомогти відмовлялася, не розділяючи його пристрасті. А потім раптово померла.
Хан дуже за нею сумував. Викликав найкращого художника, яким на той час був іранський майстер Омер, і наказав спорудити йому фонтан, що втілював би повсякчасну ханську скорботу за коханою.
Омер погодився. Але несподівано приголомшив хана обвинуваченням: виявляється, за часів своєї жорстокої бойової молодості той убив його дружину та доньку! «Тому пам’ятник буде не тільки твоїй, а й моїй скорботі», — закінчив свою промову Омер. Хан пристав на його умови.
Художник напружив усі свої творчі можливості для створення цього шедевра, який уже в 1820 році і побачив Пушкін.
Цікаво, що історію, що лягла в основу поеми, Олександру Сергійовичу розповіла Софія Потоцька, донька тієї самої Потоцької, на честь якої названа уманська Софіївка.
І начебто польську невільницю (батька якої так само вбив Крим-Гирей) звали Марією Потоцькою. Можливо, Софія була родичкою Марії й оповіла цю історію поетовi, як один із сімейних переказів.
Отже, не тільки Роксолана узурпувала своїми чарами владу над турецьким султаном, а й Марія примусила страждати кримського хана: обидві ці легендарні гаремні дружини так чи інакше пов’язані з Україною. І в обох випадках — їхні шлюби (через частковий або повний розлад нервів східних владик) незабаром привели до ослаблення держави-противника. Символічно. Україна і сильна, і небезпечна своїми жінками!
ФОНТАНИ ІДЕЙ
Тепер про те, чим є цей фонтан (й інші в Бахчисарайському палаці), і чому деякі туристи розчаровані.
Вода надходить у них тільки з джерела. Водонапірних веж татари не мали. Тому всі фонтанчики повільноплинні (хоча вода в них питна). Тому будь-який скульптор і художник мав розраховувати тільки на природний напір води. Звідси — і невеликi, майже «домашні» розміри споруд. Попри цей формат, усі вони є певними філософсько-етичними моделями.
Фонтан сліз — це мармурова плита, що впритул присунена до стіни. З цієї плити висічені по боках чаші (асоцiативно: чаша терпiння, купiль сльоз), розташовані в шаховому порядку так, що з верхньої чаші вода тоненькою цівкою стікала по плиті — в нижню. І так далі. А самі ці цівки втілюють сльози скорботи.
Інший фонтан — Фонтан життя — має більш філософський характер. Він розташований в апартаментах для відпочинку Бахчисарайського палацу.
Фонтан життя — це конічний мармуровий стрижень. Цівка води, що б’є вгору з його «верхівки», — втілює дитинство. Бічні струмені — молодість і зрілість. А струмені з нижньої частини, що стікають униз, — старість.
Отакі глибокі ідеї втілювали у своїй творчості старовинні майстри.
Хотілося б розпитати сучасних скульпторів і архітекторів про деякі нещодавні витвори в Києві. Думаю, дещиця значення там знайдеться. Одна, наприклад, із сучасних художніх ідей, що уособлює національну свідомість, зводиться до споруди гігантського готелю «Україна» у формі тризуба. Зачепило? Слава Богу, що це ще лише в проекті!
СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ «ЗОЛОТА КЛІТКА»?
Почет хана нараховував майже 300 осіб. Одружуватися старалися з черкешенками або грузинками. У розписі використовували арабську каліграфію з різними оберегами. Наприклад, від заздрості (корисна річ!).
Дівчатам не дозволяли показувати обличчя, перевозили їх у дерев’яних паланкінах зі спеціальними сіточками. Але, слід сказати, на території гарему досить комфортні, наскільки це можливо, умови існування. Від фруктово-овочевих радощів — до солодощів. Музика звучала по п’ять годин на день.
У дівчат перевіркою на підготовленість до заміжжя слугували власноруч вишиті покривала, килими й інші подібні вироби.
Після розлучення (виявляється, хан міг дати розлучення!) екс- дружині дозволялося забрати на собі всі прикраси, які він їй подарував. Тут дівчина-екскурсовод особливо підбадьорилася. І це можна пояснити. Повний набір (разом із головним) таких золотих коштовностей важить (судячи зі стенду) кілограмів п’ятнадцять. Можна зрозуміти жіночий оптимізм. Хоча, щоб у побутi тягати на собі все це, треба мати вправність середньовічного лицаря....
ВІД ТРАГЕДІЇ — ДО ФАРСУ
Я старанно записував за татаркою-сміхотункою всiлякі деталі, пов’язані з життям ханського палацу. Раптом вона звичною скоромовкою промовляє загадкову фразу:
— Якщо хлопчик піде — пили каву.
— А якщо піде дівчинка, пили чай, чи що? — здивовано запитав я.
Гід тимчасово через сміх вийшла з ладу. Заливаючись сльозами від реготу, вона вказала на стенд, біля якого тинявся непосидючий хлопчисько з нашої групи i затуляв експозицію.
— Ні. Якщо цей хлопчик відійде — я розповім про кавову церемонію...
Але ще хвилини дві говорити не могла. Думаю, на цьому місці завдяки її і моїм старанням треба спорудити фонтан сміху!
Останній прикол на тему Захід — Схід. Тут нещодавно відбулося відкриття фонтана парфумів.
Деякий заповзятливий француз вигадав поставити просто на території Бахчисарайського палацу фонтанчик у стилі місцевої архітектури, з якого цілодобово течуть парфуми.
Хапати струмінь пальцями не можна, торкнутися бортика — дозволяють. Він справді солодко- маслянистий. Тут же парочка продавщиць продає продукцію у флакончиках «за ціною виробника». Ось вона — інтеграція в дії: східна філософія, помножена на західну спритність!
№193, п'ятниця, 21 жовтня 2005
http://www.day.kiev.ua/151008/
Відповіді
2005.10.20 | Цар-Ящір
Как дебіл в музей ходіл. Отчет.
>Правив тоді жорстокий хан Крим-Гирей, який мав звичай вирізати свої жертви цілими народамиЗдається, що когось він все ж таки, на жаль, недорізав. Бо ж від когось мав народитися такий собі мандрівник-недоумок, що з подібною легкістю та зневагою варнякає на всю Україну про історію та культуру іншого народу.
>Цю сумну історію нам розповіла усміхнена татарська дівчина-екскурсовод. Вона своїм темпераментом і яскравими джинсами контрастувала зі спорудою, покликаною навiювати смуток
Вірю. І усміхнену дівчину легко впізнаю, навіть ім'я згадав. Джинси справді вражають.
Знов шкодую, що вмер "жорстокий хан": бо трішки прирізати б язика не заважало, аби не соромила батьківщину на потіху недоумкам.
Дуже, дуже соромно за те, що ця брєдятіна написана українською мовою.
2005.10.21 | line305b
А по мне - так в самый раз!
Классный по-моему отчет. Веселей на жизнь смотреть нада2005.10.21 | Цар-Ящір
Гордость иметь нада. Мала-мальскую.
line305b пише:> Вот это да, побольше бы таких отчетов, глядишь
Вам правда хочется побольше "таких" отчетов?
А логического вывода из "вырезал целыми народами", что "правильно их всех повыселяли" вам не хочется? А ведь это автор-дебил только полсказки рассказал из путеводителя 70-х гг. Потому что если дочитать до конца, то заканчивается эта сказка тем, что и правильно таких паразитов кровавых из Крыма вышвырнули: народы они вырезали, над женщинами они издевались, фашистам они прислуживали. Почитайте-почитайте, может быть, тоже понравится.
>Веселей на жизнь смотреть нада
Гордость иметь нада. Мала-мальскую. Без усмешек.
Тогда, возможно, и уважать начнут.
2005.10.21 | line305b
Да не, все не так...
Цар-Ящір пише:> А логического вывода из "вырезал целыми народами", что "правильно их всех повыселяли" вам не хочется? А ведь это автор-дебил только полсказки рассказал из путеводителя 70-х гг. Потому что если дочитать до конца, то заканчивается эта сказка тем, что и правильно таких паразитов кровавых из Крыма вышвырнули: народы они вырезали, над женщинами они издевались, фашистам они прислуживали. Почитайте-почитайте, может быть, тоже понравится.
Логического вывода не хочется... Ну, есть пару ляпов. Однак, общий иронично-неформальный стиль статьи как-то нивелирует все это дело. Насчет "правильно вышвырнули", "фашистов" и т.д. - ничего такого я в статье не заметил - чего вы на него все прям так сразу и свалили... Это если кто-то повторил один стереотип (который, кстати, в менее кровожадной формулировке, но все ж не чужд и самим крымским татарам (вспомните насчет спаленной в свое время Москвы, причем, кажется, не один раз, и вообще насчет военного крымскотатарского прошлого)), то зачем же считать, что и другие стереотипы ему не чужды?..
> Гордость иметь нада. Мала-мальскую. Без усмешек.
> Тогда, возможно, и уважать начнут.
Ну, так, вроде бы и с наличием гордости все нормально, и на отсутствие уважения к своей персоне не жалуюсь.. И статья меня не уела, а так - прикольная статья. Чего из-за нее в позу так становиться.. В позе оно - неудобно. Да и есть разница между тем, что пишет веселый журналюга, и тем, что говорит, например, Грач или Цеков... А вы кажись совсем разучились разницу замечатьть...
2005.10.21 | Цар-Ящір
Воняет.
line305b пише:> прикольная статья... А вы кажись совсем разучились разницу замечатьть...
Лайн, дорогой, уверяю вас, что тут нет разницы.
Поверьте мне как старому контрпропагандисту, специализирующемуся именно на этой тематике: прошлое крымских татар и соответствующие выводы из него.
Я охотно поясню причину своего возмущения.
1. "Веселье" этого журналюги - не его собственные находки. От текста воняет советской антитатарской пропагандой: строчки из "экскурсионного рассказа" 70-х годов густо рассыпаны по всему тексту. Я знаю эти строчки наизусть (такова уж специфика работы) и с легкостью узнаю по характерному смраду.
В самой статье нет о фашистах и выселении, но я знаю эту сказку до конца, и в конце сказки это есть, и очень густо. Такие сказки и были сочинены специально для этого.
2. Автор пишет по-украински, публикуясь в серьезной газете. Стало быть, претендует выразить отношение украинца к крымскотатарской тематике. Но для украинцев не характерно насмешливо-пренебрежительное отношение к чужим культурам. Тем более к культуре самого проукраинского народа Крыма. И перевести вонючую пропаганду на украинский язык - это еще не значит выразить взгляд на Крым с украинского берега. Я не требую от автора искреннего уважения к крымцам, но статья не дотягивает даже до планки политкорректности.
3. Презрение вызывает данная татарская девушка, а также десятки прочих известных мне татарских юношей и девушек, которые ради чужой похвалы и звонкой монеты готовы облить помоями и свою историю, и свою нацию. Причем это не сознательное вредительство, а элементарная баранья тупость. По долгу службы являюсь свидетелем подобных сцен постоянно. Весельчак-журналист не слишком задумывается об элементарной вежливости. И имеет на то основания: то, что побоишься сказать кавказцу (потому что в ответ больно ударит в лицо), крымскому татарину можно сказать безо всякой опаски. Кое-кто еще и поддакнет.
4. Журналюга опаснее грачей. О граче заведомо знаешь что он враг. А тут мы имеем дело как бы с другом-товарищем, как бы с одним из наших. Я вовсе не являюсь бОльшим крымскотатарским националистом, чем сами крымские татары. В данном случае это скорее вопрос внутри самой украинской нации: те, кто внедряет среди нашего народа русскую традицию презрительно-насмешливого отношения к туземцам-инородцам, должны быть названы своими именами.
О Крыме и крымцах можно писать и весело, и прикольно, есть чудесные примеры. Но это не тот случай. Тренированный на сотнях примеров нос явственно различает здесь советскую вонь.
2005.10.22 | Chief
Re: Да не, все не так...
line305b пише:Да и есть разница между тем, что пишет веселый журналюга, и тем, что говорит, например, Грач или Цеков...
"Журналюга" - это Вы правильно сказали. Я, собственно, именно об этом. Не хочется морализовать, поскольку вроде понятно, что журналисты должны освещать события и что б мы, несчастные, без них делали. Но... - как бы хотелось порой, чтобы некоторые из журналистов немножко больше следили за словами и, главное - за смыслами, и не заигрывались "игрой в бисер"...
2005.10.22 | Брат-1
Re: Как дебіл к президенту ходил
Пугать крымскими татарами избирателей не просто модно, а политически выгодноВо вторник, 25 октября, Крымская организация Республиканской партии Украины (КРО РПУ, партия Ю. Бойко-Йоффе) намерена объявить о сборе подписей под открытым письмом к Президенту Украины Виктору Ющенко с требованием не допустить создания на территории Крыма государственного образования по национальному признаку.
Как отметили в пресс-службе КРО РПУ, все годы существования независимого государства Украина, для крымского общества острой проблемой остается вопрос возвращения и обустройства депортированных граждан. «Несмотря на все трудности, процесс обустройства проходит нормально, — считают крымские «республиканцы». — Однако существует проблема, которая на протяжении всего этого времени будоражит все крымское сообщество. Речь идет о возможности создания в Крыму государственного образования по национальному признаку».
В пресс-службе напомнили, что требование о создании национальной автономии зафиксировано в Декларации о национальном суверенитете крымскотатарского народа, принятой, на Курултае (национальном съезде) крымских татар в 1991 году, а также периодически подтверждается в публичных заявлениях и высказываниях руководства Меджлиса крымскотатарского народа. «Крымчане видят в стремлении к созданию государственного образования по национальному признаку ущемление своих прав, т.к. это противоречит Конституции АР Крым и Конституции Украины, — подчеркивают «республиканцы». — Поэтому Крымская организация Республиканской партии Украины объявляет о сборе подписей всех, кто поддерживает инициативу обращения к Президенту страны с вопросом: Какие меры Президент Украины намерен предпринять, чтобы не допустить создания на территории Крыма государственного образования по национальному признаку?».
Пугать «татарской угрозой» накануне выборов в Крыму стало давней и модной традицией, которая приносит достаточно весомые политические дивиденды в виде
голосов избирателей. Известно, что т.н. «крымскотатарскую карту» весьма умело разыгрывала в ходе последних президентских выборов команда Виктора Януковича, которая распространяла среди крымчан сотнями тысяч фальшивые листовки от имени Виктора Ющенко, в которых нынешний президент якобы обещал крымским татарам создать после выборов национальную автономию и «выселить всех русских» из Крыма. Сам «проФФессор» по приезду в Крым и вовсе без обиняков заявил, что в случае своего избрания на пост главы государства ни в коем случае не позволит татарам дать национальную автономию.
Примечательно, что лидер Крымской организации Партии Регионов Василий Киселев, который тогда на митингах в открытую пугал рядовых жителей полуострова «татарской автономией», вновь запел эту песню накануне парламентских выборов 2006 года. На этот раз он узрел происки крымскотатарских «экстремистов» и «националистов» в безобидной заметке, опубликованной в одной из местных газет, где сообщалось о том, что молодежные организации крымских татар поддерживают идею создания национальной автономии, но в составе Украины. Киселеву хором подпевают его нынешние соратники по «Блоку Виктору Януковича» (БлЯ) из Русской общины Крыма и партии «Русский блок», которые, судя по всему, вообще не знают, чем еще можно заманить доверчивых избирателей, кроме как страшилками о татарах.
Ни для кого не секрет, что на полуострове традиционно разыгрывают «крымскотатарскую карту» партии «Союз», Славянская партия, «Держава», ПСПУ. Но в авангарде борьбы против превращения Крыма в «татарскую республику», безусловно, стоят местные коммунисты во главе с Леонидом Грачом. Да и лидер СПУ Александр Мороз, всякий раз приезжая на полуостров, не забывает сказать что-нибудь едкое в адрес Меджлиса и его сторонников. И вот теперь в эти стройные ряды «борцов за светлое будущее интернационального Крыма» включилась относительно недавно созданная Республиканская партия Украины.
Кстати, повод для новой инициативы «республиканцев» дал сам президент Ющенко, который в мае нынешнего года сообщил, что во время своей встречи с Меджлисом крымскотатарского народа предложил лидерам крымских татар исключить из Декларации II Курултая, принятой в 1991 году, требование о создании крымскотатарского государства. «Я просил пересмотреть этот вопрос», — отметил президент, рассказывая об этой встрече в эфире трех украинских телеканалов. По словам Ющенко, норма о крымскотатарской государственности «не отвечает Конституции и нашим устремлениям» (кстати, данное заявление президент сделал, даже не имея на руках заключения Конституционного Суда). Глава государства также выразил надежду, что нашел понимание в этом вопросе со стороны Меджлиса. В ответ, по его словам, «при проведении публичной прозрачной политики крымскотатарским Меджлисом», государство готово брать на себя обязательства по решению ряда социальных проблем крымских татар.
В свою очередь, руководство Меджлиса выразило свое несогласие с позицией Ющенко в этом вопросе. Как пояснил журналистам глава Меджлиса, народный депутат Украины Мустафа Джемилев, крымские татары не ставят своей целью создание отдельного крымскотатарского государства. «Наша цель — воссоздание крымскотатарской автономной национальной республики в составе Украины», — подчеркнул Джемилев. Глава Меджлиса также сообщил о том, что его первый заместитель, народный депутат Украины Рефат Чубаров в ходе встречи с Ющенко обратил внимание президента на то, что, принимая данную Декларацию, Курултай опирался на международное законодательство и документы, принятые ООН, а потому что-то менять в этом документе у крымских татар нет никаких оснований.
Леонид ИВАНОВ (Симферополь)
21 октября 2005. 18:10
2005.10.22 | Арсен
Re: Дебил, как правило, "ходит" под себя.
Правда, другим от этого не легче, ибо вони много. Поэтому, я когда вижу в ВР Крыма Гресса с его спутницей Грижабовской - быстро ретируюсь в другую сторону здания