Відповіді

• 2007.06.11 | Roman

  Re: Освіта в Америці

  а крім того час від часу:
  
  - відстрілюють однокашників за негарні очі
  - покурюють наркоту і впадають в депресії
  - так активно використовують набуті навички по презервативах, шо із хай скул виходять із потужним списком
  - не можуть двох слів звязати на іноземній мові ( тут автор загнув про албанський:)
  - не знають англійської граматики і спелінгу
  - не можуть дати відповіді якою мовою розмовляють в Канаді і лише з уточнюючими запитаннями - а ти коли був там їз розумів, дають віповідь "англійською ?".
  - губляться на карті і кажуть шо Юкрейн це штат десь біля Каліфорнії або в крашому випадку Раша.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.06.11 | Мікробіолог

    Re: Освіта в Америці

    А крім того в Україні (Росії, Німеччині і далі...):
    
    Roman пише:
    
    >
    > - відстрілюють однокашників за негарні очі
    > - покурюють наркоту і впадають в депресії
    > - так активно використовують набуті навички по презервативах, шо із хай скул виходять із потужним списком
    > - не можуть двох слів звязати на іноземній мові ( тут автор загнув про албанський:)
    > - не знають англійської граматики і спелінгу
    > - не можуть дати відповіді якою мовою розмовляють в Канаді і лише з уточнюючими запитаннями - а ти коли був там їз розумів, дають віповідь "англійською ?".
    > - губляться на карті і кажуть шо Юкрейн це штат десь біля Каліфорнії або в крашому випадку Раша.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.06.11 | Roman

      Re: Освіта в Америці

      я б так не узагальнював. а дописав я ваш список, шоб не складалося враження, шо тільки запровадивши американський зразок тут одразу потрапимо у освітній рай. Усюди є позитив і негатив і його потрібно усвідомлювати.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2007.06.11 | Мікробіолог

        Re: Освіта в Америці

        Я не узагальнювала, а ілюструвала: дописом якоїсь мами про освіту сина. З власного досвіду знаю тільки про те, що на уроках мистецтва справді ліплять скульптури з пап'є-маше. Це одна українська художниця (закінчила Львівський художній інститут) викладає мистецтво в американській школі і так воно і є.
        
        Ваші репліки сприйняла,як "А у ніх нєгров лінчуют...".Що у нас змінилося з тих пір, як ввели у вжиток цей аргумент? І що у нормальних людей, які не взяли на озброєння такий "вбивчий" аргумент.
        
        Roman пише:
        > я б так не узагальнював. а дописав я ваш список, шоб не складалося враження, шо тільки запровадивши американський зразок тут одразу потрапимо у освітній рай. Усюди є позитив і негатив і його потрібно усвідомлювати.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2007.06.11 | Roman

          Re: Освіта в Америці

          та ні то таки правда, шо їхні школи цікавіші і вони роблять багато чого із того, шо ви навели. Вазонам вітаміни підсипають і папємаше роблять. Але з іншого боку те, шо я написав теж правда, тобто картина не є такою радісною. Багато є речей які просто шокують і я б добре подумав у яку школи дитину віддати. закордон далеко не рай як і не пекло.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2007.06.11 | Мікробіолог

            В якій школі вчилися оці?

            Первое и самое ужасное: у больных, да и у многих врачей сильнее всего выражены два чувства — страх смерти и нелюбовь к жизни. Обдумывать будущее не хотят: пусть все остается по-старому. Не жизнь, а доживание. По праздникам веселятся, пьют, поют песни, но если заглянуть им в глаза, то никакого веселья вы там не найдете. Критический аортальный стеноз, надо делать операцию или не надо лежать в больнице. — Что же мне — умирать? — Ну да, получается, что умирать. Нет, умирать не хочет, но и ехать в областной центр, добиваться, суетиться — тоже. — Мне уже 55, я уже пожил (пожила). — Чего же вы хотите? — Инвалидности: на группу хочу. В возможность здоровья не верит, пусть будут лекарства бесплатные. — Доктор, я до пенсии хоть доживу? (Не доживают до пенсии неудачники, а дожил — жизнь состоялась).
            
            Второе: власть поделена между деньгами и алкоголем, то есть между двумя воплощениями Ничего, пустоты, смерти. Многим кажется, что проблемы можно решить с помощью денег, а это почти никогда не верно. Как с их помощью пробудить интерес к жизни, к любви? И тогда вступает в свои права алкоголь. Он производит такое, например, действие: недавно со второго этажа выпал двухлетний ребенок по имени Федя. Пьяная мать и ее boyfriend, то есть сожитель, втащили Федю в дом и заперлись. Соседи, к счастью, все видели и вызвали милицию. Та сломала дверь, и ребенок оказался в больнице. Мать, как положено, голосит в коридоре. Разрыв селезенки, селезенку удалили, Федя жив и даже сам у себя удалил дыхательную трубку (не уследили, были заняты другой операцией), а потом и подключичный катетер у себя выдернул.
            
            Третье. Почти во всех семьях — в недавнем прошлом случаи насильственной смерти: утопление, взрывы петард, убийства, исчезновения в Москве. Все это создает тот фон, на котором разворачивается жизнь и нашей семьи в частности. Нередко приходится иметь дело с женщинами, похоронившими обоих своих взрослых детей.
            
            Четвертое. Почти не видел людей, увлеченных работой, вообще делом, а от этой расслабленности и невозможность сосредоточиться на собственном лечении. Трудно и со всеми этими названиями лекарств (торговыми, международными), и с дозами: чтобы принять 25 мг, надо таблетку 50 мг разделить пополам, а таблетку 100 мг — на четыре части. Сложно, неохота возиться. Взвешиваться каждый день, при увеличении веса принимать двойную дозу мочегонных — невыполнимо. Нет весов, а то соображение, что их можно купить, не приходит в голову, дело не в деньгах. Люди практически неграмотны, они умеют складывать буквы в слова, но на деле это умение не применяют. Самый частый ответ на предложение прочесть крупный печатный текст с моими рекомендациями: “Я без очков”. Ну раз без очков, то, значит, сегодня ничего читать не собиралась, это и есть неграмотность. Еще одна проба: поняли, куда вам ехать, поняли, что надо на меня сослаться? — Вроде, да. — А как меня зовут? Зло: — Откуда я знаю?
            
            Пятое: оказалось, что дружба — интеллигентский феномен. Так называемые простые люди друзей не имеют: ни разу меня не спрашивал о состоянии больных кто-нибудь, кроме родственников. Отсутствует взаимопомощь, мы самые большие индивидуалисты, каких себе можно представить. Кажется, у нации нет инстинкта самосохранения. Юдоль: проще умереть, чем попросить соседа довезти до Москвы. Жены нет, а друзья? Таких нет. Брат есть, но в Москве, телефон где-то записан.
            
            Шестое: мужчина — почти всегда идиот. Мужчина с сердечной недостаточностью, если за ним не ходит по пятам жена, обречен на скорую гибель. Начинается этот идиотизм уже в юношеском возрасте и затем прогрессирует, даже если мужчина становится главным инженером или, к примеру, агрономом.
            
            Мужчина, заботящийся о близких, — редкость, и тем большее уважение он вызывает. Одного из них, Алексея Ивановича, я лечу — он добился, чтобы жене пересадили почку, продал все, что у них было, потратил сорок тысяч долларов. Обычно иначе: Бог дал — Бог взял, девять дней, сорок.
            
            Все можна прочитати тут:
            http://magazines.russ.ru/znamia/2007/5/os14-pr.html

• 2007.06.11 | Георгій

  Re: Освіта в Америці

  Ми, здається, вже обговорювали це неодноразово... Так, є дуже хороші школи в Америці (причому це не залежить напряму від розміру населеного пункту), і є не дуже хороші, і є зовсім слабенькі. Я працюю в невеличкому університеті в південному штаті Місісіпі, і мені часто доводиться мати справу зі студентами, які прийшли з дуже поганих шкіл. Навчити їх будь-чому, особливо якихось основ природничих наук, дуже важко. За всі їх дванадцять років навчання в школі, наприклад, ніхто жодного разу не пояснив їм, що означає словосполучення "однопроцентний розчин." Або речі типу, що більше - десять у ступені мінус три чи десять у ступені мінус п"ять. Щоби пояснити їм це, мені іноді буквально доводиться малювати на дошці числа з нулями після десяткової коми (або точки), і просити студентів вголос рахувати ці нулі. Про знання з гуманітарних предметів я взагалі не говорю, це в абсолютній більшості випадків повний нуль. Мінімум дев"ять з десяти моїх студентів, наприклад, широко викотять очі, якщо в них запитати, хто такий Сократ або де знаходиться Італія. А от податкові форми заповнити, чи якийсь дебат організувати, чи фандрейзер, чи піцца-парті - о, так, це я не сумніваюся... але чи треба це? Я не знаю... може і так, але це вже якийсь зовсім новий світ формується, я для цього гакслівського "хороброго нового світу" вже старий вимираючий динозавр, хоча мені ще навіть п"ятидесяти нема.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.06.12 | apolo

    Георгiю

    Не ясно,
    як же ти там іммунологію викладаєш, чи ти просто звичайну хімію викладаєш (неорганіку+органіку)?
    
    Взагалі-для кого можна в Універах США викладати щось спеціальне,типу навіть, наприклад, іммунології, якщо таким сумнівним є загальноосвітній рівень у минулому школярів...?
    
    Хоча, можу додати тобі, що ми впевнено наближаємось до США:
    реальний факт на вступному іспиті до аспірантури з електрохімії (зверни увагу):
    студентка впевнено не змогла сказати : катод-це "+" чи "-"
    (причому мені дуже здається що таки поступила до аспірантури).
    Тому, Георгію - все відносно... Причому - це Київ, Георгію (а що ж там у тих регіонах?)
    
    And, to make long story short:
    are there any real Pro_ff_essors there ? Didn't you ever meet these persons anywhere..? We have a lot, e.g. some of them are Lab. Heads and deliver no lectures regularly (the latter is already optionally allowed at many Universities)..
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.06.12 | Георгій

      Як кажуть, "піщіт, но лєзєт"

      apolo пише:
      > Не ясно, як же ти там іммунологію викладаєш, чи ти просто звичайну хімію викладаєш (неорганіку+органіку)? Взагалі-для кого можна в Універах США викладати щось спеціальне,типу навіть, наприклад, іммунології, якщо таким сумнівним є загальноосвітній рівень у минулому школярів...?
      (ГП) Отак і викладаю, дорогий Аполо... Важко, з великим скрипом, з потом, з розжовуванням деяких зовсім елементарних речей, на які іде багато часу. Правда, імунологія в моєму університеті - це курс 4-го рівня складності (BSM 452), і щоби записатися на цей клас, студентам треба вже мати зараховані кредити ("пре-реквізити") за загальну біологію, мікробіологію і генетику. Але все рівно, навіть і при цьому буває, що на 4-й рівень "на шару" проскакують студенти з дуже вбогими, непевними знаннями. А в курсах 1-го рівня, де нема пре-реквізитів, взагалі жах. Я викладаю кілька таких, на додаток до моєї улюбленої імунології, наприклад, загальну біологію (BSB 101 i BSB 102), загальну мікробіологію (BSM 131), фізіологію людини (BSB 120).
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2007.06.12 | apolo

        Re: Як кажуть, "піщіт, но лєзєт"

        ... менi трохи здається, що бувають в Штатах National Labs (а ти ще не старий, та й вже повністю Американець (чув, що там просто з "пляжу" як правило не беруть)).
        
        Якщо тебе погано розуміють стюденти (й ти знаеш, що це не у звязку з тобою)- то тобі повинно бути не дуже радісно (й це ж увесь час). А науку робити ти, мабуть, любиш... То не бути ж тобі хронічним Пост_Доком... А що тоді ? Тоді National Labs залишаються. Навчишся поступово шукати гроші.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2007.06.13 | Георгій

          Re: Як кажуть, "піщіт, но лєзєт"

          apolo пише:
          > Якщо тебе погано розуміють стюденти (й ти знаеш, що це не у звязку з тобою)- то тобі повинно бути не дуже радісно (й це ж увесь час). А науку робити ти, мабуть, любиш... То не бути ж тобі хронічним Пост_Доком... А що тоді ? Тоді National Labs залишаються. Навчишся поступово шукати гроші.
          (ГП) Та ні, Ви знаєте, я вже дуже полюбив мою роботу, ні в які Лебз не хочу. Завжди є і дуже хороші студенти - навіть і в найтупішому класі завжди є мінімум 2-3 чудових на 25-30 посередніх і 10-15 жахливих.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2007.06.13 | apolo

            Re: Як кажуть, "піщіт, но лєзєт"

            (ГП) Та ні, Ви знаєте, я вже дуже полюбив мою роботу, ні в які Лебз не хочу. Завжди є і дуже хороші студенти - навіть і в найтупішому класі завжди є мінімум 2-3 чудових на 25-30 посередніх і 10-15 жахливих.
            
            То скільки ж осіб у типовоу класі? (Щоб хоч оцінити потенційно % здатних працювати головою) (як ти пишеш-то в тебе аж на рівні 40 осіб на спецкурсі)..
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2007.06.13 | Георгій

              В різних класах по-різному

              У класах 100го рівня десь 50-55, 4-го - 12-15