Доказательства существования бога.
06/11/2002 | -
Доказательства существования бога.
Вы, наверное, слышали о так называемых "Доказательствах существования Бога". Когда мы ознакомились с ними, стало даже немного жалко верящих в бога. Поэтому мы опровергали эти доказательства беззлобно и с улыбкой .
Классические доказательства бытия Божия
Доказательство первое (Фома Аквинский): В природе происходит движение. Ничто не может начать двигаться само по себе, для этого требуется внешний источник действия. Бесконечный поиск источника предыдущего действия бессмыслен. Следовательно, должно существовать нечто, являющееся первоначальным источником всякого движения, не будучи само по себе движимо ничем иным. Это и есть Бог — недвижимый Движитель.
Доказательство второе, космологическое (Фома Аквинский): Каждое следствие имеет свою причину. Бесконечный поиск предыдущей причины бессмыслен. Следовательно, должна существовать “беспричинная причина”, первопричина всего последующего. Это и есть Бог.
Доказательство третье (Фома Аквинский): Все предметы мира находятся во взаимосвязи и взаимоотношении друг с другом, и их существование возможно только во взаимосвязи и взаимоотношении. Однако бесконечный поиск предшествовавших друг другу взаимоотношений и взаимосвязей бессмыслен. Следовательно, должно существовать нечто, абсолютно независимое и совершенно самодостаточное. Это и есть Бог.
Доказательство четвёртое (Фома Аквинский): В окружающем мире наблюдается последовательное иерархическое возрастание сложности строения предметов и существ (например, от насекомого до человека), нескончаемое всеобщее стремление к совершенству. Следовательно, должно существовать нечто абсолютно совершенное, являющееся источником всякого совершенства. Это и есть Бог.
Доказательство пятое, телеологическое (Фома Аквинский): В окружающем мире наблюдается определённый порядок и стройность, происхождение которых невозможно приписать самому миру. Этот порядок заставляет предположить существование некоего разумного организующего начала, установившего этот порядок. Это и есть Бог.
Первые три доказательства, принадлежащие этому выдающемуся религиозному мыслителю и, видимо, отражающие уровень его интеллектуального развития, строятся на том, что Фоме кажутся бессмысленными некоторые бесконечные действия. Полностью с ним согласны.
Кстати, пользуясь логикой Фомы, можно с лёгкостью доказать и отсутствие бога: Верующие любят молиться. Бесконечная молитва бессмыслена. Следовательно, бога нет.
В четвёртом доказательстве Аквинат, страдавший от избыточного стремления к совершенству, явно запутался в причинно-следственных отношениях, знание коих проявлял во втором доказательстве. Так вот, если река стремится в море, то у неё, конечно, есть и исток. Только истоком будет не море, а маленький ручеёк. Если правильно завершить кривую мысль достопочтенного Аквината, что всё стремится к совершенству, и рассмотреть путь от насекомого к человеку, и назвать источником этого процесса богом, то бог будет одноклеточным существом, скорее всего одноклеточной водорослью. Увы.
В пятом доказательстве Фома, узревший в хаосе своих средневековых представлений некий порядок, назначил бога ответственным за его поддержание. Разумеется, эта странная интеллектуальная процедура никоим образом не является доказательством. Если бы за поддержанием порядка следил бог, то его служителями были бы милиционеры ( у католиков - полицейские ), а не попы.
Доказательство шестое, нравственное, антропологическое (Эммануил Кант): Всем людям свойственно нравственное чувство, категорический императив. Поскольку это чувство не всегда побуждает человека к поступкам, приносящим ему земную пользу, следовательно, должно существовать некоторое основание, некоторая мотивация нравственного поведения, лежащие вне этого мира. Всё это с необходимостью требует существования бессмертия, высшего суда и Бога, учреждающего и утверждающего нравственность, награждая добро и наказывая зло.
Давайте немного пофилосовствуем вместе с Эммануилом. Допустим, что "Всем людям свойственно нравственное чувство, категорический императив." Допустим, что оно "не всегда побуждает человека к поступкам, приносящим ему земную пользу". Но из этого следует лишь то, что категорический императив Канта побуждает человека к поступкам не приносящим никакой пользы, (а возможно, приносящим вред ). На самом деле Кант, употребляя понятие земная польза, вводит скрытое утверждение, что есть и некая не земная польза. Это утверждение ничем не обосновано, а именно из него и вытекает всё остальное "доказательство". Странно, что такой маститый философ не гнушался примитивными логическими трюками. Наверное, ему уж очень хотелось доказать что-то значительное.
Доказательство седьмое (Августин, Кальвин): Всякий нормальный человек рождается с идеей о Боге, внедрённой в само его сознание. Эта идея бывает подавлена в людях неправедных (Рим. 1:18). По мере роста человек всё яснее осознаёт её. Критические жизненные ситуации зачастую побуждают эту идею к жизни.
Кстати, когда Августин рождался, и его сознаньеце было ещё очень маленьким, как и он сам, достаточно объёмная "идея о Боге" была уже внедрена в его сознаньеце, которое не могло её вместить полностью, поэтому она постоянно вылазила у него наружу. Это привело к тому, что с самого детства Августина прозвали "блаженным", то есть не совсем нормальным.
И ещё вопрос - если "человек рождается с идеей о Боге, внедрённой в само его сознание" то, надо думать, эта идея внедряется ему в момент зачатия. И не ему, а его маме. То есть папа внедряет... нет, похоже, какая-то путаница выходит.
Доказательство восьмое, мистическое: Человеку свойственен прямой мистический контакт с Богом, приводящий человека в экстатическое состояние. Этот опыт соединения с Богом настолько уникален и настолько ошеломляющ, что сам по себе он уже является свидетельством бытия Божия.
Это анонимно-эротическое доказательсво могло бы вполне принадлежать Фрейду, если бы тот не был убеждённым атеистом. Действительно, опыт соединения ( особенно в первый раз) всегда уникален, и ошеломляющ. Опыт соединения с богом (или богиней) действительно приводит в полный экстаз.
Доказательство девятое (Августин): Все люди верят в то, что истина существует. Если Бог является Богом истины и истинным Богом, следовательно, Он и есть Истина. Эта Истина с большой буквы является условием существования всякой другой истины. Таким образом, существование какой-либо истины подразумевает существование и Истины с большой буквы, которая, в свою очередь, означает и существование Бога.
Уже во втором предложении из туманной посылки о "Боге истины" выводится интересное следствие - "Бог есть Истина". Тогда первые два предложения выглядят так: "Все люди верят в то, что истина существует. Если Истина является Истиной истины и истинной Истиной, следовательно, Она и есть Истина". Или так: "Все люди верят в то, что бог существует. Если Бог является Богом бога и божественным Богом, следовательно, Он и есть Бог." Разумеется , если бессмыслица является бессмысленной , то она бессмыслена по смыслу. Только доказательством она являться не будет.
Доказательство десятое, онтологическое (Ансельм): Первая предпосылка: человеку свойственно понятие о бесконечном и совершенном. Вторая предпосылка: существование является обязательной и необходимой частью совершенства. Вывод: бесконечное и совершенное — то есть, Бог — существует, поскольку само определение совершенства включает в себя и существование.
Берут сомнения, что брат Ансельм имел какое-нибудь понятие о бесконечном и совершенном. И что уж совершенно точно, брат Ансельм совершенно не знает законов логики, хотя пытается придать своим нестройным мыслям вид логического умозаключения. Из предпосылок брата Ансельма мог бы получиться только следующий вывод - "человеку свойственно понятие о существовании, как необходимой части совершенства". Так что ты, брат Ансельм, доказал?
Доказательство одиннадцатое (Аристотель): Человек осознаёт свою конечность, ограниченность и смертность. Откуда происходит это сознание? Бог постоянно напоминает ему об этом через Свою бесконечность, безграничность и бессмертие. То есть, конечность человека сама по себе является доказательством существования бесконечного Бога.
Доказательство двенадцатое (Августин, Фома Аквинский): Человек безутешен. Он жаждет благословения. Этой жаждой наделил его Сам Бог, чтобы человек нигде не мог найти утешения, пока не обратится к Богу. Присутствие этой жажды в человеке является косвенным доказательством бытия Божия.
Почему у двух столь достойных мужей одна мысль на двоих? Вероятно, они придумали её, утешая друг друга.
Доказательство тринадцатое (Беркли): Человек способен воспринимать (чувствовать) окружающие его предметы, что не может являться следствием ни каких-либо физических явлений, ни волеизъявлением самого человека. Следовательно, эта человеческая способность к восприятию подразумевает существование Бога как единственного разумного объяснения этой способности.
Беркли плохо учился в школе. Или он вообще в ней не учился. Или школы тогда были не очень. Факт есть факт - Беркли много не знал. А незнание не является доказательством чего-либо, тем более существования бога. Скорее существование бога является доказательством незнания. Или его следствием.
Доказательство четырнадцатое, экзистенциальное: Бог являет себя людям через Евангельское откровение — провозглашение Своей любви, прощения и оправдания человека. Человек, принявший это откровение, сразу узнаёт и Бога. Никакого иного свидетельства не требуется. Бытие Божие не столько “доказывается”, сколько “познаётся”, и это познание не интеллектуально, а экзистенциально.
Ну это и вовсе не доказательство. Но и не познание. И конечно всё это совсем не интеллектуально. И даже не экзистенциально.
Другие доказательства бытия Божия
Доказательство пятнадцатое, чудесное: Чудо — это явление, единственно объяснимое существованием и непосредственным сверхъестественным вмешательством Бога. Существует множество засвидетельствованных фактов чудесных событий. Следовательно, существует множество событий, единственным убедительным объяснением которых может быть существование и сверхъестественное вмешательство Бога. А, следовательно, Бог существует.
Настоящим чудом является то, что в конце 20-го века кто-то ещё верит в бога!
Доказательство шестнадцатое, интеллектуальное: Мы знаем, что мир устроен разумно. То есть, мы способны разумно познавать его. Следовательно, либо и познаваемый мир, и наш познающий его разум, являются продуктом чистой случайности, либо и то, и другое создано высшим разумом. Случайность нам кажется менее вероятной. Следовательно, и разумный мир, и сам разум являются порождением высшего разума, т.е. Бога. Следовательно Бог существует.
Продуктом чистой случайности является автор этого доказательства. Однако не требуется высшего разума, чтобы понять, что то, что автору ( а вовсе не "нам") этого нелепого рассуждения что-то "кажется менее вероятным", не является доказательством ничего, кроме глупости автора.
Доказательство семнадцатое: Каждому нашему естественному внутреннему желанию или стремлению соответствует реальный объект, способный это желание удовлетворить. Однако, присутствует в нас и такое желание, которое не может быть удовлетворено ничем временным, ничем земным, ничем тварным. Следовательно, должно существовать нечто превосходящее всё временное, земное и природное. Это “нечто” люди и называют Богом и вечной жизнью с Ним.
Доказательство восемнадцатое, эстетическое: Музыка Баха (Битлз, Пушкин, Сезанн и т.д.) существует, следовательно, Бог есть.
"У меня другие вкусы. "
Доказательство девятнадцатое, религиозное: Множество людей разных времён и разных культур имели опыт общения с Божественным. Невозможно допустить, чтобы все они настолько одинаково “ошибались” в описании природы и содержания этого опыта. Следовательно, Божественное существует.
Кстати, все описания божественного не только сильно разнятся, но часто полностью противоречат друг другу. Представьте себе, что вы судья. Вы всем задаёте вопрос: "Как Он выглядел?". И все свидетели описывают вам совершенно разных людей. Кто говорит, что это высокий чернокожий мужчина, другой - старушка в очках, третий - девочка с собачкой. Скорее всего, вы усомнитесь в правдивости их показаний, а может и в их рассудке.
Доказательство двадцатое, общественное: Вера в Бога — в верховное Существо, Которому по праву надлежит поклонение и прославление всего сущего — является общей чертой практически всех народов мира. Невероятно, чтобы все эти люди были неправы относительно этого самого важного и значительного элемента их жизни. Гораздо более вероятно, что они были правы, а, следовательно, Бог существует.
Миллионы людей у всех народов мира не верят в бога - не может быть, что все они ошибаются. Гораздо более вероятно, что они правы, а, следовательно, Бога нет.
Доказательство двадцать первое (Паскаль): Разумное доказательство существования Бога невозможно, однако, то или иное решение о Его бытии-небытии каждый из нас принять должен. Если вы решите, что Бог есть (“поставите на Бога”), то вы во всяком случае ничего не потеряете, даже если после вашей смерти окажется, что вы были неправы. Если же вы решите, что Его нет и ошибётесь, то вас ждёт страшное наказание. Если вы выиграете, то получите всё, если проиграете, то не потеряете ничего.
К сожалению, всё не так.
"Поставив на бога", человек тратит на бога свою жизнь, ведь именно она является ставкой.
Если бога нет, человек тратит свою жизнь впустую.
Не тратьте свою жизнь впустую!
Она - всё что у вас есть.
Вы, наверное, слышали о так называемых "Доказательствах существования Бога". Когда мы ознакомились с ними, стало даже немного жалко верящих в бога. Поэтому мы опровергали эти доказательства беззлобно и с улыбкой .
Классические доказательства бытия Божия
Доказательство первое (Фома Аквинский): В природе происходит движение. Ничто не может начать двигаться само по себе, для этого требуется внешний источник действия. Бесконечный поиск источника предыдущего действия бессмыслен. Следовательно, должно существовать нечто, являющееся первоначальным источником всякого движения, не будучи само по себе движимо ничем иным. Это и есть Бог — недвижимый Движитель.
Доказательство второе, космологическое (Фома Аквинский): Каждое следствие имеет свою причину. Бесконечный поиск предыдущей причины бессмыслен. Следовательно, должна существовать “беспричинная причина”, первопричина всего последующего. Это и есть Бог.
Доказательство третье (Фома Аквинский): Все предметы мира находятся во взаимосвязи и взаимоотношении друг с другом, и их существование возможно только во взаимосвязи и взаимоотношении. Однако бесконечный поиск предшествовавших друг другу взаимоотношений и взаимосвязей бессмыслен. Следовательно, должно существовать нечто, абсолютно независимое и совершенно самодостаточное. Это и есть Бог.
Доказательство четвёртое (Фома Аквинский): В окружающем мире наблюдается последовательное иерархическое возрастание сложности строения предметов и существ (например, от насекомого до человека), нескончаемое всеобщее стремление к совершенству. Следовательно, должно существовать нечто абсолютно совершенное, являющееся источником всякого совершенства. Это и есть Бог.
Доказательство пятое, телеологическое (Фома Аквинский): В окружающем мире наблюдается определённый порядок и стройность, происхождение которых невозможно приписать самому миру. Этот порядок заставляет предположить существование некоего разумного организующего начала, установившего этот порядок. Это и есть Бог.
Первые три доказательства, принадлежащие этому выдающемуся религиозному мыслителю и, видимо, отражающие уровень его интеллектуального развития, строятся на том, что Фоме кажутся бессмысленными некоторые бесконечные действия. Полностью с ним согласны.
Кстати, пользуясь логикой Фомы, можно с лёгкостью доказать и отсутствие бога: Верующие любят молиться. Бесконечная молитва бессмыслена. Следовательно, бога нет.
В четвёртом доказательстве Аквинат, страдавший от избыточного стремления к совершенству, явно запутался в причинно-следственных отношениях, знание коих проявлял во втором доказательстве. Так вот, если река стремится в море, то у неё, конечно, есть и исток. Только истоком будет не море, а маленький ручеёк. Если правильно завершить кривую мысль достопочтенного Аквината, что всё стремится к совершенству, и рассмотреть путь от насекомого к человеку, и назвать источником этого процесса богом, то бог будет одноклеточным существом, скорее всего одноклеточной водорослью. Увы.
В пятом доказательстве Фома, узревший в хаосе своих средневековых представлений некий порядок, назначил бога ответственным за его поддержание. Разумеется, эта странная интеллектуальная процедура никоим образом не является доказательством. Если бы за поддержанием порядка следил бог, то его служителями были бы милиционеры ( у католиков - полицейские ), а не попы.
Доказательство шестое, нравственное, антропологическое (Эммануил Кант): Всем людям свойственно нравственное чувство, категорический императив. Поскольку это чувство не всегда побуждает человека к поступкам, приносящим ему земную пользу, следовательно, должно существовать некоторое основание, некоторая мотивация нравственного поведения, лежащие вне этого мира. Всё это с необходимостью требует существования бессмертия, высшего суда и Бога, учреждающего и утверждающего нравственность, награждая добро и наказывая зло.
Давайте немного пофилосовствуем вместе с Эммануилом. Допустим, что "Всем людям свойственно нравственное чувство, категорический императив." Допустим, что оно "не всегда побуждает человека к поступкам, приносящим ему земную пользу". Но из этого следует лишь то, что категорический императив Канта побуждает человека к поступкам не приносящим никакой пользы, (а возможно, приносящим вред ). На самом деле Кант, употребляя понятие земная польза, вводит скрытое утверждение, что есть и некая не земная польза. Это утверждение ничем не обосновано, а именно из него и вытекает всё остальное "доказательство". Странно, что такой маститый философ не гнушался примитивными логическими трюками. Наверное, ему уж очень хотелось доказать что-то значительное.
Доказательство седьмое (Августин, Кальвин): Всякий нормальный человек рождается с идеей о Боге, внедрённой в само его сознание. Эта идея бывает подавлена в людях неправедных (Рим. 1:18). По мере роста человек всё яснее осознаёт её. Критические жизненные ситуации зачастую побуждают эту идею к жизни.
Кстати, когда Августин рождался, и его сознаньеце было ещё очень маленьким, как и он сам, достаточно объёмная "идея о Боге" была уже внедрена в его сознаньеце, которое не могло её вместить полностью, поэтому она постоянно вылазила у него наружу. Это привело к тому, что с самого детства Августина прозвали "блаженным", то есть не совсем нормальным.
И ещё вопрос - если "человек рождается с идеей о Боге, внедрённой в само его сознание" то, надо думать, эта идея внедряется ему в момент зачатия. И не ему, а его маме. То есть папа внедряет... нет, похоже, какая-то путаница выходит.
Доказательство восьмое, мистическое: Человеку свойственен прямой мистический контакт с Богом, приводящий человека в экстатическое состояние. Этот опыт соединения с Богом настолько уникален и настолько ошеломляющ, что сам по себе он уже является свидетельством бытия Божия.
Это анонимно-эротическое доказательсво могло бы вполне принадлежать Фрейду, если бы тот не был убеждённым атеистом. Действительно, опыт соединения ( особенно в первый раз) всегда уникален, и ошеломляющ. Опыт соединения с богом (или богиней) действительно приводит в полный экстаз.
Доказательство девятое (Августин): Все люди верят в то, что истина существует. Если Бог является Богом истины и истинным Богом, следовательно, Он и есть Истина. Эта Истина с большой буквы является условием существования всякой другой истины. Таким образом, существование какой-либо истины подразумевает существование и Истины с большой буквы, которая, в свою очередь, означает и существование Бога.
Уже во втором предложении из туманной посылки о "Боге истины" выводится интересное следствие - "Бог есть Истина". Тогда первые два предложения выглядят так: "Все люди верят в то, что истина существует. Если Истина является Истиной истины и истинной Истиной, следовательно, Она и есть Истина". Или так: "Все люди верят в то, что бог существует. Если Бог является Богом бога и божественным Богом, следовательно, Он и есть Бог." Разумеется , если бессмыслица является бессмысленной , то она бессмыслена по смыслу. Только доказательством она являться не будет.
Доказательство десятое, онтологическое (Ансельм): Первая предпосылка: человеку свойственно понятие о бесконечном и совершенном. Вторая предпосылка: существование является обязательной и необходимой частью совершенства. Вывод: бесконечное и совершенное — то есть, Бог — существует, поскольку само определение совершенства включает в себя и существование.
Берут сомнения, что брат Ансельм имел какое-нибудь понятие о бесконечном и совершенном. И что уж совершенно точно, брат Ансельм совершенно не знает законов логики, хотя пытается придать своим нестройным мыслям вид логического умозаключения. Из предпосылок брата Ансельма мог бы получиться только следующий вывод - "человеку свойственно понятие о существовании, как необходимой части совершенства". Так что ты, брат Ансельм, доказал?
Доказательство одиннадцатое (Аристотель): Человек осознаёт свою конечность, ограниченность и смертность. Откуда происходит это сознание? Бог постоянно напоминает ему об этом через Свою бесконечность, безграничность и бессмертие. То есть, конечность человека сама по себе является доказательством существования бесконечного Бога.
Доказательство двенадцатое (Августин, Фома Аквинский): Человек безутешен. Он жаждет благословения. Этой жаждой наделил его Сам Бог, чтобы человек нигде не мог найти утешения, пока не обратится к Богу. Присутствие этой жажды в человеке является косвенным доказательством бытия Божия.
Почему у двух столь достойных мужей одна мысль на двоих? Вероятно, они придумали её, утешая друг друга.
Доказательство тринадцатое (Беркли): Человек способен воспринимать (чувствовать) окружающие его предметы, что не может являться следствием ни каких-либо физических явлений, ни волеизъявлением самого человека. Следовательно, эта человеческая способность к восприятию подразумевает существование Бога как единственного разумного объяснения этой способности.
Беркли плохо учился в школе. Или он вообще в ней не учился. Или школы тогда были не очень. Факт есть факт - Беркли много не знал. А незнание не является доказательством чего-либо, тем более существования бога. Скорее существование бога является доказательством незнания. Или его следствием.
Доказательство четырнадцатое, экзистенциальное: Бог являет себя людям через Евангельское откровение — провозглашение Своей любви, прощения и оправдания человека. Человек, принявший это откровение, сразу узнаёт и Бога. Никакого иного свидетельства не требуется. Бытие Божие не столько “доказывается”, сколько “познаётся”, и это познание не интеллектуально, а экзистенциально.
Ну это и вовсе не доказательство. Но и не познание. И конечно всё это совсем не интеллектуально. И даже не экзистенциально.
Другие доказательства бытия Божия
Доказательство пятнадцатое, чудесное: Чудо — это явление, единственно объяснимое существованием и непосредственным сверхъестественным вмешательством Бога. Существует множество засвидетельствованных фактов чудесных событий. Следовательно, существует множество событий, единственным убедительным объяснением которых может быть существование и сверхъестественное вмешательство Бога. А, следовательно, Бог существует.
Настоящим чудом является то, что в конце 20-го века кто-то ещё верит в бога!
Доказательство шестнадцатое, интеллектуальное: Мы знаем, что мир устроен разумно. То есть, мы способны разумно познавать его. Следовательно, либо и познаваемый мир, и наш познающий его разум, являются продуктом чистой случайности, либо и то, и другое создано высшим разумом. Случайность нам кажется менее вероятной. Следовательно, и разумный мир, и сам разум являются порождением высшего разума, т.е. Бога. Следовательно Бог существует.
Продуктом чистой случайности является автор этого доказательства. Однако не требуется высшего разума, чтобы понять, что то, что автору ( а вовсе не "нам") этого нелепого рассуждения что-то "кажется менее вероятным", не является доказательством ничего, кроме глупости автора.
Доказательство семнадцатое: Каждому нашему естественному внутреннему желанию или стремлению соответствует реальный объект, способный это желание удовлетворить. Однако, присутствует в нас и такое желание, которое не может быть удовлетворено ничем временным, ничем земным, ничем тварным. Следовательно, должно существовать нечто превосходящее всё временное, земное и природное. Это “нечто” люди и называют Богом и вечной жизнью с Ним.
Доказательство восемнадцатое, эстетическое: Музыка Баха (Битлз, Пушкин, Сезанн и т.д.) существует, следовательно, Бог есть.
"У меня другие вкусы. "
Доказательство девятнадцатое, религиозное: Множество людей разных времён и разных культур имели опыт общения с Божественным. Невозможно допустить, чтобы все они настолько одинаково “ошибались” в описании природы и содержания этого опыта. Следовательно, Божественное существует.
Кстати, все описания божественного не только сильно разнятся, но часто полностью противоречат друг другу. Представьте себе, что вы судья. Вы всем задаёте вопрос: "Как Он выглядел?". И все свидетели описывают вам совершенно разных людей. Кто говорит, что это высокий чернокожий мужчина, другой - старушка в очках, третий - девочка с собачкой. Скорее всего, вы усомнитесь в правдивости их показаний, а может и в их рассудке.
Доказательство двадцатое, общественное: Вера в Бога — в верховное Существо, Которому по праву надлежит поклонение и прославление всего сущего — является общей чертой практически всех народов мира. Невероятно, чтобы все эти люди были неправы относительно этого самого важного и значительного элемента их жизни. Гораздо более вероятно, что они были правы, а, следовательно, Бог существует.
Миллионы людей у всех народов мира не верят в бога - не может быть, что все они ошибаются. Гораздо более вероятно, что они правы, а, следовательно, Бога нет.
Доказательство двадцать первое (Паскаль): Разумное доказательство существования Бога невозможно, однако, то или иное решение о Его бытии-небытии каждый из нас принять должен. Если вы решите, что Бог есть (“поставите на Бога”), то вы во всяком случае ничего не потеряете, даже если после вашей смерти окажется, что вы были неправы. Если же вы решите, что Его нет и ошибётесь, то вас ждёт страшное наказание. Если вы выиграете, то получите всё, если проиграете, то не потеряете ничего.
К сожалению, всё не так.
"Поставив на бога", человек тратит на бога свою жизнь, ведь именно она является ставкой.
Если бога нет, человек тратит свою жизнь впустую.
Не тратьте свою жизнь впустую!
Она - всё что у вас есть.
Відповіді
2002.06.18 | Oлег
Re: Доказательства существования Бога.
Відносини релігії та науки зводяться до самої людини, до її волі, щирості, бо не сама наука веде до віри, чи невіри, а особиста настанова людей, які займаються наукою. Великі вчені, які були засновниками природничих наук, були глибоко віруючими. Відомі фізики, астрономи: І. Ньютон, М. Копернік, В. Гершель, Й. Кеплер, Г. Ерстед, А. Ампер, А. Вольта, А. Беккерель, Р. Мілікен, А. Едінгтон, А. Ейнштейн, А. Комптон, А. Кастлер стверджували, що між релігією і наукою нема суперечностей, а наукові дослідження приводять до визнання Бога як Творця Всесвіту.Відомі богослови, використовуючи науку, доводили існування Бога. Великий учитель Західної Церкви святий Августин (+ 430 р.) справедливо повчав: "Вірую, щоб зрозуміти і пізнати, а розумію, щоб вірити." Доктор Церкви святий Тома Аквінський (+ 1274 р.) обґрунтував п'ять головних доказів існування Бога, які полягають у тому що:
1) хтось спричинює рух у тому, що рухається, бо ніщо не має саме в собі причини руху;
2) лад і порядок у Всесвіті свідчить про Творця, бо все має свою причину;
3) існування можливих, необов'язкових речей свідчить про Творця;
4) обмеженість досконалостей творінь свідчить про повну досконалість Творця;
5) все у світі має свою ціль і прямує до неї, що свідчить про існування Верховного Упорядника.
Науковці і богослови дали ряд доказів існування Бога. Перший з них -це науковий доказ, який ґрунтується на універсальності світу на рівнях мікро-та макросвітів, тобто молекул, атомів і планет, які взаємодіють за певними універсальними законами. Цей же доказ ґрунтується і на оптимальності світу, до якого неможливо щось додавати, чи віднімати, бо порушується відповідний баланс і стан існування. Науковий доказ торкається також проблеми гармонії світу, в якому одне без одного існувати не може, бо взаємно себе доповняють. Цей доказ показує неперевершену мудрість Творця у влаштуванні світу. В цьому доказі використовуються: антропний принцип, який вказує на доцільність у природі для можливості життя у всіх формах; телеологічний принцип, який вказує на мету існування всього живого і неживого; онтологічний принцип, який апелює до логічності самої постановки питання про сумнів у правдивості існування Творця; космологічний принцип, який звертає увагу до причинно-наслідкового зв'язку у питанні виникнення Всесвіту.
Другим важливим доказом існування Бога є історичний доказ, який вказує на історичний досвід людства у культі Бога, у вірі в поза гробове життя як в давній Індії (2 тис. років до н. е.) так і в дохристиянській Русі -Україні. Відомий грецький письменник Плутарх ще в 126 р. до н. е. писав: "Ви знайдете міста, не оточені стінами, які не знають ні літератури, ні царів, ні палаців, ні монет, таких, які не знають, що таке театр, гімназії, але ви не знайдете такого міста, яке було б без Бога, яке б не знало молитви чи жертвоприношення."
Третім важливим доказом існування Бога є моральний доказ, який відкривається в голосі совісті (сумління) в житті кожної людини віруючої чи невіруючої. Цей голос є Божим голосом в душі людини, який за добрий вчинок потішає людину, а за злий вчинок її мучить, гнітить і докоряє. Совість – мірило моральності людських вчинків. Cовість – це святиня в душі людини, де зустрічаються Бог і людина.
Для кожної людини, яка шанує Святе Письмо, найбільшим доказом існування Бога є Об'явлення Бога у Старому Завіті: "Я Той, Хто є" (Вих. 3.14) та в Новому Завіті у Пресвятій Трійці при хрещенні Ісуса Христа в Йордані (Мт. 3.16-17) і при Преображенні Спасителя на горі Тавор (Мт. 17.5)
Звичайно, віруюча людина не потребує доказів існування Бога, бо Він є сенсом її життя. Проте частина сучасної молоді, хоча і чує про Бога та й деколи може називати себе віруючою, не завжди може обґрунтувати свою віру, а найгірше часто зберігає практичний атеїзм за принципом: "Знаю, що є Бог, але поводжусь так, якби Його не існувало." Вивчаючи ряд наукових предметів у навчальних закладах, молодь не завжди в їхньому світлі може пізнати Бога. Акцентуючи на наукову картину світу слід поєднувати її з релігійною, яка не тільки не заперечує її але й доповнює.
Сучасна наукова картина виникнення світу ґрунтується на теорії колапсу, надпотужного вибуху порожнистої матерії, теорії розширення Всесвіту, теорії реліктового випромінювання. Все це підтверджується Біблією, згідно якої "все це створив Бог з нічого"(2 Мак. 7.28), а першим днем творіння Божого було: "Нехай буде світло!"(Бут. 1.3), внаслідок якого і постав цей вибух і розширення порожнистої матерії. Під дією сил гравітації, електромагнетизму, сильної і слабкої взаємодії повстали різні структури матерії, про що своєрідно підтверджує Біблія у другому дні творіння: "І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю"(Бут. 1.7)
Третій день - це ріст рослин і дерев на суші, яку створив Бог. а четвертий - виникнення світил. Науковці визнають, що зафіксована у Біблії послідовність подій має глибокий сенс, бо коли б спочатку виникли небесні світила, то згубний вплив ультрафіолетового випромінювання Сонця не дав би можливості зародженню життя рослин. Надпотужний рух розжарених частинок матерії привів до утворення небесних світил і галактик, яких науковці нараховують понад 50 млрд. Розташування Землі в сонячній системі є унікальне за задумом Творця, бо якби Земля була на 5% ближче до Сонця, то стався би її перегрів і ніяке життя б на ній не існувало, а якщо б за розрахунками вчених Земля була на 1% далі від Сонця, то сталось би її зледеніння. Звичайно, що біблійні дні творення - це не доба (24 год.), а певний період часу, ціла епоха.
П'ятий день згідно біблійної і наукової теорії закономірно представляє виникнення птахів, риб і всіляких живих створінь, а шостий день -виникнення скотини, плазунів і створення людини на образ і подобу Божу, що покликана підпорядковувати землю і панувати над рибами, птахами, звірами. Науковці стверджують існування на Землі близько 20 000 видів риб, 350 000 видів рослин, 9 000 видів птахів, 45 000 видів тварин, 1 млн. видів комах, які були створені Творцем та розвивались шляхом мікроеволюції, тобто невеликих змін в межах одного виду. "Vіvum е vivo" -"Все живе з живого", повчає крилатий латинський вислів. Неможливо, щоб з неживого повставало живе, стверджують науковці, а тому більшість з них відкидають теорію макроеволюції Ч. Дарвіна, внаслідок якої з одних видів утворювались нові. Людська душа, створена Богом, не походить з тваринної, яка, на відміну від людської, не має ні розуму, ні власної волі, а керується лише інстинктами. Людина є втіленим духом і одухотвореним тілом, а її людський дух виражається тілесно. Тіло і душа людини – це не дві дійсності, що відокремлені одна від одної. Тіло – це жива матерія злучена з душею. Тіло, маючи здатність до живлення, руху, відпочинку, розмноження, підпадає під закони матерії, тобто зокрема, під закон смерті. Тіло наділене п’ятьма органами чуття. Людська душа оживляє тіло, виявляє духовну спроможність абстрактно мислити, творити ідеї, оцінки, міркування, вільно приймати рішення. Вона не зазнає тілесної смерті і не може розкладатися. Душа людини має свій початок з моменту зачаття і відповідає за вчинки особи. Згідно християнського вчення людина отримує тіло через своїх батьків, а душу безпосередньо від Бога. Душа після смерті людини не перевтілюється в жодне інше тіло, а очікує його воскресіння при другому приході Ісуса Христа та Страшного Суду, на якому Він судитиме її діла. Сучасні дослідження генотипу людини стверджують її кардинальну різницю від тварини. Наприклад, вчені визначили різну кількість хромосом в клітинах: в людини - 46; в шимпанзе -48; в собаки - 78; в кішки - 38. Людина на відміну від тварин має безсмертну душу, хоча її тіло подібне до тіла тварини і підпорядковане тим же самим законам. Тварини не думають, не можуть нічого вибирати, про що-небудь рішати. Випадки дітей, що виростали серед тварин, наприклад, серед вовків, мавп, свиней, мали місце в історії людства, а пізніше повернувшись в людське середовище, вони повертались до людського способу життя, до мовлення, чого в протилежному випадку ніколи не стається з тваринами, скільки б вони не перебували в людському оточенні, бо мова - це рубікон, який тварина ніколи не переступить.
Аналізуючи і досліджуючи світ, науковці мають відвагу зізнатися, що їхнє пізнання світу, його законів не перевищує 5-10 %, використовуючи надсучасну техніку. Нажаль, маємо більше запитань, ніж відповідей. Відома дискусія між вченими, що повстало скоріше за принципом, чи курка, чи яйце, є безплідна до тих пір, поки не визнається Творця, який дав початок всякому життю. Математичні і фізичні моделі світу, який уявляється три -чи чотиримірним не витримують критики, бо насправді він є п - мірним, де п прямує до безконечності. Те, що здавалось неможливим вчора, сьогодні в сенсі науки і релігії стає можливим. Прикладом цього є неевклідова геометрія, кібернетика, квантова фізика та ряд сучасних наук. що виникли на межі різних галузей. Наукові дослідження в різній царині не тільки не заперечують релігію, але своїми висновками фактично стверджують існування Бога. Другий закон термодинаміки доводить, що: "Кожна замкнута система залишаючись сама на себе затухає", тобто без постійної підтримки Творця наша сонячна система давно би згасла. Відома теорема про повноту Курта Геделя стверджує, що: "Ні одна система не може бути до кінця пізнана зсередини - поза зв'язком з іншими системами вищого порядку", яка підтверджує існування Вищого Розуму, який управляє нашою системою.
Подивляючи світ з наукової точки зору, вслід за псалмопівцем Старого Завіту можемо сказати: "Дивні діла Твої, о Господи" Не випадково німецький філософ Еммануїл Кант висловився: "Дві речі захоплюють мене тим більше, чим більше я до них приглядаюсь: зоряне небо над нами і моральний закон всередині нас." Англійський філософ Френсіс Бекон навчав: ”Малі знання віддаляють людину від Бога, а великі знання наближають людину до Бога “.
Тому пізнаючи різноманітні науки, пізнаємо і Господа Бога, який дав натхнення вченим до їх розвитку та наслідуймо релігійність таких великих вчених як О. Коші, А. Вольта, А. Ампера та інших, які в житті були практикуючими християнами, виконуючи Заповіді Божі, діла милосердя та приймаючи Святі Таїнства.
Олег
2002.06.19 | Thinker
Ви не можете відрізнити аргумент від доказу?
> Відомі богослови, використовуючи науку, доводили існування Бога. Великий учитель Західної Церкви святий Августин (+ 430 р.) справедливо повчав: "Вірую, щоб зрозуміти і пізнати, а розумію, щоб вірити."Августин відверто визнавав абсурдність віри. Невже Вам невідома його знаменита формула: Credo ed absurdum (Вірую, бо абсурдно)?
>Доктор Церкви святий Тома Аквінський (+ 1274 р.) обґрунтував п'ять головних доказів існування Бога, які полягають у тому що:
1) хтось спричинює рух у тому, що рухається, бо ніщо не має саме в собі причини руху;
Ніхто цього руху не спричинює. Вчіть фізику. Для руху непотрібно причини.
> 2) лад і порядок у Всесвіті свідчить про Творця, бо все має свою причину;
Що таке "лад і порядок"? Закони фізики? Для них Бог не потрібен.
> 3) існування можливих, необов'язкових речей свідчить про Творця;
Таких речей не існує. Існують лише явища, причини яких нам невідомі,
а також дуже складні явища, усіх причин яких врахувати неможливо.
> 4) обмеженість досконалостей творінь свідчить про повну досконалість Творця;
Або про його відсутність
> 5) все у світі має свою ціль і прямує до неї, що свідчить про існування Верховного Упорядника.
Голослівна заява
> Науковці і богослови дали ряд доказів існування Бога.
Не дали жодного
>Перший з них -це науковий доказ, який ґрунтується на універсальності світу на рівнях мікро-та макросвітів, тобто молекул, атомів і планет, які взаємодіють за певними універсальними законами. Цей же доказ ґрунтується і на оптимальності світу, до якого неможливо щось додавати, чи віднімати, бо порушується відповідний баланс і стан існування. Науковий доказ торкається також проблеми гармонії світу, в якому одне без одного існувати не може, бо взаємно себе доповняють.
Де доказ? Універсальні закони можуть існувати самі по собі. "Оптимальність світу, до якого неможливо щось додавати, чи віднімати" - повна дурниця, в світі весь час щось змінюється, щось додається і віднімається. Чи Ви маєте на увазі закони збереження матерії та енергії? Доведьть, що вони неможливі без Бога.
> Другим важливим доказом існування Бога є історичний доказ, який вказує на історичний досвід людства у культі Бога, у вірі в поза гробове життя як в давній Індії (2 тис. років до н. е.) так і в дохристиянській Русі -Україні.
Де доказ? Тут лише факт, що людям часто властиво вірити у вищі сили та в позагробове життя.
> Третім важливим доказом існування Бога є моральний доказ, який відкривається в голосі совісті (сумління) в житті кожної людини віруючої чи невіруючої.
При чому тут Бог? Совість є або властивістю людської душі, або нав'язаними суспільством стереотипами поведінки.
>Цей голос є Божим голосом в душі людини, який за добрий вчинок потішає людину, а за злий вчинок її мучить, гнітить і докоряє.
А коли людина опечеться вогнем, то це не властивість тіла людини і вогню, а Бог карає людину за те, що вона сує руки куди не треба?
> Для кожної людини, яка шанує Святе Письмо, найбільшим доказом існування Бога є Об'явлення Бога у Старому Завіті
Для того, хто вірить у Святе письмо, докази не потрібні,
а для того, хто в нього не вірить, воно не є доказом.
2002.06.19 | Георгій Пінчук
Re: Ви не можете відрізнити аргумент від доказу?
>> 2) лад і порядок у Всесвіті свідчить про Творця, бо все має свою причину;>Що таке "лад і порядок"? Закони фізики? Для них Бог не потрібен.
(ГП) Ми, віруючі, вважаємо, що Бог є їх автором і що вони діють саме завдяки тому, що він так хоче.
2002.06.19 | Thinker
Може й так, але "ми, віруючі, вважаємо" - не доказ
2002.06.19 | Георгій Пінчук
Але й протилежне - не доказ (-)
2002.06.20 | Thinker
Да, звичайно
Я лише намагався показати, що те, що добр.Олег називає доказами, не є ніякими доказами, і що всі ті речі, про які він пише, якщо й існують, то можуть бути пояснені і без Бога.2002.06.26 | Stepan Salo
Re: Ви не можете відрізнити аргумент від доказу?
> Августин відверто визнавав абсурдність віри. Невже Вам невідома його знаменита формула: Credo ed absurdum (Вірую, бо абсурдно)?А що ви маєте проти абсурду? Все ваше життя - повний абсурд, але це ж вас не хвилює?
> 1) хтось спричинює рух у тому, що рухається, бо ніщо не має саме в собі причини руху;
> Ніхто цього руху не спричинює. Вчіть фізику. Для руху непотрібно причини.
Може ви ще хочете сказати, що закони фізики є причиною руху?
> > 2) лад і порядок у Всесвіті свідчить про Творця, бо все має свою причину;
> Що таке "лад і порядок"? Закони фізики? Для них Бог не потрібен.
А що по вашому є закон фізики як не сумма спостереженнь за природними явищами з доданим до того припущенням, яке ніхто на данний момент не зміг заперечити?
2002.06.27 | Thinker
А до чого Ваші зауваження?
Я тут не збираюся з'ясовувати, чи життя - повний абсурд, чи воно має смисл; чи закони є причиною руху, чи вони є просто раціональними узагальненнями спостережень за рухом та різних зв'язків, що існують у Всесвіті.Мова в моєму дописі зовсім не про це. Мова про те, що ті "докази", про які говорить добр.Олег, зовсім не є ніякими доказами, а ті явища, причиною яких християни вважають Бога, можуть бути пояснені і без Бога нітрохи не гірше ніж з Богом.
2002.06.27 | Stepan Salo
Це просто смішно
> Я тут не збираюся з'ясовувати, чи життя - повний абсурд, чи воно має смисл; чи закони є причиною руху, чи вони є просто раціональними узагальненнями спостережень за рухом та різних зв'язків, що існують у Всесвіті.Правильно, для того, щоб не порушити стройність вашої теорії, треба тільки відкинути значну кількість фактів, що їй протирічать, та зробити вигляд, що їх не існує :)
> Мова в моєму дописі зовсім не про це. Мова про те, що ті "докази", про які говорить добр.Олег, зовсім не є ніякими доказами, а ті явища, причиною яких християни вважають Бога, можуть бути пояснені і без Бога нітрохи не гірше ніж з Богом.
І як же ви їх поясните?
2002.06.29 | Thinker
Дуже смішно
Stepan Salo:> Правильно, для того, щоб не порушити стройність вашої теорії, треба тільки відкинути значну кількість фактів, що їй протирічать, та зробити вигляд, що їх не існує :)
Thinker:
Будь-ласка, хоча б один факт.
Stepan Salo:
> І як же ви їх поясните?
Та, здається, пояснював в тому дописі, на який ви відгукнулися. Звичайне матеріалістичне пояснення. Чи ви бачите в ньому суперечність?
2002.07.02 | Stepan Salo
Re: Дуже смішно
> > Правильно, для того, щоб не порушити стройність вашої теорії, треба тільки відкинути значну кількість фактів, що їй протирічать, та зробити вигляд, що їх не існує :)> Будь-ласка, хоча б один факт.
> > І як же ви їх поясните?
> Та, здається, пояснював в тому дописі, на який ви відгукнулися. Звичайне матеріалістичне пояснення. Чи ви бачите в ньому суперечність?
Фактом являється те, що ви не бажаєте бачити обмеженність отого вашого "звичайного матеріалістичного пояснення". Хоча б тому, що поясненням воно являється лише в обмеженному контексті.
Наведу приклад - за часів наукового атеїзму була популярна приказочка : "дурні люди минулого вважали, що коли гримить гром та б'є блискавка, то бог робе, а ми, розумні, знаємо, що то хмари одна об одну труться, і береться звідти електроенергія, та сама, що світить у лампочці Ілліча". Та ніхто з цих розумних не міг пояснити - чому, або - навіщо.
2002.07.02 | Thinker
Чому ж не хочу?
Степан Сало:> Фактом являється те, що ви не бажаєте бачити обмеженність отого вашого "звичайного матеріалістичного пояснення". Хоча б тому, що поясненням воно являється лише в обмеженному контексті.
Thinker:
Чому ж не бажаю? Визнаю з великим задоволенням. Будь яке пояснення є обмеженим. Я тільки стверджую, що креаціоністське пояснення є нітрохи не менш обмеженим.
Степан Сало:
> Наведу приклад - за часів наукового атеїзму була популярна приказочка : "дурні люди минулого вважали, що коли гримить гром та б'є блискавка, то бог робе, а ми, розумні, знаємо, що то хмари одна об одну труться, і береться звідти електроенергія, та сама, що світить у лампочці Ілліча". Та ніхто з цих розумних не міг пояснити - чому, або - навіщо.
Thinker:
Ви можете пояснити, чому і навіщо "то бог робе"? І чому обов'язково має бути оте "навіщо"?
2002.07.02 | Stepan Salo
Re: Чому ж не хочу?
> Чому ж не бажаю? Визнаю з великим задоволенням. Будь яке пояснення є обмеженим. Я тільки стверджую, що креаціоністське пояснення є нітрохи не менш обмеженим.А як ви міряли?
> Ви можете пояснити, чому і навіщо "то бог робе"? І чому обов'язково має бути оте "навіщо"?
Ні, і ніхто не може, бо діяння Бога не підвласні людському аналізові.
2002.07.02 | Гура
:-)
Stepan Salo писав(ла):> > Ви можете пояснити, чому і навіщо "то бог робе"? І чому обов'язково має бути оте "навіщо"?
>
> Ні, і ніхто не може, бо діяння Бога не підвласні людському аналізові.
Ну вот Вы сами и подтвердили мысль аппонента о том, что невозможно доказать существование Бога :-)
2002.07.03 | Stepan Salo
Вибачаюсь, але аксіоми не доводять (-)
2002.07.03 | -
БОГ Є. Його не може не бути. (-)
2002.06.29 | ФУК
Яка причина Броунівського руху ? (-)
2002.07.02 | Stepan Salo
Яке саме пояснення вас цікавить? (-)
2002.06.26 | Stepan Salo
Re: Доказательства существования бога.
Я не зрозумів, хто такі ці веселі і розумні ми, які не впетрили в докази існування Бога? Може ви можете довести неіснування? Давайте, а ми над вами посміємося.2002.06.27 | Thinker
Не пересмикуйте
Stepan Salo писав(ла):> Я не зрозумів, хто такі ці веселі і розумні ми, які не впетрили в докази існування Бога? Може ви можете довести неіснування? Давайте, а ми над вами посміємося.
Thinker:
А може це Ви чогось "не впетрили"? Бо докази таки усі липові. А щодо доказів неіснуванння, то відсутність таких доказів аж ніяк не говорить про наявність доказів існування.
2002.06.27 | Stepan Salo
А вам потрібні докази? (-)
2002.06.29 | Thinker
Та начебто не дуже
2002.07.02 | Stepan Salo
Поставлю це під сумнів
Бо якщо б ви не шукали доказів, то не шукали б й запереченнь доказам.2002.07.02 | Thinker
Не зовсім вірно
Я просто певен, що довести існування Бога (так само, до речі, як і його неіснування) в принципі неможливо. Тому якщо хтось стверджує, що довів існування Бога, то це не може мене не дивувати. А якщо я приглядаюсь до цього дивного явища трохи пильніше, то бачу, що всі докази липові.2002.07.02 | Stepan Salo
Re: Не зовсім вірно
> Я просто певен, що довести існування Бога (так само, до речі, як і його неіснування) в принципі неможливо. Тому якщо хтось стверджує, що довів існування Бога, то це не може мене не дивувати. А якщо я приглядаюсь до цього дивного явища трохи пильніше, то бачу, що всі докази липові.Слухайте, що ви називаєте "не липовими" доказами? Ви десь колись бачили "не липові" докази?
Ці "докази існування Бога" не були написані для того, щоб вам щось довести. Бо не можна довести нічого тому, хто цього не бажає.
2002.07.02 | Гура
Что за глупости :-)
НЕлиповые доказательства - те, которые не противоречат формальной логике.Напротив, известны доказательства того, что такие доказательства (в обе стороны) в принципе невозможно построить.
Причина в том, что понятие "Бог" - субъективное/иррациональное.
2002.07.03 | Stepan Salo
Не глупости
> НЕлиповые доказательства - те, которые не противоречат формальной логике.Логіка - це тільки інструмент. Любий доказ проводиться в визначеній граматиці.
> Напротив, известны доказательства того, что такие доказательства (в обе стороны) в принципе невозможно построить.
Знову ж - в якій граматиці?
> Причина в том, что понятие "Бог" - субъективное/иррациональное.
Знову - це не причина, це постулат вашої граматики.
2002.07.03 | Thinker
Re: Не зовсім вірно
Stepan Salo:> Ці "докази існування Бога" не були написані для того, щоб вам щось довести.
Thinker:
А для чого ж? Що це за "докази", що нічого не доводять?
Stepan Salo:
Бо не можна довести нічого тому, хто цього не бажає.
Thinker:
Дурниці. Докази тому і є доказами, що показують логічну необхідність слідування певного твердження (теореми) з прийнятих засновків (аксіом), незалежно від чийогось бажання чи не бажання. Ви вчили в школі геометрію?
Докази існування чи неіснування Бога тому й неможливі, що немає тих засновків, які були б прийняті різними сторонами дискусії, і які були б достатніми для того, щоб показати логічну необхідність висновку: "Бог існує" чи "Бога не існує"
2002.07.03 | Stepan Salo
Re: Не зовсім вірно
> > Бо не можна довести нічого тому, хто цього не бажає.> Дурниці. Докази тому і є доказами, що показують логічну необхідність слідування певного твердження (теореми) з прийнятих засновків (аксіом), незалежно від чийогось бажання чи не бажання. Ви вчили в школі геометрію?
Шановний, я вивчав не тільки геометрію і не тільки в школі. Якщо ви не визнаєте аксіоми, то ніякі докази вже для вас неможливі. Тому й ці докази для вас - не докази.
> Докази існування чи неіснування Бога тому й неможливі, що немає тих засновків, які були б прийняті різними сторонами дискусії, і які були б достатніми для того, щоб показати логічну необхідність висновку: "Бог існує" чи "Бога не існує"
Це не висновок, це як раз і є аксіома. Але якщо ви приймете за аксіому що Бог існує, то ви зможете з цього вивести всі ті "засновки, які були б прийняті різними сторонами дискусії", а от якщо ви не визнаєте існування Бога - то з цього вже нічого не виведеш.
2002.07.03 | Thinker
Якщо це аксіома, то які ж можуть бути докази?
Stepan Salo писав(ла):> > Докази існування чи неіснування Бога тому й неможливі, що немає тих засновків, які були б прийняті різними сторонами дискусії, і які були б достатніми для того, щоб показати логічну необхідність висновку: "Бог існує" чи "Бога не існує"
>
> Це не висновок, це як раз і є аксіома. Але якщо ви приймете за аксіому що Бог існує, то ви зможете з цього вивести всі ті "засновки, які були б прийняті різними сторонами дискусії", а от якщо ви не визнаєте існування Бога - то з цього вже нічого не виведеш.
2002.07.03 | Stepan Salo
Re: Якщо це аксіома, то які ж можуть бути докази?
Ну, якщо ви маєте на увазі ті докази, які були приведені в найпершому постингу, то їх дійсно не можна назвати доказами, зробленними в формальній грамматиці.Але прошу зауважити, що ніхто їх такими і не називав. Як ви знаєте (чи не знаєте) в формальних грамматиках існують виведення, а не докази, і слово "доказ" з ними не має нічого спільного.
2002.07.04 | Thinker
Слово "доказ" означає доведення обов'язковості...
Слово "доказ" означає доведення обов'язковості данного твердження в рамках прийнятої системи аксіом. Щодо способів доказу то можливе не лише виведення, а й інші способи. Перше, що я пригадую з геометрії, це докази від противного.2002.07.05 | Stepan Salo
В данному випадку можете розглядати слово "доказ" як "свідчення"
Фома Аквінський свідчить про існування Бога, приводячи вищенаведенну аргументацію. Як на мій погляд, аргуметнацію цілком мотивовану.