Християнство і політика
01/07/2003 | Георгій Пінчук
Христос Рождається! Славімо Його!
Дорогі форумники,
Хоча ця тема вже піднімалася на цьому форумі, зокрема паном Марком, і іншими, я хотів би ще раз завести розмову про співвідношення християнського (і взагалі релігійного) світогляду з сучасною політикою. Мене цікавить, хто що думає про те, наскільки християнин може, і наскільки він (вона) повинен (-нна) приймати участь у політичній активності? Не викликає сумніву, що християнство несумісне з насильством, пролиттям крові, анархією, бунтарством. Але чи сумісне воно, наприклад, з участю в діяльності політичних партій, роботою в місцевих Радах народних депутатів чи Верховній Раді, писанням статей для політичних часописів, тощо?
У США є люди, які вважають себе дуже віруючими християнами і стверджують, що вони сприймають Біблію як аутентичне Боже слово. Але вони, разом з тим, беруть дуже активну участь у політичній діяльності, балотуються в місцеві органи влади, приймають участь у лобіюванні інтересів тих чи інших політичних партій тощо. Іноді виникають певного роду сутички, колізії між цими християнами і такими християнами, які є прихильниками принципу повної політичної нейтральності. Ці останні вважають, що правдиві послідовники Христа не повинні навіть торкатися брудної, жорстокої, дуже часто нечесної політики сучасних держав-хижаків. За їх думкою, Христос не голосував би ні за одну з існуючих партій і не схвалив би жодної з існуючих політичних платформ, а натомість тільки ще раз повторив би, що його Царство "не від світу цього." У відповідь на це, прихильники "політичності" християнства кажуть, що без участі чесних, сумлінних, моральних віруючих людей в сучасній політиці вона, ця політика, була би ще гіршою, ніж вона є зараз. Більше того, апостол Павло в листі до Римлян писав, що християнам треба "перемогти зло добром" (Рим. 21). Прихильники "політичності" християнства вважають це вказівкою на те, що християни заради перемоги загального добра повинні приймати участь у політиці. Ця суперечка триває до безкінечності, і не видно, щоби сторони досягли якогось компромісу.
Я так розумію, що в Україні Православна Церква дуже "політизована," причому УПЦ-МП є палкою прихильницею політичної єдності, союзу українського народу з російським і білоруським, тоді як УПЦ-КП і УАПЦ є прихильницями більшої національної самостійності, незалежності України як самобутньої європейської держави. Українська Греко-Католицька Церква, знову ж таки, як мені це здається, теж політизована і займає позицію, близьку до позиції УПЦ-КП. Дорогі православні греко-католики, а що ви думаєте з цього приводу - чи це правильно? Також, дорогі форумники-протестанти, а яка позиція ваших церков у цьому питанні, і що ви особисто думаєте про співвідношення політики з християнством?
І ще одне. У США і взагалі на Заході ті з християн, які взагалі не проти політики, є здебільшого прихильниками західної, "джефферсонівськоі," демократичної системи правління. Наскільки я розумію, в Україні церкви, особливо православні, не схильні хвалити цю систему, а навпаки, вважають її коренем мало не всього на світі злого, такого, що шкодить Україні, заважає її людям жити повноцінним духовним життям. Які ваші думки з цього приводу?
Дякую всім,
--Георгій
Дорогі форумники,
Хоча ця тема вже піднімалася на цьому форумі, зокрема паном Марком, і іншими, я хотів би ще раз завести розмову про співвідношення християнського (і взагалі релігійного) світогляду з сучасною політикою. Мене цікавить, хто що думає про те, наскільки християнин може, і наскільки він (вона) повинен (-нна) приймати участь у політичній активності? Не викликає сумніву, що християнство несумісне з насильством, пролиттям крові, анархією, бунтарством. Але чи сумісне воно, наприклад, з участю в діяльності політичних партій, роботою в місцевих Радах народних депутатів чи Верховній Раді, писанням статей для політичних часописів, тощо?
У США є люди, які вважають себе дуже віруючими християнами і стверджують, що вони сприймають Біблію як аутентичне Боже слово. Але вони, разом з тим, беруть дуже активну участь у політичній діяльності, балотуються в місцеві органи влади, приймають участь у лобіюванні інтересів тих чи інших політичних партій тощо. Іноді виникають певного роду сутички, колізії між цими християнами і такими християнами, які є прихильниками принципу повної політичної нейтральності. Ці останні вважають, що правдиві послідовники Христа не повинні навіть торкатися брудної, жорстокої, дуже часто нечесної політики сучасних держав-хижаків. За їх думкою, Христос не голосував би ні за одну з існуючих партій і не схвалив би жодної з існуючих політичних платформ, а натомість тільки ще раз повторив би, що його Царство "не від світу цього." У відповідь на це, прихильники "політичності" християнства кажуть, що без участі чесних, сумлінних, моральних віруючих людей в сучасній політиці вона, ця політика, була би ще гіршою, ніж вона є зараз. Більше того, апостол Павло в листі до Римлян писав, що християнам треба "перемогти зло добром" (Рим. 21). Прихильники "політичності" християнства вважають це вказівкою на те, що християни заради перемоги загального добра повинні приймати участь у політиці. Ця суперечка триває до безкінечності, і не видно, щоби сторони досягли якогось компромісу.
Я так розумію, що в Україні Православна Церква дуже "політизована," причому УПЦ-МП є палкою прихильницею політичної єдності, союзу українського народу з російським і білоруським, тоді як УПЦ-КП і УАПЦ є прихильницями більшої національної самостійності, незалежності України як самобутньої європейської держави. Українська Греко-Католицька Церква, знову ж таки, як мені це здається, теж політизована і займає позицію, близьку до позиції УПЦ-КП. Дорогі православні греко-католики, а що ви думаєте з цього приводу - чи це правильно? Також, дорогі форумники-протестанти, а яка позиція ваших церков у цьому питанні, і що ви особисто думаєте про співвідношення політики з християнством?
І ще одне. У США і взагалі на Заході ті з християн, які взагалі не проти політики, є здебільшого прихильниками західної, "джефферсонівськоі," демократичної системи правління. Наскільки я розумію, в Україні церкви, особливо православні, не схильні хвалити цю систему, а навпаки, вважають її коренем мало не всього на світі злого, такого, що шкодить Україні, заважає її людям жити повноцінним духовним життям. Які ваші думки з цього приводу?
Дякую всім,
--Георгій
Відповіді
2003.01.08 | Рибалка
Re: Християнство і політика
Християнин не може залишатися осторонь процесів які діються в державі. Якщо державними мужами твориться зло то християнин зобов'язаний про це ппередити того хто це робить, якщо він не послухається і не припинить творити безчинство він зобов'язаний проце оголосити громаді, і вся тут політика. А щодо участі духівників в політичній діяльності - я проти, духівник має займатися душами пастви, за політичною діяльністю він забуде про свої основіні обов'язки, не може чоловік служити двом панам!А звичайні миряни можуть займатися чим хочуть, ли б їхнє заняття не суперечило Божим законам.
2003.01.08 | Лана
Rе Христос сказав...
Віддайте Кесарові кесарове, а Богові Боже. Можна бути політиком, але не переступати законів Божих.2003.01.09 | андрій
Re: Християнство і політика
"Ці останні вважають, що правдиві послідовники Христа не повинні навіть торкатися брудної, жорстокої, дуже часто нечесної політики сучасних держав-хижаків."Я стараюсь по возможности избегать деления христиан и не люблю называть себя протестантом и т.д. Но моя богословская позиция, безусловно, ближе к евангельским христианам. Выскажусь с этой позиции. На мой взгляд, Библия не запрещает христианам заниматься политикой. Общий принцип здесь, который совершенно ясно звучит в евангелии, такой: "Вы -- соль земли... Вы -- свет мира." (Мф 5:13, 14). Одно из призваний христиан -- облагораживать этот мир. Дело в том, что в падшем мире не только политика -- грязная и жестокая, но и абсолютно все остальные сферы жизни человека испорчены грехом. Поэтому то Христос и призывает нас прикасаться ко всем сферам жизни, но только чтобы не мы при этом запачкались, а наоборот -- мир стал чище от Божьего влияния через нас (как Он прикоснулся к прокаженному, ел и пил с мытарями и грешниками). Конечно, при этом всегда есть опасность обратного влияния ("запачкаться"). Но для этого-то и необходимо исполняться силой Духа Святого, а не действовать своими силами.
Надеюсь, я хоть что-то прояснил. Божьих благословений!
2003.01.10 | Георгій Пінчук
Re: Християнство і політика
андрій пише:> На мой взгляд, Библия не запрещает христианам заниматься политикой.
(ГП) Так, згоден, не забороняє, але чи вважає це Біблія мудрим, правильним вибором?
>Общий принцип здесь, который совершенно ясно звучит в евангелии, такой: "Вы -- соль земли... Вы -- свет мира." (Мф 5:13, 14). Одно из призваний христиан -- облагораживать этот мир. Дело в том, что в падшем мире не только политика -- грязная и жестокая, но и абсолютно все остальные сферы жизни человека испорчены грехом. Поэтому то Христос и призывает нас прикасаться ко всем сферам жизни, но только чтобы не мы при этом запачкались, а наоборот -- мир стал чище от Божьего влияния через нас (как Он прикоснулся к прокаженному, ел и пил с мытарями и грешниками). Конечно, при этом всегда есть опасность обратного влияния ("запачкаться"). Но для этого-то и необходимо исполняться силой Духа Святого, а не действовать своими силами.
(ГП) І з цим важко сперечатися, але в Новому Завіті (особливо в листах Св. Павла) також дуже сильно звучить заклик ВІДОКРЕМИТИСЯ від світу. Павло, безперечно, визнавав принцип колективної відповідальності і неодноразово попереджав християн, щоби вони не були "спільниками" гріху і злу. А хіба можна, наприклад, бути членом якоїсь тоталітарної чи агресивно-імперіалістської політичної партії і при тому не бути спільником її керівництва, її злої діяльності? Хіба могли християни "облагородити" КПРС або нацистську партію Німеччини? Хіба християни зараз сильно "облагороджують" Республіканську партію США, яка все більше штовхає цю країну до жорстоких і абсолютно безсмислених воєн?
> Надеюсь, я хоть что-то прояснил. Божьих благословений!
(ГП) І Вам! Мій телефон на роботі 662-325-8123.
2003.01.13 | андрій
Re: Християнство і політика
Георгий,я согласен с тем, что чем более явно, например, какая-то партия стала на путь греха, тем меньше места в ней для настоящего христианина.
Но, пока есть надежда, что она (например, партия) исправится, допускаю, что Господь может призывать кого-то служить Ему таким образом. При этом, если христианин видит явные грехи в политике этой партии, он должен высказывать свое (и Божье) отношение к этому. Конечно, когда позиции этого человека и большинства станут слишком различны, то его из такой партии, мягко говоря, попросят.
Что касается слов Павла, пожалуйста, приведите конкретные цитаты. Мне помнится только призыв отделиться от греха, а не от мира. В отношении мира сказано, что его не нужно любить (имеется ввиду "мир сей", т.е. греховный мир, средоточие греха, см. 1 Иоанна 2:15-16). Иисус еще говорит, что не хочет, чтобы мы вышли из мира, но чтобы в мире Бог сохранил нас от зла (Иоанн 17:15).
2003.01.13 | Георгій Пінчук
Re: Християнство і політика
андрій пише:> Георгий,
> я согласен с тем, что чем более явно, например, какая-то партия стала на путь греха, тем меньше места в ней для настоящего христианина.
> Но, пока есть надежда, что она (например, партия) исправится, допускаю, что Господь может призывать кого-то служить Ему таким образом. При этом, если христианин видит явные грехи в политике этой партии, он должен высказывать свое (и Божье) отношение к этому. Конечно, когда позиции этого человека и большинства станут слишком различны, то его из такой партии, мягко говоря, попросят.
(ГП) Думаю, що це ідеальний варіант, але в реальному житті швидше християнин почне пристосовуватися до діяльності своєї партії чи організації, втратить пильність, і сам не помітить, як почне служити не Богові, а самі розумієте кому... Мені здається, що у США це відбувається вже у масовому масштабі. Боюся, що й в інших країнах це стається, і в нашій Україні також.
> Что касается слов Павла, пожалуйста, приведите конкретные цитаты. Мне помнится только призыв отделиться от греха, а не от мира.
(ГП) 1 Кор. 5:11: "а тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п"яниця, чи хижак, - із такими навіть не їсти!" (тобто не спілкуватися. --ГП)
1 Кор. 10:20-22: "....Я ж не хочу, щоби ви спільниками для демонів стали. Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського. Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?"
1 Кор. 15:33: "Не дайте себе звести, - товариство лихе псує добрі звичаї!"
2 Кор. 6:14-18: "До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільнсть у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: "Поселюсь посеред них і ходитиму, і буду їм Богом, - а вони будуть народом Моїм! ВИЙДІТь ТОМУ З-ПОМІЖ НИХ І ВІДЛУЧІТьСЯ*, - каже Господь, - і не торкайтесь нечистого, - і Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок мені будете, - говорить Господь вседержитель!" (*виділено мною. --ГП)
>В отношении мира сказано, что его не нужно любить (имеется ввиду "мир сей", т.е. греховный мир, средоточие греха, см. 1 Иоанна 2:15-16). Иисус еще говорит, что не хочет, чтобы мы вышли из мира, но чтобы в мире Бог сохранил нас от зла (Иоанн 17:15).
(ГП) Так, я не заперечую, що християни повинні жити "у світі," залишаючися при цьому "не від світу" (тобто якомога менше заплямленими гріховним "духом світу," 1 Кор. 2:12). Але мені все-таки неясно, в якій мірі реально можна РОБИТИ ті речі, які роблять представники "світу" (наприклад, політикани, мілітаристи, тощо) і при цьому залишатися незаплямленими. І чи не краще все-таки дійсно в деяких випадках просто "вийти і відлучитися."