Що ж воно є - той іслам?
01/05/2004 | Георгій
Іслам у перекладі з арабської мови буквально означає "покірність" або "беззастережне прийняття." Ця релігія, яка зараз нараховує більше 700 мільйонів послідовників, була заснована на початку 7-го сторіччя н.е. арабським торгівцем на ім'я Мохаммед (Магомет). Іноді цю релігію називають "магометанством," але це не є вдалою назвою, тому що прихильники ісламу (мусульмани - буквально "покірні") не вклоняються Мохаммеду так, як християни вклоняються Христові, і не вважають Мохаммеда божеством.
Мохаммед - цілком історична особа. Він народився біля 570 р. (за іншими джерелами, ближче до 580 р.) в місті Мекка на Аравійському півострові, недалеко від узбережжя Персидської затоки, в родині арабської аристократії. Його батько Абдулла походив з бедуїнського племені курайшів і належав до не дуже заможної, але старовинної і поважної родини Бані Гашім. Абдулла помер ще до того, як Мохаммед народився, і мати хлопчика теж померла, коли він був ще маленьким. Сироту виховував дядько, брат Абдулли на ім'я Абу Таліб. Ще в зовсім юному віці Мохаммед, заради отримання матеріальної незалежності від родичів, найнявся в служіння до багатої вдовиці на ім'я Хадіджа, а коли підріс, одружився з нею. Вони мали кілька дітей, але всі хлопчики, які в них народилися, вмирали в ранньому дитинстві. Мохаммед дуже тяжко переживав смерть своїх синів і, незважаючи на успіх у торгівлі і матеріальне багатство, часто подорожував до пустелі і проводив там довгий час насамоті.
Коли Мохаммедові виповнилося сорок років, він, за його власними словами і за переказами пізніших часів, під час однієї з його подорожей до пустелі побачив видіння, в якому ангел наказав йому "розповідати про Аллаха." Араби в той час вірили в існування різноманітних божеств і духів, особливо духів дерев і джерел води; над цими духами панували богині аль-Лат, аль-Уса (або Узза) і аль-Манат, а над богинями старшим було божество на ім'я аль-Лаг (буквально "цей Бог," добре передається англійським іменником з дефінітивним артиклем the God). Ангел наказав Мохаммедові довести до людського відому, що Аль-Лаг або Аллах є тільки одним єдиним Богом і що всі інші божества насправді не існують. Мохаммед не повірив ангелові, але той схопив його за горло і душив до тих пір, поки Мохаммед не сказав, що він вірить. Після цього Мохаммед регулярно зустрічався з ангелом на протязі двадцяти років. За цей проміжок часу ангел продиктував Мохаммедові текст під назвою "Коран" (буквально "те, що потрібно розповідати вголос"). Мохаммед був неписьменний, але він завдяки якійсь надприродній силі запам'ятав Коран слово у слово, і пізніше його послідовники (особливо юнак на ім'я Саїд аль-Табіт) записали текст Корану спочатку на шматках шкіри, а потім також на папері.
Коран є насамперед книгою, яка каже, що існує тільки один Бог - Аллах, якому всі люди покликані підкорятися і служити всією душею, виконуючи його вимоги. Ця книга складається з 114 розділів (сур), з яких перший є найдовшим, а кожний наступний трохи коротшим за попередній. Проте НАЙперший розділ Корану, який називається Фатіга ("Вступ"), є дуже коротким і являє собою фактично коротку - але дуже емоційну - молитву до Аллаха з проханням дати допомогу слухняному людству.
Всі сури Корану містять розповіді, які вражають читачів, обізнаних з Біблією, надзвичайною схожістю сюжету. За Кораном, перша людина, створена Аллахом, називалася Адам і була вигнана з раю за непослух (Адам був зведений дияволом на ім'я Азраїл). Адам мав дітей, онуків і правнуків, з яких один, Ібрагім, був праведником (ганіфом) і отримав благословення Аллаха, щоби заснувати велику націю "синів Відкровення." Ібрагім мав двох синів, поганого Ішмаїла і хорошого Ісгака; від Ізгака народився Якуб; Якуб бав дванадцять синів, які продовжували традицію ганіфів і нащадком одного з яких у певний час став син Мар'ям на ім'я Іса. (Легко побачити в цих іменах схожість з біблійними Авраамом, Ізмаїлом, Ісааком, Яковом, Марією і Ісусом.) Ібрагім, Ісгак, Якуб, Іса і багато інших праведників-ганіфів були також пророками (тобто людьми, які говорили до інших людей з метою донести до них волю Бога, при цьому будучи під інструкціями самого Бога). Всього пророків було двісті сорок тисяч. Але всі ці пророки, за Кораном, не були спроможні передати людям всієї повноти волі Аллаха, і також час від часу перекручували цю волю через свою людську недосконалість. Останнім з 240000 пророків, за Кораном, є сам Мохаммед, якому Коран був продиктований.
Мусульманам часто дорікають (і це їх дуже ображає), що Коран просто переписаний з єврейських і християнських священних книг. Прихильники цієї точки зору апелюють до факту, що Мохаммед не користувався особливою популярністю в Мецці і близько 622 р. втік від своїх ворогів до міста Ятріб (пізніше названого Медіна - "Місто Пророка"). Ятріб знаходиться трохи на північ від Мекки і знаменитий тим, що там, в умовах природнього оазису, з давніх давен селилися євреї. За думкою деяких, хтось з мсцевих євреїв, обізнаних зі Старим, а також і з Новим Завітом, просто розповів неписьменному Мохаммедові про те, що написано в єврейських і християнських священних текстах, а Мохаммед, який мав унікальну пам'ять, запам'ятав це все і потім переповів своїм послідовникам по-своєму. Але мусульмани відповідають на це словами з самого Корану. Коран вчить, що в небі споконвіку існує певна вічна, нестворена Книга, яку постійно пише сам Бог. (Вона називається "Добре Збережена Скрижаль" або "Матір Усіх Книг.") Бог постійно доводить до відома всіх народів, племен, націй головні ідеї цієї книги - так виникли Старий і Новий Завіти і інші священні тексти. Але люди не справляються з задачею ПОВНІСТЮ розкрити всі ідеї "Матері Всіх Книг." Єдиною людиною, яка, за їх вірою, спромоглася на це, був останній і найсправжніший, найвірніший пророк Аллаха Мохаммед. Тому Коран, природньо, містить повторення багатьох положень Матері Всіх Книг, але тільки він є адекватною передачею цієї божественної книги для людей.
Під час свого перебування в Медіні Мохаммед зібрав багато прихильників і створив першу мусульманську релігійну спільноту ("умма"). Його збройні сили наприкінці 620-х років здобули кілька перемог над різними бедуїнськими племенами. У 630 році Мохаммед повернувся до Мекки, яка скорилася йому без бою. У 632 році Мохаммед раптово помер, але перед тим він встиг залучити до своїх прихильників кількох дуже багатих і могутніх жителів Мекки, зокрема людину на ім'я Абу Бакр і людину на ім'я Омар (або Умар). Вони не були родичами Мохаммеда. Тим не менш, після смерті Мохаммеда Абу Бакр був названий "спадкоємцем" Мохаммеда (по-арабськи "халіф"). Після смерті Абу Бакра халіфом був оголошений Омар, а потім халіфами стали нащадки Омара. Велика частина послідовників Мохаммеда (мусульман) вважала халіфів верховними правителями всього ісламського світу. Але інша частина мусульман вважала, що спадкоємцями Мохаммеда і верховними лідерами мусульман можуть бути тільки кровні родичі Мохаммеда. Вони не визнали авторитету Абу Бакра і Омара і натомість оголосили, що їх правителем, а також законним вождем всіх мусульман є двоюрідний брат Мохаммеда, Алі, і потім його нащадки. Цих мусульман стали називати "шіа Алі" (буквально "партія Алі"). Ті, хто визнавав законність влади Абу Бакра, Омара і наступних халіфів (не-родичів Мохаммеда), стали називати себе "прихильниками традиції" (по-арабськи "сунні"). Так іслам розділився на дві принципово різні течії суннітів і шиїтів. Зараз сунніти домінують в Саудівській Аравії і інших арабських країнах, а також в Туреччині і всіх пост-радянських мусульманських республіках, крім Азербайджану. Шиїти надзвичайно сильні в Ірані, Азербайджані, а також в окремих регіонах Іраку, Пакістану, Афганістану та Індії.
Іслам з самого початку проявив себе як дуже діяльна, сильна, об'єднуюча, підкоряюча, експансіоністська релігія. Його прихильники спромоглися за якихось коротких десять років (630-640) підкорити весь Аравійський півострів, територію сучасного Ірану (який до того належав імперії Сассанідів) і Єгипту (який знаходився під владою Візантії). Між 650 і 700 рр. армії мусульман підкорили всю Північну Африку, а в 711 році одна з армій під проводом командира на ім'я Джаїбр Аль-Тарік перетнула протоку, яка відділяє Марокко від Іспанії (і яка тепер на честь цієї людини зветься Гібралтаром). За якихось двадцять років мусульмани завоювали весь Іберійський півострів (сучасні Іспанія та Португалія), і почали наступ на південну Францію, але в 732 році потерпіли поразку біля французького міста Тура від армії франкського короля Шарля Мартеля і далі на північ не пішли. Пізніше мусульманська експансія продовжувалася як військовим, так і мирним шляхом. Збройною силою були підкорені балканські країни; після остаточного завоювання мусульманські армії турків-османів пішли далі на північний захід з метою завоювати решту Європи, але були зупинені у 1683 році під стінами Відня армією польського короля Стефана Баторія (в якій з турками билося й багато українських козаків). Мирним шляхом мусульманство поширилося на країни Африки (Судан, Чад, Нігер, частково Нігерія та ін.), а також на Індонезійський архіпелаг, де розповсюдженню ісламу дуже сприяла торгівля.
Про ісламську теологію, етику, а також про різні вчення і секти всередині ісламу - в окремому повідомленні.
Мохаммед - цілком історична особа. Він народився біля 570 р. (за іншими джерелами, ближче до 580 р.) в місті Мекка на Аравійському півострові, недалеко від узбережжя Персидської затоки, в родині арабської аристократії. Його батько Абдулла походив з бедуїнського племені курайшів і належав до не дуже заможної, але старовинної і поважної родини Бані Гашім. Абдулла помер ще до того, як Мохаммед народився, і мати хлопчика теж померла, коли він був ще маленьким. Сироту виховував дядько, брат Абдулли на ім'я Абу Таліб. Ще в зовсім юному віці Мохаммед, заради отримання матеріальної незалежності від родичів, найнявся в служіння до багатої вдовиці на ім'я Хадіджа, а коли підріс, одружився з нею. Вони мали кілька дітей, але всі хлопчики, які в них народилися, вмирали в ранньому дитинстві. Мохаммед дуже тяжко переживав смерть своїх синів і, незважаючи на успіх у торгівлі і матеріальне багатство, часто подорожував до пустелі і проводив там довгий час насамоті.
Коли Мохаммедові виповнилося сорок років, він, за його власними словами і за переказами пізніших часів, під час однієї з його подорожей до пустелі побачив видіння, в якому ангел наказав йому "розповідати про Аллаха." Араби в той час вірили в існування різноманітних божеств і духів, особливо духів дерев і джерел води; над цими духами панували богині аль-Лат, аль-Уса (або Узза) і аль-Манат, а над богинями старшим було божество на ім'я аль-Лаг (буквально "цей Бог," добре передається англійським іменником з дефінітивним артиклем the God). Ангел наказав Мохаммедові довести до людського відому, що Аль-Лаг або Аллах є тільки одним єдиним Богом і що всі інші божества насправді не існують. Мохаммед не повірив ангелові, але той схопив його за горло і душив до тих пір, поки Мохаммед не сказав, що він вірить. Після цього Мохаммед регулярно зустрічався з ангелом на протязі двадцяти років. За цей проміжок часу ангел продиктував Мохаммедові текст під назвою "Коран" (буквально "те, що потрібно розповідати вголос"). Мохаммед був неписьменний, але він завдяки якійсь надприродній силі запам'ятав Коран слово у слово, і пізніше його послідовники (особливо юнак на ім'я Саїд аль-Табіт) записали текст Корану спочатку на шматках шкіри, а потім також на папері.
Коран є насамперед книгою, яка каже, що існує тільки один Бог - Аллах, якому всі люди покликані підкорятися і служити всією душею, виконуючи його вимоги. Ця книга складається з 114 розділів (сур), з яких перший є найдовшим, а кожний наступний трохи коротшим за попередній. Проте НАЙперший розділ Корану, який називається Фатіга ("Вступ"), є дуже коротким і являє собою фактично коротку - але дуже емоційну - молитву до Аллаха з проханням дати допомогу слухняному людству.
Всі сури Корану містять розповіді, які вражають читачів, обізнаних з Біблією, надзвичайною схожістю сюжету. За Кораном, перша людина, створена Аллахом, називалася Адам і була вигнана з раю за непослух (Адам був зведений дияволом на ім'я Азраїл). Адам мав дітей, онуків і правнуків, з яких один, Ібрагім, був праведником (ганіфом) і отримав благословення Аллаха, щоби заснувати велику націю "синів Відкровення." Ібрагім мав двох синів, поганого Ішмаїла і хорошого Ісгака; від Ізгака народився Якуб; Якуб бав дванадцять синів, які продовжували традицію ганіфів і нащадком одного з яких у певний час став син Мар'ям на ім'я Іса. (Легко побачити в цих іменах схожість з біблійними Авраамом, Ізмаїлом, Ісааком, Яковом, Марією і Ісусом.) Ібрагім, Ісгак, Якуб, Іса і багато інших праведників-ганіфів були також пророками (тобто людьми, які говорили до інших людей з метою донести до них волю Бога, при цьому будучи під інструкціями самого Бога). Всього пророків було двісті сорок тисяч. Але всі ці пророки, за Кораном, не були спроможні передати людям всієї повноти волі Аллаха, і також час від часу перекручували цю волю через свою людську недосконалість. Останнім з 240000 пророків, за Кораном, є сам Мохаммед, якому Коран був продиктований.
Мусульманам часто дорікають (і це їх дуже ображає), що Коран просто переписаний з єврейських і християнських священних книг. Прихильники цієї точки зору апелюють до факту, що Мохаммед не користувався особливою популярністю в Мецці і близько 622 р. втік від своїх ворогів до міста Ятріб (пізніше названого Медіна - "Місто Пророка"). Ятріб знаходиться трохи на північ від Мекки і знаменитий тим, що там, в умовах природнього оазису, з давніх давен селилися євреї. За думкою деяких, хтось з мсцевих євреїв, обізнаних зі Старим, а також і з Новим Завітом, просто розповів неписьменному Мохаммедові про те, що написано в єврейських і християнських священних текстах, а Мохаммед, який мав унікальну пам'ять, запам'ятав це все і потім переповів своїм послідовникам по-своєму. Але мусульмани відповідають на це словами з самого Корану. Коран вчить, що в небі споконвіку існує певна вічна, нестворена Книга, яку постійно пише сам Бог. (Вона називається "Добре Збережена Скрижаль" або "Матір Усіх Книг.") Бог постійно доводить до відома всіх народів, племен, націй головні ідеї цієї книги - так виникли Старий і Новий Завіти і інші священні тексти. Але люди не справляються з задачею ПОВНІСТЮ розкрити всі ідеї "Матері Всіх Книг." Єдиною людиною, яка, за їх вірою, спромоглася на це, був останній і найсправжніший, найвірніший пророк Аллаха Мохаммед. Тому Коран, природньо, містить повторення багатьох положень Матері Всіх Книг, але тільки він є адекватною передачею цієї божественної книги для людей.
Під час свого перебування в Медіні Мохаммед зібрав багато прихильників і створив першу мусульманську релігійну спільноту ("умма"). Його збройні сили наприкінці 620-х років здобули кілька перемог над різними бедуїнськими племенами. У 630 році Мохаммед повернувся до Мекки, яка скорилася йому без бою. У 632 році Мохаммед раптово помер, але перед тим він встиг залучити до своїх прихильників кількох дуже багатих і могутніх жителів Мекки, зокрема людину на ім'я Абу Бакр і людину на ім'я Омар (або Умар). Вони не були родичами Мохаммеда. Тим не менш, після смерті Мохаммеда Абу Бакр був названий "спадкоємцем" Мохаммеда (по-арабськи "халіф"). Після смерті Абу Бакра халіфом був оголошений Омар, а потім халіфами стали нащадки Омара. Велика частина послідовників Мохаммеда (мусульман) вважала халіфів верховними правителями всього ісламського світу. Але інша частина мусульман вважала, що спадкоємцями Мохаммеда і верховними лідерами мусульман можуть бути тільки кровні родичі Мохаммеда. Вони не визнали авторитету Абу Бакра і Омара і натомість оголосили, що їх правителем, а також законним вождем всіх мусульман є двоюрідний брат Мохаммеда, Алі, і потім його нащадки. Цих мусульман стали називати "шіа Алі" (буквально "партія Алі"). Ті, хто визнавав законність влади Абу Бакра, Омара і наступних халіфів (не-родичів Мохаммеда), стали називати себе "прихильниками традиції" (по-арабськи "сунні"). Так іслам розділився на дві принципово різні течії суннітів і шиїтів. Зараз сунніти домінують в Саудівській Аравії і інших арабських країнах, а також в Туреччині і всіх пост-радянських мусульманських республіках, крім Азербайджану. Шиїти надзвичайно сильні в Ірані, Азербайджані, а також в окремих регіонах Іраку, Пакістану, Афганістану та Індії.
Іслам з самого початку проявив себе як дуже діяльна, сильна, об'єднуюча, підкоряюча, експансіоністська релігія. Його прихильники спромоглися за якихось коротких десять років (630-640) підкорити весь Аравійський півострів, територію сучасного Ірану (який до того належав імперії Сассанідів) і Єгипту (який знаходився під владою Візантії). Між 650 і 700 рр. армії мусульман підкорили всю Північну Африку, а в 711 році одна з армій під проводом командира на ім'я Джаїбр Аль-Тарік перетнула протоку, яка відділяє Марокко від Іспанії (і яка тепер на честь цієї людини зветься Гібралтаром). За якихось двадцять років мусульмани завоювали весь Іберійський півострів (сучасні Іспанія та Португалія), і почали наступ на південну Францію, але в 732 році потерпіли поразку біля французького міста Тура від армії франкського короля Шарля Мартеля і далі на північ не пішли. Пізніше мусульманська експансія продовжувалася як військовим, так і мирним шляхом. Збройною силою були підкорені балканські країни; після остаточного завоювання мусульманські армії турків-османів пішли далі на північний захід з метою завоювати решту Європи, але були зупинені у 1683 році під стінами Відня армією польського короля Стефана Баторія (в якій з турками билося й багато українських козаків). Мирним шляхом мусульманство поширилося на країни Африки (Судан, Чад, Нігер, частково Нігерія та ін.), а також на Індонезійський архіпелаг, де розповсюдженню ісламу дуже сприяла торгівля.
Про ісламську теологію, етику, а також про різні вчення і секти всередині ісламу - в окремому повідомленні.
Відповіді
2004.01.05 | Augusto
Yedyne dopovnennya.
Im'ya yangola, yakyj rozmovlyav z Mohamedom - Dzhebrail, sebto po nashomu - Gavriil. Shche yangol Gavriil ne lyshe "dushyv" Mohameda, a i vzyav jogo z soboyu na nebo.2004.01.05 | Георгій
Дякую за доповнення
Так, дійсно Джабраїл. За ісламською традицією, Мохаммед продовжував зустрічатися з Джабраїлом аж до своєї смерті. Після зустрічей він був дуже знесилений. (Деякі думають, що він страждав на епілептичні припадки.)2004.01.05 | Георгій
Трохи про ісламське віровчення
Як колись вже писав на цей форум п. Когоутек, говорити про ісламську теологію чи релігійну доктрину дуже важко, тому що вона розпадається на безліч окремих інтерпретацій, що їх пропонують різні школи теологів ("мутакаллім"). Проте є деякі базисні моменти, які об'єднують всіх мусульман. Усі мусульмани вірять в єдиного Аллаха, вічного, нествореного Бога, який створив небесні сили (анголів), Всесвіт і людей, і контролює долю людства. Так само як євреї і християни, мусульмани ставляться до історії людства з есхатологічної позиції, тобто вони вірять, що ця історія досягне своєї кульмінації в "останній день," коли Аллах воскресить всіх померлих людей і поселить праведників в раю, а грішників у пеклі. Аллах вимагає від людей повної покори і, більше того, служіння йому шляхом виконання певних строго регламентованих дій. Всі ці регламентовані обов'язки детально описані в збірці матеріалів, яку називають шаріа (буквально "шлях").Згідно з правилами шаріа, кожний мусульманин має чіткі обов'язки по відношенню до Аллаха (ібадат) і по відношенню до інших людей (муамалат). Ібадат включають у себе, передусім, постійне, пожиттєве вивчення Корану. Серед мусульман вважається дуже почесним знати весь Коран напам'ять; людина, яка пам'ятає всі сури корану, називається "гафіз" і користується особливою повагою. Коран повинна мати кожна родина. Його не можна класти на землю чи зневажати будь-яким іншим чином. Голова сім'ї зобов'язаний регулярно читати Коран своїм родичам і слугам. Люди, які володіють арабською каліграфією, часто переписують Коран від руки. Коран перекладений на різноманітні мови, але іслам заохочує всіх віруючих, по-перше, запам'ятовувати принаймні окремі сури по-арабськи, навіть якщо люди не знають арабської мови, і, по-друге, користуватися тими перекладами Корану, де паралельно тексту переклада збережений і арабський оригінал.
Друга вимога ібадату - молитися Аллахові за певним ритуалом. Мусульманин повинен молитися не менше п'яти разів на день. Під час молитви ("салат") прийнято стояти обличчям до Мекки і також глибоко вклонятися, стаючи на коліна і торкаючися лобом підлоги. Молитися можна про що завгодно, але людей заохочують під час молитви виголошувати певні вірші з Корану дослівно. Такими віршами є, наприклад, прославлення Аллаха - "бісм іль-ляг аль-рагман, аль-рагім" (слава Аллахові, співчутливому, милосердному), і визнання Аллаха єдиним Богом, а Мохаммеда - його пророком (так звана "шагада," яку промовляють у негативній формі - "НЕМА Бога, крім Аллаха, і Мохаммед його пророк"). Мусульман закликають принаймні один раз на тиждень, у п'ятницю, збиратися для колективної молитви в їх релігійному центрі - мечеті (масджід, буквально "місце, де лягають на землю") під проводом релігійного авторитету - так званого імама. Перед молитвою в окремій кімнаті мечеті здійснюють ритуальні омовіння водою. Після молитви імам читає проповідь на теми релігійного і морального життя.
Третя вимога ібадату - дотримуватися посту (саум) під час священного місяця Рамадан. Піст розповсюджується тільки на дорослих здорових людей; він нього звільнені діти, інваліди, хворі, ослаблені і жінки під час менструації. Під час сауму не можна нічого їсти чи пити від сходу сонця до темноти. Не можна також палити тютюн і мати статеві стосунки. Особливо побожні мусульмани слідкують за тим, щоби під час сауму навіть не ковтати слину. Піст припиняється тільки тоді, коли стає зовсім темно; за традицією, після припинення денного посту людина повинна проковтнути кілька ягід інжиру. Оскільки мусульманський календар - місячний, а не сонячний, Рамадан кожного року випадає на інший місяць сонячного календарю. Іноді він випадає на літні місяці, що робить його особливо тяжким випробовуванням. Перший день після закінчення сауму називається Ід Аль-Фітр; в цей день після загальної молитви люди влаштовують щедрі гостини і веселяться.
Четверта вимога ібадату - давати грошові пожертви бідним (закат). Кількість грошей відраховується як відсоток від особистого доходу. На відміну від християнської і єврейської традиції, закат в мусульман береться обов'язково, а не як добровільна пожертва. Від нього звільняються тільки ті люди, які не мають ніякого доходу чи власності (якщо людина не працює, але володіє, скажімо, автомобілем, вона все рівно зобов'язана платити маленький закат). Вважається особливо почесним на додаток до закату платити ще й добровільну пожертву (задакат). Зібрані гроші розподіляються між бідними в мечеті під контролем імама.
П'ята вимога ібадату - принаймні один раз в житті здійснити подорож до Мекки (хадж). Прочани прагнуть увійти до Мекки в день так званого Ід Аль-Ада - Дня Пожертви, який святкується як ювілей принесіння Аллахові в жертву Ібрагімом свого сина Ісгака. В Мецці вони ідуть у напрямок споруди, яка називається Кааба (буквально "куб" - вона дійсно має геометричну форму куба), обходять Каабу навкруги кілька разів і цілують один з її кутів. Мужчина, який здійснив хадж, називається "хаджі" і має право носити спеціальну пов'язку навколо голови як знак певної пошани.
Вимоги муамалату (моральних обов'язків по відношенню до інших людей) включають в себе правила шлюбу (дозволяється багатожонство), розлучення, виховання дітей, одягу, гігієни, дієти тощо. Мусульмани повинні утримуватися від вжитку алкогольних напоїв і свинини. До жінок муамалат закликає ставитися з любов'ю і ніжністю, хоча тільки чоловік має авторитет в родині (Коран порівнює жінок з нивою, а чоловіка з власником цієї ниви, який не питає в ниви, коли йому на цю ниву приходити і що йому з нею робити). І чоловіки, і жінки повинні слідкувати за тим, щоби бути одягнутими належним чином, виглядати скромно, не показувати оголене тіло (у випадку жінок все тіло повинно бути закритим одягом, крім долоней і пальців рук). Муамалат також передбачає правила поведінки під час розмови - не можна підвищувати голосу, казати неввічливі, образливі слова тощо. Надзвичайно велику увагу приділяють ставленню до гостей родини - господар повинен запезпечити їх повний комфорт, спокій і радість.
Наостанок ще кілька слів про розбіжності в традиціях мусульман-суннітів і мусульман-шиїтів. Як я вже писав, сунніти визнали верховними правителями мусульман (халіфами) деяких людей, які не були кровними родичами Мохаммеда. Шиїти вважають, що тільки члени родини пророка мають авторитет як правителі мусульманського світу. Більше того, шиїти вважають, що нащадки Мохаммеда несуть у собі певний "божественний вогонь" і здатні творити чудеса. Оскільки шиїти вперто відмовлялися визнати владу халіфів і натомість зробили своїм володарем двоюрідного брата Мохаммеда Алі, один з халіфів підіслав найманих вбивць, які замордували сина Алі, Гусейна. Всі шиїти світу з тих пір щороку відмічають день мученицької смерті Гусейна. В цей день влаштовуються процесії, в яких люди на знак своєї скорботи колють себе голками або ножами, плачуть, іноді впадають в транс. Взагалі в шиїтів, на відміну від суннітів, дуже сильно розвинутий культ святих і мучеників, а також елементи містицизму в інтерпретації ісламу. Святою в шиїтів вважається також жінка - родичка Мохаммеда на ім'я Фатима, і всі її нащадки (Фатимиди). Клан Фатимідів у Середні Віки був царственною родиною в Єгипті. В нові часи одним з видатних Фатимідів був релігійний лідер Ірану айятолла Рухолла Хомейні.
2004.01.07 | Георгій
Ще трохи про течії всередині ісламу
Окрім ділення на суннітів та шиїтів, мусульмани також діляться на групи згідно з тим, як вони інтерпретують шаріа. Ісламська традиція, яка походить від арабського теолога і юриста (арабське "факіх") на ім'я Аль Шафійї (кінець 8-го - початок 9-го ст. н.е.), наполягає на тому, що шаріа є абсолютним, універсальним, вічним законом як приватної, так і суспільної людської поведінки. Жоден з постулатів шаріа не можна свавільно замінити на якийсь інший закон. Проте люди можуть по-різному розуміти, як саме треба використовувати те чи інше положення шаріа в конкретній життєвій ситуації. Тоді, згідно з традицією, треба розглянути це положення з чотирьох точок зору (парадоксально, але це нагадує весліанський чотирикутник!): а) Корану; б) ісламської релігійної традиції (сунна), яка відображена в численних письмових тлумаченнях Корану (хадіс); в) колективного життєвого досвіду тієї чи іншої ісламської громади (іджма), і г) персонального аналітичного, логічного процесу осмислення даного положення шаріа (кійяс).Досвід такого чотирьохетапного аналізу шаріа принципово однаковий в усіх мусульман, але його деталі відрізняються в різних школах (мадгаліб). Всередині суннітської течії мусульманства існує чотири головних школи-мадгаліб. Перша з них походить від Аль-Шафійї і має найбільше прихильників в Єгипті, Сирії, країнах Східної Африки і також в Індонезії. Друга - мабуть найліберальніша - походить від факіха на ім'я Абу Ганіфа і розповсюджена в Туреччині, країнах Середньої Азії, Афганістані, Пакістані, Індії та Бангладеш. Третя, суттєво більш традиціоналістська і сувора школа, яку заснував факіх Малік ібн Анас з Медіни, користується підтримкою в країнах Північної та Західної Африки. Нарешті, четверта мадгаліб іде від надзвичайно консервативного факіха-традиціоналіста Ахмада ібн Ганбала; вона домінує на Аравійському півострові і являє собою фундамент окремої суннітської групи, яку традиційно називають Ваххабі. Мусульмани-шиїти також мають свої школи тлумачення шаріа; іх багато і вони базуються головним чином на традиції, що іде від групи релігійних мислителів Ірану 8-го ст. н.е., які називали себе Мутазілляг. Ця традиція більш раціональна, ніж традиції суннітських мадгаліб, більше покладається на принцип свободи волі і дещо менше на авторитет хадісів чи колективного досвіду громади.
Оскільки тлумачення шаріа в ісламі досить "сухі" і не можуть задовольнити духовну спрагу окремих віруючих, в ісламі з давніх давен існує також і містична течія - суфізм. Слово "суфі" (прихильник суфізму) походить від арабського "суф," тобто вовна, шерсть; суфіїв називали і називають так через їх схильність до надзвичайного аскетизму в побуті і одязі, їх відмову від усіх вишуканих, витончених речей. Суфії вчать, що людина приймає правильні рішення не стільки завдяки раціональному вивченню шаріа і консультаціям з факіхами, скільки завдяки аскетичному способу життя і емоційному переживанню інтимної близькості з Аллахом, містичному досвідові "бачення обличчя Аллаха." Ці релігійні мислителі залишили велику літературну спадщину, в якій дослідники знаходять деякі спільні моменти з філософією грецьких гностиків і також ранніх християн.
Реальне втілення положень шаріа в життя дуже різне в різних мусульманських країнах. Наприклад, мусульмани Туреччини вважають, що шаріа розповсюджується тільки на особисте життя людини, тоді як стосунки людей в суспільстві повинні бути керовані кодексом законів на кшталт західноєвропейських. З іншого боку, в Саудівській Аравії шаріа є фактично єдиним і універсальним законом життя всіх мешканців Саудівського королевства. Проте, незважаючи на такі розбіжності у практичному застосуванні шаріа, всі мусульмани вірять, що їх "шлях" є ідеальним законом, чимось таким, до чого треба прагнути кожній людині.
2004.01.07 | Augusto
Druge dopovnennya.
Musul'mane viryat', shcho pershym musul'manynom (viddanym Bogu (bozgidno z Koranom xrystyyane ta evrei tezh znayut' Boga/Allaha)) buv Ibragim (Avraam), yakyj xotiv prynesty svogo syna v zhertvu, ale buv Allahom zupynenyj i pislya c'ogo zrobyv xadzh v Mekku razom z synom. Okrim xadzha zvuchyt' biblijno, ale syn Ibragima/Avraama zvavsya Ishmael', sebto jdet'sya pro drugogo syna Avraama (za Bibliyeyu narodzhenym vid rabyni), vid yakogo vedut' svij rodovod musul'mane.Na dumku deyakyx doslidnikiv "Allah", abo Al-Ilah, ce biblijne slovo "Eloh" (bog, mnozhyna Elohim, bogy).
2004.01.07 | Георгій
Все точно
Мусульмани дійсно вірять, що Мекка була місцем, де Ібрагім (Авраам) намагався принести в жертву свого сина. До речі, Кааба є людською спорудою, але всередині там є щось схоже на кам"яний олтар чи жертвенник, який, схоже, не був зроблений людиною (деякі вчені вважають, що це метеорит!). Араби-бедуїни вклонялися цьому каменю ще в доісламські часи.2004.01.08 | Kohoutek
Re: Що ж воно є - той іслам?
Хочу отметить, что все расколы в исламе происходили сначала по политическим соображениям - кого из претендентов поддерживать - а уже потом оформлялись теологически.Так возникли, к примеру, шииты - стойкие приверженцы претендента Али, который все-таки стал четвертым халифом, но погиб в борьбе с очередным претендентом Муавией.
В настоящее время под именем "шииты" объединяют все несуннитские учения (кроме ибадитов). Между тем, шииты тоже очень неоднородны. Кроме традиционных "двенадцатиимамных" шиитов (составляющих большинство населения в Иране, Ираке и Азербайджане) есть "восьмиимамные" - исмаилиты, которых много на Памире и севере Афганистана и Индии. Есть и совсем уж экзотические друзы, али-илахи и алавиты (юг Турции и Левант); суфийские братства. Такие общины очень замкнуты и практически не участвуют в общеисламской общественной жизни. Прочие мусульмане, даже шииты, их недолюбливают, часто и за мусульман не признают. Общей чертой для всех шиитов является символическое, аллегорическое толкование Корана и хадисов.
В Украине, впрочем, почти все мусульмане являются классическими суннитами. В исламе нет строгой духовной иерархии; главы духовных управлений имеют лишь ограниченные административные полномочия. Ислам - консервативная религия, но гибкая и легко приспосабливается к любому обществу. В настоящий момент это самая быстрорастущая религия в мире.
2004.01.08 | Георгій
Абсолютно вірно, і ще трохи про різні секти
Kohoutek пише:>(...) шииты тоже очень неоднородны.
>Кроме традиционных "двенадцатиимамных" шиитов (составляющих большинство населения в Иране, Ираке и Азербайджане) есть "восьмиимамные" - исмаилиты, которых много на Памире и севере Афганистана и Индии.
(ГП) Точно. Ісмаїліти вважають останнім з ланцюга імамів - кровних родичів пророка Мохаммеда - імама на ім'я Мохаммед ібн Ісмаїл (звідси назва), тоді як інші шиїти визнають ще чотирьох імамів. Ця мусульманська течія була особливо сильною в середньовічному Єгипті, де правляча династія Фатимідів обгрунтовувала своє право на престол саме тим, що вони походять від ібн Ісмаїла. Фатиміди досягли найбільшого розквіту в 11 ст., коли виникли знамениті каїрські мечеті та медресе, що й зараз вважаються перлинами світової архітектури. Правда, пізніше, починаючи з 12-го ст., ісмаїліти перестали грати таку важливу роль в арабському світі, оскільки їх вважали занадто радикальними. Мабуть найбільше ісмаїліти (сумно) відомі тим, що в їх лавах сформувалася таємна організація ультрарадикалів; вони ставили своєю задачею фізично вбивати тих мусульманських провідників, які, з точки зору ісмаїлітів, відпали від "єдино правильної" версії ісламу. Члени цієї організації для підняття "бойового духу" палили гашиш, і тому носії європейських мов стали називати їх "гашишини" (Hassissins, поступово переробилося на Assassins). Звідки походить англійський і французький іменники "assassin" (вбивця), англійське дієслово to assassinate (вбити, замордувати) і т.д.
>Есть и совсем уж экзотические друзы, али-илахи и алавиты (юг Турции и Левант); суфийские братства. Такие общины очень замкнуты и практически не участвуют в общеисламской общественной жизни. Прочие мусульмане, даже шииты, их недолюбливают, часто и за мусульман не признают. Общей чертой для всех шиитов является символическое, аллегорическое толкование Корана и хадисов.
(ГП) Так. Мене особисто вражає, що вчення суфіїв дещо перегукується з культом святих у кафоличних християнських церквах. Суфізм вчить, що Аллахові не стільки важливо, чи людина додержується шаріа, скільки те, чи людина стає на певну особисту "стежку" (таріка), яка веде до персональної близькості чи навіть до повного "злиття" з Аллахом. Звичайна людина не здатна навіть і стати на цю стежку; їй для цього потрібна допомога певних святих людей (валі). За суфійським вченням, валі були обрані Аллахом і передають певну божественну "іскру" своїм преємцям через обряд, який нагадує рукоположення кафоличних християнських священиків. Таким чином існує безперервне преємство святих (нагадує апостольське преємство в кафоличному християнстві), безперевний ланцюжок передачі божественної "іскри" чи "вогню." Якщо хтось бажає бути милим Аллахові і стати на таріка, він мусить сконтактувати з валі і піти до нього в повний послух (нагадує традицію послушництва в православних монастирях). Валі і їх послушники, за суфістською доктриною, набувають певного секретного, окультного знання про Аллаха, яке допомагає їм спастися.
> В Украине, впрочем, почти все мусульмане являются классическими суннитами. В исламе нет строгой духовной иерархии; главы духовных управлений имеют лишь ограниченные административные полномочия. Ислам - консервативная религия, но гибкая и легко приспосабливается к любому обществу. В настоящий момент это самая быстрорастущая религия в мире.
(ГП) Добре було б мати на цьому форумі представника українських мусульман (напр. з Криму), українських євреїв, тощо.