Чому люди вірять в бога?
05/16/2005 | Анатоль
Я не раз задавав собі це питання.
Чому люди так охоче вірять в те, існуванню чого нема не те, що доказів, а жодних слідів?
Чому розумні і грамотні люди готові так некритично, без всякого сумніву вірити в такі примітивні вигадки, в такі несусвітні нісенітниці?
Чому закривають очі на такі кричущі протиріччя "святих писань" і їх невідповідності реальному стану речей і знанням людей про світ?
Схоже, що слова: "Можна когось обманювати весь час, можна всіх обманювати деякий час, але не можна всіх обманювати весь час." не відносяться до віри в бога.
В усі часи, в усіх народів успішно обманюють.
Чому ж так відбувається? Чому люди так легко дозволяють обманювати себе?
Чому їм хочеться обманюватись?
Я зустрічав немало пояснень цьому психічному феномену.
Всі вони правильні.
Але лишалось відчуття, що головна причина криється в самій природі людини.
Десь на генетичному рівні.
Звичайно, цьому феномену є багато причин. В різних релігіях, в різні часи вага різних причин не однакова.
Для давніх людей, звичайно, велике значення мала їх неспроможність пояснити причини різних природних явищ чи випадковостей, бажання якось передбачити їх, якось впливати на них.
Бо від цього великою мірою залежало їхнє життя, удача чи неприємність.
За цими явищами (чи випадковостями) старались побачити чиюсь волю, чийсь умисел.
Придумували відповідальних за природні явища і стихії, за удачу чи невдачу на полюванні чи в інших важливих справах.
Старались іх задобрити. Не викликати їхнього гніву. Просили послати дощ, тепло чи удачу.
В великій мірі це має місце і в житті сучасної людини.
Багато є таких випадковостей, причин яких ми не знаємо і впливати на які не можемо.
Чому в один день виторг великий, а в інший малий? Чому він полюбив її, а не мене?
Як зробити, щоб попався легкий білет і викладач задав питання, які я знаю?
А що буде зі мною дальше?
Людина хоче знати причину, хоче вміти передбачати і впливати.
Якщо не вдається знайти конструктивну відповідь, різні забобони і магії заповнять цю потребу.
Не лише древня людина, але й сучасна не застрахована від різних невдач, випаковостей, хвороб, катастроф, смерті.
Перед лицем яких людина безсила. Не може ні передбачити, ні запобігти.
А хочеться.
От якби був хтось великий, добрий, люблячий мене, який би все знав і все міг.
Він би не допустив, щоб зі мною сталось щось погане. Я б почувався тоді спокійно і впевнено.
Треба тільки хорошо себе вести.
Звідки в нас це?
От ми і підійшли до головного.
ІНСТИНКТ ДИТИНИ.
Природа забезпечує тварин інстинктами - вродженими програмами.
Одні вмикаються і починають діяти в різні періоди дорослого життя.
(звязані з добуванням їжі, побудовою гнізда, розмноженням, вирощуванням потомства)
Але є й такі, які вмикаються і діють на ранніх стадіях.
Вони потрібні для адекватної поведінки малюків, яка б забезпечила їх виживання.
Інстинкти - це не механічні програми поведінки, що прямо керують мязами і заставлять пищати, розкривати рот, чи виляти хвостом.
Мотивуючими елементами інстинктів є почуття.
(Ми, люди, чомусь думаємо, що почуття - це людське і іншим тваринам не властиво.)
Інстинкти дитини - це не лише піднімати крик, коли проголодається, чи обмочиться.
Це і почуття самотності, що викликає тривогу і страх. (Небезпечно лишатись довго без батьків).
Це і почуття безпеки і спокою на руках у доброї, сильної, люблячої матері.
Це і почуття (сприймання) батьків як великих, сильних, які все знають і все можуть.
В процесі дорослішання дитини наступає перід критичної переоцінки батьків, що потрібно для формування самостійного, сильного, дорослого характеру.
Дитячі інстинкти і почуття з ними звязані відходять на задній план, поступившись місцем новим, але повністю не зникають.
(В різних людей різна міра їх послаблення).
В важкі періоди і в дорослої людини почуття самотності, тривоги, ностальгія за почуттям безпеки, впевненості, спокою може зростати.
Це, звичайно, не може автоматично привести до створення собі бога, як абстрактного втілення дитячих почуттів до батьків, але є тим спрятливим грунтом, на якому такі ідеї легко приживаються.
В собак є природжена потреба в господарі. (Самі не полювали, помагали полювати сильнішим, підбирали лишки.)
Ідеально підходять для віри в бога, як абстрактного Господаря.
Чому ж не вірять? Не здатні до абстракцій.
В риб (більшості) нема інстинктів, звязаних з батьками.
Якби були розумні риби, здатні до абстрактного мислення, вони були б атеїстами.
Ми поговорили лише про той біологічний грунт, на якому може прорости релігія.
Релігія це форма ідеології. Вона має свою структуру.
Вона конкурує з іншими ідеологіями за вплив на людей.
Має свої механізми проникнення в свідомість (і підсвідомість) людини і контролю над нею.
Але це вже інша тема.
Чому люди так охоче вірять в те, існуванню чого нема не те, що доказів, а жодних слідів?
Чому розумні і грамотні люди готові так некритично, без всякого сумніву вірити в такі примітивні вигадки, в такі несусвітні нісенітниці?
Чому закривають очі на такі кричущі протиріччя "святих писань" і їх невідповідності реальному стану речей і знанням людей про світ?
Схоже, що слова: "Можна когось обманювати весь час, можна всіх обманювати деякий час, але не можна всіх обманювати весь час." не відносяться до віри в бога.
В усі часи, в усіх народів успішно обманюють.
Чому ж так відбувається? Чому люди так легко дозволяють обманювати себе?
Чому їм хочеться обманюватись?
Я зустрічав немало пояснень цьому психічному феномену.
Всі вони правильні.
Але лишалось відчуття, що головна причина криється в самій природі людини.
Десь на генетичному рівні.
Звичайно, цьому феномену є багато причин. В різних релігіях, в різні часи вага різних причин не однакова.
Для давніх людей, звичайно, велике значення мала їх неспроможність пояснити причини різних природних явищ чи випадковостей, бажання якось передбачити їх, якось впливати на них.
Бо від цього великою мірою залежало їхнє життя, удача чи неприємність.
За цими явищами (чи випадковостями) старались побачити чиюсь волю, чийсь умисел.
Придумували відповідальних за природні явища і стихії, за удачу чи невдачу на полюванні чи в інших важливих справах.
Старались іх задобрити. Не викликати їхнього гніву. Просили послати дощ, тепло чи удачу.
В великій мірі це має місце і в житті сучасної людини.
Багато є таких випадковостей, причин яких ми не знаємо і впливати на які не можемо.
Чому в один день виторг великий, а в інший малий? Чому він полюбив її, а не мене?
Як зробити, щоб попався легкий білет і викладач задав питання, які я знаю?
А що буде зі мною дальше?
Людина хоче знати причину, хоче вміти передбачати і впливати.
Якщо не вдається знайти конструктивну відповідь, різні забобони і магії заповнять цю потребу.
Не лише древня людина, але й сучасна не застрахована від різних невдач, випаковостей, хвороб, катастроф, смерті.
Перед лицем яких людина безсила. Не може ні передбачити, ні запобігти.
А хочеться.
От якби був хтось великий, добрий, люблячий мене, який би все знав і все міг.
Він би не допустив, щоб зі мною сталось щось погане. Я б почувався тоді спокійно і впевнено.
Треба тільки хорошо себе вести.
Звідки в нас це?
От ми і підійшли до головного.
ІНСТИНКТ ДИТИНИ.
Природа забезпечує тварин інстинктами - вродженими програмами.
Одні вмикаються і починають діяти в різні періоди дорослого життя.
(звязані з добуванням їжі, побудовою гнізда, розмноженням, вирощуванням потомства)
Але є й такі, які вмикаються і діють на ранніх стадіях.
Вони потрібні для адекватної поведінки малюків, яка б забезпечила їх виживання.
Інстинкти - це не механічні програми поведінки, що прямо керують мязами і заставлять пищати, розкривати рот, чи виляти хвостом.
Мотивуючими елементами інстинктів є почуття.
(Ми, люди, чомусь думаємо, що почуття - це людське і іншим тваринам не властиво.)
Інстинкти дитини - це не лише піднімати крик, коли проголодається, чи обмочиться.
Це і почуття самотності, що викликає тривогу і страх. (Небезпечно лишатись довго без батьків).
Це і почуття безпеки і спокою на руках у доброї, сильної, люблячої матері.
Це і почуття (сприймання) батьків як великих, сильних, які все знають і все можуть.
В процесі дорослішання дитини наступає перід критичної переоцінки батьків, що потрібно для формування самостійного, сильного, дорослого характеру.
Дитячі інстинкти і почуття з ними звязані відходять на задній план, поступившись місцем новим, але повністю не зникають.
(В різних людей різна міра їх послаблення).
В важкі періоди і в дорослої людини почуття самотності, тривоги, ностальгія за почуттям безпеки, впевненості, спокою може зростати.
Це, звичайно, не може автоматично привести до створення собі бога, як абстрактного втілення дитячих почуттів до батьків, але є тим спрятливим грунтом, на якому такі ідеї легко приживаються.
В собак є природжена потреба в господарі. (Самі не полювали, помагали полювати сильнішим, підбирали лишки.)
Ідеально підходять для віри в бога, як абстрактного Господаря.
Чому ж не вірять? Не здатні до абстракцій.
В риб (більшості) нема інстинктів, звязаних з батьками.
Якби були розумні риби, здатні до абстрактного мислення, вони були б атеїстами.
Ми поговорили лише про той біологічний грунт, на якому може прорости релігія.
Релігія це форма ідеології. Вона має свою структуру.
Вона конкурує з іншими ідеологіями за вплив на людей.
Має свої механізми проникнення в свідомість (і підсвідомість) людини і контролю над нею.
Але це вже інша тема.
Відповіді
2005.05.16 | Nemesis
Бо Бог зробив людину людиною.
Без Бога людина це звичайна мавпа, не знатніша ніж шматок глею, причому дуже підла та підступна мавпа-канібал.Але Бог дав людині подарунок - свій "образ та подобу" (внутрішню), на яку першолюди наклали вкрадену можливість розрізняти добро та зло, що разом дало можливість людині укласти Заповіт з Богом, де записані прості правила за якими завжди можна відрізнити добро та зло.
Коротше: читайте "Такозване зло" К.Лоренца, де батько етології порівнює людину та тварин: в тварин є вбудовані гальма, бо тварини народжуються з зброєю та вміють нею користуватися (не вбивають без потреби, чи для кайфа). В людині нема таких інструментів, всі інструменти людини зовнішні та дуже нові, тому в людини нема взагалі ніяких гальмів, що доречі дуже розлого доведено купою психологичних дослідів та історією людства.
Заповіт з Богом надає людині гальма. Правда чорт шпиняє: не треба мені гальм, я такий класний, а кого я хочу вбити - це просто підараси.
2005.05.17 | Анатоль
Просто, як все геніальне.
Та Ви, батєнька, з цією проблемою по-царськи розібрались.Прямо як Македонський з Георгієвим вузлом.
По Вашому, якщо мавпа настільки ніща духом, що здатна повірити, що її з глею зліпили, то це вже людина.
А якщо людина в це не вірить, то вона мавпа, притому дуже підла і підступна.
А на придачу ще й канібал.
Тобто, віриш в бога - людина; не віриш - мавпа.
Питання, чому люди вірять розвязується автоматично. По визначенню.
Просто, як все геніальне. Недаром Вам Георгій 1 поставив.
Так ви, люди ще й заповіт якийсь з богом уклали, тайком від нас, мавп?
Це ті, що собі щось обрізають, чи ті, що з написами ходили "Got mit uns"?
Скажіть, у Вас і справді нема ніяких гальм?
Ви можете зафутболити котеня, що сидить собі на стежці і вмивається?
Ні в якій заповіді ж не сказано, що це гріх, чи зло.
2005.05.18 | Nemesis
Що мені до "котеня"!
Анатоль пише:> Скажіть, у Вас і справді нема ніяких гальм?
> Ви можете зафутболити котеня, що сидить собі на стежці і вмивається?
> Ні в якій заповіді ж не сказано, що це гріх, чи зло.
Ні, в мене нема ніяких вбудованих гальм. Ні в кого нема.
Подивиться на статистику: в різних країнах, люди різної раси періодично вшкварюють злочини на схожий начин - чоловіки зриваються з ланцюга та починають мочити народ навколо себе (масові вбивці), а жінки вбивають дітей.
Це природня поведінка людини, привіт від наших предків. На такий начин харчувалися племена першолюдей - чоловіки полювали на всіх, а жінки та підлітки на дітей.
В сучасній людині, під дуже тонким шаром вищих відділів головного мозку сховано повністю операційний мозок тварини з дуже сильними імпульсами.
Тому мене більше хвилює відсоток вбивць, які вчиняли "звiрячі" вбивства, були перевірені та визнані нормальними. Нехай би носкували краще "котеня", бо той же атеїст Гітлер дуже любив тварин, але вбив мільйони людей.
2005.05.20 | Анатоль
Як на мене, то гальм більше, ніж треба.
Nemesis пише:>Ні, в мене нема ніяких вбудованих гальм. Ні в кого нема.
Насправді в людини багато вбудованих гальм.
Саме сильне з них - страх.
Є різні види страхів: страх висоти, страх болю, страх смерті і т.п.
Сильними гальмами є почуття сорому, вини.
Ви знаєте, що означає "совість мучить"?
Властиві людині і співчуття і лагідність і здатність до самопожертви заради іншого.
І не тому, що вона не тварина. Тваринам теж це властиво.
Звичайно, вбудованими є механізми цих гальм, а настройка їх на ті чи інші ситуації здійснюється в процесі навчання.
В багатьох людей з гальмами навіть перебор. Зокрема соромязливості, страху більше ніж потрібно.
Це ми про вбудовані гальма.
А є ще й інший механізм створення гальм. В інших тварин його нема.
Людину можна запрограмувати певною ідеологією.
А в ідеології є свої системи оцінок, гальм і стимулів.
Є вони не тільки в розвинутих ідеологічних системах, але й в простих, побудованих на звичаях і традиціях.
В релігіях, що є частковими випадками ідеологій теж є свої системи гальм і стимулів.
І вважати, що тільки в тих людей, які запрограмовані ідеологією Мойсея є критерії оцінки, що добре, а що погано - це не серйозно. В людей "одержимих" іншими ідеологіями стимули і гальма нічим не слабші.
Ідеологічні гальма вибіркові.
Візьмемо Мойсеєве "не вбий".
Це так, взагальному.
А конкретно, то: збирав дрова в суботу - вбити. Висловився нечемно про нашого бога - вбити.
Вдарив чи проклинав батька чи матір - вбити. Вбив твого родича - вбити.
Віриш в іншого бога - вбити. Твою землю мені бог віддав - тебе треба вбити.
Тож претензії юдо-християн на свою виключну "людяність" із-за їхнього "заповіту з богом" абсолютно безпідставні.
2005.05.18 | Анатолій
Пане Немезісе, прошу ідентифікувати Вашого бога!(-)
2005.05.20 | Nemesis
Бог є любов.
Коли я говорю мовами людськими та ангольськими, та любові не маю, - то став я як мідь дзвінка, або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любви не маю - то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, - то пожитку не матиму жодного.Любов довготерпіть, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить!
Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують - та припиняться, хоч мови існують, - замовкнуть, хоч існує знання, - та скасується.
Бо ми знаємо частково, і пророкуємо частково; коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що було часткове.
Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж я став дорослим, то відкинув дитяче. Отож, тепер бачимо ми ніби в кривому дзеркалі, в загадці, але потім - обличчям до обличчя; тепер розумію я частково, а потім - впізнаю, як і я буду впізнаний.
А тепер залишаються віра, надія, любов, - оці три. А найбільша між ними - любов!
2005.05.20 | Социст
Re: Бог є любов.
Слава любові та ганьба богу, що спекулює любов'ю!2005.05.21 | Nemesis
Це мені вiдкрило очі. Як тому Вію.
>ганьба богу, що спекулює любов'ю!Виявляється, це Бог Всесвіту особисто спекулює. Та ще любов'ю. Я не знаю як це, але звучить схоже на масажно-еротичний салон. Серйозна фігня. Сподіваюся, що мусора та податкова його прижучать.
A propos. Дуже зручна позиція: це не я, це Бог зробив.
Приклад: чому ти не миєшся?
Зразок відповіді:
Це Бог так наказав, бо написано, що "ви - сіль землі", а що роблять з несолоною сiллю? тому Бог наказав бути солоним, а душ та мило заборонив.
Тут починається арія богоборця:
кому потрібний такий смердючий "Бог"????, кому, я запитую??? жидам!!! жидам!!!! жидам!!!! жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!жидам!!!!
Або:
Xто послав Социста нахуй?
Бог! Його питайте, я тут при чому?
2005.05.25 | Социст
Хто спекулює?
Пан Nemesis пише:> >ганьба богу, що спекулює любов'ю!
> Виявляється, це Бог Всесвіту особисто спекулює. Та ще любов'ю. Я не знаю як це, але звучить схоже на масажно-еротичний салон. Серйозна фігня. Сподіваюся, що мусора та податкова його прижучать.
Особисто – це лише для тих, хто його вважає особистістю. Особисто для мене тут спекулює любов'ю пан Nemesis, який стверджує, що бог є любов! З таким же успіхом можемо сказати, що бог є ненавість! Бо про бога, як пише пан Георгій, ніяких доказів не існує, а лише одні спекуляції...
Певним є те, що бог є одним із перших історичних продуктів спекуляції. Саме від спекуляцій про бога і розпочалась історія людських спекуляцій...
2005.10.08 | Социст
Ще один християнин, що вже нас покинув.(-)
2005.05.24 | Анатолій
Re: Бог є любов. Немезісе, І тільки? Невже такий примітив?
2005.05.20 | Михайло
Re: Знання атеїстів- темнота ілюзії!
Анатоль пише:> Я не раз задавав собі це питання. Чому люди так охоче вірять в те, існуванню чого нема не те, що доказів, а жодних слідів? Чому розумні і грамотні люди готові так некритично, без всякого сумніву вірити в такі примітивні вигадки, в такі несусвітні нісенітниці? Чому закривають очі на такі кричущі протиріччя "святих писань" і їх невідповідності реальному стану речей і знанням людей про світ? Cхо-же, що слова: "Можна когось обманювати весь час, можна всіх обманювати деякий час, але не можна всіх обманювати весь час." не відносяться до віри в бога. В усі часи, в усіх народів успішно обманюють. Чому ж так відбувається? Чому люди так легко дозволяють обманювати себе? Чому їм хочеться обманюватись? Я зустрічав немало пояснень цьому психічному феномену. Всі вони правильні. Але лишалось відчуття, що головна причина криється в самій природі людини. Десь на генетичному рівні. Звичайно, цьому феномену є багато причин. В різних релігіях, в різні часи вага різних причин не однакова. Для давніх людей, звичайно, велике значення мала їх неспроможність пояснити причини різних природних явищ чи випадковостей, бажання якось передбачити їх, якось впливати на них. Бо від цього великою мірою залежало їхнє життя, удача чи неприємність. За цими явищами (чи випадковостями) старались побачити чиюсь волю, чийсь умисел. Придумували відповідальних за природні явища і стихії, за удачу чи невдачу на полюванні чи в інших важливих справах. Cтарались іх задобрити. Не викликати їхнього гніву. Просили послати дощ, тепло чи удачу. В великій мірі це має місце і в житті сучасної людини. Багато є таких випадковостей, причин яких ми не знаємо і впливати на які не можемо. Чому в один день виторг великий, а в інший малий? Чому він полюбив її, а не мене? Як зробити, щоб попався легкий білет і викладач задав питання, які я знаю? А що буде зі мною дальше? Людина хоче знати причину, хоче вміти передбачати і впливати. Якщо не вдається знайти конструктивну відповідь, різні забобони і магії заповнять цю потребу. Не лише древня людина, але й сучасна не застрахована від різних невдач, випаковостей, хвороб, катастроф, смерті. Перед лицем яких людина безсила. Не може ні передбачити, ні запобігти. А хочеться. От якби був хтось великий, добрий, люблячий мене, який би все знав і все міг. Він би не допустив, щоб зі мною сталось щось погане. Я б почувався тоді спокійно і впевнено. Треба тільки хорошо себе вести. Звідки в нас це? От ми і підійшли до головного. ІНСТИНКТ ДИТИНИ. Природа забезпечує тварин інстинктами - вродженими програмами. Одні вмикаються і починають діяти в різні періоди дорослого життя. (звязані з добуванням їжі, побудовою гнізда, розмноженням, вирощуванням потомства) Але є й такі, які вмикаються і діють на ранніх стадіях. Вони потрібні для адекватної поведінки малюків, яка б забезпечила їх виживання. Інстинкти - це не механічні програми поведінки, що прямо керують мязами і заставлять пищати, розкривати рот, чи виляти хвостом. Мотивуючими елементами інстинктів є почуття. Ми, люди, чомусь думаємо, що почуття - це людське і іншим тваринам не властиво.) Інстинкти дитини - це не лише піднімати крик, коли проголодається, чи обмочиться. Це і почуття самотності, що викликає тривогу і страх. (Небезпечно лишатись довго без батьків). Це і почуття безпеки і спокою на руках у доброї, сильної, люблячої матері. Це і почуття (сприймання) батьків як великих, сильних, які все знають і все можуть. В процесі дорослішання дитини наступає перід критичної переоцінки батьків, що потрібно для формування самостійного, сильного, дорослого характеру. Дитячі інстинкти і почуття з ними звязані відходять на задній план, поступившись місцем новим, але повністю не зникають. (В різних людей різна міра їх послаблення). В важкі періоди і в дорослої людини почуття самотності, тривоги, ностальгія за почуттям безпеки, впевненості, спокою може зростати. Це, звичайно, не може автоматично привести до створення собі бога, як абстрактного втілення дитячих почуттів до батьків, але є тим спрятливим грунтом, на якому такі ідеї легко приживаються. В собак є природжена потреба в господарі. (Самі не полювали, помагали полювати сильнішим, підбирали лишки.) Ідеально підходять для віри в бога, як абстрактного Господаря. Чому ж не вірять? Не здатні до абстракцій. В риб (більшості) нема інстинктів, звязаних з батьками. Якби були розумні риби, здатні до абстрактного мислення, вони були б атеїстами. Ми поговорили лише про той біологічний грунт, на якому може прорости релігія. Релігія це форма ідеології. Вона має свою структуру. Вона конкурує з іншими ідеологіями за вплив на людей. Має свої механізми проникнення в свідомість (і підсвідомість) людини і контролю над нею. Але це вже інша тема.
Автор має атеїстчну підготовку і знаходиться на шляху механістичної науки, яка не здатна усвідомити Богоданність оточуючого Всесвіту! Можна висунути мільярди моделей оточуючого світу і так і не пізнати Істину, якщо життя не навчить бачити доцільність існування живого і неживого у взаємозв`язку з першопричиною: а звідки все взялося? Чому існують живі істоти і різні предмети, атоми, молекули, елементарні частки, хвилі...? А чи було б життя, якби не було Сонця і чи існувало б "я" якби не було причини???! Тому, правильно: релігія відкривається лише тим істотам, що полишають тваринну стадію розвитку, коли ще до релігій не доросла цивілізація! Але такий шлях визначений Богом! Отже, атеїсти можуть уявляти себе надлюдьми, але їхнє знання- темнота ілюзії, а до Істиини- ще довгий шлях!
АУМ ТАТ САТ!
бмв
2005.05.24 | Анатолій
Невігластво релігійних - ЦЕ СТРАХ, ПОМНОЖЕНИЙ НА МАЙЮ!(-)!
2005.05.30 | Михайло
Невігластво синів диявола- ЕГОЇЗМ і СОМОПРОГОЛОШЕННЯ СЕБЕ БОГОМ
Пан Анатолій пише:>Невігластво релігійних - це страх, помножений на майю!!!(-)!
Невігластво синів диявола- ЕГОЇЗМ і СОМОПРОГОЛОШЕННЯ СЕБЕ БОГОМ!
АУМ ТАТ САТ!
бмв