Святкова хода „За Рідну Віру"
08/31/2005 | Анатолій
Панове, дозвольте Вас проінформувати про деякі заходи.
Анатолій
СВЯТКОВА ХОДА „ЗА РІДНУ ВІРУ”
Інформаційне повідомлення
24 серпня 2005 р. у Києві на День Незалежності Об'єднання Рідновірів України спільно з Вічем Українських Рідновірів, Рунвірою і Українським Звичаєвим козацтвом ім. Князя Святослава провело акцію «За Рідну Віру!». До богослужіння і святкової ходи рідновірів вулицею Хрещатик приєдналася громадська організація Рух Українського національного Відродження «Гідність, Солідарність, Культура» та інші організації, що стоять на язичницькому світогляді.
Мета маршу Рідновірів України полягала в тому, щоб продемонструвати громадськості і Уряду України появу відродженої традиційної конфесії, яка з кожним роком все активніше добивається рівних прав на свободу совісті та віросповідання. Рідновірам відмовлено в отриманні землі для будівництва храму, лідери язичницького руху дискриміновані. В той же час відбувається зрощення церкви з держапаратом, насадження в школи християнської етики, як гриби після дощу ростуть християнські церкви (причому часто за державний рахунок). Всі ці та інші проблеми були підняті рідновірами під час маніфестації. Головним документом, прийнятим на мітингу, стала Заява «Про нагальну потребу відновлення історичної справедливості щодо Рідної Віри».
Це була одна з перших масових акцій рідновірів за 14 років
незалежності України. Близько тисячі людей з Києва та інших регіонів почали свій хід спільним Богослужінням біля головного жертовника країни (капище, розкопане Вікентієм Хвойкою на початку ХХ ст. Національний Музей Історії України). Обряд здійснила Верховна Волхвиня України Зореслава.
Далі колона демонстрантів з язичницькими і національними прапорами та гаслами рушила на центральну вулицю столиці Хрещатик. Хоча запланований маршрут був виконаний не цілком – до пам'ятника язичницькому Богу Світовиду для покладення квітів демонстрантів не пропустили, оскільки вулиця Володимирська була перекрита у зв'язку з перебуванням сім'ї Президента з духовенством різних аврамічних конфесій у Софійському соборі. На Хрещатику з молитвою до Предків рідновіри поклали квіти до пам'ятника засновникам Києва: Кию, Щеку, Хориву і сестрі їхній Либеді. Колона пройшла бульваром Шевченка до пам'ятника Великому Кобзарю, до підніжжя якого цього ж дня вранці покладав квіти Президент. Тут відбувся і головний мітинг рідновірів, що тривав близько півтори години, і завершився народними та язичницькими піснями, а також священною Братчиною в Ботанічному саду.
Проте державні ЗМІ подали інформацію в дуже згладженому дусі, мовляв: "рідновіри пройшли Хрещатиком, скандуючи "Слава Перуну!". Мітинг біля пам`ячника Великому Кобзарю знімав канал НТН, однак поки що інформацію про традиційну конфесію українців не було показано. Головна мета святкової ходи „За Рідну Віру” не була ніде представлена належним чином. Хоча маніфестанти прийняли цілий ряд звернень до Президента і Уряду України, серед яких, крім вимоги офіційної реабілітації Рідної Віри були: Звернення щодо неприпустимості продажу ЗЕМЛІ, з приводу введення християнської етики в школі як обов`язкової дисципліни, з приводу протиправних дій голови Всеукраїнського товариства "Просвіта" Павла Мовчана щодо будівництва церкви на Тарасовій горі у Каневі, щодо недопущення відбудови Десятинної церкви, а також Відкритий лист представників українських рідновірських організацій до Президента України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховної Ради України, керівників українських політичних партій, організацій, об’єднань, засобів масової інформації, педагогічної громадськості, всіх небайдужих українців стосовно планів керівництва Міністерства України у справах молоді та спорту щодо ліквідації дитячих будинків і інтернатів та розширення сфери міжнародного усиновлення українських дітей-сиріт.
Головними гаслами були: „За Рідну Віру!”, „Слава Рідним Богам!”, а також вимоги про неприпустимість приватизації землі, вимога повернення графи „національність до паспортів”, засудження примусової євангелізації учнів та студентів, вимоги надання землі для будівництва Храму Рідних Богів, у якому Рідновірам вже вкотре відмовлено.
Інформвідділ ОРУ
Анатолій
СВЯТКОВА ХОДА „ЗА РІДНУ ВІРУ”
Інформаційне повідомлення
24 серпня 2005 р. у Києві на День Незалежності Об'єднання Рідновірів України спільно з Вічем Українських Рідновірів, Рунвірою і Українським Звичаєвим козацтвом ім. Князя Святослава провело акцію «За Рідну Віру!». До богослужіння і святкової ходи рідновірів вулицею Хрещатик приєдналася громадська організація Рух Українського національного Відродження «Гідність, Солідарність, Культура» та інші організації, що стоять на язичницькому світогляді.
Мета маршу Рідновірів України полягала в тому, щоб продемонструвати громадськості і Уряду України появу відродженої традиційної конфесії, яка з кожним роком все активніше добивається рівних прав на свободу совісті та віросповідання. Рідновірам відмовлено в отриманні землі для будівництва храму, лідери язичницького руху дискриміновані. В той же час відбувається зрощення церкви з держапаратом, насадження в школи християнської етики, як гриби після дощу ростуть християнські церкви (причому часто за державний рахунок). Всі ці та інші проблеми були підняті рідновірами під час маніфестації. Головним документом, прийнятим на мітингу, стала Заява «Про нагальну потребу відновлення історичної справедливості щодо Рідної Віри».
Це була одна з перших масових акцій рідновірів за 14 років
незалежності України. Близько тисячі людей з Києва та інших регіонів почали свій хід спільним Богослужінням біля головного жертовника країни (капище, розкопане Вікентієм Хвойкою на початку ХХ ст. Національний Музей Історії України). Обряд здійснила Верховна Волхвиня України Зореслава.
Далі колона демонстрантів з язичницькими і національними прапорами та гаслами рушила на центральну вулицю столиці Хрещатик. Хоча запланований маршрут був виконаний не цілком – до пам'ятника язичницькому Богу Світовиду для покладення квітів демонстрантів не пропустили, оскільки вулиця Володимирська була перекрита у зв'язку з перебуванням сім'ї Президента з духовенством різних аврамічних конфесій у Софійському соборі. На Хрещатику з молитвою до Предків рідновіри поклали квіти до пам'ятника засновникам Києва: Кию, Щеку, Хориву і сестрі їхній Либеді. Колона пройшла бульваром Шевченка до пам'ятника Великому Кобзарю, до підніжжя якого цього ж дня вранці покладав квіти Президент. Тут відбувся і головний мітинг рідновірів, що тривав близько півтори години, і завершився народними та язичницькими піснями, а також священною Братчиною в Ботанічному саду.
Проте державні ЗМІ подали інформацію в дуже згладженому дусі, мовляв: "рідновіри пройшли Хрещатиком, скандуючи "Слава Перуну!". Мітинг біля пам`ячника Великому Кобзарю знімав канал НТН, однак поки що інформацію про традиційну конфесію українців не було показано. Головна мета святкової ходи „За Рідну Віру” не була ніде представлена належним чином. Хоча маніфестанти прийняли цілий ряд звернень до Президента і Уряду України, серед яких, крім вимоги офіційної реабілітації Рідної Віри були: Звернення щодо неприпустимості продажу ЗЕМЛІ, з приводу введення християнської етики в школі як обов`язкової дисципліни, з приводу протиправних дій голови Всеукраїнського товариства "Просвіта" Павла Мовчана щодо будівництва церкви на Тарасовій горі у Каневі, щодо недопущення відбудови Десятинної церкви, а також Відкритий лист представників українських рідновірських організацій до Президента України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховної Ради України, керівників українських політичних партій, організацій, об’єднань, засобів масової інформації, педагогічної громадськості, всіх небайдужих українців стосовно планів керівництва Міністерства України у справах молоді та спорту щодо ліквідації дитячих будинків і інтернатів та розширення сфери міжнародного усиновлення українських дітей-сиріт.
Головними гаслами були: „За Рідну Віру!”, „Слава Рідним Богам!”, а також вимоги про неприпустимість приватизації землі, вимога повернення графи „національність до паспортів”, засудження примусової євангелізації учнів та студентів, вимоги надання землі для будівництва Храму Рідних Богів, у якому Рідновірам вже вкотре відмовлено.
Інформвідділ ОРУ
Відповіді
2005.08.31 | Анатолій
Re: Святкова хода „За Рідну Віру”
в електронному вигляді подається офіційний документ, який був надісланий Президентові України:ЗАЯВА ПРО НАГАЛЬНУ ПОТРЕБУ ВІДНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЩОДО РІДНОЇ ВІРИ
ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ УКРАЇНИ
ВІКТОРЕ АНДРІЙОВИЧУ ЮЩЕНКО
Передмова: Чому ми до Вас звертаємося
Повідомляємо Вам, що поруч із уже традиційною християнською релігією, в Україні існує ще більш давня Рідна Віра наших Предків. Релігійний центр Об'єднання Рідновірів України як традиційна українська конфесія, офіційно зареєстрована в Державному комітеті у справах релігій, продовжує багаті духовні традиції власної етнічної релігії, що бере витоки від культури Трипілля, Скіфії та Київської Русі, є її спадкоємцем і правонаступником.
У своїй Присязі українському народові (інавгураційній промові) Ви обіцяли, що кожна конфесія України матиме змогу молитися в своєму Храмі. Можливості мати свій храм ми безрезультатно добиваємось ось уже понад десять років, але від кучмівської влади ми не отримували жодної писемної відповіді на свої клопотання. Після Жовтогарячої Революції ми з надією подали на Ваше ім`я клопотання щодо виділення Рідній Вірі ділянки землі під будівництво Храму Рідних Богів на Замковій горі (традиційно та історично язичницькій Святині). Цей лист був прийнятий Вашою Адміністрацією за №443/168 7-01 від 26.01.2005 року. Але ми у відповідь отримали лише ефемерну записку від Державного Управління екології та природних ресурсів у м. Києві (№06-610/146 від 26.04.05 за підписом С.Соколової) з переліком 16-ти документів, які нібито треба представити тільки для того, щоб це питання могло бути коли-небудь розглянуте. Згодом нам надійшла відповідь від Київського міського голови (за підписом В. Ялового № 225-КР-399 від 4.05.05), в якій категорично сказано: „Вважаємо за недоцільне розміщення Храму Рідних Богів на Замковій горі”.
Такі необдумані рішення державних чиновників дискредитують Ваші, пане Президенте, добрі наміри і обіцянки та змушують нас пояснити Вам ситуацію докладніше.
Дискредитація Рідної Віри християнською церквою
Православна церква в Україні протягом цілого тисячоліття постійно боролася з язичництвом (Рідною Вірою) у всіх її проявах. Держава і досі не визнає нашу релігію за традиційну, а УПЦ, УГКЦ та РПЦ, як правило, відносять релігійні об'єднання язичницького напряму до числа „єретицьких сект”, віра яких є „смертельним гріхом”. Хоча, насправді сектою, в науковому розумінні, є течії, які відкололися від основної релігії. В цьому сенсі саме християнство є сектою юдаїзму, від якого воно відділилося завдяки проповіді Ісуса і, поширившись вогнем і мечем на всі народи, стало світовою релігією.
Наша Рідна віра споконвічно була самодостатньою природною етнічною релігією. Ми знаємо, що в священних писаннях християн, юдеїв, мусульман є заклики до пограбування і навіть вбивства язичників і будь-яких інакомислячих, знищення їхніх священних місць. Слідуючи цим книгам, церковні батюшки оголошують язичників ворогами Бога і української держави, розпалюють ворожнечу по відношенню до нас з боку суспільства і державних органів. Нашому українському суспільству не подається в повному обсязі інформація про існування конфесії Рідної Віри, нас не запрошують ні на які міжконфесійні діалоги. Натомість поширюються наклепи на Рідну Віру (наприклад, виступ на 5-му каналі Дмитра Степовика, що ніби-то „язичники приносять людські пожертви”, те саме стосується деяких газет і виступів представників церкви на радіо „Ера”, Третьому каналі „Духовного відродження” та інших ЗМІ). Все це формує громадську думку про язичників, що не відповідає дійсності і суперечить реальним фактам. Таким чином, у суспільстві склалися стереотипи, сформовані тривалим наклепом та релігійною нетерпимістю до язичників з боку церковних священнослужителів.
Церква поширює думку, що язичництво померло, що воно згубне для душі, що треба відцуратися спілкування з язичниками. Проте ми живі і зберігаємо стародавній світогляд, традиції і вірування, духовну культуру нашого народу. Досі державні діячі часом просто не знають про те, що багато людей в Україні є сповідниками споконвічної Предківської Рідної Віри. Ми – такі ж громадяни України, як і всі інші, і держава зобов'язана захищати наші права нарівні з правами християн, юдеїв, мусульман, буддистів та інших.
І нині, коли наші лідери піддані релігійній дискримінації, звільнені з роботи, творчих спілок, їм відмовляють у захисті наукових праць про язичництво і т.д., Ви, пане Президенте, виступаєте за необхідність уведення в школах християнської етики, не замислюючись, які наслідки буде мати таке зрощення державної влади, науки і освіти з церквою. Ви не думаєте про те, які стануться репресії відносно людей, що сповідують будь-які інші духовно-світоглядні релігійні вірування, які входять у суперечність з церковним віровченням, і перш за все – це корінні язичницькі, природні і патріотичні вірування українців!
Рідна Віра – як єдина альтернатива світовому глобалізму
У всьому світі нині чисельність язичників складає близько мільярда осіб, вони продовжують свої традиції в Індії, Китаї, Японії, країнах Америки, Південно-східної Азії та Африки. Хай не дивує Вас той факт, що нині на противагу глобальному нашестю універсалізму, в усіх країнах світу виникають течії за відродження етнічної Рідної Віри. У 1998 році створено Світовий Конгрес Етнічних релігій (WCER), з`їзди якого відбуваються щороку у всіх країнах, де відроджується язичницька віра. Вони вже відбувалися в Литві (кілька разів), Німеччині, Греції, Бельгії, наступного року планується з`їзд в Індії. Нещодавно язичницькі національно-природні вірування були офіційно на державному рівні визнані в Ісландії та Литві, автономних республіках Росії (Марі-Ел, Чувашії). Язичництво – це природна етнічна релігія, завдяки якій багато народів світу зберігають свою національну самосвідомість.
Конфесії Рідної Віри вже діють у сусідніх з нами країнах Росії, Польщі, Болгарії, Словаччині, Сербії та ін. Слов`янські народи, близькі за походженням, мовою та типом культури, об`єднують зусилля в боротьбі за свої релігійні права. Перше Родове Слов`янське Віче відбулося в Києві у 2003 р. і ця традиція продовжується – щороку з`їзди слов`ян-рідновірів відбуваються в різних слов`янських країнах. Язичники-рідновіри вже виробили ряд документів, спрямованих на порозуміння з урядами своїх держав та конфесіями світових релігій. До цих документів належать: Декларації Світового Конгресу Етнічних Релігій (Литва-1998 та ін.), Ухвали Родового Слов`янського Віча (Україна-2003, Білорусь-2004, Росія-2005), Бітцевське і Коломенське звернення (Росія-2002) та ін.
Ми – рідновіри України, зберігаємо стародавні вірування, культуру, родові звичаї і високий дух наших Предків, не зважаючи на тисячолітні переслідування з боку держави і світових релігій. Ми бачимо і шануємо в Природі Божественну сутність у всьому її розмаїтті, ми віримо, що Життя, Розум, Дух, Моральність, дані людству в багатоманітних формах, які названі рідними іменами наших Богів: Сварога, Перуна, Світовида, Велеса, Лади, Мокоші, Долі, Стрибога, Білобога і Чорнобога, Марени, Ярила і Лелі та багатьох інших, що є різними іпостасями Всесвіту. Сліди нашої традиції знаходимо: у пам'ятках Кам`яної могили, скіфських курганах, капищах острова Хортиці та гори Богит (Тернопільщина), на Житомирщині й Полтавщині (Голунь), Вінниччині (Бушівське святилище) і в горах Карпат; у писемних текстах – стародавніх літописах, Велесовій Книзі, "Слові о полку Ігоревім"; в усній традиції, фольклорних скарбах народної пісні та казки – все це цілеспрямовано знищувалося церквою при пособництві та потуранні князів, що зрадили стародавню віру і звичаї Предків. Основою нашого світогляду є триєдність: Рідна Земля – Рідна Мова – Рідна Віра. Ця тріада по праву може стати наріжним каменем національної ідеології кожної поважної держави!
Нині українська держава визнала факт політичних репресій у радянський період і факт переслідувань за релігійними мотивами до і після революції 1917 р. відносно християнської автокефальної церкви, ісламу, юдаїзму та інших конфесій. Держава визнала необхідним в ім'я історичної справедливості компенсувати завдані людям і релігійним організаціям збитки. Так, євреям повернуто десятки синагог, татарам дозволено будівництво сотень мечетей по всій території України.
То чому ж для Рідної Віри в Україні не знайшлося достойного місця для будівництва хоча б одного храму Рідних Богів? У той час, як будується тисячі християнських церков (причому, часто за державний кошт), відкриваються синагоги і мечеті, наш Уряд байдужий до автентичної української конфесії? Чому Президент України віддає на поталу бездушним бізнесменам Хортицькі святині, де і донині зберігаються язичницькі капища і жертовники, де прийняв свій останній бій наш славетний князь Святослав Хоробрий – князь-язичник, який не зрадив Віру Предків, де й досі витає волелюбний дух наших козацьких Предків? Чому Президент віддав останній наш притулок у Києві (півострів з дубовим гаєм на Верблюжій затоці), де ми молилися до Рідних Богів, чужинським бізнесменам для побудови гольф-клубу та інших, часом непристойних розваг? Чому досі в регіонах України чиняться законодавчі перешкоди в реєстрації наших громад, чому досі ми позбавлені можливості облаштовувати свої культові місця і здійснювати обряди за древніми звичаями наших Предків?
Якщо всі ці запитання досі лишаються без відповіді, то висновки зробити не важко. Нижче падати нема куди. Духовне і моральне зубожіння українського суспільства – наслідок здійснення глобального плану, запущеного в дію світовими космополітичними релігіями. Зрада минулого, забуття корінної віри своїх давніх Предків, спотворення історії – одна з глибоких причин сучасної трагедії України, її розпаду на сотні ворогуючих партій, політичних і релігійних угрупувань.
Тисячолітнім переслідуванням, дискримінації, війні проти Рідної Віри повинен бути покладений край. Настав час відновити історичну справедливість щодо репресованого українського язичництва (автентичної віри слов'янських народів), яке зазнало найбільших збитків від тисячолітньої державної та церковної політики. Держава повинна повернути священні місця язичникам, зробити їх доступними для відвідування і проведення там обрядових дій, віддати ці священні місця під захист Рідної Віри.
Наші вимоги до Президента як гаранта Конституції України такі:
Ми подаємо клопотання щодо здійснення історичної реабілітації етнічної праукраїнської конфесії Рідної Віри (язичництва), визнання її (поруч з християнством) традиційною релігією України, надання рівних прав згідно нині діючої Конституції України, а також, враховуючи духовно-моральні та матеріальні збитки, завдані державою та панівною церквою, – надання пільг та матеріальної допомоги на побудову храмів Рідної Віри та духовних навчальних закладів.
Ми також вважаємо за необхідне добиватися наступних змін у державній політиці нашої країни відносно релігій, зокрема Рідної Віри.
1. Держава повинна визнати і привселюдно засудити факт багатовікових гонінь і дискримінації язичників, прихильників усіх національно-природних вірувань народів України, і в першу чергу, українців як титульної нації України.
2. Держава також повинна визнати велику роль язичництва як традиційної віри, в збереженні духовних надбань наших Предків і державності України, її непересічне значення як основи морально-звичаєвої системи українського народу і головного чинника його національної самосвідомості та самобутності.
3. У якості компенсації за зруйновані священні місця, за переслідування і загибель багатьох язичників, за релігійну дискримінацію нині сущих рідновірів, держава повинна створити рівні правові умови для рідновірських громад, виділити рідновірам необхідні для язичницьких обрядів природні місця або приміщення без будь-якої орендної платні, на підставі права кожного громадянина користуватися загальнонаціональним надбанням, надати роботу і компенсувати моральні збитки дискримінованим рідновірам.
4. Держава повинна відмовитися від насадження в систему освіти релігійних курсів, що мають тенденцію до духовної монополії (євангелізації), спотворення історії, агресії і дискримінації, запобігти насильницькому релігійному навчанню і його нав'язуванню, надати рівний доступ до інформації про всі релігійні конфесії студентам і школярам, військовослужбовцям та іншим категоріям населення, забезпечити паритетне поширення різних релігійних поглядів через державні ЗМІ. Щоб запобігти розповсюдженню релігійного екстремізму, держава може і повинна зобов'язати учбові духовні установи різних конфесій увести світські релігієзнавчі курси, спрямовані на виховання віротерпимості і світоглядної різноманітності.
5. Держава не повинна допускати до розповсюдження релігійними організаціями стародавньої літератури, яка суперечить законодавчим нормам сучасних суспільств, без спеціальних історико-релігієзнавчих коментарів. Такими вважаємо окремі книги Біблії та Тори, де містяться заклики до вбивств, розправ, дискримінації інакомислячих, зокрема власних дітей батьками і навпаки, заклики до знищення або осквернення святих місць, гаїв і язичницьких храмів (наприклад, Біблія: 2М: 22.19; 3М: 20.27; 5М: 13.13-17; Марка: 9.42; Луки: 19.27 та багато інших).
6. Вважаємо за доцільне здійснення неупередженої релігієзнавчої експертизи цих книг, які досі визнаються „святим письмом” і служать керівництвом до дії для християнських і юдейських общин. Коментарі до їхніх „святих книг” повинні роз'яснювати історичний контекст і неприпустимість сприйняття цих текстів як морально-релігійного розпорядження, як божественної вимоги до віруючих у сучасних умовах. Конфесії, які не приймуть цієї законної вимоги, не повинні одержувати права на ведення релігійної діяльності в Україні.
7. В плані державної реабілітації традиційної конфесії Рідної Віри та в якості компенсації завданих протягом століть збитків: надати за державний кошт приміщення для Української Духовної Академії Рідновірів (створеної та офіційно зареєстрованої в Держкомрелігій України) для навчання священнослужителів Рідної Віри; виділити ділянку землі та надати фінансову підтримку для будівництва храму Рідних Богів в одному з історично належних язичникам Святих місць м. Києва (як наприклад, Замкова гора, Дитинець, Старокиївська гора чи ін.).
Такою ми хочемо і сподіваємося бачити державну політику відносно релігій і свободи совісті в Україні та реальні дії Уряду щодо відновлення історичної справедливості. Відмова державних органів від конструктивного розгляду цих пропозицій буде нами розглядатися як продовження політики дискримінації Рідної Віри та її діячів, утиски свободи совісті і клерикалізації України.
Ми відаємо, що настане час, коли світ з усією ясністю усвідомить, що переслідування язичництва в Україні, як і в інших країнах світу – це історична трагедія світового масштабу.
Ми, Рідновіри України, поки що становлячи релігійну меншину, боротимемося за відновлення історичної справедливості щодо народних вірувань в ім'я продовження Рідної Традиції, во славу Рідної Землі, з пам'яттю про наших безвинно загиблих Волхвів!
Слава Рідним Богам! Слава нашим Предкам! Слава Україні!
Координатор Родового Слов`янського Віча,
Голова Об`єднання Рідновірів України,
Верховна Волхвиня України Зореслава (Галина Лозко)
Перший заступник Голови
Віча Українських Рідновірів
Будимир (Ярослав Бабич)
Координатор громад
ОСІДУ РУНВіри
Мирослав (Михайло Марченко)
2005.08.31 | Вільнодум
Дякую, пане Анатолію! Дуже цінна інформація! (--)
2005.09.02 | evas
Re: Святкова хода „За Рідну Віру”
Дуже цікава інформаця!Дайте знати як буде щось нового.
Дякую Вам.