08/08/2006 | Георгій

Ця передостання книга Нового Завіту і всієї Біблії дуже коротка і не має окремих розділів. Як свідчить її вступний вірш, вона написана людиною на ім"я Юда (староєврейське Егуда, грецьке Іоуда), "рабом Ісуса Христа і братом Якова." З цього можна зрозуміти, що послання було написане одним з братів (або "напівбратів") Ісуса Христа, який, так само як і Якiв, не був серед апостолів за земного життя нашого Спасителя, але став активним християнином після Його смерті (див. Івана 7:5 і Дії Апостолів 1:14).

Мета послання - застерегти християн від шкідливого впливу фальшивих вчителів, які не тільки перекручують християнську доктрину, а й "благодать нашого Бога обертають на розпусту." В цілому лист нагадує 2 Петра - тут теж єретики і аморальні особи порівнюються з "хмарами безводними," "деревами безплідними," тощо. Автор цього послання ще більше, ніж автор (або автори) 2 Петра, апелює до Старого Завіту і староєврейських апокрифів, наводить приклади справедливого Божого суду на тих, хто "ходять у своїх пожадливостях."

Лист закінчується піднесеним закликом до щирих християн "бути милостивими," "спасати і виривати з вогню" тих, хто є під загрозою відступництва від віри, і "ненавидити навіть одежу, опоганену від тіла" ("місоутес кеі тон апо тес саркос еспіломенон хітона"). Звичайно, мова тут іде не про брудну білизну, а про нетерпимість до розпусти, ненависть до самої ідеї зведення людей тілесними спокусами.

В листі міститься дуже цікавий вираз "таіс агапаіс" (латинське "agapis vestris," у сучасних англійських перекладах "love feasts," в Огієнка "вечері любови"). Очевидно, маються на увазі зібрання християн ранньої Церкви для спільної молитви і споживання їжі наприкінці дня. Більше цей вираз ніде в Біблії не зустрічається.