Вічні муки (трохи роздумів)
04/06/2008 | P.M.
Недавно вичитав в одній з богословських праць, по-моєму зі святоотцівського насліддя (шкода не пам'ятаю де саме), що людина вчинивши непослух і таким чином відірвавшись від Господа, прирекла себе на на остаточну смерть, тобто смерть у Вічності. Але милосердний Господь учинив її смертною, аби умерши, вона умерла для гріху, таким від гріха визволившись.
Це вивело мене на цікаві думки. Адже саме про вічні адові муки говориться в христянському вченні стосовно тих, хто тут на грішній землі не здобуде Царства Небесного. Правда Бог дає ще один шанс, у Чистилищі (митарства у православії), але не для тих хто свідомо відмовиився від Нього уже тут на землі.
Якщо муки у пеклі є вічними, отже пекло саме -- матеріальним бути не може. Не те що безтілесне середовище, але середовище, де не діють земні фізичні закони. Можливо там тілесність ще грубіша ніж на землі.
Пригадую одну картину (досить відома, нажаль не знаю іі походження), де пекло змальовується теж неоднорідним, складається немовби з певних ярусів нижче і нижче.
Розповідається, що якось Святитель Макарій Єгипетський ішов по пустині і побачив пред собою людський череп. Святий запитав у черепа хто він, і череп розповів про себе, а також сказав, що коли Макарій молиться, тоді ті що знаходяться у пеклі відчувають облегшення, але й сказав, що є така катеогрія грішників, котрі відчувають ще страшніші муки, й котрим і ці молитви не допомагають.
......................................................................
Пригадую років зоп'ять тому вичитав, по-моєму у езотеристів, що глибни духовного пізнання неспівставимі з перебуванням людської свідомості у фізичному тілі.
Апостол же Павло говорить:
А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,
але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,
яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!
Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. (1-е Кор. 2:6-10)
Утім мусимо пам'ятати й Павлові інші слова:
Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.
Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.
Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.
Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. (2-Кор. 12:1-7)
Cеред богословів, як і ранньої доби так і пізнішої, не викликає сумнівів, що Павло говорить про себе самого.
Ми ж, рівняймося на Павла, хто сидить на язиці Христовому.
......................................................................
p.s. похвала Святому Апостолу Павлу Івана Златоустого: http://www.orthlib.ru/John_Chrysostom/pavel.html
Це вивело мене на цікаві думки. Адже саме про вічні адові муки говориться в христянському вченні стосовно тих, хто тут на грішній землі не здобуде Царства Небесного. Правда Бог дає ще один шанс, у Чистилищі (митарства у православії), але не для тих хто свідомо відмовиився від Нього уже тут на землі.
Якщо муки у пеклі є вічними, отже пекло саме -- матеріальним бути не може. Не те що безтілесне середовище, але середовище, де не діють земні фізичні закони. Можливо там тілесність ще грубіша ніж на землі.
Пригадую одну картину (досить відома, нажаль не знаю іі походження), де пекло змальовується теж неоднорідним, складається немовби з певних ярусів нижче і нижче.
Розповідається, що якось Святитель Макарій Єгипетський ішов по пустині і побачив пред собою людський череп. Святий запитав у черепа хто він, і череп розповів про себе, а також сказав, що коли Макарій молиться, тоді ті що знаходяться у пеклі відчувають облегшення, але й сказав, що є така катеогрія грішників, котрі відчувають ще страшніші муки, й котрим і ці молитви не допомагають.
......................................................................
Пригадую років зоп'ять тому вичитав, по-моєму у езотеристів, що глибни духовного пізнання неспівставимі з перебуванням людської свідомості у фізичному тілі.
Апостол же Павло говорить:
А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,
але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,
яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!
Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. (1-е Кор. 2:6-10)
Утім мусимо пам'ятати й Павлові інші слова:
Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.
Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.
Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.
Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. (2-Кор. 12:1-7)
Cеред богословів, як і ранньої доби так і пізнішої, не викликає сумнівів, що Павло говорить про себе самого.
Ми ж, рівняймося на Павла, хто сидить на язиці Христовому.
......................................................................
p.s. похвала Святому Апостолу Павлу Івана Златоустого: http://www.orthlib.ru/John_Chrysostom/pavel.html